Агата Крісті. О 4.50 з Паддінггона

Місіс Елспет Макгіллікаді, немолода жінка, втомлена зробленими в Лондоні різдвяними покупками, сідає на Паддінгтонском вокзалі в поїзд, перегортає журнал і засинає. Через півгодини вона прокидається. За вікном темно. З гуркотом проноситься зустрічний потяг. Потім якийсь час по сусідніх рейках в тому ж напрямку, що і потяг, в якому їде місіс Макгіллікаді, рухається ще один. Місіс Макгіллікаді бачить, як в одному з вікон йде паралельно поїзда різко піднялася штора. У яскраво освітленому купе чоловік (його видно їй з спини) душить жінку. Жінку місіс Макгіллікаді усвідомила: це блондинка в хутряний шубці. Немов загіпнотизована, літня дама спостерігає сцену вбивства у всіх страшних подробицях. Сусідній поїзд прискорює хід і пропадає в темряві. Місіс Макгіллікаді розповідається про побачене поїзному контролеру, потім пише коротенький лист начальнику вокзалу і просить передати носія лист, додавши до прохання шилінг. У Мілчестере вона виходить, її вже чекає машина, яка привозить її в Сент-Мері-Мід, в гості до міс Джейн Марпл, її давньої приятельки.

Вислухавши історію місіс Макгіллікаді, міс Марпл докладно обговорює з нею деталі баченого і вирішує розповісти про подію місцевим сержанта поліції Франку Корніш. Сержант, який мав нагоду переконатися в розумі і проникливості міс Марпл, не сумнівається в правдивості розповіді двох літніх дам. Міс Марпл припускає, що злочинець міг або залишити труп у вагоні й бігти, або викинути його з вікна поїзда. Але в газетах немає ніякої згадки про труп в поїзді, а на запит сержанта Корніша приходить негативна відповідь. Міс Марпл повторює маршрут подруги і переконується, що на одній ділянці шляху, де потяг сповільнює хід перед поворотом, залізничні рейки прокладені за досить високою насипу. Вона вважає, що труп могли зіштовхнути з поїзда саме тут. Міс Марпл звіряється з картами місцевості і адресною книгою. У неї виникає план розслідування, але вона відчуває, що дуже стара для подібної роботи. Тоді міс Марпл звертається по допомогу до Люсі Айлесбероу.

Люсі Айлесбероу - молода жінка, що володіє гострим розумом і різноманітними здібностями, зокрема, умінням надзвичайно легко й швидко справлятися з будь-якими проблемами домашнього господарства. Це вміння зробило Люсі вельми популярною, і саме завдяки йому міс Марпл познайомилася з нею - одного разу Люсі була запрошена господарювати у приходити до тями після хвороби міс Марпл. Тепер же Люсі береться за досить дивне доручення немолодої пані: їй належить найнятися працювати по господарству в Рутерфордхілл, особняк Крекенторпов, що стоїть неподалік від залізниці, як раз на місці передбачуваного вбивства; крім цього Люсі належить знайти труп. Завдяки своїй репутації Люсі моментально влаштовується на роботу в сімейство Крекенторпов. Незабаром їй вдається знайти і труп молодої блондинки - у так звані довгі Сараї, в мармуровому саркофазі, який на початку століття вивіз з Неаполя теперішній господар дому, батько сімейства, містер Крекенторп-старший. Люсі повідомляє про свою знахідку міс Марпл, потім дзвонить у поліцію. Розслідувати справу доручено інспектору Креддок (який, до речі, чудово знає міс Марпл і високо цінує її детективні здібності).

Страшне відкриття збирає всю родину в будинку, де зазвичай живуть лише старий батько і дочка Емма. Приїжджають брати Гарольд (бізнесмен), Гедрік (художник), Альфред (рід занять якого не зовсім зрозумілий, втім, надалі з'ясовується, що живе він за рахунок різноманітних махінацій) і Брайен Істлеу, чоловік давно померлої сестри Едіт (у минулому чудовий військовий льотчик, а зараз - людина, яка не може знайти собі місця в змінилася життя). Жоден із чоловіків родини не залишається байдужим до чарівності, краси і діяльного вподоби Люсі. За час роботи у Крекенторпов вона отримує від кожного з них більш-менш відверте пропозицію вийти за нього (старий батько тут не виключення), а одружений Гарольд пропонує їй своє заступництво. Навіть який гостював у будинку діда Олександр, син Брайена, і його приятель Джеймс Стоддат-Уест в захваті від Аюсі, а Олександр прозоро натякає їй, що не проти побачити її в ролі своєї мачухи.

Слідство намагається встановити особу загиблої. За однією з версій це Анна Стравінський (російське прізвище - псевдонім), посередня танцівниця з середньої руки французької балетної трупи, що гастролювала в Англії. Поїздка Креддок в Париж, здається, дає підтвердження цієї версії. Але є й інша. Справа в тому, що незадовго до Різдва (і до вбивства) Емма Крекенторп отримує лист від якоїсь Мартіни, француженки-подруги загиблого у війну брата Едмунда (незадовго до смерті він згадував про неї в листі до сестри). Мартіна хоче побачитися з сімейством, а також отримати які-небудь гроші на виховання свого і Едмунда сина. Емму, любила брата, лист радує, інших, скоріше, спантеличує. Тим не менше по Мартіною вказаною адресою Емма посилає запрошення відвідати Рутерфордхілл. На це Мартіна відповідає телеграмою про раптову необхідності повернутися в Париж. Спроби виявити її ні до чого не приводять. Зате від Анни Стравінського, її приятельки-танцівниці, отримують листівку з Ямайки з описом веселого і безтурботного відпочинку.

Напередодні свого від'їзду з особняка Крекенторпов Олександр з приятелем знаходять неподалік від Довгого Сарая Емми лист, адресований Мартіні.

Тим часом стає очевидною взаємна симпатія між Брайену і Люсі, а також між доктором Куімпером, сімейним лікарем Крекенторпов, і Еммою.

Після святкового обіду все сімейство Крекенторпов несподівано виявляється отруєним. Аналізи показують, що Люсі, яка готувала обід, ні до чого -- отруєння не харчове. Це миш'як. До хати запрошують медсестер, щоб доглядати за хворими. Здається, що небезпека минула, але раптом помирає Альфред (проти якого до цього часу Креддок зібрав досить багато доказів).

видужуючих Емму відвідує мати Джеймса Стоддат-Уеста, приятеля Олександра. Вона чула від сина про знайдений листі і тепер приїхала сказати, що Мартіна - це вона, що через роки після смерті Едмунда, якого дуже любила, зустріла свого теперішнього чоловіка, що їй не хотілося даремно турбувати спогадами ні інших, ні себе, що вона рада дружбу сина з Олександром, який нагадує їй Едмунда.

виїхав в Лондон Гарольд приймає надіслані поштою пігулки, до яких прикладено рецепт доктора Куімпера, і вмирає.

Міс Марпл, одного разу відвідала Люсі в Рутерфордхілле (для роботодавців Люсі міс Марпл - її тітка), з'являється там ще раз разом зі своєю подругою місіс Елспет Макгіллікаді. Виконуючи план міс Марпл, місіс Макгіллікаді просить дозволу піднятися в туалет, Люсі проводжає її. У цей час всі інші сідають за чай. Міс Марпл удавано давиться рибною кісточкою, і доктор Куімпер приходить їй на допомогу. Він бере долонями шию літньої пані та схиляється над нею, щоб подивитися горло. Показати у дверях і не розібравшись до ладу в те, що відбувається, бачачи лише фігуру чоловіка, руки якого лежать на шиї міс Марпл, її подруга скрикує: «Це він!» Поза доктора в точності відтворює позу душителя, побаченого нею в поїзді.

Після недовгих відмова доктор Куімпер зізнається у скоєному злочині. Його дружина, Ганна Стравінського, була запеклою католичкою, і розраховувати на розлучення не доводилося. А доктору хотілося одружитися з багатої спадкоємиці Еммі Крекенторп. У завершальній бесіді з інспектором Креддок міс Марпл, спираючись на свій багатющий досвід у спілкуванні з людьми і, як звичайно, підшукавши паралель з доль своїх знайомих, висловлює припущення, що Емма Крекенторп з тих, хто знаходить свою любов досить пізно, але буває щасливим решту життя. Не сумнівається вона і в тому, що для Люсі Айлесбероу скоро задзвонить весільні дзвони.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/