Карло Гольдоні. Шинкарка

Граф Альбафьоріта і маркіз Форліпополі прожили в одній флорентійської готелі без малого три місяці і весь цей час з'ясовували стосунки і говорив, що важливіше, гучне ім'я або повний гаманець: маркіз дорікав графа тим, що графство його куплене, граф ж парирував нападки маркіза, нагадуючи, що графство він купив приблизно тоді ж, коли маркіз змушений був продати свій маркізат. Швидше за все, настільки недостойні аристократів суперечки і не велися б, коли б не господиня того готелю, чарівна Мірандоліна, в яку обидва вони були закохані. Граф намагався завоювати серце Мірандодіни багатими подарунками, маркіз ж все показував себе заступництвом, якого вона нібито могла від нього чекати. Мірандоліна не віддавала переваги ні тому, ні іншому, демонструючи глибоке байдужість до обох, готельна ж прислуга явно більше цінувала графа, який мешкав по цехини на день, ніж маркіза, витрачає від сили по три Паоло.

Якось разу знову затіявши суперечка про порівняльних перевагах знатності і багатства, граф з маркізом призвали до судді третій постояльця - кавалера Ріпафратта. Кавалер визнав, що, як би гарно не було ім'я, завжди добре мати гроші на задоволення усіляких примх, але привід, через яку розгорілася суперечка, викликав у нього напад презирливого сміху: теж, придумали, через що посперечатися - з-за баби! Сам кавалер Ріпафратта ніколи цих самих баб не любив і рівно ні в що не ставив. Вражені таким незвичайним ставленням до прекрасного підлозі, граф з маркізом почали розписувати кавалеру принади господині, але той вперто стверджував, що і Мірандоліна - баба як баба, і нічого в ній немає такого, що відрізняло б її від інших.

За такими розмовами застала постояльців господиня, якій граф тут же підніс черговий дар любові - діамантові сережки; Мірандоліна для пристойності поотнеківалась, але потім прийняла подарунок для того тільки, за її словами, щоб не ображати синьйора графа.

Мірандоліна, після смерті батька вимушеної самостійно утримувати готель, в общем-то набридло постійне залицянням постояльців, але мови кавалера все-таки не на жарт зачепили її самолюбство - подумати тільки, так зневажливо відгукуватися про її красу! Про себе Мірандоліна вирішила вжити всі своє мистецтво і перемогти дурну і протиприродну неприязнь кавалера Ріпафратта до жінок.

Коли кавалер зажадав замінити йому постільна білизна, вона »замість того, щоб послати до нього в кімнату слугу, пішла туди сама, Цим вона вкотре викликала невдоволення слуги, Фабріціо, якого батько, вмираючи, готував їй в чоловіки. На несміливі закиди закоханого Фабріціо Мірандоліна відповідала, що про заповіт батька подумає тоді, коли збереться заміж, а поки її флірт з постояльцями дуже на руку закладу. От і прийшовши до кавалера, вона була навмисно смиренно і послужливо, зуміла зав'язати з ним розмову і врешті-решт, вдавшись до тонких хитрощів упереміж з грубою лестощами, навіть розташувала його до себе.

Тим часом до готелю прибули дві нові гостей, актриси Деяніра і Ортензія, яких Фабріціо, введений в оману їх нарядами, прийняв за благородних дам і став величати «сіятельства». Дівчат посмішити помилка слуги, і вони, вирішивши побавитися, представилися один корсиканскої баронесою, інша -- графинею з Риму. Мірандоліна відразу ж розкусила їх невинну брехню, але з любові до веселих розіграшів обіцяла не викривати актрис.

В присутності новоприбулих дам маркіз з превеликим церемоніями як найбільшу коштовність підніс Мірандоліна носовичок рідкісної, за його словами, англійської роботи. Спокусившись скоріше не на багатство дарувальника, а на його титул, Деяніра з Ортензіей відразу покликали маркіза пообідати з ними, але, коли з'явився граф і на їхніх очах подарував господині діамантове намисто, дівчата, миттю тверезо оцінивши ситуацію, вирішили обідати з графом як з чоловіком поза сумнівом, більш гідним і перспективним.

Кавалер Ріпафратта цього дня обід був поданий раніше, ніж усім іншим. Мало того, до звичайним стравам Мірандоліна подумав собі: цього разу власноруч приготований соус, а потім ще й сама принесла в кімнату кавалера неземного смаку рагу. До рагу подали вина. Заявивши, що вона без розуму від бургундського, Мірандоліна випила келишок, потім, ніби між іншим, сіла за стіл і стала їсти і випивати разом з кавалером - маркіз і граф луснули б від заздрості, вигляді цієї сцени, так як і той, і той не раз благали її розділити трапезу, але завжди зустрічали рішучу відмову. Скоро кавалер виставив з кімнати слугу, а з Мірандоліна заговорив з люб'язністю, якої сам від себе раніше ніколи не очікував.

Їх самота порушив настирливий маркіз. Робити нема чого, йому налили бургундського і поклали рагу. Наситившись, маркіз дістав з кишені мініатюрну пляшечку вишукувань, як він стверджував, кіпрського вина, принесеного ним з метою доставити насолоду дорогою господині. Налив він це вино в чарки розміром з наперсток, а потім, розщедрившись, послав такі ж чарочки графу і його дамам. Залишок кіпрського - мерзенного пійла на смак кавалера і Мірандоліна - він ретельно закупорив і сховав назад у кишеню, туди ж він перед відходом відправив листа, і у відповідь графом повноцінну пляшку канарського. Мірандоліна покинула кавалера незабаром після маркіза, але до цього моменту він вже був зовсім готовий зізнатися їй у коханні.

За веселим обідом граф з актрисами досхочу посміялися над злиденним і жадібним маркізом. Акторки обіцяли графу, коли приїде вся їхня трупа, сміховинний чином вивести цього типу на сцені, на що граф відповів, що також дуже забавно було б представити в який-небудь п'єсі і непохитного жінконенависник кавалера. Не вірячи, що такі бувають, дівчата заради втіхи взялися прямо зараз закрутити кавалеру голову, але у них це не дуже вийшло. Кавалер з великим небажанням погодився заговорити з ними і більш-менш розговорився, тільки коли Деяніра з Ортензіей зізналися, що ніякі вони не знатні дами, а прості актриси. Втім, побовтав трохи, він врешті-решт все одно вилаяв актрис і прогнав вон.

Кавалер було не до порожньої балаканини, бо він з здивованим страхом усвідомлював, що попався в мережі Мірандоліна і що, якщо до вечора не поїде, ця спокусниця вб'є його остаточно. Зібравши в кулак волю, він оголосив про своє негайному від'їзді, і Мірандоліна подала йому рахунок. На обличчі її при цьому була написана відчайдушна смуток, потім вона пустила сльозу, а трохи згодом і зовсім впала свідомість. Коли кавалер подав дівчині графин води, він вже називав її не інакше, як дорогий і ненаглядної, а з'явився зі шпагою та дорожньої капелюхом слугу послав до чорта. Пришедшим на шум графу з маркізом він порадив забиратися туди ж і для переконливості запустив у них графином.

Мірандоліна святкувала перемогу. Тепер їй потрібно лише одне - щоб всі дізналися про її торжестві, що повинна послужити ганьбу чоловіків і славі жіночої статі.

Мірандоліна гладила, а Фабріціо слухняно підносив їй розігріті праски, хоч і перебував у збуджуюсь - його приводила у відчай легковажність коханої, її безперечне пристрасть до вельможних і багатим панам. Може, Мірандоліна і хотіла б втішити нещасного юнака, але не робила цього, оскільки вважала, що ще не час. Порадувати Фабріціо вона змогла лише тим, що відіслала назад кавалеру переданий тим дорогоцінний золотий флакончик з цілющою меліссовой водою.

Але від кавалера було не так легко позбутися - ображений, він власноруч підніс Мірандоліна флакончик і почав наполегливо нав'язувати його їй в подарунок. Мірандоліна навідріз відмовлялася прийняти цей дар, і взагалі її як підмінили: трималася вона тепер з кавалером холодно, відповідала йому надзвичайно різко і нелюб'язностями, а непритомність свій пояснювала насильно нібито влиті їй в рот бургундським. При цьому вона підкреслено ніжно зверталася до Фабріціо, а в довершення всього, прийнявши-таки від кавалера флакончик, недбало кинула його в корзину з білизною. Тут доведений до крайності кавалер вибухнула гарячими любовними зізнаннями, але у відповідь отримав тільки злі глузування - Міраядоліна жорстоко тріумфувала над переможеним супротивником, якому невтямки було, що в її очах він завжди був лише супротивником і більше ніким.

Наданий самому собі, кавалер довго не міг прийти до тями після несподіваного удару, поки його трохи не відвернув від сумних думок маркіз, що з'явився вимагати задоволення - але не за зганьблену дворянську честь, а матеріального, за забризканий каптан. Кавалер, як і слід було очікувати, знову послав його до межу, але тут на очі маркіза попався кинутий Мірандоліна флакончик, і він спробував вивести плями його змістом. Сам флакончик, визнавши його бронзовим, він під виглядом золотого презентував Деяніре. Яким же був його жах, коли за тим же флакончиком прийшов слуга і засвідчив, що він і справді золотий і що плачу за нього цілих дванадцять цехінів: честь маркіза висіла на волосині, адже відібрати подарунок у графині не можна, тобто треба було заплатити за нього Мірандоліна, а грошей ні гроша ...

Похмурі роздуми маркіза перервав граф. Злий, як чорт, він заявив, що, якщо кавалер удостоївся безперечною прихильності Мірандоліна, йому, графу Альбафьоріта, тут робити нема чого, він їде. Бажаючи покарати невдячну господиню, він намовив з'їхати від неї також актрис і маркіза, спокусивши останнього обіцянкою безкоштовно поселити у свого знайомого.

Налякана шаленством кавалера і не знаючи, чого від нього ще можна очікувати, Мірандоліна тим часом замкнулася у себе і, сидячи під замком, зміцнилася в думці, що пора їй скоріше виходити за Фабріціо - шлюб з ним стане надійним захистом їй та її імені, свободу ж, по суті, не завдасть ніякої шкоди. Кавалер виправдав побоювання Мірандоліна - став що є сили ломитися до неї у двері. Прибіг на шум граф і маркіз насилу відтягли кавалера від дверей, після чого граф заявив йому, що своїми вчинками він з усією очевидністю довів, що шалено закоханий в Мірандоліну і, отже, не може більше називатися ненавидів жінок. Оскаженілий кавалер у відповідь звинуватив графа у наклепі, і бути б тут кривавого поєдинку, але в останній момент виявилося, що позичені кавалером у маркіза шпага являє собою уламок залізки з ручкою.

Фабріціо з Мірандоліна розтягнули невдалих дуелянтів. Припертим до стінки, кавалер нарешті змушений був привселюдно визнати, що Мірандоліна підкорила його. Цього зізнання Мірандоліна тільки й чекала - вислухавши його, вона оголосила, що виходить заміж за того, кого готував їй в чоловіки батько, - за Фабріціо.

Кавалера Ріпафратта вся ця історія переконала в тому, що мало зневажати жінок, треба ще й бігти від них, щоб ненароком не підпасти під їх нездоланну владу. Коли він спішно покинув готель, Мірандоліна все ж відчула докори сумління. Графа з маркізом вона чемно, але наполегливо попросила піти за кавалером -- тепер, коли у неї з'явився наречений, Мірандоліна без потреби були їхні подарунки і тим більше заступництво.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/