Жан Жіроду. Зігфрід і Лімузен

Оповідання ведеться від імені оповідача, якого звуть Жан. У січні 1922 р. він переглядає німецькі газети, щоб знайти хоч одне добре слово про Францію, і раптом натикається на статтю, підписану ініціалами «З. Ф. К. », де майже дослівно повторюються фрази з розповіді його друга Форестьє, який зник безвісти під час війни. На подив Жана, в подальших опусах наглий плагіатор ухитрився запозичити дещо з неопублікованого спадщини Форестьє.

Загадка здається нерозв'язною, але тут сама доля посилає Жану графа фон Цільтеся. Колись Жан любив Цільтеся так само сильно, як Німеччину. Тепер ця країна для нього не існує, однак часом він відчуває гіркоту втрати. Свого часу Цільтеся придумав забавну гру, запропонувавши ділитися спірними територіями до вищих миті дружби і любові. У результаті Цільтеся подарував другу весь Ельзас, але Жан тримався твердо і відірвав від Франції лише один нікчемний округ у ту мить, коли Цільтеся був особливо схожий на наївного добродушного німця. При зустрічі Цільтеся при знається, що воював чотири роки з метою повернути свій подарунок. На руці його помітний глибокий шрам - раніше Жану не доводилося бачити залеченний слід від французької кулі. Цільтеся залишився живий - може, якась крихта любові до Німеччини ще здатна відродитися.

Вислухавши розповідь Жана про таємничий плагіаторів, Цедьтен обіцяє все з'ясувати і незабаром повідомляє з Мюнхена, що З. Ф. К., можливо, не хто інший, як Форестьє. У самому початку війни на полі бою підібрали голого солдата в гарячковому бреду - його довелося заново вчити їсти, пити й говорити по-німецькому. Йому дали ім'я Зігфрід фон Клейст на честь видатного героя Німеччини і самого проникливого з її поетів.

Жан відправляється до Баварії з фальшивим канадським паспортом. Коли він виходить з поїзда, на серце у нього стає важко - тут навіть від вітру і сонця тхне Німеччиною. У цій країні у апостолів насупив брови, а в Богородиці вузлуваті руки і відвислих грудей. В очах рябить від штучної порожній реклами. Настільки ж жахлива й неприродна вілла «Зігфрід» - її дряхлість прихована побілкою. Німці дорікають французів за пристрасть до рум'янам, а самі гримують свої будівлі. У людину, яка вийшла в темний сад, є всі незаперечні прикмети жителя Німеччини - Окуляри в підробленої черепаховій оправі, золотий зуб, загострена борідка. Але Жан відразу дізнається Форестьє - яке сумне перетворення!

Жан поселяється в кімнаті, вікна якої виходять на віллу. Перш ніж зустрітися з другом, він їде на трамваї в Мюнхен і блукає по місту з почуттям переваги, як і личить переможцеві. Колись він був тут своїм людиною, але минулого не повернути: від колишніх щасливих днів залишилася тільки Іда Ейлерт - свого часу Жан любив трьох її сестер. Іда приносить новини: все тут побоюються змови, на чолі якого стоїть Цільтеся. Жан вважає, що боятися нема чого: Цільтеся завжди приурочували важливі події до 2 червня, свого дня народження, а план на цей рік вже складений - Цільтеся вирішив залікувати зуби і почати книгу про Схід і Захід.

В будинок Зігфріда Жана уводить старий знайомий - принц Генріх, Спадкоємець Саксен-Альтдорфского престолу народився в один день з німецьким імператором і вчився разом з ним: хлопчики завжди сварилися на уроках англійської та мирилися на уроках французької. Принц набагато перевершує благородством свого жалюгідного кузена - достатньо порівняти їх дружин і дітей. Палкі і відважні нащадки принца Генріха склали цілу повітряну флотилію - нині всі вони вбиті або понівечені.

Жан стежить з вікон за тим, як одягається Зігфрід: Форестьє завжди любив біле білизна, а тепер на ньому лілова фуфайка і рожеві кальсони - такі ж були під мундирами поранених пруссаків. Винести цього не можна: потрібно викрасти Форестьє у зберігачів золота Рейну - цього сплаву німецької наївності, пишноти і лагідності. Іда приносить циркуляр німецького штабу про навчання втратили пам'ять солдатів: до ним належало приставляти доглядальницею пишногруда блондинку з рум'яними щоками -- ідеал німецької краси. З дому Форестьє виходить жінка, що відповідає всім параметрами циркуляра. В руках у неї оберемок троянд, а Форестьє дивиться їй услід, мов сновида.

За рекомендації принца Генріха Жан проникає до Зигфріду в якості вчителя французької мови. У домашній обстановці він помічає ті ж обтяжуючі зміни, що і в одязі: раніше квартира Форестьє була заставлена чудовими дрібничками, а тепер всюди розвішані великовагові вислови німецьких мудреців. Урок починається з найпростіших фраз, а на прощання Зігфрід просить надсилати йому зразки французьких творів. Першому з них Жан дає заголовок «Соліньяк» і детально описує каплицю, собор, кладовище, струмок, ніжний шелест тополь Лімузену - провінції, де обидва друзі народилися.

Цільтеся знайомить Жана з доглядальницею Клейста. Втім, п'ятнадцять років тому Жан вже бачив Єву фон Швангофер в будинку її батька - сльозливого романіста, улюбленця німецьких домогосподарок. А Цільтеся Єві розповідає про свою першу зустріч з Жаном: до вісімнадцяти років він страждав на кістковий туберкульоз, ріс серед старших, всіх людей представляв немічними, але на карнавалі в Мюнхені перед ним раптом постало вісімнадцятирічною особа з білосніжними зубами і блискучими очима - з того часу цей француз став для нього втіленням юності і радості життя.

Після другого заняття Жану сниться сон, ніби він перетворився на німця, а Клейст став французом: морок і тяжкість згущуються навколо Жана-німця, тоді як француз-Клейст на очах набуває повітряну легкість. Потім до Жана є Єва, яка справила необхідні розвідки: даремно Жан прикрився канадським паспортом -- насправді він уродженець Лімузену. Єва вимагає залишити Клейста у спокої: вона не допустить його повернення в ненависну Францію. У відповідь Жан говорить, що не живить люті до ганебною Німеччині: архангели, давши Франції перемогу, відняли у неї право ненавидіти. Нехай німецькі дівчата моляться про синів, які помстилися б Франції, зате французькі студентки, які вивчають німецьку мову, покликані до великої місії - просвіщати переможених.

В Мюнхен приїжджає Женевьева Прат, колишня кохана Форестьє. Утрьох вони відправляються в Берлін, де їх наздоганяє Єва. Боротьба за Клейста триває: Єва намагається викликати ненависть до французів тенденційною підбіркою газетних вирізок, а Жан у черговому творі нагадує Друга про великого лімузенського поета Бертране де Борна. На урочистостях на честь Гете Жан згадує про січневий ювілеї Мольєра: якщо перший нагадують тужливий спіритичний сеанс, то другий був іскрометним святом життя. Мерзость Берліна вселяє Клейста відраза, і вся компанія перебирається до Зассніц - саме там знаходиться госпіталь, де з Форестьє зробили німця. Жан спостерігає за Євою і Женевьева: монументальна німецька красуня не витримує ніякого порівняння з граційної і природної француженкою. Женевьева володіє даром справжнього жалю - вона зцілює людські прикрості одним своєю присутністю. Клейст кидається між двома жінками, не розуміючи своєї туги. Насправді він повинен вибрати країну.

безтурботний відпочинок переривається бурхливими подіями: у Мюнхені відбулася революція, і граф фон Цільтеся оголосив себе диктатором. Взявши напрокат автомобіль, компанія їде в Баварію: їх пропускають вільно, бо громадянин З. Ф. К. отримав запрошення увійти до нового уряду. У Мюнхені з'ясовується, що Цільтеся захопив владу в день свого народження. Жан через непорозуміння потрапляє до в'язниці: його випускають на волю через чотири дні, коли Цільтеся зрікається трону. Колишній диктатор оголошує привселюдно, що Клейст - зовсім не німець. Вражений Зігфрід вкривається на віллі Швангоферов. Йому читають повідомлення з різних країн, і він намагається вгадати свою невідому батьківщину. Останнім ударом стає для нього смерть тендітної Женев'єви, яка пожертвувала здоров'ям і життям, щоб розкрити йому очі. Вночі Жан та Зігфрід сідають в поїзд. Забувшись важким сном, Клейст щось бурмоче по-німецьки, але Жан відповідає йому тільки по-французьки. Час біжить швидко - ось уже за вікнами прокидається рідна Франція. Зараз Жан грюкне одного по плечу і покаже йому фотографію тридцятирічної давності, підписану його справжнім іменем.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/