Тірсо Моліна. Севільський бешкетник, або Кам'яний гість

Палац короля Неаполітанського. Ніч. Дон Хуан виходить від герцогині Ізабелли, яка приймає його за свого коханого герцога Октава. Вона хоче запалити свічку, але дон Хуан зупиняє її. Ізабелла раптом розуміє, що з нею був не Октава, і кличе на допомогу. На шум приходить Король Неаполітанський і наказує варті схопити дона Хуана і Ізабеллу. Він доручає іспанському послу дона Педро Теноріо розібратися в тому, що сталося, і йде. Дон Педро наказує відвести Ізабеллу. Коли дон Педро і дон Хуан залишаються віч-на-віч, дон Хуан розповідає, як хитрістю пробрався до Ізабелли й заволодіти нею. Дон Хуан -- племінник дона Педро, і дядька волею-неволею доводиться покривати його злочини. Побоюючись монаршого гніву, він відсилає дона Хуана в Мілан і обіцяє повідомити племіннику про наслідки його обману. Дон Педро доповідає Королю Неаполітанського, що чоловік, якого схопила сторожа, стрибнув з балкона і біг, а пані, яка виявилася герцогинею Ізабеллою, стверджує, що вночі до ній з'явився герцог октави і підступно оволодів нею. Король наказує кинути Ізабеллу до в'язниці, а Октавіо схопити і насильно одружити на Ізабеллі. Дон Педро і стражники приходять до дому Октава. Дон Педро іменем короля звинувачує його в тому, що він збезчестив Ізабеллу, повірив його обіцянкам. Октава, дізнавшись про невірність коханої, приходить у відчай і вирішує таємно бігти до Іспанії. Дон Хуан, замість того, щоб відправитися в Мілан, теж пливе до Іспанії.

Юна рибачка Тісбея сидить на березі моря поблизу Таррагони і вудить рибу. Усі її подруги закохані, їй же невідомі муки кохання, і вона радіє, що ні пристрасть, ні ревнощі не отруюють її життя. Раптом лунає крик: «Рятуйте! Тону! », І незабаром на сушу вибираються двоє чоловіків: це дон Хуан і його слуга Каталінон. Дон Хуан врятував тонула слугу, але, вийшовши на сушу, впав без свідомості. Тісбея посилає Каталінона за рибалками, а сама кладе голову дона Хуана до себе на коліна. Дон Хуан приходить до тями і, бачачи красу дівчини, пояснюється їй у любові. Рибалки відводять дона Хуана в будинок Тісбеі. Дон Хуан наказує Каталінону роздобути коней, щоб непомітно вислизнути перед світанком. Каталінон намагається усовістити господаря: «Кинути дівчину і сховатися -/Це ль за гостинність плата? », але дон Хуан згадує Еней, що кинув Дідону. Дон Хуан клянеться Тісбее в любові і обіцяє взяти її в дружини, але, після того, як довірлива дівчина віддається йому, він на позичених нею ж конях збігає разом з Каталіноном. Тісбея оплакує свою загублену честь.

Король Альфонс Кастильська розмовляє з доном Гонсало де Ульоа, яка повернулася з Лісабона. Гонсало розповідає про красу Лісабона, називаючи його восьмим чудом світла. Король, щоб винагородити Гонсало за вірну службу, обіцяє сам знайти гідного нареченого для його красуні дочки. Він має намір видати її за дона Хуана Тенора. Гонсало до душі майбутній зять - адже він походить із знатного севільського роду.

Батько дона Хуана дон Дьего отримує листа від свого брата дона Педро, де той розповідає, як дон Хуан був захоплений вночі з герцогинею Ізабеллою. Король Альфонс Кастильська, дізнавшись про це, питає, де зараз дон Хуан. З'ясовується, що він цієї ночі приїхав до Севільї. Король збирається про все повідомити в Неаполь, одружити дона Хуана на Ізабеллі і позбавити від незаслуженої кари герцога Октава. А поки з поваги до заслуг батька він відправляє дона Хуана у вигнання до Лебріху. Король жалкує про те, що занадто поспішно висватав дочка дона Гонсало за дона Хуана, і, щоб не образити дона Гонсало, вирішує призначити його гофмаршалом. Слуга доповідає Королю, що приїхав герцог Октавіо і просить прийняти його. Король і дон Дьего думають, що Октавіо все знає і буде просити дозволу викликати дона Хуана на поєдинок. Дон Дьего, турбуючись за життя сина, просить Короля запобігти дуель. Король ласкаво приймає Октава. Він обіцяє написати Королю Неаполітанського, щоб той зняв з нього опалу, і пропонує йому взяти в дружини дочка дона Гонсало де Ульоа. Дон Дьего Октавіо запрошує у свій будинок. Зустрівшись випадково з доном Хуаном, октави, що не знає, що дон Хуан - винуватець усіх його страждань, обмінюється з ним запевнення в дружбі. Друг дона Хуана маркіз де ла Мота нарікає дону Хуану на те, що той його зовсім забув. Вони часто пустуй разом, і дон Хуан розпитує Моту про знайомих красунь. Мота перевіряє дону Хуану свою серцеву таємницю: він закоханий у свою кузину донью Анну, і вона теж любить його, але, на біду. Король вже висватав її за іншого. Мота написав Доньє Ганні і зараз чекає від неї відповіді. Він поспішає у справах, і дон Хуан пропонує почекати листа замість нього. Коли Мота йде, служниця доньї Анни передає дону Хуану записку для Моти. Дон Хуан радіє: «Мені служити сама удача/Листоношею підрядилась./Ясно, що лист від пані,/Чию красу маркіз нескромне/повищив. От пощастило мені! / Славлю я не дарма, як самий/безпардонний бешкетник:/Я справді мастак / Дівчат безчестити так,/Щоб не було доказів ». Дон Хуан роздруковує лист. Донья Анна пише, що для неї «трьох смертей страшней втройнє» жити з нелюбом чоловіком, і якщо Мота хоче пов'язати з нею свою долю, нехай прийде до неї в одиннадцать годин, надівши кольоровий плащ, щоб його було легко впізнати. Дон Хуан передає маркіза де ла Мота, що його обраниця чекає його опівночі у своїй спальні і просить надіти кольоровий плащ, щоб Дуенья його впізнали. Мота поза себе від щастя. Дон Хуан радіє майбутнього пригоді.

Дон Дьего лає сина за те, що той порочить їх славний рід, і передає йому наказ Короля негайно покинути Севілью і відправитися в Лебріху.

Дон Хуан вночі зустрічає Моту, який чекає не дочекається побачення з доньей Ганною. Оскільки до півночі ще цілу годину, а дон Хуан шукає розваг. Мота показує йому, де живе Беатриса, і позичає свій кольоровий плащ, щоб красуня прийняла дона Хуана за Моту і була з ним ласкава. Дон Хуан в плащі Моти відправляється не до Беатріс, а до Доньє Анні, але йому не вдається обдурити дівчину, і вона проганяє нахаби. На крик доньки вдається дон Гонсало з оголеною шпагою. Він не дає дону Хуану втекти, і, щоб врятуватися, той заколює дона Гонсало.

Вискочивши з будинку дона Гонсало, дон Хуан стикається з Мотой, який швидко забирає свій плащ, бо ось-ось настане опівночі. Дон Хуан встигає сказати йому, що його витівка погано скінчилася, і Мота готується розсьорбувати закиди Беатріс. Дон Хуан ховається. Мота чує крики і хоче з'ясувати, в чому справа, але тут його вистачає варта. Дон Дьего призводить Моту до короля Альфонсу кастильського, який наказує судити і завтра ж страчувати лиходія. Мота не може зрозуміти, у чому справу, але ніхто нічого йому не пояснює. Король велить поховати славного Командора - дона Гонсало - з усіма почестями.

В полі поблизу села Дос Ерманас селяни святкують весілля Патрісіо і Амінти. Пастухи співають пісні. Несподівано з'являється Каталінон, який повідомляє, що незабаром прибуде новий гість - дон Хуан тенора. Гасено, батько нареченої, радіє приїзду знатного сеньйора, Патрісіо ж зовсім не радий непроханого гостя. Коли дон Хуан підходить до святкового столу, Гасено просить гостей потіснитися, але дон Хуан, якому сподобалася Амінта, сідає прямо поруч з нею. Після весільного бенкету дон Хуан заявляє Патрісія, що Амінта - його давня коханка та сама запросила його побачитися в останній раз перед тим, як з горя вийде заміж за іншого. Почувши таке про нареченій, Патрісіо без жалю поступається її дону Хуану. Дон Хуан, попросив у Гасено руку Амінти і наказавши Каталінону осідлати коней і подати їх до денниця, вирушає до Амінте в спальню. Амінта хоче прогнати його, але дон Хуан говорить, що Патрісіо забув її і віднині він, дон Хуан, - Її чоловік. Солодкі мови обманщика, який говорить, що готовий на ній одружитися навіть всупереч батьківській волі, пом'якшують серце дівчини, і вона віддається дону Хуану.

Ізабелла по дорозі до Севільї, де її чекає весілля з доном Хуаном, зустрічає Тісбею, яка довіряє їй своє горе: дон Хуан спокусив її і кинув. Тісбея хоче помститися шахраю і поскаржитися на нього Короля. Ізабелла бере її собі в супутниці.

Дон Хуан в каплиці розмовляє з Каталіноном. Слуга розповідає, що Октавіо довідався, хто винуватець усіх його бід, і маркіз де так Мота також довів свою непричетність до вбивства дона Гонсало, Помітивши гробницю Командора, дон Хуан читає напис на ній: «Кавальєрі тут заритий./Чекає він, як правиця Божа / Душогуб помститься ». Дон Хуан смикає статую Командора за бороду, потім запрошує кам'яна статуя до себе на вечерю. Увечері, коли дон Хуан з Каталіноном сідають за стіл, лунає стукіт у двері. Слуга, посланий відкрити двері, не може від страху вимовити ні слова; боягузливий Каталінон, якому дон Хуан велить впустити гостя, ніби мова проковтнув від жаху. Дон Хуан бере свічку і підходить до дверей сам. Входить дон Гонсало в тому вигляді, в якому він створив над своєї гробницею. Він повільно наближається до дону Хуану, який у розпачі відступає. Дон Хуан запрошує кам'яного гостя за стіл. Після вечері Командор робить знак дону Хуану відіслати слуг. Залишившись з ним один на один. Командор бере з дона Хуана слово завтра о десятій прийти до нього на вечерю до каплиці в супроводі слуги. Статуя йде. Дон Хуан храбрує, намагаючись подолати жах.

Ізабелла приїжджає до Севільї. Думка про ганьбу не дає їй спокою, і вона занепадає з горя. Дон Дьего просить Короля зняти опалу з дона Хуана, якщо вже він збирається одружити його на герцогині Ізабеллі. Король обіцяє не тільки зняти опалу, але й просимо дону Хуану титул графа, щоб не страждала гордість Ізабелли, адже Октава, з яким вона колись була заручена, - герцог. Королева просила Короля пробачити маркіза де так Мота, і Король наказує звільнити маркіза й женити його на Доньє Ганні. Октавіо просить у Короля дозволу викликати дона Хуана на поєдинок, але Король відмовляє йому.

Амінта з батьком розшукують дона Хуана. Зустрівши Октава, вони запитують, де їм його знайти. Октава, з'ясувавши, навіщо він їм потрібен, радить Гасено купити дочці наряд, схожий на придворний, і обіцяє сам відвести її до Короля.

Вночі повинна відбутися весілля дона Хуана і Ізабелли, але перед цим дон Хуан збирається стримати слово і відвідати статую командора. Коли вони з Каталіноном приходять до каплиці, де похований дон Гонсало, Командор запрошує їх розділити з ним трапезу. Він велить дону Хуану підняти надгробну плиту - під нею стоїть чорний стіл, накритий для вечері. Два привида в чорному приносять стільці. На столі - скорпіони, жаби, змії, з пиття - жовч і оцет. Після вечері Командор простягає руку дону Хуану. Дон Хуан подає йому свою. Стиснувши руку дона Хуана, статуя говорить «» Неісповедім Господь/У праведних своїх рішень./Хоче він, щоб був покараний/Ти за всі свої лиходійства/Цією мертвою рукою./Вишній вирок говорить:/«За вчинків і відплата». Дон Хуан каже, що дена Анна чиста: він не встиг зганьбити її. Він просить привести священика, щоб той відпустив йому гріхи. Але дон Гонсало невблаганний. Дон Хуан вмирає. Лунає гуркіт, гробниця разом з доном Хуаном і доном Гонсало провалюється, а Каталінон падає на підлогу.

Патрісіо і Гасено приходять до Короля зі скаргою на дона Хуана, обманом забрав у Патрісіо Амінту. До них приєднується Тісбея, яку дон Хуан збезчестив. За нею приходить маркіз де ла Мота. Він знайшов свідків, готових підтвердити, що злочин, за який його уклали до в'язниці, зробив не він, а дон Хуан. Король наказує схопити і стратити лиходія. Дон Дьего також просить засудити дона Хуана на смерть. З'являється Каталінон. Він розповідає, що відбулося в каплиці. Почувши про справедливу кару, яка спіткала негідника. Король пропонує скоріше справити три весілля: Октавіо з овдовілої Ізабеллою, Моти з доньей Ганною і Патріс з Амінтой.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/