Луї Себастьян Мерсьє. 2440

Роман починається присвятою році дві тисячі й чотириста сорокових. У попереднього повідомлення автор повідомляє, що його мета - загальне благоденство.

Герой (він же автор) роману, стомлений довгою бесідою з старим англійцем, який різко засуджує французькі звичаї і порядки, засинає і прокидається в себе вдома в Парижі через 672 р. - у двадцять п'ятому столітті. Так як одяг його виявляється безглуздою, він одягається в крамниці вживаного сукні, куди його призводить зустрінутий на вулиці перехожий.

Герой дивується майже повній відсутності карет, які, за словами його супутника, призначені тільки для хворих людей або особливо важливих персон. Людині, що прославився в будь-якому мистецтві, скаржиться шапка з його ім'ям, тому що дає право на загальне повагу громадян і можливість вільно відвідувати государя.

Місто вражає чистотою і витонченістю оформлення громадських місць і будівель, прикрашених терасами і кучерявими рослинами. Лікарі тепер належать до найбільш шанованою категорії громадян, а благоденство досягло такого ступеня, що відсутні, як непотріб, притулки для бідних і гамівні будинку. Разом з тим людина, яка написала книгу, що проповідують «небезпечні принципи», повинен носити маску, поки не викупить своєї провини, причому виправлення його не примусово і полягає в повчальних бесідах. Кожен громадянин записує свої думки, і до кінця життя складає з них книгу, яку зачитують у нього на могилі.

Дітей навчають французькою мовою, хоча зберігся «Місто чотирьох націй», в якому вивчають італійська, англійська, німецька та іспанська мови. У сумно знаменитої колись своїми «безплідними» диспутами Сорбонні займаються дослідженням людських трупів, з метою відшукання коштів зменшення тілесних страждань людини. Універсальним лікувальним засобом вважаються ароматичні рослини, що володіють здатністю «розріджувати згусле кров»; виліковуються запалення легенів, сухоти, водянка і багато раніше невиліковні хвороби. До новітнім принципам попередження хвороб відносяться щеплення.

Всі книги з богослов'я і юриспруденції зберігаються тепер у підвалах бібліотек, і, в разі небезпеки війни з сусідніми народами, супротивнику засилають ці небезпечні книги. Разом з тим адвокати збережені, а хто переступить закон або гласно містяться у в'язниці, або виганяють з країни.

Бесіда переривається частими ударами дзвону, який повідомляє про найрідкіснішому подію - страти за вбивство. Законослухняність виховується рано: в чотирнадцять років кожен зобов'язаний власноруч переписати закони країни і прийняти присягу, поновлювану через кожні десять років. І все-таки іноді для повчання смертна кара проводиться: на площі перед Палацом правосуддя злочинця підводять до клітки з тілом вбитого. Голова Сенату зачитує вирок суду, раскаиваюсь злочинець, оточений священиками, вислуховує мова прелата, після чого приносять скріплений підписом Государя смертний вирок. У той же клітини злочинця розстрілюють, що вважається остаточним спокутою провини і ім'я його знову вписується в списки громадян.

Служителі церкви в державі являють зразок чесноти, їхня головна місія - втіха стражденних, запобігання кровопролиття. У храмі майже все звично для нашого героя, але відсутній живопис і скульптура, вівтар позбавлений прикрас, шкло купол відкриває вид на небо, а молитвою служить поетичне послання, що йде від самого серця. В обряді причастя юнак у телескоп розглядає небесні тіла, потім в мікроскоп йому показують світ, ще більш грізний, переконуючи тим самим в мудрості Творця.

Подорожуючи по місту, супутники оглядають площа з символічними фігурами: колінопреклонної Франції, Англії, простягають руки до Філософії; понікнувшей головою Німеччини, Іспанії, з мармуру, з кривавими прожилками - що мало зображати каяття в неправедних справи в минулому.

Наближалося час обіду, і супутники виявляються в будинку, прикрашеному гербом і щитом. З'ясувалося, що в будинках знаті прийнято накривати три столи: для сім'ї, чужинців і бідняків. Після обіду герой вирушає дивитися музичну трагедію про життя і смерть Тулузького торговця Каласо, колесували за бажання перейти в католицтво. Супровідний розповідає про подолання забобонів щодо акторів: наприклад, Прелат нещодавно просив Государя просимо вишиту шапку одному видатному актору.

Герою бачиться сон з фантастичними баченнями, які змінюють протягом пережитих подій - він опиняється один без проводиря у королівській бібліотеці, яка замість величезних колись кімнат уметается в невеликому приміщенні. Бібліотекар розповідає про зміна ставлення до книги: всі легковажні або небезпечні книги були складені в величезну піраміду і спалені. Однак попередньо з спалених книг була витягнута головна суть їх та викладена в невеликих книжечка в 1/12 частку аркуша, які і складають нинішню бібліотеку. Який опинився в бібліотеці письменник характеризує нинішніх письменників як найбільш шанованих громадян - стовпів моралі і чесноти.

Пройшовши до Академії, супутники опиняються в простому будинку з місцями для академістів, прикрашених прапорцями з перерахуванням заслуг кожного. Один з присутніх академіків звертається з палкою промовою з засудженням порядків старої Академії XVIII ст. Герой не заперечує правоти оратора, але закликає не судити суворо минулі часи.

Далі герой відвідує Королівську колекцію, в якій розглядає мармурові статуї з написами «Винахіднику пили», «Винахіднику бійниці, ворота, блоку» і т. д.; перед ним проходять рідкісні рослини, мінерали; цілі зали присвячені оптичним ефектів; зали акустики, де молодих войовничих спадкоємців престолу відучують від агресії, приголомшуючи звуками битв.

Поблизу від колекції розташовується академія Живописи, що включає в себе ряд інших академій: малювання, живопису, скульптури, практичної геометрії. Стіни академії прикрашені роботами найбільших майстрів, в основному на повчальні теми, без кривавих битв і любострастних утіх міфологічних богів. В алегоричній формі передано своєрідність народів: заздрісність і мстивість італійця, гордовита спрямованість вперед англійця, презирство до стихій німця, рицарственность і піднесеність француза. Художники тепер знаходяться на утриманні держави, скульптори не ліплять товстосумів і королівських прислужників, увічнюють лише великі діяння. Широке розповсюдження отримала гравюра, яка вчить громадян чесноти і героїзму.

Герой повертається в центр міста, де з натовпом громадян безперешкодно потрапляє в тронний зал. По обидва боки трону розташовуються мармурові дошки з вигравіруваними на них законами, що позначають межі королівської влади, з одного боку, і обов'язки підданих - з іншого. Государ в синьому плащі вислуховує звіти міністрів, і якщо перебуває хоч один незадоволений, навіть найнижчого походження, то він негайно вислуховує публічно.

Захоплений побаченим, герой просить у присутніх роз'яснити йому форму правління, прийняту в державі: влада короля обмежена, законодавча влада належить Зборів народних представників, виконавча - сенату, король ж стежить за дотриманням законів, одноосібно вирішуючи лише питання непередбачені і особливо складні. Так «злагоду в державі поєднується з благоденствієм приватних осіб ». Спадкоємець престолу проходить довгий шлях виховання і лише в двадцять років король оголошує його своїм сином. У двадцять два роки він може зійти на престол, а в сімдесят років складає з себе «влада». Дружиною його може бути тільки громадянка своєї країни.

Жінки країни помірковані і скромні, вони «не рум'яні, не нюхають тютюн, не п'ють лікери ».

Щоб пояснити суть податкової системи, героя ведуть до перехрестя вулиць і показують дві скрині з написами «Податок королю» і «Добровільні внески», в які громадяни «з задоволеним виглядом» вкладають запечатані пакети з срібними монетами. За наповненні скрині зважуються і передаються «Контролер фінансів ».

В країні вигнані з ужитку «тютюн, кава і чай», існує тільки внутрішня торгівля, головним чином продуктами землеробства. Торгівля з закордоном заборонена, а суду використовуються для астрономічних спостережень.

До вечора супутник героя пропонує повечеряти в будинку одного з своїх приятелів. Господар зустрічає гостей просто і природно. Вечеря починається з благословення страв, які стоять на столі, який сервірований без всякої розкоші. Їжа проста - в основному овочі і фрукти, лікери «заборонені так само суворо, як і миш'як», слуги сидять за тим же столом, а кожен накладає собі їжу сам.

Повернувшись до вітальні, герой накидається на газети, з яких випливає, що світ перетворився на спільнота вільних держав. Дух філософії та освіти поширився всюди: в Пекіні поставлена французькою мовою трагедія Корнеля «Цінна», в Константинополі - вольтерівським «Магомет»; в раніше закритої Японії переведений трактат «Про злочини і покарання». У колишніх колоніях на американському континенті створені дві потужні імперії - Північна та Південна Америка, відновлені в правах індіанці, відроджена їх стародавня культура. У Марокко ведуться астрономічні спостереження, на папуаського землі не залишилося жодного знедоленого і т. д. У Європі також корінні зрушення: в Росії государ не називає себе самодержцем; моральне вплив Риму відчуває «китаєць, японець, житель Суринаму, Камчатки »; Шотландія та Ірландія хочуть складати з Англією єдине ціле. Франція, хоч і не ідеальна держава, але далеко обігнала інші країни в прогресивному русі.

В газетах були відсутні світські новини, і герой, бажаючи дізнатися долю Версаля, робить поїздку до колишнього палацу. На його місці він застає одні руїни, де від присутнього там старця отримує роз'яснення: палац впав під вагою що будуються один на одному будівель. На їх зведення пішли всі кошти королівства, і гординя була покарана. Цим старцем виявляється король Людовик XIV.

В цей момент одна з гніздяться в руїнах змій кусає героя в шию і він прокидається.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/