Ірвін Шоу. Жебрак, злодій

Події роману відбуваються у 1968 - 1972 роках. Через весь роман рефреном проходять уривки з щоденника Біллі Еббота. Він з боку спостерігає за родиною Джордахов. Міркування його, як правило, вкрай цинічні.

Частина перший

Журналіст Олександр Хаббел разом з дружиною приїхав відпочивати в Антіб. Вже кілька днів йому не давала спокою стаття з журналу, в якій згадувався Джорді, власник яхти «Клотільда», вбитий на шостий день після вступу в шлюб. Хаббел згадав про мера міста Уітбі, прізвище якого теж була Джорді. Сподіваючись на пікантну історію, Хаббел почав розслідування. Спочатку він побував у поліцейському відділку Антіба і дізнався, що в цій історії замішана невістка Томаса Джордаха. Дізнавшись у поліцейського, що Джин Джорді зупинилася в готелі «Дю Кап», журналіст відправився до неї.

На борту «Клотільда» всі важко переживали смерть Тома. Кейт Джорді збирала речі: вона збиралася поїхати додому, до Англії. До загального полегшення, Джин на яхті не було. Сидячи на лавці в саду готелю, вона сказала собі: «Я руйную все, до чого торкаюся ». Відвідавши спочатку Джин, а потім, зайшовши на яхту Джордаха, Хаббел повернувся до себе в готель і взявся до роботи. Біллі на похорон не приїхав.

Через деякий час Рудольф зібрав Дуайера (Кролика), Кейт і Уеслі на борту «Клотільда», щоб поговорити про спадщину. Все ускладнювалося тим, що Том не залишив заповіту. Рудольфа здивувало, як байдуже поставилися ці люди до грошей. Він зрозумів, що всі проблеми, що стосуються спадщини, йому доведеться вирішувати самому. Відвідавши консула в Ніцці, Рудольф зрозумів, що передача стану Томаса Джордаха його спадкоємцям буде справою нелегкою, оскільки Том був громадянином Америки, померлим в чужій країні. Рудольфу здавалося, що він потрапив в густу павутину правових положень, і чим сильніше намагався вивільниться, тим більше заплутувався.

Повертатися в Антіб Рудольфу не хотілося. Він перетнув Англійська бульвар, зайшов у кафе, сів за столик на терасі і замовив каву і коньяк. За сусіднім столиком жінка в блакитному плаття читала журнал. Вона першою звернула увагу на Рудольфа, і він вирішив, що вона заробляє цим на життя. Рудольф вирішив, що він може дозволити собі провести ніч з європейською куртизанкою, скільки б це не коштувало. Жінка відвезла його до себе додому і вони провели ніч разом. Вранці з'ясувалося, що Рудольф помилився. Жанна була замужем. Її чоловік був помічником військового аташе в Вашингтоні, а зараз тимчасово служив у Вищій військовій школі в Парижі. Жанна жила в Ніцці, тут ходили до школи двоє її дітей. Чоловік нехтував Жанною, вона відчувала себе покинутою, тому й вибрала Рудольфа того вечора.

Коли Рудольф повернувся в Антіб, Гретхен повідомила йому, що Уеслі потрапив у в'язницю в Каннах. Він вдарив людину пивний пляшкою в руках, а потім побився з поліцейським. Коли Рудольф під'їхав до будівлі каннській префектури, Дуайер вже чекав його. Він розповів Рудольфу, що Уеслі шукав у цьому барі югослава Данович, вбивцю свого батька. Побачитися з Уеслі до ранку у них не вийшло. Вранці Рудольф подзвонив Антібського адвокату, якого порекомендував йому консул.

Уеслі лежав на відкидних нарах в камері і згадував довгі розмови з батьком під час нічних вахт. Він хотів якомога більше знати про минуле батька, і Том нічого не приховував від сина, сподіваючись, що син буде мати для себе урок з його оповідань.

Рудольф знову з'їздив до консульства, двічі побував у в'язниці в Грасі, куди перевели Уеслі, тричі сходив до адвоката і не раз дзвонив в Нью-Йорк своєму адвокату Джонні Хіту. Зрештою, суд розпорядився депортувати Уеслі за межі країни.

Через деякий час у Рудольфа відбулася серйозна розмова з Джин. Того дня вона була тверезою. Джин Рудольфу повідомила, що вирішила розлучитися з ним ради ІНІД. Вона усвідомлювала, що ніколи не вилікується від алкоголізму, і не хотіла більше псувати життя чоловіка і дочки. Джин планувала перевести свій капітал на ім'я ІНІД, найняти надійну компаньйонку, оселитися де-небудь в тихому місці і час від часу відвідувати дочку, яка буде жити з батьком. Рудольфу нічого не залишалося робити, як погодитися. Це був останній вечір, який вони провели разом.

Джордахі зібрались їхати. Багаж вже завантажили у лімузин, коли до дверей готелю під'їхала машина. З неї вилізли двоє: маленька, повна і неохайна жінка і такий же маленький і повний чоловік. Жінка виявилася Терезою, матір'ю Уеслі. Вона побачила замітку в журналі «Тайм», яку написав Олександр Хаббел, і примчала в Антіб, відчувши поживу. Після розлучення вона вийшла заміж за Едварда Крейлера. Він був мормоном, і Тереза мала намір увести сина в лоно церкви, а заодно і привласнити його частку спадщини. Вона постаралася забути про те, що при розлученні з Томом підписалася під документом, позбавляє її прав на сина. Рудольф повідомив їй, що за рішенням суду спадщиною буде розпоряджатися вдова Тома, і пішов. Його трясло від злості, до якої домішувалося і відчуття повної безвиході і тривоги за Уеслі. Вирвати хлопчика з материнських обіймів було практично неможливо.

Після від'їзду сім'ї Рудольф переїхав в інший готель, щоб бути ближче до Жанни. До цього часу Кейт вже поїхала до Англії, а Дуайер як і раніше жив на яхті, готуючи її до продажу. Уеслі було не так уже й погано у в'язниці. Один з вартових зумів навіть стягнути з поліцейських архівів фотографію Данович. Тепер, якщо Уеслі зустріне цього покидька, він його неодмінно дізнається. Через тиждень поліцейський привіз Уеслі в аеропорт, де його вже чекали Дуайер, Рудольф і Крейлери. Дуайер привіз Уеслі його речі, в тому числі і фотографії батька. Побачивши мати з вітчимом, Уеслі пошкодував, що не втік по дорозі. Коли літак злетів, Уеслі дістав з конверта фотографії і почав їх розглядати. Побачивши це, Тереза вихопила фотографії з рук сина і порвала. Уеслі не хотів сваритися з нею, і тільки дивився, як клаптики падають на підлогу.

Частина друга

Біллі Еббот вийшов під руку з Монікою з ресторану в центрі Брюсселя. У НАТО йому слугувати непоганою. Полковник обожнював теніс, і йому потрібний був саме такий партнер, як Біллі, тому тепер Біллі був вже не капралом, а старшим сержантом і завідував гаражем, що давало йому чималу надбавку до сержантському платні. Полковник часто запрошував Біллі вечеряти, а дружина полковника вважала його чарівним. Біллі знав, що саме Рудольф визволив його від участі у війні, і збирався коли-небудь виказати йому свою подяку. Зараз в кишені у Біллі лежав лист від дядька з чеком на тисячу доларів. Це Моніка змусила його попросити грошей у багатого дядечка.

Про сім'ї Моніки Біллі нічого не знав. Вона часто йшла на якісь таємничі зустрічі, але весь інший час була ужівчівой і поступливішою. Моніка була темноволосої, завжди розпатланою, ніби навмисне намагалася виглядати гірше, зате коли вона посміхалася, її великі блакитні очі освітлювали все обличчя. Для Біллі Велике значення мав її маленький зріст, тому що при його росте168 сантиметрів і крихкому статурі високі жінки викликали в нього комплекс неповноцінності.

Сьогодні Моніці стояла одна з її таємничих зустрічей. Вона сіла в таксі й поїхала, Біллі знову не вдалося почути, яку адресу вона назвала шоферові. Потиснувши плечима, він попрямував у кафе, замовив пива й почав читати листа Рудольфа. Відчувалося, що він дуже самотній і не знає, чим зайнятися. Листи Гретхен були суворими і повчально. Вона так і не пробачила синові, що він потрапив в армію, Біллі ж не міг простити матері її любовні зв'язки.

Вранці Біллі дізнався, навіщо Моніці гроші. Прийшовши додому на зорі, вона розбудила Біллі та пояснила, що гроші підуть сержанту зі складу боєприпасів, щоб він пропустив туди людей, з якими вона пов'язана, на армійському вантажівці, який дасть Біллі зі свого гаража. Сам Біллі у цій справі брати участь не буде. Йому тільки треба буде вивести вантажівка з гаража і передати людині у формі лейтенанта військової поліції США. Тим же рівним тоном Моніка повідомила Біллі, що вибрала його в коханці через посаду начальника гаража, хоча з тих пір дуже до нього причепилася. Біллі зрозумів, що Моніка полягає в терористичній організації. Він не подав виду, що злякався. Його початок морозить, але, навіть тремтячи, він відчував незвичайний підйом. Вперше він не відступив, хоча мова йшла про його життя. До цих пір він зовсім не хотів переробляти світ, і був задоволений тим, що посів у ньому теплий куточок. Тепер його в щось втягнули, і йому доведеться на це реагувати. Біллі зрозумів, що життя його докорінно змінилася.

Перша половина дня пройшла як в тумані. Біллі хотів зателефонувати полковника і розповісти йому про все, полетіти нічним літаком до Нью-Йорк, піти в ЦРУ і засадити Моніку за грати, але нічого цього так і не зробив. Він не хотів розлучатися з Монікою, бо любив її. Коли Біллі зустрівся з Монікою під час обіду, вона сказала, що не збирається з'їжджати від нього, бо не змішує політику і секс. Біллі не зміг встояти.

Уеслі прийшов у кабінет головного редактора журналу «Тайм», щоб поговорити з журналістом, написав статтю про вбивство Тома. Редактор послав Уеслі до міс Ларкін, яка збирала матеріал для статті. Це була невисока молода жінка в окулярах, немодно одягнена, але гарненька. Вона була романтична, захоплювалася поезією. Біллі вона знайшла дуже красивим. Вона дала Уеслі папку з архівними матеріалами, і навіть дозволила взяти на пам'ять фотографію батька. Потім вона запросила Уеслі в бар і страшно зніяковіла, дізнавшись, що йому ще немає вісімнадцяти. Міс Ларкін писала роман, але тепер вона думала про свою творчість з презирством. Її захотілося написати роман про Уеслі. Повернувшись додому, міс Ларкін жбурнула шістдесят сторінок написаного їй роману у вогонь.

Після візиту до видавництва Уеслі попрямував до Рудольфу. Рудольф розлучився з дружиною і тепер жив з дочкою і нянею. Він дуже зрадів, побачивши на порозі Уеслі. Рудольф часто писав племіннику, але тепер з'ясувалося, що він ніяких листів не отримував: їх перехоплювала Тереза. Вони домовилися, що Рудольф буде писати племіннику до запитання. Уеслі приїхав до Нью-Йорка для того, щоб дізнатися як можна більше про минуле батька. Він хотів знати правду і вирішив почати з найближчих родичів. Увечері Рудольф, Гретхен і Уеслі вирушили вечеряти в ресторан. Це був вечір спогадів. Рудольф і Гретхен племінникові розповіли всю правду про своє нелегке дитинство. Рудольф пообіцяв забезпечити Уеслі списком людей, які знали Томаса Джордаха. Залишитися у дядька на ніч Уеслі відмовився.

На Наступного дня Рудольф разом з родиною Хітів відправився в гості до Джин. Після розлучення Джин купила собі будиночок на мисі Монток, жила там зі своєю компаньйонку, огрядною масажисткою, і знову зайнялася фотографією. Рудольф був самотній. Він давно розлучився з Жанною, і тепер боявся залишитися наодинці з Джин. Він боявся, що вечір, проведений з нею, викличе у нього бажання повернутися до сімейного вогнища. Саме тому він брав з собою Хітів. По дорозі Джонні Хіт вмовив Рудольфа поїхати разом з ним до Невади і купити ранчо, виставлене на продаж.

Зазвичай Гретхен любила працювати в монтажної по суботах, коли в безлюдному будинку залишалися тільки вона та її помічниця Іда Коен. Але сьогодні їй не працювалося. Еванс Кінселла знову знімав як попало, і монтував фільм було важко. Але Гретхен турбувало не тільки це. Кілька днів тому Кінселла дав їй прочитати сценарій молодого, невідомого автора. Гретхен прийшла від нього в повний захват, але Кінселла відмовився знімати за ним фільм. Гретхен вирішила висловити Кінселла все, що вона про нього думає і порвати з ним стосунки. Іда умовила її закінчити монтаж фільму Кінселла, а потім самій взятися за постановку цього сценарію. Гретхен вирішила попросити грошей у Рудольфа.

Рудольф чудово провів вихідні. У Джин був здоровий і бадьорий вигляд. Вона знову стала схожа на ту жінку, яку він так любив. Рудольф почав схилятися до думки, що ІНІД краще жити з матір'ю. У Нью-Йорк вони повернулися пізно ввечері. З валізою в руках Рудольф піднявся сходами до вхідних дверей. Вона знову опинилася незамкненими. У напівтемному вестибюлі чоловічий голос наказав йому мовчати і не сіпатися. Два добре одягнених незнайомця, погрожуючи пістолетом, змусили Рудольфа піднятися в його квартиру. Готівкових грошей у Рудольф не було, і це їх дуже розлютило. Вони побили Рудольфа і розгромили квартиру. Прийшовши ненадовго в себе, Рудольф зумів доповзти до телефону і покликати на допомогу Гретхен. Потім він знову втратив свідомість. Рудольф провів в лікарні два тижні і так і не з'їздив до Невади з Джонні Хітом.

Частина третій

Уеслі привіз місіс Уерфем замовлені нею в супермаркеті продукти, і вона запросила його на чашку кави. Потім вона запросила його до ліжка. У будинку Крейлеров під забороною був не тільки кава, тому Уеслі прийняв обидва запрошення. Це був десятий замовлення, яке він відвіз місіс Уерфем. Уеслі відчував, що настав момент, коли все має піти по-іншому. Десь за межами Індіанаполіса повинна бути дівчина, яку можна любити. А поки він буде просто чекати.

На поштою Уеслі чекало два листи - від Рудольфа і від Кролика. Тепер він регулярно одержував листи. Кролик повідомляв, що «Клотільду» продали за сто десять тисяч доларів. До цього власником яхти був Рудольф. Ніхто не давав за яхту хорошу ціну, і тому Рудольф купив її сам. Тепер він перепродав «Клотільду» німецької сім'ї. Кролик не залишився на «Клотільда», хоча його і вмовляли, і влаштувався на яхту «Долорес». Кейт працювала барменшу у своєму рідному містечку. У неї народився син, якого вона назвала Томом, на честь батька. Уеслі вже двічі питав у Кролика, не чув чи той чого-небудь про Данович, але Кролик жодного разу про нього не написав.

В листі Рудольфа лежали два папірці по двадцять доларів. Уеслі ніколи не просив грошей, але був радий, коли вони приходили. Рудольф писав, що переїхав жити на нове місце, подалі від Нью-Йорка. Він вже повністю одужав після двох пластичних операцій. Робити третю операцію, щоб виправити зламаний ніс, він не захотів. Гретхен придбала права на сценарій і збирається ставити фільм. Вона вважає, що Уеслі може зіграти одну з ролей в її картині. У цьому листі Рудольф послав Уеслі список людей, які коли-небудь знали Тома.

Обидва листа Уеслі віддав Джиммі, чорношкірому хлопця, який працював разом з ним на доставці продуктів. Джиммі був єдиним другом Уеслі. Зберігати листа будинку Уеслі не міг: мати два рази на тиждень обшукувала його кімнату. Вона не залишала спроб залучити Уеслі в лоно церкви, а бурхливі прояви материнської любові викликали у Уеслі почуття незручності. Після обіду Уеслі попросив Джиммі з завтрашнього дня доставляти місіс Уерфем її купівлі.

Головна Уеслі йти не хотілося. Обстановка там була гнітюча, бо син містера Крейлера Макс загинув у В'єтнамі. Цинковий труну повинні були привезти з дня на день. Уеслі все частіше подумував про втечу, але йому хотілося дати матері ще один шанс.

Тіло Макса супроводжував капрал Хілі. Уеслі довелося спати з ним на одному ліжку, тому що в кімнаті для гостей зупинилася заміжня дочка містера Крейлера, Доріс. Увечері Доріс прийшла в їхню кімнату. Вона була в нічній сорочці, крізь яку просвічувало тіло. Днем Доріс підморгувала Хілі, і тепер Уеслі зібрався залишити їх удвох. Раптом двері відчинилися. На порозі з кам'яним обличчям стояла його мати. Тереза пригрозила Уеслі, що все розповість містеру Крейлеру, і той випорет його. Уеслі сказав, що вб'є містера Крейлера, якщо він до нього доторкнеться. Тоді Тереза вигнала Уеслі з дому, вигукуючи при цьому, що він не отримає своєї частки спадщини - вона не збирається віддавати ціле багатство в руки закінченого вбивці. Уеслі зібрав свої речі і в цей же вечір покинув будинок містера Крейлера.

В Чикаго Уеслі підкинув шофер вантажівки. Зазирнувши у свій список, Уеслі побачив адреса Уїльяма Еббота і вирішив розпочати своє розслідування з нього. Еббот не справив на Уеслі сприятливого враження, і він постарався якомога швидше піти. З Чикаго Уеслі подзвонив Рудольфу. Він повідомив племіннику, що в Індіанаполісі виписаний ордер на його арешт. Тереза заявила, що йдучи з дому Уеслі вкрав 150 доларів з глечика над плитою, і Уеслі не можна було зараз приїжджати до Рудольфу. Уеслі відразу зрозумів, що гроші взяв Хілі. Він згадав про дівчину з редакції журналу «Тайм», яка так допомогла йому, і вирішив відправитися до Нью-Йорк.

Після телефонного дзвінка з Чикаго Уеслі не розмовляв з дядьком близько двох місяців. Приїхавши до Нью-Йорка, він відразу ж попрямував до Еліс Ларкін. Вона явно зраділа йому. Уэсли розповів їй про свою мету: зрозуміти яким бачили Тома люди, яких він знав. Еліс захотіла йому допомогти. Вона поселила Уеслі у своїй маленькій квартирці і купила йому новий одяг. Еліс зізналася Уеслі, що хоче написати про нього роман. Уеслі записував витрачені на нього суми в записну книжку, плануючи повернути борг після свого повноліття.

Уеслі вирішив почати з Форта-Филипа, де й почалася історія Джордахов. Через свій журнал Еліс з'ясувала, що Теодор бойлав ще живий і як і раніше живе в своїй садибі. Ворта у володіння бойлав були зламані, дорога в вибоїна, галявини зарості високою травою. Дім бойлав здався Уеслі схожим на в'язницю. Сам Теодор бойлав виявився старим з гострим носом і мутні очі. Він презирливо відгукнувся про Тома як про вбивцю і палія. Вийшовши з кімнати, Уеслі подумав, що батька слід було підпалити не тільки хрест, але і все це прокляте місце.

Наступним був Домінік Джозеф Агостіно, колишній тренер спортивного клубу, в якому працював Том. Елліс дізналася, що він все ще працює в тому ж клубі швейцаром. Дивлячись на нього, Уеслі не міг уявити собі, що ця людина була колись молодим. Агостіно до цих пір був вдячний Тому за те, що той колись помстився за нього нащадкові старої Бостона сім'ї. На прощання він сказав Уеслі: «Багатьох слід було убити, перш ніж черга дійшла б до твого батька ». Уеслі повернувся в Нью-Йорк зовсім в іншому настрої, ніж після Форту-Філіпа.

Поки Уеслі був відсутній, Елліс розшукала Клотільду. Кілька років тому в Елізіум відбувся гучний шлюборозлучний процес Харольда Джордаха. Дружина застала його в ліжку зі служницею і відібрала у нього половину стану. Служницею була Клотільда. Тепер вона володіла пральні в Елізіум.

Спочатку Уеслі планував побачитися з Харольд Джордахом, але той не захотів мати справу з сином Тома. Тоді Уеслі пішов у пральню, щоб зустрітися з жінкою, яку так любив його батько. Клотільда виявилася невисокою, кремезної, старіючої жінкою. Вона була рада бачити Уеслі. Хота у Клотільда був інший чоловік, вона до цих пір жила спогадами про Тома. «Твій батько був самим ніжним чоловіком, про таке жінка може тільки мріяти у своїх мандрівках по цій землі »- сказала вона Уеслі на прощання.

Старий Шульц, колишній менеджер Тома, жив в будинку для людей похилого віку в Бронксі. Він все ще не міг пробачити Тома за те, що він загубив його єдиний шанс роздобути чемпіона. Шульц вважав, що Тома сгубили баби. Уеслі втомився від того, що батька постійно поливають брудом, і думав про те, щоб кинути цю витівку. Елліс стала відмовляти Уеслі, і він на неї накричав. Еліс розплакалася, Уеслі обняв її, щоб втішити, і поцілував.

Калвін Ренвей відрізнявся від Кролика Дуайера тільки кольором шкіри. Він прийняв Уеслі як принца, і дуже засмутився, дізнавшись, що Том загинув. Він був єдиний чоловік, який зміг захистити чорношкірого матроса від Фальконетті. Це був найщасливіший момент у житті Ренвея. «Якщо ти станеш хоч наполовину таким, яким був твій батько, тобі треба буде кожен день дякувати бога »- сказав він Уеслі. На прощання Ренвей подарував йому маленьку, обтягнуті шкірою, скриньку із золотим тисненням -- найдорожчу річ, яка у нього була, і пригостив кращим у Гарлемі обідом. Спускаючись в підземку, Уеслі викинув свій список. Після таких слів про батька вже немає сенсу зустрічатися ще з кимось, подумав він і відчув полегшення, наче з душі у нього впав камінь.

Рудольф орендував будинок на березі Атлантичного океану. Кілька днів на тиждень з ним проводила Елен Морісон. Вона була розлучена і одного разу на вечірці у сусідів сама підійшла до Рудольфу. Елен була високою стрункою жінкою з чітко окресленим обличчям і темними червонувато-коричневим волоссям. Вона активно займалася справами демократичної партії і належала до числа тих жінок, на яких можна покластися більше, ніж на чоловіків.

Зараз думки Рудольф займав фільм, який збиралася поставити Гретхен. Він не був впевнений, що у сестри вистачить здібностей зробити картину. І все ж Рудольф погодився взяти на себе третину витрат, він отримував від цього задоволення. Фільм було вирішено знімати в Порт-Філіпе, рідному місті Джордахов. Рудольф і Елен обідали, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Уеслі, акуратно одягнений і причесаний.

Біллі став Членом терористичної організації, в якій складалася Моніка. З окремих слів у розмові Біллі зробив висновок, що аналогічні групи існують і в інших містах Європи, але подробиць він не знав. Біллі обурювало, що до нього ставляться як до стороннього, хоча він вже двічі брав участь у їхніх справах. Тепер Біллі з іронією ставився до презирства товаришів по зброї, які вважали його улюбленцем полковника. Він знав, що, зрештою, йому в руки вкладуть зброю і накажуть вбивати, і він буде вбивати. Біллі відчував себе долею, людиною, який щось означає. Він збирався залишитися в армії на другий термін, чим дуже засмутив Гретхен.

Повертаючись пізно ввечері додому, Біллі зустрів біля під'їзду свого будинку людини, в якому дізнався батька. Еббот-старший дізнався, що син має намір залишитися в армії, і приїхав відмовити його. Він запропонував Біллі переїхати в Чикаго і зайнятися рекламним бізнесом. Зусилля Еббота успіхом не увінчалися.

Вранці з'явилася Моніка і принесла пакет, який Біллі мав доставити на вулицю Гро-Кайю в Сьомому окрузі Парижа. У пакеті було десять тисяч французьких франків і американський автоматичний пістолет з глушником. На місце він прийшов занадто рано. Коли до потрібної вулиці залишалося метрів тридцять, перед ним з виттям пронеслася поліцейська машина і зупинилася, затуливши вхід на Гро-Кайю. З неї вискочили п'ятеро поліцейських з пістолетами в руках. Біллі почув крики, пролунали постріли. Він повернув назад, примушуючи себе йти повільно. На розі вулиці Біллі побачив банк і зайшов до нього. Там він орендував сейф, в який поклав гроші і пістолет. Весь день, що залишився Біллі провів у номері готелю, намагаючись додзвонитися Моніці. У Брюсселі ніхто не відповідав. У ранкових газетах Біллі прочитав, що в Сьомому окрузі був убитий невідомий, підозрюваний в торгівлі наркотиками. Повернувшись до Брюсселя через два дні, Біллі виявив, що квартира порожній. Все, що належало Моніці, зникло, ніякої записки залишено не було. Після цих подій Біллі вирішив не залишатися в армії.

Елен Уеслі сподобалася - вона була зовсім не схожа на Джин. Купаючись в океані після обіду, Уеслі уявляв, що Елліс поруч з ним. Після того єдиного поцілунку якусь напругу, що виникла між ними, змінило їх взаємини не в кращий бік. Зараз Уеслі думав про Еліс з бажанням, в якому не посмів би нікому зізнатися.

Рудольф розповів племіннику про намір Гретхен зняти його у своєму фільмі і повідомив, що владнав конфлікт з Терезою. Уеслі сказав, що хоче виїхати назад до Європи, відвідати Кейт і Кролика, познайомитися з Біллі Еббот. Рудольф запропонував Уеслі залишитися у нього, закінчити школу і вступити в училище торгового флоту -- так він зможе уникнути відправки на війну з В'єтнамом. Уеслі погодився.

Після звільнення з армії Біллі вирушив у містечко під назвою Ель-Фаро під Марбеллі в Іспанії. Йому запропонували попрацювати там рік в якості тренера з тенісу. Перед від'їздом Біллі отримав лист від Моніки - вона не хотіла втрачати його з уваги. Біллі порвав листа на дрібні шматочки і спустив в унітаз. Нового адреси він не залишив. У Франції Біллі купив собі нову машину. Він міг собі це дозволити - у паризькому банку на нього чекає маленьке спадщину.

Уеслі погодився зніматися у фільмі Гретхен. Його захопив процес зйомки картини, щоранку він радісно мчав на знімальний майданчик. Його партнеркою була Френсіс Міллер. Вона відрізнялася своєрідною красою, любила випити, але ще більше любила спати з Уеслі. Френсіс була одружена з молодим актором і постійно жила в Каліфорнії. На початку роману Уеслі було трохи не по собі, він вважав, що закоханий в Елліс, хоча між ними як і раніше нічого не було. Гретхен попередила племінника, щоб він не ставився до цього роману серйозно. Ніхто не знав про те, що Гретхен - тітка Уеслі, а його дядько фінансує картину. Уеслі взяв собі псевдонім, під яким Том виступав на рингу. Всі знали його як Уеслі Джордана.

На зйомках Рудольф познайомився з Девідом Доннеллі. Він був архітектором, але тепер став працювати художником-декоратором. Доннеллі поділився з Рудольфом своїм планом - побудувати житловий комплекс для людей похилого віку, де вони могли б жити активним і повноцінним життям. У Доннеллі вже був на прикметі відповідну ділянку землі недалеко від Нью-Йорка. Ця ідея сподобалася Рудольфу, і він захотів вкласти в неї гроші. Пізно вночі п'яний і щасливий Доннеллі з'явився до Гретхен і зізнався їй у коханні.

Біллі подобалося в цьому тихому іспанському містечку. Він ніби повернувся додому після довгої подорожі. Біллі жив тихо, намагаючись не заводити романів зі своїми клієнтками, і навіть знову почав робити записи в щоденнику. Але спокійне життя тривала недовго: незабаром у містечку з'явилася Моніка в супроводі немолодого німецького бізнесмена. Вона робила вигляд, що не знайома з Біллі.

На традиційну вечірку на честь закінчення зйомок приїхав чоловік Френсіс. Уеслі став свідком неприємної сцени між ними. Еліс теж була присутня на цій вечірці і трималася відсторонено. Рудольф запізнився до початку, він залагоджував проблеми, що виникли у зв'язку з проектом Доннеллі. Уеслі розчарувався в Френсіс. Повернувшись додому, він помирився з Еліс. Цю ніч вони провели разом.

Моніка як і раніше не подавала виду, що знайома з Біллі. В готелі вона була зареєстрована під ім'ям Моніки Хітцман. З кожним днем Біллі відчував себе все більш незатишно. Крім того, за Біллі початку ухлестивал іспанка на ім'я Кармен, дочка впливового і багатого батька.

Після закінчення зйомок Уеслі відправився в Бат відвідати Кейт і свого молодшого брата Тома. Потім він поїхав до Біллі. Еббот кузен сподобався, він влаштував Уеслі на роботу в готель, чистити басейни. Біллі розповів Уеслі, що картину Гретхен хочуть послати на фестиваль до Канн. Він вирішив влаштувати собі невелику відпустку, і з'їздити туди на машині. Уеслі погодився до нього приєднатися. Зрештою Моніка порушила мовчання. Вона зацікавилася Уеслі, але Біллі не хотів, щоб він зв'язався з Монікою.

Дві тижні по тому Біллі випадково попав тенісним м'ячиком в око Кармен. Поранення було серйозним. На наступний день Біллі звільнили. Тепер ніщо не заважало братам відправитися в Канн. По дорозі Уеслі зізнався Біллі, що має намір знайти і вбити югослава Данович. Біллі не міг дозволити йому зробити це. Щоб протягнути час, він пообіцяв Уеслі дістати пістолет із глушником. Приїхавши в Париж, Біллі подзвонив Рудольфу і розповів про нову проблему. Рудольф терміново вилетів до Франції. Уеслі тим часом з нетерпінням чекав Біллі в Сен-Тропе.

Рудольф відправився в Антіб до того самого адвоката, який допоміг йому кілька років тому. Він вирішив випередити Уеслі і за допомогою адвоката замовити вбивство Данович. Біллі повинен був відправитися до Уеслі і стримувати його два тижні, але Уеслі був занадто нетерплячий.

В Канні Біллі зустрівся з матір'ю і виявив, що у неї новий коханець -- Доннеллі. Всі шукали Уеслі, але його ніде не було. Одного разу ввечері в номер Біллі з'явилася Моніка. Між ними знову виникла любовний зв'язок. Деякий час через Моніка дала Біллі завдання: він повинен був пронести бомбу, замасковану під кінокамеру, на вечірній показ фільму Гретхен. Денний показ картини пройшов з неймовірним успіхом. Біля кінотеатру Біллі зустрів Уеслі - він теж прийшов подивитися фільм. Біллі довелося зізнатися кузену, що Рудольф в курсі його планів. Біллі вирішив, що не може так вчинити з матір'ю, і повідомив про бомбу в поліцію. Наступного ранку Біллі прочитав у газеті, що був арештований людина, яка мав передати йому бомбу. На наступний день хтось підірвав машину Біллі.

Частина четверта

1972 рік. Біллі переїхав у Чикаго і працював у газеті, у відділі міських новин. Він вів замкнутий спосіб життя, тому що боявся, що терористичне угрупування Моніки знайде його. Колега Біллі, Роду Флінн, часто запрошувала його на вечірки, але він все времяотказивался. Незважаючи на це Біллі був у курсі всіх сімейних подій.

Рудольф разом з Елен Морісон почав займатися справами демократичної партії і тепер курсував між Америкою та Європою. Уеслі працював матросом на якийсь яхті в Середземному море. Він так і не залишив свого наміру помститися за батька, і як і раніше шукав Данович. Еліс перейшла в паризьке бюро «Тайму», щоб частіше бачитися з Уеслі. Незабаром в одному з листів Рудольфа Біллі знайшов замітку, вирізану з Марсельської газети. У ній йшлося про те, що в порту було виявлено тіло громадянина Югославії Яноша Данович. На верхній частині листа стояла дата: Суботу, 24 жовтня 1970 року. Коли Уеслі відправився до Європи, Данович вже півроку був мертвий.

Ця новина приголомшила Біллі. Він зрозумів, що втомився боятися. Біллі подзвонив Роде, сів в таксі і відправився на вечірку.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/