Історія будь-якої науки в тому числі і криміналістики - окрема галузьзнань. Слід відмітити, що історія криміналістики розглядається як історіяспецефічного роду діяльності. В нас час крімалістіка являється доситьпопулярною наукою. Уявлення про неї з більшою чи меншою долею повноти іправильності мають навіть школярі. Це пов "язано з високим ступенемінформатизації, що характерезує наше суспільство. Крім того криміналістикапо своїй суті є прикладною юридичною наукою, яка більш ніж всі інші наукиасоціюються в уяві пересічного громадянина з так званим "криміналом",який завжди цікавив, цікавить і мені здається буде цікавити людей.
Необхідно також зазначити, що історія криміналістики, як наука віділілась ззагального вчення про кріміналістіку порівняно недавно. Історіякриміналістики дозволяє глибше зрозуміти її витоки, соціальну функцію ітенденції її розвитку. Криміналістика була спецефічною формоюдіяльності з часів зародження людського суспільства, виникнення якоїпояснювалося необхідністю вирішення тих конфліктних ситуацій (кримінально -релевантних подій, які час від часу виникали і виникають в суспільстві).
Потрібно сказати, що зародження прийомів і засобів розслідування злочинів,які отримали пізніше назву криміналістичних, безумовно пов "язано зпотребами кримінального судочинства, карного розшуку, і судовоїекспертизи. (проблеми, потреби - породжують певні дії способи вирішення.)
Хочу зазначити, що предметом данної роботи буде розвиток історіїкриміналістики на території України, а так як неможливо отримати глибокогоуявлення про розвиток науки на території окремої держави, тому паралельнобуде розглядатись розвиток історії криміналістики в світі. Методом данноїроботи буде аналіз як нормативних джерел минулого так і дослідженнямонографій з питань криміналістики з метою пошуку витоків та тенденційрозвитку того чи іншого напрямку (розділу) криміналістики.
Аналізуючи зокрема розвиток історії криміналістики на Україні, слідсказати, що окремі частини території нашої держави в той чи інший періодвходили до складу тої чи іншої держави, тому аналіз буде проводитисьстосовно історії розвитку цих держав.

Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.
Пізнання події злочину це складна багатопрофільна діяльність, яка потребуєяк емпірічніх (досвід) так і наукових знань із різних галузей науки,техніки, мистецтва. Тому ще в давні часи для розслідування злочинів,запрошувались особи, що розумілісь на цій справі, які допомагалирозв "язувати задачі, що поставали в процесі розслідувння.
Необхідно сказати, що окремі способи розслідування злочинів, експертизи івідкриття датуються ще XVII століттям, але народження криміналістики яксамостійної науки відбулось в кінці XIX століття. Узагальнюючи джерелавиникнення криміналістики можна виділити чотири напрямки:

1. Криміналістика - як наука виникла в межах формального кримінальногоправа і процесу.

2. Криміналістика - виникла, як наука в рамках неправового розшукузлочинних елементів.

3. Криміналістика - виникла як продовження судової медицини.

4. Криміналістика - виникла сама по собі, в силу необхідності длявирішення проблем ефективної боротьби з злочинністю.

Відповідно до цих чотирьох напрямікв, а також окремих розділівкриміналістики ми будемо розглядати історію її розвитку в світі і на
Україні.
Отже одним з головних напрямків на мій погляд, був розвиток спеціальнихзнань, стосовно крімінлістікі на базі медицини. Ще Папа Інокентій ІІІ (1200р.) наказував при з "ясуванні причин смерті звертатись до лікарів, а відомий
Кодекс "Кароліна" (1532 р.) Закріпив обов "язкову участь лікарів прирозслідуванні злочинів проти життя і здоров "я. Слід зазначити, що першіспеціальні знання мали більше емпірічній характер ніж теоретичний.
Також необхідно відзначити про широке використання слідчих дій прирозслідуванні злочину у ХV ст. за часів Литовсько - Руської держави. Одниміз елементів організації внутрішнього життя були - копні округи (своєрідніадміністративні одиниці). Копиця округою вважався союз населення певноїтериторії який крім керівництва життям в окрузі, виконував функцію охоронивід вчинення правопорушень, розслідування злочинів, та їх покарання.
Основою для обвинувачення у вчиненні злочину служили сліди злочинця, якийпробіг через дворище, що накладала підозру, що член даного дворища можебути злочинцем. Якщо член даного дворища не міг відвести від себе підозруйому доводилосьвідповідати за вчинений злочин. Крім того згадується також про методрозслідування злочинів по "гарячому сліду" - "гаряча копа".
Про сліди, які залишаються на місці події злочину злочинцем згадується ще ввизначній пам "ятці права ХІ - ХІІ ст." Руській Правді ":" чи не буде татящодо подальшого женуть ", тобто якщо злодій не буде одразу виявлений, тонеобхідно його шукати по залишених слідах. Але одною з особливістю розслідування злочину є не тільки вміння виявляти і використовувати слідиподії злочину, а й вміння їх закріпити.
У 1867 році журнал "Архів судової медецини" опублікував статтювійськового лікаря Адольфа Борхмана про спосіб знімати за допомогою гіпсувідбитки слідів людини і тварин.
В історії є епізодичні випадки використання медичних знань для оглядупотерпілих, трупів, проведення так званих "медицинських експертиз". Але достворення Аптекарський наказом медики не залучались (мається на увазірегулярно) для огляду осіб.
З часів царювання Олекія Михайловича почали зустрічатись хімічні експертизи
(у сучасному розумінні). Особливо вони проводились для дослідженнявластивостей різного роду трав і рослин, які розповсюджувались знахарями тачаклунами. Також є згадка датована 26 квітня 1686, про проведення на основічелобітної від Івана Пермякова до Верхохуторського воєводи Григорія
Нарішкіна почеркознавчої експертизи. До цього часу належать свідчення провинекнення псіхіатрічної експертизи, першими "екпертамі" були монахи. Узв "язку з розвитком цих напрямків знань в державі виникають спеціалізованіустанови. Першими експертними установами були Аптекарський наказ та
Іванівська площа в Москві (з другої половини ХVІІ ст. - Дослідженняпідроблених документів та надання "юридичних" послуг). Винекнення першоїекспертної установи датується 1811 р.. Міністерство поліції заснувало
Медичну раду, що виконувала судово-медичну експертизу. Екпертна діяльністьна місцях здійснювалась лікарськими управами при губернських управлінняхполіції в штаті яких був судовий медик.
Експертизу документів здійснювала Експедиція заготівлі державних паперів.
Якщо в документі знаходили ознаки підробки, то документ підлягавфотографічному і хімічному дослідженню для визначення способу підробки. Зарезультатами дослідження складався акт про проведення експертизи.
Розвиток так званої "другого зору кріміналіста" - фотографія, завдячуєвідомому вченому Є. Ф. Буринський, який вважається засновником судово -дослідної фотографії та технічної експертизи документів.
Криміналістика, як самостійна наука, зародилась в кінці ХІХ ст. їїзасновниками прибічники тої чи іншої теорії вважають австрійськогопрофесора Ганса Гроса (1847-1915 рр..) та французького вченого Альфонса
Бертільона (1853 -1914 рр..)
Спробуємо подумки перенестися в то далеке минуле, коли не існувало ніфотографії, ні дактілоскопії, коли люди не вміли описувати зовнішністьлюдини по методу "словесного портрету" і користуватись з метою встановленняособи антропометрією і ми зрозуміємо, як важко було вести боротбу іззлочинністю без наукових методів, як легко вдавалось злочинцям приховуватисвоє минуле. Саме в цей час з "являється такий жахливий метод ідентифікації,як калічення і клеймування. Давньоіндійській пам "ятник права" Закони Ману "предпісував, за удар нищим вищого, відрізати ту частину тіла, якою бувнанесений удар. У Давньму Єгипті та Вавілоні де діяли досить жорсткіпринципи законів Вавілонського царя Хаммурапі за скоєння крадіжки винномувідрубували руку і т.д. Широко застосовувалась калічення та катування натериторії України (зокрема про це згадується в "Соборному Укладенні" 1659 р.)
Клеймування було відмінено в 1863 р.. на передодні введення судової реформи
1864 р.
Першим з наукових методів, який запрпонував А. Бертільон був методсловесного портрету - опис в певній термінології ознак зовнішності особи наоснові науково розробленої системи. За цією системою кожна частина обличчяі голови отримувала точне визначення і визначення з декількох букв (шифр),по яких складалась формула зовнішності. На основі цього методуідентифікації виникає досить сумнівна теорія стосовно особливих ознак, яківластиві зовнішності злочинця (італьянській вчений Чезаре Ломброзо).
Аналізуючи ідентифікацію злочинців, яка проводилась на основі цього методунеобхідно відмітити, що була висока ступінь помилок. Тому з 1879 р.
А. Бертільон розробляє метод антропометрії, суть якого полягала ввимірюванні різних частин тіла. У 1882 р. завдяки високопоставленимзнайомим батька А. Бертільона відомого французького вченого Луі Бертільонацей метод був введений в Франції в повсякденну поліцейську практику. Єфектнового методу ідентифікації швидко виправдав себе, вже в 1884 р.. Бертільонідентифікував близько 300 осіб, які раніше були засудженні, але приховалице. Розроблений метод швидко завойовував визнання не тільки у Франції, алей в Аргентині, Бельгії, Італії, Португалії, Данії, Австрії, Німеччині та вінших країнах. У 1890 р. в Петербурзі було створене перше в царській Росіїанторпометрічне бюро, а метод розроблений Бертільоном отримав назва
"бертільонаж". В кінці ХІХ ст. в змагання з антропометрією вступив методдактілоскопічної ідентифікації особи по пальцевому узорів. Деякий часантропометрія і дактилоскопія прімінювалісь одночасно, але змагання міжними все частіше виводили на перше місце дактілоскопію. Своєріднимипохоронами бертільонажу стала крадіжка всесвітньо відомої картини "Мони
Лізи ". Вперше науково описав папілярні лінії італьянській вчений М. Мальпігів 1686, але він не класіфікував їх. Слід зокрема зазначити, що відбиткивеликого пальця з давніх давен використовувались в давньому Китаї, якпідпис (тобто ідентифікація особи). За новий метод виступали три важливіознаки - неповторність, відносна незмінність, відновлюваність. Батьківщиноюдактілоскопії вважається Англія, але це вже її друга батьківщина.
Дактилоскопія прийшла до нас з Сходу, зрештою, як і всі прогресивнідосягнення. Англічанін Вільям Гершель використовував пальцеві відбитки в
Індії в якості посвідчення особи при видачі пенсій, а також длявстановлення особи злочинців, які втікли з тюрьми. У 1877 р. його спробарозповсюдити свій досвід на всі тюрьми Бенгалії не отримала підтримки збоку влади. У 1880 р. в англійському журналі "Природа" була опублікованастаття Генрі Фолдса, який вперше озайомів широкі кола англічан здактілоскопією. Але все ж таки заслуга розробки наукових основ застосуваннядактілоскопії належить третьму англічаніну Френсісу Гальтоном, який в 1892р. видав книжку "Відбитки пальців", де вказав принципи, які повинні бутипокладені в основу класіфікаціі відбитків. Практичну класифікацію відбитківздійснив четвертий аглічанін - Едвард Генрі, який в 1901 р.. був завдякицьому призначений замісником начальника Лондонської поліцції. У 1906 р.дактилоскопія була введена в Росії, і як пояснював уряд, введеннядактілоскопії було необхідне для боротьби з зайдами, так званими "іванамі, нє помнящімі спорідненості ". Вперше ідентифікація особи злочинців задопомогою дактілоскопічної експертизи була проведена в Варшаві в 1909 р.. тав Одесі в 1911 р. ..
Слід також зупинитись на допоміжному методі ідентифікації злочинців --фотографуванні. Фотографія налічує майже півторастолітню історію. Їїосновоположниками являються три винахідники: Жозеф Нісфоро Ньєпс, Луі Жак
Дагер (Франція) і Фокс Талбот (Англія). Днем народження фотогафіївважається 7 січня 1939 р. , В цей день Парижська Академія Наук заслухалавиступ Домініка Ф. Араго стосовно винаходу Дагера (закріплення зображення,яке було отримане на срібній пластинці за допомогою парів йоду. Майжеодночасно Талбот опублікував свій спосіб закріплення зображення задопомогою хлористого срібла.
Пройшло декілька років, і новий винахід почали застосовувати в поліції.
Перші відомі знімки були виготовленні в 1843 - 1844 в бельгійській тюрьмі
Форест. Вже в 1864 р.. на гроші зібрані за допомогою підписки, вм.Бобрінці, відкрилось поліцейське фотографічне ательє. Але всі ці випадкине створили ні системи, ні наукової бази для виникнення судової фотографії.
Першу спробу створення правил впізнавальної зйомки зробив О. Г. Рейландер.
Вагомий вклад в розвиток судової фотографії вніс А. Бертільон. Вінсконструював декілька крупноформатних фотоапаратів для зйомки місця подіїзлочину та спеціальну установку для впізнавальної зйомки злочинців. Як вжезгадувалось в цій роботі засновником судово-дослідної фотографії був
Є. Ф. Буринський, який за допомогою винайдення методу підсилення контрастівпоставив на належний рівень дослідження документів. В судово-досліднійфотографії широке застосування отримали інфракрасні промені (відкриті
В. Гершелем в 1800 р.), Ультрафіолетові (І. Ріттер і У. Волластоном 1801 р.),ренгеновське проміння (в 1895 відкрив німецький вчений В. рентген), гама -промені (відкриті в кінці ХІХ ст. П. і М. Кюрі).
Окрім розвитку окремих напрямків кріміналастікі, необхідною на мою думку єхарактеристика тих кріміналістічно-експертних закладів, що існували в кінці
ХІХ ст. . Після судовою реформи 1864 р.. до проведення дослідженьзалучались "обізнані" люди з числа лікарів, поліцейських, професорів,вчителів, які мали "спеціальні пізнання і набули особливого досвіду". Яквже зазначалось медичну експертизу проводили лікарські управи, експертизи вспав підробки грошових знаків - Експедиція заготовлена державнихпаперів, в окремих випадках Центральна хімічна лабораторія Міністерствафінансів. Досить часто при проведенні складних експертиз звертались до
Академії наук, яка здійснювала переважно дослідження судово-медичного тахімічного характеру. З 1912 р. в великих містах були створені кабінетинауково-судових експертиз зокрема такі кабінети були створені в Одесі і
Києві. Кабінети складались з трьох відділів: фотографічного, кримінально -технічного, та хімічного.
Особливу систему криміналістичних закладів становили кримінально -реєстраційні підрозділи поліції. Перший такий заклад був створений в 1890р., як антропометричними станція. В 1892 відкрилось ще 12 подібних станційєдина з яких була на території України - це Одеська анторпометрічнастанція, і лише в 1901 р.. така станція була створена в Кієві.В цих бюро задопомогою антропометрії та частково дактілоскопії проводилася реєстрація таідентифікація злочинців. Слід зазначити, що в Росії дактилоскопія не буланалежним чином оцінена і розглядалась, як допоміжний метод доантропометрії. Хоча можна відмітити, що мало по малу по ініціативіокремих посадових осіб (начальник Києвської сіскної поліції - колежськійсекретар Г. М. Рудой) дактилоскопія зайняла належне місце серед методівідентифікації злочинців.
З метою поширення позитивного досвіду та уникнення помилок в кріміналістіціпроводяться з "їзди експертів-криміналістів. Перший такий з" їзд бувпроведений 1-9 липня 1915 р.. в Петрограді. Його учасниками були керівникикабінетів науково-судових експертиз, помічники, окремі судді, медики судовіслідчі.
Наука криміналістика і судові-експертні установи в Україні по справжньомупочали створюватись тільки після скасування старих судових установ.
3 грудня 1918 р. декретом Тимчасового робітничого-селянського уряду Українибула створена Всеукраїнська Надзвичайна комісія, 14 лютого 1919 р. булоприйняте "Тимчасове Положення про народні суди і революційні трибунали", а
1 березня 1919 р. - Про Народний комісаріат юстиції (НКЮ), який контролювавдіяльність судів та слідства. Для ціого в структурі юстіціцї було створеноконтрольно-слідчий відділ.
16 квітня 1919 р. Рада Народних Комісарів УСРР також прийняла декрет "Проорганізацію карного розшуку ", який не тільки закріпив правове положення вжедіючих у деяких містах карно-розшукових установ, але й визначив натериторії держави єдину організацію карного розшуку. Карний розшук УСРР бувпідпорядкований НКЮ і в структурному відношенні складався з судово-карногорозшуку, в обов "язки якого входило вжиття оперативно-розшукових заходів ісудово-карної міліції, на яку покладалос?? проведення дізнання.
3 квітня 1920 р.. РНК УСРР прийняла "Положення про організацію відділівкарного розшуку ", яке закріпіло в Україні аналогічне, прийнятим у РСФРР,організаційно-правових форм побудови апарату карного розшуку. Тепер він бувскладовою частиною міліції і переходив у підпорядкування НКВС. Розшукзлочинців в основному здійснювався за ознаками словесного портрета, длячого була прийнята "Інструкція по складанню словесного портрета",рекомендовані правила фотографування злочинців і трупів сігналітічнімметодом. У 1922 р. губернські відділи розшуку були обладнанні засобамидактілоскопіювання і фотографування. В Україні формувалась єдинадактілоскопічна десятипальцевий картотека, в якій карти класифікувались заосновною і додатковою формулою Гальтона-Генрі. Незважаючи на важкі умови
Укрцентррозшук та місцева влада приймали міри по підготовці кадрів,проводили спеціальні курси для підвищення майстерності співробітниківкарного розшуку з окремих напрямків практичної діяльності, швидкими темпамиформувалась професійна бібліотека.
Постановою РНК УСРР від 10 червня 1923 р. у містах Києві, Харькові, Одесібули створені кабінети науково-судової експертизи, які відновили своюроботу на базі раніше діючих кабінетів. Крім виконання експертиз прирозслідуванні конкретних злочинів вони були зобов "язані вести науково -дослідну роботу. У 1925 р. ці кабінети були перетворені на інтітуті науково -судової експертизи.
Можна з впевненістю сказати, що характерезуючі розвиток криміналістики НЕможна згадати всі віхи історії, так як криміналістика настількибагатогранна наука, яку не можна охопити темою данної роботи. Тому не слідзабувати про окремі дослідження стосовно розвитку того чи іншого напрямкукриміналістики.
Необхідно, ще в декількох словах дати оцінку сучасному станукриміналістики.
На сьогоднішній день розвиток та впровадження криміналістичних знаньпов "язаний з діяльністю науково-дослідних інститутів Міністерства юстиції
України, кафедрами окремих університетів, діяльністю експертно -криміналістичних підрозділів Міністерства внутрішніх справ.
Зараз, в системі Міністерства юстиції України функціонує три інститутисудових еспертіз, одна криміналістична лабораторія і біля десяти філій вяких виконуються різноманітні експертизи. Міністерство внутрішніх справ
України має мережу експертних криміналістичних підрозділів. У кожномуобласному і міському УВС функціонує експертно-криміналістичний підрозділ
(відділ, відділення, група), а в Міністерстві внутрішніх справ України -
Експертно-Криміналістичне управління і криміналістичний центр.
Співробітники криміналістичних підрозділів Міністерства внутрішніх справвиступають як експерти в суді або фахівці при виконанні слідчих дій.
Експертні криміналістичні підрозділи є у Служби Безпеки України івійськових округах Міністерства оборони України. Ці лабораторії виконують восновному попердні дослідження при виконанні дізнання і попередньогослідства, а також деякі види нескладних криміналістичних експертиз.
Підводячи підсумки можна визначити наступні положення:

1. Криміналістика - багатогранна наука, яка межує з багатьма іншиминауками. Тому розвиток і впровадження криміналістичних знань пов "язаний вдеякій мірі з ровитком окремих галузей спеціальних знань.

2. На сьогоднішній день не існує єдиного визначення, що таке наукакриміналістика. Найбільш прийнятним на мою думку є наступне визначення,
"Криміналістика - наука, що вивчає закономірності утворення, виявлення,збирання, дослідження і використання слідів кримінально-релевантних подій,з метою ідентифікації (в широкому розумінні цього слова).

3. Історію розвитку криміналістики, можна поділити за різними критеріями:
- За часовим критерієм: а) до середини ХІХ ст. (до реформи 1864 р.)

б) з середини ХІХ допочатку ХХ ст.

в) криміналістика ХХ ст.

- за напрямком розвитку спеціальних знань: а) розвиток методівкриміналістичної реєстрації;

б) розвиток судової медицини;

в) розвиток судової таксікології;

г) розвиток судової балістікі;

д ) розвиток криміналістичної одорології;

е) розвиток інших напрямків криміналістики;

- за розвитком наукових знань: а) донаукова криміналістика;

б)криміналістика на базі наукових методів;

- за групами країн в яких проходив розвиток криміналістики:

а) Австрійсько-німецький - достатньо високий рівень розвитку криміналістики
(теорії)

б) Франко - італійський - криміналістика - це наука про криміналістичнізасоби, що використовуються слідчими;

в) Англо-Саксонський - криміналістика має прикладне значення, якавивчається в спеціалізованих поліцейських академіях (обмежать кількістьзагально-теоретичних досліджень);

г) Східноєвропейський (радянський) - достатньо високий рівень, порівняноз іншими напрямками, теоретичних розробок в області науки, але недостатнійрівень технічного забезпечення;

4. Історія розвитку криміналістики дозволяє краще зрозуміти витоки,соціальну функцію та тенденції розвитку криміналістики.

5. Необхідно відмітити, що історія розвитку криміналістики на Україні насьогоднішній день недостатньо розвинута і потребує детального аналізу.