План дипломної роботи
Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . .4
Глава 1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності її причини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
.7
1.1. Кримінологічна характеристика жіночої злочинності .. . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . 7
1.2. Причини жіночої злочинності. . . . . . . . . . . . . . . .
.17
Глава 2. Кримінологічна характеристика особистості жінок злочинниць. .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . .36
2.1. Особливості особистості злочинниць. . . . . . . . . . . . . .
.. 36
2.2. Суб'єктивні причини які породжують кримінально-карні діяння жінок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50
Глава 3. Попередження жіночої злочинності. . . . . . . . . . . . 60
3.1. Основні напрямки профілактики злочинності жінок. . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . .60
3.2. Виправлення і перевиховання жінок відбувають покарання у виправно-трудових установах. . . . . . . . . . .70
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . 77
Введення
Успішне попередження злочинності передбачає попередній глибокий аналіз всіх її складових частин, сучасних тенденцій і процесів і, звичайно, причин. Не менш важливо знати, в чому конкретно полягає негативний вплив того чи іншого явища злочинності на суспільство і його основні інститути.
В даний час є велика необхідність у вивченні жіночої злочинності, які джерела живлять даний вид злочинності в цілому, в чому причини злочинної поведінки жінок, заради чого вони допускають подібні дії.
Це необхідно у зв'язку з інтенсивним зростанням даного виду злочинності в нашій державі. Необхідно у зв'язку з тим, що злочинну поведінку жінок надає саме негативний вплив на суспільство, його інститути і спільності, особливо на родину, на його
морально психологічну атмосферу в цілому. Жіноча злочинність як би є показником морального здоров'я суспільства, його духовності, ставлення до базових загальнолюдських цінностей.
Асоціальні дії жінок чинять саме руйнівний вплив на підростаюче покоління: зрозуміло, що ті з них, які крадуть, постійно пиячать або займаються проституцією, не можуть забезпечити належного виховання своїх дітей. Тому автор роботи констатує найтісніший зв'язок жіночої злочинності зі злочинністю неповнолітніх.
Серед скоєних жінками злочинів чимало таких, як розкрадання державного майна, крадіжки особистого майна громадян, шахрайство, хабарництво, вбивства, розбої та інші. Збільшується число дівчат серед неповнолітніх злочинців, вони активніше залучаються до пияцтво, алкоголізм, наркоманію, проституцію.
Метою даної роботи є розгляд такого явища, як жіноча злочинність, її особливостей та попередження.
Основними завданнями роботи є:
1) Дати кримінологічну характеристику жіночої злочинності, і розглянути основні причини жіночої злочинності.
2) Ознайомитись з особливостями особистості жінок які скоїли злочин.
3) Дослідити проблеми попередження жіночої злочинності
і запропонувати ефективні заходи попередження жіночої злочинності.
У роботі автор використовував статистичний метод, за допомогою якого досліджував кількісно-якісні показники жіночої злочинності; документальний метод , а саме вивчення судово-слідчої практики, цим методом дозволило скористатися проходження практики в
Сімферопольському районному суді. Автор роботи досліджував статистичні дані по жіночій злочинності за період з 1995 по 1997 роки, а також вивчав матеріали архівних
кримінальних справ, був присутній в судових засіданнях. Також у ході
дослідження даної проблеми автор застосовував метод інтерв'ю, під час безпосередніх розмов з потерпілими, адвокатами обвинувачуваних, обвинуваченими та іншими учасниками процесу. Також автор роботи широко застосовував метод спостереження, що дозволив найбільш повно зрозуміти суть даної проблеми.
У роботі автор використав численні видання сучасної наукової та публіцистичної літератури про працю, побут і дозвілля жінок, їх життєвих і суспільних проблемах. Значну допомогу надали автору роботи Антоняна Ю.М., Кудрявцева В.Н., Серебрякової В.А., присвячені жіночої злочинності.
Автором роботи були вивчені статистичні дані за період з 1975 по 1990 р.р. в СРСР, дані спеціальної перепису засуджених, проведеної в 1989 р. в СРСР, дані, отримані статистичними відділами
Сімферопольського районного суду і Центрального РВВС СГУ МВС України в
Криму, статистичні дані, отримані українськими дослідниками, а також дані повідомляються в засобах масової інформації.
Автор роботи вважає важливим виробити ефективні заходи щодо попередження злочинів, скоєних жінками, їх виправлення та перевиховання, залученню до нормального людського життя. Причому ці профілактичні заходи повинні бути пройняті гуманністю і милосердям, розраховані на надання соціальної допомоги та підтримки.
Розділ 1.
Кримінологічна характеристика ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННІСТЬ
ЇЇ ПРИЧИНИ
1.1 Кримінологічна характеристика ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННІСТЬ
Більшість авторів під злочинністю розуміють негативно правове явище, що існують в людському суспільстві, що має свої закономірності, кількісні та якісні характеристики, що тягнуть негативні для суспільства і людей наслідки, і що вимагає специфічних державних і громадських заходів контролю за нею. [1]
Автор роботи повністю згоден з даною формулюванням, і вважає, що дійсно злочинність за своєю суттю - явище негативне, що приносить шкоду як суспільству в цілому, так і конкретним його членам.
Жіноча злочинність як самостійна проблема стала формуватися лише в останні роки. Пов'язано це, мабуть, з накопиченням і, головне, збагаченням кримінологічної інформації, прагненням не тільки поглибити, але й розширити масштаби досліджень.
Поява проблеми жіночої злочинності визначаються не тільки логікою розвитку кримінології, але й потребами громадської практики, в першу чергу масштабами і небезпечними наслідками антигромадських дій жінок.
На початку 20 століття і в перші післяреволюційні роки жіноча злочинність не привертала до себе особливої уваги: жінки робили мало злочинів та їх соціальна активність була невелика [2 ].
Але повним мовчанням жіночу злочинність не обходили.
Свідченням цього служать багато робіт, з числа вітчизняних - в першу чергу праці Гернета М.Н. У них містяться не тільки статистичні дані про злочинність жінок кінця 19 і початку 20 століття, а й пояснення її причин. Аналізуючи статистику злочинів у зв'язку з підлогою, Гернет М.Н. в той же час висловив ряд справедливих зауважень на адресу кримінально-антропологічної школи Ломброзо, який вважав жінку більш злочинною, ніж чоловіка. Цей погляд відповідав значенню, яке це школа надавала анатомічних і фізіологічних властивостей організму в механізмі злочинної поведінки.
Описував у своїх роботах жіночу злочинність і Заменгоф М.Ф., але він лише описував і давав статистичні дані, але не пояснював наявність такого явища.
Велика увага вивчення питання жіночої злочинності приділяла
Серебрякова В.А. На думку якої відмінність злочинності по підлозі слід шукати в складному комплексі соціальних факторів, що визначають поведінку чоловіків і жінок. У положенні жінки існують певні особливості, виражені в різній зайнятості жінок на виробництві, у побуті і т.д. [3]
Цікаві праці в яких жіноча злочинність пояснювалося з соціальних, психіатричних та психологічних позицій. До їхнього числа можна віднести роботи Внукова В.А., які зводять все до простих силовим реакцій на навколишнє несприятливе середовище.
Також можна відзначити увагу до проблеми жіночої злочинності таких вчених як Маньківського Б.С., Звербулі А . К., Середи Е.В. та інших.
Автор роботи вважає, що жіноча злочинність має низку особливостей. На думку автора жінок мають ряд відмітних психологічних рис, у тому числі пов'язаних з їх фізіологічними особливостями. Такі риси не можуть не мати помітного впливу на їхні вчинки, характер реакцій на виникаючі ситуації, на умови життя. Жінка реагує на якісь зовнішні обставини так, а не інакше, з тієї причини, що вона жінка. Автор праці пропонує більш глибоке вивчення вплив психологічних, біологічних особливостей на поведінку жінок. Розгляд цього впливу допоможе більш детального вивчення такого явища в нашому суспільстві, як жіноча злочинність, і допоможе розробці профілактичних заходів для її запобігання.
Злочинність жінок відрізняється від злочинності чоловіків своїми масштабами, характером злочинів та їх наслідками, тією сферою , в якій вони мають місце, роллю, яку виконують при цьому жінки, вибором жертви злочинного посягання, впливом на їх правопорушення сімейно-побутових і супутніх їм обставин. Ці особливості пов'язані з історично обумовленим місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальними ролями та функціями, її біологічної та психологічної специфікою.
Зрозуміло, соціальні умови і спосіб життя, ролі жінок змінюються, у зв'язку з чим змінюється характер і способи їх злочинної поведінки.
Динаміка жіночої злочинності має хвилеподібний характер.
Привести це можна на прикладі даних проводяться Антоняном Ю.М. в книзі
"Злочинність серед жінок". [4] Ним наводилися дані по СРСР за останні 15 років. Пік жіночої злочинності припадав на 1986 і 1987 р.р. Про це дає уявлення наступна таблиця, де представлені відомості про частки жінок серед усіх які вчинили злочин (у%):
| РІК | 1984 | 1985 | 1986 | 1987 | 1988 | 1989 | 1990 |
| Злочинність | 22,6 | 28,5 | 32,8 | 27,8 | 19,1 | 16,8 | 16,7 |
Про хвилеподібно жіночої злочинності свідчать і дані, отримані автором роботи в статистичному відділі Сімферопольського районного суду, за період з 1995 по 1997 р.р. (в %):
| РІК | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Злочинність | 14,5 | 18 | 16,2 | 15,3 | 17,2 |
Як видно з таблиці пік жіночої злочинності по
Сімферопольського району припадає на 1996 рік.
З вище наведених цифр можна зробити висновок про те, що як ще в період існування СРСР, так і в даний час в загальному числі злочинності, жіноча злочинність перебуває в рамках 15-20% від загальної кількості скоєних злочинів.
Досліджуючи структуру жіночої злочинності слід зазначити, що найбільш поширеними злочинами жінок є крадіжки особистого, державного і громадського майна (близько 15% у загальній структурі жіночої злочинності, з них 12% - крадіжки особистого майна), розкрадання державного і суспільного майна шляхом привласнення та розтрати або зловживання службовим становищем 18-20%. [5]
За даними Центрального РВВС СГУ МВС України в Криму на 1995 рік крадіжки склали близько 17% у загальній структурі злочинності жінок, з них
15% - крадіжки особистого майна. Переважна більшість розкрадань жінками відбувається в залежності і приводу виконання різних обов'язків, що мають безпосереднє відношення до виконуваної роботи.
Три чверті розкрадань мають місце в містах, що й зрозуміло, оскільки на селі значно менше торгових точок, підприємств громадського харчування і т.д.
Жінки на багато частіше, ніж чоловіки, караються за обман покупців. У першу чергу це пояснюється більшою, у порівнянні з чоловіками, зайнятістю жінок у таких сферах, як громадське харчування, торгівля, обслуговування та матеріально-технічне постачання населення.
Автор роботи, вважає цікавим відзначити те, що, на даними статистичного відділу Сімферопольського районного суду, серед тих, хто визнаний винним у вчиненні розкрадань, багато молодих жінок.
За останні 15 років значно зросла кількість крадіжок державного та громадського майна, скоєних жінками - майже вдвічі. Що стосується числа крадіжок особистого майна громадян, то за цей же період воно збільшилося з 17 до 20%. Інакше кажучи, кожна п'ята виявлена злочинниця - воровка. З числа всіх скоїли крадіжки державного та громадського майна питома вага жінок у різні роки коливається від 5 до 8%, а серед скоїли крадіжки особистого майна від 12 до 17%. [6]
При розгляді кримінальних справ у Сімферопольському районному суді автор роботи зробив висновок про те, що крадіжки всіх видів найчастіше відбуваються жінками в містах. Також серед воровок найбільше знаходиться тих, хто постійно здійснює крадіжки і вже карався за це. Саме ця категорія злочинниць представляє найбільшу складність для виправлення, так само як і для профілактики його злочинної поведінки.
Для жінок дуже характерні крадіжки шляхом зловживання довірою на залізничному транспорті і в квартирах. Жінки рідко роблять кишенькові крадіжки, а якщо і роблять, то в ролі співучасників. Але в останні роки вони стали активніше брати участь у квартирних крадіжках, беручи на себе обов'язки наводчіц, розвідниць і навіть безпосередніх виконавців. [7]
Неодноразово був присутній при розгляді кримінальних справ у суді, і вивчення матеріалів кримінальних справ в архіві Сімферопольського районного суду, автор роботи зробив висновок про те, що часто навіть затримана на місці злочину за розкрадання на незначну суму жінка не карається в кримінальному порядку.
Відбувається це через те, що багато хто з них мають неповнолітніх дітей , та й самі винуватиці пускають в хід такі потужні емоційні аргументи, як сльози, каяття, засвідчення більше не повторювати подібного і обов'язково виправитися, наводять факти про важку особистої ситуації і т.д. Рішення, що приймаються щодо їх милосердні рішення автор роботи вважає виправданими в тій виключно важкої ситуації, в якій знаходиться переважна більшість людей в нашій країні.
Серед злочинів жінок пов'язаних з їх службовою діяльністю, звертає на себе увагу хабарництво. Тут виявляється цікава ситуація: в минулому жінки в основному давали хабарі або були посередником у хабарництві, зараз же дещо збільшилася частка тих, хто бере хабарі. Така ситуація пояснюється збільшеною соціальною активністю жінок, у тому числі і в правоохоронній сфері, оскільки серед хабарниця виявилося чимало суддів, працівників прокуратури та органів внутрішніх справ. Взагалі зростання числа жінок серед осіб, які скоїли посадові злочини, досить характерна риса їх злочинності.
Жінки, що беруть хабарі вчиняють розкрадання державного і громадського майна, вважають ганьбою здійснювати крадіжки особистого майна громадян. Як і розкрадачі чоловіки, вони розглядають крадіжки в інших людей неприпустимим і ганебним заняттям.
Самостійне місце в злочинності жінок займають шахрайства, хоча за своїм кількісним проявам ці злочини не такі помітні. Однак вони виділяються за складністю своєї фабули, хитромудрий і вигадки злочинців, серійності шахрайських дій, розміром завдається шкоди, труднощами розкриття та розслідування.
робити їх особи відрізняються нестандартністю мислення, спритністю та винахідливістю, артистизмом, схильністю до гострих ризикованим ситуацій, в яких вони (здебільшого несвідомо) черпають глибоке емоційне задоволення.
Як показує вивчення даного питання, жінки займаються шахрайством, як у складі груп злочинців, куди входять чоловіки, зазвичай виконують роль організаторів, так і самостійно, окремо. Один із прикладів того, що справа розглядається в
Сімферопольському районному суді, підсудна Новикова використовуючи підроблених доручення на видачу заробітної плати працівникам Київського районного суду міста Сімферополя, отримала гроші і зникла. Через нетривалий час підсудна увійшовши в довіру до власника приватного магазину, що займається реалізацією меблів, зуміла вивезти на велику суму меблі, природно не розплатившись, пообіцявши перерахувати гроші за безготівковим розрахунком, природно гроші перераховані не були. Суд почав розгляд цієї справи в лютому 1998 року вирок було винесено в березні 1999 року.
У своїй книзі "Злочинність серед жінок" Антонян Ю.М. особливу увагу приділив насильницької і корисливо-насильницькаой злочинності жінок. Серед злочинниць близько 1% складають особи, засуджені за вбивство та замахи на вбивства, ще близько 1% - засуджені за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, понад 3% - за грабежі та розбійні напади з метою заволодіння державним, громадським та особистим майном громадян. якщо ж узяти всіх злочинців, то тут частка жінок у різні роки коливається серед убивць від 10 до 12%, не виявляючи помітної тенденції до зростання, серед завдали тяжкі тілесні ушкодження - від 5 до 7%, виявляючи тенденцію до зростання, серед які вчинили пограбування і розбійні напади з метою заволодіння державним, громадським і особистим майном - від 16 до 18% і тут також відзначається негативна динаміка. [8]
За даними наведеними в підручнику кримінології під редакцією академіка В.Н. Кудрявцева і професора В.Е. Емінова, з 1989 р. відмічається зростання числа скоєних жінками вбивств (з 9,3 до 12% в 1993 році в загальному числі виявлених осіб), тяжких тілесних ушкоджень (С6 до
9%), хуліганств (з 3,9 до 7%), розбоїв (з 3,9 до 5%). У цілому ж в
1992-1993 р.р. частка жіночої злочинності дещо знизилася, але загальна кількість скоєних ними злочинів зросла: У 1989 р. число виявлених злочинниць склало 121776 чоловік, у 1993 р. - 141930 осіб. [9]
Згідно з наведеними статистичними даними, автор роботи вважає, що жінки стали досить часто здійснювати насильницькі злочини.
Однак автор роботи вважає за необхідне уточнити, що насильницькі злочинні дії найчастіше відбуваються жінками на грунті сімейно-побутових конфліктів, сімейних безладь, інтимних переживань. Частіше ж жертвами стають чоловіки і співмешканці, рідше - родичі, сусіди, знайомі. Оскільки багато злочинів проти особистості жінки здійснюють в сфері сімейно-побутових відносин, цікаві дані з цього питання, отримані нашими українськими дослідниками. Вони повідомляють, що питома вага осіб жіночої статі серед вчинили такі злочини складає 16-17%. Серед винних у вбивствах вони склали 7%, які заподіяли тяжкі тілесні ушкодження - 3.5%, тілесні ушкодження середньої тяжкості - 19.7%, легкі тілесні ушкодження -
20%. Отже, частка жінок у злочинах, які заподіяли легкі тілесні ушкодження, в 5.7 рази більше їх частки у злочинах, які заподіяли тяжкі тілесні ушкодження. Отримані дані свідчать про те, що сімейно-побутові правопорушниці, як правило, роблять менш суспільно небезпечні діяння, ніж особи чоловічої статі. [10]
типове для жінок злочин - дітовбивство, причому, на відміну від інших видів вбивства, позбавлення життя новонародженого має чимале поширення в сільській місцевості. Як правило, такі діяння здійснюються молодими жінками, ще погано адаптованими, тобто не мають сім'ї, достатнього матеріального забезпечення, свого житла.
У ряді випадків у цих злочину десь на задньому плані можна досить чітко розгледіти фігуру чоловіки, не без впливу або не без мовчазної згоди якого здійснюються ці небезпечні злочини.
Звичайно це співмешканець або коханець.
За даними статистичного відділу ГУ Міністерства Юстиції
України в Криму, як і серед всіх злочинців, найбільш велику групу серед жінок-злочинниць становлять особи віком до тридцяти років
(близько 45%). Зрозуміло, це найбільш загальна картина, тому що серед їхніх окремих категорій співвідношення різних вікових груп може бути іншим. Так, серед великих Розкрадачка і хабарниця переважають особи середніх і старших вікових груп, їх більше і серед жінок-рецідівісток.
Серед жінок старше 30 і особливо 40 років висока питома вага одиноких, що обумовлене розпадом їхніх подружніх зв'язків та втратою батьків.
Що стосується неповнолітніх жінок, то далеко не всі злочини, що вчиняються дівчатами-підлітками, реєструються. За даними канцелярії Сімферопольського районного суду, більше половини злочинів, винні в яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, становлять крадіжки. Але великий серед них питома вага вчинили насильницькі і корисливо-насильницькі злочини: вбивства, розбої, пограбування.
Особливістю злочинності дівчат-підлітків в порівнянні зі злочинністю дорослих жінок на думку автора роботи полягає в тому, що серед них дуже мало Розкрадачка державного і громадського майна, але більш ніж в кілька разів більше засуджених за співучасть у згвалтуванні або за вчинення хуліганських дій.
Автор роботи вважає, що в цілому жіноча злочинність в країні зростає, хоча в силу її високу латентності зараз неможливо навести дані, які б точно відображали реальність.
Автор роботи прийшов до висновку про те, що всі вчинені жінками злочини можна розбити на дві основні групи, пов'язані з їх професійною діяльністю і з їх сімейно-побутовими відносинами. У рамках першої групи відбувається переважно корисливі злочини, а в рамках другого - насильницькі; перша група за чисельністю значно перевищує другий.
На думку автора роботи, жінки здійснюють значно менше злочинів, ніж чоловіки, проте за останні роки їх частка в злочинності зростає. Рівень їх корисливої злочинності в основному визначається ступенем доступності для них тих чи інших матеріальних благ. У той же час і такі правопорушення вони частіше, ніж чоловіки, чинять заради потреб сім'ї, дітей.
Автор роботи відзначає значне зростання насильницької злочинності жінок, прояв агресивності та жорстокості в їхній поведінці, вони частіше стали здійснювати такі " чоловічі "злочину, як грабежі та розбійні напади. Ці факти повинні викликати особливу тривогу суспільства, хоча до насильства жінки вдаються в цілому набагато рідше, ніж чоловіки.
Автор роботи прийшов до висновку про те, що злочинність жінок являє собою самостійний вид злочинності в силу відносної численності злочинів, скоєних ними злочинів, їх своєрідності та специфіки структури, впливу на суспільство, його морально-психологічну атмосферу, на інші складові частини злочинності.
антигромадських, злочинну поведінку жінок вносить дезорганізацію в повсякденне життя, розхитує сімейні устої, руйнує основні соціальні інститути , послаблює контроль за поведінкою людей.
Автор роботи думає, що жіноча злочинність, в період соціальної та економічної нестабільності в нашій державі, буде зростати як за рахунок корисливих, так і насильницьких і корисливо-насильницьких злочинів. Тому автор роботи вважає за необхідне розробку спеціальної програми попередження жіночої злочинності, вироблення особливих прийомів і методів впливу на неї.
1.2. ПРИЧИНИ ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННІСТЬ
Причинами злочинності в нашому суспільстві в самому загальному плані слід визнати сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин, які породжують злочинність як своє закономірне соціальне наслідок. Злочинність - явище соціальне, що дозволяє зробити висновок, що причини її соціальні за своїм характером. [11]
Причини злочинності, як і сама злочинність, об'єктивні і закономірні. Це доводиться реальним існуванням злочинності протягом усього минулого періоду функціонування нашої держави і відсутністю будь-яких відчутних ознак, успіхів у боротьбі з нею. Про це ж свідчать дані про досить яскраво вираженою стабільності структури, стан і динаміку злочинності. Відсутні і дані про скасування будь-яких видів злочинної діяльності в результаті кримінально-правової боротьби з ними.
Деякі автори зводять поняття причин злочинності та окремих злочинів тільки до суб'єктивного, психологічного моменту, до вад, що корениться в свідомості людини . Така позиція найбільш чітко і послідовно проводиться Н.Ф. Кузнєцової в її монографічних роботах [12], а також у підручнику "Кримінологія". [13] Суть цієї позиції в тому, що її прихильники єдиною причиною злочинності і злочинів визнають дефекти психології окремих осіб і соціальних спільнот, що виникають в результаті дії різних об'єктивних, об'єктивно-суб'єктивних соціальних факторів, що виступають у якості умов злочинності.
Звичайно, автор роботи вважає, що не можна заперечувати значення психологічної установки особистості в механізмі вчинення злочину, оскільки таким, за нашим законодавством, визнається лише діяння, зроблене під контролем свідомості. І в цьому плані дефекти психології особистості можна визнати найближчій (безпосередній) причиною скоєного злочину. Проте в цілому цю концепцію злочинності в нашому суспільстві прийняти як єдину і безперечну не можна.
На думку деяких авторів існують обставини роблять вплив на злочинність, виступаючи в якості складової частини комплексу причин, які породжують злочинність, або умов, що сприяють формуванню та реалізації причин злочинності та окремих злочинних проявів. Але назвати яку-небудь одне з них у якості самостійної причини не можна хоча б з того, що в реальному житті вони існують не ізольовано, а співіснують і взаємодіють. [14]
Усе різноманіття життя людського суспільства зводиться до сукупності різних і суспільних відносин, що склалися в ньому, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Основу всіх суспільних відносин становлять виробничі відносини, що утворюють економічний базис суспільства і визначають характер усіх інших відносин надбудовних порядку: політичні, правові, моральні і т.д. Суспільні відносини, заломлюючись в свідомості людей, визначають всі їхні вчинки. У них же закладений і першопричина як злочинної поведінки людей (злочинності та окремих злочинів), так і умов існування такої поведінки.
Таким чином, причинами злочинності автор роботи вважає сукупність обставин, що корениться в реально існуючих суспільних відносинах базисного і надбудовних порядку, закономірно породжують і відтворюють злочинність як соціальне явище, а також виступають у якості умов, що полегшують зародження і функціонування причин.
Суспільні відносини, як правило є позитивними, тобто відображають і закріплюють дії об'єктивних законів розвитку суспільства і сприяють прогресу руху нашого суспільства. Ці відносини існують у всіх сферах життя суспільства.
Автор роботи вважає, що при вивченні причин жіночої злочинності необхідно враховувати як і сукупність обставин, що корениться в реально існуючих суспільних відносинах так і специфіку жіночої природи виражену у фізичних і психологічних особливостях .
Інтенсивне зростання злочинності жінок пояснюється рядом актив але діють в суспільстві явищ і процесів. Певний вплив на ці явища і процеси, згладжування соціальних суперечностей, що володіють криміногенними властивостями має величезне значення для зниження рівня правопорушень серед жінок.
На превеликий жаль на сьогоднішній день ні сама жіноча злочинність, ні що визначають її причини не стали ще предметом загальної уваги. Всі проблеми, що виникають ретельно не вивчаються і не аналізуються, а попереджувальні зусилля зводяться в основному до покарання винних, коли як нарівні з ними повинні усуватися обставини викликали злочинні дії.
В основі причин злочинності жінок лежить соціальний характер причини злочинності тісно пов'язані з певними, конкретними умовами життя суспільства, а місце жінки в системі суспільних відносин, її роль і функції, мають велике значення, і тому, як це не прикро жіноча злочинність являє собою неминуче і природне явище, постійно виникає в ході суспільного розвитку. Є певний ряд факторів сприяють існуванню жіночої злочинності, посилення її суспільної небезпеки, прояву жорстокості та агресивності. На жаль на сьогоднішній день наша держава переживає важку економічна і політична криза, що погано позначається на умовах життя населення, і це в свою чергу негативно впливає на формування моральності окремих людей, їх установок і типів реакцій на складні життєві ситуації і конфлікти.
Відбувся ряд змін до професійної приналежності жінок, вони або зайняті безпосереднім виробництвом матеріальних цінностей або працюють в управлінському ланці, і тут на обличчя видно формальність рівноправності чоловіків і жінок у сфері праці, в результаті такого становища виявляється ряд причин зумовлюють скоєння дрібних розкрадань і обману покупців.
Важко становище жінки і в побуті: необхідність виховання дітей, готування їжі, відсутність побутових послуг державних підприємств, обмежений дозвілля. Раніше це пояснювалося б тим, що винна сама людина, якщо у нього виникли проблеми в побуті, сім'ї
"прогрес сім'ї значно відстає від прогресу в економіці. Це відставання зумовлено величезною чіпкістю старих традицій, а також загальним відставанням свідомості людей від зміни суспільного буття "[15], але на сьогоднішній день це вже не об'єктивно, тому що біля витоку цих проблем варто суспільство, соціальний стій, умови життя.
Однією з найважливіших причин антигромадської поведінки є і збіднення сімейних обов'язків жінок.
У чому ж причини злочинності жінок, що в даний час викликає її зростання? Антонян Ю.М. у своїй книзі "Злочинність серед жінок" [16] виділив такі явища і процеси:
1) активна участь жінок у суспільному виробництві;
2) ослаблення соціальних інститутів, і в першу чергу сім'ї;
3) зросла напруженість в суспільстві, виникнення в ньому конфліктів і ворожості;
4) зростання антигромадських явищ, таких як наркоманія, алкоголізм, проституція, бродяжництво та жебракування.
Такі ж фактори перераховані і в підручнику "Кримінологія" під редакцією академіка В.Н. Кудрявцева і професора В.Е. Емінова.
Антонян Ю.М. відносить четверте явище, (неправомірні явища) з огляду на їх специфіку, до антигромадських незлочинним явищ, що породжує злочинність. Однак автор роботи вважає, що ці неправомірні явища здатні грати самостійну криміногенну роль. Ці явища і злочинність в чому породжуються одними і тими ж або схожими причинами. І як правило перше є початком другого.
Та й при кримінально-правовому аналізі дані явища можуть розцінюватися і як злочини. Наприклад, дії пов'язані з наркотиками.
Автор роботи вивчивши дані думки вчених вважає за доцільне дотримуватися вище зазначеного варіанту, і проводити подальше вивчення злочинності на його основі.
Майже всі ці перераховані явища сприяють існуванню жіночої злочинності, тісно переплітаються один з одним, і поступово під впливом глобальних змін що проходять в нашій державі, таких як: соціальні, економічні, культурні, стали набирати силу.
Автор роботи вважає за необхідне детально розглянути кожне
з явищ і процесів сприяють зростанню жіночої злочинності, і пропонує почати з розгляду такого чинника, як участь жінок у суспільному виробництві.
Жінки стали набагато більше, ніж раніше, працювати у суспільному виробництві і активніше в суспільного життя. Справді, не дивлячись на важке економічне становище в нашій країні, жінки складають приблизно половину чисельності робітників і службовців, більшість з них зайняті у сферах: народної освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва, науки і наукового обслуговування, громадського харчування, торгівлі, збуту, постачання, заготівлі, апарат управління, кредитування та державне страхування, текстильна промисловість, сільське господарство і т.д. велика кількість жінок є керівниками державних і приватних підприємств, установ і організацій, очолюють дрібні структурні підрозділи.
В результаті формується думка, що своєю працею жінка сприяє поліпшенню матеріального стану сім'ї, зростає її роль у прийнятті сімейних рішень, зміцнюється духовна гармонія між подружжям і т.д., і як правило це думка не помилково. Але з іншого боку жінка беручи участь у суспільному виробництві отримала доступ до матеріальних цінностей, що саме по собі є в деяких випадках провоц?? ючий фактором до скоєння розкрадань, якщо до вище зазначеному фактору додати важке економічне становище яке існує на сьогоднішній день, постійні затримки із заробітною платою і т.д., то природно частина осіб, і вчинить протиправні діяння, передбачені кримінальним законодавством. Звичайно не варто й забувати, що розкрадання відбуваються і в результаті поганої збереження та охорони виробленої продукції і товарів, недостатньо проводиться виховна робота. Але як можна апелювати до совісті людини, якщо прилавки магазинів або порожні, або вартість товарів досить висока, а заробітну плату не видавали кілька місяців, а вдома сидять голодні діти? І тому простежується тенденція, що при виборі роботи деякі люди звертають увагу і на такий чинник, як можливість викрадення чого-небудь з місця роботи.
Майже половина важких і малокваліфікованих робіт лежить на тендітних жіночих плечах. І як правило основні знаряддя виробництва на цих роботах дуже громіздкі і важкі, більшу частину робіт доводиться робити в ручну, як правило відсутні засоби малої механізації.
Рівноправність чоловіків і жінок у сфері виробництва доведені до такого рівня, що жінки працюють в особливо важких і шкідливих умовах праці в промисловості, і ці умови нерідко не відповідають вимогам норм і правил охорони праці. Жінки працюють у нічну зміну, не для кого вже не дивно освоєння жінками таких професій як: робітників-каменярів, дорожніх робітників, монтерів шляху, землекопів, бетонярів. Праця жінок використовується нарівні з чоловічим, а тривалість робочого дня і норми розцінки теж рівні. Але ж жінки фізично на багато слабше чоловіків і сильніше схильні до впливу несприятливих факторів, таких як підвищений шум і вібрація, недостатня освітленість, велика загазованість і запиленість, несприятливі температурні режими.
В результаті можна зробити висновок про те, що зайнятість жінок у важкому, малокваліфіковану працю може мати серйозні криміногенні наслідки. Адже такою роботою не дорожать, її легко кинути, і в результаті джерелом отримання засобів до існування стають крадіжки, проституція і т.д.
поповнюються ряди волоцюг, воровок і повій мешканками сіл і селищ, які біжать в міста в пошуках легкого життя. Адже загальновідомі факти про те, що на селі велика частка ручної праці, набагато гірше ніж у місті поставлено медичне, торговельне, культурно-побутове обслуговування, мало розваг, значно менше зручностей у будинках.
Багато сільські поселення розташовані в далеко від великих культурних і промислових центрів.
З усього вище зазначеного напрошується висновок про те, що сьогоднішнє становище жінок у сфері виробництва залишає бажати кращого. У більшості випадків такий стан огрубляє, очерствляет жінку, вона стає грубою, різкою, агресивною. Відбувається соціальна переробка жіночої природи, і ці зміни мають несприятливі наслідки для суспільства.
Другим, чималий
