Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи.

Зміст.

I. Вступ. 2

II. Предмет та завдання криміналістики. 2

III. Механізм вчинення злочину, основи механізму злочинної діяльності.

10

1. Злочинність у системі соціальної діяльності. 11

¬ Злочин як різновидність соціальної діяльності. 11

¬ Криміналістичне поняття діяльності. 12

¬ Структура злочинної діяльності і характеристика її елементів. 13
2. Теорія механізму вчинення злочину. 16

¬ Відображення в основі механізму вчинення злочину. 16

¬ Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність. 19

IV. Висновок. 21

ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

Вступ.

Формування предмета науки криміналістики має певний історичнийаспект, суть якого до цього часу становить дискусійну проблему. Предметбудь-якої науки розвивається, вдосконалюються його зміст і методи увідповідності до загального накопичення наукових знань та соціальних умоврозвитку суспільства. Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст. тапекучі потреби практики створили умови до відгалуження від фундаментальнихправових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладнийхарактер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія таінші.

Уперше про кріміналістіку як систему спеціальних знань згадав
Г. Гросс у своїй фундаментальній роботі "Керівництво для судових слідчих яксистема криміналістики "(1892 р.).. Це перша робота, в якій булисистематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриттязлочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гроссназвав сукупність таких знань системою, а галузь знання, що їх вивчає, --кріміналістікою. Предмет криміналістики він визначив так: "Криміналістикапо своїй суті починається там .., "де встановлюють" .., яким саме способомучінюються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які булимотиви що спричинили до злочину, яка була мета - про все це нам не говоритині карне право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики ".

Наступні визначення предмета криміналістики є вдосконаленнямосновних положень, які були зазначені ще у Г. Гросса. Так, С. Н. Трегубовписав, що предметом криміналістики є "використання методів природничих наукі технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистостізлочинця ". Увага до технічного аспекту використання засобів і методівприродничих наук викликало появу однобокого визначення предметакриміналістики. Автор першого в Росії підручника з криміналістики
І. М. Якімов вважав, що криміналістика "має своїм предметом вивчення найбільшдоцільних способів та прийомів використання природничих, медичних ітехнічних наук при розслідуванні злочинів і вивченні фізичної та моральноїособистості злочинця ". Тут технічний аспект предмета криміналістикиочевидний, хоча і додається новий напрям - дослідження особистостізлочинця.

Криміналістика, так само, як й інші науки, для пізнання свогопредмета повинна мати свої методи, котрі мають входити у структурупредмета.

Предмет та завдання криміналістики.

В умовах формування і становлення нових соціально-економічнихвідносин, державних структур законодавчої і виконавчої влади виникаютьзадачі створення правової основи зміцнення законності і вдосконаленняправоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові основидержавності і законності правозаступніцької діяльності, спрямованої нанадійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересівгромадян, суспільних формувань та державних структур України.

Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органівефективними методами і засобами розкриття злочинів, що сприяє реалізаціїпринципу невідворотності покарання, об'єктивному використанню кримінальногозакону та профілактичному впливу.

Останнім часом Президент і Уряд України приділяють особливу увагувдосконаленню діяльності правоохоронних органів та зміцненню технічної базиборотьби зі злочинністю взагалі і з організованою зокрема. Сучасний рівеньнауки криміналістики і науково-технічний потенціал природничих і технічнихнаук дозволяють практичним органам прокуратури, внутрішніх справ, службибезпеки та суду попереджувати, припиняти і розслідувати дуже складнізлочини і тим самим сприяють розв'язанню однієї із головних задач зміцненнязаконності та правопорядку в Україні.

Криміналістика - це юридична наука, яка виникла у надрахкримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів ітактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриттязлочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Але злочин єпредметом пізнання інших галузей знань (соціологія і філософія,кримінальне, цивільне і адміністративне право, психологія, статистика таін.), які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливостізлочинної діяльності для боротьби із нею. В цьому аспекті наукакриміналістика має свій предмет пізнання.

Предмет будь якої науки - це сторона, властивості і відношенняоточуючого світу, що виділені в процесі практики і перетворені в об'єктдослідження для розкриття їх спеціальних закономірностей.

Злочин є складним соціальним явищем, яке характеризується своєюструктурою, зв'язками і відношеннями між його елементами. Пізнані такількісно відтворені відношення набувають властивостей закономірностей, щоналежать саме цій структурі. Тому криміналістика досліджує злочин передусімяк динамічний процес, тобто його діяльнісну бік.

Злочин у діяльнісному плані - це динамічна система, яка має різніформи взаємодій об'єктів живої і неживої природи. В структуру її елементіввходять: суб'єкти злочину (люди); предмети, за допомогою яких учиненозлочин; спосіб учинення злочину; результат злочину, тобто матеріальні таідеальні відображення, а також інші обставини місця, часу, поведінка осібпричетних до вчиненого злочину, або які випадково стали його очевидцями.

Елементи динамічної системи в процесі вчинення злочину взаємодіютьміж собою, створюють сукупність послідовних процедур, які називаютьсямеханізмом злочину. Останній є однією із сторін злочину, яку вивчаєкриміналістика.

Механізм учинення злочину, з одного боку, можна подати як низкупевних дій, які відбуваються у часі, прийомів, процедур суб'єктів злочину вматеріальному середовищі, а з іншого - як обов'язкову появу незалежно віднаслідків злочинної діяльності, тобто відображення механізму злочину увигляді системи матеріальних та ідеальних слідів-відображень.

Механізм злочину є системою взаємодій реальних об'єктівматеріального світу і тому він охоплює явища, події і факти реальноїдійсності, моменти і відрізки часу, людей, ділянки місцевості та простору,предмети, речі, механізми і комп'ютерні системи, тварин, об'єкти рослинногосвіту тощо, які є елементами механізму злочину. Вони причинновзаємопов'язані, а їх взаємодія відбувається на основі загальнихзакономірностей, форм руху матерії - механічного, фізичного, хімічного,біологічного і психічного.

Усвідомлення механізму злочину в процесі його розкриття є однією зважливих задач, тому що не встановивши динаміки події - як, коли і при якихобставинах, якими засобами і в якій послідовності розгорталася картиназлочину на місці його вчинення, не можна зрозуміти його мотивів і причин,дати йому кримінально-правову оцінку, і, зрештою, скласти уявлення прозовнішній вигляд злочинця та сконструювати динамічну модель його поведінки.

Предмет безпосереднього посягання не можна змішувати з об'єктомзлочину, дослідженням якого займаються різні галузі права. Кріміналістікуцікавить безпосередньо предмет, на який був спрямований злочин, тому що міжним і злочинцем була взаємодія. Встановлення відношень і взаємозв'язків міжпредметом посягання і суб'єктом злочину має безпосереднє значення для йогорозшуку і встановлення особистості злочинця. Наприклад, наркомананайчастіше цікавлять самі наркотики і де практично їх роздобути. Якщо прикрадіжці з аптеки зникли лише наркотичні препарати, а інші, навіть більшкоштовні залишилися, то запідозрюється передусім наркоман.

Предмет безпосереднього посягання закономірно пов'язаний зособистістю злочинця, його віком, фахом, деякими властивостями особистості.
Так, з фотовідділу великого універмагу зникли два фотоапарати ФЕД, кількапачок фотопаперу і проявніка. Відділи, розташовані поряд, в якихпродавались годинники і готовий одяг, злодія не цікавили. Була висунутаверсія, що крадіжку вчинив неповнолітній, який цікавиться фотографією іможливо раніше відвідував фотогурток. Перевірка цієї версії дала такірезультати: на вокзалі затримали школяра, який втік з дому і ставбродяжіті. З'ясувалось, що він перед закриттям універмагу залишився вньому, вночі взяв два фотоапарати, а вранці, коли відчинили універмаг,неповнолітній злодій непомітно вийшов. Хлопчик навчався у 8 класі івідвідував фотогурток.

Спосіб учинення злочину - це образ діяльності суб'єкта, що нетільки його поведінка, але й закономірне відтворення використання предметів
- Засобів діяльності. У зв'язку з цим спосіб опосередкований об'єктивнимиумовами, в яких виникла і розвивалась протиправна дія.

Злочинець і образ його дії пов'язаний з місцем учинення злочину іособистістю потерпілого. Відомо, що при вчиненні убивства особою, якаперебуває з потерпілим у близьких стосунках (родич, близький друг,знайомий), злочинець найчастіше намагається сховати труп, знищити сліди намісці події, приховати зникнення убитого, створити неправдиве алібі і т.ін.
У цьому разі за слідами злочину звичайно висувають дві типові версії:
"Злочинець - свій", "Злочинець - чужий", тобто не знайомий з потерпілим.

Закономірності, що вивчає криміналістика, входять в її предмет якелементи. Подія злочину розкриває діяльність суб'єктів у матеріальномусередовищі, в результаті якої виникають сліди злочину - джерела доказовоїінформації. У природі все взаємопов'язано і взаємозумовлено. Злочиннадіяльність не виняток. Сліди-відображення виникають за загальними законамидіалектики і несуть необхідний і повторюваний, тобто закономірний характер.
Давно помічено, що в соціальній діяльності люди розрізняються за образомдії, предметами і прийомами та їхнім використанням і застосуванням, які примасовому спостереженні набувають закономірного характеру причини танаслідків.

Виникнення слідів при вчиненні злочину - процес динамічний, івсякий рух, а також взаємодія супроводжуються відображенням, тобто появоюзмін у матеріальному середовищі. Цей процес відбувається у будь-якомуісторичному періоді і має загальну закономірність, суть якої точнозакарбовано в народній мудрості так: "Немає злочину без слідів", тому, щонемає руху без утворення слідів. На підставах загальної закономірності
Р. С. Бєлкін сформулював часткові закономірності, які зустрічаються в процесівчинення злочину і є передумовами утворення слідів. Розглянемо їх.

закономірність, тобто відповідність закону - діяльність, якавідповідає деяким правилам, нормам. Застосовуючи до події злочину,закономірність означає не тільки відповідність утворення інформаціїоб'єктивним законам руху і відображення матерії, але і можливість керуванняі передбачення появи джерел інформації, цілеспрямованого використання їх управоохоронній діяльності.

Р. С. Бєлкін назвав п'ять закономірностей утворення слідів злочинів:

1) повторюваність процесу виникнення слідів;

2) зв'язок між діями злочинця і отриманням злочинного результату;

3) зв'язок між способом учинення злочину і слідами, які виникають як наслідок використання цього способу;

4) залежність вибору способу від конкретних обставин ;

5) зникнення доказів тобто слідів злочинів, вищесказане має сенс об'єднати в такі три групи.

До першої групи закономірностей належать:

- повторюваність, тобто при наявності одних і тих же причинвиникають однакові наслідки, наприклад, при доторку до гладкої поверхніпальцем, щоразу утворюється потожіровій відбиток. Якщо поверхня шорстку, товін невидимий, а якщо полірована - ледь видимий;

- зв'язок між дією і результатом. Суть цієї закономірності по-лягаєв тому, що наявність злочинного результату свідчить про наявністьпротиправної діяльності. Зв'язок між дією та її результатом може бутипредставлений математично. Але цей зв'язок опосередкований багатьмаобставинами. Так нестача матеріальних коштів на складі не завжди єнаслідком крадіжки або розтрати, при торканні пальцем предмета - не завждизостається відбиток. Зв'язок носить кореляційний характер і може бутипредставлений кількісно, що використовується для побудови криміналістичниххарактеристик окремих видів злочинів.

закономірне зникнення слідів-відображень. Суть цієї закономірностіполягає у тому, що будь-який слід-відображення матеріальний або ідеальнийпісля виникнення змінюється у часі і нарешті, зникає. Таким чином слідизлочинів після їх утворення "старіють", кількість відображеної інформаціїзменшується, а тому їхнє доказова значення поступово зменшується. Знаннязакономірностей зберігання в часі окремих слідів злочину дозволяє своєчасноїх знаходити і фіксувати.

Друга група закономірностей включає три види зв'язків:

1. Зв'язок між способом дії і слідами злочину полягає в тому, щооднакові взаємодії при рівних інших умовах призводять до однаковихнаслідків. Якщо вчинено крадіжку із приміщення закритого складу, тообов'язково утворюються такі сліди: немає в наявності майна або йогочастини, зламані перешкоди, замикаючі пристрої, виявлення злочинця на місціподії. Якщо труп знаходять висячим у зашморгу, то обов'язково виникаютьспецифічні сліди (на шиї - странгуляційна боріздка, язик прикушеним,крововилив у капілярніх судинах тощо), що дозволяє відрізнити самоповішеннявід його інсценування. Використання вогнепальної зброї призводить до появислідів пострілу - утворення вогнепальних пошкоджень на перешкоді, на місціподії залишаються гільзи, кулі, кіпоть, неспалені порошинка, пижі і т. ін.
Разом з тим виразність слідів не завжди буває очевидною, відбитки можутьбути невидимими, погано видимими і їх знаходження вимагає використаннятехнічних засобів.

2. Зв'язок способу, яким було вчинено злочин, з особистістюзлочинця. Хоча спосіб, яким було вчинено злочин, часом називають "почеркомзлочинця ", але за ідентіфікаційною значущістю його не можна порівнювати зреальним почерком особи, який дозволяє її ототожнювати. Сам спосіб якупорядкована сукупність послідовних процедур (прийомів, засобів, щовикористовуються) залежить від великої кількості різноманітних факторів,котрі не завжди можуть бути точно визначені. Тому цей зв'язок має імовірнийхарактер і реально виявляє себе лише при спостереженні масових явищ. Разоміз тим він є однією з ознак, за якою створюються криміналістичні облікі,
АБД, що використовуються для розслідування злочинів.

3. Залежність способу від конкретних умов. Хоча діяльність злочинцяі має відносно стійкий характер, але вона не може щоразу повторюватись вусіх деталях, оскільки кожен злочин здійснюється за конкретних об'єктивнихобставин. Тому злочинець діє залежно від ситуації, що склалася на місцізлочину. Ситуації можуть бути зовсім різними, і врахувати їх придослідженні та огляді місця події дуже важко. Тому цей зв'язок має різнийступінь кореляції, і все залежить від характеру конкретних обставин, атакож їхнього впливу на злочинця.

Третя група. Закономірності, що відтворюють виникнення і перебігявищ, які пов'язані із злочином, характеризуються суб'єктивними діямиучасників злочину, насамперед самого злочинця, потерпілого, свідків. До нихвідносять такі дії суб'єктів:

- таємність підготовки і вибору засобів учинення злочину.
Підготовка до вчинення злочину досить часто становить собою явище, щоміститься в механізмі злочину. Злочинець обирає об'єкт, час, готує технічнізасоби. У разі групового злочину ватажок формує злочинну групу, розподіляєролі, готує і відпрацьовує план дій. Особлива таємність підготовкиспостерігається при організованій злочинності, боротьба з якою стає всескладнішою та важчою;

- рекогносцировка місця вчинення злочину - це підготовча таємнадіяльність злочинця. Злочинець оглядає входи до приміщення і виходи ізнього, визначає, хто зможе в цей час доби побачити або почути результатизлочинних дій, обирає шляхи відходу, місця, Де потрібно встановитиспостерігачів тощо. Через те, що злочинець попередньо був на майбутньомумісці злочину, то не виключена можливість появи випадкових свідків, якібачили і запам'ятали злочинця. При розслідуванні по "гарячих" слідах ціобставини треба мати на увазі;

- раптовий від'їзд, зміна зовнішності і місця проживання, роботитощо, часто є наслідками вчинення злочину, тому ці факти треба виявляти іретельно встановлювати їх причину. Зрозуміло, що раптовий від'їзд або змінузачіски не можна вважати прямим наслідком якої-небудь протиправної дії. Алеслідча і судова практика свідчить, що після вчинення злочину злочинцінерідко переховуються, змінюють місце проживання (від'їжджають у гості,будинки відпочинку, вербують на роботи у віддалені райони);

- нестандартна поведінка - настороженість, дратівливість,скрітність. Природно, що така закономірність може виявлятися лише принаявності багатьох фактів. При розслідуванні вона має орієнтовне значення іїї належить перевіряти у кожному конкретному випадку.

Наведені закономірності характеризують механізм злочину ідіяльності злочинця, встановлення яких складає тільки одну частинурозслідування. Другу частину створює діяльність слідчого, яка полягає взбиранні, дослідженні, оцінюванні та використанні зібраного матеріалу упроцесі доказування.

Процес доказування в інформаційному плані - це рух інформації іпідлягає певним закономірностям інформатики. Останні відображають суть рухуінформації у будь-якій пізнавальній діяльності, в тому числіправоохоронній, при доказуванні у кримінальних справах. Цей процес охоплюєвиникнення, пошук, фіксацію, зберігання, обробку та передачу інформаціїадресату. У кримінальному процесі, стосовно процесу доказування, прийняторозрізняти такі етапи: збирання, дослідження, оцінювання та використаннядоказів.

Збирання доказів, як діяльність, складається з таких процедур: а) пошуку джерела інформації, тобто таких об'єктів, які "булиприсутні "на місці події і причинно пов'язані з подією злочину. Джереламиідеальних відображень є люди, а матеріальних - усі тверді, сипучі, рідінно -та газоподібні тіла; б) фіксації джерел інформації, тобто застосування технічних ітактичних прийомів для отримання відбитка джерела інформації у формі,доступної для його сприйняття об'єктами доказування; в) вилучення джерела інформації з матеріального середовища, йогоіндивідуалізації і процесуальної фіксації в протоколі слідчої дії; г) зберігання джерела інформації, тобто застосування заходів ітехнічних засобів для створення штучних умов, за яких усуваються природніфактори, що руйнують структуру матеріального джерела.

Дослідження джерел інформації підлягають певним закономірностям іохоплюють процедури пізнання їх слідчим, особою, яка провадить дізнання,судом, прокурором та експертом з метою встановлення наявності відображеноїінформації, можливості віднесення її до доказування факту і наскільки вонаузгоджується з іншими доказами.

Оцінювання доказів - це логіко-психологічний процес, в ході якого усуб'єкта формується уявлення (впевненість) щодо інформаційної значущостіфактичних даних, тобто інформації, що знаходиться в її матеріальних носіях,а також щодо причинних зв'язків усіх джерел інформації і достатностісформованого комплексу доказів для прийняття процесуального рішення.

Використання доказів треба розуміти як процедуру оперування ними вдоказуванні, тобто надати суб'єктам можливість ознайомитись з джереломінформації, оцінити ті фактичні дані, що в ньому містяться, перевіритизаконність та обгрунтованість вилучення, фіксації, збирання інформації тапроцесуального її закріплення. Все це дає змогу кожному учаснику процесу насвій розсуд використовувати джерела в доказуванні (доведенні).

Вивчення криміналістичної закономірності вчинення злочину та йогомеханізму є лише однією стороною, іншу складають методи та засоби збирання,дослідження, подання, використання доказової інформації для розслідуваннята запобігання злочинам. Розроблені на основі пізнання закономірностейучинення злочину технічні засоби, тактичні прийоми і рекомендації дляроботи з доказами, дістали назву - криміналістичні засоби.

Криміналістичні засоби розподіляють на технічні, тактичні таметодичні, кожні з них розглядаються у відповідних розділах наукикриміналістики. Криміналістичні засоби та методи можна класифікувати і заіншими ознаками, наприклад, за суб'єктами застосування - засоби слідчого,дізнавача, судді, експерта, оперативного працівника, але цей поділ умовний.

Криміналістика є юридичною наукою і виконує соціальну функцію --сприяє державним структурам і правоохоронним органам в розбудові незалежноїсуверенної держави Україна, створення її правових основ, зміцненнядержавності та законності. В період виникнення і встановлення самостійноїдержавності та її правової основи, формування державних структур, щорозв'язують соціальні, економічні, правоохоронні задачі молодої державинерідко супроводжуються зростанням злочинності, про що свідчить історичнийдосвід (в цей період боротьба зі злочинністю потребує особливих зусиль).

Сучасна Криміногенна ситуація, що склалася, перетворилась "внайбільш небезпечне соціальне зло, що створює серйозну загрозу розбудовінезалежної держави ". Завдання правоохоронних структур - забезпечитирозбудову і становлення молодої незалежної держави Україна, створити умови
- Правове середовище для вільного користування громадянами правами ісвободами, гарантованими конституцією.

Наука криміналістика не розкриває і не розслідує злочинів. Однаквона своїми рекомендаціями, специфічними методами та засобами виявлення,фіксації, дослідження та використання доказів сприяє правоохороннійдіяльності, підвищує її ефективність у боротьбі зі злочинністю і тим самимдопомагає виконанню загального завдання, що стоїть перед правоохороннимидержавними структурами. Це завдання не тільки науки криміналістики, але йінших галузей права - кримінального, цивільного, адміністративного, а такожсуспільствознавчіх та природничих наук, які так чи інакше, займаютьсявивченням злочинності.

Загальне завдання є основою для визначення часткових (спеціальних)задач для кожної юридичної науки, у тому числі і криміналістики.

Часткові задачі характеризують окрему юридичну науку, є орієнтиромі програмою її розвитку і вдосконалення. До таких завдань належать:

1) подальше вивчення об'єктивних закономірностей дійсності, щогрунтуються в механізмі вчинення злочину, виникнення джерел доказовоїінформації, які є складовими елементами предмета криміналістики, розвитоктеоретичних засад для розробки нових методів і створення технічних засобівсудового дослідження і попередження злочинів;

2) розробка нових і вдосконалення існуючих техніко-криміналістичнихзасобів, тактичних прийомів та методичних рекомендацій щодо збирання,дослідження, оцінювання та використання доказів;

3) розробка заходів щодо припинення вже розпочатого злочину тапопередження того, що готується;

4) розробка слідчих, експертних методів та прийомів виявленняпричин злочинності, розробка на їх основі головних напрямівкриміналістичної діяльності;

5) розробка і вдосконалення організаційних, тактичних і методичнихоснов попереднього та судового слідства;

6) активне вивчення і узагальнення слідчої і судової практики, атакож розробка автоматизованих інформаційних баз знань для забезпеченняприйняття рішень під час розслідування і попередження злочинів.

Часткові завдання криміналістики - динамічні, вони змінюютьсязалежно від соціальних змін у суспільстві і повинні служити пекучимпотребам практики боротьби зі злочинністю, зміцненню законності іправопорядку. Конкретні завдання, у свою чергу, визначаються стосовно тихнапрямів практики, що спрямовані на боротьбу зі злочинністю.

Наприклад, підсилення боротьби з організованою злочинністю, внеслодо порядку денного створення нових структурних підрозділів, розробку новихтехнічних засобів, удосконалення кримінального і кримінально-процесуальногозаконодавства, зокрема, використання як самостійних доказів оперативнихматеріалів звуко-, кіно-, відеозапису. Тому розробка спеціальних засобівзвукозапису, відеозапису, нових ідентифікаційних методик ототожнення джерелзвукової інформації - все це є конкретними сучасними завданнямикриміналістики.

Механізм вчинення злочину, основи механізму злочинної діяльності.

Злочинність у системі соціальної діяльності.

Злочин як різновидність соціальної діяльності.

Матеріалістична діалектика складає теоретичний фундаментметодології часткових наук. Сучасне вчення про методологію наукикриміналістики заведено називати загальною теорією, зміст якої вміщуєсистему принципів, теоретичних концепцій, методів і зв'язків, термінів ізрозуміти, учення про закономірності виникнення, збирання, дослідження,оцінки, використання доказів, теорію механізму вчинення злочину та іншихчасткових учень.

Методологія криміналістики є відбитком сучасного стану і досягненьсуспільних і природничих наук, що веде до появи в її структурі новихметодів і засобів пізнання, нових підходів як в кріміналістіці, так і вюридичних науках в цілому. Так виникли системний, системно-структурний,інформаційний, ситуаційний, Алгоритмічний та інші підходи в методицідослідження. Серед них особливе місце належить діяльнісному підходу.

У кріміналістіці діяльнісний підхід означає дослідження об'єктів,подій та дій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта. Криміналістика НЕдосліджує правової сторони злочину, а вивчає технічні засоби і методивиявлення і використання джерел інформації для доказування наслідківзлочину, тобто слідів злочину. Кріміналіста, фахівця насамперед цікавлятьсліди, знайдені на місці злочину, який механізм їхнього утворення, якимчином і як давно вони залишені, як діяв суб'єкт при досягненні поставленоїмети, а також обставини вчинення злочину.

Продовжуючи думку, треба підкреслити, що все більшогометодологічного значення набувають теоретичне дослідження проблемкримінальної і криміналістичної діяльності (3.І.Кірсанов), теорія механізмувчинення злочину (Р. С. Бєлкін), теорія криміналістичної діагностики іпрогностики (П. Д. Біленчук), криміналістична теорія спілкування
(В. Е. Коновалова, В. Г. Лукашевич), теорія логіко-математичного забезпеченняпроцесу розслідування (Н. І. Клименко, В. К. Лисиченко, А. О. Фокіна,
В. А. Образцов), теорія криміналістичної інформатики (П. Д. Біленчук,
Л. І. Громовенко, В. Г. Хахановській), теорія інформаційного забезпеченняпроцесу розслідування (Н. Я. Швець) тощо. Все це справедливо стверджує, щодіяльнісний підхід у методології криміналістики є перспективним напрямком,який забезпечує сучасний рівень стану науки криміналістики.

діяльнісний підхід інтегрує засоби дослідження для пізнанняхарактеру взаємодій суб'єкта з матеріальним середовищем, в залежності віднього виникають сліди злочину. Виявлення, фіксування, дослідженняматеріальних і ідеальних слідів у світлі діяльності суб'єкта злочину.

У методиці розслідування злочинів діяльнісний підхід пов'язаний зісторичним, який має на меті поетапне вивчення діяльності і розвиткусуб'єкта. Включаючи при цьому виникнення злочинного наміру; розвиток іформування мети; складання плану і моделі бажаного результату; дослідженняфізичної реалізації мети, інакше кажучи, власне самої злочинної діяльності.

діяльнісний підхід пов'язаний з інформаційним, оскільки засобикриміналістичної техніки і тактики під час їхньої реалізації виконуютьфункції збирання, дослідження і використання доказів у кримінальномусудочинстві. Внаслідок цього однією із сторін процесу розслідування єінформаційно-пізнавальна функція, в основі якої лежить діяльність суб'єктівкримінального процесу.

Зрештою, у кріміналістіці діяльнісний підхід зумовлений суттю іпоняттям у кримінальному праві. Злочин - це передбачене кримінальнимзаконом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та йогоекономічну основу, приватну власність, конституційні права і свободигромадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок ігромадську безпеку.

Криміналістичне поняття діяльності.

Діяльність - категорія соціальна. У тлумачних словниках їїінтерпретують, як "спосіб буття людини у світі, здатність її вносити змінив дійсність ". Отже, поняття" діяльність "обумовлене обов'язковоюприсутністю суб'єкта і його здатністю існувати в суспільстві, оскількиіснування відображає "спосіб буття", тобто певну діяльність людини щодосамозабезпечення життєдіяльності.

Діяльність має соціально-перетворюючи направленість, вона пов'язанаіз здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальномусередовищі. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широкепоняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) іматеріальної діяльності. Приміром, це зміни у певній державній структурі,комерційній організації, виробничій технології тощо. Такі зміни даютьможливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають врезультаті людської діяльності. Різні юридичні науки вивчають сліди-змінияк наслідки злочинної діяльності. Саме криміналістика вивчає головним чиномнаслідки людської діяльності у вигляді матеріальних і ідеальнихвідображень. На цій підставі механізм діяльності, її види і структуравідіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні йогоучасників та інших обставин.

Структура соціальної діяльності містить: а) суб'єкт з його потребами; б) мету, у відповідності з якою суб'єкт перетворює предмет; в) об'єкт, на який спрямована діяльність ; г) засоби реалізації мети; д) результат діяльності.

Діяльність - це здійснення суб'єктом певної фізичної абоінтелектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямованадіяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництваматеріальних і духовних цінностей - це праця, робота, праця.

У структурі діяльності необхідно розрізняти дві грані: теоретичну іпрактичну. Суть теоретичної полягає у визначенні суб'єктом мети діяльності,коли він створює ідеальний образ бажаного результату, згідно з якимперетворює об'єкт діяльності. Але не завжди ідея суб'єкта може бутиздійснена. Тому практична грань діяльності, тобто реальна праця щодоперетворення об'єкта у відповідності до бажаного результату, є ведучою.
Таким чином, сутність теорії і практики втілюється в практичну діяльність.

Працедіяльність - це різновидність соціальної діяльності, вид іхарактер якої визначаються практичними потребами людини. Отже, всякадіяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб'єктадіяльності або особи, яка її організує. У кримінальному праві визначеніорганізатор і виконавець злочину.

Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальноїдіяльності: духовна, матеріальна, виробнича, трудова і нетрудових та різніїї підвиди. Так, серед духовної розрізняють просвітітельську, літературну,суспільну.

Структура злочинної діяльності і характеристика її елементів.

У спеціальній літературі злочинна діяльність тлумачиться якрізновид соціальної. Кримінальне законодавство передбачає відповідальністьза суспільне небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якоїможуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень.
Тому не всяка протиправна діяльність є злочинною. Злочинна діяльність - цепосягання особи на об'єкти кримінально-правової охорони і об'єктивні умови,пов'язані з ними. Через це, діяльність являє собою акт зовнішньої діїсуб'єкта. Тому ознаки діяльності, які складають об'єктивну сторонузлочину, - місце, час, спосіб діяння, вимірювання матеріальної обстановки, вякій відбувалося злочинне діяння, знаходяться як би на поверхні і передусімпотрапляють в поле зору слідчого на місці події.

Разом з тим діяльність як зовнішньодінамічній вияв особи не можнапорівнювати з простим фізичним актом руху тіла людини (тілорухом). Діянняскладається з послідовних рухів, результати яких, як правило, усвідомлені івідповідають поставленій меті. Скажімо, щоб зробити постріл із зброї, требавиконати декілька операцій: дослаті патрон у патронник, звести курок,пріцілітісь, натиснути на спусковий гачок. Проте це тільки частина руху,вдіяльності їх значно більше, оскільки все складне дискретно. Звідси всякийрух треба розглядати як складне. Щоб пізнати будь-яку діяльність, тимбільше побачити в ній ознаки злочину, треба її розділити на прості елементируху. Виділення їх є одним із логічних прийомів розкриття структуридіяльності та пізнання її суті.

Злочинна діяльність - це система обдуманість дій (бездій) суб'єкта,які викликають зміни в матеріальному середовищі (природі, суспільстві), івважаються суспільне небезпечними і кримінальне караним.

Структура злочинної діяльності складається з таких елементів:

Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, здатна діяти,вступати у взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе.
Суб'єкт злочину не просто фізична особа, він має бути осудним,усвідомлювати свої дії, вміти визначати мету, складати план її реалізації,мати відповідний вік.

Засоби злочинної діяльності. У соціальній діяльності засоби дісталиназву знарядь праці. Це предмети, інструменти, механізми та їхні системи;тварини і живі істоти; речовини природного і синтетичного походження, якісуб'єкт вміщує між собою і предметом праці для досягнення поставленої мети.

У структурі злочинної діяльності засоби вчинення злочину - цезасоби "праці" злочинця, до яких належать не тільки матеріальні предмети,але й не матеріальні діяння, слова, мімічні рухи тощо. Знаряддя працібувають пристосованими предметами та приладами, за допомогою якихвиконується певна робота або ж дія (машина, інструмент, транспорт і і. д.)і не пристосованими (палка, камінь тощо).

пристосовані засоби вчинення злочину на зорі криміналістикиназивали "злодійськімі інструментами", на відміну від інструментівстолярних, слюсарних, які, проте, можуть використовуватись для вчиненнязлочину, але які не можна назвати знаряддям учинення злочину.

Здійснюючи свою мету, злочинець діє на об'єкти посягання різнимипредметами, в тому числі і знаряддям праці, перетворюючи їх на засобивчинення злочину, але не знаряддя (як це інколи буває). Такі звичайні речі,як кухонний ніж, стамеска, сокира називають знаряддям убивства, хоч цепредмети інші за призначенням.

Розслідування багатьох злочинів розпочинається саме із засобівучинення злочину, якщо вони залишені на місці події.

Предмет злочинної діяльності можна інтерпретувати як природнесередовище людини, оскільки діяльність - це спосіб її буття, її здатністьвносити зміни в дійсність. Тому природа є "універсальним" предметом всякоїдіяльності, в тому числі й злочинної.

Щодо криміналістики, то предмет злочинної діяльності (предметзлочину) можна уявити як кінцевий продукт, результат протиправноїдіяльності суб'єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушеннякримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності треба відрізняти від такогокримінально-правового поняття, як "предмет злочину". Останній знаходиться усфері суспільних відносин. Предмет злочинної діяльності - це об'єкт, з якимбезпосередньо взаємодіє суб'єкт, але сам об'єкт (як сам