ЗМІСТ

Вступ ...

Розділ 1. Кримінально-правова та криміналістична характеристика хуліганства (їх класифікація та елементи.

1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства.

1. Поняття хуліганства.

2 . Об'єкт злочинного посягання.

3. Об'єктивна сторона хуліганства.

2. Кріміналогічна характеристика хуліганства.

1. Злочини, вчинені дорослими хуліганами.

2. Злочини, вчинені неповнолітніми хуліганами.

3.. Криміналістична характеристика хуліганства.

1. Місце (час (обстановка (спосіб скоєння хуліганства.

2. Предмет злочинного посягання.

3. Особистість потерпілого і злочинця (суб'єкт та суб'єктивна сторона).

4. Слідова картина.

Розділ 2. Методика розслідування хуліганства.

1. Поняття методики розслідування хуліганства (її мета та структура.

2. першопочатковий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.

1. Підстави до порушення кримінальної справи.

2. Тіпічні слідчі ситуації (виникаючі на цьому етапі.

3. Особливості порушення кримінальної справі.Пріводі та першопочаткові слідчі . Огляд місця події (допит потерпілого та свідка.

3. Послідуючій етап розслідування.

1. Тіпічні слідчі ситуації.

2. Послідуючі слідчі дії.

2.4 Профілактична діяльність слідчого. Виявлення причин та умов сприяючих скоєнню даного виду злочину і міри по їх усуненню.

2. Висновок.

3. Література.

4. Додатки.

ВСТУП

Однією із злісних форм посягання на громадську безпеку і правопорядокє хуліганство. Воно відноситься до числа найбільш поширених злочинів,але на відміну від інших злочинів проти громадської безпеки, громадськогопорядку і здоров'я громадян. Хуліганство відрізняється множінністю формсвого прояву. Хулігани своїми протиправними діями найчастіше не тількипорушують громадський порядок, але і створюють небезпеку для оточуючих,завдають шкоди здоров'ю громадян, погрожують життю людей, і що найбільшстрашне, вони це роблять безпідставно, тобто з хуліганських спонукань.
Хуліганство охоплює велике коло протиправних дій - від лайки, нецензурнихвисловів до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства людей ізхуліганських спонукань, підпалу будівль, пошкоджень засобів зв'язку ітранспорту.

На підгрунті досвіду практичних працівників міліції та вивченністатистичних данних можно зробити висновок, що хуліганство являєтьсясвоєрідною "початковою школою" злочинності. Хуліганство, як видпротиправного діяння, небезпечне для суспільства тим, що на грунтіхуліганства скоюється ряд інших, більш тяжких злочинів. Хулігани частоперетворюються в злісних, а з них в хуліганів - гвалтівників, хуліганів --вбивць.

Вивчення причин рецидивної злочинності показало, що в середньомукожний четвертий злочинець - рецидивіст, засуджений за вбивство,згвалтування, розбій або грабіж, вперше був судимий за хуліганство.

Я вважаю, що ця проблема потребує значної уваги для вивчення тааналізу, щоб проводити заходи по попередженню та припиненню таких видівправопорушень.

РОЗДІЛ І

Кримінально-правова, кріміналогічна та криміналістична характеристикихуліганства (їх класифікація та елементи.

1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства.

Кримінальне законодавство визначає хуліганство - умисні дії (що грубопорушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства,супроводжуючи застосуванням насилля до громадян або погрозою йогозастосування, а також пошкодженням чужого майна.

Злістнім визнається хуліганство, якщо воно скоєно групою осіб запопереднім зговором або організованною групою, пов'язано з опіромпредставнику влади або іншій особі, виконуючому обов'язки по охоронігромадського порядку, особою раніше засудженою за хуліганство.

Особливо злістнім визначаються хуліганські дії, скоєні з застосуваннямзнаряддя або предметів, які використовуються як знаряддя.

Визначення складу злочину шляхом встановлення в законі йогооб'єктивних і суб'єктивних ознак є однією з важливих гарантійобгрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності.

заведення кримінальної справи може мати місце в тому разі, якщо єдостатні підстави вважати, що в тих чи інших діях є ознаки складу злочину.
Правильне встановлення складу злочину в діях обвинуваченого відіграєвиключну роль у всій слідчій, прокурорській і судовій роботі.

З цього приводу В. Н. Кудрявцев правильно зауважив; "Для того. Щоб притягнутивинного до кримінальної відповідальності і застосувати міру покарання,необхідно точно вказати, який закон ним порушений, який злочин вчинено. Цезавдання і виконуються за допомогою кваліфікації злочину .*

В той же час кваліфікація злочину, передбаченого кримінальнимзаконом, здійснюється шляхом характеристики чотирьох основних елементівсуспільне небезпечного діяння, тобто об'єкта, об'єктивної сторони злочину,суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину.

Об'єкт хуліганства. Об'єктом злочину прийнято вважати те, на щопосягає злочин. У науковому розумінні об'єктом злочину є суспільнівідносини, які охороняються кримінальним законом. Відповісти на питання, щоє об'єктом хуліганства, значить встановити ті конкретні суспільнівідносини, яким хуліганські дії наносять шкоду.

Об'єктом хуліганства - є громадський порядок в частині забезпеченняспокійних умов суспільне корисної діяльності, побуту і відпочину людей. Привчиненні особливо злісного хуліганства (ч. З ст.206 КК України) об'єктом єтакож здоров'я потерпілого.

Що слід розуміти під громадським порядком? Передусім необхіднозазначити, що питання про поняття громадського порядку відноситься до тихпроблем, які ще недостатньо досліджені в юридичній літературі. Детальнийаналіз поняття громадського порядку вимагає глибокого самостійноговивчення, що виходить за межі цієї роботи. Тому ми зупинимось лише на тихаспектах цього поняття, які мають відношення до розглядуваного намипитання.

* Кудрявцев В.Н. Загальна теорія кваліфікації преступленій.М., 1972, с.ІО.

Загальновідомо, що переважна кількість злочинів може порушити не одне,а декілька суспільних відносин. Хуліганство наносить шкоду не тількигромадському порядку, але і здоров'ю, честі та гідності окремих осіб, атакож державній, громадській або особистій власності, але із цього не можнаробити висновку, що всякі суспільні відносини, яким злочин може наноситишкоду (повинні розглядатись як об'єкт злочину.

З цього приводу вірно пишуть автори курсу кримінального права, щобезпосереднім об'єктом є перш за все ті відносини, які даним злочиномзавжди порушуються або ставляться в небезпеку порушення, та що прихуліганстві завжди порушується громадський порядок, а здоров'ю громадян,власності та іншим відносинам шкода може бути і не нанесена. Тому даніавтори роблять висновок, що безпосереднім об'єктом хуліганства єгромадський порядок, а не інші відносини.

На сучасному етапі, майже всі криміналісти згодні з тим, що об'єктомхуліганства є громадський порядок. Таке розуміння об'єкта хуліганства єправильним, воно спирається на закон, тобто позицію ст. 206 КК України, ізтексту якої видно, що хуліганство це дії, що грубо порушують громадськийпорядок.

Найбільш правильну, з моєї точки зору, позицію займають ті автори, якіпропонують розглядати поняття громадського порядку в широкому і вузькомурозумінні.

Громадський порядок в широкому розумінні - це регульована юридичниминормами і правилами співжиття сукупність суспільних відносин, що склались вдержаві і мають своїм завданням подальший розвиток і зміцнення цихвідносин.

Кримінальне законодавство і, зокрема глава 10 Особливої частини КК
України мають на увазі більш вузьку сферу суспільних відносин, у зв'язку зчим і слід говорити про громадський порядок у вузькому розумінні.

Під громадським порядком у вузькому значенні необхідно розумітирегульовану юридичними нормами і правилами суспільного співжиттясукупність лише тих суспільних відносин, які покликані забезпечитинормальне функціонування державних і громадських установ, підприємств іорганізацій, цілісність особистого майна громадян, безпеку, недоторканість,честь і гідність людей, а так само нормальні умови для їх праці, побуту івідпочинку.

Громадський порядок передбачає неухильне дотримання кожнимгромадянином правил поведінки, в основі яких лежать такі конституційніобов'язки, як додержання Конституції України та законів України, непосягаючі на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Порушення цих конституційних обов'язків тягне за собою застосуваннязаходів адміністративного чи громадського впливу до винних. І лишенайнебезпечніші порушення, що полягають у злочинному-посяганні нагромадський порядок, тягнуть за собою застосування заходів кримінальногопокарання.

Об'єктивна сторона хуліганства. Об'єктивна сторона злочину якхарактеристика зовнішніх ознак діяння є актом поведінки людини, що викликаєсуспільне небезпечні зміни в реальній дійсності.

З об'єктивної сторони злочин є суспільне небезпечним і протиправнимпосяганням на інтереси, які охороняються законом, це посяганнярозглядається законом з його зовнішнього боку, в аспекті послідовногорозвитку подій і явищ, які починаються зі злочинної дії або бездіяльностівинного і закінчуються настанням злочинного результату.

Знання ознак, які характеризують об'єктиву сторону хуліганства, маєвелике значення для розуміння суті, правильної кваліфікації вчиненого, длярозмежування кримінальне караним хуліганства і хуліганства якадміністративного правопорушення і т. ін.

З об'єктивної сторони хуліганство полягає у вчиненні суспільненебезпечних дій, що грубо порушують громадський порядок і виражають явнунеповагу до суспільства. Хуліганство за своїм характером є тим злочином,який пояснюеться тільки шляхом дії, тобто активної поведінки і не може бутизаподіяний шляхом бездіяльності.

Проте ст. 206 КК України, розглядаючи хуліганство як дії, що грубопорушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, даєхоч і в загальній формі досить чітку характеристику хуліганських дій, в тойже час не розкриваючи конкретних ознак їх зовнішнього прояву, тобто в ційстатті не має вказівок щодо можливих форм і способів учинення хуліганськихдій, і це не випадково. Адже дії. за допомогою яких чиниться хуліганство, --найрізноманітніші, і дати в законі якийсь вичерпний їх перелік простонеможливо.

Наприклад, найбільш поширена форма хуліганства - уявне (надумане)незадоволення поведінкою першого зустрічного перехожого, навмиснийвиклик його на конфлікт з послідуючим побиттям потерпілого. Таким способом
"Розважаються" окремі п'яні компанії молодих людей. Звичайно вони просять уперехожого сірники або сигарети, кидають провокуючі репліки, задаютьнедоречні запитання. Отримавши, з їх точки зору, "образливу" відповідь,хулігани побив громадянина.

хуліганством вважаються такі дії: співання непристойних пісень,чіпляння до громадян на вулиці, скверах і парках; розбивання вікон,вітрин, вуличних ламп; зривання афіш, плакатів чи об'яв; шум і крик втеатрі, кіно, клубі чи просто на вулиці; навмисне забруднення води, місцьвідпочинку громадян; фальшивий виклик швидкої медичної допомоги, пожежнихкоманд, працівників похоронного бюро тощо.

У кримінально-правовій літературі за змістом і способом вчиненняхуліганські дії класифікують на дві або три групи в залежності від того,який критерій береться за основу такої класифікації,

Найбільш просту і вдалу класифікацію, на мій погляд, запропонував
П. І. Грішаєв .*

До першої групи він відносить такі хуліганські дії, які грубопорушують громадський порядок, але не пов'язані з безпосереднім посяганнямна особу або майно.

Це, наприклад, нецензурна лайка в громадському місці, співаннянепристойних пісень, влаштування фіктивної пожежної тривоги і т.

До другої групи П. І. Грішаєв відносить такі види хуліганських дій, якісупроводжуються посяганням на особу або майно. Такими є, наприклад, образугромадян, нанесення їм тілесних ушкоджень, побоїв, знищення або псуваннямайна.

Як показує судово-слідча практика, найбільш поширеними є хуліганськідії

* Гришаев П.И. Злочини проти порядку управління, громадськоїбезпеки й громадського порядка.М., 1957, с.бО.

другої групи, тобто ті, які пов'язані з застосуванням насильства до осіб,знищенням чи пошкодженням майна.

Звичайно, вище приведена класифікація до деякої міри має умовнийхарактер. Адже ж хуліганські дії нерідко являють собою поєднання дій, якіналежать і до першої і до другої групи, однак вона корисна тим, що узначній мірі допомагає визначити суть хуліганства, його суспільнунебезпеку, правильно характеризувати дії винного і призначати справедливепокарання, розмежовує хуліганство і деякі суміжні з ним склади злочинів іт. п.

Але наскільки хуліганські дії між собою б не різнілісь, якого бступеня суспільної небезпеки вони не досягли, всім їм властива така спільнаознака - вони неодмінно грубо порушують громадський порядок і виражаютьявну неповагу до суспільства.

Взяти ізольовано факт грубого порушення громадського порядку, якою бважливою об'єктивною ознакою кримінальне караним хуліганства не був, ще неутворює складу делікту. Для його наявності необхідно, щоб у грубомупорушенні громадського порядку проявлялась явна неповага до суспільства. Унайбільш загальному розумінні цього слова, вчинення будь-якого злочину,свідчить про неповагу до суспільства з боку винного.

явною, тобто для всіх (як для винного, так і для навколишніх)очевидною, безсумнівною неповагою до суспільства вважаються зневажливеставлення до правил суспільного співжиття, моралі, до законів,протиставлення своєї особи громадськості, дії, які супроводжуютьсябезчинства і принижуючим ставленням до оточуючих.

Явна неповага до суспільства має місце там, де вчинок виходить за рамкиособистих взаємовідносин і стає очевидним для всіх.

Лише ці дві ознаки, взяті в їх сукупності, утворюють кримінальнеКарань хуліганство, розкривають його суть та відрізняють хуліганство відінших злочинів. Тому поява на вулиці дуже п'яної людини хоч і виражає явнунеповагу до суспільства, але кримінальне караним хуліганства ще неутворює, якщо це не пов'язано одночасно з грубим порушенням громадськогопорядку.

У ряді випадків хуліганство - це послідовні дії однієї або групи осібпротягом певного часу. Кожен з самостійних актів грубого порушеннягромадського порядку має ознаки окремого, закінченого, одного і того жскладу злочину тоді, коли вони посягають на один об'єкт, охоплюються єдинимумислом та єдиним остаточним злочинним результатом. Це так звані,продовжувані злочини. Такі дії повинні розглядатись за ознаками єдиного,продовжуваного хуліганства, і хоча наявність їх не впливає на кваліфікаціюзаподіяного, вони повинні враховуватись судом при визначенні винномувідповідної міри покарання.

Діюче кримінальне законодавство не дає жодних вказівок щодо місцявчинення хуліганства.

Як показує судово-слідча практика, хуліганство частіше зустрічається вгромадських місцях, але воно нерідко трапляється і в відлюдніх місцях,особливо тоді, коли винний думає таким чином уникнути викриття і покарання.

хуліганські дії можуть бути вчинені як публічно, так і не публічно.
Зрозуміло, що такі дії, як нецензурна лайка, співання непристойних пісень,вважаються хуліганськими лише тоді, коли вони вчинені публічно, бо тількипри цій умові вони є викликом суспільству, але такі дії, як, наприклад,малювання порнографічних малюнків на парканах, знищення або пошкодженнямайна громадян із хуліганських мотивів і т.п., можуть бути вчиненіпублічно.

Сказане вище дає підставу прийти до висновку, що ні місце вчиненняхуліганських дій, ні їх публічність не є обов'язковими ознаками об'єктивноїсторони цього складу злочину.

Не менше значення для більш повної характеристики об'єктивної сторонизлочину мають і обставини його вчинення. Саме вони утворюють сукупністьконкретних умов, в яких може бути вчинено даний злочин, саме вони складаютьоб'єктиву можливість його вчинення.

Як свідчать факти, сприятливі умови для діяльності такого родузлочинців нерідко створює байдуже ставлення до хуліганства з бокугромадськості, іноді мовчазне заохочування "бешкетніцтва", часом позиціяневтручання, яку займають офіціальні особи або деякі громадяни.

Більшість криміналістів відносить хуліганство до так зв?? них формальнихзлочинів, не звертаючи уваги на те, що хуліганство має специфічнийхарактер. Грубе порушення громадського порядку є наслідком хуліганськихдій. І. М. Даньшин. маючи на увазі саме цю особливість хуліганства,невипадково підкреслює, що наслідки тут є невід'ємною частиною дії, що вониутворюють начебто складову частину розглядуваної дії. Мова йде в даному -випадку, - продовжує І. М. Даньшин (- "не тільки розбіх дії і наслідків в часі (але і про своєрідну зрощування процесу і результату дії ".*

В деяких випадках такі дії можуть утворювати сукупність хуліганства івідповідного злочину, наприклад, ст. 101 КК України.

* Даньшин І.М. Відповідальність за хуліганство за радянським кримінальнійправу. Х., 1971, с. 59.

1.2. Кримінологічна характеристика хуліганства.

За останні роки на Україні, як і в інших республіках, при вивченнідержавно-правових проблем все ширше застосовується метод конкретно -соціологічних досліджень .* Значення цього методу насамперед полягає в тому,що він дає можливість науково пізнати і критично осмислити природусоціальних явищ, одержати широку і достовірну інформаціюпро реальніпроцеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

Широко застосовується вказаний метод і в галузі кримінології,зокрема при вивченні таких небезпечних і поширених злочинів, якхуліганство. Основна мета цих досліджень полягає у вивченні причинхуліганства і розробці науково-обгрунтованих рекомендації по йогозапобіганню.

Дослідження проводилося у відповідності з робленнякрімінологією методикою * шляхом вибіркового вивчення кримінальних справпро хуліганство, а також анкетного обстеження у вібірковому порядкунеповнолітніх хуліганів в місті Києві. При цьому вже враховувалися вжевідомі в крімінологічній літературі фактори, що впливають на вчиненняхуліганства. Особливу увагу зверталися на три групи обставин, які маютьважливе пізнавальне значення: крімінологічну характеристику вчиненогохуліганства; дослідження особи правопорушників; вплив різних несприятливихумов на моральне формування обслідуваніх підлітків.

Результати вивчення особи дорослих хуліганів і вчинених нимизлочинів. В процесі вибіркового дослідження заанкетовані кримінальнісправи відносно

* Конкретно-соціологічні дослідження в првовой науці. Матеріали науковоїконференції. К., 1967.
* Советская криминология. М., 1999. с. 157-183.засуджених, які вчинили злочини передбачені ст.206 ККУкраїні і інші злочини
(Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинення опору представникам владиабо громадськості, поєднаного з насильством, незаконне носіння абозберігання вогнесрільної чи холодної зброї). Найпоширенішими проявамихуліганства були: нецензурна лайка, приставання до громадян тависловлювання в їх адресу погроз, вчинення бійок, скандалів, бешкетів.

Кожне десяте хуліганство є груповим. Вивчення структури груп іхарактеру зв "язків між учасниками показало, що що переважна більшість з нихвиникла випадково на грунті природного потягу молоді до взаємногоспілкування з метою сумісного проведення вільного часу особливо увечорі.
Склад таких груп змінювався, але соціальні зв "язки між учасниками спочаткувідзначалися нестійкістю. Проте в дальшому, під впливом найбільш активнихучасників, які були старші за віком, відзначалися стійкістю антигромадськихпоглядів і виступали вантажкі. Чимало груп хуліганів виникло на грунтіспільного вживання спиртних напоїв. Злочинні зв "язки в таких групах носилибільш тривалий характер. Співучасники добре знали один одного, діяли збільшою рішучістю і зухвалістю, що вказує на підвищену небезпечність ізлісний характер вчинених ними хуліганських дій.

Характерною в цьому відношенніє хуліганська група з чотирьохчоловік, яка діяла в Мінському районі місті Києва. Групу очолювавтридцятирічний рецидивіст Ш., який втягнув у злочинну діяльність своготовариша по чарці - забійника Г., і двох неповнолітніх сусідів, учнівпрофесійно-технічного училища. Учасники групи систематично пиячили,неоднарозово порушували громадський порядок, чинили бешкети і скандали.
Одного разу після розпиття спиртних напитків вони вчинили групову бійку,під час якої заподіяли матеріальну шкоду і нанесли ножове пораненняневідомому їм громадянину. Народний суд засудив хуліганів до позбавленняволі, а оргпнізатор групи Ш., одержав більш суворе покарання ще й завтягування підлітків у злочинну діяльність.

Аналіз обстановки вчинення злочину показує, що хуліганські діїмайже завжди починаються без попередньої підготовки, під впливом конкретноїситуації або в н6аслідок внутрішніх спонукань, які керують правопорушником.
Підготовчі дії найчастіше носили примітивний характер і зводилися переважнодо придбання або виготовлення спеціально прістасованіх знарядь нападу.
Навіть в тих випадках, коли хуліганські дії супроводжувалися застосуваннямзнарядь нападу (палиці, каміння, ножі побутового призначення), вониздебільшого підбіраліся правопорушниками тут же на місці злочину.

Звертає на себе увагу й інше. По вивчених справах мали місце лишеокремі поодинокі випадки, коли хулігани приховували сліди злочину. Цяобставина має важливе значення, оскільки полегшує дії правцівніків органіврозслідування по встановленню слідів злочину, особи правопорушника іобставини. Що сприяли хуліганському вчинку.

Наведені дані про характер злочинних угрупувань, про місце, час таобставини вчинення хуліганства вказують на необхіднсть дальшого поліпшенняпрофілактичної роботи державних адміністративних органів, зокрема органівдізнання і слідства, по своєчасному запобіганню підготовлюваніх інегайному припиненню розпочатих злочинів. Між тим, матеріали дослідженнясвідчать про те, що деякі працівники міліції і слідчі не завжди своєчаснореагують на відомі випадки хуліганства, часом не вживають заходів до їхвідвернення, що створює обстановку безкарності і знижує ефективністькрімінальноправової боротьби з ними.

Раніше двічі судимий за крадіжку і злісне хуліганство гр П. Післяповернення з місць ув "язнення в місті Києв на роботу не влаштувався,систематично пиячили і вів паразитичний образ життя. Протягом місяця віндвічі вчинив хуліганські дії, проте органи міліції на них не реагували.
Відчуваючи безкарність, хуліган ще більше розбещівся і через два місяцівчинив зухвале хуліганство. Лише після третього хуліганського вчинку, якийвідзначався винятковим цинізмом, правопорушника притягли до кримінальноївідповідальності.

За даними анкетного обслідування, 96,4% осіб, які вчиниликрімінальнокаране хуліганство, становили чоловіки і лише 3,6% - особижіночої статі.

Особи, які вчинили хуліганство, за віком характеризуються такимиданими: 18 - 25 років - 41,3%, 26 - 30 років - 16, 8%, 31 - 35 років -
11, 6%, 36 - 41 років - 11, 3%, 40 - 50 років 10, 6%, понад 50 років -
4, 1%. Неповнолітні хулігани у віці від 14 до 18 років, за данимивибіркового дослідження, становлять лише 4, 3%. Отже, майже дві третинихуліганських дій вчинили особи чоловічої статі, у віці до 30 років, причомуіз збільшенням віку відзначалася тенденція до скорочення кількості осіб,засуджених за хуліганство.

Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місцезаймає алкоголізм. Одержані при нашому дослідженні дані свідчать про те, що
95% осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 206 КК
України, вчинили хуліганські дії в стані алкогольного сп "яніння. Аналізконкретної ситуації, при яких вони сталися, дає підстави твердити, щоперебування правопорушника у нетверезому стані було однією з обставин, якав тій чи іншій мірі сприяла хуліганству.

Отже, профілактика хуліганства має бути тісно пов "язана звикоренення пияцтва, яке, у свою чергу, значною мірою залежить від рівняборотьби з алкоголем.

Дослідження особи неповнолітніх правопорушників і вчинених нимихуліганських проявів.

Серед загального числа осіб, засуджених за вчиненнякрімінальнокараного хуліганства, неповнолітні, за даними дослідження 4, 3
%. Анкетування провадилося шляхом вивчення кримінальних справ і обстеженняумов життя неповнолітніх хуліганів. При обслідуванні вивчався комплекспитань, пов "язаних з вихованням підлітків у сім" ї, за місцем роботи абонавчання та місцем їх проживання. Вивчалася також діяльність державнихадміністративних органів по запобіганню хуліганськім проявам неповнолітніх,організація боротьби з дитячою бездоглядністю і пияцтвом. Особлива увагазверталася на виявлення різних несприятливих факторів, що негативнопозначаться на формуванні особи підлітків і полегшували становлення їх назлочинний шлях.

Значна увага при анкетуванні надавалась з "ясування умов вихованняобслідуваніх підлітків у сім "ї. Результати дослідження вказують на те, щоабсолютна більшість правопорушників проживає у матеріально забезпеченихсім "ях, які мають задовільні житлові умови.

Отже, вади сімейного виховання і обставини, що обмежували виховніможливості багатьох сімей, сприяли формуванню в обслідуваніх негативнихякостей і шкідливих навичок.

Саме так трапилось з сімнадцятірічнім Миколою З., який навчався впрофтехучилище в місті Києві. Хлопець погано вчився, порушувавдисципліну, допускав антигромадських вчинки. На погану поведінку підліткавпливала несприятлива сімейна обстановка: батько помер, мати тяжкохворіла і, ніхто не займався вихованням хлопця. Незважаючи на такіобставини, адміністрація ПТУ спочатку переселила учня з гуртожитку наприватну квартиру, а згодом виключила з училища. Перебуваючи поза впливомбатьків і колективу, Микола безцільно вештався по місту, підпав під впливантигромадських елементів і вчинив зухвале хуліганство передбачене ч. 3 ст.
206 КК України.

Загальновідомо, що алкоголізм - одна з обставин, що сприяєстановленню неповнолітніх на шлях правопорушень. При дослідженні цьогофактора встановлено, що майже половина підлітків вчинила хуліганські дії встні сп "яніння. Характерно, що деякі з обслідуваніх викрадали горілку. Виноі після розпиття їх вчиняли хуліганство. Боротьба з пияцтвом середнеповнолітніх, як відомо, є частиною загальної проблеми ліквідаціїалкоголізму в нашій країні.

1.3. Криміналістична характеристика хуліганства.

Криміналістична характеристика - це система відомостей проКриміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду, яка відображаєзакономірні зв'язки між ними та служить побудові та перевірці слідчихверсій для вирішення основних завдань розслідування .*

Криміналістичні характеристики з розгорнутою системою ознак їхта елементів вказівкою ймовірності існування визначених ознак (принаявності інших) розроблені ще не по всіх видах і групах злочинів.
Дослідження в цьому напрямку ведуть не тільки наукові, але й практичніпрацівники. Тому в теперішній час важливе значення має вивчення положень,які відносяться до формування

* Советская криминалистика: Методика розслідування відділень-льньіх видівпреступленій./Под ред. В.К.Лісіченко.К., 1988, с.ЗО.

криміналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики розробляються з використанням даних соціологічного, крімінологічного, статистичного ікриміналістичного дослідження. Найбільш суттєві етапи роботи та їх змістзводяться до наступного:

1. Спочатку вирішується питання про вид (групу) злочинів,кріміналістічну характеристику яких планується розробити. При цьомувраховується стан розкриття цих злочинів в даному регіоні з тим, щоб надатидопомогу слідчій практиці в підвищенні ефективності розслідування.
Дослідження повинно бути забезпечене необхідними для вивчення матеріалами.
Виявити типові риси і закономірності явищ, що вивчаються, можливо тількипри масовому спостереженні.

2. Для отримання повної системи ознак, які мають значення длявиділення елементів криміналістичної характеристики, необхідновикористовувати різні джерела та збирання деяких відомостей вести в процесірозслідування, оскільки ряд важливих ознак не відображається в матеріалахкримінальної справи (наприклад, риси характеру злочинця).

Криміналістична характеристика розробляється на основі вивчення:а) матеріалів кримінальних справ про успішно розкриті злочини;б) матеріалів оперативно-розщукової діяльності;в) відомостей, отриманих від слідчих та оперативних працівників шляхомопитування; відомостей, отриманих від засуджених (при їх опитуванні тавідповідній оцінці).

3. Дослідження криміналістичної характеристики - це пізнання щеневідомих або не повністю відомих закономірностей. Тому збирання відомостейпро ознаки, які відносяться до окремих її елементів, здійснюється запошуковими деталізованімі програмами. Вони складаються на основі досвідупередової слідчої практики, яка показує ймовірне значення окремих ознак таїх можливі взаємозв'язки.

В теперішній час використовуються програми з цифровим кодуваннямокремих ознак, що дозволяє обробляти отримані кількісні дані ззастосуванням комп'ютерної техніки.

Криміналістична характеристика використовується слідчим при розкриттіконкретних злочинів. Особливо суттєва її роль на початку розслідування,коли невідомі більшість обставин злочину. Зібрані докази та оперативні данівизначають слідчу ситуацію. Аналізуючи ці вихідні дані в плані методики,слідчий визначає, що відомо: а) достовірно (наприклад, факт смерті людини); б) ймовірно (наприклад, знаряддя спричинення пошкоджень); в) не повністю, не достатньо точно, що необхідно перевірити, і,нарешті, що невідомо, але необхідно вияснити.

В кожній кримінальній справі всі ці елементи існують у взаємозв'язку іпредставляють єдність. Виходячи із ситуації, слідчий будує слідчі версії,визначаючи направлення розслідування. Криміналістична характеристикадоповнює дані, які є, вказуючи, що звичайно раніше спостерігалось вподібних справах, що типово для них. Зіставляючі відомі ознакирозслідуваного злочину з комплексом ознак відповідного елементукриміналістичної характеристики і враховуючи закономірні зв'язки між ними,слідчий визначає ймовірність існування шуканий фактів. Результати такогозіставлення та відомості про характерні сліди сприяють вибору слідчимоптимальної системи слідчих дій по розкриттю злочину.

Суттєві ознаки та елементи змісту криміналістичної Харктеристика:

1. Відомості про Криміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду.
Одні з них мають значення для кримінально-правової кваліфікації злочину,правильного вирішення кримінальної справи, другі - для прийняттякримінально-процесуальних рішень (наприклад, для вибору міри запобігання),треті - для розслідування, четверті - для їх попередження і т.д. Цей поділмає відносний характер, тому що всі ознаки взаємопов'язані (в тому числі з
"Нейтральними", які не мають суттєвого значення) і нерідко в своємузначенні служать вирішенню кількох задач, виконують різні функції.

Виділення ознак, які мають значення для вибору ефективної системислідчих дій та оперативно-розшукових заходів в розслідуванні, обумовленодвома обставинами: а) існують ознаки, які мають тільки Криміналістичне значення; б) дослідження та використання криміналістичних та інших ознак, якімають різне, в тому числі Криміналістичне значення, здійснюються вспецифічних цілях - успішного рішення задач, які забезпечують швидке, повнета всесто-роннє розслідування.

Ознаки, які входять в кріміналістічну характеристику, відносяться довиду (групи) злочинів. Такими являються повторювані (типові) ознаки, яківизначаються в результаті узагальнення слідчої практики по спеціальнимпрограмам.

2. Система відомостей про Криміналістичне значимі ознаки. Ознаки, якіскладають зміст криміналістичної характеристики, відносяться як до обставинскоєння злочину, так і до обставин які передують, супроваджують та слідуютьза ним. Останні відіграють важливу роль у виявленні латентних злочинів, атакож невідомих злочинців.

Основою системи ознак являється їх належність до предмета доказування
(ст.67 КПК України), а також положення кримінального права про складзлочину та його елементи. При цьому враховується Криміналістичне значенняокремих груп ознак (наприклад, які відносяться до способу скоєння злочину).
Конкретний вираз система криміналістичної характеристики знаходить в їїелементах.

3. Система відомостей, які включають дані про закономірні зв'язки міжознаками злочинів. Це важлива частина криміналістичної характеристики, їхвиявлення проводиться на основі досліджень значного емпіричного матеріалу.

закономірні зв'язки в криміналістичній характеристиці можутьвідображати ймовірну взаємозалежність і взаємозв'язок різних груп ознак.
Найбільш суттєвими є закономірні зв'язки між групами ознак, якіхарактеризують сліди злочину (в широкому змісті), його наслідки, та групиознак, які відносяться до злочинця та його діям. Це пояснюється тим, щорозслідування в загалі іде від слідів злочину до вияснення обставин йогоскоєння, встановленню злочинця та його дій.

Проте використання криміналістичної характеристики може мати різнінаправлення. Наприклад, по ознакам способу, місця та часу скоєння злочинуможе бути висунута версія про злочинця і, навпаки, при затриманні злочинцята наявності даних про особливості і т.п. може бути побудована версія проскоєння цією особою інших, ще не розкритих злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики в загалізаключається втому, що при наявності одних ознак (наприклад, яківідносяться до слідів знарядь та інструментів) слідчий може передбачитинаявність інших (визначених професіональних навичок у злочинця) та провестинеобхідні слідчі дії (наприклад, по встановленню і затриманню злочинця).

4. Система відомостей, яка служить побудові і перевірці слідчих версійдля вирішення основних завдань розслідування. Відомості, які складають змісткриміналістичної характеристики, представляють собою систематизованікриміналістичні дані, які відносяться до виду злочинів. Слідчий ж завждирозслідує конкретний злочин-одиничне антісуспільне явище з властивими йомуособливими ознаками. Тому дані криміналістичної характеристики можуть лишевказувати на визначену ймовірність шуканий ознак в конкретномурозслідуваному злочині. Іншими словами, на основі аналізу та оцінкиособливостей конкретного злочину, зіставлення встановлених про нього данихз кріміналістічною характеристикою висуваються слідчі версії. Ця роботаполегшується, коли в методиках приводяться системи типових версій,побудованих з урахуванням криміналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики класифікуються на загальні та окремі.
Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, "криміналістичнахарактеристика вбивств "або" криміналістична характеристика хуліганств "), аокремі - до різновиду (групи) злочинів, які виділені по суттєвійкриміналістичній ознаці, наприклад, "криміналістична характеристика вбивствз розчленуванням трупів "або" криміналістична характеристика хуліганств ззаподіянням шкоди здоров'ю громадян ".

Крім того, є особливі (або цільові) криміналістичні характеристики.
Збирання, дослідження матеріалів практики, встановлення взаємозалежностіознак, виявлення закономірного характеру їх прояву здійснюються за цільовоюпрограмою - співдії вирішенню однієї, як правило, найбільш складної задачірозслідування. Такі характеристики часто використовуються для розробкиверсій про злочинця (наприклад, по справах про згвалтування, якіпорушуються при відсутності даних про особу винного), для ефективної р.