I. Поняття, зміст, завдання криміналістичного
документоведенія.Документи як джерела
криміналістично значимої інформації.
Криміналістичне документознавство являє собою
галузь криміналістики, в якій досліджується природа листи, />
листи, способів підробки документів конкретних осіб, розробити конструкцію
розробляються наукові основи використання що міститься в докумен-
тах інформації з метою розкриття і розслідування злочинів.
Криміналістичне документування грунтується на досягнення-
ях природничих, технiчних наук, узагальненні слідчої і
судової практики. Завдання, які вирішуються криміналістичним докумен-
товеденіем, можна розділити на три групи.
Перша група - встановлення ознак і властивостей виконавчої
теля (автора) документа: статі, віку, психічного і фізичним
чеського станів, професійних і інших навичок.
Друга - визначення природи, якісного складу,
групової приналежності. а іноді місця, часу виготовлення
матеріалів документа (папір, барвники, сургуч, клей і т.п.),
встановлення засобів, умов і способів виготовлення (підчепив-
ки) документа або його окремих реквізитів (підписів, оттіс-
ков, печаток, штампів), виявлення невидимих та слабовідімих за-
пісей, текстів спалених документів тощо
Третя - вирішення ідентифікаційних завдань: ототожнення
виконавця документа - за письмової мови і почерку, друкарській
машинки - за машинописного тексту; розмножувальної техніки - по
виготовленим на ній відбитках тексту тощо
Ці завдання конкретизуються і вирішуються при проведенні
двох видів досліджень документів - криміналістичного допоміжні-
ледованія листи і техніко-криміналістичного дослідження

документів. Незважаючи на відоме безліч документів (по
призначенням, природою, походженням), на різноманітність способів
та засобів їх виконання, копіювання, підробки, які використовуються
для цього матеріалів і засобів, а відповідно, методик допоміжні-
ледованія документів і вирішуються за допомогою цих методик завдань,
загальними залишаються об'єкти дослідження - документи як джерела
криміналістично значущої інформації, а в певних МЕЖАХ
лах закономірності відображення та подальшого вивчення такої
інформації в процесі розслідування злочинів. Саме в />
ментоведеніі як єдиної галузі криміналістичної техніки,
яка вивчає природу документів, закономірності відображення
в них ознак і властивостей виконавців, слідів впливу на
документи з метою зміни їх змісту. На цій основі раз-
рабативаются засоби і методи криміналістичного досліджень-
ня документів з метою розкриття і розслідування злочинів.
У криміналістиці як документи виступають разнооб-
різні матеріальні об'єкти, що містять інформацію про йдуть-
тва вчиненого або готується злочину .* Ця ін-
формація має певне смислове зміст і може бути
виражена друкованими або рукописними літерами, цифрами, символу-
ми, кодами.
У залежності від способів фіксації інформації. розрізняють
письмові акти, що графічні зображення (креслення, рісун-
ки, схеми), фото-кіно-відеоматеріали (негативи, позитиви, кіно-
стрічки, відеокасети), об'єкти-носії закодованою інфор-
ції (магнітні стрічки ЕОМ, і магнітофонів, магнітні диски
комп'ютерів, перфострічки, перфокарти і т.п.).

Залежно від кримінально-процесуальної значущості. виокрем-
ляють документи - речові докази і документи - ве-
суспільних докази (ст.88 УПК РРФСР). Документи - письмо-
менниє докази містять відомості про юридичні факти,
зафіксованих в їх смисловому змісті. Письмовими доказів-
тва можуть бути оригінали (диплом, технічний паспорт,
накладна), а також дублікати або копії, засвідчені в установ-
ленном порядку.
Документи - речові докази містять сліди
злочинного впливу (травлення, підчистка, дописка, наяв-
чіе підробленого відбитка печатки та ін.) В якості документів -
речових доказів можуть виступати тільки оригінали.
За характером містяться відомостей. розрізняють справжні і
підроблені документи. Справжніми є такі документи, в
яких реквізити і зміст відповідають дійсності.
Підробка може бути повною (виготовлення повністю підробленого
документа) або частковою (внесення в справжній документ вимірюв-
нений). Відповідно в юридичній практиці розрізняють два
виду фальсифікації - інтелектуальний і матеріальний. При інтеллек-
туальном фальсифікації викладені в документі відомості
не відповідають дійсності. Наприклад, виготовлення доку-
мента від імені не існуючої організації. Матеріальний під-
лог представляє собою внесення змін в справжній документ
шляхом дописки, підчистки, травлення і т.д.
При виявленні, вилученні і дослідженні документів - ве-
суспільних доказів керуються загальними правилами про-
рощення з речовими доказами, що містяться в
ст.84-+86 УПК Росії.

2.Следственний огляд документів.

Робота з документами в розкритті та розслідуванні переступив-
лений починається з їх слідчого огляду, успіх якого
забезпечується дотриманням низки правил. Працювати з документами
при їх виявленні рекомендується в рукавичках або з використанням
ням пінцета, оскільки невідомо, які сліди на них є
і де вони розташовані. Не дотримання цього правила може пов-
лягти пошкодження наявних або поява нових, що не відносяться
до злочину слідів. Не можна брати документ мокрими руками,
класти його на вологе або забруднені предмети. На письмових
документах можна робити написів на лицьовому або зворотному
сторонах. Не слід перегинати листи в місцях, не збігаються
з вже наявними перегинами, тому що кількість і розташування
складок має значення для з'ясування характеру та умов вико-
гання записів, є одним з відмінних ознак доку-
мента.
Вологі документи просушують при кімнатній температурі в
розпрямленому вигляді. Приєднується до справи документ не можна підшитий-
вать за краї. Доцільно помістити його в розпрямленому вигляді
або складеним за вже наявними складкам в конверт між листа-
ми чистої щільного паперу або картону. Необхідні написи на
конвертах проводяться до приміщення в них документів.
Магнітні стрічки ЕОМ, магнітні диски комп'ютерів, ау-
Діо-відео касети слід оберігати від впливу полів пос-
тоянних або змінних магнітів, а також приладів, випромінюючих
магнітні хвилі (генератори, радіоприймачі, телевізори і

тощо). />
його призначення, з'ясування основного тексту і наявних на ньому
інших написів (резолюцій, позначок). При цьому визначається
відповідність змісту і цільового призначення документа. Якщо
виникають сумніви в достовірності, то слід ознайомитися з
зразком аналогічного справжнього документа. Крім того, вивчаючи-
ється стан лицьового та зворотного боків, країв документа.
Коли документ заповнений від імені юридичної особи, то зверну-
ють увагу на відповідність форми бланку, відбитків печатки, фо-
тоснімков, захисної сітки аналогічним реквізитами в справжньому
документі для встановлення ознак підробки. Такими призна-
ками, зокрема, можуть бути:
- Невідповідність форми, кольори та реквізитів;
- Суперечливість змісту, помилки орфографічні,
нестандартний шрифт, використання що вийшли з вживання
бланків, печаток і т.д.;
- Сліди механічної дії (при підчистки записів
відбувається разволокненіе або відшарування паперу, із травлення
або змивання тексту хімічними реактивами папір стає
тендітній, на ній з'являються розмиви, плями);
- Сліди дописки або внесення записів на місці вилученого
тексту (невиправдано збільшені або зменшені проміжки
між словами, строками, незвичне їх розташування);
- Сліди підробки шляхом композиції (вклейка цифр, Перекл-
ка фотографій або частин тощо) у вигляді незбіжних ліній
захисної сітки, елементів печаток, якості фотопаперу;
- Сліди підробки відбитків печаток і штампів, які визначаються

по нерівності ліній, штрихів букв, в їх різної величини, з
неоднакового розташуванню осьових ліній букв щодо
напрямки радіусу в круглих печатках і неспівпадіння осьових
ліній букв перпендикуляр до лінії рядка в штампах;
- Сліди підробки підписів (звивистість ліній, появляюща-
яся в результаті уповільнення руху руки, наявність перерв в
штрихах, розпливаючись і точок на них, викликаних зупинками руки
при копіюванні і т.п.);
- Сліди при монтажі аудіо-і відеомагнітним стрічок (призна-
ки склеювання, різне за тембром і силою звучання, сторонні
шуми).
При огляді та попередньому дослідженні документів
застосуються технічні засоби і методи, що виключають ризик
пошкодження документа. Найчастіше для цього використовуються мето-
ди візуального вивчення з використанням певних прийомів
і застосуванням науково-технічних засобів, а також на просвіт.
Як джерела освітлення застосовуються настільні лампи,
електрофонарі, спеціальні освітлювачі (типу ОН-17) або естест-
дарське освітлення. При необхідності можна скористатися лу-
пами, які є в слідчому валізі, світлофільтрами. Осо-
бій увага звертається на ознаки підробки (підчистки, трав-
лення, дописки тощо), на виявлення інформації, яка може
бути використана в розшуковій роботі і в процесі доказування.
Оскільки сам документ є речовим доказ-
ством, результати його огляду (відповідно до вимог
сі.182 КПК Росії) мають бути відображені в протоколі огляду,
де вказується його повне найменування, основні реквізити,
розмір, квіти папери, стан її поверхні, характер кра-

ев, наявність пошкоджень, вид і колір барвників, тексту і т.д.
Документ може бути сфотографований. Фотознімки разом з ори-
гіналом долучаються до протоколу огляду.

3.Кріміналістіческое дослідження письма.

Дослідження рукописів відносяться до числа найбільш роз-
ространенних криміналістичних експертиз. Основна їх мета - />
ються питання, що стосуються авторства, умов виконання рукоп-
сій, цільової установки пише (підробка або спотворення почер-
ка), властивостей його особистості і ознак зовнішності (стать, вік,
стан сп'яніння тощо). Як об'єкти таких дослі-
джень можуть бути об'ємні рукописи (щоденники, листи) і
короткі записи (підписи, цифри, малюнки, символи), в яких
проявилися стійкі індивідуальні особливості письма.
Криміналістичне дослідження письма базується на об-
щих положеннях теорії ідентифікації, на даних психофізіології
вищої нервової діяльності людини, лінгвістики. Останнім
час з цією метою широко використовуються можливості Кібернет-
ки, математики та інших наук.
Вміння писати набувається в результаті тривалого обу-
чення і тренувань. Окремі ідентифікаційні ознаки по-
Черк починають проявлятися у дітей уже в 3-4 класі. Проте їх
сукупність, достатня для ідентифікації за почерком, як
правило, формується в 5-6 класі, коли сукупність складних
рухових навичок, обумовлених діяльністю центральної
нервової системи людини, доводиться до автоматизму, проявляючись

у відносно стійких ідентифікаційних ознак письма.
Прийнято розрізняти:
- Технічні навички (посадка людини при письмі, распо-
ложении папери, тримання пише засоби і т.п.);
- Графічні навички (відтворення письмових знаків і
їх поєднань);
- Навички писемного мовлення) словниковий склад і побудова
тексту, пропозицій і т.п.).
Сукупність технічних і графічних навичок, відображаючи-
ющіхся в рукопису, характеризують почерк людини. Під впливом
волі, аналогічних особливостей людини, зусиль листи,
зовнішнього середовища та інших суб'єктивних і об'єктивних чинників у по-
Черк з'являється багато особливостей, що сукупність яких ста-
новітся неповторною. У почерках різних осіб можуть зустрічатися
окремі однакові ознаки, але їх сукупність у кожного
людини індивідуальна.
Незважаючи на різноманітність причин, що викликають зміни по-
Черк, система рухів (динамічний стереотип) в цілому, ви-
працювала протягом тривалого часу, щодо ус-
тойчіва. Це означає, що можливість ідентифікації людини за
почерку зберігається в часі і навіть при спробах умисного
перекручення чи при зміні почерку в старості, що виражається
в сповільненості листи і зниження координації рухів, в уп-
рощеніі будови букв.

Зміни в почерку можуть з'являтися також при особливих ус-
ловіях листа: незвичайні поза пише, засоби і матеріал
листи, незвичайне стан пише (сп'яніння, збудження і

тощо), функції порушення кістково-м'язового апарату або нервової
системи (травми, нервові захворювання тощо), нарешті, при
навмисному спотворенні почерку (маскування або наслідування почер-
ку іншої людини). Однак при наявності досить об'ємного
рукописного тексту і в цих випадках нерідко зберігається сово-
купность індивідуальних ознак почерку.
Ознаки письмової мови. - Це манера викладу тексту,
загальний рівень грамотності, стилістичні і граматичні
особливості мови, словниковий запас.
Виділяються наступні основні ознаки письмової мови.
С т и л і с т и ч е с к и е - характеризують манеру
викладу думок, мова, архітектоніку тексту. У текстах, звичайні-
але зустрічаються в слідчій практиці, про стиль викладу
вдається судити за складом слів і побудови пропозицій. Так,
можна говорити про офіційно-діловому, науковому, виробничих
но-технічному, публіцистичному, розмовному стилі.
Л е к с і ч е с к и е ознаки характеризують загальний
словниковий запас, вживання термінів, властивих особам оп-
ределенних професій, місцевості і т.п. Серед них можна отме-
тіть: професіоналізми - слова, специфічні для осіб визна-
лених професій; архаїзми - застарілі слова і вирази; ді-
алектізми - слова і мовні звороти, що використовуються в певній
місцевості; варваризми - вживання слів з інших мов;
жаргорізми - слова штучного, умовного мови визначений-
них груп людей (жаргону).
Г р а м м а т и ч е с к и е ознаки відображають знання
виконавцем граматичних правил письма. Відповідно до
ними загальний рівень грамотності виконавця визначається як

низький, середній і високий.
Ознаки почерку. діляться на дві групи:
- Загальні, які характеризують почерк у цілому як систему
рухів
- Приватні, які відбивають особливості рухів при на-
писанні окремих літер, їх частин і з'єднань межбуквенних.
О б щ и еп р і з н а до іусловно можна розділити
на три великі групи.
I. Ознаки, що відображають ступінь сформованості і характерним
тер письмово-рухового навику. Це _ виработанность. почер-
но, тобто володіння технікою письма відповідно до загальноприйнятий-
тією системою скоропису - високовиработанний, средневиработан-
ний, маловиработанний; _ координація рухів. - Точність і сис-
Тематичність рухів при написанні букв, дотримання їх розмі-
ра, нахилів (висока, середня, низька); _ темп листа (. швидкий,
повільний, середній); _ будова почерку. - Складність рухів
(простий, спрощений, ускладнений).
2.Прізнакі, відбивають структурні характеристики движ-
ній.Ето переважна _ форма рухів. (прямолінійно-незграбна,
округла??, Змішана), _ напрям рухів. (правоокружное, ле-
воокружное, змішане); _ розмір почерку,. який визначається
по середній висоті малих літер (малий - при висоті букв до 2
мм, великий - більш 5 мм); довжина рухів по горизонтальних і по-
талі - _ розгін почерку:. стиснутий (малий розгін), розмашистий
(великий розгін), середній (висота рядкових знаків дорівнює їх ши-
рине); _ зв'язність почерку,. тобто здатність пише виконан-
нитка, неотривая пише приладу від папера, визначене коли-
кість знаків - може бути великий (злитно пишуться 6 і більше
знаків), середній (від 4 до 6)

і малої (не більш 3 букв); _ натиск почерку:. сильний (ширина ос-
новних штрихів перевищує ширину сполучних), середній, по-
черк без натиску і змішаний.
3.Прізнакі, що відбивають просторову орієнтацію фраг-
ментів рукопису і рухів (топографічні), проявляються в
особливостях розміщення самостійних фрагментів документів:
заголовків, підписів. При оцінці їхньої ідентифікаційної значи-
мости беруть до уваги загальноприйняті правила компонування
фрагментів тексту, розміщення підпису (у куті, у центрі, на
нижележащий рядку), розміщення тексту щодо країв лис-
та паперу: наявність, розмір і розташування полів, розмір інтер-
валів між рядками, положення рядків щодо горизонтальних і по-
тальних зрізів листа та інші.
Окремі ознаки почерку:
- Форма рухів при виконанні і з'єднанні букв і їх
елементів (прямолінійна, дугова, петлевая, кутова, ізвіліс-
тая);
- Напрямок рухів при написанні. Розрізняють руху
знизу вгору, зверху вниз, левоокружние, правоокружние;
- Довжина рухів. Вона характеризується щодо відповідності-
вим розміром штрихів різних елементів букв;
- Зв'язність рухів, тобто вид з'єднання елементів в
літери, а також вид з'єднання літер між собою (злитий або з
інтервалами);
- Відносне розміщення точок початку, закінчення, пере-
розтину і з'єднання рухів;
- Послідовність рухів, якими виконуються раз-
особисті елементи букв та їх сполуки;

- Складність рухів при виконанні букв. Розрізняють звичайні-
ные, ускладнені і спрощені руху, в порівнянні з просоч-
сямі.

Використання почерку для розшуку та ідентифікації виконавчої
телей рукописів.. У слідчій практиці вказані ознаки
почерку використовуються з метою вирішення розшукових та ідентифікації-
онних завдань. У випадках виявлення рукописних текстів (письмо-
ма-загрози, підроблені медичні рецепти і т.п.), виконаних
невідомою особою, складається розшукова таблиця, по якій
проводиться порівняльне дослідження почерків перевіряються
осіб. Для складання розшукової таблиці перш за все вивчається
зміст рукопису, аналізуються ознаки письмової мови
і почерка.Із їх числа обирають найбільш характерні (помітні),
рідко зустрічаються і стійкі ознаки - звичайно - 6-8.Ос-
новних частину таблиці складається з характеристики цих ознак
і їх графічних замальовок. Потім намічається коло осіб, які
могли виконати досліджуваний документ, і організовується непосредс-
ничих перевірка їх почерків - розшук виконавця документа.
  Підготовка матеріалів для експертизи.. Для призначення по-
черковедческой експертизи в розпорядження експертів надавати пріоритет
ляють досліджуваний документ (оригінал) і доброякісні
порівняльні зразки рукопису можливого виконавця.
Копії документа або фотознімку представляються експерту
тільки у виняткових випадках.
Розрізняють вільні та експериментальні зразки рукопису
(почерку).
Вільні зразки. - Рукописи, підписи, виконані поза

зв'язку з вчиненням злочину, порушення кримінальної справи.
Ними можуть бути документи особистого і службового листування, авт-
ографіі, заяви, конспекти і т.д. Вільні зразки почерку
(підписи) умовно повинні відповідати досліджуваному тексту
(підписи) за часом написання, темпу письма, умов виконан-
гання рукописи, станом писав.
Як правило, як вільних зразків почерку вима-
ється не менше 5-6 сторінок рукописного тексту, для вільних
зразків підпису - не менше 10 (по 5-6 підписів на кожному
аркуші), виконаних з розривом у часі.
Експериментальні зразки. - Рукописи (підписи), виконаний-
ные за пропозицією слідчого, оперативного працівника спеці-
ально для порівняльного дослідження. Вони повинні бути близькі
за змістом до досліджуваного тексту виконані в аналогічних
умовах. Експериментальні зразки можуть бути отримані при
написанні під диктовку слідчого або шляхом самостійного
написання будь-якого тексту. З цією метою складається, спе-
соціальне зв'язний текст, у якому повторюються слова, наявні
в досліджуваному документі. Якщо особа, у якої відбираються про-
разци почерку, намагається змінити почерк, то можна прискорити
диктовку, збільшити обсяг тексту або оголосити перерву, щоб
пишучий забув, які зміни він вносив до почерк.
Експериментальні зразки повинні бути виконані за допомогою
що пише приладу того ж виду і на папері того ж якості (по
щільності, кольором, розмірами, ліновке), що й досліджуваний доку-
мента не менше ніж на 10-15 аркушах і повинні відтворювати
весь досліджуваний документ або містити окремі слова (фра-
зи), які є в досліджуваному документі.

Експериментальні підписи виконуються на 5-6 аркушах по
10-15 підписів на кожному.
У постанові про призначення почеркознавчої експертизи
повинні бути вказані обставини, що мають значення для про-
ізводства почеркознавчої дослідження. Питання експерту не-
хідно формулювати точно, наприклад: ким (з числа конкретних
них осіб) виконаний текст, окремі записи, підписи; одним або
різними особами виконані тексти, підписи у кількох доку-
тах або фрагменти в одному документі тощо
Аналогічним чином формулюються питання, що стосуються
властивостей особистості виконавця рукопису, його псіхофізіологічес-
кого стану, професійної приналежності, часу іс-
полнітеля документа. Результати такого дослідження мають, як
правило, орієнтуються (розшукова) значення.
Загальні відомості про методику проведення почеркознавчої
експертизи.. Розрізняють умовно чотири стадії ідентифікаційного
дослідження рукописів: I - попереднє дослідження,
II - роздільне дослідження, III - порівняльне досліджень-
ние, IV - оцінка результатів і формулювання висновків.
При попередньому дослідженні експерт перевіряє наяв-
чіе представлених матеріалів і оцінює їх достатність для
виробництва експертизи, з'ясовує поставлені питання, знайомих
мітся з документом в цілому, потім з конкретним об'єктом (текс-
те, його частиною, або підписом). На другій стадії роздільно
виявляються і аналізуються ознаки листи в досліджуваному доку-
мент і зразках. На третій стадії здійснюється сопоставлен-
ня виявлених ознак листа: загальних і приватних, що збігаються
і що розрізняються. Експерт звертає увагу на частоту повторення

емості різних варіантів рухів при виконанні одних і тих же
букв як в досліджуваній рукописи, так і в зразках почерку
передбачуваного виконавця. Найбільше ідентифікаційне зна-
чення мають приватні і рідко зустрічаються ознаки. Роздільне
і порівняльне дослідження супроводжуються складанням розрядів
боток і таблиць ознак. У завершальній стадії дається оціню-
ка співпадаючих і розрізняються ознак. У своєму висновку
експерт повинен пояснити їх походження, спираючись на внут-
реннее переконання і сформулювати висновок - дати чіткі і конк-
ної відповіді на поставлені слідчим питання.

4. Техніко-криміналістичної дослідження документів.
У слідчій практиці найчастіше виникає необхід-
обхідність встановлення автентичності документів, визначення вре-
мени, способів і засобів їх виготовлення, виявлення в них
ознак підробки, виявлення невидимих і слабовідімих запи-
то такий, що відновлення змісту згаслих, спалених докумен-
тов. З цією метою проводиться їх техніко-криміналістичне
дослідження, в основі якого лежать методи і засоби,
спеціально розроблені криміналістики, а також запозичаю-
ванні з хімії, фізики, поліграфії, інших природних і
технічних наук. За допомогою техніко-криміналістичного
дослідження документів вирішуються діагностичні та ідентифі-
ційний завдання. До найважливіших з них відносяться:
- Визначення способу виготовлення документів або їх
окремих частин, реквізитів;
- Встановлення факту і способу зміни спочатку-
го змісту документа;

- Виявлення слабовідімих і невидимих, в тому числі зали-
тих, заклеєних, закреслених записів, а також текстів пов-
нов (спалення, згаслих і т.п.) документів;
- Встановлення родової (видовий) приналежності матері-
ріалів документів, їх ідентифікація;
- Визначення часу виготовлення документів або їх
частин (абсолютного і відносного);
- Ідентифікація технічних засобів, що використовувалися
для виготовлення або копіювання документів.
Види технічного дослідження документів прийнято раз-
личать за безпосередніми об'єктами дослідження: папери,
підписів, машинописних текстів, відбитків печаток і т.п.
Стосовно до завдань та об'єктам технічного дослі-
нання документів розроблені спеціальні методики, які
застосовуються безпосередньо слідчим у порядку огляду і
попереднього дослідження документів і при проведенні
експертиз.
Встановлення факту зміни документів.
Підроблені бланки документів найчастіше виготовляються
за допомогою малювання або друкування з кліше. Кліше отримують
шляхом набору друкарського шрифту, фотоцінкографіческім спо-
собом, гравіруванням від руки і іншими способами. Кожному з
цих способів притаманні специфічні ознаки.
Бланки, підроблені шляхом малювання, відрізняються НЕРА-
номерний товщиною штрихів, неоднаковими за розміром і конфі-
гураціі однойменними літерами, нестандартним малюнком, наяв-
Чієм в тексті граматичних помилок і логічних суперечать
чий, слідів олівцевої підготовки та копіювання через копі-

ровальную папір.
Для кліше, гравірованого вручну, характерні нестан-
дротяні шрифт, злами в овальних елементах знаків, ізві-
лістость рядки, дзеркальне зображення знаків і т.п.
Для кліше, виготовленого фотоцінкографіческім спосо-
бом, властиві: потовщення шару фарби по краях штрихів і вдав-
ленность штрихів букв, зміна розмірів відбитка від ориг-
налу через порушення масштабів зйомки, недостатня чет-
кістка дрібних штрихів і деталей, нерівні краї і розриви в
штрихах, освіта округлостей кутів у результаті цькування-
ня кислотою.
Встановлення факту зміни початкового утримуючи-
ня документів припускає наявність ознак підчистки,
травлення або змивання колишніх записів.
П о д ч и с т к а представляє собою механічне
видалення штрихів з метою зміни його первісного з-
тримання. Ознаками її є: порушення структури верх-
нього шару паперу, в результаті чого вона стає більш ше-
роховатой і тонкого, що виявляється при розгляді документа
на просвет.Прі підчистки нерідко пошкоджуються штрихи ліновкі,
захисної сітки і поруч знаходяться письмових знаків. У той
Водночас залишається рельєф віддаленого тексту, що виявляється в
вигляді стиснуте з лицьової і опуклостей зі зворотного боку
листа. Знову написані літери, цифри мають нерівні краї
штрихів, що утворюються через збільшення всмоктуючою спосіб-
ності шорсткою папери. Іноді виявляються залишки штрі-
хов первинного тексту у вигляді частинок барвника,
не відносяться до наявних надпісям.Следи механічного віз-

дії часом маскуються пригладжування, в результаті чого
можуть утворитися характерні траси від предметів, застосовую-
шегося для полірування.
Т р а в л е н н я - умисне видалення записів або їх
частини шляхом знебарвлення барвника штриха хімічними ре-
активами (кислоти, луги, окислювачі). Ознаки травлення
є в порушенні проклейки папери, матовості або
зміні кольору паперу в місцях травлення. Папір у цих
місцях нерідко набуває жовтуватого відтінку; утворюються
тріщини, спостерігається знебарвлення або зміна записів,
виконаних на ділянці, схильному впливу трав'яно
речовини; наявність залишків слабовідімих штрихів АПК;
льного тексту, записів різного кольору, розходження в люмінесцен-
ції що піддавався труїть ділянки і решті поверх-
ності документа (холодне свічення).
Ознаки травлення виявляються за допомогою лупи, мікроско-
па, досліджень в ультрафіолетових променях, що контрастує
фотозйомки, зйомки видимої і іфракрасной люмінесценції і т.д.
З м и в а н н я полягає у видаленні штрихів з поверхні-
ти документа за допомогою різних розчинників. Багато
ознаки, характерні для травлення, проявляються і при сми-
вання. Вони, як правило, виявляються за допомогою засобів, реко-
мендованних для виявлення травлення.
Д о п и с к а полягає в зміні початкового
змісту документа шляхом внесення на вільні місця нових
букв, цифр, слів та їх поєднань.
Ознаки дописки: відмінності в кольорі і відтінках штрихів,
первинних і нових записів, розміщення окремих записів

в тексті, у ширині штрихів і виработанності почерку, яким
виконані зіставляється запису; стислі або збільшені про-
межуткі між літерами, словами, рядками; наявність домішок у
одних штрихах відсутність їх в інших і пр.
Іноді дописки можна виявити за допомогою виявлення
логічних протиріч при вивченні змісту документа.
Дописка може бути встановлена шляхом огляду документа з по-
міццю лупи або мікроскопа в розсіяному або косопадающем ос-
вещеніі.
З а м е н аф о т о г р а ф и ч е с к и х
к а р т о ч е к переважно здійснюється в до-
документах, що засвідчують особу, цінні папери тощо
Найбільш поширеними прийомами є:
- Повна заміна фотографії;
- Монтаж фотознімку (на документі залишає частину преж-
нього знімка з наявним на ньому відбитком печатки, а до неї під-
клеівают фотографію іншої особи;
- Нанесення на підкладку старої фотокартки частини
емульсійного шару ще один знімок;
- Заміна частини цінного паперу;
- Вклеювання номерів.
З а м е н а л і с т о в зустрічається у трудових книж-
ках, паспортах та інших документах, що складаються з декількох
лістов.На заміну аркушів в документах вказують: відмінність в
відтінку і якості паперу різних листів одного документа;
неспівпадання нумерації сторінок; розбіжність серії та номери
аркушів документа, розмірів і конфігурації країв листів; раз-
відмінність в типографським тексті заміненого листа з іншими.

У с т а н о в л е н н е ф а к т а п о д д е л к и
п о д п и с і.
Найбільш часто зустрічаються наступні способи підробки:
по пам'яті, коли підпис відтворюється на основі запам'ятовуючи-
ня раніше побаченої підпису; малюванням, коли підпис сприймали
роізводітся з використанням зразка справжньої підпису; ко-
пірованіем, коли підпис обводиться чорнилом або кульковою
пастою. Зустрічається декілька способів підробки підписів ко-
пірованіем: на просвіт, за допомогою копіювального паперу, пу-
тим передавлювання штрихів загостреним предметом з подальші-
щей обведенням слідів тиску, за допомогою речовин, що володіють
що копіює здатність (виготовлення проміжного кліше),
фотопроекціонний способ.Кроме того, підпис може бути пере-
несена вологою копіровкой.
Для зазначених способів копіювання, крім фотопроекці-
онного, характерні звивистість штрихів і незграбність ова-
лов. Для копіривання на просвіт за допомогою креслярського аппа-
рату (пантографа) характерна наявність олівцевих штрихів
попередньої підготовки. Для підробки фотографічним
способом властиво повний збіг досліджуваної підпису з
ту, з якою отримана фотокопія. Фотографічний спосіб
зазвичай виготовляють факсиміле. Підписи, завдані з його
допомогою, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для мета-
левих кліше.
Багато ознаки розглянутого виду підробки підписів
можна виявити при огляді документа за допомогою лупи, мік-
роскопа в косопадающем і розсіяному світлі. Ознаки замед-
лінощів рухів, здвоєну штрихів, розпливаючись барвника,

сліди ретуші, мікроструктуру виявляють і фіксують фотографи-
тичними методами.
У всіх випадках проведення експертизи підписів дослі-
дмемо підпис рекомендується порівнювати зі зразками підпису
особи від імені якої вона виконана.
Встановлення факту підробки відтисків, печаток, штампів.
Печатки та штампи - це спеціально виготовлені в гра-
вірних майстернях або поліграфічних підприємствах кліше,
має встановлену форму, розмір, шрифт і відповідні
певним зразкам. Їх виготовляють з каучуку або ме-
талія. Практиці відомі декілька способів підробки. Основ-
ные з них: малювання друку на самому документі, отримання від-
тиску за допомогою саморобного кліше, перекопірованіе справді-
ного відбитка на підроблений документ.
Малювання зображення печатки або штампа на самому докумен-
ті є найбільш простим способом підробки. Йому притаманні
наступні ознаки: нестандартність шрифту і нерівномірне
розміщення тексту, несиметричність розташування букв, слів,
і рядків, спотворення малюнків (герба, емблеми) і т.п., наявність
граматичних помилок у тексті і неправильне його смислове
зміст, сліди підготовки відбитка (проколи папери від ЦІР-
куля, залишки олівцевих штрихів).
При виконанні відбитка печатки або штампа за допомогою са-
модельного кліше, виготовленого шляхом гравірування, цькування-
ня, малювання на папері, вирізування з щільних матеріалів (ре-
Зіни, лінолеуму, дерева і т.д.), зібраного з друкарських
літер, залишаються характерні ознаки, які можуть бути обна-
Ружени в процесі огляду або спеціального дослідження. До

такими ознаками відносяться: нестандартність шрифту, неодин-
ковие розміри літер та інтервалів між ними, відсутність отсе-
чек в буквах, наявність дзеркального відображення букв і знаків,
наявність кіл річних кілець у відбитках дерев'яних кліше,
наявність кругових ліній чи паралельних борозенок від ме-
левих кліше, нерівномірний розподіл барвника в
відтисненні, звивистість в стовщеннях штрихів, ламані лінії
рядків та інші.
Названі ознаки виявляються за допомогою збільшується
тільних приладів, масштабних сіток, транспортира при огляді
документа в косопадающем світі, чи облуччя