ПЛАН.

Введення. 3
1. Тактика слідчого експерименту 4
1.1. Поняття та види і завдання слідчого експерименту 4
1. 2. Підготовка і проведення слідчого експерименту 6
1.3. Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту 8
2. Поняття та класифікація слідів у трасології 9
2.1. Сліди ніг 11
2.2. Фрагмент протоколу огляду місця події. 17
3. Застосування криміналістичної техніки для попередження злочинів. 19
3.1. Поняття та класифікація техніко-криміналістичних засобів 19
3.2. Пошукові техніко-криміналістичні засоби 20
3.3. Техніко-криміналістичні засоби фіксації та вилучення об'єктів 22
3.4. Техніко-криміналістичні засоби дослідження об'єктів 24
3.5. Техніко-криміналістичні следообразующего кошти 30
4. Методика розслідування згвалтувань. 35
4.1. Особливості розслідування згвалтувань 35
4.2. Особливості порушення справи 37
4.3. Встановлювані і доводимо обставини 38
4.4. Допит заявниці (потерпілої) 39
4.5. Огляд місця події 42
4.6. Огляд одягу й огляд потерпілої 42
4.7. Виявлення і допит свідків 43
4.8. Виявлення і допит підозрюваного 44
4.9. Огляд одягу й огляд підозрюваного 46
4.10. Судові експертизи 46
4.11. Обшук 48
4.12. Способи перевірки версій 48
Висновок. 51
ЛІТЕРАТУРА. 53


 
Введення.

Завдання успішного розслідування злочинів, як показує слідчий досвід не можуть бути вирішені досить швидко і методично правильно тільки за допомогою на-щью засобів і прийомів криміналістичної техніки і тактики. Професійно розкрити злочин і вирішити всі інші завдання їх розслідування, практично неможливо, не керуючись при цьому спеціальними науково-розробленими систе-мами методів ведення слідства і попередження злочинів.
Методика розслідування окремих видів злочинів як частина кріміна-листочки має своєю основною і головною задачею озброїти слідчих необхідним комплексом знань і навичок розкриття, розслідування та попередження окремих видів злочинів у різних слідчих ситуаціях, що виникають у процесі зазначеного виду криміналістичної діяльності.
У той же час саме в рамках специфічних методів розслідування різних видів злочинів практично реалізуються і всі рекомендації криміналістичної техніки і тактики. Вона органічно поєднує технічні засоби, способи їх неналежного використання і тактику слідства зі специфікою методів розслідування окремих видів пре-ступленій. З метою вирішення що стоять перед методикою завдань в ній виявляється, вивчаючи-ється і узагальнюється все типове й особливе, що є в практиці вчинення різних видів злочинів і в діяльності по їх розслідуванню.

1. Тактика слідчого експерименту
1.1. Поняття та види і завдання слідчого експерименту
Слідчий експеримент - це перевірка дослідним шляхом в спеціально ство ¬ даних умовах можливості сприйняття будь-яких об'єктів, процесів, явищ і т. д. або здійснення будь-яких дій з певним результатом для вияс ¬ вання обставин, що мають значення для справи. Слідчий експеримент є ¬ ється самостійним слідчим дією, яка найчастіше направлено на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших следст ¬ ських дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.) Однак досвідченим шляхом можуть перевірятися і дані, отримані непроцесуальних шляхом, (наприклад, у результаті оперативно-розшукових заходів), а також припустив ¬ ня слідчого про тих чи інших обставин скоєного злочину (про ¬ верка слідчих версій). Досвідчений характер що проводяться під час експерименту дій відрізняє це слідча дія від інших, таких, як огляд місця про ¬ виході, перевірка показань на місці. Слідчий експеримент за своїм характе ¬ Теру близький до проведення деяких видів експертиз, в рамках яких проводяться експертом досвідчені дії. Разом з тим відмінність між цими оригінали ¬ нимі слідчими діями полягає в тому, що досліди, проведені в рамках слідчого експерименту, не вимагають для з'ясування їх суті та результатів спеціальних знань і доступні для сприйняття всіма учасниками експерименту. Досліди, що здійснюються в ході проведення експертизи, є частиною загальної про ¬ процесу експертного дослідження і вимагають їх оцінки фахівцем. Необхідність проведення слідчого експерименту може виникнути тоді, коли з'явилися або надалі можуть з'явитися сумніви в можливості існування яких-небудь фактів (явищ, подій або ж здійснення яких-небудь дій) у визна ¬ лених умовах, що мають істотне значення для розслідуваної події. Целе ¬ доцільність проведення слідчого експерименту визначається можливістю перевірки цих фактів дослідним шляхом.
Слідчий експеримент може проводитися за умови, що при цьому забезпечується безпека для життя і здоров'я його учасників та інших осіб. Досвід ¬ ные дії не повинні бути пов'язані з приниженням честі та гідності людини, при ¬ чинять матеріальної шкоди громадянам, підприємствам та установам і повинні виключати інші небезпечні наслідки. Слідчий експеримент може бути пер ¬ первинних і повторних. Повторний експеримент проводиться в тих випадках, коли в ході первинного не були дотримані процесуальні або тактичні вимоги або ж виникли сумніви в достовірності отриманих результатів. Слідчі експерименти можуть проводитися для вирішення наступних завдань:
- Встановлення можливості існування будь-якого факту або віз ¬ нення явища за даних умов;
- Встановлення можливості здійснення певного механізму со ¬ буття або окремих його елементів за певних умов;
- Встановлення можливості здійснення яких-небудь дій;
- Встановлення можливості сприйняття будь-яких фактів чи явищ;
- Встановлення часу, який необхідно витратити на здійснення визна ¬ ділених дій. Керівником слідчого експерименту є слідчий. Їм визначається коло учасників експерименту. Обов'язковими учасниками, крім слідчого, є поняті, кількість яких має бути не менше двох. Проте їхня кількість може бути збільшена в залежності від характеру і цілей проводяться прийн ¬ вий. У тих випадках, коли хід і результати експерименту повинні спостерігатися одночасним ¬ обелівську в декількох місцях, в кожному з них повинно бути не менше двох понятих. На розсуд слідчого в проведенні досвідчених дій можуть брати участь особи, чиї показання перевіряються (підозрювані, обвинувачені, потерпілі, свідки). Вони в залежності від обставин розслідуваної події можуть самі здійснювати досвідчені дії або ж тільки бути присутнім при їх здійсненні. Для надання допомоги слідчому при проведенні слідчого експерименту можуть бути запрошуємо ¬ шени фахівці, працівники МВС, представники громадськості.

1. 2. Підготовка і проведення слідчого експерименту
Ефективність результатів проведення слідчої дії залежить від ретельності його підготовки. При цьому підготовчі дії, забезпечує ¬ мі слідчим, можна розділити на два етапи: підготовка до виїзду на місце проведення експерименту і безпосередньо на місці до вчинення самих досвідчених дій. На першому етапі слідчий повинен визначити мету експерименту, тобто що саме необхідно з'ясувати шляхом його проведення, що є суттєвим для даної події, які факти, яким способом і в яких умовах підлягають перевірці. Ці дані можуть бути отримані слідчим з матеріалів справи, результатів опера ¬ тивно-розшукових заходів або ж можуть випливати з висунутих слідчих версій. Ретельне вивчення цих матеріалів дозволяє визначити місце, час і умови виробництва експерименту, коло його учасників і роль кожного з них. Важ-но визначити, які предмети будуть використовуватися під час його проведення. Під ¬ готовка проведення експерименту вимагає деяких організаційних меропри ¬ тий. Необхідно вжити заходів до забезпечення охорони місця експерименту, повстав ¬ вити по можливості колишню обстановку, якщо вона була порушена, попередити вла ¬ ділків відповідних приміщень про час передбачуваного експерименту. У неко ¬ торих випадках бажано попередньо ознайомитися з місцем проведення, щоб визначити найбільш доцільну розстановку учасників експерименту, необхід ¬ ність використання між ними засобів зв'язку. Після з'ясування усіх цих питань сле ¬ дователь складає план експерименту, в якому передбачає: місце: час про ¬ ведення; коло питань, що підлягають вирішенню: учасників експерименту, роль і місце кожного; зміст досвідчених дій, їх послідовність і можливі варіанти; заходи щодо забезпечення явки учасників; предмети, матеріали, необхід ¬ мі для експерименту; заходи з відновлення порушеної обстановки на місці екс ¬ перімента; необхідні науково-технічні засоби та засоби зв'язку: запобіжник ¬ ные заходи. Другий етап підготовчих дій здійснюється на місці прове ¬ дення експерименту. До початку досвідчених дій варто оглянути місце їх проведе ¬ ня, сфотографувати і вжити заходів безпеки, а його учасникам роз'яснити їх права і обов'язки, попередити про відповідальність за розголошення даних експерименту. На розсуд слідчого їм може бути повідомлена мета експерименту. Необхідно вислухати короткі свідчення тих осіб, чиї дії перевіряються, відносячи ¬ щіеся до предмета експерименту, з'ясувати, чи відповідають умови експерименту тим, у яких відбувалося перевіряється подія. Кожному учаснику слід вказати місце, де він повинен знаходитися під час експерименту, визначити порядок і зміст його дій. Після цього всі повинні зайняти свої місця. Основними тактичними тре ¬ бованіямі до проведення слідчого експерименту є створення умов для проведення досвідчених дій, максимально наближених до умов перевіряє ¬ екпортувати, повторення цих дій і варіювання умов експерименту, неодноразове виконання їх у дещо змінених умовах. Умови проведення експерименту оп ¬ ределяются характером і метою досвідчених дій. Вони повинні здійснюватися, як пра ¬ вило, в тому ж місці, де сталося перевіряється подія (у тому ж приміщенні, на тій же ділянці відкритій місцевості). Експеримент бажано проводити в той же час доби, при такому ж по виду та інтенсивності освітленні (денному, штучний де ¬ ном), при тих же погодних та кліматичних умовах. Особливо це важливо при дослідній перевірці фізіологічних можливостей людини (бачити, пересуватися з визначений ¬ ною швидкістю), при перевірці характеру і швидкості зміни властивостей різних ве ¬ вин. Дотримання ж звукових умов (сигнал, розмова, ступінь гучності, тембр, висота звуку) особливо важливо при встановленні можливості чути що-небудь на певній відстані та в певних умовах. Умовою достовірності резуль ¬ ратів досвідчених дій є неодноразовість їх проведення і стабільність отриманих результатів. У тих випадках, коли слідчий не має точних даних про умови, яких-небудь параметрах перевіряється події (наприклад, довгостроково ¬ сті впливу, силі удару), слід варіювати умови проведення досвідчених дій, неодноразово проводячи кожне з них стосовно до кожного з вимірюв ¬ наних умов. По відношенню до перевіряється фактам, подіям результат проведено ¬ ного слідчого експерименту може бути позитивним чи негативним. За ¬ позитивним результат підтверджує можливість існування певних фак ¬ тів, які були предметом експерименту. Негативний результат завжди має оцінюватися з обережністю, так як неможливість здійснення яких-небудь дій або отримання будь-яких результатів в заданих умовах часто не свідчать про принципову неможливість їхнього існування. У цих слу ¬ чаї можна припустити, що були не повністю дотримані всі умови, в яких відбувалося перевіряється подія.

1.3. Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту
Основним засобом фіксації слідчого експерименту є про ¬ токол. Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині сле ¬ дует відобразити мета експерименту, відомості про роз'яснення учасникам експерименту їх прав і обов'язків, дані щодо попередження учасників про неприпустимість разгла ¬ ності результатів експерименту. В описовій частині необхідно вказати, яким чином був підготовлений експеримент, які обставини і в яких умовах вос ¬ вироблялися, які були здійснені підготовчі дії і виготовлення муляжів, манекенів, інших моделей), дії по реконструкції обстановки. Слід коротко викласти показання осіб, на перевірку яких спрямований експеримент, а також зафіксувати підтвердження ними відповідності умов експерименту усло ¬ віям, в яких відбувалося перевіряється подія, описати зміст і послідовно ¬ ність, повторюваність досвідчених дій (з відповідними вказівками, хто, ка ¬ кие дії виконував, за яких умов, як ці умови варіювалися).
Отримані результати вказуються без відповідної їх оцінки.

 
2. Поняття та класифікація слідів у трасології

Трасології - це криміналістичне вчення про певну групу сле ¬ дів. Сліди, що вивчаються в рамках трасології, відрізняються від всіх інших слідів тим, що вони відображають зовнішні ознаки залишили їх предметів. Оскільки при обра ¬ тання слідів-відображень завжди беруть участь два предмети, то один з них називаючи ¬ ється следообразующего об'єктом, а інший следовоспринимающей. Так, при залишу ¬ нии пальцевого сліду на уламку скла следообразующего об'єктом буде палець певну людину, а следовоспринимающей об'єктом - скляний осколок. Зовнішні ознаки следообразующего об'єктів - це їхня форма і величина в цілому, а також форма та величина окремих елементів контактної поверхні. Вони відобра ¬ жають в слідах в перетвореному вигляді, обумовленому механізмом следообразова ¬ вання.
Вивчаючи ознаки, що відобразилися в слід, можна отримати інформацію про ме ¬ ханізме следообразования, що в свою чергу допомагає встановити важливі грунтовний ¬ ства, що відносяться до способу і часу скоєння злочину. Залежно від кількості і якості що відобразилися в сліді ознак їх можна використовувати для віднесення следообразующего об'єкта до певного класу, роду, виду чи для про ¬ ведення ідентифікації. Для вирішення цих завдань необхідні відповідні середовищ ¬ ства виявлення, фіксації і дослідження слідів-відображень, розробка спеціаль ¬ них наукових методів. Трасології - це галузь криміналістичної техніки, розроблено ¬ розробляються науково-технічні засоби і методи виявлення, фіксації і досліджень ¬ ня слідів-відображень з метою визначення механізму следообразования, установ ¬ лення групової приналежності і ідентифікації следообразующего об'єктів. Наукова класифікація слідів у трасології здійснюється шляхом їх поділу на види за кількома логічним підставах. До числа цих підстав відносяться: 1) вид енергії впливу на следовоспринимающей об'єкт; 2) локалізація зони впливу на поверхні следовоспринимающей об'єкта; 3) ступінь деформації следовоспрі ¬ нітрохи об'єкту: 4) напрямок руху следообразующего об'єкта відноси ¬ тельно следовоспринимающей. Більшість слідів утворюються в результаті механ ¬ чеських змін (сліди інструментів, взуття, транспортних засобів і багато інших). Сліди можуть утворитися під впливом теплової енергії, наприклад, пальцеві сліди на замерзлому склі. Нарешті, сліди можуть виникнути в результаті встанови ¬ тільних або окисних процесів. Таким чином, по виду енергії впливу зЛеди діляться на сліди механічного, термічного і хімічного впливу. Віз ¬ дія, як правило, виробляє зміни следовоспринимающей об'єкта в зоні його контактної поверхні. Так утворюється більшість слідів.
Можливі, однак, випадки, коли поверхня следовоспринимающей об'єкта периферичним піддається змінам за межами зони контакту. Сліди взуття, наприклад, можуть утворитися за рахунок обсипалася з країв підошви пилу або снігу. Отже, щодо зони впливу сліди поділяються на сліди локального та періфе ¬ річеского впливу. У результаті деформації следовоспринимающей поверхневого ¬ сті також можуть утворитися сліди двоякого роду. Якщо твердість следообразующего ¬ ного об'єкта перевищує твердість следовоспринимающей, сила впливу здатна подолати його опір, а матеріал следовоспринимающей об'єкта достатньо пластичний і має здатність до залишкової деформації, утворюються об'ємні сліди. До їхнього числа відносяться, наприклад, сліди розрубування, сліди ніг на м'якому грунті і т.д. В інших випадках за відсутності хоча б одного із зазначених умов на следовоспринимающей поверхні можуть відбутися поверхневі зміни, і то ¬ ли утворюються поверхневі сліди. Ці зміни можуть відбутися за рахунок пере ¬ носа частинок з следообразующего об'єкта на следовоспринимающей або навпаки. В свя-зи з цим поверхневі сліди підрозділяються на сліди нашарування, наприклад, кро-вяние сліди пальців рук, і сліди відшарування, наприклад, сліди рук на гладкою за ¬ пилення поверхні. Формування сліду відбувається під впливом декількох різноспрямованих сил. При цьому контакт може бути статичним, коли следообра ¬ зующій об'єкт впливає на следовоспринимающую поверхню без бічних кош ¬ щеній. За такого хутра ¬ нізме утворюються сліди статичні. Якщо ж следообразующего ¬ щий об'єкт зміщується щодо следовоспринимающей поверхні, то обра ¬ зуются сліди динамічн ¬ ські. Так, пальцеві сліди відносяться до статичних, а сліди розрізу до динамічних слідах. За вказаними чотирьом підставах може бути класифікований будь-який слід незалежно від виду следообразующего об'єкта. Однак в криміналістичній практиці сліди прийнято поділяти також за найбільш часто зустрічається об'єктів следообразования. на сліди рук, сліди ніг, сліди знарядь злому та інструментів, сліди транспортних засобів та інші.

2.1. Сліди ніг
Під слідами ніг маються на увазі відображення зовнішньої будови ступень босих ніг, ніг у шкарпетках чи панчохах і підошов взуття. Криміналістичну інформа ¬ цію містять як множинні сліди, так і сліди поодинокі. Множинні сліди, пов'язані єдиним механізмом следообразования при русі людини, на ¬ ни опиняються доріжкою слідів. По доріжці слідів можна судити про деякі ознаки людини та особливості його переміщення. Хода, її постійні ознаки і вимірюв ¬ вання, викликані умовами руху, відображаються в елементах доріжки слідів: лінії напрямку руху, ширині кроку, довжині кроку і кутах постановки ступень. Лінія напрямку руху - це лінія, подумки проведена між послідовно ос ¬ тавленнимі слідами лівої і правої ніг. Ця лінія може бути прямою або ізвілі ¬ стій. Вона показує напрямок руху, характер поворотів. Ширина кроку
характеризує ширину розстановки ніг при русі. Для вимірювання ширини кроку через центри відображень п'ят або каблуків проводяться лінії, роздільно для відображень лівої та правої ступень. Найкоротша відстань між цими двома лініями і залишає ширину кроку. Як правило, це позитивна величина, але іноді вона дорівнює нулю або навіть має негативне значення. Довжина кроку - це відстань від сліду однієї ноги до сліду іншої ноги. Виміри проводяться між центрами п'ят. Відстань від лівого сліду до правого є довжиною правого кроку, а відстань від правого до ле ¬ вого - довжиною лівого кроку. Довжина правого і лівого кроків нерідко різні. Особи, у ко ¬ торих рухові навички правого боку тіла розвинені краще, мають правий крок довший, у лівші, навпаки, довше лівий крок. Кути постановки ступень - це кути ме ¬ чекаю осьовими лініями слідів і лініями напрямку руху. Кути постановки ступень для правої і лівої ніг, як правило, різні. Одиночні сліди босих ніг відображають загальні й приватні ознаки ступні, яка складається з наступних частин: пальців, плюсни, мостовідний частини і п'яти. До загальних ознак ступні відносяться розміри ступні та її частин, форма ступні і її частин, загальна будова шкіри ступні. Довжина ступні вимірюється від краю п'яти до краю першого пальця. Ширина ступні вимірюв ¬ ряется в середній частині плюсни, мостовідний частини і п'яти. Крім того, вимірюється ширина і довжина пальців. Загальна будова ступні визначається співвідношенням розмі ¬ рів її частин. Вона може бути вузькою, середньої або широкою. Чи впливає також характер склепіння, обумовлений внутрішньої кордоном мостовідний частини. Лінія склепіння може бути крутий або похилою. П'ята може бути круглої або еліптичної, подовженої або розширений. Таку ж форму можуть мати подушечки пальців, відобразивши ¬ шіеся в сліді. Будова шкіри на підошовної частини ступні виражається в наявності на ній зморшок, шрамів, мозолів, в напрямку потоків папілярних ліній. До приватних ознак ступні належать викривлення ступні по осьової лінії, зрощення окремих пальців, відсутність окремих пальців, значне виступаніє окремих пальців, форма, розміри і розташування деформацій шкіри, особливості будови папілярних ліній. Сліди ніг, на які одягнені панчохи або шкарпетки, відображають поряд із загальними анатомічні ¬ ськімі ознаками ступні також загальні (розмір, характер переплетення пряжі, наявність фабричних і ручних швів) і приватні (фабричні дефекти ниток пряжі, форма, раз ¬ заходів і розташування потертостей , розрив ¬ вов або латок, особливості ручних швів) ознаки панчіх або шкарпеток. Сліди взуття опосередковано відображають ознаки лич ¬ ності і містять велику кількість ідентифікаційних ознак, що виникли при виготовленні взуття та користуванні нею. Загальними ознаками взуття є: кон ¬ єю підошви (суцільна, з кабль ¬ ком або без каблука, з окремими каблуком і підметкою); форма підошви і її частин, їх величина: спосіб кріплення підошви з верхом взуття (клейовий, цвяхової, шпильковий або шурупний ); загальна ступінь ізно ¬ шенності взуття. Приватними ознаками взуття, що виникають при її виготовленні, є: взаиморасположение окремих елементів кріплення в ряді: величина виступила ¬ панія окремих цвяхів або шпильок; пропуски стібків в машинному шві або їх нера ¬ номерний; форма, розміри і взаиморасположение раковин на гумових підошвах. У процесі користування взуттям і в результаті її ремонту з'являються такі ознаки, як потертості підошви, тріщини та деформації на окремих ділянках, особливості форми і розмірів латок, способи їх кріплення на підошві. Інформація, пов'язана з
обставинами вчинення злочину, збирається при вивченні слідів на місці події або в лабораторних умовах. На місці події проводиться попереднє дослідження за участю спеціаліста, а в лабораторних умовах - експертом в процесуальній формі трасологічної експертизи. Попереднє іс ¬ слідування виявлених на місці події слідів дозволяє встановити багато важливих обставини. Визначення напрямку, в якому рухався чоловік, осо ¬ бенно важливо, коли перевіряється версія про фальсифікацію напрямку руху. Для створення помилкового уявлення про напрямок руху злочинці або подвязи ¬ вають до ніг взуття каблуками вперед або задкують, або ставлять ноги в раніше ставлення сліди. Для таких способів фальсифікації характерні звивистість лінії ходьби, мала довжина кроків, велика ширина постановки ступень, ознаки ковзання перед відбитками шкарпеток взуття, незвичайне розташування поглиблень в сліді (більш глибоким виявляється відбиток не каблука, а шкарпетки). По доріжці слідів можливо судити про фі ¬ зіческом стан людини. Про стомленні або хворобливому стані свідетельст ¬ яття мінливість елементів доріжки слідів: довжина і ширина кроків, а також кут по ¬ становки ступень на різних ділянках слідової доріжки різко розрізняються. Для кульгавої людини характерне зменшення довжини кроку пошкодженої ноги, кут по ¬ становки ступні різко відрізняється від кута постановки ступні здорової ноги в сто ¬ рону збільшення або зменшення. Іноді в слідах хворої ноги спостерігаються ознаки волочіння. Визначення статі людини виробляється шляхом вимірювання довжини кроків і кута постановки ступень. Довжина звичайного кроку чоловіки середнього зросту 70-80 см, жен ¬ Київщини - 50-70 см.
Кут постановки ступень у чоловіків зазвичай не перевищує 12 градусів. Кут постановки ступень у жінок зазвичай перевищує цю величину і нерідко досягає 20 градусів. Визначення росту людини виробляється по довжині одиночного сліду. Довжина стопи складає в середньому 15,8% зростання чоловіків і 15,5% росту жінок. При розрахунках варто враховувати, що довжина підошви взуття перевищує довжину стопи на 10-15 мм. Цю величину необхідно враховувати також при визначенні розміру взуття, кото ¬ рий за сучасною шкалою розмірів дорівнює довжині колодки (стопи) з точністю до 0,5 см. Визначення відповідності взуття стопі, мала вона чи велика, провадиться за відобра ¬ женію в слідах ознак зносу взуття. Якщо більше зношені каблуки, то взуття сво ¬ бодню, якщо ж взуття мала, то ознаки зношування знаходяться переважно в ділянці носка. Про те, що взуття велика, може свідчити непропечатка носка в обсяг ¬ ном сліді. Судження про вигляді і фасон взуття робиться на підставі вивчення відобра ¬ зівшіхся в сліді форми підошви і її частин, характеру рельєфного малюнка. Після вивчення слідів ніг на місці події вони фотографуються і описуються в про ¬ токоле. При описі доріжки слідів указується її протяжність, характер ме ¬ місцевість, следовоспринимающей поверхні і результати вимірів елементів до ¬ ріжки слідів. Щодо одиночних слідів необхідно вказати місце розташування сліду щодо інших нерухомих предметів, вид грунту або характер следовос ¬ приймаючої поверхні, колір і консистенцію речовини, утворений поверхнею ¬ ний слід, слід охарактеризувати відповідно до общетрасологіческой класифікації ¬ цією, відобразити форму і розміри відображення підошви і її частин. Фотографування слідів обов'язково передує іншим методам фіксації та вилучення. Доріжка слідів фото ¬ графіруется методом лінійної панорами з використанням крупномасштаб ¬ ної лінійки, що має сантиметрові з міліметрові поділу. Для детальної зйомки відбираються сліди, в яких найбільш чітко відобразилися ідентифікаційні при ¬ знаки. Розташування слідів на місці події наголошується на загальному плані місця події. Елементи доріжки і ознаки одиничних слідів ніг показуючи ¬ ются на схемах. Якщо сліди залишені на предметах, які можливо вилучити цілком або час ¬ тично, то проводиться безпосереднє вилучення слідів ніг. В іншому випадку огра ¬ яка б радикально обмежувала фотографуванням і застосовують інші методи вилучення.
Поверхневі сліди ніг, утворені сипучими матеріалами на рівних твердих поверхнях, можуть бути відкопійованих на дактилоскопічну плівку. Такі сліди можуть бути також вилучені з допомогою фотопаперу. Сліди, утворені світлим сипучим речовиною копіюються на фотопапір чорного кольору. Для цього фо ¬ тобумага попередньо засвічується, виявляється, фіксується, промивається у воді і злегка підсушується. Сліди, утворені темним сипучим речовиною, копиру ¬ ются на засвічену, необроблену, зволожену і злегка підсушену фотобу ¬ магу. Гума, оброблена наждач ¬ ної шкіркою, також придатна для откопірованія слідів, утворених мелкоструктурнимі сипучими речовинами. Внаслідок своєї еластичності вона вступає в щільний контакт з виступаючими і поглибленими участ ¬ ками слідової поверхні. Для вилучення слідів ніг, утворених сипучими вещест ¬ вами на ровен ¬ них крупнорельефных поверхнях, рекомендується застосовувати силікон ¬ ві пасти "К", "У", "СКТН". Об'ємні сліди ніг, як правило, вилучаються у вигляді гіп ¬ сових зліпків, що виготовляються заливним або засипним способом. Заливним способом виготовляючи ¬ ются зліпки зі слідів на зволожених грунтах. Підготовка сліду до заливання полягає в тому, що з нього видаляються всі сторонні предмети, що потрапили туди після следооб ¬ разованія. Тверді частки віддаляються пінцетом, вода, якщо вона затекла в слід, видаляючи ¬ ється за допомогою гумової груші. Потім навколо сліду, відступивши приблизно на 1 см, де ¬ робиться бортик з грунту, картонній або металевої стрічки, що оберігає розчин від розтікання при заливки. Гіпсовий розчин готується з розрахунку 1 частина води на 1,5 частини будівельного або 1 частина медичного (просушеного) гіп-са. Гіпс засипається у воду поступово і ретельно перемішується до отримання од-нородной маси. Заливається розчин у слід в два прийоми. Спочатку слід заливають на по-Ловін його глибини й поверх залитого шару як зміцнює сліпі Арма ¬ тури кладуть заздалегідь приготовлені зволожені лучинки, рівні довжині сліду. У пяточ-у частину сліду укладається відрізок линви, кінці якої виводяться за край сліду для прикріплення бирки. Після цього слід заповнюється гіпсовим розчином підлогу ¬ ністю. Після затвердіння розчину (через 15-20 хв., А на дуже вологому грунті і на снігу через 1-2 години) зліпок витягується з грунту і промивається в струмені води. За ¬ висипний спосіб застосовується для вилучення слідів на пухких перезволожених грунтах. Укладаючи-ється він у тому, що в заздалегідь підготовлений слід насипається ложкою, невеликі-шими порціями тонкий, приблизно в 1 см, шар порошку гіпсу. Потім укладаючи ¬ ются деталі каркаса, через марлю або тканину тонку гіпс зволожується водою; ложкою ОСТО-обережно насипається ще шар гіпсу і знову зволожується водою. Ця операція по ¬ вторять кілька разів, поки пошарово не буде заповнений весь слід. В іншому посту ¬ пают так само, як при заливний способі. При вилученні слідів на снігу використовують комбінацію цих двох способів. Гіпсовий порошок наноситься на дно сліду тонким шаром через сито або марлю. З'єднуючись зі снігом, гіпс виділяє тепло, в результаті чого сніг тане, утворюючи тонку крижану скоринку, яка зміцнює слід. Потім слід повністю заповнюється гіпсовим розчином, при приготуванні якого вода охолоджується до нульової температури. Сліди на сипучих матеріалах перед заливанням їх гіпсовим розчином необхідно зміцнити. Для цього використовуються швидко затверд ¬ БЕЗПЕЧУЮТЬ розчини целулоїду, каніфолі або поліхлорвінілової смоли в ацетоні. Обприскування фіксатором проводиться за допомогою розпилювача, струмінь з кото ¬ якого спрямовується вгору, щоб розпорошений розчин облягали поступово і не по ¬ вреждал слід. Дуже зручні для закріплення слідів на сипких матеріалах відмінності ¬ ные лакові розчини в аерозольній упаковці. При призначенні трасологічної ідентифікаційної експертизи в розпорядження експерта надаються сліди ніг або їх копії і порівняльні зразки. Якщо на експертизу направляється слід босий ноги, то в якості порівняльного матеріалу представляються відбитки босих ніг, на ¬ ные друкарською фарбою на чистих аркушах паперу. При направленні на експертизу слідів ніг в панчохах або шкарпетках для порівняльного дослідження необхідно предста ¬ вити відбитки босих ступень, відбитки ніг в панчохах або в шкарпетках і самі панчохи або шкарпетки. При направленні на експертизу відкопійованих на плівку поверхневих слідів або об'ємних слідів взуття у вигляді гіпсових зліпків в розпорядження експерта перед ¬ ставляться перевіряється взуття.
2.2. Фрагмент протоколу огляду місця події.
У торговому приміщенні, на лінолеумове покриття, виявлений ¬ ни чотири грязьових сліду взуття, Сліди подібні за розмірами і малюнку підошовної частини між собою. Два сліди залишені взуттям на праву ногу і два - на ліву. Взаиморасположение слідів дозволяє зробити висновок про те, що вони представляють "доріжку слідів ніг" з напрямком під-ням руху від вхідних дверей до торгового віконця.
Довжина кроку правої ноги 49см, довжина кроку лівої ноги 5Осм, що свідчить про невелику кульгавості на праву ногу. Ширі ¬ на постановки ніг 2.0см. Кут розвороту пра-вої стопи 12 °, кут розвороту лівої стопи 10 °.
В одному з слідів взуття на ліву ногу чітко відбився малюнок підошовної частини взуття з деталями будови.
При огляді зазначеного сліду взуття встановлено: загальна довжина сліду 270мм, довжина сліду подметочной частини 141мм, ширина ¬ на сліду подметочной частини 92мм, ширина сліду проміжної частини 62мм, довжина сліду каблукові частини 87мм, ширина сліду каблукові частини 67мм. Носок і задній зріз каблука закруглений ¬ ные, передній зріз каблука прямій.
У сліді чітко відбився малюнок підошовної частини обу ¬ ви, утворений соче-таніем елементів зигзагоподібної форми розмірами 2х8мм.
Описаний слід сфотографований за правилами масштабної зйомки. Фотоапарат "Зеніт-122", об'єктив "Геліос ~ 44М" ', ви ¬ держки 1/125, диафрагма 5,6, плівка ФН-64, ос-вещеніе природ ¬ ничих. Наст відкопійованих на темну дактілопленку і упакований в пакет, опечатаний листком з підписами понятих і следовате ¬ ля.

3. Застосування криміналістичної техніки для передбачається-прежденія злочинів.
3.1. Поняття та класифікація техніко-криміналістичних засобів

Під техніко-криміналістичними засобами (ТКС) розуміються апаратура, інструменти, пристосування, зшиваючі маси та інші матеріали, а також методи і методики, що застосовуються з метою виявлення, фіксації і дослідження носіїв і вико ¬ точніков інформації, отримання та використання цієї інформації ¬ ції в кримінальному про ¬ процесі. Застосування ТКС здійснюється з урахуванням ряду принципів:
1. Незалежність слідчого в прийнятті рішення про застосування тих ¬ нико-криміналістичних засобів (лише в одному випадку, коли мова йде про правила зберігання речових доказів, закон зобов'язує слідчого проводити фото ¬ графірованіе громіздких предметів). 2. Допустимість застосування техніко-кримінал ¬ стіческіх коштів. 3. Попереднє повідомлення слідчим всіх учасни ¬ ків слідчої дії про застосування техніко-криміналістичних засобів. 4. Обов'язковість процесуального закріплення застосування техніко-криміналістичних засобів та отриманих при їх використанні результатів. З цього принципу випливає, що: а) кожен факт застосування таких коштів обов'язково має відображатися в прото ¬ колі, б) у ньому має міститися запис, що перед застосуванням ТКС всі учасники слідчої дії про це були повідомлені; в) в протоколі повинно укази ¬ тися, які саме ТКС використовувалися і умови їх застосування; г) в протоколі повинні фіксуватися отримані при цьому результати; д) результати застосування ТКС (виготовлені фотографічні знімки, негативи, зліпки, діапозитиви, кінострічки, фонограми допитів, плани, схеми та ін) підлягають залученню до протоколуследственного дії. Класифікація техніко-криміналістичних засобів виробництва ¬ водиться за різними підставами: 1) джерела походження; 2) суб'єкту примі ¬ вання; 3) пр.