Зміст:

1. Введення.

2. Поняття листи як об'єкту криміналістичного дослідження.

3. Психодіагностика почерку підозрюваних.

4. Сучасний стан та перспективи криміналістичного дослідження писемного мовлення.

5. Висновок.

6. Література.


Введення
      
Дослідження почерком в сучасній криміналістиці є однією з найважливіших та актуальних завдань, тому що в даний час все частіше і частіше злочинці відмовляються від таких грубих засобів аргументації як фінка і закривавлену сокиру і переходять до більш цивілізованих методів, що дозволяє з меншими витратами енергії і мінімальним ризиком отримувати набагато більший ефект від своїх дій. Для того, щоб висловити загальну думку, варто скористатися досить виразною і точною по формулюванню цитатою одного блискучого криміналіста: "Навіщо зламувати сейф, коли можна отримати його вміст одним грамотним розчерком пера" .1
Настільки цінна думка підтверджується динамікою зростання "білокомірцеві" злочинності, настільки поширеною в Росії останнім часом.
В рамках даної курсової роботи я постараюся розкрити один з найбільш значущих питань дослідження документів, зокрема діагностичне дослідження документів, встановлення особи злочинця за виконанням ним тексту.
Без сумніву, визначення особистості особи, який виконав який-небудь текст, особливо на ранніх стадіях розслідування, є одним із пріоритетних завдань при розкритті злочину.
Розвиток новітніх методик криміналістики, зокрема криміналістичного документознавства, дозволяє з достатньою високою точністю встановлювати авторство виконавця того чи іншого документа.
Подібні методики дозволяють визначити національність, регіон проживання, регіон придбання письмових навичок, стать, вік і навіть судити про причетність особи до скоєння злочину.


Поняття листи як об'єкту криміналістичного дослідження

З криміналістичної точки зору, документ може бути охарактеризований як матеріальний носій спеціально зафіксованої в ньому інформації, що має значення для кримінального судочинства.
Коло документів, що функціонують у кримінальному судочинстві, дуже різноманітний: це і примітивно спрацьовані, низькоякісні, і майстерно виконані на найвищому професійному рівні, прості, загальнодоступні, зрозумілі всім, і складні, що осягаються лише фахівцями (клаптик паперу із записаним на ньому номером телефону, пошарпана фотокартка, трамвайний квиток, фальшива асигнація, стіна з написом) 2
Лист - один з найважливіших і, мабуть, донедавна єдиних способів фіксації думок людини за допомогою певної знакової системи.
Головною функцією письма є збереження і передача інформації зафіксованої за допомогою спеціальних символів (ієрогліфи, цифри, букви і т.д.).
Проте, загальновідомо, що письмо це не тільки засіб спілкування, але ще і засіб передачі криміналістично значимої інформації.
При дослідженні письма, як правило, повинен піддаватися весь комплекс індивідуальних особливостей даного тексту як то.
1. Значеннєва - письмова мова (встановлюється автор документа);
2. Графічна - почерк (установлюється конкретний виконавець тексту).
Можливість встановлення автора і виконавця документа заснована на неповторності і стійкості письмово - рухових і мовних навичок людини. На процес формування листа впливають умови навчання людини, дія навколишнього середовища, трудова та соціальна діяльність людини, психофізіологічні здібності.
Стійкість прояви навичок письма в значній мірі залежить від глибини фіксації рухового навику, його автоматизації у вищій нервовій системі, тобто, чим сильніше глибина фіксації навички, тим важче відбувається зміна письмово - рухових функцій певної особи.
При написанні документа автоматизованої листа яскраво виражена лише поки воно виконується в звичних (стереотипних) умовах. У разі різкої зміни умов листа (його цільової установки, фізичних і психологічних навантажень, навмисне спотворення письмової мови і почерку) призводять до припинення або ослаблення автоматизованої листи так як воно виконується під посиленим контролем свідомості. Але з огляду на нетривалість цих факторів, усталена манера письма не зникає і лише тимчасово "притупляється". Коли звичні умови відновлюються автоматизація навички знову "прокидається".
Цей феномен спостерігається навіть при спробах свідомого зміни почерку і письмовій мові. При цьому власні навички, закріплені виробився стереотип, залишаються і впливають на процес створення документа.
Ідентифікаційні ознаки письма:
1) ознаки письмової мови;
2) топографічні ознаки листа;
3) особливі навички письма;
4) ознаки почерку.
Ознаки письмової мови:
* Стиль (якась сукупність ознак, що визначають загальний вигляд, особливості документа);
* Лексика або словниковий запас (полягає в багатстві використовуваних слів і сильно залежить від освіти людини, її професії, звичок, способу життя тощо);
* Загальний рівень грамотності (наявність або відсутність різних помилок у тексті, їх кількість дозволяє судити про рівень освіти людини, а також про те, наскільки часто він йому доводиться займатися складанням різноманітних документів);
Топографічні ознаки листа: (особливості розміщення тексту в цілому або окремих його частин).
Цей клас ознак дозволяє судити про акуратність людини. Часто ці ознаки формуються в результаті професійної діяльності, так співробітники правоохоронних органів при листі автоматично залишають ліве поле в 2 см.
* Поля (зліва і справа, розмір, форма - прямокутна, трапецієвидна, найчастіше яскраво виражені у людей, чиї посадові функції пов'язані з діловодством);
* Наявність і розмір абзацних відступів (служать для структурування документа, характерні для людей, які професійно займаються журналістикою, літературою та іншими видами творчої діяльності, пов'язаними з листом);
* Розміри інтервалів між рядками та словами;
* Напрямок рядків: горизонтальні, що піднімаються, опускаються, прямолінійні, опуклі, увігнуті, звивисті, ступінчасті. Розташування по лінії графленія (вище, нижче);
Крім того: розміщення знаків пунктуації та переносу, розташування заголовків, звернень, нумерація сторінок.
Топографічні ознаки стійкі і мало контролюються які пишуть.
Особливі звички листа
* Виділення окремих частин тексту (говорить про звичку автора або виконавця документа акцентувати увагу на основних думках, наявності досвіду публічних виступів);
* Внесення виправлень (дозволяє судити про акуратність, уважності людини, його грамотності і умови створення документа (поспіх, сильне хвилювання, втома));
* Наявність або відсутність дефісів (грамотність людини, індивідуальні звички оформлення документів);
* Своєрідність виконання дат (складається під впливом місцевості проживання, рідної мови, так в російській мови прийнято записувати дату як Число-Місяць-Рік, в той час, як в англійському Місяць-Число-Рік);
Ознаки почерку:
Загальні:
* Виработанность почерку (здатність користуватися скорописом, темп листа, координація рухів);
* Складність почерку (норма - прописи, прості та ускладнені, в т.ч. стилізовані);
* Загальна форма направлення рухів в почерку (прямолінійна і криволінійна або незграбні і округлі);
* Напрямок рухів - левоокружное (як правило в округлих почерках) і правоокружним (за годинниковою стрілкою);
* Нахил почерку (прямий, правонаклонний, левонаклонний щодо вертикальної осі; якщо кут нахилу щодо лінії рядка менше 50 гр. Такий почерк називається косим);
* Розмір почерку: великий - более5мм, середній -2-5, дрібний - менше 2 мм;
* Розгін почерку - відношення ширини літер до їх висоті: стислий, середній (ширина дорівнює їх висоті), розмашистий;
* Зв'язність почерку (високосвязная 5-6 букв, середньої зв'язності 3-4, уривчасті 1-2);
* Натиск (сильний, середній і слабкий - важко виділити при листі кульковими ручками).
Окремі ознаки почерку:
1. Форма рухів - обрис елементів писемного знака прямолінійні і криволінійні
2. Напрям рухів
3. Протяжність рухів
4. Вид з'єднання рухів: злитий та інтервальний
5. Кількість рухів (при виконанні письмового знака)
6. Послідовність рухів (виконання елементів знака, відмінних від прописів).
7. Розміщення рухів (точки початку і закінчення рухів, перетину, зв'язування)
8. Складність рухів (спрощення, ускладнення рухів).



Психодіагностика почерку підозрюваних

В останні роки спостерігається інтенсивний пошук нових, неординарних методів допиту, способів аналізу отриманих свідчень, що базуються на обліку різноманітності властивостей особистості правонарушітелей3. Один з таких способів - психодіагностика почерку підозрюваного у вчиненні злочину. Сучасні ЕОМ дозволяють реалізувати цей метод на високому технічному рівні. Така методика була розроблена доктором психологічних наук, професором Башкирського державного університету Г. Аміневим.
Суть методу полягає в наступному: підозрюваному, не визнає провину, пропонується власноруч написати, чим він займався в день скоєння вбивства (або зникнення зниклого безвісти) - з інтервалом у дві години. Знаючи про те, що всі викладені відомості будуть ретельно перевірені, підозрюваний намагається згадати більше подробиць і тим самим в думках "живе" повторно тими подіями, які описує.
Коли він підходить до опису часового інтервалу, в якому було скоєно вбивство, природно, починає викладати те, що свідчило б про його непричетність до злочину, або посилатися на забудькуватість. Однак інерція мислення, психологічний "вчувствованіе" вже настільки великі, що всі спроби переконливо викласти власне помилкове алібі супроводжуються "прокручуванням" у свідомості кадрів справжнього події, перед очима постає картина скоєного вбивства.
Таке психологічний стан має знайти відображення в почерку. Ключовий буквою при дослідженні за методикою Г. Амінева є буква "р", оскільки саме на ньому легше всього фіксуються зміни в почерку. До того ж вона найбільш зручна для вимірів і порівняно часто зустрічається в довільному тексті.
Вимірюються всі букви тексту, в якому викладені події в двогодинному відрізку цікавлять слідство доби, розраховується їх середня висота, яка відзначається в побудованому графіку. Такі ж дослідження проводяться і по інших двогодинним відрізкам доби, описуються підозрюваним. Сполучені точки середньої висоти літери "р" утворюють лінію графіка, вершини якої - графічне відображення піків нервової напруги підозрюваного.
Час доби, на яке випадає пік графіка, буде передбачуваним часом вчинення злочину. Тим самим істотно заощаджуються сили і час при проведенні слідчих про оперативно-розшукових заходів, а також з'являється можливість застосування високоефективного прийому психологічного впливу на підозрюваного - так званий "інформаційний випад".
На допиті підозрюваному демонстративно повідомляється інформація про подію, що створює в нього відчуття повної поінформованості працівників слідства про всю картину події злочину. Цей метод можна застосовувати і для перевірки дійсної причетності підозрюваного до вчиненого, коли він визнає провину в власноручних свідченнях.
До істотних недоліків описуваного психодіагностичного методу можна віднести зниження його ефективності через певний строк після скоєння злочину, а також трудомісткість вимірювання і обчислення середньої висоти контрольної букви досліджуваного тексту.
Були проведені дослідження в 1994-96 р.р. з використанням електронної техніки. Була спеціально розроблена програма "ОРТ" для ЕОМ, що сприяє більш точному вимірюванню букв, ніж простими вимірювальними приладами, якими користувався Г. Аминев. Як об'єкти брали кримінальні справи про вбивства, за якими були прийняті процесуальні рішення і де хід оперативно-слідчих заходів визначався первинними власноручними показаннями затриманих підозрюваних.
Приклад № 1. Раніше судимий К. був затриманий за підозрою в причетності до вбивства Л. і В. Він написав свідчення, які потім стали об'єктом ретельної перевірки як оперативним, так і процесуальним шляхом. У цих свідченнях К. особливу роль відводив співучасникам Л. і А. Текст показань К. був розбитий на кілька частин, у межах яких і провели виміри літеру "р". У першій частині тексту висота "р" невелика: тут підозрюваний викладав інформацію, яка не має відношення до нападу на потерпілих. У другій частині тексту середня висота літери "р" різко збільшується при описі нападу.
Ось витяг з показань К.: "Я побачив, як А. накинув мотузку на шию водія, той спочатку чинив опір, а потім затих. Я був наляканий і боявся дивитися в їхній бік. А. Наказав мені сісти за кермо і заїхати в ліс. Ми витягнули водія, він ще дихав. А. дістав з кишені ніж і почав встромляти йому в спину. Я з жахом дивився ..."< br /> У третій частині тексту дається опис другого вбивства, і середня величина букви "р" тримається на такому ж рівні. У четвертій частині різкого зниження величини "р" не спостерігається. Але це не дивно - тут К. повідомляє, як через небагато часу після вбивств сталося зіткнення з патрулем ДАІ, коли спроба затримання злочинної групи завершилася безуспішною гонитвою за нею. Переживання цього моменту також знайшло відображення в почерку. Слідство встановило, що К. применшили свою роль в нападі на водіїв. Викритих численними доказами, він засуджений до виняткової міри покарання, вирок приведений у виконання.
Нас цікавила ситуація можливості діагностики самообмови за почерком. Публікації останніх років показують: по ряду злочинів, скоєних сексуальними маніяками, які діють довгий час неразоблаченнимі, були засуджені невинні, обмовив себе. І в якості доказів їхньої провини суди посилалися на власноручні свідчення.
Приклад № 2. Раніше судимий Ф. був затриманий для відпрацювання оперативної інформації про його причетність до скоєння вбивства С. з сексуальних мотивів. В порушення закону Ф. близько місяця утримувався як затриманий без документів, що встановлюють особу. Він дав докладні письмові свідчення, в яких викладав картину злочину, відвівши собі пасивну роль. За словами Ф., потерпілу згвалтували раніше судимі І., К. та П. Далі К. вбив жертву, її труп розчленували і втопили в річці. Господиня квартири, де збиралися ці люди, що відрізнялася розглянемо способом життя, а також її подруга дали працівникам міліції схожі свідчення. Ф. незабаром відмовився від визнання, названі ним "співучасники" ніколи не визнавали провину. Тим не менше, обласний суд засудив К. до смертної кари, а Ф., І., П. - до 15 років позбавлення волі кожного. Верховний Суд Росії скасував вирок. При додатковому розслідуванні було встановлено алібі обвинувачених, справа стосовно них припинено. Лжесвідки засуджено за ч. 2 ст. 181 КК РРФСР до позбавлення волі. Покарані працівники дізнання і слідства, які застосовували незаконні методи до Ф.4
Був досліджений текст "щиросердого визнання" Ф. вимірювання величини букви "р" показали, що Ф. не відчував при описі кримінального події якого-небудь нервового напруження.
В обох випадках особи підозрюваних вивчалися досить добре, їм проводилися судово-психологічні та судово-психіатричні експертизи, був зібраний значний що характеризує матеріал. К. і Ф. мали відкритим характером, виразним проявом емоцій, виразністю психічних процесів.
Можна припустити, що подальші дослідження проблеми діагностики почерку підозрюваних дозволить розробити відповідної програми для ЕОМ, що зробить методику діагностики більш оперативної та доступної для застосування.Важливо особливо відзначити, що результати, отримані з використанням цієї методики, звичайно, не можуть бути прийняті як докази. На результат дослідження можуть робити істотний вплив рівень інтелекту підозрюваного, його темперамент і вольові якості, національність, стан здоров'я та інші фактори.
Таким чином, отримані результати можуть служити лише орієнтиром при подальшому здійсненні оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій, на зразок випадків випробування на поліграфі. У той же час факти розкриття тяжких злочинів проти особи за допомогою цієї методики свідчать, що її уміле використання підвищує шанси на успіх творчо мислячих співробітників правоохоронних органів.


Сучасний стан та перспективи криміналістичного дослідження писемного мовлення

Криміналістичне дослідження письма в недавньому минулому охоплювало обидві сторони цілісної системи письма - смислове і графічну. Свого часу С.М. Потапов зазначав: "Будучи пов'язаний із смисловим і цільовим призначенням документа, почерк не може бути вивчений для ідентифікації у відриві від змісту листа й умов його відтворення" .5
У наші дні дослідження писемного мовлення стало окремим видом судово-автороведческой6 експертизи, що слід визнати правильним. Встановлюючи виконавця, експерти-почеркознавця в більшості випадків використовують методи графічного використання почерку. Обережність у застосуванні в даному випадку методу дослідження писемного мовлення багато в чому пояснюється, крім іншого, і сумнівом у доцільності вивчення його смислової сторони через невпевненість в тотожність автора і виконавця документа. У цьому є частка істини. Дійсно, виконавцем і автором іноді бувають різні особи, оскільки досліджувані тексти можуть бути переписані або виконані під диктовку іншою особою. Але, як показує експертна практика, такі випадки дуже рідкісні. Разом з тим, оскільки вони все-таки зустрічаються, першочергове питання, який повинен стояти перед експертом при дослідженні рукописного тексту - чи є від виконавець тексту однією особою. І тільки після цього можна формулювати висновок як про автора досліджуваного документа, так і його виконавця. Тому і сьогодні не втратило значення твердження А. И. Винберг, що "ні одна з ознак листи не є" найкращим ", в порівнянні з яким інші" гірші ". Дійсно, ми заздалегідь не можемо визначити переважне значення жодного з ознак дослідження, бо їх значимість буде залежати від конкретної справи. В одному справі вирішальне значення набувають стиль та орфографія (наприклад, в анонімному листі), в іншому - ознаки почерку (наприклад, при порівняльному дослідженні підписів), у третьому - і ті, й інші ознаки ".7
Таким чином, дослідження писемного мовлення в почеркознавчої експертизи - не тільки резерв, а й можливість більш глибокого її вивчення при встановленні виконавця тексту. Крім того, даний метод часто може полегшити встановлення виконавця у випадках, коли досліджуваний текст виконаний зміненим почерком, лівою рукою, наслідуючи друкованого шрифту, коли графічна інформація, що міститься в ньому, незначна.
Як показує експертна практика, аналізований метод може застосовуватися і при дослідженні підписів, яке є одним з видів почеркознавчої експертизи при встановленні виконавця, причому в ній найбільш поширеним. Нерідко через варіативності, стислості або навмисного спотворення підписів їх дослідження ускладнюється, вимагає від експерта глибоких знань, досвіду. У зв'язку з цим необхідно використовувати всі можливості для всебічного дослідження підписів, у тому числі враховувати і ознаки письмової мови.
Експертна практика і проведене в Литовському НДІСЕ узагальнення експертних виробництв показують, що в підписах буквеної транскрипції зустрічаються особливості писемного мовлення, придатні для порівняльного дослідження і по тому що несуть додаткову інформацію. Тим часом при дослідженні підписів ознаки письмової мови використовуються порівняно рідко почасти з тієї причини, що найчастіше вони ототожнюються з ознаками транскрипції. У методиці дослідження підписів суть ознак транскрипції повністю розкрита, зазначено її місце в загальній системі ознак підписів, а також значення в порівняльному дослідженні. У розробках 60-х рр.. Транскрипція визначається як склад письмових знаків і штрихів, що вживаються для відтворення підписів, і підрозділяється на безбуквенную, буквену і смешанную.8
У більш пізніх дослідженнях поняття транскрипції розширене. Вказується, зокрема, що воно охоплює не тільки кількісну, але і якісну характеристику подпісі.9 Однак незважаючи на це, в експертній практиці як і раніше, найчастіше використовується лише кількісна характеристика. При вивченні підписів з урахуванням якісної сторони транскрипції накопичується чимало цінної інформації. Наприклад, досліджуючи підпис повної буквеної транскрипції, особливо малограмотних людей, необхідно враховувати офіційну форму прізвища і форму, поширену в побуті, споживати самим власником. Хоча офіційна прізвище зазвичай записана в документах (у метриці, паспорті, військовому квитку та ін), проте представник діалекту найчастіше підписується так, як він вимовляє своє прізвище в побуті. У зв'язку з цим в таких підписах бувають відхилення від норм літературної мови фонетичного або словотвірного характеру. На зазначені особливості слід звертати увагу, визначати їх значимість і поряд з іншими ознаками почерку включати в ідентифікаційну сукупність.
Сама актуальна і складна проблема криміналістичного дослідження листа в даний час - встановлення авторства. Вчені проводять інтенсивні пошуки у вирішенні питання авторства по письмовій мові. Вони здійснюються в Москві, Санкт-Петербурзі і др10. Це й зрозуміло, адже будь-який національну мову специфічний, і криміналістичне його дослідження має специфіку. До деяких національних мов ознаки письмової мови вже систематизовані і використовуються на практиці. У той же час з огляду на природній роз'єднаності подібних досліджень відсутні єдині принципи здійснення цих систематизації.
Мета аналізу, що ведеться в литовському НДІСЕ - виділення істотних і закономірних особливостей, що характеризують письмову мову автора. Ознаки письмової мови розділені на дві групи: загальні, приватні. Загальними ознаками письмової мови служать рівень грамотності, культура мови і стиль письма; приватними - окремі мовні характеристики, різноманітно проявляються в рукописах, закономірні для всіх рівнів мови (фонетики, морфології, лексики, синтаксису) і дозволяють індивідуалізувати мову рукописів. З огляду на складові частини рівнів мови (окремих звуків, форм слів, слів та їх значень, конструкції речень), приватні ознаки письмової мови класифікуються на 4 великі групи:
1?? фонетичні,
2?? морфологічні,
3?? лексичні,
4?? сінтаксіческіе.11
Багато компоненти зазначених груп рівнів мови, ознак письмової мови взаємозалежні і по тому повинні розглядатися комплексно.
Узагальнення експертних виробництв письмової мови показує, що, вирішуючи питання авторства, експерти не завжди можуть встановити авторів коротких анонімних текстів, написаних літературною мовою. У зв'язку з цим зроблено висновок, що подальшим напрямком дослідження литовської письмової мови повинні бути аналіз лексики, особливості стилю, а також підвищення рівня кваліфікації при дослідженні культури мови текстів.
До цього перше основному напрямку слід приєднати і з'ясування питань неідентіфікаціонного характеру, зміст яких диктує саме життя. Це, зокрема, питання про те, навмисне чи перекручена письмове мовлення досліджуваного документа; які найбільш відмінні риси, що характеризують письмову мову автора, чи є автором кількох анонімних листів одну особу чи ні і т. д.?
Другий напрям дослідження писемного мовлення - встановлення особистісної характеристики невідомого автора в розшукових цілях. Так, на думку Н. І. Клименко та М. Я. Сегай, це - визначення соціального вигляду виконавця документа; Г. Л. Грановського - діагностичні можливості вирішення експертизи, тобто отримання даних про особу автора, його "портрета", С. Н. Вула - встановлення соціально-біографічних характеристик автора.12 Однак суть тут одна: допомогти слідчим органам у якнайшвидшому розшуку автора анонімного документа по письмовій мові.
Даний напрямок в експертній практиці і оперативної діяльності органів внутрішніх справ останніми роками отримує все більш широке застосування. За допомогою дослідження писемного мовлення експерту в багатьох випадках вдається зібрати достовірні відомості про особу автора анонімного тексту. У ній зазвичай відображаються освіта який писав, його громадська і трудова діяльність, життєвий уклад, погляди, настрої і т. д., видно загальні і конкретні знання, що стосуються конкретних обставин.
Отже, структурно-мовний аналіз писемного мовлення дозволяє виявити автора анонімного документа за такими параметрами: а) рівня грамотності; б) вживання рідної або переважного мови; в) місцем формування мовних навичок; г) професії або колі інтересів.
Встановлення грамотності автора. Вироблення твердих навичок письма є завданням середньої школи. Навчання письму пов'язане з формуванням літературної мови, збагаченням словникового і фразеологічного запасу учнів. З точки зору формування навичок письма у дослідженнях, проведених у Литовському НДІСЕ, рукописи різного рівня грамотності були розділені на п'ять груп. Підставою групування рукописів служили програми навчання литовської мови в школах, приймалися також до уваги анкетні дані авторів рукописів (вік, освіта, професія та ін.) У результаті встановлено, що: а) першу групу складають малограмотні, самоучки або особи, що закінчили два чи три класи початкової школи; б) освіта авторів другої групи в більшості випадків початкова, однак точно визначити його кордон не вдалося, оскільки схожими знаннями письмової мови володіють особи вищого рівня грамотності; в) третю групу складають особи в основному з восьмирічним освітою; г) четверту - особи, які мають в основному середній школі; д) п'яте - в основному з вищою образованіем.13 Практично рівень грамотності визначається по етапах і рівнях сформованості навичок письма.
Визначення рідної або переважного мови. Анонімні листи та інші документи іноді виконуються на нерідній мові. Найчастіше це робиться з метою приховання слідів злочину і введення в оману органом правосуддя. Засвоєння чужої мови відбувається під сильним впливом рідного. Складність листа на другій мові пояснюється тим, що авторові доводиться в думках створювати його текст, використовуючи відомий йому, часом небагатий словниковий запас. Тому автору, що бажає перевести пропозицію з однієї мови на іншу, необхідно подумки проаналізувати оригінал пропозиції, знайти необхідні йому еквіваленти слів і, нарешті, в думках відредагувати їх. У рукописах, виконаних на нерідній мовою, в більшості випадків спостерігається обмежене його знання. У залежності від ступеня володіння другою мовою в листі зустрічаються помилки орфографії, в окремих формах мови, в перекладі слів і конструкцій пропозицій. У той же час подібного роду помилки можуть допускатися і свідомо для того, щоб спотворити рідну мову. Тому при дослідженні таких рукописів необхідно проаналізувати кожне його пропозицію, обдумати використання тих чи інших слів, їх форми й тільки потім синтезувати дані і зробити висновки щодо того, чи є рідною мову автора; чи належить рідну мову до групи споріднених мов; нарешті, встановити, що рідною мовою автора є конкретний мова.
Слідчі органи найчастіше перед експертами ставлять питання: яка національність автора? Постановка такого питання методично неправильна, тому що формулювання "приналежності до нації" має широке значення, вона ще не означає того, що особа даної національності добре знає мову цієї нації чи він обов'язково повинен бути його рідною мовою. Мовні особливості в досліджуваних рукописах доцільно аналізувати і розглядати по групах, виходячи з основних елементів мови: орфографії (фонетики), морфології, лексики і сінтаксіса.14
Встановлення місця формування мовних навичок автора рукопису. Перш за все його можна встановити по відображених в письмовій мові діалектизмів. Так, в литовському мові виділяються дві найважливіші групи діалектів: аукштайтійская і жемайтійская. Кожен із зазначених говірок в свою чергу, поділяється на прислівники і поднаречія по різному вокалізму і по відтягненні наголосу. Помічено, що в мові носіїв говірок зустрічаються окремі діалектні синтаксичні конструкції, слова, мовні звороти, морфологічні форми, словотворчі елементи, а також найчастіше фонетичні діалектизми. Мовні особливості такого типу, що зустрічаються в рукописах виходять за рамки письмового літературної мови.
З метою локалізації або визначення за ознаками листа походження автора чи місця формування його мовних навичок у першу чергу необхідно вивчити поширення діалектів, їх розподіл, класифікаційну систему і відмінні риси. Особливо важливо не розглядати діалектні особливості як орфографічні помилки. Для з'ясування тих чи інших особливостей діалектів експертам-криміналістам нерідко доводиться вдаватися до діалектологічної літературі.
Місце проживання автора не завжди збігається з місцевістю, в якій формувалися його мовні навички. Така невідповідність обумовлена міграціями населення, найчастіше пов'язаної з надходженням на навчання, зміною місця роботи та іншими обставинами. Тому питання експерту у даній частині можуть бути сформовані приблизно так: Чи є в досліджуваному листі діалектизми? Якщо так, то для якій території вони характерні? Які характерні діалектизми є в досліджуваному документі? Вживаються вони в конкретному районі?
На практиці такі питання у випадках необхідності спрощуються і ставляться у формі "встановлення місця проживання автора рукопису". Хоча у деяких людей, зокрема у жителів села, в більшості випадків місце формування мовних навичок співпадає з місцем їх проживання, таке спрощення допускати не слід.
Встановлення професії автора або кола його інтересів. Представники окремих соціальних верств і професій - педагоги, медики, будівельники, залізничники, спортсмени та ін - в усній і письмовій мові вживають професійні слова і спеціальні терміни, які відображають їх професійні інтереси. Тому важливо виявити і виділити відповідні елементи з лексичного різноманіття письмової мови.
З метою виявлення професіоналізмів у Литовському НДІСЕ вивчався мову осіб контингенту працівників культурно-просвітницької системи. Як показали дослідження, професіоналізму зазначеного контингенту осіб в більшості випадків є спеціальні терміни, а також більш-менш усталені слова або їх поєднання, чимала частина яких носить описовий характер і створюється на підставі слів, запозичених з російської мови. Вони характеризують засоби і процеси праці, обсяг роботи, а також літературну проблематику. На базі наявного матеріалу були виявлені ідентифікаційні ознаки. Найбільш характерні з них - терміни, що складаються з одного слова; складені терміни, слова спеціалізованого та конкретизованими значення, словосполучення, що придбали професійне значення, та ін
Вирішуючи питання про професіоналізм, необхідно звертати увагу і на інші ознаки письмової мови, що характеризують рівень грамотності, на стилістичні ознаки, що вказують на логічність викладу думок, точність, ясність, жвавість мови та її образність.
При встановленні професії автора досліджуваного документа іноді мають значення і окремі ознаки почерку: шрифт, структура, а також деякі топографічні ознаки, характерізующіе розташування тексту.
Ідентифікаційні ознаки, розроблені для особистісної характеристики автора письмової мови, використовуються в розшукових цілях для встановлення групової приналежності автора рукопису анонімного характеру. Однак, останні можуть бути використані і для індивідуальної ідентифікації автора, а іноді, особливо при спотворених почерках, і служити додатковою інформацією для встановлення виконавця документа.
З метою розширення і розвитку криміналістичних досліджень письмової мови документів необхідно: 1. Удосконалювати наявні та розробляти нові методи вирішення питань судового автороведенія. 2.Ізисківать способи розширення характеристики особистості невідомого автора при дослідженні анонімних документів. Крім зазначених параметрів характеристики особистості автора (встановлення рівня грамотності, рідної мови, професії, місця формування мовних навичок) доцільно розробити методи щодо встановлення відносного віку автора, статі і т.д. 3.В експертній практиці при вирішенні питання авторства найчастіше застосовуються якісні методи дослідження писемного мовлення документа. Перспективні і кількісні математичні методи, які повинні розробляти більш активно.


Висновок
З вищевикладеного можна зробити обгрунтований висновок, що криміналістичне дослідження писемного мовлення далеко не обмежується встановленням виконавця документа. Більш того перераховані в даній роботі методи теж не вичерпують можливостей науки. Існує безліч інших методик вивчення письмових документів. Для нас найбільший інтерес представляють дослідження російських і українських кримінологів, оскільки ці мови найбільш близькі і належать до однієї мовної групи.
На мій погляд, з неописаних тут можливостей криміналістичного почерковеденія найбільший інтерес представляє вероятностатістіческій метод дослідження листа, який дає в руки експерта-криміналіста потужний інструмент для дослідження зміненого почерку.
Однак необхідно враховувати, що дана галузь криміналістики має в собі величезний потенціал для розробки нових методик дослідження рукописних документів, оскільки лист не менш індивідуально, ніж малюнок папілярних ліній.
Як правильно вказує професор Образцов: "Значення для кримінального судочинства документів даної групи важко переоцінити. У кримінальному світі, як, втім, і в законослухняній життєдіяльності, документи фігурують у різних якостях і виконують самі різні функції "15.
Можна зробити закономірний висновок, що сфера застосування специфічних прийомів і методів почерковеденія далеко не обмежується сферою кримінального судочинства, і це дійсно так. Вже сьогодні все більше застосування ця наука знаходить і в цивільному, і в арбітражному судочинстві, продовжуючи в той же час розвиватися.
Таким чином, цю тему не можна вважати закритою, у кріміналістіческог