План:
1. Можливості судової медицини при дослідженні крові.
2. Виявлення слідів крові і встановлення з ним деяких обста ¬ ятельств скоєння злочину.
3. Встановлення або виключення походження крові від конкретної людини.
1. Можливості судової медицини при дослідженні крові.
Експертиза (від лат. Випробовувати, визначати) - це дослідження об'єктів з метою вирішення будь-якого питання, що вимагає спеціальних знань, і яке виробляється досвідченим в цій галузі знань особою - експертом. Відповідно до КПК експертиза призначається, коли при провадженні дізнання, попереднього розслідування або судового розгляду необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі. Наприклад, судово-медична експертиза призначається в тому випадку, коли необхідні спеціальні знання в галузі медицини. При цьому самостійним видом експертизи є судово-психіатрична експертиза.
Розрізняють декілька видів експертиз. Це первинна судово-медична експертиза, яка проводиться вперше. Додаткова, коли чого-небудь первинна була неповною (не всі об'єкти представлялися, не всі обставини нанесення шкоди здоров'ю враховані, не всі питання отримали дозвіл). Таку експертизу доцільно проводити того експерта, який проводив первинну. Повторна експертиза призначається, коли висновок, складений в процесі первинної експертизи, не задовольнило наслідок через необ'єктивності, необгрунтованість висновків, або коли висновки суперечать доказу у справі. Цю експертизу слід призначати іншому, більш досвідченому експерту. Нарешті, у всіх складних випадках експертиз, а також, коли експерт одноосібно не може вирішити поставлене запитання, призначається експертиза декільком експертам-медикам. До складу такої комісії включають найбільш досвідчених фахівців різних медичних спеціальностей. Це буває у випадках проведення експертизи у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників при підозрі на професійні правопорушення, при визначенні стійкої втрати працездатності, удаваних або штучних хворобах, членоушкодження, а також в складних випадках повторних експертиз. Якщо члени комісії не можуть прийти до єдиної думки з того чи іншого питання, то кожен з них має право відповіді. Як правило, скоєння злочинів проти особистості супроводжується кровотечею з ушкоджень і природних отворів людського ті ¬ ла. Тому правоохоронні органи часто виявляють кров на об'єктах ¬ тах обстановки місць пригод і вилучають її як речовий доказ.
Цими природними причинами обумовлене те, що кров є най ¬ більш частим об'єктом досліджень з усіх речових доказів.
Кров - рідка тканина, що здійснює в організмі транспорт хімічних речовин. Кров складається з рідкої частини - плазми і знаходяться в ній кле ¬ точних елементів. Розрізняють червоні кров'яні тільця (клітини) - еритроцит ¬ ти, і білі кров'яні тільця - лейкоцити, крім того, в крові містяться тромбоцити. У нормі об'єм клітин складає 35-45% об'єму крові. З фізики ¬ ко-хімічної точки зору кров представляє собою колоїдно-полімерний розчин: вода - є розчинником, солі і низькомолекулярні органи ¬ орієн речовини плазми розчинені в ній; білки і комплекси білків, у тому числі і клітини, це колоїдний компонент (частки, що знаходяться в рідин ¬ ти, але не розчинені в ній).
Судово-медичне дослідження крові має велике значення для розкриття і розслідування тяжких злочинів проти особистості, тому такого роду дослідженням в судовій медицині приділяється підвищена увага ¬ маніє починаючи з середини минулого століття.
Фактично всі нові методики дослідження біологічних об'єктів (крім специфічних для будь-яких об'єктів) розробляються спочатку стосовно до крові, а вже потім адаптуються до інших об'єктів біол ¬ ня походження. Тому розглянемо можливості судової медици ¬ ни речових доказів у першу чергу стосовно до крові.
2. Виявлення слідів крові і встановлення з ним деяких обста ¬ ятельств скоєння злочину
Перший етап роботи з кров'ю - виявлення її на місці події. У багатьох випадках виявлення крові не проблема, так як вона у великих кількостях знаходиться на предметах обстановки місця події. Однак бувають випадки, коли крові небагато, або її сліди ретельно знищені, або кров знаходиться на складних для її виявлення поверхнях (наприклад ¬ заходів, на землі), або сліди крові дуже старі, або вона піддалася како ¬ му-небудь руйнуючому впливу. У таких випадках проблем з виявленням слідів крові багато.
Спочатку пошук слідів крові проводиться візуально з використанням ¬ ням і без використання збільшувальних луп. Нові сліди крові звичайно буро-червоні або буро-коричневі. Природно, їх зовнішній вигляд залежить від поверхні, на якій вони знаходяться, на світлому тлі кров помітніше. На темних поверхнях її краще виявляти в косопадающем світі. Змінені плями крові можуть мати коричневий, зеленуватий від ¬ Тенк, замита плями зазвичай жовтуваті.
Погано видимі сліди крові успішно виявляються з використанням іс ¬ точніков ультрафіолетового освітлення, при висвітленні монохромними і ла ¬ зернами пучками світла. Залежно від стану плями і довжини хвилі світла можна спостерігати світіння речовини крові або просто більш контраст ¬ ве його прояв по відношенню до фону.
Пошук слідів крові, як втім і інших, повинен проводитися плано ¬ мірно, тільки в цьому випадку слабовідімие сліди не будуть пропущені.
Висохлі сліди крові, в умовах виключають їх розклад, можуть зберігатися дуже тривалий час і тому огляд місця події з метою їх виявлення доцільно проводити навіть через дуже тривалі ¬ валий час після події злочину. Навіть якщо проводилася неод ¬ нократная прибирання у приміщенні, сліди можуть бути виявлені в різного роду щілинах, заглибленнях, за ніжками меблів і тому подібних місцях.
У разі виявлення слідів крові їх треба ретельно описати, при цьому ука ¬ ни опиняються форма, розміри, характер поверхні сліду по краях плями і в центрі, наявність і характер сторонніх включень і інші параметри, ін ¬ цікавих в конкретному випадку. Звичайно ж, точно повинні бути вказані ко ¬ ординати розташування слідів крові по відношенню до будь-яких постійним точкам обстановки місця події. Сліди крові повинні бути сфотогра ¬ фіровани (доцільніше на кольорову плівку), необхідно використовувати масштабну лінійку. Якщо здійснюється відеозйомка місця події, то вони повинні бути зафіксовані за допомогою цього методу.
Вилучення слідів крові проводиться різними методами в залежності від об'єкта носія. Якщо слід знаходиться на порівняно невеликій предме ¬ ті, то предмет-носій слід вилучити цілком разом з накладеннями кро ¬ ви. Якщо ж кров виявлена на громіздкому об'єкті, не представляє цінності, то можна вирізати частину об'єкта-носія з слідом крові. Якщо це зробити неможливо, то сліди крові вилучають шляхом соскабліванія їх або змиву марлевим тампоном, змоченим у фізіологічному розчині або дистильованої води. При цьому разом з кров'ю у вилученому сліді надаючи ¬ ється речовина з якої складається предмет-носій сліду, речовина березня ¬ лівого тампона і рідина, в якій він змочити. Для вивчення можливого впливу цих речовин на реакції, що застосовуються при дослідженні крові, не ¬ хідно разом зі слідом направляти в лабораторію зразки цих речовин в окремій від сліду упаковці.
При виявленні крові на снігу, на грунті та інших подібних умовах, сліди вилучають разом з речовиною-носієм, однак таким чином, щоб цієї речовини була мінімальна кількість.
При цьому теж обов'язково брати зразки речовини-носія крові вблі ¬ зи ділянки, просоченого кров'ю, але, природно, без неї. У приміщенні сніг з кров'ю тане, тому водою з кров'ю просочують марлю, потім ви ¬ сушівают її і в такому вигляді направляють в лабораторію Взагалі об'єкти, не ¬ сущі на собі кров, якщо вони вологі, перед упакування повинні бути ретельно просушені без прямої дії сонячних променів і на відстані від джерел тепла, бажано робити це шляхом провітрювання.
Зберігати речові докази зі слідами крові бажано в ус ¬ ловіях, що виключають вплив на них вологи, надлишкового тепла, прямих сонячних променів, вплив хімічних речовин. Для зберігання непридатні поліетиленові й інші пакети, в яких виключено провітрювання об'єктах ¬ тів, тому що при збереженні речових доказів у поліетиленових пакетах відбувається їх загнивання або з'являється цвіль.
Речові докази зі слідами крові упаковуються следовате ¬ лем за участю судового медика за всіма правилами, передбаченими про ¬ цессуальним законом і відповідно до вимог щодо збереження сле ¬ дів, які є в криміналістиці і судовій медицині.
Упаковані відповідним чином докази направляються в су ¬ Дебні-біологічну лабораторію Бюро судово-медичної експертизи у супроводі письмового відносини і постанови про призначення експертизи ¬ тізи Разом з цими документами експерту повинні бути направлені копії документів, в яких міститься інформація про обставини виявлений ¬ ня слідів крові , у відповідних випадках це можуть бути: копія прото ¬ кола огляду місця події: копія висновку з дослідження трупа: копія експертизи живого особи; інші документи. З такого роду матеріалів експерт може почерпнути інформацію про обставини виявлення сле ¬ дів крові, важливу для вибору методики проведення дослідження.
, Що надійшли в лабораторію речові докази реєструються відповідно до встановленого порядку. Експерт, який прийняв матеріал для роботи, ретельно оглядає упаковку. При її порушення складається письмовий документ і направляється слідчому.
Разом з речовими доказами для дослідження в необхід ¬ екпортувати випадках повинні бути спрямовані зразки крові або інших біологічних речовин, вилучені у підозрюваних, обвинувачених і потерпілих осіб. Процес ¬ суальний порядок вилучення зразків та відповідні криміналістичні та судово-медичні правила повинні неухильно дотримуватися. Кров за зразок беруть в основному з вени в кількості 4-5 мл, естест ¬ відповідно, це має проробляти медичний працівник у відповідних ус ¬ ловіях. Якщо можливо забезпечити швидку доставку зразків в судово-ме ¬ діцінскую лабораторію, то зразки крові можуть бути відправлені в рідкому вигляді, при неможливості цього кров повинна відправлятися у висушеному ви ¬ де на марлі, складеної вчетверо. Зразки крові від трупа вилучає доль ¬ но-медичний експерт. Разом із зразками надсилається копія документа, що свідчить про їх вилучення.
При виявленні на місці події слідів, утворених речовиною, схожою на кров, слідство зацікавлене у вирішенні ряду питань, від ¬ вети на які дозволяють, у тій чи іншій мірі наближення встановити обставини події. Зокрема, слідство цікавить дотримуюся ¬ ний:
1. Сліди, вилучені з місця події, утворені кров'ю або іншим речовиною?
2. Кому належить кров, людині чи тварині?
3. Якщо кров належить тварині, то якого виду ця тварина?
4. Яка статева приналежність крові?
5. Виявлена кров належить дорослому або немовляті?
6. З якої області тіла відбувається кров?
7. Яка давність утворення сліду крові?
8. Яким кількістю крові утворений слід (сліди)?
9. Якщо кров належить жінці, то чи не була вона вагітної на момент крововтрати?
10. Чи не утворений чи слід менструальної кров'ю?
11. Кров, що утворила слід, походить від живої людини або від мертвого?
12. Який механізм утворення слідів?
Основне питання, що цікавить слідство: "Чия конкретно кров в слідах, вилучених з місця події?" Кров на місці події може відбуватися від жертви (жертв), від злочинця (злочинців) або від чи ¬ ца, що не має прямого відношення до події злочину. Іноді при ре ¬ шеніі цього питання важливо буває виключити можливість походження крові від конкретної людини. Наприклад, якщо встановлюється, що кров, виявлена на місці події, не є кров'ю жертви вбивства, то тоді дуже ймовірно, що вона походить від злочинця - це дуже цінний об'єкт в плані ідентифікації особи.
При дослідженні крові можуть бути вирішені і інші важливі для слідства питання. Наприклад, при виявленні хромосомних порушень можуть бути зроблені приблизні висновки про особливості людини, від кото ¬ рого ця кров відбулася. Можуть бути встановлені особливості складу крові і інші її відмітні характеристики, за якими можливо судити про наявність захворювань тощо
Розглянемо судово-медичні можливості вирішення зазначених вище питань.
Визначення наявності крові
Як правило, визначення наявності крові на об'єкті дослідження перед ¬ ступає по всім іншим видам її дослідження. Найпростіший метод уста ¬ лення крові це виявлення формених елементів крові - еритроцитів шляхом мікроскопії. Однак цей метод може дати позитивний результат далеко не завжди, тому що часто еритроцити не зберігаються цілими в на ¬ дах крові.
Найбільш часто для вказаної мети використовується спектроскопічний ме ¬ тод. Він заснований на властивості гемоглобіну і його похідних поглинати све ¬ товие хвилі певної довжини. Дослідження спектрів поглинання дає гарантовано однозначний варіант відповіді на питання про наявність крові в досліджуваній речовині.
При значних впливах ні кров, наприклад при її обвуглювання, використовують емісійний спектральний аналіз, в результаті цього виявляють або не виявляють комплекс неорганічних складових крові. На цій ос ¬ нове роблять висновок про її наявність.
Для визначення наявності крові можуть бути використані і інші мето ¬ ди, наприклад різні модифікації хроматографії.
Визначення видової приналежності крові
Всі види вищих тварин мають кров, схожу за зовнішнім виглядом на кров людини. Тому, при виявленні крові на місці події або на одязі людини необхідно точно встановити, що вона сталася від че ¬ ловека. У крові знаходяться білки, специфічні для кожного з видів жи ¬ тварини, навіть якщо ці види дуже близькі один до одного, називають їх анти ¬ гени. Якщо до розчину, в якому знаходяться антигени, додати так називаються ¬ ваемую преципітуючих сироватку, в ній знаходяться антитіла, то антитіла і антигени, що відносяться до одного виду, прореагують один з одним і ви ¬ впаде осад, який називається преципітат. Таку реакцію називають ре ¬ акцією преципітації. Труднощі в проведенні цієї реакції виникають тог ¬ да, коли білки досліджуваного об'єкта піддалися якому-небудь разрушающе ¬ му впливу. У таких випадках застосовують більш чутливі модифікує ¬ ції цієї методики та інші сучасні методи дослідження. Наприклад, раз ¬ працював і застосовується метод иммунофлюоресценции, суть його в тому, що при позитивному результаті реакції утворюється флюорохром, який дає свічення в ультрафіолетових променях.
Будова еритроцитів крові тварин відрізняється від будови еритроцит ¬ тов людини, тому для диференціації видової приналежності крові може бути використаний метод мікроскопії слідів крові.
Крім того, для встановлення відмінностей крові людини від крові тварин за неорганічний складу може бути використаний емісійно-спект ¬ ральний аналіз.
Зазначеними методами кров тварини одного виду може бути діфферен ¬ ства від крові тварини іншого виду.
Визначення статевої приналежності крові
Можливості визначення статевої приналежності крові обумовлені раз ¬ лічіямі в будові статевих хромосом у чоловіків і жінок. Як відомо у жінок є дві Х-хромосоми (XX), а у чоловіків Х і Y-хромосоми (XY). У судовій медицині розроблені методики для фарбування клітин на предмет виявлення в них Х і Y-хромосом. Якщо пофарбувати клітини барвниками, реагування ¬ ючий з Х-хроматином, то наступною мікроскопією таких препаратів вдається встановити наявність світяться грудочок Х-хроматину, що свідчать про "успіш ¬ ність про жіночий полі крові. При використанні іншого спеціального кр?? СІТЕЛ в ядрах клітин крові спостерігаються світяться ділянки, які називаються Y-хроматином, їх виявлення свідчить про чоловічу полі крові.
У більшості людей є по дві статевих хромосоми, XX - у жінок і XY-у чоловіків. Зустрічаються і так звані аномалії статевих хромосом, зокрема, кількісні. У таких випадках у окремих індивідуумів име ¬ ється не дві, а три, і навіть більше, статеві хромосоми. Виявлення такого факту може допомогти в розкритті та розслідуванні злочину, так як ця особливість - явище рідкісне.
При мікроскопічному дослідженні препаратів крові в ядрах лейкоцитів жінок виявляються невеликі хроматіновие острівці, які виступають з ядра у вигляді виростів. Таким чином, аналіз будови ядер лейкоцитів дозволяє визначити статеву приналежність досліджуваної крові. Це ще один метод, який використовується судовими медиками для статевої диференціації крові.
Останнім часом у зв'язку з розвитком методів молекулярної біології розроблена і використовується на практиці методика виявлення Х і Y специ ¬ фічних ділянок молекул ДНК. Вона дозволяє диференціювати чоловічі та жіночі молекули ДНК. І відповідно встановити статеву приналежність як ізольованих плям чоловічої та жіночої крові, так і в тих випадках, коли об'єкти дослідження перебувають у змішаному стані.
Диференціювання крові плода і дорослої людини
Кров плоду та дитини віком до одного року відрізняється від крові людей більш старшого віку. Відмінності зумовлені будовою деяких білків. Диференціювати білки, властиві дорослій людині, від таких, характерних для плоду та новонародженого, можливо методами електрофорезу.
В крові дорослих людей і дітей деякі ферменти виявляють відмінності в активності. Це може бути встановлено за допомогою біохімічних мето ¬ дів. Однак ці методики зважаючи на складність не знайшли поки що свого примі ¬ вання у повсякденному експертній практиці.
Можливості визначення частини тіла, з якої відбулося кровотеча
Клітини різних органів і тканин влаштовані по-різному. І більше того, клітини одного типу тканин, але з різних органів можуть мати значні відмінності в будові. Наприклад, клітини слизової оболонки носа відрізняються від клітин слизової оболонки сечівника. У слідах крові можуть бути виявлені домішки вмісту тих органів, з яких істе ¬ калу кров, наприклад при кровотечі з прямої кишки можуть бути вияв ¬ дружини домішки калу, при кровотечі з матки домішки слизу, характерної для цього органу. На цих двох положеннях заснована методика встановлення частини тіла, з якої відбулося кровотеча.
Вченими розробляються й інші методики цього плану, наприклад, на основі вивчення ферментативної активності.
Визначення давності утворення плям крові
Гемоглобін крові, що знаходиться в слідах, з часом зазнає з ¬ трансформаційних змін - старіє. Зокрема, він у декілька етапів перетворюється з оксигемоглобіну в гематопорфірім. Кожна з форм гемоглобіну має власний спектр поглинання, на основі вивчення цих спектрів устанав ¬ ється етап перетворення гемоглобіну, а отже і приблизна дав ¬ ність освіти сліду крові.
Звичайно, зовнішні умови збереження слідів крові, початковий стан самої крові і следонесущая поверхню впливають на процес з ¬ трансформаційних змін гемоглобіну, тому, встановлення давнини утворення плями можливо лише орієнтовно.
Для цілей встановлення давності слідів крові запропоновані методики на основі визначення активності ферментів крові. Активність деяких фер ¬ ментів іноді виявляється протягом 80-100 днів. Однак ці методи ¬ ки, як і більшість інших біохімічних методів, складні у виконанні й залежні від багатьох чинників, що знижує можливості їх використання.
Встановлення з плям крові кількості рідкої крові, якою вони про ¬ утворили
При встановленні обставин скоєння злочину в деяких випадках необхідно по плям крові визначити, якою кількістю крові, що вилилась з тіла людини, ці плями утворені. Для цієї мети вико ¬ пользую дані про те, що 1000 мл рідкої крові містять приблизно 211 г сухого залишку. Порахувавши кількість сухої крові в плямах, визначають ко ¬ лічество рідкою. Ці розрахунки не можуть бути дуже точними, так як сте ¬ пень висихання крові в кожному конкретному випадку різна, та й підрахувати її вагу можна лише орієнтовно.
Визначення вагітності слідами крові
Після 8-10-го дня вагітності в крові жінок з'являється гормон, ко ¬ торий досить добре зберігається в плямах крові і може бути вияв ¬ дружин там. За його наявності і встановлюють факт вагітності жінки.
Крім того, в крові жінок приблизно через місяць після виникнення вагітності з'являється специфічний фермент - оксітоціназа. Він содер ¬ жітся там до пологів і зникає з крові протягом місяця після них. Цей фермент добре виявляється у плямах сухої крові навіть через 2-3 місяці після їх утворення. На підставі його виявлення можна встановлювати факт походження крові від вагітної жінки або від жінки, яка нещодавно народила.
Визначення походження крові від живої людини чи від трупа
Після заподіяння людині пошкоджень виникає кровотеча з ран. Різниці між кров'ю живої людини і людини, який помер кілька хвилин тому, немає. Тому, сказати, що ось ця пляма утворилася, поки чоловік був ще живий, а ось це, коли він вже помер, неможливо. Тільки після 1-2 годин після смерті кров трупа зазнає змін і набуває характеристики, властиві крові мертву людину. Зокрема, вважається, що з тканин в кров потрапляють ферменти, які в ній за життя не зустрічаються. Ці ферменти можуть бути виявлені в на ¬ дах крові і по них можливо судити про те, що досліджувана кров стікала з трупа людини, смерть якого настала більше 1-2 годин тому. Од ¬ нако така методика рідко застосовується на практиці. Можливо, це Обус ¬ лові тим, що випадки, в яких необхідно диференціювати походжу ¬ деніе крові від живого чи мертвого людини, вкрай рідкісні в практичній діяльності.
Характеристика механізму утворення слідів крові
Завдання встановлення механізму следообразования, у тому числі і слідів крові, входить переважно до компетенції криміналістів, а не судових медиків. Однак вона за своїм характером комплексна, тому що для уста ¬ лення обставин, за яких утворилися ті або інші сліди кро ¬ ви, необхідно мати вихідну інформацію про пошкодження на тілі жертви, механізм їх заподіяння, знаряддя травми та іншому, що входить до компетенції ¬ цію судового медика. Крім того, обов'язок виявлення слідів біол ¬ ня походження лежить на судових медиків. Тому вивчення сле ¬ дів крові на місці події доцільно проводити криміналісту спільно з судовим медиком, тільки в цьому випадку можна буде отримати корисну для справи інформацію в повному обсязі.
Сліди крові на місці події можуть бути різної форми і розмірів. Існує велика кількість класифікацій слідів крові. Зупинимося на одній з них, запропонованої в книзі А.А. Матишева зі співавторами.
1. Плями від падіння крапель. Якщо краплі крові під дією сили тя ¬ жерсті падають на горизонтальну або близьку до цього положення поверх ¬ ність, то на поверхні утворюються плями округлої форми від 1 до 2 см в діаметрі. Діаметр їх залежить від того, з якої висоти падали краплі. При висоті падіння 10-15 см - діаметр близько 1 см, при висоті 2 м - близько 2 см. Змінюється й форма плями, при малій висоті спостерігаються плями з рівними краями, при великому - краю плям формуються у вигляді променів, при цьому від ¬ меча вторинне розбризкування - дрібні краплі розлітаються в сторони, утворюючи невеликі плями, (рис. 35-1)
Під час руху об'єкта, з якого падають краплі крові, утворюються плями грушоподібної форми, вузька сторона їх направлена в бік руху. При падінні крапель на похилу поверхню плями мають овальну форму, тол ¬ щина сліду більше на стороні, до якої нахилена поверхня.
При наявності безлічі крапель, якщо вони утворюють доріжки, можна уста ¬ новіть напрямок руху об'єкта кровотечі, темп руху та місця уповільнення або зупинки, а також інші обставини.
2. Плями від бризок. Рух крапель крові з прискоренням, більшим ніж сила тяжіння, наприклад, внаслідок удару по закривавленою поверхні, призводить до поділу їх на більш дрібні, які називаються бризками. Плями від бризок за формою нагадують плями від простого падіння крапель, але відрізняються множинністю, різноманітністю і невеликими розмірами.
3. Патьоки. Потьоками прийнято називати сліди витягнутої форми, у вигляді записів, що утворюються при русі крові по похилій поверхні під дією сили тяжіння. У кінцевій точці потік товщина сліду буває більшою, ніж на інших ділянках.
У певних ситуація дослідження потьоків крові дозволяє вирішити дуже важливі питання. Наприклад, наявність вертикальних (поздовжніх тіла) потьоків крові на трупі свідчить про те, що деякий час після початку кровотечі чоловік перебував у вертикальному положенні, (рис. 35-2)
4. Відбитки. Сліди крові, що утворюються при нековзним контакті ок ¬ ровавленного об'єкта зі следовоспринимающей поверхнею. Такі сліди можуть іноді з великою точністю відображати характер следообразующего по ¬ поверхні (закривавленою поверхні, яка контактувала з поверх ¬ ністю, на якій виявлений слід). Наприклад, при огляді місць здійснений ¬ ня вбивства іноді виявляють сліди пальців рук, утворені кров'ю, при цьому в слідах можуть бути помітні відображення папілярних ліній, ширина яких не більше 0,5 мм. На місці події, крім відбитків рук, можна зустріти криваві відбитки підошов взуття, протектора покриття ¬ шек транспортних засобів та інших предметів.
5. Помарки та мазки. Сліди крові самих різних форм і розмірів, образу ¬ ющіеся при ковзному контакті следообразующего і следовоспринимающей по ¬ поверхні, називають помарками і мазками. Такі сліди, залежно від обстановки місця події, можуть інформувати про дії переступив ¬ ника і жертви.
6. Плями. Сліди, механізм следообразования яких важко передпілля ¬ жити в силу відсутності характерних ознак, зазвичай називають плямами. Вони інформують про те що було кровотеча і об'єкт, на якому вони на ¬ ходятся, деяким чином взаємодіяв з джерелом кровотечі.
7. Калюжі. Слідство розтікання великої кількості крові по горизонтальних і ¬ ментальною, невсмоктуючих або слабо всмоктуючою рідина, поверхні. Якщо калюжа утворюється кров'ю, що падає з деякої висоти, то навколо калюжі мож ¬ но спостерігати сліди розбризкування.
Калюжі крові вказують на місце, в якому відбувалося значне кровотеча, і на деякі інші обставини.
8. Просочування. Цим терміном позначають значні за величиною сліди крові на всмоктують вологу матеріалах. Вони вказують на місце, в яке потрапила велика кількість крові при крововтрати.
Кров на місці події може бути виявлена у воді та інших рідких і напіврідких середовищах.
Як правило, при огляді місця події виявляються велика кількість ¬ ються сліди крові різного виду. Сукупна оцінка всіх слідів крові дозволяє повніше, ніж окремо взяті сліди, охарактеризувати деякі обставини скоєння злочину. Якщо ж сліди крові вивчати в поєднанні з іншими слідами (слідами рук, ніг, транспортних засобів) та іншою інформацією, що отримується при огляді місця події, то висновки на основі такого аналізу будуть найбільш повними.
3. Встановлення або виключення походження крові від конкретної людини.
Встановлення або виключення походження крові від конкретної особи один з найважливіших моментів процесу розкриття і розслідування злочини ¬ ня, особливо якщо це кров жертви на людині, підозрюваного в вдосконалення ¬ шеніі злочину, або навпаки, кров підозрюваного на жертві або місці злочину.
Для вирішення цього завдання в даний час у більшості випадків су ¬ Дебні медики проводять визначення групової приналежності крові по різних її систем.
Останнім часом біологічної наукою розроблений і успішно впроваджує ¬ ся в повсякденну практику метод генотіпоскопіческой ідентифікації чоло ¬ століття, в основі якого лежить методика аналізу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), що знаходиться в ядрах будь-яких клітин організму людини. Пер ¬ вим об'єктом судово-медичної експертизи, для якого ця методика була детально розроблена, була кров. Цим методом може бути дослід ¬ вана як рідка, так і суха кров. Методика генотіпоскопіческой Ідент ¬ сифікацію людини описана в главі 38 "Ідентифікація особистості людини".
У цьому розділі зупинимося на можливостях диференціювання об'єктів за їх групової приналежності.
Що ж таке групи крові людини? Базовий склад крові, якщо так можна висловитися, однаковий у всіх людей. Як вже зазначалося вище, кров складається з плазми і клітинних елементів, серед останніх виділяють еритему ¬ роціти і лейкоцити, крім того, у крові знаходяться тромбоцити. Це й не ¬ які інші характеристики загального плану відрізняють кров від інших жид ¬ кісток. Якщо для порівняння розглянути будова будь-якої області тіла людини, добре відомої немедікам, наприклад голови, то її загальними ха ¬ рактерістікамі є округла форма, наявність вушних раковин, носа, рота, очей та інших характеристик. Практично у всіх людей є ніс, але він буває різним. Відмінності обумовлені різною його шириною, формою та іншими характеристиками. Наприклад, за шириною носа людей можна розділити на три великі групи: люди з широкими носами, з вузькими носами і з носа ¬ ми середньої ширини. Також і за варіантами будови будь-якого елемента крові людей можна розділити на групи. На наведеному, кілька упро ¬ щенном прикладі легше зрозуміти що ж таке групи крові людей.
У крові людини в різних її складових знаходяться антигени, вони по ¬ лучени кожною людиною у спадок від батьків. Це, приблизно, як обов'язкова наявність носа, вушних раковин і тому подібних елементів буді ¬ ения. Але ці, в принципі схожі антигени за деякими своїми властивостями відрізняються один від одного в різних людей, що розрізняються антигени одного типу називають ізоантігенамі, це як би варіанти будови одного і того об'єкта. Антигени одного типу, але дещо відрізняються за властивостями - складають систему. В цілому в даний час науці відомі багато десятків систем. Всередині системи існує поділ на групи за фактом наявності або відсутності того чи іншого ізоантигени. У різних систе ¬ мах виділяють різну кількість груп. Наприклад, за системою АВО людей прийнято ділити на чотири основні групи. Ми називаємо у побуті ці групи: перша група крові, друга, третя і четверта група. За іншими систе ¬ мам людей можна розділити на іншу кількість груп, наприклад, за сис ¬ темі MNSs - на дев'ять груп.
Окремо взята людина по кожній з наявних систем обов'язково від ¬ носиться до якої-небудь групи. Наприклад, по АВО - до другої групи, за MNSs - до п'ятої, за системою Le - до третього, і так далі.
Прийнято вважати, що переважна кількість груп різних систем про ¬ є у людей абсолютно незалежно один від одного. Тобто, якщо у людини за системою АВО друга група, то у нього з інших систем мо ¬ жет бути будь-яка група. З урахуванням цього положення, збільшення числа дослі ¬ дова систем зменшує частоту зустрічальності набору груп крові. ІДС ¬ ледовав кров, наприклад по десяти систем, можна отримати понад 300 ти ¬ сяч комбінацій, таким чином одна конкретна комбінація груп може зустрітися в одного з 300 тисяч чоловік. Природно, наведені циф ¬ ри умовні і для різних сполучень систем і груп будуть відрізнятися, один ¬ ко вони наочно демонструють, як зі збільшенням кількості досліджуваних систем антигенів зростає можливість диференціації походження би ¬ ологіческіх об'єктів (в першу чергу крові) від різних індивідуумів. < br />
Розглянемо судово-медичні можливості дослідження деяких систем антигенів стосовно плям крові.
Групи крові еритроцитарних систем
У судово-медичній практиці з метою встановлення групової принади ¬ лежності крові найбільш часто проводять дослідження декількох еритроцит ¬ тарних систем.
1. Система АВО. У ній виділяють чотири основні групи: перша (1) група характеризується наявністю в еритроцитах антигену О, а в плазмі крові антитіл альфа (і) і бета (Р); друга (II) - наявністю в еритроцитах антигену А, у плазмі антитіла бета; третій (III) - наявністю в еритроциті ¬ тах антигену В, у плазмі антитіла альфа; четверта (IV) - наявністю в еритроцитах антигенів А і В і відсутністю в плазмі антитіл альфа і бета. Частота зустрічальності цих груп приблизно становить: 1 - 35%; II - 35%; III - 20%; IV - 10%.
Крім того, встановлено, що в еритроцитах більшості людей з дру ¬ рій, третьою і четвертою групою міститься антиген Н, схожий за своїми властивостями з антигеном О. Тому систему АВО називають ще АВО (Н). Обна ¬ Ружена особливість антигени А у різних людей, цей антиген може прояв ¬ ляться в різного роду реакціях сильно і слабко. Виявлення цих додаткового ¬ тільних особливостей значно розширило можливості диференціювання об'єктів за системою АВО.
Для віднесення крові до тієї чи іншої групи частіше роблять виявлення антигенів, а не антитіл, тому що антигени значно більш стійкі до зовнішніх впливів, що важливо для об'єктів судово-медичної екс ¬ пертізи. Відомі випадки виявлення антигенів системи АВО в тканинах, що зберігалися сотні і навіть тисячі років, наприклад в літературі зазначається, що були встановлені групи крові деяких мумій єгипетських фараонів. Але проводяться дослідження і на наявність антитіл альфа і бета.
Методи виявлення антигенів системи АВО засновані на їх здатності аб ¬ сорбувати антитіла альфа і бета. Розроблено декілька методик прове ¬ дення таких досліджень, найбільш застосовувані: кількісний метод аб ¬ сорбції аглютиніни: метод абсорбцііелюціі і метод змішаної агглютіна ¬ ції. Кожен з них має свої переваги і недоліки, наприклад коли ¬ кількісний метод абсорбції аглютиніни недостатньо чутливий, але дозволяє уникнути впливу забруднень, методи абсорбції-елюціі і кош ¬ шанной аглютинації за певних неточності у виконанні методики можуть призвести до експертних помилок, але зате дуже чутливі і можуть бути використані при дуже малій кількості досліджуваної речовини.
Зазначеними вище недоліками не має реакція імунофлюоресценції (РІФ). Вона дозволяє точно визначити видову і групову приналежність навіть окремої клітини. Суть цієї методики в тому, що антитіла, мічені різними флюорохромами, вступають у контакт з антигенами, розташовані ¬ ми на поверхні об'єктів дослідження, наприклад на зовнішній оболонці сперматозоїда. Після видалення не прореагировавших антитіл залишаються тільки що з'єдналися з антигенами. При мікроскопічному вивченні об'єктах ¬ тов дослідження в ультрафіолетовому світлі спостерігається світіння в тих місцях, де розташовані шукані антигени. Таким чином, визначається не тільки наявність антигенів, але і їх розташування на об'єкті.
У результаті дослідження об'єкта (об'єктів) експерт-біологи виявили ¬ кість або не виявляє в ньому ті чи інші антигени та антитіла. Якщо ха ¬ рактер об'єкта такий, що експерт точно впевнений у його походження від однієї людини, то за виявленими набору антигенів і антитіл він точно вуст
