Завдання № 1.

Директор ТОВ «Спектр» Коваленко за домовленістю з головнимбухгалтером Борзенкова в період з 1 березня 1996 року по 1 березня 1997систематично занижували об'єкти оподаткування, в результаті чоговчинили ухилення від сплати податків, що призвело до не вступу вдержавного бюджету коштів у особливо великому розмірі. Слідчийкваліфікував дії Коваленко і Борзенкова за ч.3 ст. 148-2 КК Українидо редакції від 05 лютого 1997 року. Адвокат Коваленко заявив клопотання проперекваліфікації дій обвинувачених на ч. 2 ст. 148-2 КК України уредакції від 28 січня 1994 року.
1. Визначте дію кримінального закону в часі.
2. Що таке зворотна сила кримінального закону? Який кримінальний закон є найбільш м'яким?
3. Зіставивши статті 148-2 КК України в редакції від 28 січня 1994 року і від 05 лютого 1997 року, визначте - який з цих кримінальних законів є найбільш м'яким.
4. Визначте час вчинення злочину Коваленко і Борзенкова?
5. Чи підлягає задоволенню клопотання адвоката?

Відповідь:

1. У відповідності до статті 6 КК України: - злочинність і караністьдіяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.

Також необхідно звернути увагу при вирішенні даної задачі на вpемяскоєнні триваючих і пpодолжаемих пpеступленій опpеделено в постанові
Пленуму Веpховного Суду СРСР "Про умови пpімененія давності та амністії дотриваючим і пpодолжаемим пpеступленіям "від 4 маpта 1929 із змінами,внесеними постановою Пленуму від 14 маpта 1963 р. (Бюлетень Веpховного
Суду СРСР, 1963, N 3). Часової скоєнні триваючих злочинів, тобтозлочинів, хаpактеpізующіхся непpеpивним здійсненням певномупpеступного поведінки (напpимеp, зберігання зброї) є вpемя скоєннідії (бездіяльність), обpаз складу пpеступленія. Часовоїпpодолжаемого скоєнні злочинів, тобто злочинів,хаpактеpізующегося скоєнні pяда тотожних дій, тому напрямі доєдиної мети і скоєнні за єдиним наміру, є скоєнні пеpвоготакої дії.

2. У відповідності до статті 6 КК України: - закон, що усуваєкараність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобтопоширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені дойого видання.

Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотноїсили не має.

Ось деякі роздуми на цю тему: Прийнята нещодавно рішення
Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99 у справі законституційним зверненням Національного банку України щодоофіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції
України (справа про зворотну дію в часі законів та іншихнормативно-правових актів), безумовно, зробить серйозний вплив якна вітчизняне законодавство, так і на практику його застосування татому заслуговує самого уважного вивчення.

Пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду Україниговорить:

"Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, щозакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії вчасі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальністьособи, слід розуміти так, що воно стосується людини і громадянина
(фізичної особи )".

Яке ж практичне значення має даний висновок?

Перш за все відзначимо, що тепер при вирішенні питання про діюзаконів та інших нормативно-правових актів (далі - закони) в часінеобхідно визначати адресата норми. Це пов'язано з тим, що дляфізичних і юридичних осіб діють різні правила:

1) для фізичних осіб закони, в принципі, не мають зворотної діїв часі, то є (ім. абзац другий п. 2 зазначеного рішення
Конституційного Суду)

"до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовийакт, під час дії якого вони настали або мали місце ".

Але Конституцією передбачено виняток для тих законів, якіпом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. У цьому випадку вонимають зворотну силу, тобто новий закон поширюється на вжездійснені при старому законі права та обов'язки.

Це означає, що "наслідки, які були законно зроблені пристарому законі, визнаються неправильними і підлягають зміні відповіднодо норм нового закону ".

Звернімо увагу на те, що пом'якшують і скасовують відповідальністьзакони для фізичних осіб завжди мають зворотну силу.
Тому для застосування даного правила не потрібно спеціальної вказівкипро це в тексті закону - воно діє автоматично;

2) для юридичних осіб закони за загальним правилом теж не мають зворотноїсили, але - знову-таки як виняток - зворотна сила все-такидопускається.

Однак, на відміну від фізичних осіб, вона не діє автоматично ввипадку, коли закон пом'якшує або скасовує відповідальність юридичноїособи. Як зазначив Конституційний суд (абзац четвертий п. 3 рішення),
"надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовимактам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі абоіншому нормативно-правовому акті ".

Крім того, нагадаємо: висновок про те, що правило про зворотну діюнормативів, пом'якшують або скасовують відповідальність, стосується фізичнихосіб і не поширюється на юридичних осіб, був зроблений
Конституційним Судом виходячи з того, що стаття 58 Конституції знаходитьсяу розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Яксказано в рішенні Конституційного Суду (абзац перший п. 3),

"про це свідчить як назва даного розділу, так і системнийаналіз змісту його статей і частини другої статті 3 Конституції
України ".

Природно, що ті ж самі аргументи Конституційного Суду переконуютьнас у тому, що заборона зворотної сили (у всіх інших випадках, крім пом'якшенняабо скасування відповідальності) теж стосується лише законів, що регулюютьправа та обов'язки громадян.

Тому будь-який закон на спеціальну вказівку в його тексті можемати для юридичних осіб зворотну дію в часі. По крайней мере,норма частини першої ст. 58 Конституції, за логікою рішення Суду, не повиннаперешкоджати в цьому законодавцю.

Отже, на нашу думку, не можна тепер визнати неконституційної досить популярну для вітчизняного законодавстваформулювання типу "Цей Закон набирає чинності з моменту опублікуванняі застосовується до правовідносин, які виникли з 01.07.97 р. "- навіть якщозакон не пом'якшує або не скасовує відповідальність юридичної особи.

Природно, що рішення Конституційного Суду дало підстави і длякоригування правил притягнення до відповідальності юридичних осіб. Так,у листі Юридичного департаменту НБУ від 18.02.99 р. N 18-211/493сказано, що у зв'язку із зазначеним рішенням притягнення до відповідальностіюридичної особи має здійснюватися відповідно до законодавчихактами, що діяли в період здійснення правопорушення, незалежно відподальших змін в законодавстві (про відповідальність за порушенняподаткового законодавства мова піде нижче).

У такій ситуації у привілейованому становищі в порівнянні зюридичними особами виявилися громадяни, які здійснюють підприємницькудіяльність без створення юридичної особи.

На нашу думку, на них повністю поширюється дія частиниперша ст. 58 Конституції, яка забороняє зворотну силу закону, крім випадківпом'якшення або скасування відповідальності. Адже ця норма повиннарозглядатися як гарантія прав і свобод людини і громадянина, в томучислі і закріпленого у ст. 42 Конституції права на підприємницькудіяльність, не заборонену законом, - і тому не може не застосовуватися.

Отже, ми стикаємося з досить парадоксальною ситуацією, колиодна й та ж норма закону, що пом'якшують або скасовують відповідальність,може (одночасно!) для фізичних осіб мати зворотну дію вчасу, а для юридичних осіб - застосовуватися тільки з дня набраннясилу. Таке становище навряд чи слід вважати вдалим для правовогорегулювання суспільних відносин. Тому можна рекомендуватизаконодавцю уникати подібних казусів, для чого прямо вказувати назворотну дію законів, що пом'якшують або скасовують відповідальність якфізичних, так і юридичних осіб.

На закінчення зупинимося на вельми актуальної проблеми штрафнихсанкцій за порушення податкового законодавства. Рішення
Конституційного суду, який відмовив у зворотній силі законів, які регулюютьправа і обов'язки юридичних осіб, серйозно не вплинуло на ціправовідносини.

Відповідно до частини другої ст. 11 Закону України "Про системуоподаткування "фінансові санкції за підсумками документальних перевірок таревізій, які здійснюються органами державної податкової служби таіншими уповноваженими державними органами, застосовуються урозмірах, передбачених законодавчими актами, що діють надень закінчення таких перевірок або ревізій (а не на день порушення).

Тому зменшення штрафів, наприклад, в п. 7 ст. 11 Закону "Продержавну податкову службу в Україні ", повною мірою поширюєтьсяна юридичних осіб не дивлячись на відсутність прямих вказівок про це на самому
Законі про внесення змін.

Однак якщо припустити, що через якийсь період часу штрафибудуть збільшені, то до фізичних осіб (у тому числі підприємцям)повинні будуть застосовуватися штрафи, встановлені на момент вчиненняправопорушення, а не на момент закінчення перевірки. По крайней мере,такий висновок випливає з того, що частина друга ст. 11 Закону "Про системуоподатковування "по суті є нормою, що вводить правило про зворотнедії в часі податкових законів, які встановлюють розміри штрафів. Уобгрунтування такої точки зору пропонуємо порівняти вищезгадану статтю зіПРО6 статтею Кримінального кодексу України:

"Злочинність і караність діяння визначаються законом,діяв на час вчинення цього діяння.

Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання,має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання нимчинності також на діяння, вчинені до його видання. Закон, який встановлюєкараність діяння або посилюєпокарання, зворотної сили не має ".

На наш погляд, у Кримінальному кодексі законодавець досить чітковказав, що зворотною силою вважається застосування санкцій за порушення в томурозмірі, який встановлено вже після вчинення відповідного діяння.

Як було показано, Конституція забороняє зворотну дію законів,які погіршують становище фізичних осіб. При цьому частина перша ст. 58
Конституції України в силу ст. 8 Конституції має пріоритет над іншимзаконодавством. З цих положень випливає, що частина друга ст. 11
Закону "Про систему оподаткування" не може застосовуватись догромадян у разі збільшення штрафів.

ж Юридичні особи, як це випливає із Закону "Про системуоподаткування ", будуть змушені сплатити нові великі штрафи (якщотакі введуть), і от їм-то Конституція в такому випадку вже не допоможе [1].

3. Стаття 148-2 Ухилення від сплати податків в редакції закону від
28.01.94

Ухилення від сплати податків шляхом умисного неподання податковихдекларацій, та розрахунків або приховування (зниження) об'єктівоподаткування вчинені службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності,якщо ці дії завдали шкоди державі у великих розмірах

- карається позбавленням волі на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті ж дії вчинені особою раніше судимою за ухилення від сплатиподатків, або якщо завдали державі шкоди в особливо великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк від двох до 10 років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років з конфіскацією майна або без конфіскації.

Стаття 148-2. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів в редакції законуот від 05 лютого 1997 року.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язковихплатежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації,незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діянняпризвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів узначних розмірах, -

- карається виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попереднім зговором групою осіб, або якщо вонипризвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондівкоштів у великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені особою, ранішесудимою за ухилення, від сплати податків, зборів, інших обов'язковихплатежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державнихцільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

Проаналізувавши дві статті в різних редакціях закону можна зробити щосанкція статті 148-2 ч. 2 в редакції закону від 28.01.94 більш м'яка, томуяк нижча межа терміну позбавлення волі два роки, а в редакції закону від 05лютого 1997 року ч. 3 п'ять років.

4. Час скоєння злочину визначемо у відповідності до статті 6 КК
України: - злочинність і караність діяння визначаються законом, якийдіяв під час вчинення цього діяння, тобто 01 березня 1996 року.

5. Зробивши аналіз викладених вище питань можна зробити висновок, щоклопотання адвоката необхідно задовольнити перекваліфікувавші діюобвинувачених на ч. 2 ст 148-2 КК України, так як закон у цьому випадку маєзворотню силу.

Завдання № 2.

Крамаренко, перебуваючи в нетверезому стані, на грунті особистихнеприязних відносин заподіяв тяжкі тілесні ушкодження своїй сусідці
Климової.

Було встановлено, що Крамаренко страждає хронічною, душевноїхворобою - епілепсією, проте під час вчинення злочину в станіепілептичного нападу не перебував.
1. Що таке неосудність, і якими критеріями вона характеризується?
2. Чи можна визнати, що Крамаренко скоїв злочин у стані неосудності?
3. Чи може бути Крамаренко призначено покарання у вигляді позбавлення волі, якщо ні, то які заходи повинні бути до нього застосовані?

Відповідь:

У відповідності до статті 12 КК України не підлягає кримінальнійвідповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяннябула в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій абокерувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладудушевної діяльності, слабоумство чи іншого хворобливого стану. До такоїособи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходимедичного характеру.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у станіосудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, щопозбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Дотакої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходимедичного характером, а після одужання вона може підлягати покаранню.

У нашому випадку особа не знаходилась в стані неосудності - тобтоусвідомлювала та керувала своїми діями, відповідно Крамаренко скоїв злочину стані осудності. Психічний розлад, не виключаючи осудності,враховується судом при призначенні покарання та може служити дляпризначення примусових заходів медичного характеру (ст. 13 КК України)

Завдання № 3.

Чернов, перебуваючи в стані сп'яніння, у кафе приставав довідвідувачам, нецензурно лаявся та погрожував їм. Коли в кафе зайшов Голован ізробив йому зауваження, той ударив Голована кулаком в обличчя і одночаснопідставив йому ногу. Втративши рівновагу, Голован впав, вдарився головою оббетонну підлогу, внаслідок чого по?? вчив травму голови і незабаром помер.

Чернов був засуджений за злісне хуліганство та навмисне заподіяннятяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смертьпотерпілого. Адвокат Чернова, оскаржили вирок вважав кваліфікаціюдругий злочину помилковою.
1. Що таке суб'єктивна сторона злочину, і які ознаки її характеризують?
2. Що таке вина, чим визначається її зміст, сутність, ступінь та форми?
3. Дайте аналіз суб'єктивної сторони злочинів, скоєних Черновим.
4. Правильно чи є рішення суду про кваліфікацію другого злочину?

Відповідь:

У відповідності до статті 7 КК України злочином визнаєтьсяпередбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія абобездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові таінші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальнимзаконом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознакибудь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але черезмалозначність не являє суспільної небезпеки.

Суб'єктивна сторона характеризує внутрішню (психічну) сторонузлочину, тобто відношення психіки особи до здійснюваного їм суспільнонебезпечного діяння і до його наслідків. Суб'єктивну сторону злочинуутворюють: а) вина (у формі умислу або необережності); б) мотив (тобто спонукання, якими керувалася особа при вчиненні злочину); в) мета, яку переслідував особа при вчиненні злочину.

В рамках загального поняття складу злочину всі ознакихарактеризують елементи злочину прийнято поділяти наобов'язкові і факультативні.

Обов'язкові ознаки - це ознаки притаманні всім без виняткускладів злочину. У кожному злочині повинні бутивстановлені: а) конкретний об'єкт; б) суспільно небезпечне діяння у вигляді дії або бездіяльності; в) вина у формі умислу або необережності; г) вікові ознаки суб'єкта злочину та його осудність.

Без цих ознак не може бути складу злочину.

Факультативні ознаки - це ознаки властиві не всім, а лишеокремих складів злочинів або групам складів.

До факультативних ознак належать: а) ознаки спеціального суб'єкта; б) мотив; в) мета; г) наслідки злочину; д) причинний зв'язок між діянням і його наслідками, а також обставини, що характеризують час, місце, спосіб, обстановку,знаряддя та засоби вчинення злочину.

Такий підрозділ ознак складу на обов'язкові іфакультативні можливо тільки при аналізі загального поняття злочину. Уконкретному ж складі злочину немає необхідних, тобто обов'язкових і факультативних ознак, тут всі ознаки необхідні. Потрібно такожмати на увазі, що ознаки складу злочину не можна зводити лише доознаками зазначеним у диспозиції статей Особливої частини КК. І сам складзлочину не можна зводити до диспозиції. Жодна диспозиція не міститьопису всіх ознак конкретного складу злочину. Змістознак конкретного складу злочину може бути правильно розкритолише шляхом аналізу відповідних норм Загальної та Особливої частини КК ісистематичного тлумачення закону.

Спираючись на законодавче визначення поняття злочину,наука кримінального права встановлює, що будь-які злочинихарактеризуються сукупністю ряду обов'язкових ознак. Такимиознаками є:

1.Громадський небезпека;

2.Уголовная протиправність;

3.Віновность;

4.Наказуемость діяння.

Суспільна небезпека діяння - це матеріал ознаказлочину. Суспільна небезпека означає, що діяння шкідливе длясуспільства, тобто суспільна небезпека, полягає в тому, що діяннязаподіює або створює загрозу заподіяння істотної шкоди громадськимвідносин. Суспільна небезпека діяння розрізняється за характером іступеня. Характер суспільної небезпеки визначає якіснесвоєрідність злочину. Характер залежить від змісту суспільнихвідносин на які посягає злочин і від вмісту шкідливихнаслідків (матеріальних, фізичних, моральної шкоди). Ступіньсуспільної небезпеки - це кількісне вираження небезпеки діяння.
Вона визначається порівняльної цінністю об'єктів посягання,величиною завданих збитків, мірою вини (умисної, навмисну,навмисне-раптової, навмисне-афектованого, необережної і т.д.),ступенем низовини мотивів і цілей злочину, порівняльноїнебезпекою в залежності від специфіки місця і часу його вчинення.
Кримінальна протиправність - це суспільно небезпечне діяння,передбачений кримінальним законом як правопорушення.
Діяння оголошується злочинним і караним за велінням кримінального закону.
Кримінальна протиправність полягає в забороні злочинувідповідного кримінально - правової норми під загрозою застосування довинному кримінального покарання. Кримінальна протиправність діянняє юридичним вираженням його суспільної небезпеки. "Nullum crimen sine legis" - "Немає злочину без вказівки на те в законі".
Кримінальний закон-це нормативно-правовий акт вищих органів державноївлади, що встановлює загальні принципи кримінальної відповідальності, атакож окремі види злочинів і ті заходи покарання, якіприймаються до осіб які вчинили ці злочини.
Вина - це відношення психіки особи до здійснюваного їм суспільно небезпечномудіяння (до дії або бездіяльності) і його наслідків у формі умислуабо необережності. Винним у скоєнні злочину може бути визнано тільки обличчя здатне, як за своїм віком, так і психічномустану, правильно оцінювати здійснювані ним дії, віддавати в них собізвіт і керувати їх здійсненням. Тому не можуть розглядатися як злочину дії малолітніх, а також суспільно небезпечнівчинки неосудних.

Покарання - це необхідний правовий наслідок злочину.
Караність виражається в загрозі можливого застосування покарання задіяння передбачені кримінальним законом.

За умовою задачі можна зробити відповідний аналіз суб'єктивноїсторони злочинів скоєних Черновим, а саме:
Обов'язкові ознаки. а) об'єкт - громадянин Голован; б) суспільно небезпечне діяння у вигляді дії; в) вина у формі умислу; г) особа осудна і повнолітня.
Факультативні ознаки. а) наслідки злочину - в результаті нанесених тяжкихтілесних ушкоджень настала смерть гр. Голована;

Кваліфікація другого злочину судом вірна так, як в діях
Чернова вбачається умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень гр.
Голован - в результаті чого наступила смерть - це передбачено ст. 101ч.3 КК України, це видно також при проведеному аналізі суб'єктивноїсторони злочину, що підтверджує, що суд правильно кваліфікувавдії Чернова та виніс вірний вирок.

Використана література:

1.
-----------------------< br>[1] Станіслав Погребняк "Бухгалтер" N 5-6, березень 1999 р.