ЗМІСТ
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .3
МЕД ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .4
- Фізичні властивості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4
А) Консистенція ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4
Б) Колір ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
В) Аромат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
Г) Смак ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
- Хімічний склад ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
А) Мікроелементи і макроелементи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6
Б) Вітаміни в меді ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
В) Інші речовини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
- Сорти меду ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
А) квітковий ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 7
Б) падевий ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
В) штучний мед ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
- Зберігання меду ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10
- Якість меду ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
ЦУКОР ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
- Виробництво цукру (обгрунтування технологічної схеми) ... ... ... .11
- Характеристика цукру ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .. 17
- Асортимент ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 17
Замінник цукру ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 18
- Сорбіт ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18
-- Кселіт ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
Використана література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20
Вступ
Бджола, мед та інші продукти бджільництва (пилок, перга, маточне молочко, прополіс, бджолина отрута, віск) привертали увагу людей ще з глибокої давнини. Можливо, інстинкту, можливо, випадковості людина зобов'язана тим, що одного разу спробував мед. І з тих пір, пізнавши його властивості, став шукати мед, щоб використовувати для свого харчування та лікування. Не випадково народи світу створили стільки різних легенд і міфів про походження і життя бджіл, про високі поживних, дієтичних, біологічних і лікувальні властивості меду.
«Чотири дії народжують диво: дивись на що біжить воду, на зелений колір, милуйся красивим обличчям, пий мед », - свідчила одна з приказок тих часів.
Бджола - саме працьовите істота із земних створінь - з'явилася на 50-60 тисяч років раніше людини, але пройдуть цілі століття, поки знайдуться в низці історичних документів посилання на бджіл, мед або віск. Багато писемні пам'ятки вказують, що первісна людина знав і любив мед. Стародавні єгипетські піраміди і обеліски підтверджують, що єгиптяни ще до епохи Тутанхамона активно займалися бджільництвом, вживали мед не тільки як їжу, але і застосовували його як лікувальний, косметичний та консервуючий засіб. Наскільки вони цінували бджіл і мед, показує те, що у фараонів на емблемах, а також на їх гробницях була зображена бджола.
Питання здоров'я і довголіття, мабуть, завжди цікавили і цікавлять всіх людей. Ще Гіппократ і інші лікарі, філософи стародавності стверджували, що зберегти молодість, зробити старість більш приємним відрізком відпущеного природою часу можна тільки при здоровому способі життя, правильне, раціональне харчування і розумною трудової діяльності.
У наш час науково - технічного прогресу зрозуміло і виправдано прагнення людей до натуральних (хімічно та бактеріологічно нешкідливим) продуктів харчування, зрозуміло і посилюється прагнення людей з метою зміцнення і збереження здоров'я до нетрадиційних
(немедикаментозним) народним методам лікування, до природних, природним рослинним лікарських засобів. І, звичайно ж, особливе місце в цих коштах відводиться меду та інших продуктів бджільництва.
Мед
Мед - це висококалорійний і легко засвоюваний продукт, що має енергетичну цінність. Відносна вологість повітря 17
-20%. До складу входить фруктоза, сахароза, глюкоза, пилок, вітаміни груп В, К, С, А, мінеральні солі Ca, Na, Cl, S і інші ферменти, харчові органічні кислоти (яблучна, винна, лимонна, молочна, щавлева), ароматичні і фарбувальні речовини.
За джерела збору мед ділять на - квітковий
- падевий
- Фізичні властивості
А) Консистенція
Свіжий мед-це густа прозора напіврідка маса, що починає з плином часу поступово кристалізованого і затвердеват. Незрілий мед стікає з ложки. а зрілий намотується на неї. Нашаровується складками.
Чистий мед залишається рідким поки він запечатаний в осередках сот при t = 20 -
30С.
Рідка консистенція буває у меду, що містить більше 20 % води
(центрофужний з незапечатаний стільників), у вологі дощові роки скисле мед або фальсифікований мед.
Більш густий мед містить від 14 до 15% води, а також впливає концентрація цукрів і їх види. Мед, що містить більше фруктози (-), більш ніж рідкий мед з великим вмістом глюкози та інших вищих цукрів.
падевий мед більш густий, тому що содержітболее сахароди і рослинних клеїв
Особливий вигляд у меду фальціфіцірованного допомогою інвентірованногосахара і у падевого, що містить велику кількість меліцітози, - такий мед тягнеться неразривающімся тонкими нитками, а у натурального квіткового меду що тягнуться нитки в певний момент розривається. На густоту меду впливає повітря і що знаходяться в ньому гази.
Важливі показники якості меду: питома вага 1,420 - 1,440 (1 літр = (m = 1,420 кг.) T замерзання =-36С (при цьому обсяг зменшується на 10%)
А при нагріванні (t = 25С) його обсяг збільшується на 5%
Засахарівшійся мед у приміщенні при температурі 25 градусів або в водяна бані при t = 50 C поступово ставати рідким
Б) Колір меду
Залежно від фарбувальних речовин, що знаходяться в нектарі
(каратіна, ксантофіла, хлорофілоподобних та інших) колір меду може бути різним - від безбарвного світло-жовтого, лимонно-жовтого, золотисто-жовтого, темно-жовтого, коричнево-зелений, темно-жовтого і до чорного.
Найбільш світлий мед-акацієвий, з елезаметним кремовим відтінком.
Переважним кольором меду є жовтий, а рідше темно-коричневий що доходить до зеленого відтінку.
Мед, зібраний ранньою весною, від яскраво-жовтого до помаранчевого кольору, а мед отриманий з квіткового нектару, майже безбарвний або з зеленуватим відтінком.
падевий мед, залежно від рослин, від яких він виходить: жовтий (від листяних), коричневий (від гречки), темно-червоний (від гороху), темно-коричневий ( від тютюну). При зберігання його в мідній тарі-блакитно-зеленуватий, в залізній-темно-червоний
В) Аромат меду
Залежить від сорту меду. Запах обумовлений наявністю в меді характерних летючих органічних речовин, що знаходяться в нектарі квіток. Ефірні олії мають виняткову специфічністю, завдяки якій можна з точністю визначити походження меду.
Інтенсивність аромату залежить від кількості летючих органічних речовин у меді. Деякі сорти меду. Наприклад каштановий, рапсовий та інші, мають слабкий аромат, за яким не можна визначити сорт. У падевого виду також відсутній аромат.
Г) Смак меду
залежачи від походження і складу. Завдяки поєднання аромату з насолодою цукрів і кислотністю, яка надається органічними кислотами. Мед має солодкий. Злегка кислуватим смаком.
Деякі сорти (каштановий, тютюновий. Вербові та інші) одночасно з солодким смаком мають і гіркоту, яка може бути дуже сильною.
Самим солодким смаком володіє мед, в якому переважає фруктоза.
Мед отриманий не з нектару. а цукрового сиропу та інших сполук-менш солодкий, ніж квітковий.
При фальсифікації меду домішка сахарину, дульціна і (або) гліцерину, смак його може бути дуже солодким, а реакція лужний.
- Хімічний склад
А) Мікроелементи і макроелементи
У складі меду виявлені: фосфор, залізо, магній, кальцій, свинець, мідь, сірка та інші макроелементи
Темний мед містить більш високий відсоток мінеральних речовин.
У світлому меді в чотири рази менше заліза, у два рази менше міді і в 14 разів менше магнію, чим у темному. Світлий мед містить до 0,16%, а темний до 0,26% мінеральних солей.
Мед є найбагатшим мікроелементами рослинно-жтвотним продуктом, тому його можна застосовувати при захворюваннях, що піддаються лікуванню мікроелементами.
Б) Вітаміни в меді
У складі меду відкриті і деякі вітаміни.
Французький хімік Ален Кайя встановив наявність вітаміну В1. Знаючи, що відсутність вітаміну В1 в їжі викликає захворювання бери-бери, він годував голубів полірованим рисом, позбавленим В1, поки у них не розвинулася хвороба. Після чого Кайя до дієти голубів додаючи квітковий мед, і вони одужали.
В результаті досліджень Всесоюзного науково-дослідних інституту з вивчення вітамінів, в меді в меді встановлені наступні вітаміни і їх вміст у меді:
Вітаміни В1 (аневрін) -0,1 мг/кг
------------- В2 (рібофлав) - до 1,5 мг/кг
------------ В3 (пантотенова кислота) - 2 мг/кг
------------- В5 (нікотинова кислота ) - до 1 мг/кг
------------ В6 (піридоксин) - до 5 мг/кг
------- -----нд (фаліева кислота) - стимулює дозрівання кровянних клітин і кісткового мозку
Вітаміни С (аскорбінова кислота) - до 30-50 мг/кг
---- --------- К - сприяє згортання крові, приймає участь у синтезі протролібіна
В) Інші речовини
На думку академіка Філатова, в меді знаходяться і біологічні стимулятори, що підвищують життєдіяльність організму. При дослідах в ботанічному саду Львівського державного університету виявлено речовини що стимулюють ріст клітини.
Гілки різних дерев постійне в розчині меду і після того цього посаджені в землю ростуть набагато швидше контрольних.
- Сорти меду
А) Сорти квіткового меду
Коли до складу меду входить нектар одного виду рослини, мед називають монофлерним, а якщо зібраний нектар з квіток різних видів рослин - поліфлерний мед. Перший зустрічається дуже рідко.
Належність меду до певного сорту визначають за фізичними властивостями, що входить до мед нектару.
В останні роки були встановлені розходження хімічного і фізічесгого складу окремих сортів меду, а також були виявлені сорти з більш-менш вираженими антимікробними і лікувальними властивостями.
Сучасне бджільництво дає можливість отримання односортного меду. Після того, як були вивчені умовні рефлекси бджіл - відкрити спосіб напрямки їхнього польоту і збору нектару з бажаних рослин. Таке пріучіваніе (дресирування) бджіл досягається попередніми підгодовування сиропом, ароматизованим запахом відповідних кольорів.
Квіткових сортів меду існує стільки, скільки медоносних рослин:
Акацієвий мед - добувається в придунайських районах. Належить до кращих сортів. Містить 40,35% фруктози і 35,98% глюкози. Має помірними протимікробними і протістоціднимі властивостями.
Липовий мед - найбільш висококачетсвенний сорт меду. Має ароматом липи, солодкий, блідо-жовтого кольору. Містить 39,27% фруктози і 36,05% глюкози, в меду сильно виражені поживні та лікувальні властивості Має атнібактеріальнимі властивостями по відношенню грам позитивних і грам негативних бактерій, а також містить летючі речовини, які мають протимікробну дію. Має відхаркувальний, злегка проносний, серцево-зміцнювальний дію.
Польовий мед - безцветний, може бути й іншим, доходить до оранжево-жовтого, кристалізується швидко. Містить пергу цикорію. Мед, в якому переважають перговие зерна цикорію, має корічниватий колір, солодкий смак, виражену антимікробну дію. При аналізі польового меду з районів гір іноді виявляються перговие Зарнен валеріани, цей мед має аромат валеріани. Має заспокійливу дію.
Соняшниковий мед - золотисто-жовтого кольору. Солодкий на смак з невизначеним ароматом.
Фруктовий мед - з нектару квітучих фруктових дерев. Свіжий, він прозорого кольору з жовто-червоним відтінком, після кристалізації стає світло-жовтим. Має приємний аромат і солодкий смак.
Містить 42% фруктози і 3167% глюкози. Це монофлерний сорт меду. У його складі може переважати перга яблунь, груші, черешень та інших фруктових дерев.
Каштановий мед - темного кольору зі слабким ароматом каштанових квітів і гіркуватим присмаком. Кристалізується повільно, набуваючи спочатку масляний вид. Має протимікробну дію проти бактерій (+,-
), при шлунково-кишкових і ниркових захворюваннях.
Гірчичний мед - поки він рідкий, золотисто-жовтого кольору, потім отримує кремовий відтінок. Рекомендується при захворюваннях дихальної системи.
Рапсовый мед - кристалізується швидко великими кристалами, навіть в комірках стільників. Цей мед гіркуватого смаку з гірчичним ароматом. У його седіменте перговие зерна ріпаку сягають 90%.
буркуновий мед - має високі смакові якості, від світло-бурштинового до білого кольору з зеленуватим відтінком. Має специфічний смак, іноді злегка гіркуватий, і специфічний аромат. Містить
39,59% фруктози і 36,78% глюкози. Завдяки його гарним живильним і лікувальним якостям його застосовують як харчовий і лікарський продукт. У його седіменте встановлюються перговие зерна буркуну.
М'ятний мед - має ароматом м'яти, світло-жовтого кольору. У його седіменте переважають перговие зерна м'яти. Мед містить велику кількість вітаміну С, м'ятний мед має жовчогінну, заспокійливу, болезаспокійливу, газогоні і антисептичну дію.
Луговий мед - видобувається з нектару лугових квітів (кульбаба, сумочнік, аістнік, Дубниці, железніца, растігор, рокитник , чебрець, ятриннік, дика герань, конюшина, люцерна, чабер). Цей мед буває від світло-жовтого до темно-жовтого кольору. Має приємний аромат, відрізняється високими поживними та лікувальними якостями. Його протимікробну дію проявляється по відношенню до багатьох видів мікроорганізмів.
Існує ще багато сортів квіткового пчеліногом меду. Живильні і лікувальні властивості кожного сорту меду ще недостатньо вивчені.
За способом отримання мед розрізняють:
1) стільниковий;
2) самопливний (отриманий із стільників, виставлених на сонце);
3) центріфужний;
4) пресований;
5) ФПРМЕОЩК.
Б) падевий мед
Долина - це солодка рідина, що містить сахароподобние речовини, азотисті, мінеральні та інші речовини, що виділяються з листя і стебел деяких рослин: дуба, клена, верби, сосни та ін
Свіжа долину являє собою прозору краплю, не відрізняється за своїм хімічним складом близький до нектару.
Збір долин бджолами відбувається при відсутності нектару в районі їх вильотів
Розрізняють продукти рослинного і растітетельную долина.
Хімічний склад долини має значення для бджіл. Вони не збирають долина, що містить менше 4% цукрів і коли в ній відсутні ароматні та інші сполуки. Бджоли збирають долину лише з 71 виду рослинних попелиць і комах.
падевий мед гущі квіткового, за сладкості майже не відрізняється від квіткового меду, але іноді має неприємний гіркий смак і своєрідний аромат. Падевий мед містить прийнятніший кількість дексперіна, меліцістози, білків, мінеральних солей і ін Долина на листі має прозорий колір, а мед набуває оливково-зелений, а іноді темно-коричневий до чорного кольору. Антибактеріальні властивості цього меду слабкіше.
Кристалізується мед швидко, вже в сотах, дуже гігроскопічний і швидко скисає. Мед з долини верби перетворюється в сотах в білі кристали, а потім у нерозчинний білий порошок, частина якого падає на дно вулика.
В) Штучний мед.
Отримують шляхом кип'ятіння і уварювання цукрових сиропів з кислотами
(лимонна, винна). При цьому цукру розщеплюються на глюкозу і фруктозу. Як ароматизатора додають натуральний мед. Цей мед не містить ферментів, пилку, вітамінів.
При випаровуванні в соку відбуваються хімічні перетворення: зниження рН, наростання кольоровості, освіта опадів. Ці процеси протікають найбільш інтенсивно в термолабільних соку, тобто соку, нестійкому до температурного впливу.
- Зберігання меду
Зберігання меду має значення для збереження поживних і лікувальних властивостей меду.
Мед зберігають при температурі від 5 до 10 (С (при більш низькій температура він швидко кристалізується, при більш високій швидко скисає).
Тара, в якій зберігається мед, повинна бути скляною або глиняний, а також дерев'яної (липової, осикової, вільхової, з деревини тополі) та ін, емальований або пластмасовий.
Вологість не повинна перевищувати 18-20%, тобто повинна відповідати водного змістом меду.
Тара з дерев хвойних порід не придатна, тому що передається меду запах смоли, а в дубовій тарі мед чорніше. У посуді із заліза і цинку зберігати мед не можна. У залізниці посуді мед жовтіє, а цинк утворює з кислотами меду отруйні сполуки, що руйнують в нього вітаміни.
Потрібно враховувати властивості меду розширюватися і зменшуватися в обсязі, тому не слід переповнювати тару.
- Якість меду
визначається за його зовнішнім виглядом (кольором, запаху, консистенції), а також смаку.
А також визначають різні прімісі за допомогою фізичних і хімічних реакцій < p> До меду можуть бути підмішувати різні продукти: тростинний цукровий сироп, картопляна, кукруная та інші патоки, борошно, крейда, тирсу та інші сипучі речовини
Цукор.
Вперше цукрорафінадний заводи в Росії, побудовані на початку 18 століття, які переробляли привізною цукор сирець. Основними республіками з виробництва цукру були Україна,
Молдова, Білорусь. У Росії перші заводи були відкриті в Москві,
Санкт Петербурзі, Калузі.
- Виробництво цукру (Обгрунтування технологічної схеми)
А) Приймання цукрових буряків
Виробництво цукру-піску на цукрових заводах здійснюється за типовими технологічними схемами або за схемами, до них прібліжающімся.Тіповие технологічні схеми розробляються на основі сучасних досягнень науки і техніки за умови отримання виробленого продукту високої якості. Для виконання окремих операцій в технологічній схемі застосовується типове технологічне обладнання.
При збиранні та транспортуванні буряків крім зелені, що прилип до буряку, до неї приєднуються дрібні і важкі домішки. При прийманні цукрових буряків на завод, сировинна лабораторія проводить аналіз одержуваної буряків. Технологічне якість цукрових буряків характеризується рядом показників, з яких основними є цукристість і чистота бурякового соку буряка, вони взаємопов'язані: із збільшенням цукристості підвищується і його чистота.
Приймання цукрових буряків, відбір зразків, визначення забрудненості і цукристості проводять у відповідно до вимог
ГОСТ 17421-82 "Буряк цукрова для промислової переработкі.Требованія при заготовках", договору, контракції та інструкції з приймання, зберігання та обліку цукрових буряків.
Коренеплоди кондиційної цукрових буряків повинні відповідати наступним вимогам: фізичний стан не втратили тургор цветушние коренеплоди не більше 1 підв'ялений коренеплоди не більше 5 коренеплоди з сильними механічними пошкодженнями не більше 12 зелена маса,% не більше 3 зміст муміфікованих, підморожене, загнили коренеплодів не допускається.
Партії буряків оглядаються, діляться по категоріях, зважуються разом з транспортом. Проводиться визначення загальної забрудненості, а потім на напівавтоматичній лінії УЛС-1-цукристості.
Б) Зберігання буряків.
Після проведення технологічної оцінки цукрових буряків, вона надходить на зберігання. Коренеплоди укладають у кагати на попередньо підготовленому кагатном поле. Коренеплоди цукрових буряків - живі організми, в яких протікають процеси дихання, а при неправильному зберіганні може відбуватися проростання та загнивання коренеплодів цукрових буряків.
Проростання характеризується відношенням маси паростків до маси всієї буряків у зразку. Проростання починається через 5-7 доби після збирання при підвищеній температурі і вологості. Коренеплоди, що знаходяться в кагату, проростають нерівномірно: у верхній частині в 2 рази більше, ніж у нижній. Проростання - негативне явище, тому що веде до втрат сахарози, у зв'язку з посиленням дихання і збільшення виділення теплоти. Найінтенсивніше проростають коренеплоди в невентильованих кагатах, і ті, на яких залишилися ростові бруньки.
Для боротьби з проростанням видаляють верхівки головки коренеплоду при збиранні і обробляють коренеплоди перед укладанням в кагати 1%-им розчином натрієвої солі гідразіда малеїновий кислоти (3-4л на 1 т буряка). Якщо головка буряків низько зрізана, або вона злегка подвялена, то при укладанні в кагати використовують 0,3%-ий розчин пірокатехіна (3-4л на 1 т буряка).
В) Подача буряку в завод.
При збиранні та транспортуванні буряків крім землі, що прилип до буряку, до неї приєднуються легкі і важкі домішки - бадилля, солома, пісок, шлак, камені і навіть окремі металеві предмети.
У разі попадання цих домішок у бурякорізка, ножі тупляться і пошкоджуються, що веде до погіршення якості бурякової стружки. Для отримання стружки високої якості необхідно більш повно відокремлювати від буряка легкі і важкі домішки. Для цього потракту подачі буряків в завод встановлюють соломоботволовушкі і Каменеловушки, песколовушкі.
що надходить на завод буряк накопичується в залізобетонної ємності, званої бурачной і що розташовується поруч з головним корпусом заводу. Головний гідротранспортер розділений на дві ділянки: нижній і верхній. На початку нижньої ділянки, заглибленого в землю, встановлюють песколовушку великої місткості. Після неї свекловодяная суміш проходить через соломоботволовушку і Каменеловушки, де звільняється від легких і важких домішок і відцентровим насосом подається вжелоб верхньої ділянки гідротранспортера.
У верхньому гідротранспортере свекловодяная суміш повторно очищується за допомогою ботвосоломоловушкі і Каменеловушки від домішок.
На нижньому гідротранспортере встановлюють четирехвалковую соломоловушку для більш ефективного уловлювання легких домішок, а на верхньому гідротранспортере - двовалкової для контрольного уловлювання легких домішок. Грабельні ланцюгові пастки вловлюють до
20% легких домішок, але вони повинні перебувати в опалювальному приміщенні, тому що взимку може статися обмерзання грабель, тому краще прийняти ротаційні.
Г) Мийка буряків.
Буряк частково відмивається від прибули до неї домішок у гідравлічному транспортері і свеклопод'емних пристроях. Для остаточного очищення буряків від забруднень і додаткового відділення важких і легких домішок застосовуються Бурякомийки.
Земля і глина краще всього відмиваються при терті коренів один про одного. Тому в початковій стадії мийки буряк повинна знаходитися в скупченому стані, тобто спочатку відбувається відмивання буряка в барабанної Бурякомийки типу Ш25-ПСБ-3. Принцип роботи Бурякомийки полягає в тому, що буряк в барабані не відмивається від бруду водою, а бруд оттираются від буряка в суспензії певної щільності.
Після барабана буряк піднімається в ополіскувач. З нього буряк піднімається двома шнеками. Внизу обполіскувача є Каменеловушки. Виявлені в ополіскувач легкі домішки видаляються сітчатим транспортером. Після обполіскувача буряк додатково очищується в гідрокамнепескоулавлівателе.
Після барабанної Бурякомийки і обполіскувача буряк надходить у Коритно Бурякомийки типу Ш1-ПМД-2. Свекломойка складається з відділення з низьким рівнем води і відділенням з високімуровнем води.
Чистий буряк виводиться шнековими конвеєрами, у верхній частині яких встановлені форсунки для подачі чистої хлорованої води для ополіскування буряків. Відмито буряк з Бурякомийки елеватором, після якого встановлений контрольний стрічковий транспортер з підвісним електромагнітним сепаратором, направляють в бункер перед бурякорізка.
Д) Отримання дифузійного соку.
Для вилучення цукру з буряка дифузійним способом буряках необхідно надати вигляду стружки. Процес отримання стружки з бурякового кореня здійснюється на бурякорізка за допомогою дифузійних ножів, встановлених в спеціальних рамках.
Для отримання якісної бурякової стружки на відцентрових бурякорізка необхідно, щоб буряк у процесі ізрезиванія з достатнім зусиллям тулилася до поверхні ножів і внутрішньої поверхні барабана.
дифузійних процесів необхідно здійснювати за відсутності повітря, тому що при доступі повітря дифузійний сік сильно піниться, у ньому посилено розвиваються мікроорганізми, що викликають корозію стінок апарату. Втрати цукру в процесі дифузії не повинні перевищувати встановлені норми, а втрати тепла повинні бути мінімальними.
Дифузійні апарати не повинні бути складними в обслуговуванні та ремонті.
Достоїнствами похилих дифузійних апаратів є: компактність , зручність в обслуговуванні, відносно низькі втрати цукру в жомі, низька відкачування, можливість автоматизації роботи.
До недоліків відносяться наступні параметри: подрібнення стружки при транспортуванні, різні порції стружки знаходяться в різний час в апараті, причиною цього є неефективність транспортують органів.
Вихід з дифузійного апарату свіжий жом пресують до вмісту сухих речовин 22%, що дає можливість повертати жомопрессовую воду на дифузію.
Жомопрессовую воду перед поверненням в дифузійний апарат піддають очищенню : фільтрації, теплової стерилізації і т.д.
Е) Очищення дифузійного соку
дифузійний сік - полікомпонентні система. Він містить сахарозу і несахара, представлені розчинними білковими, пектинові речовини та продуктами їх розпаду, редукуючим цукрами, амінокислотами та ін
Всі несахара більшою чи меншою мірою перешкоджають отриманню кристалічної сахарози і збільшують втрати сахарози з меласою.
Тому одним з найважливіших завдань технології цукрового виробництва є максимальне видалення несахаров з цукрових розчинів.
Очищений в пульполовушках дифузійний сік надходить у підігрівачі для нагрівання до температури (85-90) 5о 0С і потім направляється в котел прогресивної преддефекаціі. В останню секцію вводиться молоко в кількості (0.2-0.3)% до маси буряка, що забезпечує вихід соку з нього з pH 10.8-11.6. На преддефекаціі, де сік досягає метастабільного стану pH 8.5-9.5, вводиться вся згущена суспензія соку II сатурації, а також 150% до маси буряка соку I сатурації (нефільтрованого). Холодна преддефекація (температура до 50 5о 0С) триває (20-30) хвилин, тепла
(температура 50-60 5о 0С) - 15 хвилин.
З преддефекатора сік без підігріву надходить в апарат на холодну (теплу) основну дефекацію, де змішується з вапняним молоком (1-1.8)% CaO маси буряка. Оптимальна тривалість холодної дефекації (20-30) хвилин, теплою - 15 хвилин.
Після холодної дефекації сік нагрівається до температури
(85-90) 5о 0С в підігрівач і подається в дефекатор (гаряча дефекація), де витримується 10 хвилин. На виході з дефекатор до соку додається вапняне молоко (0.5-0.7)% СаО до маси буряка для підвищення фільтрувальних властивостей соку I сатурації. Далі дефекованний сік надходить в циркуляційний збірку, де змішується з (5-7) кратним кількістю соку I сатурації, реціркуліруемого по зовнішньому контуру, і в апараті I сатуріруется протягом 10 хвилин до pH 10.8-
11.6.
Потім сік самопливом надходить до друку та насосом через підігрівач перекачується в напірний збірник, розташований приблизно на висоті 6 м над листовими фільтрами.
У ФиЛС сік I сатурації розділяється на фільтрат і згущене суспензію.
Суспензія через нижній збірка і верхній напірний збірка спрямовується у вакуум-фільтри, де після відділення і промивання фільтрованих осад виводиться у відходи, а фільтрат відокремлюється в ресівері і змішується з нефільтрованим соком I сатурації в нижньому збірнику.
Застосування вакуум-фільтрів обумовлено повним відділенням часток осаду від соку і промивання осаду від сахарози.
До фільтроване соку, що надходить з ФиЛС, додають вапняне молоко (0.2-0.5)% СаО до маси буряка , суміш нагрівають до температури (92-95) 5о 0С і протягом 4-5 хвилин піддають додатковій дефекації в дефекатор.
З дефекатор сік самопливом надходить в сатуратор, де протягом 20 хвилин сатуріруется до оптимальної лужності
(0.01-0.025)% Сао (pH 9-9.5), потім насосом через нижній збірка перекачується в напірний збірник, фільтрується на листових фільтрах і подається в сульфітатор, де його обробляють сульфітоване газом (10-12)% SO 42 0 до лужності 0.05-0.1% CaO (pH 8.5-8.8).
Ж) Згущення соку випаровуванням.
Випарна установка дозволяє витрачати на згущення соку
40-50% пара до маси всього соку за рахунок багаторазового використання парового тепла.
Число ступенів випарної установки вибирається на підставі техніко-економічного розрахунку, в якому враховується: капітальні витрати, експлуатаційні витрати. Збільшення числа ступенів випарної установки (ВУ) призводить, з одного боку, до зменшення витрат, що гріє, пара, що тягне за собою зменшення експлуатаційних витрат, з іншого боку, до збільшення сумарної поверхні нагрівання випарних апаратів, що призводить до збільшення капітальних витрат.
На вибір числа ступенів істотний вплив має температурний режим ВУ, тобто умова, що корисна різниця температур в кожному корпусі повинна бути не менше 6-8 5о 0С.
Четирехкорпусная ВУ з концентратором відрізняється підвищеною стійкістю в експлуатації та високою тепловою економічністю, завдяки великій кратності використання її вторинних парів. Ця ВУ в даний час прийнята як типовий.
З) уварювання, кристалізація і центрифугування утфелю.
Кристалізація цукру - завершальний етап в його виробництві.
Тут виділяють практично чисту сахарозу з багатокомпонентної суміші, якою є сироп.
У сокоочістітельном відділенні з дифузійного соку видаляється близько 1/3 несахаров, решта несахара разом з сахарозою надходять в продуктове відділення, де більша частина сахарози викристалізовується у вигляді цукру -піску, а несахара залишаються в межкрістальном розчині.
Вихід цукру на 75% залежить від втрат цукру в меласі.
Втрати в продуктовому відділенні визначають техніко-економічні показники заводу. Якість цукру прямо пов'язано з втратами його в меласі. Завданням оптимізації технологічного процесу є вибір між глибоким виснаженням меляси та якістю піску.
Завдання отримання цукру стандартної якості вирішується за допомогою багатоступеневою кристалізації, при цьому втрати будуть мінімальні.
І) Сушка, охолодження і зберігання цукру.
Метою сушіння є видалення поверхневої вологи і забезпечення тривалого зберігання кристалічного цукру. На сушку направляється цукор з t = 60 5о 0C після центрифугування і вологістю 0.8-1.2%.
Для забезпечення тривалого зберігання вологість має відповідати відносної вологості сховища. Вологість і температуру нормують залежно від способу зберігання.
Існують два способи зберігання: тарний в мішках 50 кг вологість до 0.14% і температура до 25 5о 0С і безтарних - в силосах ємністю 10000-20000 т вологістю не більше 0.04% і t до 22 5о 0С.
Після центрифуг цукор-пісок вологістю 0.8-1.8% подають віброконвеєр до елеватору. Вологість цукор піднімається елеватором і потрапляє в сушильну частина установки, де висушується гарячим повітрям (t = 105 5о 0C). Сушка проводиться в прямоток, що дозволяє не перевищувати критичну температуру розкладання сахарози (85 5о 0С).
Охолодження цукру здійснюється в протитоку, температура цукру знижується до 20 5о 0С.
Висушена і охолоджений цукор-пісок подається на машину розсіву, де відокремлюються конгломерати і дрібні фракції. Для безтарного зберігання формуються фракції з коефіцієнтом однорідності до 10%.
Після розсіву цукор направляється до бункера, що знаходяться в пакувальному відділенні, з яких затарюватися в мішки, зважується, зашивається і стрічковим транспортером направляється в склад.
При безтарного зберігання цукор подається в дозреватель для видалення внутрішньої вологи з об'єму кристала за рахунок дифузії приблизно на 10 діб, після чого цукор направляється в силос.
- Характеристика цукру
Цукор - це речовина білого кольору, іноді з блакитним відтінком, дрібнокристалічної, солодкий на смак, добре розчинний у воді.
Утворює прозорі сиропи, дуже гігроскопічний.
При зберіганні відносна вологість повітря повинна бути 60%, при зберігання потрібно дотримуватися товарну сумісність, вологість 0,15%.
Формула сахарози С12Н22О11
Цукроза - чистий вуглевод, добре усвояєт, дуже калорійний, володіє енергетичною цінністю. Добова норма цукру 100 грам. Підвищений споживання цукру призводить до порушення жирового обміну, погіршує стан зубів, погіршує роботу серцево судинної системи.
- Асортимент цукру
Цукор - пісок
дрібнокристалічної рафінований промисловий
Цукор - рафінад - одержують з цукру - піску пресований (колотий, швидкорозчинний, в кубиках з властивостями литого цукру) пресова?? ний в СЗР (дорожній) литий - колотий
рафінадна пудра - отримують у вигляді подрібнених кристалів з крихти рафінованого цукру, розміром 0,1 мм.
Поширені дефекти
Зволоження, втрата сипучості.
відсиріванню
Деформація цукру-рафінаду
Сторонні запахи і присмаки
Видимі домішки
Замінники цукру
Сорбіт
Кселіт
Багато речовин на ряду з вуглеводами мають солодкий смак, але хімічна природа їх різна: < p>-поліспірти
- глікозиди
- білки
Деякі з них є природними, інші отримують шляхом хімічного синтезу і використовують як замінник цукру при виготовленні продукції для хворих на діабет.
- Сорбіт.
С6Н8 (ОН) 6 - шестіатомний спирт, безбарвна, кристалічна речовина, за солодощі близьке до глюкози, добре засвоюється організмом людини і має енергетичну цінність. Виробляється на підприємствах вітамінної промисловості шляхом відновлення глюкози.
Міститься в плодах горобини, шипшини, абрикосів і т.д. Надходить у продаж у вигляді плиток 100 - 300 г, попередньо упакований в парафінованого папір, а потім в ящики. Відносна вологість повітря 25%.
- Кселіт
С5Н7 (ОН) 5 - це пятіатомний спирт, який одержують шляхом відновлення ксилози. Міститься в бавовняної лушпинні, в стержнях кукурудзяних качанів, має рослинне походження.
Харчовий кселіт - це кристали білого кольору, без запаху, солодкі на смак, що холодить, добре розчиняються у воді, добре засвоюються організмом, мають енергетичну цінність . Пакет у мішки з поліетиленовими вкладишами по 25г.
Висновок
На території нашої країни виростає медоносів і пильценосов понад тисячу видів, проте практичне значення для галузі мають два-три десятки з них. При цьому основну частину товарної продукції в кожній місцевості дають, як правило, всього лише кілька видів. До них звичайно ставляться медоноси, що займають великі площі і вирізняються найбільш високою нектаропродуктивність. Таким чином, медоносних база включає в себе головні медоноси, які є основним джерелом отримання пасічний продукції, і другорядні, що забезпечують бджіл невеликим
(підтримує) медозбором. З сільськогосподарських (культурних) медоносів до числа головних відносять соняшник, гречку, гірчицю, еспарцет, бавовник, рапс, коріандр, буркун, плодово-ягідні насадження, а з дикорослих - липу, білу та жовту акації, різні види верби і клена, дягель, іван-чай (кипрей) та ін
Практика показує, що тільки за наявності хорошої природної або культурної медоносної рослинності можна успішно розвивати бджільництво й одержувати товарну продукцію високої якості.
Зміст бджіл на місцях з бідної медоносної рослинністю, без проведення відповідних заходів щодо її поліпшення та кочівель пасік позитивних результатів не дає.
З розширенням площ сільськогосподарських медоносних рослин і широким впровадженням культури землеробства в багатьох районах ме
