Фольклор

Фольклор у перекладі з англійської мови означає народна мудрість, народне знання.

Розуміють цей термін по-різному: іноді за ним розуміють будь-який народне мистецтво - танці, музику, різьблення по дереву і навіть вірування. Російські вчені традиційно називають фольклором тільки словесна творчість.

З вуст в уста

Три слова - три характеристики, три якості: усне, народне і творчість.

Усна ... Ця властивість визначає корінні особливості народного мистецтва слова. Автору літературного тексту зовсім не обов'язково безпосередньо спілкуватися з читачем. Твір фольклору існує тільки тоді, коли слухач знаходиться поруч. Зрозуміло, тепер текст можна записати на папір або магнітну стрічку, а виконання відобразити на кіноплівку. Але що вийде в результаті? Приблизно те ж саме, що дають малюнок або кінокадр. А сама людина живе, змінюється. Так живе і змінюється фольклорний твір.

Скільки б разів не друкували поему "Мороз, Червоний ніс", в кожній книжці слово в слово буде відтворено те, що написав Некрасов. Текст закріплений і може зберігатися скільки завгодно. А всяке твір усного народної творчості має безліч варіантів. Навіть один і той же казкар, як би він не намагався бути точним, то при кожному повторенні казки щось змінить. Тим більше по-іншому передає її наступний казок. Казка живе сотні років і за цей час проходить через тисячі і тисячі уст. Це відноситься і до билині, і до частівки, і до пісні, хоча тут є важлива стримуючий початок - ритм, наспів. Тому й кажуть: з пісні слова не викинеш. Але замінити, змінити можна.

Фольклорне твір живе, рухається не тільки в просторі; змінюється не тільки в різному соціальному середовищі, але і в часі. Так, наприклад, про Івана Грозного перетворювалися в казки про Петра I, а часом взагалі втрачали ім'я героя. Пісні XVIII ст. про російсько-шведських війнах починалися словами: "Пише, пише король шведський государині лист ". А в першу світову війну співали: "Пише, пише цар німецький, пише російському царю".

Прийоми-підказки

Повторювати або заучувати зі слуху набагато важче, ніж за допомогою паперу. Щоб запам'ятати і переказати або заспівати якийсь твір, народ виробив особливі підказки. Ці відшліфовані століттями художні прийоми і створюють особливий стиль, який відрізняє фольклор від літературних текстів.

Як почне свою розповідь або вірш письменник? Ніхто цього не вгадає, автор абсолютно вільний у своєму виборі. Але як би йому не хотілося, він не може повторити, наприклад, початок вірша Пушкіна: "Мороз і сонце, день чудовий !..". А як почати казку, кожному відомо: "У деякому царстві, у деякій державі-"чи" Жили-були-". Кожен жанр має свій набір зачинено.

У деяких жанрах повторюються і кінцівки. Наприклад, билини часто закінчуються так: "Тут розуму і славу співають-". У чарівній казці справу майже завжди завершується весіллям і бенкетом з приказкою: "Я там був, мед-пиво пив-".

У російському фольклорі зустрічаються й інші найрізноманітніші повтори. Ось приклад однакового початку рядки:

На зорі було на зоренько,

На зорі було на ранковій.

Чи можуть повторюватися окремі рядки, фрази і цілі епізоди:

Добрий молодець, красна дівиця-

У всіх жанрах фольклору зустрічаються так звані загальні, або типові, місця.

У казках - швидкий рух коня: "Кінь біжить - земля тремтить ". У билинах:" Тільки бачили доброго молодця поедучі-". "Вежество" (ввічливість, вихованість) богатиря завжди виражається формулою: "Хрест-то він клав по-писаному, та поклони-то вів по-вченому ". Є формула краси героя чи героїні:" Ні в казці сказати, ні пером описати ". Повторюються формули повеління:" Встань переді мною, як лист перед травою !".

Повторюються визначення - епітети: поле чисте, трава зелена, море синє, місяць ясний, земля сира, палати білокам'яні, добрий молодець, дівчино червона. Епітети ці не даремно називаються постійними - вони міцно з'єднуються з визначеним словом, як би каменеют і вже не розлучаються з іменником, що характеризують.

сприйняття на слух допомагають і інші художні прийоми, наприклад, так званий прийом ступеневої звуження образів. І герой, і подія поміщаються як би в саму середину яскраво освітленій сцени.

Герой може виділятися і за допомогою протиставлення. На бенкеті у князя Володимира всі богатирі розгулялися:

А як тут сидять, п'ють, їдять і вихваляються,

А тільки один сидить, не п'є, не їсть, не їсть-

Література і фольклор

У глибоку давнину основне місце займали жанри, що пояснювали світ, зберегли історію племені, що передавали правила і норми поведінки (міфи, легенди, змови, військові та трудові пісні, прислів'я ...).

Поступово стали складатися жанри, які вже не мали практичного призначення, а служили для задоволення, забави та веселощів, для вираження почуттів і переживань.

Є у фольклорі жанри продуктивні, тобто такі, в надрах яких можуть з'являтися нові твори. У XX ст. в числі таких жанрів - частушки, приказки, міські пісні, анекдоти, багато видів дитячого фольклору. Є жанри непродуктивні, але продовжують своє існування. Нових народних казок не з'являється, а старі, як і раніше розповідають. Співають і багато старі пісні. А ось билини й історичні пісні в живому виконанні вже практично не звучать.

До останніх десятиліть XX ст. селяни становили більшість населення Росії. Тому коли говорили "народне мистецтво", то мали на увазі селянське мистецтво.

Вже давно поряд з селянським з'явилося робоче фольклор, а потім -- міський. Є і фольклор інтелігенції. Народилися пісні геологів, туристів, студентів, школярів.

В фольклор увійшли твори Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Кольцова і багатьох інших поетів.

Взаємодіяти з літературою, використовувати її досвід фольклор починав ще з XVIII ст. Під прямим впливом чутливої романтичної поезії виник новий жанр міського романсу.

Література, в свою чергу, здавна вчилася у фольклору.

За рахунок фольклору постійно збагачується літературний і розмовний мова. Адже у творах усної народної творчості багато старовинних і місцевих (діалектних) слів.

Не випадково Пушкін закликав: "Читайте простонародні казки, молоді письменники, щоб бачити властивості російської мови ".

"Російська література". Енциклопедія для дітей. М., Аванта +, 1998.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru/