Чеська мова h2>
Широков О. С. p>
Після
смерті Болеслава Хороброго (1025), в Чехії, як і в Польщі, і як в цей же час
на Русі, почалися усобиці, а в князівському роді Пшемисловічей - боротьба за престол
та інтриги. Князь Вратіслав домігся від німецького імператора в 1086 особистого
королівського титулу, але тільки в 1158 р. король Владислав отримав від Фрідріха
Барбаросси визнання цього титулу спадковим; це був початок чеської
державності. p>
За
часу витоки чеської нації збігаються з національними витоками Малої Русі - з
початком піднесення Галича за Ярослава Осмомисла (прав. 1152-1187) та Великої
Русі - перша літописна згадка про Москву в 1147 р., піднесення
Ростово-Суздальського князівства при Андрій Боголюбський (прав. 1157-1175), а
також з виділенням і підйомом двох різних самостійних південнослов'янських
держав - сербській Рашки: жупанство Стефана Неманьї (прав. 1164-1190) і
Другого Болгарського царства (1185-1187). У цей час завершився останній
загальнослов'янський звуковий процес - падіння зредуковані. У чеському, як і в
інших західнослов'янських мовами, сильні ъ і ь збіглися в єдиному [e] (sen, mech,
dest '; den). Найбільшого значення в межах Священної Римської Імперії
Німецької Нації Чеське (богемське) королівство досягло за Пржемисла
(Оттокаре) II (прав. 1253-1278), сучасника Данила Галицького, Олександра
Невського, Івана II Асена (у Болгарії). До кінця його правління всередині королівства
посилилися феодальні усобиці, зросло німецький вплив, а до 1306 династія
Пржемисловічей вичерпалася. P>
До
років останніх Пржемисловічей належать перші пам'ятки чеської писемності.
У XIII-XIV ст. відбувся ряд важливих для чеської мови специфічних
фонетичних змін. Завершилася, зокрема, що почалася в XII ст. переогласовка-пересування
під впливом попередніх м'яких приголосних голосних a, u в e, i (ciz