Тюркські елементи в мові "таємного оповіді монголів "

В. І. Рассадін

"Потаємне сказання монголів ", монгольська хроніка 1240 р., займає в ряду пам'яток середньовічної монгольської літератури особливе місце. Хоча з часу його відкриття минуло вже 150 років, воно постійно привертала і продовжує залучати дуже пильну увагу вчених усього світу і йому присвячено безліч досліджень, все ж не можна сказати, що цей пам'ятник вивчений до кінця і з усіх боків. Гірше за все він досліджено в лінгвістичному аспекті, особливо відносно складу лексики та її походження.

"Потаємне сказання ... "- це значний за обсягом текст, особлива цінність якого для лінгвістів полягає в тому, що він висвітлює різноманітні сторони життя монгольського суспільства епохи XIII ст. і відповідно включає в себе слова з численних семантичних груп, причому слова конкретно що датуються, про які безперечно відомо, що вони вживалися монголами тієї епохи і були їм зрозумілі. Інакше кажучи, цей пам'ятник фіксує величезний пласт лексики монгольської мови 750-річної давності. Тому для порівняльно-історичної монголістікі "Потаємне сказання ..." надає безцінний фактичний матеріал. Великий інтерес для вивчення історії монгольських мов в зв'язку з цим має виявлення іншомовних запозичень у складі лексики даного пам'ятника, бо в тимчасовому відношенні мова "таємного оповіді ..." коштує набагато ближче до мови древніх і середньовічних тюрків, ніж сучасні монгольські мови.

Навіть побіжного погляду компаративісти на мову "таємного оповіді ..." достатньо, щоб визначити, що в ньому міститься досить помітне кількість тюркських елементів. При цьому виключимо тюркські топоніми, етноніми і антропонімів, пов'язані із завоюванням монголами територій Середньої Азії, Поволжя і Північного Кавказу, населених тюрками. Само собою зрозуміло, що в параграфах пам'ятника, що описують ці події, ми зустрінемо тюркські назви річок (Идилия [1] - Волга, СР тюрк. Ітилем, Ідел - Волга; Ердіші - Іртиш), міст (Уругенчі - Ургенч, Отарар - Отрар, Букар - Бухара), назви тюркських народів і племен (карлу'ут - Карлуков, канлін - кангли, кібча'ут - кипчаки, баджігід -- башкири, уйгуд - уйгури), імена людей (Джалал ед-Дін, Мелік), титули (Солтан, бек, ідікут) і т.д.

Для монголістікі ж важливіше виявлення тюркізм, що ввійшли в тканину монгольського мови, в той час у ньому адаптувалися і поширених на правах власне монгольських елементів мови. Цікавим у цьому відношенні матеріалом можуть послужити, наприклад, особисті імена монголів тієї епохи. Так, у найближчому оточенні Чингіз-хана були монголи з іменами Отчігін-нойан, Бельгутай, Мунлік, Алакуш-Дігіткурі, Кудус-Калчан. Ці антропонімів або їх складові частини явно тюркського походження.

Назва Отчігін, наприклад, складається з тюркських слів від [2] 'вогонь; вогнище, багаття' і Тигина (Тегін) 'принц', закономірно дав на монгольської мовному грунті фонетичний рефлекс чігін, тобто в оригіналі було від Тигина - 'молодший принц, спадкоємець батьківського вогнища '. Слово Тигина (Тегін) було звичайним компонентом імен стародавніх тюрків з правлячої Каганському будинку приклад, древнетюркської імена Алп-Тегін, Кюль-Тегін, Йарук-Тегін).

Монгольське ім'я Бельгутай містить тюркське слово Бельгії 'знак, ознака, прикмета' і є калькою з древнетюркської бельгюлюг 'примітний, помітний'.

Назва Мунлік теж безперечно тюркського походження. Про це свідчить суфікс -лик в його складі. Тільки поки що не зовсім зрозуміло, чи відбувається воно від древнетюркської мунг 'страждання, горе, тяготи, нужда, турбота', якщо враховувати форму цього імені, зафіксовану в "Потаємне сказанні ..." і розшифровану в цьому виді С. А. Козином, яку ми беремо за основу, або, як вважають Елденгтей і Ардаджаб [1985, с. 130], це ім'я має варіант Менглік і сходить до тюркських слову менг 'родимка, рідна пляма', означаючи в такому разі 'має рідна пляма '. У той же час можна припустити і монгольську адаптацію древнетюркської менгіліг 'радісний, веселий; відчуває радість' (від др.-тюрк. Менгу 'веселощі, радість, щастя') або менгілік 'радість; щастя'.

Назва Алакуш-Дігіткурі містить компонент Алакуш, який, поза всяким сумнівом, є тюркським словосполученням ала куш, що означає 'пегая птах'. Крім значення 'птах' слово куш має в древнетюркської мовою ще й семантику 'ловчий сокіл 'і часто зустрічається у складі древнетюркської особистих імен типу Кара-Куш.

Перший елемент монгольського імені Кудус-Калчан сходить, на нашу думку, до древнетюркської кудуз (Кутузов) 'буйний, скажений', яке зустрічається у складі древнетюркської особистих імен (пор., наприклад, давнє тюркське ім'я Кутуза Урунгу -- буквально "буйний Урунгу ').

Але найбільше тюркських елементів спостерігається у складі особистих імен у Найманов і кереітов, які, до речі, зазнали і більший вплив древнетюркської культури, особливо через релігію, - деякі історики навіть вважають, що це тюркські племена. В "Потаємне сказанні ..." зафіксовані, наприклад, такі особисті імена Найманов і кереітов, як Алтун-Ашук (з ін-тюрк. алтун ашук 'золота кісточка' або алтун ашук 'золотий шолом'), Кучулук-хан (з ін-тюрк. кюч-люг 'сильний, могутній'), Йеді-Тублук (з ін-тюрк. йеді туглук 'семізнаменний'), Інанча-Більгекан (з ін-тюрк. Инанчу Білзі кан, СР древнетюркської особисті імена Білзі-Каган, Кюл Білзі хан, Инанчу Білзі, Инанчу цур; тут инанчу - Від ін-тюрк. инанч 'віра, довіра; довірений' - вживається і як титул, сходить до ін-тюрк. инан-'вірити, довіряти'; Білзі - це ін-тюрк. Білзі 'мудрий' - від ін-тюрк. біл-'знати; вміти'), Сангум (з ін-тюрк. сангун -- військовий титул), Елькутур (тут два древнетюркської слова: ель і кутур, при це ель 'племінний союз, народ' часто зустрічається у складі древнетюркської особистих імен, СР, наприклад, Ель Бугу, Ель Темюр, Ель Чур, а кутур є фонетичним варіантом ін-тюрк. Кутузов і теж означає 'буйний, скажений'), Гучугудун-Буйрук-кан, Буйрук-кан, Курча-кус-Буйрук-кан (тут компонент Буйрук сходить до ін-тюрк. буйрук, буйурук 'наказовий', вживається також і як титул, назва посади, від ін-тюрк. буйур-'наказувати') та ін

Таким чином, історичний та етимологічний аналіз монгольських особистих імен, зафіксованих у тексті "таємного оповіді ...", представляє великий науковий інтерес і міг би скласти тему самостійного монографічного дослідження.

Далі, для порівняльно-історичної монголістікі не менш цікавий і важливий факт наявності в мові пам'ятника слів общемонгольского характеру, що мають паралелі в тюркських мовах і які є в той же час общетюркскімі. Слова цього типу зазвичай складають об'єкт дослідження алтаістов. Таких слів у тексті "Таємного оповіді ..." зустрічається безліч. У всякому разі, нами виявлено понад 600. Сюди можна віднести, наприклад, такі слова, як Арча 'туя, кипарис' (пор. тюрк. артуч, артиз 'ялівець'), арганджі, аргамджі 'прядив'яна мотузка, аркан' (пор. тюрк. аркан), інгірчак 'Однорядне сідло' (СР тюрк. ингир, ингирчак 'в'ючна сідло'), омору 'верхня частина грудей' (пор. тюрк. омуз в тому ж значенні), катун 'ханша' (пор. тюрк. катун в тому ж значенні), Кадара 'харіус' (СР сибирське тюркське кадирги в тому ж значенні), карган, Карагай 'густа трава' (пор. тюрк. Карагай 'степова акація, Карагай'), кана - 'кровоточити' (пор. тюрк. кана-у тому ж значенні від тюрк. кан 'кров'), бічних 'силач' (пор. тюрк. бігу 'герой; силач'), сал 'пліт' (пор. тюрк. сал в тому ж значенні), таолай 'заєць' (пор. тюрк. табишкан в тому ж значенні), джоріку 'направлятися; вказувати, чекати, присуджувати' (пор. тюрк. йори-'йти, ходити, пересуватися ') і т. п. При цьому дослідження алтаістов, проведені в Останнім часом, переконливо показали, що багато хто з подібних слів є запозиченнями з давніх тюркських мов, наприклад Кутуков 'щасливий дух' -- від тюрк. кут 'щастя, і душа, життєва сила, дух', кудурга 'подхвостная шлея у сідла '- від тюрк. кудурук 'хвіст' і т. п.

Слід відзначити, що в ряді випадків такі общемонгольскіе тюркізм в "Потаємне сказанні ... "ще зберігають значення, більш близькі до вихідних, ніж відповідні слова в сучасних монгольських мовах. Ср, наприклад, общемонг. На деяких портативних 'деякі' - в "Потаємне сказанні ..." Джар 'половина' з тюрк. йарим 'половина' (від тюрк. ЄАР-'розділяти, розколювати'); общемонг. інаг, янаг 'улюблений, кохання' - в "Потаємне сказанні ..." інакшим 'вірний', що пояснюється тюркськими ина-, инан-'вірити, довіряти', инанч 'віра, довіра'.

Наявність подібних общемонгольскіх слів у мові "таємного оповіді ..." свідчить про те, що ці слова, в XIII в. вже ввійшли в плоть і кров монгольської мови, які стали широко вживаними і звичайними для загального розмовної мови монголів тієї епохи, адаптовані монгольською мовою за багато століть до "таємного оповіді ...", і ми сміливо можемо вважати їх наявність в цій мові вже в I тис. н. е.., в епоху, коли в степах Центральної Азії володарювали стародавні тюрки.

Порівняльно-історичний аналіз лексики "таємного оповіді ..." дозволив виявити в мові пам'ятника, крім того, безліч специфічних слів, тюркське походження яких не викликає сумніву. Найбільш переконливими прикладами можуть послужити наступні слова:

алашас 'коні' (§ 273: ... алашас сеусес-і ано даоуліджу ... "набравши ... коней і прислуги ") - від тюрк. Алаш 'мерин; шкапа; коня'. Про тюркській походження монгольського алашас див у Е. В. Севортяна [1974, с. 137];

ал 'червоний, яскраво-червоний' (§ 238: ал деел ... "багряниця" від тюрк. ал 'червоний, світло-червоний '. У сучасних монгольських мовах це слово відомо лише в поєднаннях типу бур. (устар.) ал кулі 'червоно-жовтий', Х.-монг., калм. ал улаан 'яскраво-червоний'. Про битованії кореня ал в тюркських мовах і про його монгольських відповідностях див у Е. В. Севортяна [Там же, с. 125, 126];

алгінчі (н) 'передовий дозор, дозорець, шпигуни, провідник, головний пікет' (§ 37, 38, 123, 273, 281) - від тюрк. ал 'перед, передня частина; лоб'. Про зв'язок монгольського алгінчі з тюркським ал див у Е. В. Севортяна [Там же, с. 124];

алачук 'намет, шатро, курінь' (§ 118: ... адуучін біда-о алачук-а гурту гай! "... для табунники наших курінь готовий!") - від тюркського. Ср ін-тюрк. алачу 'намет'. В інших тюркських мовах представлені форми алажик, алачик, алачук 'курінь, намет; халупа, будиночок, хижа ". Про це тюркській слові см. у Е. В. Севортяна [Там же, с. 130-132];

оорчак, оурчак 'розбійник, злодій' (§ 156, 200, 214) - від тюркського. Ср ін-тюрк. огри 'злодій, грабіжник', огур-ла-'красти, грабувати'. В інших тюркських мовах -- огри, огру, огур, увру, ууру, Урів 'злодій, розбійник'. Про тюркській слові див у Е. В. Севортяна [Там же, с. 412 - 414];

олук йасун 'мертві кістки' (§ 201) - від тюркського. Ср ін-тюрк.