Усольський садиба Орлових-Давидових

Олена Кочева        

            

Фасад палацу     

Відомо, що село Усольє було подаровано Катериною II братам Орловим ще в XVIII столітті.

І Усольський садиба, мабуть, найстаріша з нині збереглися в Самарській губернії. Про неї відомо, що в 1812 році дерев'яний графський будинок вигорів разом з більшою частиною села, і заміську резиденцію заново відбудували, тільки тепер з каменю. План забудови садиби, що включає в себе палацовий комплекс, парк і господарські будівлі, був розроблений архітекторами кріпаками Х.І. Сахаровим і О. Цуканова - за участю відомого російського архітектора Дементія Жилярді, відновлює підмосковний маєток графів Орлових. Парк закладався в 40-х роках XIX століття спеціально запрошеним французьким садівником за малюнками самого власника, Володимира Орлова.

Палац будувався у вигляді кам'яного замку з трьома будинками та двома воротами між ними на лицьова (східному) боці, з двома флігелями замість стін на південній та північній сторонах. Пізніше до палацу з заходу був прибудований ще подвір'я з кам'яною стіною і воротами, з двома будинками для лікаря і аптеки по південній та північній лініях флігелів. Кам'яні господарські будівлі зводилися в 50-х роках позаминулого століття, в них містилося до 20 тисяч баранів. Десятиліття спустя були проведені великі перетворення: Усольський вотчина контора була переведено з середнього великого будинку в правий (південний) флігель, в решті половині якого були обладнані кімнати для приїжджих по службі. У самому графському будинку все було перебудовано «у кращому вигляді і смаку, починаючи з підлоги, печей, рам, дверей, ходів і інше і кінчаючи крышею, балконами і верхньої над колишньої контори терасою з будкою для спостереження за Усольє та іншими навколишніми селищами і дорогами, і полями, особливо у випадку пожеж, приїзду Графов, та інших обставин. У Головній кімнаті колишньої контори поставлений стіл для більярд, і портрети Графов 5-ти братів, і в передній цієї кімнати Герби Власника, його дружини, його дітей і всіх його рідних »(протоієрей Сергій Преображенський «Усольський літопис», 1886 р.).        

            

Палац   - Вид з внутрішнього двору     

В лівому флігелі була влаштована парова машина, вал якої проходив через слюсарну, токарних і кузню. Дерев'яні вироби вироблялися в столярної, сільськогосподарські машини і знаряддя зберігалися в приміщеннях в західній стіні до північ від парадних воріт, а на південь була влаштована паровий млин. Тоді ж був зроблений і водопровід-самоплив, прокладений від верхнього Червоного колодязя чавунними трубами на скотний і панський двори.

Так виглядала зразкова передова заміська резиденція місцевого дворянства. Достеменно невідомо, скільки разів на рік спостерігач на верхній терасі панського будинку кричав: «Пан їде!», але що в саду росло 16 сортів бузку, відомо точно. Зараз вціліло від сили п'ять, місцеві жителі використовують парк для випасу худоби. Так чи інакше зруйновані або перебудовані всі 25 об'єктів історичної цінності на території садиби, хоча, напевно, їх було не двадцять п'ять, а набагато більше. Відносний порядок в садибі підтримувався з 1919 по 1975 роки, коли територію займав Усольський сільськогосподарський технікум. Коли технікум перевели в нову будівлю, приміщення садиби в основному були залишені порожніми, що й привело їх до занедбання і розграбування.

Усольський садиба графів Орлових-Давидових ще в 1966 році була прийнята облвиконкомом Куйбишеской області на державну охорону, а в 1980-му була рекомендована Міністерством культури Української РСР для прийняття під охорону як пам'ятник республіканського значення. «Серед російських провінційних садиб, побудованих у початку ХIХ століття на самарської землі, перше місце, безумовно, належить Усольський маєтку. Садиба взята на всесоюзний облік за № 6583 як "пам'ятник архітектури, що охороняється державою "», - писала головний зберігач Самарського художнього музею Тетяна Алексушіна.

Але ніяких конкретних заходів вжито не було, і зараз стан будівель таке, що наступної весни ми можемо побачити одні руїни. На території садиби живуть люди, за чутками - біженці, стіни поступово розбираються на цеглу, деякі приміщення використовуються для утримання худоби.

В 1999 співробітниками Музею історії Усольський краю було проведено обстеження стану графських володінь, ось деякі витримки:

«... Усольський вотчина контора. Стан задовільний, частково порушені елементи декоративної обробки, вироблена внутрішня перепланування приміщень. Однак збереглися чавунні мереживні сходи. Дубові панелі на стінах зафарбовані фарбою, як і кахельні печі. Використовується Усольський с/г коледжем як кабінет сільгоспмашин, на балансі там же. Самое збереглося будівля садиби.

... Будинок графа. Дерев'яні частини половини приміщення знищені пожежею 1990 р., покрівля порушена, підлоги виламані, цегляні стіни всередині розбираються, від кахельних печей не залишилося й сліду. У двох уцілілих кімнатах міститься особистий худобу. Знищений балкон та кам'яне ганок.

... Північний флігель. Відсутні підлоги, перекриття, порушена дах. Найбільш збережена частина використовується під житло.

... Вотчинні лікарні. Північний використовується під житло, південний покинутий.

... Каретник. Залишилися одні стіни, які розбирають на цеглу.

... столярна. Стан те ж, що і у каретника, але збереглися залишки покрівлі. Використовується для утримання худоби.

... Колони, облицьовані вапняком, на південному і північному в'їздах до двору. Колись на них розташовувалися фігури орлів з опущеними крилами. Північні практично зруйновані, з півдня в однієї скинутий верх, почали руйнувати облицювання ».

Пізніше такі великі дослідження не проводилися, але до даного документу зроблено приписку: "На 1.11.2000 р. будівлі № 8 і 8а втрачені повністю, аж до фундаменту" ».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.relga.ru/