Імена в античних латинських написах

Федорова Е.В.

Імена у латинській епіграфіка мають велике значення, так як зустрічаються вони дуже часто. Щоб прочитати ім'я в написі, треба знати як епіграфічні правила написання повного імені, так і основні закономірності римської антропонімії.

За імені можна судити про соціальне становище згаданої особи, а інколи про час і автентичності напису.

1. Імена римських громадян

А. Імена чоловіків

Римське чоловіче ім'я складалося, як мінімум, з двох частин: особистого імені (praenomen) і родового імені (nomen); крім того, могло бути індивідуальне прізвисько або найменування гілки роду (cognomen).

a. Praenomen

Римляни вживали невелику кількість особистих імен, як правило, вони були настільки стародавнього походження, що в класичну епоху значення більшості їх виявилося забутим. У написах особисті імена майже завжди писалися скорочено. Найбільш вживані praenomina:        

A, AVL         

Aulus, в просторіччі   існувала архаізірованная форма Olus, так що скороченням цього імені   може також служити О.             

С         

Gaius, дуже рідко скорочується   як G.             

CN         

Gnaeus (архаїчна форма   Gnaivos), дуже рідко скорочується як GN. Зустрічаються форми Naevus, Naeus.             

D, DEC         

Decimus, архаїчне Decumos.             

L         

Lucius, архаїчне Loucios.             

M         

Marcus, існує написання   Marqus.             

P         

Publius, архаїчне Poblios   (скорочення PO).             

Q         

Quintus, в просторіччі Cuntus,   зустрічаються Quinctus, Quintulus.             

SEX         

Sextus.             

TI, TIB         

Tiberius.             

T         

Titus.                      

Рідше вживалися praenomina:             

АР, АРР         

Appius. За переказами, це ім'я   походить від Сабінські Atta і в Рим було принесено родом Клавдієв.             

К         

Kaeso.             

МАМ         

Mamercus. Назва ОССК   походження, вживалося. тільки в роду Емілія.             

        

Manius.             

N         

Numerius, ОССК   походження.             

SER         

Servius.             

S, SP         

Spurius, може бути також   вжито не як praenоmen, а в своєму первинному значенні (позашлюбний).   Praenomen Pupus (хлопчик) вживалося тільки по відношенню до дітей.     

Решта рідкісні praenomina писалися звичайно повністю: Agripра, Ancus, Annius, Aruns, Atta, Cossus, Denter, Eppius, Faustus, Fertor, Herius, Hospolis, Hostus, Lar, Marius, Mesius, Mettus, Minatius, Minius, Nero, Novius, Numa, Opiter, Opiavus, Ovius, Pacvius (Paquius), Paullus, Percennius (Pescennius), Petro, Plancus, Plautus, Pompo, Popidius, Postumus, Primus, Proculus, Retus, Salvius, Secundus, Sertor, Statius, Servius, Tertius, Tirrus, Trebius, Tullus, Turus, Volero, Volusus, Vopiscus.

Часто старший син отримував praenomen батька. У 230 р. до н. е.. ця традиція була закріплена постановою сенату, так що praenomen батька стало, як правило, переходити до старшого сина.

В деяких родах вживалося обмежена кількість особистих імен. Наприклад, у Корнелій Сципіон були тільки Гней, Луцій і Публій, у Клавдієв Неронов -- тільки Тіберій і Децим, у Доміції Агенобарбов - тільки Гней і Луцій.

Особисте ім'я злочинця могло бути назавжди виключено з того роду, до якого він належав; із цієї причини в роду Клавдієв не вживалося ім'я Луцій, а в роду Манлі - ім'я Марк. За постановою сенату ім'я Марк назавжди було виключено з роду Антонієм після падіння тріумвіра Марка Антонія.

б. Nomen

Всі особи, які належали до одного і того ж роду, мали загальне для всіх родове ім'я, яке в класичну епоху закінчувалося на-ius (Caecilius); в республіканське час зустрічаються також закінчення-is,-i (Caecilis, Caecili).

Родові імена нерімского походження мають такі суфікси і закінчення:        

Сабінські-ОССК         

-enus         

Alfenus, Varenus             

умбрскіе         

-as   

-anas   

-enas   

-inas         

Maenas   

Mafenas   

Asprenas, Maecenas   

Carrinas, Fulginas             

етруські         

-arna   

-erna   

-enna   

-ina   

-inna         

Mastarna   

Perperna, Calesterna   

Sisenna, Tapsenna   

Caecina, Prastina   

Spurinna     

У написах родові імена, як правило, пишуться повністю; скорочення піддавалися тільки імена дуже відомих пологів:        

Aelius         

AEL             

Antonius         

ANT, ANTON             

Aurelius         

AVR             

Claudius         

CL, CLAVD             

Flavius         

FL, FLA             

Iulius         

I, IVL             

Pompeius         

POMP             

Valerius         

VAL             

Ulpius         

VLP     

Більшість родових імен має настільки древнє походження, що значення їх забуто.

З I ст. до н. е.., коли в Римі з'явилися передумови для переходу від республіканської форми правління до єдиновладдя, у осіб, заволоділи верховної владою, все більше і більше стала виявлятися тенденція обгрунтовувати свої права на владу походженням від стародавніх царів і героїв. Юлій Цезар, прагнучи знайти своїм честолюбним прагненням якесь правове та моральне обгрунтування, ще будучи молодою людиною, виголосив на похороні своєї тітки Юлії та дружини Корнелії наступні слова: "Рід моєї тітки Юлії сходить по матері до царів, по батькові ж до безсмертним богам, бо від Анка Марція відбуваються Марців Рекси (= царі), ім'я яких носила її мати, а від богині Венери - рід Юліїв, до якого належить наша сім'я (Юпітер - Венера - Еней - Юл - рід Юліїв). Ось чому наш рід наділений недоторканністю, як царі, які могутністю над усі людей, і благоговінням, як боги, яким підвладний і самі царі "1.

в. Cognomen

Третє ім'я, cognomen, було індивідуальним прізвиськом, яке часто переходило на нащадків і перетворювалося на назву гілки роду.

Наявність cognomen не обов'язково. У деяких плебейських пологах (у Маріев, Антоніо, октави, Сортирай та ін) cognomina, як правило, були відсутні.

Так як praenomen батька переходило до старшого сина, то для того, щоб відрізнити сина від батька, доводилося вживати третє ім'я. У написах зустрічаються Луцій Сергій Перший, Квінт Емілія Другий; в одному написі дід, син і онук іменуються Квінт Фульвія Рустік, Квінт Фульвія Аттіа і Квінт Фульвія Карізіан2.

Cognomina виникли значно пізніше, ніж особисті й родові імена, тому значення їх у більшості випадків зрозуміло.

Cognomina можуть говорити про походження роду (Фуфіі переселилися в Рим з Кампанська Cales містечка і тому мали cognomen Calenus), про пам'ятні події (в плебейською роду Муціев з'явилося cognomen Scaevola "лівша" після того, як у 508 р. до н. е.. під час війни з етрусками Гай Муцій спалив свою руку на вогні жаровні, ніж вчинив тремтячими ворогів і їх царя Порсенну), про зовнішність (Crassus - товстий, Laetus - огрядний, Macer - худий, Celsus - високий, Paullus -- невисокий, Rufus - рудий, Strabo - косоокий, Nasica - гостроносий тощо), про характер (Severus - жорстокий, Probus - чесний, Lucro - ненажера та ін.)

Бували випадки, коли одна людина мала два cognomina, другий cognomen називалося agnomen.

Поява другий cognomen обумовлено частково тим, що старший син часто наслідували всі три імені батька, і таким чином в одній родині виявлялося кілька людей з однаковими іменами. Наприклад, у знаменитого оратора Марка Тулія Цицерона батько і син теж були Марк Туллій Цицерон.

Agnomen найчастіше бувало особистим прізвиськом в тому випадку, якщо cognomen було спадковим. Наприклад, Lucius Aemilius Paullus отримав прізвисько Macedonicus за перемогу над македонським царем Персеєм в 168 р. до н. е.. Диктатор Сулла сам приєднав до свого імені agnomen Felix (щасливий), так що його повне ім'я стало Lucius Cornelius Sulla Felix. Agnomen Felix з особистого прізвиська перетворилося на спадкове (консул 52 р. н. е.. Faustus Cornelius Sulla Felix).

Як правило, agnomina мали члени древніх і знатних родів, які налічували багато гілок і cognomina. У таких пологах cognomen іноді майже зливалося з nomen і вживалося нероздільно з ним для назви роду. Відомий плебейський рід Цецилієм (Caecilii) мав давнє cognomen Metellus, значення якого забуто. Це cognomen як би злилося з назвою роду, який став називатися Цецилії Метелли. Природно, що майже всі члени цього роду мали agnomen.

Багато гілок мав патриціанських рід Корнелією. Один з членів цього роду отримав прізвисько Scipio (жезл, палиця), тому що був поводирем свого сліпого батька і служив йому як би замість посоха3. Cognomen Scipio закріпилася за його нащадками, з часом Корнелії Сципіони зайняли чільне місце у своєму роду і отримали agnomina. В III ст. до н.е. Гней Корнелій Сципіон отримав agnomen Asina (ослиця) за те, що у вигляді застави привів на Форум ослицю, навантажений золотом. Прізвище Asina перейшло до його сина Публій (Publius Cornelius Scipio Asina). Інший представник Корнелій Сципіон отримав прізвисько Nasica (гостроносий), яке перейшло до його нащадкам і стало служити назвою гілки роду, так що в роду Корнелією з гілки Сципіоном виділилися Сципіони Назік. Природно, що Сципіони Назік як індивідуальний прізвиська отримували третій cognomen, так що повне ім'я могло складатися вже з п'яти назв: Publius Cornelius Scipio Nasica Serapio, консул 138 р. до н.е.; прізвисько Serapio (від єгипетського бога Серапіса) йому дав народний трибун Куріацій за його схожість з торговцем жертовними тваринами.

Деякі особи мали по два родових імені, виходило це в результаті усиновлення. За римським звичаям, усиновлений брав praenomen, nomen cognomen та того, хто його усиновлення дітей, а своє родове ім'я зберігав у зміненому вигляді з суфіксом-an-, яке займало місце другого cognomen.

Гай Октавия, майбутній імператор Август, після усиновлення його Гаєм Юлієм Цезарем отримав ім'я Gaius Iulius Caesar Octavianus.

м. Повне ім'я римського громадянина в написах

В написах, як правило, після особистого й родового імені вказується особисте ім'я батька, рідше - діда і прадіда, з додаванням наступних слів, написаних скорочено:        

F, FIL         

filius         

син             

N, NEP         

nepos         

онук             

PRO, PRON, PRONEP         

pronepos         

правнук             

ABN, ABNEP         

abnepos         

праправнук             

ADN, ADNEP         

adnepos         

прапраправнук     

Наприклад, ім'я консула 42 р. до н. е.. в написі виглядає так:

L (ucius) Munatius, L (ucii) f (ilius), L (ucii) n (epos), L (ucii) pron (epos), Plancus. [Dess. 886 (prope Gaetam )].

"Луцій Мунацій Планк, Луція син, онук Луція, правнук Луція ... "

В рідкісних випадках praenomen батька стоїть після cognomen або взагалі відсутній.

При повному імені римського громадянина може бути вказана триба (район Риму і прилеглих до нього земель), до якої він приписаний:

L (ucius) Caecilius, L (ucii) f (ilius), Pap (iria tribu), Optatus. [Dess. 6957 (Barcinone)].

Назви триб мають у написах наступні скорочення (зірочкою відмічені міські триби, все решта - сільські):        

Aemilia         

AEM, AEMI, AEMIL, AEMILI             

Aniensis         

AN, ANI, ANIE, ANIES, ANIEN, ANIENS, ANN,   ANNI             

Arnensis (Arniensis)         

AR, ARN, ARNE, ARNEN, ARNENS, ARNI, ARNIEN,   ARNN?, HARN             

Camilla         

CAM, CAMIL             

Claudia         

C, CL, CLA, CLAV, CLAVD             

Clustumina         

CL, CLV, CLVS, CLVST, CRV, CRVST             

* Collina         

COL, COLL, COLLIN             

Cornelia         

COR, CORN, CORNEL             

* Esquilina         

ESQ, ESQVIL             

Fabia         

FAB             

Falerna         

F, FAL, FALE, FALL             

Galeria         

G, GA?, G A?, GAL, CAL, GALER             

Horatia         

Н, HOR, ORA, ORAT             

Lemonia         

LEM, LEMO, LEMON             

Maecia         

МАЄ, MAEC, MAI, ME, MEC, MI             

Menenia         

MEN, MENE, MENEN             

Oufentina         

OF, OFE, OFEN, OFENT, OFFENT, OFENTIN, OFF,   OVF, OVFF, OVFENT, VFEN             

* Palatina         

PA, PAL, PALAT, PALATIN             

Papiria         

P, PA, PAP, PAPER, PAPI, PAPIR             

Pollia         

P, POL, POLL, POLI, POLLI             

Pomptina         

POM, POMEN, POMENT, POMI, POMP, POMPT,   POMPTIN, POMT, PONT             

Publilia (Poplilia, Poblilia)         

PO, РОВ, POP, PVB, PVBL, PVBLI,   PVBLIL             

Pupinia (Popinia)         

PVP, PVPI, PVPIN, POPIN             

Quirina         

Q, QV, QVI, QVIR, QVIRI,   QVIRIN, QR, QVR, QIR, CYR, CYRIN             

Romilia         

ROM, ROMIL, ROMVL             

Sabatina         

SAB, SABATI, SABATIN             

Scaptia         

SCA, SCAP, SCAPT, SCAPTINS, SCAT             

Sergia         

SER, SERG, SR             

Stellatina         

ST, STE, STEL, STELLA, STELL, STELLAT, STL             

* Suburana (Sucusana)         

SVB, SVC             

Teretina         

TER, TERET, TERETIN             

Tromentina         

T, TR, TRO, TROM, TROMEN, TROMETIN             

Velina         

VE, VEL, VELL, VELIN, VIL             

Voltinia         

V, VOL. VOLT, VOLTI, VOLTIN, VL, VLT, VVLTIN             

Voturia         

VOT, VET     

Рідко буває зазначено місто, звідки родом згадується в написі особа:

C (= Gaius) Cornelius, C (= Gaii) f (ilius), Pom (ptina tribu), Dert (ona), Verus. [CIL, III, 4057 (Pettaviae in Pannonia Superiori )].

"Гай Корнелій Вер, син Гая, з Помптіновой триби, родом з Дертони ... "(Дертона - Сучас. Тортона - місто лігурів в Північній Італії).

Б. ІМЕНА ЖІНОК

В позднереспубліканское й імператорська час жінки не мали особистих імен, а іменувалися родовими іменами. Так як всі жінки в одному роду мали єдине ім'я, то в межах роду вони розрізнялися за віком. Наприклад, Iulia Maior (= старша), Iulia Secunda (= другу), Iulia Tertia (= третій) і так до самої молодшої (Iulia-Minor).

Знатні жінки могли носити крім родового імені cognomen свого батька, наприклад, дружина Сулли була дочкою Луція Цецилія Метелла далматики і іменувалася Цецилія Метелла, дружина імператора Августа була дочкою Марка Лівія Друза Клавдіан і іменувалася Лівія Друзіллою.

В написах при іменах жінок іноді вказуються praenomen та cognomen батька, а також cognomen чоловіка у родовому відмінку: Caeciliae, Q (uinti) Cretici f (iliae), Metellae, Crassi (uxori). "Цецилії Метелли, дочки Квінта Кретіка, (дружині) Красса ".

З написи випливає, що ця жінка була дочкою Квінта Цецилія Метелла Кретіка і дружиною Красса. Напис зроблено на великому круглому мавзолеї біля Риму на Аппієвій дорозі, в якому похована Цецилія Метелла, дочка консула 69 р. до н.е., дружина Красса, імовірно старшого сина тріумвіра Марка Ліцинія Красса.

2. Імена рабів

В найдавніші часи у рабів індивідуальних імен не існувало. Юридично раби вважалися дітьми пана і були настільки ж безправні, як і всі члени прізвища. Так утворилися архаїчні рабські імена, складені з praenomen пана, батька прізвища, і слова puer (хлопчик, син): Gaipor, Lucipor, Marcipor, Publipor,. Quintipor, Naepor (Gnaeus = Naeos + puer), Olipor (Olos -- архаїчна форма praenomen Aulus).

З зростанням рабовласництва виникла необхідність в особистих іменах для рабів.

Найчастіше всього раби зберігали те ім'я, яке носили, коли ще жили як вільні люди.

Дуже часто римські раби, мали імена грецького походження: Олександр, Антигон, Гіппократ, Діадумена, Музей, Фелодеспот, Філокал, Філонік, Ерот та ін Грецькі імена іноді давали рабам-варварам.

Назва раба могло вказувати на його походження або місце народження: Dacus - дакіец, Corinthus - корінфянін; зустрічаються у написах раби з ім'ям Peregrinus -- іноземець.

Замість імені раб міг мати прізвисько "Перший", "Другий", "Третій".

Відомо, що рабська частка в Римі була дуже важкою, проте це ніяк не відбилося на іменах рабів, у яких немає знущальних кличок. Навпаки, у рабів зустрічаються імена Felix і Faustus (щасливий). Очевидно, ці прізвиська, ставали ім'ям, отримували тільки ті раби, життя яких склалася порівняно вдало. У написах згадуються: Фауст, пекар Тіберія Германіка, і Фауст, завідувач парфумерної крамницею свого господаря Попіль, Фелікс, що відав прикрасами Гая Цезаря, інший Фелікс, управитель володіннями Тіберія Цезаря, і ще один Фелікс, наглядач у шерстоткацкіх майстерень Мессаліни; дочки одного раба з дому Цезарів звалися Фортуната і Феліція.

Неодноразово у рабів зустрічається ім'я Ingenus або Ingenuus (вільнонароджений).

У рабів, що народилися в рабстві, бувають імена Vitalio та Vitalis (живучий).

Не було ніяких твердих правил щодо імен рабів. Тому при покупці раба в офіційному документі його ім'я супроводжувалося застереженням "або будь-яким іншим іменем він не називався "(sive is quo alio nomine est). Наприклад: "Максим, син Батона, дівчинку на ім'я Пасія, або будь-яким іншим ім'ям вона не називалася, близько шести років, отримавши понад договору, купив ... "4.

В написах після імені раба вказується ім'я пана у родовому відмінку та характер занять раба. Після імені пана стоїть слово servus (раб) завжди скорочено SER, дуже рідко S. Слово "раб" часто зовсім відсутня; як правило, його немає у рабів, що належать жінкам. SER може стояти між cognomina двома пана; взагалі строгого порядку слів немає.

Euticus, Aug (usti) ser (vus), pictorr. [CIL, X, 702 (Surrenti in Italia )].

"Евтік, раб серпня (= імператорський раб), живописець ".

Eros, cocus Posidippi, ser (vus). [CIL, VI, 6246 (Romae )].

"Ерот, кухар, раб Посідіппа".

Idaeus, Valeriae Messalin (ae) supra argentum. [CIL, VI, 4426 (Romae )].

"Ідей, скарбник Валерії Мессаліни ".

Проданий раб зберігав nomen або cognomen свого колишнього пана в зміненому вигляді з суфіксом-an-:

Philargyrus librarius Catullianus. [CIL, VI, 6315 (Romae )].

"Філаргір, переписувач, куплений у Катулла ".

3. Імена вільновідпущеників

Раб, відпущений на волю, отримував praenomen і nomen свого пана, який ставав його патроном, а своє колишнє ім'я зберігав у вигляді cognomen. Наприклад, раб на ім'я Апелла, відпущений на свободу Марком манну Приймемо, став називатися Марк Манней Апелла5. Рабиня Басса, відпущена Луцієм Гостілій Памфілії, отримала ім'я Гостілій Басса (praenomina жінки не мали) 6. Луцій Корнелій Сулла відпустив на волю десять тисяч рабів, що належали особам, загиблим під час проскрипцій; всі вони стали Луціямі Корнелія (знаменита "армія" з десяти тисяч Корнелією).

В написах часто зустрічаються імена імператорських вільновідпущеників: пекар Гай Юлій Ерот, кравець театральних костюмів Тиберій Клавдій Діптер, що відає тріумфальної білої одягом імператора Марк Кокцей Амбросій, що відає мисливської одягом імператора Марка Ульпія Евфросін, що відає прийомом друзів імператора Марк Аврелій Сукцесія та ін

В написах між nomen і cognomen вільновідпущеника скорочено вказується praenomen пана і коштує L або LIB (= libertus), дуже рідко вказується триба:

Q (uintus) Serto [rius], Q (uinti) l (ibertus), Antiochus, colonus pauper. [CIL, IX, 5659 (Treae in Italia )].

"Квінт Сортирай Антіох, вольноотпущеннік Квінта, бідний колон ".

В рідкісних випадках замість praenomen колишнього пана варто його cognomen:

L (ucius) Nerfinius, Potiti l (ibertus), Primus, lardarius. [CIL, XII, 4483 (Narbone )].

"Луцій Нерфіній Прим, вольноотпущеннік Потіто, ковбасник ".

вільновідпущеники імператорського дому в написах позначаються скорочено AVG L (LIB) = Augusti libertus (після nomen або після cognomen):

L (ucio) Aurelio, Aug (usti) lib (erto), Pyladi, pantomimo temporis sui primo. [Dess. 5186 (Puteolis )].

"Луцію Аврелію Пілад, імператорському вільновідпущеники, перша пантоміму свого часу ".

Рідко зустрічаються вільновідпущеники з двома cognomina:

P (ublius) Decimius, P (ublii) l (ibertus), Eros Merula, medicus clinicus, chirurgus, ocularius. [CIL, XI, 5400 (Asisii in Italia )].

"Публій Децим Ерот Мерула, вольноотпущеннік Публія, лікар-терапевт, хірург, окуліст ".

вільновідпущеники жінок в написах позначаються скороченням • L (перевернута буква З являє собою залишок архаїчного жіночого praenomen Gaia):

L (ucius) Crassicius, (= mulieris) l (ibertus), Hermia, medicus veterinarius. [CIL, V, 2183 (Venetiis )].

"Луцій Крассіцій Гермія, вольноотпущеннік жінки, ветеринарний лікар ".

вільновідпущеники міст в якості родового імені отримували ім'я Publicius (від publicus громадський) або ім'я міста: Aulus Publicius Germanus, Lucius Saepinius Oriens et Lucius Saepinius Orestus - відпущеники міста Сепіна в Італіі7.

Лікарі, служителі божества Ескулапа (грец. Асклепія), зазвичай носили його ім'я. Наприклад, Гай Кальпурній Аськлепіад - лікар з Прузи у Олімпу, який отримав римське громадянство від імператора Траяна8.

Однак ім'я Асклепій, або Асклепіад, не завжди належало лікаря: в одній написи зустрічається Асклепіад, раб Цезаря, мраморщік9.

вільновідпущеники корпорацій зберігали в своєму імені їх назви: вільновідпущеники корпорації Лоскутников і кравців (fabri centonarii) називалися Fabricii і Centonii.

4. Імена провінціалів

Особи нерімского походження разом з отриманням права римського громадянства отримували praenomen і nomen імператора, а своє колишнє ім'я зберігали у вигляді cognomen.

Наприклад, вільнонароджений парфянін Мігдоній, узятий в полон римлянами, отримав право римського громадянства і став іменуватися Гай Юлій Мігдоній10.

Жителі колоній, заснованих римлянами, носили ім'я засновника колонії. У Тацита згадуються едуй Юлій Сакровір і тревіри Юлій Флор і Юлій Інд, предки яких отримали право римського громадянства при Юлії Цезаре11. В одній написи з Мезії зустрічаються ремісник Юлій Геркулан, його дружина Юлія Вівенія, їхні діти: Юлій Марціан, Юлій Марцеллін, Юлія Марція, Юлія Ераклія та онука Юлія Марцелліна12.

В африканських написах трапляються Гай Юлій Пелоп Салапут, магістр Карфагена13, Марк Аврелій Аммоніон і Аврелій Алети, жителі єгипетського міста Гермополіс Бoльшего. В одній іспанської написи згадані разліватель масла Марк Юлій Гермесіан, його син Марк Юлій Гермес Фронтініан і його онук теж Марк Юлій Гермесіан14.

Аналогічне явище мало місце і в Північному Причорномор'ї, зокрема в Херсонесі. Агеполіс, один з видатних мешканців міста, отримав римське громадянство при імператора Тита Флавії Веспасіаном і став іменуватися Тит Флавій Агеполіс. У інших херсонеських написах згадуються Ульпія, що отримали громадянські права за імператора Марка Ульпія Траяне15.

5. Імена в позднереспубліканское і імператорська час.

Імена імператорів і членів їх сім'ї

З початку імперії в римської антропонімії намічаються деякі зрушення, які розвиваються по двох прямо протилежних напрямах: від трьох традиційних імен (praenomen, nomen, cognomen) до скорочення або збільшення числа офіційних імен.

Передумови до цього були закладені вже в самому характері римського імені, коли старший син (або усиновлюваних) отримував всі три імені батька, а в подібних випадках було необхідність у додаткових іменах.

Повним тричленні ім'ям на практиці користувалися рідко; мабуть, воно здавалося громіздким. Повні імена вживалися тільки у важливих документах (імена магістратів, власників, свідків і т. п.). З творів римських істориків видно, що зазвичай ту чи іншу людину звали скорочено, переважно по nomen або cognomen. Гай Марій увійшов в історію як Марій, а його супротивник Луцій Корнелій Сулла - як Сулла; сталося це, очевидно, тому, що рід Корнелією був дуже великий, тоді як в роду Маріев ніхто більше відомий не був.

Перший крок по шляху скорочення офіційних імен зробив засновник Римської імперії, увійшов в історію під ім'ям Октавіана Августа, хоча за життя так ніколи не називався. Його ім'я було Гай Октавія. Після усиновлення Гаєм Юлієм Цезарем йому годилося б називатися Гай Юлій Цезар Октавіан, проте в написах (з 40 г. до н.е.) він іменується тільки як Імператор Цезар. Таким чином, він фактично виключив зі свого імені родові імена Юлій і Октавіан, а слово "імператор" як би перетворив на особисте ім'я. Зробив він це, очевидно, тому, що за знатності плебейський рід Октавієм не міг йти ні в яке порівняння з патриціанських родом Юліїв.

В 27 р. до н.е. спадкоємець Юлія Цезаря додав до свого офіційного імені подарував йому сенатом титул Augustus (від augeo - збільшувати: подавець благ, благодійник держави або звеличений богами).

Дочка Августа Юлія була одружена з Марком Віпсаній Агріппою, великим полководцем і іншому серпня. Рід Віпсаній не відрізнявся знатністю, і в написах зять Серпень іменується тільки як Марк Агріппа (без родового імені). Більш того, родове ім'я Віпсаній офіційно не перейшла до жодного з п'ятьох дітей Агріппи і Юлії. Старша дочка замість Віпсаній Старшій звалася родовим ім'ям своєї матері - Юлія, молодша дочка - Агрипина по cognomen батька. Віпсаній Агрипина звалася тільки дочка Агріппи від першого шлюбу.

Не маючи спадкоємців, серпень усиновив двох синів Агріппи і Юлії, які, на римської традиції, повинні були б зберегти родове ім'я батька у вигляді cognomen Віпсаніан. Однак цього не сталося; у написах усиновлені називаються Гай Цезар і Луцій Цезар. Після їх ранньої смерті серпня усиновив в 4 р. ще двох: старшого сина своєї жінки Лівії Друзіллою від першого шлюбу і третього сина Агріппи і Юлії.

В першому шлюбі Лівія Друзіллою була одружена з Тіберія Клавдія Нерона, від якого в неї було два сини. Старший успадкував всі три імені батька, а молодший, як пише Светоній, спочатку звався Децим, а потім Нерон16. Отже, спочатку він був Децим Клавдій Нерон, а потім став Нерон Клавдій Друз (cognomen Друз належало батькові Лівії Друзіллою, якого звали Марк Лівій Друз Клавдіан). Звали дітей Лівії Друзіллою скорочено: Тіберій (майбутній імператор) і Друз (батько майбутнього імператора Клавдія).

Повний ім'я третього сина Агріппи, яка народилася після смерті батька, мало б бути Марк Віпсаній Агріппа Постума. Однак Светоній називає його Агріппа17 і Марк Агріппа18, а Тацит - Агріппа Постум19.

Після усиновлення вони стали офіційно іменуватися Тіберій Юлій Цезар і Агріппа Юлій Цезар. На відміну від першої пари усиновлених вони отримали родове ім'я Юлій, в як особистих імен за ними збереглися ті імена, якими їх звали звичайно, причому Агріппа з cognomen перейшло в praenomen.

Одночасно на вимогу серпня Тиберій усиновив свого племінника (сина свого молодшого брата Нерона Клавдія друзі, друзі Старшого); усиновлений став іменуватися Германік Юлій Цезар (в історію він увійшов під іменем Германіка). Praenomen Германік утворилося з cognomen.

Рідної син Тіберія став називатися Друз Юлій Цезар (в історії він відомий під ім'ям Друза Молодшого), його praenomen Друз утворилося з cognomen його дядька Нерона Клавдія Друза.

Таким чином, можна відзначити наявність двох тенденцій: перехід cognomen в praenomen (Нерон, Друз, Агріппа) 20 і відмова від вживання nomen і cognomen, в якому зберігається колишнє nomen (Юлій, Октавіан, Віпсаніан, Клавдіан).

Очевидно, Серпень соромився своїх предків октави і родичів Віпсаній, але не хотів, щоб його дорікали в цьому, і викреслив взагалі родові імена у себе і в першу пари усиновлених. На час усиновлення другої пари влада серпня, ймовірно, зміцніла настільки, що він ніби пригадав про існування родових імен і дав другий парі nomen Юлій, але без cognomen Клавдіан і Віпсаніан (зубожілий Віпсаній не могли стояти поруч зі знаменитими стародавніми Клавдія).

Головне полягає в тому, що серпня фактично дав поштовх до довільного зміни імені.

З часу серпня пропуск родового імені у Юліїв став ніби традицією, і хоча усиновлені в 4 р. отримали nomen, проте в написах Германік іноді іменується просто Германік Цезар, а син Тіберія Друз Молодший - Друз Цезар.

Тиберій, став імператором, іменувався тільки без nomen: TI CAESAR.

Пропущено було родове ім'я у внука Тіберія (сина Друза Молодшого): TI CAESAR.

Сини Германіка офіційно звалися NERO IVLIVS CAESAR (або NERO CAESAR) і DRVSVS CAESAR; молодший син Германіка імператор Калігула іменувався З CAESAR AVG GERMANICVS (дуже рідко IMP З CAESAR).

З вбивством Калігули скінчилася династія Юліїв, і влада перейшла до Клавдія. Характерно, що у всіх Клавдієв nomen зберігається, очевидно, для того, щоб їх відрізнити від Юліїв, так як praenomina і cognomina у Юліїв і Клавдієв були одні і ті ж.

Першим імператором в роду Клавдієв став онук Лівії Друзіллою, дружини серпня, молодший син Друза Старшого, який іменувався Тиберій Клавдій Друз Германік. Ставши імператором, він прийняв ім'я Тіберій Клавдій серпня Германік (в історію він увійшов під ім'ям Клавдія).

Клавдій одружився (вчетверте) на своїй племінниці Агрипині Молодшій (дочки Германіка і Агрипини Старшій, рідний внучки серпня) і усиновив її сина від першого шлюбу Луція Доміції Агенобарба, який отримав родове ім'я Клавдій, але не зберіг своє родове ім'я у вигляді Доміциана; він отримав ім'я Тіберій Клавдій Друз Германік Цезар і cognomen Нерон, яке перетворилося на його особисте ім'я, під яким він увійшов в історію. Ставши імператором, він прийняв ім'я NERO CLAVDIVS CAESAR AVGVSTVS GERMANICVS.

По-різному звалися жінки Юліїв і Клавдієв. Хоча всі жінки роду Юліїв мали nomen, проте фактично Юліями називалися тільки донька і внучка серпня. Всі три дочки Германіка були теж Юлії, але звалися вони не за традицією "Старша", "Друга", "Третя", а по cognomen: Юлія Агрипина (по cognomen своєї матері Агрипини Старшій), Юлія Друзіллою (по cognomen своєї прабабки Лівії Друзіллою) і Юлія Лівілла (по nomen своєї прабабусі Лівії Друзіллою), фактично дочок Германіка звали Агрипина, Друзіллою і Лівіллой.

Внучка Германіка, дочка імператора Калігули, була Юлія Друзілла21. Друзіллою її назвали, очевидно, тому, що Друзіллою була улюбленою сестрою Калігули.

Жінки роду Клавдієв, навпаки, розрізнялися не по cognomen, а по родовому імені. Дочок імператора Клавдія звали Клавдією, Антоній (по nomen її бабки Антонії Молодшій) і октаві (по nomen її прадіда серпня). Так як офіційне ім'я Октавії (дружини Нерона) CLAVDIA OCTAVIA, то, ймовірно, і друга дочка звалась Клавдією Антоній. Це перший випадок, коли жінка має два родових імені.

Дружина Серпень Лівія Друзіллою після його смерті була офіційно прийнята в рід Юліїв і отримала титул Августи, так що стала іменуватися Юлія Августа22.

серпня був першою людиною, що перетворив титул "імператор" в офіційне praenomen. До республіканського час цей титул примушували полководцю сенатом або солдатами за велику перемогу і зберігався за ним до його повернення в Рим, де давав йому право на те, щоб справити тріумф. Сулла носив цей титул довічно. Юлій Цезар прийняв його як praenomen23. Однак у Цезаря він ще не був символом вищої влади, а тільки вказував на зв'язок полководця з солдатами, і не увійшов до офіційний титул Цезаря (у його монетах "титулу "імператор" немає) 24.

серпня, за повідомленням Тацита, отримував цей титул 21 раз25 і офіційно зробив його своїм praenomen - IMP CAESAR, у той час як у полководців епохи республіки цей титул слідував за ім'ям (М. Tullius imperator). Серпень дав титул імператора як praenomen своїм пасинка Тиберія і Друзу26, тому що в той час це слово ще не було синонімом верховного правителя.

Імператор Тиберій виключив слово імператор із свого офіційного імені (TI CAESAR AVG), але дав його своєму племіннику усиновленій Германіка за перемогу над германцамі27. Агрипина Молодшу Тацит називає дочкою імператора, хоча батько її Германік ніколи главою держави не бил28. Слово імператор остаточно втратило свій колишній сенс під час правління Тіберія, про що Тацит пише наступне: "Тіберій, вважаючи війну закінченою, надав Блез і те, щоб легіони вітали його імператором: це була старовинна честь для полководців, які після успішного закінчення війни, серед радості і ентузіазму який здобув перемогу війська оголошували загальним криком. Бувало кілька імператорів в один час, але ніхто не був вище за інших. І серпня допустив для деяких осіб цей титул, а тепер і Тіберій для Блеза, але в останній раз "29.

Наступні монархи беруть цей титул як praenomen, але ще нерішуче. Тільки в рідкісних випадках Калігула, Клавдій і Нерон іменуються IMP З CAESAR, IMP TI CLAVDIVS, IMP NERO CLAVDIVS CAESAR AVG GERMANICVS, частіше praenomen IMP в їх титулах відсутній. Імена Гальби і Вітелло писалися і з praenomen IMP і без нього. Тільки починаючи з Отон, всі монархи мають praenomen IMP, яке стає формальною ознакою особи, що володіє вищою владою в державі. Веспасіан, повне ім'я якого спочатку було Тит Флавій Веспасіан, приймає офіційне ім'я IMP CAESAR VESPASIANVS AVG (або IMP VESPASIANVS CAESAR AVG).

З цього часу IMP CAESAR AVG стає обов'язковою частиною імператорського імені. Виняток становлять тільки Луцій Вер (161-169) і Постума (258-267) -- без титулу серпня, Коммод (176-192) - без praenomen IMPERATOR.

Певний порядок імен виробляється не відразу, що видно з таких прикладів:        

Гальба (68-69):         

SER GALBA IMPERATOR CAESAR AVG або IMP SER SVLPICIVS GALBA CAESAR   AVG             

Веспасіан (69-79):         

IMP CAESAR VESPASIANVS AVG або IMP VESPASIANVS CAESAR AVG             

Тит (79-81):         

IMP TITVS CAESAR VESPASIANVS AVG або IMP TITVS VESPASIANVS CAESAR AVG             

Доміциан (81-96):         

IMP DOMITIANVS CAESAR AVG або IMP CAESAR DOMITIANVS AVG             

Нерва (96-98):         

IMP NERVA CAESAR AVG або IMP CAESAR NERVA AVG     

Починаючи з Траяна (98-117), персональне ім'я імператора стоїть між IMP CAESAR і AVG: IMP CAESAR NERVA TRAIANVS AVG.

Адріан (117-138): IMP CAESAR TRAIANVS HADRIANVS AVG.

Починаючи з Антоніна Пія (138-161), після традиційного IMP CAESAR ставиться особисте ім'я імператора: IMP CAESAR T AELIVS HADRIANVS ANTONINVS AVG PIVS.

Марк Аврелій (161-180): IMP CAESAR M AVRELIVS ANTONINVS AVG.

З I ст. починають все частіше й частіше з'являтися довільно складені імена, так як руйнування традиційної римської антропонімії, початок якому поклав Серпень, поступово стало захоплювати більш широкі кола суспільства.

Дружина Нерона Поппея Сабіна за всіма правилами мала б називатися Олліей, так як була дочкою Тита Оллія, проте, як пише Тацит, вона взяла ім'я свого діда по матері Поппея Сабіна30.

Про Гальба Светоній пише: "Усиновлена своєю мачухою Лівією, він прийняв її nomen разом з cognomen Оцелл і змінив praenomen, назвавшись Луцієм замість Сервія, - це особисте ім'я він носив, поки не став імператором "31.

Відступ від стародавніх традицій позначилося в тому, що praenomen батька, що переходили до старшому синові, іноді стало переходити до всіх синів одночасно.

Такий принцип освіти імен можна спостерігати на прикладі Флавіїв. Тит Флавій Сабін одружився з Веспасіі Поллі. Старший їхній син успадкував всі три імені батька, а молодший син Тит Флавій Веспасіан (майбутній імператор) в якості cognomen отримав видозмінений nomen своєї матері. За традицією-anus мало б вказувати на колишнє nomen усиновленої особи, однак у даному випадку цього значення вже нет32. Імператор Тит Флавій Веспасіан був одружений на Флавії Домицилли. Старший їхній син (майбутній імператор Тит) носив всі три імені свого батька, а молодший син Тит Флавій Доміциан (майбутній імператор Доміциан) отримав cognomen з-anus, утворене від другого імені матері.

В написах II ст. з'являються особи з такими іменами, які з точки зору традиційної римської антропонімії видаються фантастичними. В одній написи є консуляр Муммій Нігер Валерій Вегет33. У нього відсутній особисте ім'я, на першому і третьому місці стоять два родових імені (одне плебейського, інше патриціанського роду) і два cognomina на другий і на четвертому місці. В іншій написи згадується особа з ще більш дивним ім'ям: префект преторія Тіберій Юлій Аквілін Кастріцій Сатурнін Клавдій Лівіан34.

З II ст. увійшло в моду мати багато імен. Батько консула 169 р. в одному написі має 13 імен35, а його син - 38 імен36.

Особливо часто відступу від традиційного побудови імені зустрічаються в провінціях.

В IV-V ст. старі praenomina і nomina майже зовсім виходять з ужитку.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ancientrome.ru