Особливості інтеграції іммігрантів з колишнього СРСР

Федоров Н.

Етнічна міграція з колишнього СРСР призводить до зростання російської діаспори в далекому зарубіжжі. У країнах з іншою культурою перед іммігрантами неминуче постає проблема інтеграції в суспільство і народ, який їх прийняв. Дане дослідження було проведено нами в Мюнхені (Німеччина). Ми прагнули показати, як складаються соціальні та етнічні взаємини росіян і представників інших російськомовних народів з німцями, якою мірою іммігранти включаються в життя німецького суспільства. З початком життя за кордоном перед нашими співвітчизниками виникають принципові проблеми: як жити з іншим народом? Як освоювати нову культуру, спосіб життя і стиль мислення? Як вчинити зі своєю мовою і чи зберігати зв'язку з росіянами, що живуть поруч і в Росії? Головна увага у нашому дослідженні приділялася етнічним росіянам, але також євреям, українцям і росіянам німцям.

Основним критерієм поняття етносоціальної інтеграції іммігрантів, їх включення в суспільство приймаючої країни є трансформація розмовної мови, культури і самосвідомості (1).

Саме етнічна єдність це насамперед повсякденний національну мову, який є основою і найбільш очевидним проявом етносу. Він органічно включений у внутрішньоетнічних спілкування, функціонує як засіб соціальної взаємодії всього етносу, створює саму етнічну спільноту. Кожен член етносу сприймає національну мову як притаманне йому від природи спільне надбання. Етнообразующая здатність мови в екстремальних умовах стає сильнішою внутрішніх економічних, релігійних і політичних суперечностей. Національна мова зберігає етнос в умовах постійної життя в інонаціональної оточенні, в умовах імміграції.

Разом з тим для сучасних іммігрантів характерне розвинене двомовність, білінгвізм. Знання мови приймаючої країни є одним з компонентів прийняття рішення про еміграції, умовою безпосереднього спілкування з людьми інших національностей, освоєння нової культури і професійної діяльності. Поряд з мовою найважливіше значення для стійкого життя етносу мають специфічні елементи його культури, такі як звичаї, національне мистецтво, література, преса, релігія, норми поведінки і т. д.

При всій своїй важливості спільність мови та культури не є достатньою для того, щоб визначити, чи зберігають іммігранти свою етнічну приналежність. Етносом є лише та сукупність людей, яка усвідомлює себе як таку, відрізняючи себе від інших аналогічних спільнот та висловлюючи цю ідентифікацію в етнонімі. Етнічна самосвідомість виступає не тільки як найважливіший визначник етнічної приналежності, відтісняють в цьому відношенні навіть ознака рідної мови, але і як сила, яка об'єднує членів етносу і протиставляються їх іншим етносів.

Історія та сучасна громадське життя показують дуже різні форми взаємовпливу етносів, і можна припускати, що шлях російських іммігрантів лежить через дуже багато хто з них. У спеціальній літературі з цього питання виділяють консолідацію, асиміляцію, міжетнічну інтеграцію, акультурації, етнічну ізоляцію, деетнізацію (2)

. При взаємодії етносів часто має місце не лише білінгвізм, але й бікультуралізм, що передбачає накладення на традиційну культуру даного етносу окремих елементів культури іншого. Цей процес зазвичай іменують терміном "акультурації". Зміни можуть проходити як в одному, так і в обох етноси. У житті це означає тенденцію до істотних етнічних змін (3).

У нашому дослідженні російських іммігрантів у Німеччині ми будемо розуміти під інтеграцією етносоціальних інтеграцію, тобто придбання іммігрантами національних і соціальних якостей корінних жителів приймаючої країни. Стосовно предмету дослідження це означає освоєння німецької культури та мови, соціальних норм і цінностей. Розглянуті ж взаємини між етносами можна представити як форми інтеграції.

Іммігранти з колишнього СРСР, що живуть у Німеччині, перебувають у двоїстий положенні. Вони опинилися в іншому світі відносин між людьми, ніж їх власний національний світ, з іншими нормами, інтересами, цінностями, державним устроєм. Вони повинні враховувати ці відмінності, оскільки в іншому випадку їм не вдасться досягти власних цілей еміграції.

Росіяни і єврейські, українські та німецькі іммігранти з колишнього СРСР мають свої національними особливостями, в деяких аспектах різко контрастують з аналогічними рисами корінних німців.

З одного боку, німецький народ і держава, окремі німці та органи влади приймають іммігрантів, допускають їх у свою етносоціальних спільність, залучаючи їх до своїх національних цінностей, суспільного устрою і т. д. З іншого боку, корінний народ і його владу обмежують своїм характером, нормами, правовими установами і просто прямим впливом відносини з іммігрантами та їхніми нащадками.

Для того, щоб іммігрант міг досягти своїх цілей при переселенні в Німеччину, він повинен дозволити що виникло перед ним протиріччя або зберегти свою національну минулої приналежність, або змінити її. Тут, у цьому протиріччі, прихована його головна проблема, що стала об'єктом нашого дослідження: як, яким чином іммігранти з СРСР, зумівши прожити тривалий час у Німеччині (і, зокрема, в Баварії) зберігають або змінюють свою етнічність? Що її зберігає і змінює? Завдяки яким етносоціальних відносин з німцями іммігранти можуть жити в Німеччині? Цілі дослідження етносоціальної інтеграції полягають у тому, щоб описати стан іммігрантів з колишнього СРСР в інонаціональної суспільстві та їх відносини з німцями і оцінити, наскільки іммігранти включені в ці відносини.

Можна висунути наступні гіпотези про те, чт `про можуть іммігранти з колишнього СРСР, досить довго прожили в Німеччині:

інтегруватися в майорітарний етнос і його суспільство;

асимілюватися цим етносом;

аккультуріроваться;

стати відчуженими, ізольованими від німців;

дезінтегріроваться, перетворитися на етнічну "ніщо".

Конкретне зміст взаємин це сформовані відносини німців до росіян, євреїв і інших націй і росіян, євреїв та ін до німців, а також між самими росіянами, євреями та ін Відносини між іммігрантами та німцями складаються в контексті соціально-економічних умов життя і її етнічних компонентів духовних, побутових, сімейних, економічних, мовних, професійних і пр.

Завдання дослідника полягала в тому, щоб знайти подібність і розходження в положенні іммігрантів в порівнянні з німцями. Об'єкт дослідження російські та інші іммігранти з колишнього СРСР у Німеччині (конкретно проживають у Мюнхені). Предмет дослідження збереження/зміна в іммігрантів елементів національної приналежності у соціально-побутових умовах, в зайнятості і доходів, в житловому забезпечення, громадських, особистих і шлюбних відносинах між іммігрантами і німцями і між членами іммігрантських етносів, у мові і культурі, а також вплив німецької культури на ці процеси.

Перераховані вище підстави, з приводу яких складаються суспільні відносини між іммігрантами і німцями, при більш детальному розгляді є показниками інтеграції. До них відносяться:

використання російської та німецької мови в повсякденному житті;

переважання меж-або внутрінациональний брачності;

близькість до німецьким стандартам зайнятості, рівня доходів, житла;

громадська активність і консолідація іммігрантів у Німеччині;

створення національних установ культури, освіти, релігії, громадських організацій, органів самоврядування, преси;

освоєння російської та німецької культури.

Метод дослідження експертиза. У даному випадку вона представляла собою опитування експертів з метою отримати фактичні відомості і оцінки з питань життя іммігрантів. Відповідно до вимог, що пред'являються до експерта, він повинен володіти достатнім досвідом і освітою, необхідними для спостереження й оцінки закономірностей життя іммігрантів, бути компетентним у спеціальних питаннях, пов'язаних з їх становищем, незалежним і об'єктивним, поінформованим, контактним (4). Експертам було поставлено близько 80 запитань, відповіді на які дозволили розкрити досліджувану проблему.

Етносоціальні інтеграція має суспільно-економічні підстави. За одностайною оцінкою експертів, головною привабливою силою Німеччини для іммігрантів є безліч соціальних благ, що надаються їм німецькими властями. "У світі немає такої країни, яка надавала б стільки благ для іммігрантів, кажуть вони. Тут виросло багато поколінь просто за рахунок соціальної допомоги. Ми сидимо на шиї у середнього німця "(протокол 3). Ні принципових перешкод з роботою, з працевлаштуванням. "У Німеччині будь-якої працююча людина в змозі жити по-людськи. Важливо, щоб він працював, не важливо ким "(протокол 3).

Соціально-економічні умови життя іммігрантів в Німеччині, включаючи забезпечення роботою, доходами і житлом, оцінюються експертами як максимально сприятливі. У цьому ми бачимо передумови для будь-якої форми інтеграції іммігрантів з СРСР в німецьку націю і суспільство.

Соціальна інтеграція іммігрантів з колишнього СРСР отримує повні підстави, які дозволяють їм наблизитися по своєму суспільному і економічному стану до німцям, увійти в німецьке суспільство. У першу чергу, це залежить від дій самого іммігранта та володіння ним німецькою мовою, хоча іноді і виникають зовнішні перешкоди прагматизм підходу німців до професійного праці інтелігенції, що зустрічається упередженість німців по відношенню до іноземців і ряд інших. Взаємини між людьми різних націй безпосереднє прояв інтеграційних процесів. На думку більшості експертів, між іммігрантами з колишнього СРСР і німцями взаємини будуються переважно на діловій, прагматичною, а не особистісній основі. Серед іммігрантів можна спостерігати, за оцінками експертів, стійкі прагнення до того, щоб встановити саме ділові стосунки з німцями.

Знайомих серед німців у іммігрантів, що довго живуть в Німеччині, може бути дуже багато (протокол 4). "Люди, які бачать в контактах з німцями якесь майбутнє, природно, шукають цих контактів ". В товариство російської культури "Світ", створеному у Мюнхені, "звертаються молоді люди за допомогою, щоб краще пізнати німців і щоб влаштувати своє особисте життя "(протокол 1).

Виникає інша обставина "Не просто знайти таких німців, які б тебе розуміли "" У Вас є німецькі друзі? "" Так ... немає. Я взагалі не переконаний, що в німців є таке розуміння дружби, яке існує в російському розумінні цього слова. Я не переконаний, що у наших народів однакове розуміння дружби. Можна адаптуватися до німецької життєвого середовища, але це не значить мати друзів серед німців "(протокол 3)." Тут поняття друзів трохи змазано. У мене є хороші друзі німці, які дуже допомагали в життя, і в мене є душевний контакт, але це рідкісна ситуація. У російській розумінні цього слова можуть бути тільки російські друзі. А в німецькому розумінні у всіх є друзі. І нас з німцями завжди буде поділяти наше різне минуле "(протокол 7).

Експерти відзначають, що тривалий час, аж до середини 80-х років, зберігалося позитивне ставлення німців до іммігрантів з СРСР. "Раніше на них чекали, їх приймали, вони були чимось особливим, вони втекли з СРСР, і їм відкривали двері "(протокол 1). Експертами наводяться випадки активної підтримки артистів, художників, письменників, журналістів.

Різке зростання кількості емігрантів до Німеччини з Росії та інших країн колишнього СРСР викликав невдоволення німців, причому іммігранти його розуміють і вважають справедливим. "Зараз стає все гірше й гірше. Коли ми сюди приїхали, нас зустрічали з розкритими обіймами, нам допомагали у всьому. Давали безкоштовні кредити. Німеччина у той час просто дарувала себе, тому що відчувала себе винною за те, що відбувалося під час другої світової війни "(протокол 4).

"З 80-х років були в основному економічні, а не політичні біженці. Ставлення у німців до іммігрантів стало псуватися "(протокол 6)." Раніше брали всіх, кого завгодно, і займалися ними. Це тривало до середини 80-х років. А коли відкрилися ворота через перебудови, то тепер їх навіть терпіти не хочуть. Ідуть дебати, щоб взагалі закрити ворота до Німеччини. Єдиною темою табу залишиться тема євреїв. До німців з колишнього СРСР нову вимогу. Вони повинні пройти комісію перед тим, як приїхати "(протокол 7, а також 3; 6; 8). "Чим більше людей в'їжджало сюди, тим жорсткіше ставало правило, то все більше обмежувалася допомогу іммігрантам. Стали менше давати грошей, стали більш жорсткими критерії "працює не працює". Мені здається, що це нормально " (протокол 5). "Тепер іммігранти розтягують німецьку державу, і ставлення до них стало гірше рівно з тих пір, як почалася широка еміграція в Німеччину "(протокол 1).

Таким чином, відносини між іммігрантами та німцями містять дві протилежності тенденції до зближення і разом з тим чисто зовнішні відносини, відсутність міжнаціонального розуміння. Погіршення психологічної атмосфери по відношенню до іноземців взагалі, у тому числі до росіян, сприяє виникненню тенденції до відчуженню російських від корінних німців. З іншого боку, воно може підсилити свідоме прагнення наших співвітчизників до асиміляції.

Разом з тим, неприязнь до іноземців явище ситуаційне, воно носить скоріше історично кон'юнктурний, а не глибинний характер. Обмеження притоку іммігрантів, можна припускати, приведе до відновлення колишнього лояльного ставлення до них.

Більш-менш тісні особисті взаємини між іммігрантами, внутрішньо-і міжнаціональні шлюби, суспільні, національні об'єднання (громади, земляцтва) показують, що в іммігрантської середовищі домінує своє російське, єврейське, українське.

"Серед іммігрантів є певний, досить велике коло людей, які прагнуть до тісного спілкування. Але є й такі, що принципово не цікавить таке спілкування "(протокол 6)." Росіяни, які потрапили на Захід, різко змінюються. Важко сказати, чому. Вони живуть відокремлено, ведуть себе не по-дружньому " (протокол 4). "З часом іммігранти дедалі більше прагнуть спілкуватися між собою. Перший час після приїзду це спілкування носить чисто діловий характер і пов'язане з допомогою, яку можуть надати ті, хто живе вже давно. Вони в цей час прагнуть скоріше до роз'єднання, ніж до об'єднання. А потім вони прагнуть до спілкування з росіянами. Час змінює прихильності " (протокол 10). "Тут знайти друзів ще важче, тому що ми обмежені своїм вузьким колом. Знайти друзів це щастя. Відбувається нагромадження всіх емоцій, виникає брак спілкування по-русски. Потрібні поїздки до Москви. Зараз більше спілкуюся з російськими іммігрантами. Раніше більше був німецький коло. Це дозволило вивчити мову, не відгородити себе російської середовищем. Не можна обмежити себе штучно російської життям, щоб не загубитися "(протокол 9). Між собою іммігрантів пов'язує "вихід з однієї країни, з одної культури. Можна посміятися над зрозумілими жартами, поспівати давно знайомі пісні це пов'язує їх найбільше. Національність зв'язує в меншій мірі, а політика тим більше "(протокол 6).

Експерти відзначають, таким чином, наявність взаємозв'язку між багатьма іммігрантами з колишнього СРСР у формі безпосереднього спілкування і зміна тенденції взаємодії між ними з плином часу. Цю взаємозв'язок разом з тим не можна назвати досить глибокою. Між поколіннями старої російської і радянської імміграції такий зв'язок, за їхніми спостереженнями, відсутня. Через це між іммігрантами виникає досить сильне відчуження, яке ховається діловитістю, простим взаємодією.

"Кожна з хвиль еміграції (післявоєнна, російські німці, єврейська еміграція) не стикається з іншого. Соціальні потоки різні, їх шляху інтеграції, асиміляції різні. Навіть на початковій стадії, коли вони сюди приїжджають, вони потрапляють в різні місця, в різні соціальні верстви "(протокол 7).

Між російськими почуття спільності виражено слабо. За оцінками екс?? ертов, росіяни не прагне або прагнуть в невеликому ступені до об'єднання між собою, помітно сильніші тенденції до об'єднання та інституціоналізації є у євреїв та українців. Росіяни, вступаючи в особисті відносини, не прагнуть до об'єднання між собою. "Євреї так, німці так. У російських німців є особливість вони живуть величезними родовими сім'ями. Українська громада сильна і багата це діти колишніх поколінь. Вони не ходять ні в які російські організації "(протокол 6).

Таким чином, іммігранти з колишнього СРСР різної національності істотно відрізняються від корінного німецького населення за характером своїх взаємин і поведінки. Одні зберігають ці відмінності завдяки внутрішньоетнічних спілкування, роблячи це часом абсолютно свідомо. Інші прагнуть до тісного ділового спілкування з своїми співвітчизниками, залишаючись відчуженими. Треті обмежуються переважно діловими контактами з німцями.

Проблеми брачності

Міжнаціональні шлюби в іммігрантської середовищі, шлюби між представниками німецької та російської, німецької та єврейської національності, за оцінками експертів, мало поширені. Майже всі експерти досить стримано поставилися до того, щоб розглядати такі шлюби як норму.

Не можна, по думку експертів, однозначно сказати, що росіяни з колишнього СРСР прагнуть до шлюбів з німцями. В основному одружуються "російські німці на російських німців. Це виняток, якщо вони знаходять корінних німців. У євреїв не прийнято одружуватися на неєвреїв. Є, звичайно, і такі люди, яким, щоб тут залишитися, просто доводиться одружуватися на німкені. Є тенденція у російських жінок виходити заміж за німців. Це нетривалі шлюби "(протокол 7)." Є іммігранти, які одружилися з німкеня. Але тенденції одружуватися/виходити заміж за німців такого немає. Я думаю, що у більшості іммігрантів настрій такий, що краще хай чоловік буде своєї національності "(протокол 6).

У німців же є схильність до шлюбу з російськими жінками, причому за оцінкою деяких експертів, "однозначно" (протокол 8). "Є у чоловіків така тенденція. Німці кажуть, що не проти одружитися на росіянці, вони красиві і не такі ліниві "(протокол 9)." Я не помічала, щоб російські прагнули до шлюбів з німцями. Від німців же я часто чула, що добре б одружитися на росіянці. Мої колеги часто висловлюють таке бажання. Це деяка романтика, яка існує в німецькому суспільстві "(протокол 10). Більше того, додає інший експерт, "для більшості німців одружитися на росіянці це відхилення від загальноприйнятих норм. Це тільки розвага, або, найбільше, засіб ведення власного домашнього господарства "(протокол 4).

Таким чином, тенденція до міжнаціональних шлюбів у росіян і німців є неоднозначною. Такі шлюби з боку іммігрантів носять скоріше прагматичний, ніж емоційний характер, а з боку німців мають ще й романтичний і разом з тим досить жорсткий відтінок. Інтеграція, отже, є дуже поверхневою. Сімейне життя, яка повинна була б приводити до змістового зближення і подальшої асиміляції вже перше покоління, володіє тенденцією етнічного відчуження.

соцально-політична активність, проблеми мови та культури

Консолідація більш-менш присутня в безпосередньому спілкуванні, але її немає в політиці. "Іммігранти поза політикою. Навіть якщо стежать, то не дуже розбираються, у них мовний бар'єр "(протокол 9, 7). Питання про будь-яких національних об'єднаннях громадянського або політичного характеру навіть не виникає.

Разом з тим, наявність православної церкви, національних шкіл, установ російської культури, російських газет, а також не політичного, а клубно-благодійного Союзу російсько-німецької молоді, безсумнівно, надає консолідуюче вплив на російських іммігрантів. При цьому, якщо у росіян консолідація з питань політичному і громадському житті практично відсутня, то євреї значно більш активні і згуртовані.

розмовній мові і культурі іммігрантів з колишнього СРСР властиві вельми неоднозначні тенденції. Після п'яти-семи років життя в Німеччині іммігранти "кажуть, звичайно, рідною мовою. І переходити з однієї мови на іншу їм достатньо нескладно. Але сама розмова німецькою мовою більшість іммігрантів сприймає як необхідність, а не власне бажання і прагнення до освоєння іншої мови "(протокол 6).

У використанні німецької мови в повсякденній мові експерти відразу ж проводять відмінності між іммігрантами. Вирішальне значення вони відводять віком. "Для старших це важко, молоді сприймають це з радістю. Для них відкривається шлях до спілкування зі своїми однолітками "(протокол 1, 8). Звичайно, щоденне спілкування на німецькому заважає зберегти російську мову в побутовій обстановці. У сім'ї багато культивують його використання, привчають дітей вдома говорити тільки по-русски (протокол 3). Значна частина російських та єврейських батьків прагне зберегти російську мову. "Але це дуже важко" (протокол 2).

Тенденцію іммігрантів до збереження російської мови та культури у своїх дітей можна відзначити абсолютно твердо точно так само, як і природні перешкоди для цього. Якщо батьки належать до тих, хто емігрував з політичних та ідеологічних причин, зберіг свої заняття і високу кваліфікацію, то спостерігається схильність зберегти російську мову у своїх дітей як рідний. У випадку, коли батьки поїхали з СРСР з економічних, досить прагматичним причин, то російська мова не культивується, його збереження не вважається необхідною справою.

Всі експерти одностайно стверджують, що в Німеччині не існує перешкод для збереження російського мови. Його збереження як свого рідного залежить від того, яке відношення склалося в іммігрантів до росіян, російської культури, до Росії та ін "Ні, таких перешкод немає, особливо тепер, коли навіть не вокзалі невеликого містечка можна купити періодичні видання. Є стільки іммігрантських газет, культурних центрів, можливостей для поїздок. Просто потрібно дуже не любить свій рідну мову, щоб забути його "(протокол 6). Зберегти свою мову" це залежить від культури людини "(протокол 10).

Експерти ставлять збереження рідної мови в пряму залежність від культури самого іммігранта, а не від державно-політичних та суспільно-психологічних факторів. З іншого боку, справа впирається в безпосереднє позасімейних спілкування, в відсутність досить частих зустрічей з співвітчизниками.

Експерти відзначають тенденцію до мовної асиміляції. "Більшість іммігрантів говорять на кошмарною суміші, суржиком "(протокол 3)." Іммігранти говорять по-російськи, але як правило, з використанням будь-яких ідіом з німецького "(протокол 10).

Є і безліч випадків небажання вчити німецьку мову. Він виступає для іммігрантів "в основному як необхідність, а не власне бажання" (протокол 7). Іммігранти "хочуть тільки нормально спілкуватися на німецькій і вчать тільки до тих меж, коли можуть щось пояснити на ньому. Потім перестають навчати. У сім'ях побутові розмови ведуться на обох мовах. Мені доводилося дуже часто спостерігати, що діти неграмотно говорять по-російськи. Вони розмовляють російською тільки з російським батьком "(протокол 6; 7).

Поряд з цим склалася і тенденція сприймати вивчення німецької мови як власну культурну потребу іммігранта. І саме від рівня культури самого іммігранта залежить внутрішня потреба і зовнішня необхідність вивчення мови: "Для багатьох інтелігентних людей завдяки мові відкривається сама німецька культура. Читання німецьких класиків приносить велике задоволення "(протокол 10)." Що стосується культури, духовного життя, то ви можете отримати її одразу, як приїхали. Багато для цього приходять в суспільство "Світ" "(протокол 1)." Повноцінна духовне життя так, однозначно, тут дуже багато установ культури. Часто бувають російські театри. Хочеш відвідуй російські театри, опанувавши німецьким відвідуй німецькі. Все залежить від бажання адже, наприклад, серед тих, хто працював на радіостанції "Свобода" 20 років, є не що говорять по-німецьки "(протокол 10). "Літературу наші іммігранти читають здебільшого німецьку художню. Багато читають російську класику, Достоєвського. Відвідують нормальні європейські виставки, інтернаціональні, великих художників " (протокол 8, а також 2; 3). "Популярні виставки, література з Росії. Багатьом з нас цікаві різноманітні культурні події театри, фільми, виставки. Але мало можливості все це дивитися. Зрозуміло, не можна сказати, що все так відірвані від культурного життя Росії. Є можливості дивитися російське телебачення "(протокол 6)." Можна собі забезпечити повноцінне духовне життя, якщо до цього є бажання "(протокол 3). Іммігранти мають достатньо можливостей включитися в духовне життя німецького суспільства. У них є всі підстави для зближення з німецьким етносом: "Повноцінну духовне життя людина може мати, якщо він знає німецька мова. Якщо він її мав у Росії, то ясно, що він буде мати її і тут. Але не знаючи мови, іммігрант не отримає і половини можливостей для освоєння духовного життя "(протокол 4). Але, як це можна судити за оцінками експертів, більшість російських іммігрантів мало цікавиться російською культурою. Ні масового відвідування російських театрів, виставок, спостерігається стримане ставлення і до російської пресі як емігрантської, так і вітчизняної.

Однак є й особливе ставлення до російської культури, літератури: "Російська культура стоїть на порядок вище німецької. Так, як наші письменники, німецькі ніколи не зможуть писати "(протокол 3)." Я не можу сказати, що рівень культури в Німеччині набагато вище, ніж у Росії. Есть люди, які отримали вищу освіта в повному розумінні слова. Тут дуже складно отримати вищу освіта, німці дуже довго вчаться. І ось про них не можна сказати, що вони більш освічені, ніж росіяни, що отримало гарне університетську або вищу технічну освіту в Росії "(протокол 7)." У мене була маса знайомих серед корінних німців, які закінчили технічні вузи, і я не можу сказати, що в них вищий рівень, ніж у мене. Як журналіст, я відчуваю себе сильніше, ніж німецькі журналісти, які отримали тут освіту. У мене є широта поглядів людини, який закінчив вищий навчальний заклад. Вони тут як щелкопери. І книги видають плоскі. І все це "проходить" "(протокол 8).

Очевидно, що в Німеччині є умови для того, щоб люди російської культури росіяни, німці, євреї могли включитися в німецьке культурне товариство, зберігши себе і свою культуру. Сильний потяг до російської культури відчувають німці. Ольга Лукина, директор культурного товариства "Мир", розповідає: "Я в Гасттайге у найбільшому культурному центрі Мюнхена перша почала втілювати в життя ідею російського театру. Німці почули вперше культурну російську мову саме зі мною, а не тоді, коли стало приїжджати багато росіян. Раніше було кілька акторів на радіостанції "Свобода". Відомі актори з Москви. Я їх об'єднала, і ми стали ставити Достоєвського, Андрєєва. Ставили унікальні п'єси. Ми робили вечора російської поезії, говорили російською з синхронним перекладом. "Abendzeitung" широко висвітлювала виступу нашого театру. Читали Ахматову, Цвєтаєву, Єсеніна, уривки з "Євгенія Онєгіна". Зал був такий забитий, що в газеті написали: "Театр нагадував Театр на Таганці в роки його найбільшої популярності ". Тут виразно проявився інтерес і навіть любов німців до Росії. Потім я почала розпитувати у німців, чи не створити російський театр. Але мені порадили створити Begegnusstadte, тобто створити культурний заклад, при якому буде і театр, як би культурний комплекс. Тоді я вирішила створити "Світ" "(протокол 1).

Русская культура як така у Німеччині інституціоналізоване, вона визнана німецьким суспільство не тільки на рівні соціально-побутовому, а й на громадському рівні: "Тут є російська недільна школа. Це солідна школа, вона безкоштовна. Те, що в російських сім'ях відмовляються вчити російську мову, батьки самі винні. Я знаю багато сімей іммігрантів, де хороші батьки, і вони знають російську культуру краще, ніж середні жителі Москви "(протокол 7). У 1959 році з ініціативи професора Федора Августовича Степуна було організовано "Товариство сприяння освіті російських дітей та молоді". У 1945 році священик Олександр Кисельов відкрив Будинок Милосердного Самарянина. Тепер у ньому знаходиться церква, медпункт з російськими лікарями, руська друкарня, російська початкова школа і гімназія, яка налічує 250 учнів. Кілька років тому була відкрита ще одна російська суботня школа. Зростання останнім часом попит на вивчення російської мови змусив замислитися про відкриття ще однієї російської школи, підготовка до якого йде в центрі "Мир". Заняття проводяться російською мовою 23 години у суботу та неділю, а в інші дні тижня діти займаються в німецьких школах (5). "Точно так само можна говорити про православну церкву, але вона не є етнічним утворенням, хоча росіян там дуже багато "(протокол 7). У Німеччині надана можливість для вивчення російської історії, історії російської еміграції її власними носіями росіянами, євреями, російськими німцями (з колишнього СРСР). "Я задумала писати книгу" Украинские в Мюнхені "хтось сидів в концтаборах, хто був остарбайтер, у кожного своя доля. У більшості трагічна "(протокол 1)." Я займаюся історією Росії, історією німців в Росії з XI століття, коли вони там з'явилися "(протокол 7). Важко заперечувати значення установ російської культури. Їх створення говорить не тільки про тязі до неї і росіян, і німців, а й про загальних, міжнаціональних цілях культурної діяльності, і про державне визнання та підтримки.

"У виборі назви ми виходили з словосполучення "світ мистецтва": світ як земля, як планета і в той же час як взаєморозуміння, як спільність говорить О. Лукіна. Місія "Міра" це місія єднання народів, єднання душ. Тим більше, що по-баварських "світ" означає "ми" ".

Таким чином, культурне життя російських іммігрантів в Німеччині має великі можливості, які використовуються значною їх частиною. За оцінками іммігрантів і згідно з їх власної діяльності можна говорити про чітко прагненні зберегти свою культуру. Проте таке прагнення не можна визнати масовим, на побутовому рівні культурне життя суттєво обмежена. Причина власний рівень культури більшості іммігрантів. Німці в своїй масі проявляють інтерес до російській культурі. Найбільш імовірно, що вони схильні до цілеспрямованої діяльності з її освоєння і можливо більш повного збереження. Вони, отже, не повинні бути зацікавлені у відчуженні росіян від себе точно так само, як і в їх асиміляції.

Русская імміграція має своє ідеологічне вираження в цілеспрямованому збереженні російської культури та історичної пам'яті. Причому, судячи з усього, це неполітична, чисто культурна діяльність.

Проблема протистояння культур

Виразно спостерігається протилежність російської та німецької культур. "Якщо розуміти духовне життя так, як в Росії, то такий духовного життя не вийде. Проблема в тому, що люди, які страждають за подібною духовного життя, це ті, хто емігрував тільки тілесно, а духовно вони залишилися там. Вони мучать своє тіло, потенційно їм ніхто не заважає знайти духовне життя, але потрібно зробити внутрішній вибір, прийняти рішення: або ти приїхав сюди, і твоя духовна і фізична життя буде тут, або ти залишився там душею, а твоє тіло буде тут "(протокол 8).

З боку німців також можна відзначити духовне неприйняття російської: "Чоловік німець. Він не розуміє по-русски. Ми говоримо тільки по-німецьки. Він не любить нічого російського, крім мене. Він бізнесмен, він цікава особистість. Але коли мова йшла про дітей, він сказав, що не хоче мати дітей зі мною. "Ти їх будеш вчити російської культурі і тим самим відсувати їх від мене, віддаляти від мене. Я не хочу, щоб вони знали мову, яка не знаю я. У вас з дитиною буде таємниця через вашу російську культуру "" (протокол 2).

Незважаючи на сприятливі соціальні умови, не можна повною мірою говорити про повноту духовного життя в Німеччині "російського тут не вистачає російської культури, спілкування. На накую-то частина духовне життя середнього російського іммігранта залишається незаповненою. Тому ми з задоволенням ходимо на російські концерти, читаємо літературу, слухаємо передачі, просто спілкуємося по-русски "(протокол 9). "Є єврейські сем?? і, зокрема з України, які цілком усвідомлено хочуть повернутися на Україну. Вони тут добре забезпечені, але в основному через брак духовності хочуть емігрувати. Вони прагнуть до інших європейських країни. Їх тисне німецька ментальність. Тут дуже важко для людини з нормальною психікою. Я знаю масу навіть самих німців (маються на увазі "російські німці". Н. Ф.), які говорять, що, коли я відпрацюю, я поїду звідси. Є багато людей, які купують будинки, щоб їхати з Німеччини на тривалі терміни. Мені хочеться дихати, тут я не можу дихати. Всі важко клімат, юридична система. У Росії важко, а в Німеччині жахлива бюрократична система і ментальність. Такий стан у тих, хто має власні запити, які не зводяться до того, щоб бути тільки одягненим. Російському потрібно завжди щось ще, а цього "щось ще" тут немає. Якщо б це тут було, то й німці не хотіли б так активно звідси їхати. Я знаю багатьох таких. Німці (з колишнього СРСР) їдуть до Австралії, хочуть отримати роботу в Америці "(протокол 7, а також 1, 2, 9).

"Нещодавно в Німеччині вийшла книга "Fortschritt nach Inen" ( "Успішний шлях всередину"). У ній йдеться про те, що потрібно пройти великий шлях від суспільства споживання до товариства культури. Що стосується Німеччини, то стадію споживання вона вже пройшла, вона навчилася споживати. В усьому панує якийсь раціум. Тут ніхто нічого не робить просто так, тут люди вміють грамотно споживати, тільки продаючи себе. Щоб консуміровать і дорожче продати, кожен створює свій професійний імідж. А потім цей імідж з віком потрібно піднімати. Що Щодо Росії, то їй належить пройти ступінь споживання, а ступінь культури у неї вже позаду. Нам якраз треба зараз тільки навчитися консуміровать. Ви задумайтеся, адже ми росли зовсім по-іншому. Я займалася музикою. Навіщо? Я нічого від цього не отримала. Це все потрібно, але не для того, щоб чогось досягти. Звичайно, тут є люди, для яких можна займатися неминущим цінностями. Але це дуже багаті люди, вони можуть собі дозволити розкіш духовного життя. У інших це Arbeitsstil "(протокол 7).

Таким чином, російська і німецька культура занадто різні, щоб можна було говорити про нормальної інтеграції, тобто про рівномірне поєднання їх в індивіда. Точно так само проблематична і асиміляція. Залишається етнічне відчуження, яке не ізолює росіян від німців, а залишає їх внутрішню культурне життя, духовність у собі, поза зв'язком з культурою інших етносів.

На відміну від дорослих іммігрантів першого покоління, про друге покоління судження вельми суперечливі. "Діти іммігрантів вже не хочуть ні читати російські книжки, ні дивитися російське телебачення. Вони вже ближче до німців, до німецької культури і реальності і втрачають російську культуру. Часто можна бачити, що їм намагаються допомогти у збереженні російської культури і мови, але вони нерідко опираються цьому, вони не бачать для себе перспективу в знанні цього "(протокол 4)." Син читає тільки щось німецьке. Пушкіна та інших російських авторів, яких ми привезли з