Культура Азербайджану

Система освіти і наука

Загальне початкове навчання було введено в Азербайджані в 1928. У тому ж році був здійснено перехід з арабської системи писемності на латинську, а в 1939 - на кирилицю. Число грамотних серед дорослого населення до 1917 становило бл. 10%, в 1939 - 82,8%, а в 1959 досягло 97%. У 1959 було запроваджено обов'язкове восьмирічна освіта, а в 1966 - загальну середню освіту. В даний час у середніх загальноосвітніх школах навчається бл. 1,9 млн. школярів.

У Азербайджані діють бл. 50 вищих навчальних закладів, в яких здобувають освіту приблизно 100 тис. студентів. Найбільші вузи країни - Азербайджанська державний університет ім. Расулзаде (заснований в 1919, бл. 11 тис. студентів), Інститут нафти і хімії (заснований в 1920, бл. 15 тис. студентів), Азербайджанський технічний університет, Азербайджанська педагогічний інститут російської мови та літератури ім. М. В. Ахундова, Азербайджанська державний інститут іноземних мов, Азербайджанський медичний університет ім. Н. Нариманова, Консерваторія ім. У. Гаджибекова, Державний сільськогосподарський інститут в Гянджі та ін В останні роки з'явилося кілька приватних (перший з них - Хазарський університет, заснований в 1991, навчання ведеться англійською мовою) і міжнародних вузів. Серед останніх виділяється Західний університет (заснований в 1991, налічує бл. 1000 студентів). У Кавказькому університеті навчання ведеться турецькою мовою. Є також філії Дагестанського та Дніпропетровського університетів. Більшість вузів знаходиться в Баку.

Основні наукові дослідження проводяться в інститутах Академії наук Азербайджану, створеної в 1945 (в Інституті філософії та права, Інституті історії, мови та літератури ім. Г. Нізамі, Інституті економіки, а також в інститутах природничого та технічного профілю). Найбільша бібліотека Азербайджану -- Державна бібліотека ім. М. Ахундова, найбільше сховище документів -- Національний архів.

Література і мистецтво

Такі давні епоси, як Кітаба Деде Коркуд (Книга мого діда Коркуда, 11 ст.), а також поезія більш пізнього періоду (Гянджеві Нізамі, бл. 1141-1209; Мухаммеда Фізулі, 1494-1556) є частиною спільного з анатолійським турками літературного спадщини. Відмінною рисою азербайджанської літератури є усна поезія ашуг (народних співаків-поетів), традиції якої збереглися до теперішнього часу.

Письмова азербайджанська література виникла після остаточного включення країни в складу Росії на початку 19 ст. Її основоположник Мірза Фаталі Ахундов (1812-1878) є також родоначальником азербайджанської драми, яка отримала подальший розвиток у творах Наджаф-бека Везірова (1854-1926) і Абдуррагіма Ахвердова (1870-1933). Першу азербайджанську газету «Екінчі» ( «Орач») в 1875 почав випускати Гасанбек Зардабі (1837-1907).

Після закриття в 1877 російською владою газети «Екінчі» виходили малотиражні журнали «Зія» ( «Зоря», 1879-1881), «Зія і Кавкасія» ( «Зоря Кавказу», 1881-1884) і літературний журнал «Кешкюль» (1884-1891). Із закриттям «Кешкюля», аж до революційних подій 1905 в Росії, припинився випуск видань на азербайджанською мовою. Настало ослаблення державного контролю зробило Баку провідним центром мусульманської журналістики в Російській імперії. Між 1905 і 1917 в різний час виходило бл. 60 газет та інших періодичних видань (газети «Хаят» - «Життя» і «Іршад» - «Путівник», літературний журнал «Фуюзат» - «Благо» і популярний сатиричний журнал «Молла Насреддін» та ін.)

Надії періоду національного підйому знайшли своє втілення в поезії Алекперов Сабіра (1862-1911). Серед видатних літераторів цього періоду - Джаліл Мамедкулізаде (1866-1932), драматург Гусейн Джавід (1884-1941), поет Мухаммед Хаді (1879-1920). Літературне відродження, що почалося після 1905, висунуло завдання подальшого очищення мови, цього разу від османського впливу. Цей рух виникло одночасно з пантюркізм, які проповідували об'єднання всіх тюркських народів. Трибуном пантюркізму був Алібек Гусейнзаде (1864-1940).

У 1930-і роки в результаті сталінських чисток Спілка письменників Азербайджану зазнав значних втрати. Жертвами репресій стали такі провідні літератори, як Гусейн Джавід, Салман Мумтаз, Курбан Мусаєв, Таки Шахбазов, Алі Назім і Міка Мушфік. Нормою творчості став соціалістичний реалізм. Політичний конформізм привів до загального зниження художнього рівня літератури, хоча в цей час продовжували творити такі талановиті письменники, як Самед Вургун (1906-1956), Джафар Джабарли (1899-1934) і Ільяс Ефендієв (нар. 1914). Після 1945 істотне місце зайняло новий літературний напрям, розвиває тему єдності радянського і іранського Азербайджану. Його найбільш помітними представниками були письменники Мамед Ордубади (1872-1950) та Мірза Ібрагімов (нар. 1911), а також поети Сулейман Рустам (1906-1989) і Бахтіяр Вагабзаде (нар. 1925).

Кіномистецтво

Широко відомі такі азербайджанські кінорежисери, як А. М. Шаріфзаде, А.І.Бек-Назаров, Т. М. Тагізаде, А. М. Ібрагімов. Сильною стороною азербайджанської кінематографії є документалістика.

Театральне мистецтво

Театр з'явився в Азербайджані тільки в середині 19 ст. Драматичні твори широко представлені у творчості основоположника сучасної азербайджанської літератури Мірзи Фаталі Ахундова. У період між 1905 і 1917 театральне життя Азербайджану перебувала у сфері просвітницьких і благодійних товариств, з'явилися високопрофесійні театри. У цей період, зазначений культурним піднесенням, була поставлена перша азербайджанська опера Лейлі і Меджнун (1908), написана Узеір Гаджибекова за мотивами однойменної поеми Фізулі (16 ст.).

З приходом радянської влади театри були націоналізовані. У 1920 в Баку відкрився Азербайджанський драматичний театр, а в 1924 - Театр опери і балету.

Архітектура і образотворче мистецтво

У багатому архітектурній спадщині Азербайджану позначилася його багатогранна історія і різні зовнішні впливи, але найбільш сильний відбиток залишив ісламський період. До ісламським архітектурних пам'ятників відносяться в першу чергу мечеті, мінарети, мавзолеї, караван-сараї (заїжджі двори) і медресе (мусульманські школи), а також фортеці, включаючи символ Баку - унікальну, що має в плані форму овалу Дівоча вежа (12 ст.). Добре збереглася історична давня частина Баку з палацами Ширваншахов і Шекінська ханів. У період нафтового буму 19 в. в столицю проникла європейська культура, що знайшло відображення і в архітектурі.

У класичному азербайджанському прикладному мистецтві використовувались перські та ісламські стилі і прийоми, які знайшли відображення в керамічних виробах, карбування, килимах, каліграфії, рукописних ілюстраціях, зокрема в мініатюрах знаменитої тебрізской школи. Прикладне мистецтво характеризується вишуканістю і багатством декору.

Засоби масової інформації

У Азербайджані в даний час зареєстровано ок. 400 газет, але регулярно виходять менше 50. Державою фінансуються газети «Азербайджан» (орган Міллі меджлісу, більше 70 тис. прим., на азерб. яз.), «Бакинський робітник» (бл. 40 тис., на рус. яз.), «Ені Азербайджан» ( «Новий Азербайджан», орган однойменної партії), «Халк» ( «Народ», понад 30 тис. примірників, на азерб. Яз.). Деякі партії видають на власні кошти свої газети ( «Азадлиг», бл. 40 тис. прим., на азерб. яз. -- орган Народного фронту Азербайджану, «Мусават» і «Мухаліфат» - партії «Мусават», «Міллієт» - Партії національної незалежності, «Істіглал» -- Соціал-демократичної партії, «Хурріет» - Демократичної партії Азербайджану). Крім того, виходить ряд незалежних газет. Найбільший тираж з них має «Вишка» (бл. 50 тис. прим., на рус. яз., видається з 1928). У продаж надходять російські та західні газети і журнали.

Перші радіопередачі відбулися в Баку в 1926. Телебачення почало мовлення в 1956. Більшість радіо-і телевізійних станцій знаходиться в державній власності. Передачі ведуться переважно азербайджанською, а також на російською мовами.

У 1998 в Баку працювали 3 турецькі, 3 російські, 2 національні державні та 2 комерційні телестанції. Працює телецентр і в Нахічевані. Передачі з Туреччини і Росії ретранслюються через супутники. Бакинські комерційні станції, АНС-КМ і «Сара», випускають програми російською та азербайджанською мовами, показують американські фільми, дубльовані російською мовою.

Свята

У Азербайджані офіційно відзначаються такі свята і пам'ятні дати: Новий Рік - 1 січня, Міжнародний жіночий день - 8 березня, Новруз-байрам - 20-21 березня, День Перемоги - 9 травня, День Республіки - 28 травня, День збройних сил Азербайджанської Республіки - 26 червня, День Незалежності - 18 жовтня, День Конституції - 12 листопада, День національного відродження - 17 листопада, День солідарносьті азербайджанців всього світу - 31 грудня. Крім того, відзначаються мусульманські свята, в тому числі Курбан-Байрам (свято жертвопринесення), Ураза-Байрам (свято разговіння) та ін

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/