Чехов і Лу Синь: історико-генетичні та типологічні аспекти

Тісні історичні зв'язки між Лу Синьому і Чеховим давно викликали великий інтерес літературознавців як в Китаї, так і за кордоном. Деякі називали Лу Синя "китайським Чеховим", вбачаючи в їхніх життєвих долях і в їхній творчості багато схожих рис: обидва вони вийшли з медицини: обидва були письменниками-реалістами; і той і інший писали короткі оповідання, беручи в якості персонажів простих людей; обидва були тонкими психологами; обом була близька іронія: обидва. любили лаконізм письма. Спільного багато - аж до того, що обидва були хворі туберкульозом.

Мета цієї дисертації дослідження історико-генетичних зв'язків творчості Чехова і Лу Синя та їх типологічної близькості, постановка проблеми впливу і своєрідності, і тим самим - спроба висвітлити одну з найважливіших сторінок в об'ємистій книзі зв'язків російської та китайської культур.

. Актуальність теми дисертації визначається саме цим колом поставлених в роботі завдань. Дві великі літературні системи російських і китайських - взаємодіяли один з одним протягом майже століття. Порівняльне вивчення різних національних літератур нині стало одним з найважливіших методів у світовій науці. І Чехов, і Лу Сінь були письменниками, що жили в переломний період століття. Саме взаємодія їх творчості, точніше кажучи, зіткнення між китайською і російською літературами сприяло народженню новітньої китайської літератури. Нині під кінець 20-го століття, дуже важливо осмислити пройдені шляхи. Проведений у даній роботі порівняльний аналіз формування світогляду обох письменників, передумов їх творчості і їх естетичних поглядів дозволив знайти пояснення подібності та відмінності в художніх системах Чехова і Лу Синя, поставити проблему впливу російської літератури, зокрема Чехова, на цього китайського письменника, що в кінцевому рахунку може допомогти з'ясуванню деяких сторін об'єктивних законів літературного розвитку.

Новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше більш систематично і всебічно обгрунтовані проблеми історико-гепетіческіх зв'язків та типологічного схожості Чехова і Л у Синя в художній творчості. У літературознавстві Росії і Китаю - величезна кількість робіт про Чехова і про Лу Синьо окремо, але дуже мало досліджень, присвячених порівнянню їх мистецтва. Більшість авторів зачіпає лише якийсь один аспект перегуків між творчістю Лу Синя та Чехова - найчастіше в статтях чи книгах по іншій темі; спеціально ж і більш конкретно співставлення їх творчості приділялося уваги все ще недостатньо. Дана робота робить спробу доповнити порівняльне дослідження російського і китайського дослідників, таких, як С. Д. Балухатий, Ва Цзінь, Ван Фужень, Го Можо, М. П. Громов. А. Б. Дерман. В. Б. Катаєв, Р.Міллер-Будницька, В. В. Петров. Л. З. Позднеева, Е. А. Полоцька, К. Рехо, В. М. Рогов, Н. Т. Федоренко, А. І. Роскін, А. П. Саричев, В. І. Семанов, В. Ф. Сорокін, Сяо Сань, Фен Сюефен, Хань Чанцзін, Чжао Цзін'шень, А. П. Чудаков, М. Е. Шнейдер та ін

Апробація роботи. Дисертація обговорювалася й одержала схвалення на засіданні кафедри російської літератури МПГУ і рекомендована до захисту Вченою радою інституту. Частини роботи були повідомлені у вигляді доповідей і виступів на конференції молодих вчених у чеховському музеї в Москві в 1994 р., в Пекінському ун-ті в 1994 р. За матеріалу дисертації опубліковані 2 друковані роботи.

Практичне значення дисертації. Результати, отримані в дисертації, створюють основу для більш глибокого і багатостороннього дослідження не тільки творчих зв'язків Лу Синя та А. П. Чехова, але і дають матеріал для вивчення зв'язків двох літератур у цілому, звертаючи увагу на складні теоретичні питання цієї взаємодії. Робота може бути використана викладачами і студентами в курсах порівняльно-типологічного вивчення літератур, семінарських заняттях на філологічних факультетах.

Під Введенні дається теоретичне обгрунтування проблеми дисертації, обгрунтовується актуальність теми, дається короткий нарис історії проникнення російської літератури в Китай і відомості про перекази чеховських творів на китайський мова. Творчість Чехова завершує російську літературу критичного реалізму XIX в. Загальновизнано вплив чеховської прози і драматургії на російську літературу та театр XX століття. Однак, щоб правильно визначити місце і роль того чи іншого великого письменника в історії літератури, недостатньо розглядати його вплив лише тільки всередині власної літератури, потрібно також дослідити вплив його творчості в масштабах світової літератури. Тільки так ми можемо в повній мірі оцінити ціну і сенс творчості великого письменника.

Проблема літературного впливу - один з найскладніших в літературознавчої науки. Що письменник запозичив, а що виникло в результаті його власного іманентного розвитку? Як сплелися і впливали один на одного власні прийоми художника і що "взяті" у інших? Чому було взято те, а не інше? Що стало результатом впливу, а що типологічного збігу? Проблемам генезису, впливу, традиціям присвячена велика література - роботи А. Н. Веселовського, Ю. Н. Тинянова, В. В. Виноградова. А. П. Скафтимова, В. Я. Берковський, М. П. Алексєєва і ін Справжня дисертація ставить своїм завданням дозволити на конкретному матеріалі зіставлення двох письменників хоча б частину всіх цих різноманітних проблем.

Характер схожості між творами Чехова і Лу Синя складний. Тут з'єднані результати безпосереднього впливу. запозичення і об'єктивних типологічних збігів. обумовлених схожими соціальними умовами і загальним контекстом світової літератури XIX - початку XX ст. Однак спільність закономірностей самого літературного процесу в обох письменників, як нам здається, відноситься до типологічному сходження.

Ще в 1909 році Лу Сінь разом з братом Чжоу Цзоженем підготував і видав у Токіо двотомний ''Зарубіжних Збірка оповідань ", до якого увійшли два оповідання Чехова "У садибі" і "На засланні". У грудні 1934 р. він опублікував під загальним заголовком "Три дивних історії": перекладені ним з німецької мови оповідання Чехова "Симулянти", "З щоденника помічника бухгалтера "і" То була вона ". Потім пішла публікація в його ж перекладі оповідань "З записок запального людини "та" Злий хлопчик ", а трохи пізніше -" Загадкова натура "і" Інтриги ". Разом з останніми двома оповіданнями Лу Синь спробував опублікувати також переведення розповіді "Лев і Сонце", але він був заборонений гоміньданівського цензурою. Однак в 1936 р. Лу Сінь видав збірка "" Злий хлопчик "та інші дивовижні історії" у який йому все ж таки вдалося включити всі вісім чеховських оповідань. Далі під Введенні викладається історія вивчення творчих зв'язків Чехова і Лу Синя в китайському і російському (радянському) літературознавстві. Виникнення. Будь-якого впливу завжди пов'язано як із соціальними змінами, так і іманентними законами розвитку самої літератури. Тільки розглядаючи будь-який вплив в історичних і об'єктивних, конкретних і складних взаємозв'язках, ми зможемо по-справжньому зрозуміти місце і роль Лу Синя в історії сучасної китайської літератури, витоки її народження і розвитку. Одночасно ми зможемо глибше зрозуміти світове значення Чехова і російської літератури.

Глава перше. Чехов і Лу Сінь як новатори і родоначальники російської та китайської літератур XX століття.

Доля письменника належать до порівняно невеликої категорії письменників-реформаторів, їхні імена позначають віхи на шляху своїх національних літератур, поворотні моменти в їх історичному розвитку. Один з головних схожих моментів творчості обох художників полягає у прагненні відновити стару літературну систему. Вони усвідомлювали свою відмінність від своїх літературних попередників, рішуче вели пошук нових шляхів у реалізмі.

Сенс творчості Чехова, його художній метод і багато творів виявилися загадками, не розгаданими його сучасниками. Ще за життя Чехова критики, не усвідомлюючи всієї новизни чеховського творчості, намагалися віднести його то до натуралізму, то до символізму, то до імпресіонізму. На його адресу висловлювалися різноманітні закиди. Причина сліпоти сучасників Чехова була саме в його новаторство.

Чехов не приєднався до жодного з сучасних йому політичних напрямків і течій громадської думки. Його ідеал - бути вільним художником, про що він написав одного разу у відомому листі до О. Плещеєва. З цим пов'язаний головний конструктивний принцип творчого мислення Чехова - принцип об'єктивного зображення. Він неодноразово висловлювався про необхідність об'єктивності, про невтручання автора у справи і слова героїв, про непотрібність нав'язливих оцінок.

Інший найважливішою новаторською рисою чеховського творчості було нове ставлення до однієї з головних категорій російської літератури XIX ст. - Категорії типізації.

У творах Чехова нічого шукати типів, - стверджує А. Чудаков, - це нова й небувала ще які до цього часу поезія конкретних фактів і тих різноманітних настроїв, які ці факти викликають.

Особливу роль у прозі Чехова грає-деталь. Вона для Чехова була одним з головних засобів стимулювання творчої уяви читача. Чехов зумів надзвичайно скоротити кількість деталей, необхідних йому як художнику для вираження того чи іншого явища.

Але головне, що вніс нового у використання деталі Чехов - це абсолютно нова її функція, що відрізняється від художньої деталі у інших письменників: "Деталь дана не тому, що потрібна безпосередньо для даної сцени чи сусідньої сцени, де вона затребуються. Вона присутня тут потім, що явище бачиться і малюється в індивідуальної разове, у всій його цілісності, з усіма його подробицями, важливими і неважливими. Або-показується, ніби воно малюється таким чином ".

Майстерність Чехова-письменника стало результатом і до певної міри художнім підсумком розвитку російської реалістичної літератури XIX століття. Чехов увібрав, ввібрав у себе і по-своєму втілив в жанрі короткого оповідання ідейно-художні досягнення російської соціально-психологічного роману.

Молодий Лу Сінь з іноземної літератури раніше всього познайомився в перекладах з творами англійських, американських, французьких, німецьких авторів.

Однак з усієї західної літератури жодна не мала настільки прямих тісних зв'язків з художньою творчістю Лу Синя, як російська реалістична література.

У дисертації розглядаються основні етапи впливу російської літератури на творчість Лу Синя. Тут важливо відзначити не тільки вплив на нього окремих російських письменників, таких, як М. В. Гоголь, А. П. Чехов, Л. Андрєєв, але вплив всієї російської літератури в цілому. Вплив Чехова на Лу Синя більш значно, ніж будь-якого іншого письменника. Сам Лу Сінь говорив: "Чехов - автор, якого я люблю більше за інших ".

Лу Сінь - визнаний родоначальник нової китайської літератури. Його новаторство втілилося перш за все у сфері літературного жанру. Його основним художнім жанром став розповідь. Хоча в тривалої літературної історії Китаю до Лу Синя було створено більше 10 тисяч новел, всі вони істотно відрізняються від лусіневскіх оповідань. Оповідання і повісті Лу Синя своєю широкою узагальненістю і типовістю в значній мірі підвищили епічність і виразність малого жанру.

Лу Сінь відрізняється від своїх попередників також відносно принципів типізації. У авторів старовинних романів персонаж або зол, або добрий. Природно, при цьому прийомі типізації значно ослаблені соціальне значення і глибина реалізму твори.

Лусіневскіе розповіді не оспівують позитивних героїв і не судять негативних осіб. Лу Синь прагнув знайти в індивідуальному людину сліди впливу багатосторонній соціальної реальності і як можна ширше розкрити істотні проблеми реальної життя через складний характер персонажа, щоб надати своїм творам універсальне соціальне звучання.

І ще в одному відношенні пролягла відмінна грань між творами Лу Синя і старими романами - у формі розповіді. На початку XX століття в Китайській "Викривальні прозі" стало використовуватися розповідь від першого особи. Це був новий прийом, пов'язаний з поступовим пробудженням особистості і з запозиченнями з іноземних літератур.

Природно, що Лу Сінь успадкував і розвинув цю традицію. Із загального числа 25 оповідань у "Кличе" і "блукання" 12 було побудовано на викладі оповідачем від першої особи.

Авторська позиція у письменників - "викривачів" - оголена, прямолінійна. Авторська оцінка у Лу Синя як і у Чехова, найчастіше вводиться в ході зовні спокійного оповідання. міститься в загальному психологічному аналізі, пов'язаному з сюжетом.

Не можна ігнорувати ще один важливий елемент новаторства Лу Синя - в області літературної мови. Важко переоцінити внесок Лу Синя у створення нового літературної мови, заснованого на живої народної мови. Заслуга Лу Синя -- саме в тому, що він був найбільш послідовним і успішним борцем проти середньовічної схоластики і мертвого літературної мови вэньяня. Його твори побудовані на основі чистого байхуа. Просторіччя, жива, народна і навіть простонародна мова особливо яскраво і вільно виступали у Лу Синя в монолозі і діалозі. Тут експресія мови, форми поводження з співрозмовником ставали невимушеними, вільними від традиційної церемонії і кодексу честі навіть у тих випадках, коли діючі особи зображувалися в обстановці стародавнього побуту.

Глава друге. Теми, герої, ідеї.

Чехов і Лу Сінь ставили перед собою різні завдання. Для Лу Синя важливою була задача типізації. Для Чехова ж "важливіше, ніж створення типу, образу героя часу, було дослідження природи людських поглядів і діянь - "області думки "," орієнтування "," пошуків за справжньою правдою "".

Про героїв Чехова критика писала з самого початку (і до кінця), що вони звичайні середні люди.

Точно так само всі головні герої Лу Синя походять з середніх і нижчих верств суспільства. Вони так невиключних, є звичайним, з усіма достоінсгвамі і недоліками самих звичайних людей.

Але головне їх спорідненість не в цьому. У російській літературі XIX століття Чехов не перший писав про "маленьку людину", та й Лу Сінь не був першим письменником, який ввів в китайську літературу простої людини. Чи не класова приналежність "маленької людини" цікавила обох письменників, а саме ЛЮДИНА, саме ті люди, що складають абсолютну більшість населення своєї нації, їх різні характери, різні психології та різні вчинки, що відображають зовнішність часу, одним словом, саме сама сутність людини неідеального суспільства становила предмет їхнього дослідження. Звертаючи увагу на "маленького людини "у Чехова. Лу Сінь також поєднав у своїх оповіданнях співчуття до "маленької людини" з критикою його слабкостей. Так і з'явився інший тип "маленької людини" у обох письменників. До типу належать ті герої, які заразилися фальшю, користю, лінню, рабськими міщанськими звичками. Вони викликають у читача вже не співчуття, а антипатію і сміх. У зображенні таких самих героїв іронічний і критичний підхід автора переважив його співчуття до них.

Серед представників "маленької людини" особлива увага повинна звернути і на інтелігенцію. З середини 80-х років XIX століття духовні переживання інтелігенції стали майже центральною темою у творчості Чехова. У цьому відношенні знову зійшлися Чехов і Лу Синь. Вже у збірниках "Клич" і "Блукання" майстерність передачі Лу Синьому таємних думок і переживань героїв найбільш яскраво проявилося в оповіданнях з життя інтелігенції.

У Чехова і Лу Синя є ще одна помітна загальна риса: в їхні твори не входили ні образ піднесеного і шляхетного героя, ні образ "лиходія". Проте є і різниця. Хоча чеховські герої завжди роздумують, сумніваються і мріють, але бажання знайти "справжню істину" завжди притаманне героям в художньому світі Чехова. У Лу Синя персонажі-трудівники більш індиферентні. Вони страждають, але не знають через що і не дошукується причини.

Інтелігенти-герої більш розважливі, але ними володіє почуття смутку і туги. І Чехов і Лу Сінь писали про взаємне нерозуміння людей. Можна назвати десятки чеховських оповідань, основою яких стало це взаємне, непереборне нерозуміння героїв: земський доктор Кирилов і Абогін ( "Вороги"), княгиня Віра Гаврилівна і доктор Михайло Іванович ( "К?? ягіня "), Бєліков і Коваленко (" Людина в футлярі "), Коврін і Єгор Семенович (" Чорний монах "), і багато інші, герої цих та інших чеховських оповідань говорять, думають і навіть страждають "різними мовами", вони приречені на вічне взаємне нерозуміння.

Розповідь "Зловмисник", де люди говорять на одній мові, але зовсім не розуміють один одного, мимоволі викликає в пам'яті лусіневскій розповідь "Справжня історія А-кью" (у главі дається розгорнутий аналіз цього -- одного з кращих - оповідань Лу Синя).

Твори Лу Синя, написані в чеховської манері, зіграли величезну роль у розвитку китайського розповіді. У багатьох оповіданнях Лу Синя ми бачимо як би тінь чеховських творів. Але, читаючи ці в чомусь подібні зображення і розповіді, ми зазвичай відчуваємо, що лусіневскіе картини суворіші і більш безпощадно, ніж чеховські.

Страждання людини у Чехова пояснюється соціальною ситуацією, взаємовиключними життєвими філософіями; у Лу Синя воно пояснюється такими явищами, як байдужість людини. його індиферентність, несознаніем і навіть холодної душею, які, разом узяті, об'єктивно вбивають людини - "людина поїдає людини ".

Чехов показує процес зміни характеру героя, поступово, крок за кроком. Правда, це не такий повний процес еволюції, який ми знаходимо, наприклад, у Толстого. У Чехова вона показана найчастіше через якусь виразну деталь (багато раз наводив приклад, як зміна характеру і способу життя героя показано за допомогою однієї деталі: зміни його "засобів пересування ").

У Лу Синя ж цей процес описується за допомогою соположенія контрастних епізодів, як у китайського живопису вільного стилю, це ж зображення схоже на російську реалісгіческую живопис, де значима кожна "незначна деталь. Для Лу Синя важливий кінцевий результат, для Чехова - сам процес еволюції характеру.

З багатою художньої палітри класика російської літератури Лу Сінь відбирав ті фарби, які найбільше підходили для його власних художніх завдань - задач зображення самобутнього національного характеру.

Кожен, хто б ні читав лусіневскіе розповіді, не може не відчути пристрасно пронизливий їх думка: несправедливе - феодальне і капіталістичне - суспільство спотворює, спустошує людину, вбиває в ньому найкращі прагнення і почуття; неможливо не відчути і переповнююче письменника важке почуття "обурення покірливо "героїв його оповідань. У позиції і світогляді Лу Синя. здається, ніхто і ніколи не сумнівався. Перший же його написаний на байхуа оповідання "Записки божевільного" глибоким соціальним змістом чітко виявив ідейну тенденцію автора. Питання ж про ідеали, світогляді Чехова постійно/і за життя, і після смерті/виникав у критиці. Одна зі статей відомого сучасного Чехову критика так і називалася: "Чи є в м. Чехова ідеали? "

Причина в значною мірою криється в тому, що письменницька позиція в художніх творах Лу Синя набагато більш визначена, більш різко виражена, ніж у Чехова, не дивлячись на те, що в оповіданнях Лу Синя навряд чи знайдуться прямолінійні критичні міркування.

Була суттєва різниця в самому типі художньо-ідеологічної позиції двох письменників.

Молодий Лу Сінь вступив у літературу, маючи чітку мету - просвітництво народу і перетворення суспільного життя. На літературний твір він дивився перш за все як на інструмент ідейного впливу. Йому було потрібно, щоб цей інструмент був зручний, і тому він неодноразово порушував правила новелістичної жанру, щоб як можна вільніше висловити свої думки, свою ідеологічну позицію.

Ось чому в його художніх творах спостерігаються чимало проявів "епатажу", які називають "небеллетрістіческім напрямом ", або" публіцистичним напрямком "/ Цза ганьхуа /.

Зовсім інакше справа йшла у Чехова. Як відомо, Чехов. за його словами, він почав літературну роботу майже жартома, не дуже серйозно ставився до літератури, навіть не усвідомлюючи, 410 вона буде його основною професією. Він почав писати на відміну від Лу Синя, не з певною ідейною метою. Але вже наприкінці 80-х років його погляди стають все більш і більш визначеними, він пише глибокі філософські оповідання. Від початку до кінця своєї діяльності Вона не хоче відчував нестачі в сюжетах для своїх творів. Будь-який шматочок оточувала дійсності міг послужити для нього цікавим і гідним сюжетом, будь-яка сторінка життя давала йому матеріал. Художня творчість у Чехова -- природне вилив таланту. Тут - різкий контраст з Лу Синьому.

На відміну від Чехова Лу Сінь створює розповіді не в силу якогось творчого пафосу, який неможливо стримати, а в силу якоїсь раціональної посилки. Він говорив: "Я часто кажу, що моя стаття не хлинула, а видавлена ". Те, що образно описується в тому чи іншому оповіданні Лу Синя, завжди має якийсь суто раціональний імпульс.

Для Чехова художня творчість - спосіб його мислення і існування. Лу Сінь ж у Врешті-решт припинив літературна творчість і став спеціалізуватися на публіцистиці/Цза взнь, різні враження /.

Примат соціально-ідеологічного підходу у Лу Синя добре видно на прикладі зображення любові. Якщо у Чехова в таких оповіданнях, як "Про любов", "Дама з собачкою "," Будинок з мезоніном "та ін любов зображена перш за все як почуття, що має самодостатню величезну людську цінність, яка гине чи готова загинути в соціальних лещатах традиційної моралі, то у Лу Синя в єдиному розповіді про кохання''Скорбота за що пішла "любовна трагедія перш за все звернення ідеологічного стану суспільства, непоєднуване людей різних поглядів, думок, яка призвела до трагічного розриву.

При різниці підходів безперечна спільність виявляється в гуманістичної позиції письменників. Виходячи з різних передумов - соціальних у Лу Синя і соціально-психологічних у Чехова - обидва письменники часто приводять своїх героїв до одному - безвихідному фіналу.

У складному співвідношенні трагедії, печалі та оптимізму безсумнівну типологічну подібність Лу Синя та Чехова. У творах Лу Синя як і у Чехова, безсумнівно має місце підземний оптимістичний потік.

За наявності різних біографій, художніх індивідуальностей, багато в чому різних способів втілення своїх художніх уявлень, обидва художника, відомою завдяки спільності історичних умов, в яких вони. творили, а також рис особистісного схожості, - виявляють типологічна спільність в плані загальної емоційної забарвленості їхніх художніх манер, в плані ідейно-філософських сходжень у їхній творчості.

Глава третій. Сюжет й оповідання.

У другій половині 80-х років XIX століття у творчості Чехова відбулися істотні зміни в жанрово-сюжетному відношенні. В його оповіданнях з'являються нові теми, а гумористичні оповідання поступаються місцем розповідями соціально-психологічним. У той час у творчості Чехова відбувається перехід від сюжетного оповідання до розповіді, центром тяжіння якого найчастіше стає демонстрація психології героя, процесів формування його характеру. Так, Чехов створює оповідання та повісті без цікавої фабули, без екстраординарного героя.

У чеховському оповіданні сенс сюжету в порівнянні з предшесгвугощей літературною традицією сильно змінився. У нього як правило немає різких конфліктів.

Природно, що за відсутності головного двигуна читацького інтересу - гострого сюжету -- проблема композиції короткого оповідання займала надзвичайно велике місце в поетиці Чехова. З метою посилення активного сприйняття Чехов вважав за необхідне доя сюжетного оповідання відразу вводити читача в розвиток сюжету. Поетика "зав'язки" підпорядковувалася у нього, по суті, вимогам лаконізму. Те Тобто, щоб не було ніякої''зав'язки "або, в крайньому випадку, щоб вона зводилася до двох-трьох рядків. Чеховські фінали також пов'язані з основними принципами його манери: вони переносять центр ваги на те, щоб викликати заздрість у читача можливо більш глибоку діяльність думки; вони базуються на принципі об'єктивного опису, суб'єктивного судження, вони тісно пов'язані з принципом лаконізму.

Багато хто з чеховських сюжетно-композиційних принципів виявляють точки сходження з особливостями художнього побудови творів Лу Синя.

Редукція фабули, аж до відмови від формальної кінцівки-це одна з важливих особливостей сучасної китайської літератури, відкрита Лу Синьому. Чи означають ці риси подібності наслідувальності Лу Синя? Здається, що тут у двох різних системах мистецтва виявляються загальні моменти, пов'язані генетичними і типологічними чинниками. Лу Сінь перетворив те, що не належало до літературної традиції його нації, свого, що збагатила його національну літературу.

Чехов є не тільки останнім з великих письменників літератури критичного реалізму в Росії XIX століття, а й одним з рідкісних у світі майстрів розповіді. Ще до початку своєї літературної діяльності Лу Синь і став відчувати вплив чеховських творів, теж створивши короткі оповідання і зумівши на найпростішому матеріалі відтворити життя у всій її складності.

Лу Сінь у своїй творчій практиці збагатив і розвинув основні чеховські сюжетні принципи. Розповіді Лу Синя дуже прості за змістом - їх теж можна вважати "безсюжетні". Коли вони почали виходити в світ, то виявилися настільки незвичними для публіки, що деякі критики навіть відмовлялися визнати більшість з них розповідями (цікаво, що те ж саме було з критиками Чехова). Композиція оповідання Лу Синя виглядає дуже простий. У більшості оповідань існує лише одна сюжетна лінія. Події підносяться, як правило, через сприйняття однієї людини, а другорядні персонажі вводяться в розповідь лише в тісному зв'язку з долею головного героя. Тільки в оповіданні "Зілля" переплітаються дві сюжетні лінії (доля страченого Ся Юя і доля маленького Шуан).

Аналізуючи такі оповідання, як "Справжня історія А-кью", "Моління про щастя "." В шинку ",''Одинокий" та інші, ми зауважимо, що ніде конфлікт між головними персонажами та опонентами не становить сюжетну основу, що проходить від початку до кінця розповіді.

Розповідь його іноді починається без всяких Околична, наче б взагалі без "зав'язки", - в цьому ми знову побачимо подібність із Чеховим. Іноді в оповіданнях лусіневской прози зустрічаються як і у Чехова, ліричні пасажі з філософським значенням, що як би дає читачеві уявлення про суть справи ( "Батьківщина ").

Гармонійне з'єднання трагедії і комедії - ще одна з жанрових особливостей прози Лу Синя. У своїй творчості він уміє звести докупи трагічне з комічним. На його думку, "трагедія покаже руйнування коштовних речей життя, а комедія - покаже комканіе речей нікчемних ".

На відміну від Чехова, Лу Сінь весь час, з огляду на всі соціальні обставини, концентрує увагу на створення типового характеру. Характери героїв, створені Лу Синьому, по суті, являють собою зразки громадського характеру. В його оповіданнях кожен характер, темперамент, психологічний фактор цілком пройнятий соціальним колоритом. У першу чергу згадаємо "Справжню історію А-кью". Яскравий образ А-кью давно вже вважають одним з безсмертних характерів у світовій літературі.

Розповіді Лу Синя дуже лаконічні. Сам письменник пояснював: "всіляко намагаюся уникати багатослів'я, майже не зупиняюся на другорядному: "не описую природи і не даю довгих діалогів "," все що можна, я скорочую ".

Відомі іронічні вислови Чехова з приводу "продлінновенних" описів природи; в оповіданні "Драма" він пародіював долинні штучні діалоги персонажів. Слова Чехова "Стислість - сестра таланту" сприймається вже як прислів'я.

В принципі стислості Лу Сінь слідував за Чеховим. Однак цей принцип чеховський одночасно виявився дуже близьким деяким тенденціям китайської літератури.

Обрісовивая образ героя, Лу Сінь найчастіше користувався традиційним методом "чорно-білого опису" (бай мяо), звичного для китайського письменника. За поясненням письменника, метод "чорно-білого опису" означає: "Поменше мудрувати і викручуватись, прибрати прикраси і говорити правду ".

Лу Сінь прагнув виділити в зовнішності і внутрішній світ героя найголовніше, визначальне.

Так в творчості китайського письменника органічно поєдналися принципи рідної йому літератури та прийоми, почерпнуті ним у великого новатора літератури -- А. П. Чехова.

У розділі про новаторство Чехова вже говорилося про принцип об'єктивності розповіді як однією з головних новаторських рис у прозі російського письменника і подібними особливостями в прозі Лу Синя. У цьому розділі докладно розглядаються основні способи розповіді обох письменників у цілому.

Чехов і Лу Сінь - Письменники-реалісти. Однак обидва вони в своїй художній творчості користувалися і прийомом реалістичного символу. Вже у раннього Чехова символічно-узагальнюючий сенс знайшли сатиричні образи Хамелеон. Прішібеева, у зрілого Чехова роль реалістичної символіки зростає. Символічний сенс знаходять деталі побуту, обстановка, ситуація, запахи, звуки, персонажі. У Лу Синя вже перший написаний ним на байхуа оповідання "Записки божевільного" деякі критики вважають символічним твором. Але й у Чехова., І у Лу Синя немає жодного художнього твору. яке може назватися символічним твором-символіка лише підсилює ідейний і художній ефект їх мистецтва.

Символічне зображення не змінило реалістичного жанру лусіневскіх оповідань, але навпаки, набагато розширило, посилило узагальнюючу силу реалізму. У цьому також виявилося спорідненість між Лу Синьому і Чеховим. Не будучи символістами, вони широко використовували прийом реалістично виправданого художнього символу. Це - ще один доказ точок сходу двох великих письменників.

Оригінальність всякого письменника не може бути віддільна від успішного досвіду попередників, при цьому вона тісно пов'язана з його особливим пізнанням соціальної реальності і його особистим переживанням. У Лу Синя саме в процесі модернізації національної літературної традиції, в перенесенні досвіду іноземних літератур виразилося своєрідність творчості.

Тому довгий час існувала концепція, зменшується вплив іноземних літератур на Лу Синя, наче б воно могло знизити цінність і міру своєрідності лусіневскіх творів. Дослідження показує, що для такого роду занепокоєння підстав немає. Вплив російської літератури не суперечить оригінальності лусіневской прози, а є однією з основних умов оригінальності класика китайської літератури.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://asiapacific.narod.ru/