Скарбниця російського слова

"Кімната російської культурної людини - це стіл, стілець і Даль ". Так часом говорили про тих, у кому хотіли підкреслити справжню, справжню інтелігентність. І зараз, коли в наших домашніх бібліотеках часом сотні книг, "Тлумачний словник живого великорусского язика "Володимира Івановича Даля займає серед них одне з найпочесніших місць.

Словник Даля -- явище виняткове і, мабуть, неповторне. Даль склав свій словник один, без помічників. П'ятдесят три роки життя були віддані напруженого, воістину героїчній праці. І адже він не був філологом, професіоналом. Але їм володіла неподільна і благородна любов до російської народного життя, до живого рідного слова.

У 1819 р. молодий мічман проїздом до місця служби почув незнайоме слово - замолажівает. Йому пояснили, що так кажуть у народі, коли небо заволікаються хмарами, погода хилиться до негоди. З тих пір не було практично дня, щоб Даль, "жадібно хапаючи на льоту", не записував народні слова й вислови. Останні чотири нові слова, почутих від прислуги, він записав вже прикутий до ліжка, за тиждень до смерті.

Даль був пристрасним збирачем російських слів і великим знавцем народної селянської життя. Його до глибини душі засмучував відрив книжково-писемної мови російської інтелігенції від народної основи. У середині XIX ст., У період розквіту російської класичної літератури, він, як і Пушкін, кликав сучасників звернутися до джерело народної мудрості, до вічного і невичерпним джерела живої російської мови. Володимира Даля багато в чому не задовольняли академічні словники, в основі яких лежала книжково-письмова мова. Його переслідувала і надихала ідея реформувати літературна мова, влити в нього свіжу струмінь народних говірок, запліднити його образними і мальовничими селянськими приказками і прислів'ями. "Прийшла пора, - писав В. Даль у" напутньому слові "до своєму словнику, - подорож народною мовою ".

У той же час Даль зовсім не нехтував діяльністю академіків, зайнятих складанням словників. Він готовий був передати Академії наук свої тоді вже справді колосальні запаси зібраних ним слів, готовий був сам взяти участь у словниковому справі, але ... Втім, ось що розповідає про курйозно-ганебний випадку сам Даль: "Один з колишніх міністрів освіти (кн. Шихматов), за дійшли до нього чутками, запропонував мені передати академії запаси свої, за прийняту в той час розцінки: за 15 коп. за кожне слово, пропущене в словнику академії, і по 7.5 коп. за доповнення і поправку. Я запропонував, замість цієї угоди, іншу: віддатися зовсім, і з запасами, і з посильними своїми працями, в повне розпорядження академії, не вимагаючи і навіть не бажаючи нічого, крім необхідного змісту; але на це не погодилися, а повторили перша пропозиція. Я відправив 1000 прибавочний слів і 1000 доповнень, з написом: тисяча перше. Мене запитали, чи багато їх ще в запасі? Я відповідав, що вірно не знаю, але в всякому разі десятки тисяч. Купівля такого складу товару сумнівної доброти, мабуть, не входила до уваги, і угода обірвалася на першу тисячу ".

Але Словник Даля побачив світ. У 1866 р. вийшов четвертий, останній том цього дивного, унікального видання. І справа не тільки в тому, що по кількості включених до нього слів (понад 200 тисяч) цей словник неперевершений і понині. І навіть не в те, що в ньому зібрано незліченну кількість синонімів, епітетів, образних виразів, що і зараз змушує звертатися до цього словника письменників і перекладачів. Далев словник - це воістину енциклопедія російської народного життя середини XIX ст. Він містить цінні етнографічні відомості. Читаючи цей словник, дізнаєшся мову, побут і звичаї наших предків. У цьому відношенні Словник Даля не має суперників.

Великий працю В. Даля і не міг пройти непоміченим. Неодноразово порушувалося питання про вибір його в академіки. Але вільних місць в Академії наук не виявилося. Вельми незвичайне пропозицію зробив академік М. П. Погодін. Він заявив наступне: "Словник Даля скінчено. Тепер російська академія без Даля немислима. Але вакантних місць ординарного академіка немає. Пропоную: усім нам, академікам, кинути жереб, кому вийти з академії геть, і скасувати місце надати Далю. Вибув займе перше, яка відкриється, вакансію ". В. І. Даль був удостоєний Ломоносовський премії Академії наук і звання почесного академіка.

Звичайно, не всі погляди Даля розділялися його сучасниками. Піднімаючи на щит престиж народної мови, він нерідко впадав у крайність і принижував значення нормованого літературної мови. Історія зберегла такий епізод його словесної полеміки з поетом В. А. Жуковським. Даль запропонував йому на вибір дві форми вираження однієї і тієї ж думки. Загальнолітературні форма виглядала так: "Козак сідлали кінь як можна поспішніше, узяв одне свого друга, який не мав верхового коня, до себе на круп і йшов за ворогом, маючи його завжди на виду, щоб при сприятливих обставин на нього напасти ". На народному діалекті (а ми зараз сказали б "на місцевому діалекті") цей же сенс Даль висловив так: "Козак сідлали Уторопи, посадив бесконного товариша на забедри і стежив ворога в назерку, щоб при спопутності на нього вдарити ". Сам Даль віддавав перевагу другому, більш короткою і виразною фразою. Однак Жуковський резонно зауважив, що такою мовою можна говорити тільки з козаками, і притому про близьких їм предметах.

Не може задовольнити нас і позиція Даля щодо іншомовних слів. Щоправда, він був далекий від консервативно-монархічного пуризму адмірала Шишкова, які зраджували анафемі будь-яке іноземне слово, яке увійшло в російську мову. І все ж він вважав багато чужорідні слова "сухий Прищепов" на живому тілі рідної мови. Включаючи іншомовні слова в свій словник, він ретельно шукав, а часом і сам винаходив (!) підходящі для них російські заміни. Так, замість інстинкт він пропонував вживати слово побудок, замість горизонт рекомендувалася ціла серія росіян (як правило, діалектних) синонімів: кругозір, небозем, небоскат, завіс, закрий, озорах, Овідій. Бракує французьке слово пенсне, Даль придумав для нього забавну заміну - носохватка, а замість слова егоїст пропонував говорити самотнік або себятнік. Зрозуміло, ці штучні, псевдоруському слова не прижилися в нашою мовою.

І все-таки не ці крайнощі, породжені, до речі, щирим почуттям патріотизму, визначають значення праці Володимира Даля.

Праця В. І. Даля, який прийняв як би естафету відданості народному слову з рук вмираючого Пушкіна, зберіг значення і понині. У Словнику Даля виявився закріпленим багатовіковий досвід життя російської нації. Це дітище щирого народолюбця стало сполучною мостом між минулим російської мови та її сьогоденням.

Горбачевіч К.С.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.rusword.com.ua/