Ставлення норм поведінки і мислення до мови.

"Люди живуть не тільки в об'єктивному світі речей і не тільки у світі громадської діяльності, як це зазвичай вважають, вони значною мірою перебувають під впливом того конкретної мови, яка є засобом спілкування для даного суспільства. Було б помилкою вважати, що ми можемо повністю усвідомити дійсність, не вдаючись до допомоги мови, або що мова є побічним засобом дозволу деяких приватних проблем спілкування і мислення. Насправді ж "реальний світ" значною мірою несвідомо будується на основі мовних норм даної групи: Ми бачимо, чуємо і сприймаємо так чи інакше ті або інші явища головним чином завдяки тому, що мовні норми нашого суспільства припускають цю форму вираження. "

Едвард Сепір

Ймовірно, більшість людей погодиться з твердженням, що прийняті норми вживання слів визначають деякі форми мислення і поведінки, а проте це припущення зазвичай не йде далі визнання гіпнотичною сили філософського та наукового мови, з одного боку, і модних слівець і гасел з іншого.

Обмежитись тільки цим - значить не розуміти суті однією з найважливіших форм зв'язку, який Сепір вбачав між мовою, культурою та психологією і яка коротко сформульована у наведеній вище цитаті.

Ми повинні визнати вплив мови на різні види діяльності людей не стільки в особливих випадках застосування мови, скільки в його постійно діють загальні закони і у повсякденному оцінці їм тих чи інших явищ.

Позначення явища та його вплив на дії людей.

Я зіткнувся з однієї зі сторін цієї проблеми ще до того, як почав вивчати Сепіра, в області, зазвичай вважається дуже віддаленій від лінгвістики. Це сталося під час моєї роботи в суспільстві страхування від вогню. До моїх завдань входив аналіз сотень доповідей про обставини, що призвели до виникнення пожежі або вибуху. Я фіксував просто фізичні причини, такі, як несправна проводка, наявність або відсутність повітряного простору між димоходами і дерев'яними частинами будівель тощо, а результати обстеження описував у відповідних термінах. При цьому я не ставив перед собою ніякого іншого завдання. Але з плином часу стало ясно, що не тільки самі по собі ці причини, але і позначення їх було іноді тим фактором, який через поведінку людей був причиною пожежі. Фактор позначення проявлявся раніше за все тоді, коли ми мали справу з мовним позначенням, що виходить з назви, або зі звичайним описом подібних обставин засобами мови.

Так, наприклад, близько складу так званих gasoline drums "бензинових цистерн" люди ведуть себе відповідним чином, тобто з великою обережністю; в той же час поруч зі складом з назвою empty gasoline drums "порожні бензинові цистерни "люди ведуть себе інакше: не досить обережно, курять і навіть кидають недопалки. Однак ці empty "порожні" цистерни можуть бути більш небезпечними, тому що в них містяться вибухові випаровування. При наявності реально небезпечної ситуації лінгвістичний аналіз орієнтується на слово "порожній", що передбачає відсутність будь-якого ризику. Можливі два різних випадки вживання слова empty: у першому випадку воно вживається як точний синонім слів null, void, negative, inert (порожній, беззмістовний, безглуздий, нікчемний, млявий), а в другому - в застосуванні до позначення фізичної ситуації, не беручи до уваги наявності пари, крапель рідини або будь-яких інших залишків в цистерні або в іншому вмістилище. Обставини описуються за допомогою другому випадку, а люди ведуть себе у цих обставинах, маючи на увазі перший випадок. Це стає загальною формулою необережного поведінки людей, зумовленого суто лінгвістичними факторами.

На лісохімічної заводі металеві дистилятори були ізольовані сумішшю, приготовленої з вапняку, іменувався на заводі "центріфугірованним вапняком ". Ніяких заходів по запобіганню цієї ізоляції від перегрівання та зіткнення з вогнем прийнято не було. Дистилятори перебували деякий час в роботі, і одного разу полум'я під одним з них досягло вапняку, який, індекс Доу почав сильно горіти. Надходження парів оцтової кислоти з дистиляторів сприяло перетворенню частини вапняку в ацетат кальцію. Останній при нагріванні розкладається, утворюючи ацетон, який запалюється. Люди, допускали зіткнення вогню з ізоляцією, діяли так тому, що сама назва limestone "вапняк" пов'язувалося в їхній свідомості з поняттям stone "камінь, який не горить".

Величезний залізний котел для варіння оліфи виявився перегрітим до температури, при якій він міг спалахнути. Робочий зрушив його з вогню і відкотив на деякий відстань, але не прикрив. Приблизно через одну хвилину оліфа зайнялися. У цьому випадку мовний вплив виявилося більш слабким завдяки переносу значення (про що нижче буде сказано більш докладно) "причини" у вигляді контакту або просторового дотику предметів на тлумачення положення on the fire "на вогні" на противагу off the fire "поза вогню". Насправді ж та стадія, за якої головним чинником була зовнішнє полум'я, закінчилося, перегрівання стало внутрішнім процесом конвенції в оліфі завдяки сильно нагрітого котла і продовжувалося, коли котел був уже offthefire "поза вогню"

Електричним рефлектором, що висів на стіні, користувалися рідко, і тому один з робітників пристосував його в якості зручною вішалки для пальто. Вночі увійшов черговий і повернув вимикач, подумки позначаючи свою дію як turning on the light "включення світла". Світло не загорівся. Черговий подумки позначив це як light is burned out "перегоріли пробки". Він не міг побачити світіння рефлектора тільки через те, що на ньому висіло старе пальто. Незабаром пальто загорілося, а потім спалахнула пожежа і в усьому будинку.

Дубильний завод спускав стічну воду, містила органічні залишки, в зовнішній відстійні резервуар, наполовину закритий дерев'яним настилом, а наполовину відкритий. Така ситуація може бути позначена як pool of water "резервуар, наповнений водою". Сталося, що робочий запалював паяльну лампу і кинув сірника у воду. При розкладанні органічних залишків виділявся газ, накопичується під дерев'яним настилом, так що вся установка була аж ніяк не watery "водної". Миттєва спалах вогню запалили дерево, і вогонь, дуже швидко поширилася на сусідній будинок.

сушильні для шкіри була влаштована з повітродувки в одному кінці кімнати, щоб спрямувати потік повітря уздовж кімнати і далі назовні через отвір в іншому кінці. Вогонь виник в повітродувки і завдяки дії останньої перекинулася прямо на шкіри, розсипавши іскри по всій кімнаті і знищивши таким чином весь матеріал. Небезпечна ситуація створилася, отже, зважаючи на наявність терміну hlower "повітродувки", який є мовним еквівалентом thatwhichblows "те, що дует", що вказує на те, що основна функція цього приладу blow "дути". Ця ж функція може бути позначена як blowing air for drying "роздувати повітря для просушування", причому не береться до уваги, що він може "роздмухувати" та інше, наприклад іскри та язики полум'я. У дійсності повітродувки просто створює потік повітря і може втягувати повітря так само, як і видувати його. Її треба було поставити на іншому кінці приміщення, там, де був отвір і де вона могла б втягувати потік повітря, що проходить над шкурами, а потім видувати його назовні.

Поруч з тигелі для плавки свинцю, що мали вугільну топку, була поміщена купа scrap lead "свинцевого брухту" - позначення, що вводить в оману, тому що на Насправді "лом" складався з аркушів старих радіоконденсаторов, між якими все ще були парафінові прокладки Незабаром парафін загорівся, а за ним спалахнула і дах.

Можна навести нескінченну безліч подібних прикладів. Вони показують досить переконливо, як розгляд лінгвістичних формул, що позначають дану ситуацію, може стати ключем до пояснення тих чи інших вчинків людей і яким чином ці формули можуть аналізуватися, класифікуватися і співвідноситися в тому світі, що "значною мірою несвідомо будується на підставі мовних норм даної групи "(Е. Сепір). Адже ми завжди виходимо з того, що мову краще, ніж це насправді має місце, відображає дійсність.

Граматичні моделі як виясняють дійсності

Лінгвістичний матеріал наведених вище прикладів обмежується окремими словами, фразеологічними оборотами і словосполученнями певного типу. Вивчаючи вплив цього матеріалу на поведінку людей, не можна випускати з уваги, що незрівнянно сильніший вплив на їхню поведінку можуть надавати різноманітні типи граматичних категорій, таких, як категорія числа, роду, класифікація за одухотвореними, неживого і т. п., а також часи, застави та інші форми дієслова, класифікація по частинах мови і питання про те, чим позначена дана ситуація - однієї чи морфеми; формою чи слова або синтаксичним словосполученням. Така категорія, як категорія числа (єдине в протилежність множинного), є спробою окреслити цілий клас явищ дійсності. У ній міститься вказівка на те, яким чином потрібно класифікувати різні явища і які випадки можна назвати "поодинокими", а які - "множинними". Однак виявити таке непрямий вплив надзвичайно складно, по-перше, зважаючи на його неясності, а по-друге, з огляду на те, що досить важко подивитися збоку і вивчити об'єктивно рідну мову, який є звичним засобом спілкування і свого роду невід'ємною частиною нашої культури. Якщо ж ми приступимо до вивчення мови, зовсім не схожого на наш рідний, ми будемо вивчати його так, як вивчаємо природу. При аналізі чужого, незвичного мови ми осмислюємо його засобами своєї рідної мови або ж виявляємо, що завдання роз'яснення чисто морфологічних труднощів настільки складна, що, здається, поглинає всі інше. Однак, незважаючи на складність завдання, яка полягає у з'ясуванні того непрямого впливу граматичних категорій мови на поведінку людей, про який говорилося вище, вона все ж таки можна виконати і вирішити її найлегше при розгляді якого-небудь екзотичного мови, тому що, вивчаючи його, ми волею-неволею буваємо вибиті зі звичної колії. І, крім того, надалі виявляється, що такий екзотичний мова є дзеркалом по відношенню до рідної мови.

Думка про можливості роботи над даною проблемою вперше прийшла мені в голову під час вивчення мною мови Хопі, навіть раніше, ніж я усвідомив сутність самої цієї проблеми. Що здавався нескінченним опис морфології мови було, нарешті, закінчено. Але було цілком очевидно, особливо у світлі лекцій Сепіра про мову навахо, що опис мови в цілому було далеко не повним. Я знав, наприклад, правила освіти множини, але не знав, як останнє вживається. Було ясно, що категорія множини у мові Хопі значно відрізняється від категорії множини в англійській, французькою та німецькою мовами. Деякі поняття, виражені в цих мовах множиною, у мові Хопі позначаються єдиним. Стадія дослідження, що почалася з цього моменту, зайняла ще два роки.

Перш за все, треба було визначити спосіб порівняння мови Хопі з західноєвропейськими мовами. Відразу ж стало очевидним, що навіть граматика Хопі відображала в якійсь мірі культуру Хопі так само, як граматика європейських мов відображає "західну", або "європейську", культуру. Виявилося, що ця взаємозв'язок дає можливість виділити за допомогою мови класи уявлень, подібні "європейським", - "час", "простір", "субстанція", "матерія". Оскільки ті категорії, які будуть піддаватися в порівнянні англійською, німецькою та французькою, а також і в іншими європейськими мовами, за винятком, мабуть (та й це вельми сумнівно), балто-слов'янських і неіндоевропейскіх мов, мають лише незначні відмінності, я зібрав усі ці мови в одну групу, названу Отримавши, або "Standard Аverage Еuгореаn" "середньоєвропейський стандарт ".

Ту частину дослідження, яка представлена тут, можна коротко сформулювати в двох питаннях: 1) чи є наші уявлення "часу", "простору" і "матерії" насправді однаковими для всіх людей, чи вони певною мірою обумовлені структурою даного мови і 2) чи існують видимі зв'язку між а) нормами культури і поведінки та б) основними лінгвістичними категоріями? Я зовсім не стверджую, що існує пряма "кореляція" між культурою та мовою і тим більше між. етнологічними рубриками, як, наприклад, "сільське господарство", "полювання" і т. д., і такими лінгвістичними рубриками, як "флективною", "синтетичний" або "ізолюючий" [1].

Коли я почав вивчення даної проблеми, вона зовсім не була так ясно сформульована і в мене не було жодного уявлення про те, якими будуть відповіді на поставлені питання.

Множинне кількість і рахунок в Отримавши і в Хопі.

У наших мовах, тобто в SAE, множину та кількісні числівники застосовуються в двох випадках: 1) коли вони позначають дійсно множина і 2) при позначенні уявної множинності, або, точніше, хоча менш виразно: при позначенні сприймається нами просторової сукупності і сукупності з переносним значенням. Ми говоримо ten men "десять людина "і ten days" десять днів ". Десять чоловік ми чи реально уявляємо, або, у всякому разі, можемо собі уявити ці десять як цілу групу [2], наприклад десять чоловік на розі вулиці. Але ten days "десять днів" ми не можемо уявити собі реально. Ми представляємо реально лише один день, сьогодні, інші дев'ять (або навіть всі десять) -- тільки по пам'яті або в думках. Якщо ten days "десять днів" розглядаються як певна група, то це "уявна", створена подумки група.

Яким чином створюється в розумі таке подання? У такий же, як і у випадках з помилковим уявленням, що послужило причиною пожежі, з огляду на те що наша мова часто змішує дві різні ситуації, оскільки для обох є один і той же спосіб вираження. Коли ми говоримо про ten steps forward "десять кроків вперед ", ten strokes on а bell" десять ударів дзвону "і про будь-яку подібної циклічної послідовності, маючи на увазі кілька times "раз", у нас виникає таке ж уявлення, як і у випадку ten days "десять днів". Циклічність викликає уявлення про уявної множинності. Але схожість циклічності з сукупністю не обов'язково виникає у сприйнятті раніше, ніж це виражається в мові, інакше це подібність спостерігалося б у всіх мовах, чого насправді немає. У нашому сприйнятті часу і циклічності міститься щось безпосереднє і суб'єктивне: у основному ми відчуваємо час як щось "що стає все більш і більш пізнім ". Але в нашому звичному мисленні, тобто в мисленні людей, що говорять на SAE, це відбивається зовсім іншим шляхом, який не може бути названий суб'єктивним, хоча і здійснюється у розумової сфері. Я б назвав його "об'єктивізованих", або уявним, оскільки воно побудоване за моделями зовнішнього світу. У ньому відображаються особливості нашої мовної системи. Наш мова не проводить розходження між числами, складеними з реально існуючих предметів, і числами "самоісчісляемимі". Сама форма мислення обумовлює те, що і в останньому випадку так само, як і в першому, числа складаються з якихось предметів. Це і є об'єктивізація. Поняття часу втрачають зв'язок з суб'єктивним сприйняттям "що стає більше пізнім "і об'ектівізіруются як обчислюються кількості, тобто відрізки, складаються з окремих величин, зокрема довжини, так як довжина може бути реально поділена на дюйми. "Довжина", "відрізок" часу мислиться у вигляді однакових одиниць, подібно до, скажімо, ряду пляшок.

У мові Хопі становище зовсім інше. Множинне число і кількісні числівники вживаються тільки для позначення тих предметів, які утворюють або можуть утворити реальну групу. Там не існує уявних множин, замість них вживаються порядкові числівники в однині. Таке вираз, як ten days "десять днів", не вживається. Еквівалентом його служить вираз, що вказує на процес рахунку. Таким чином, they stayed ten days "вони пробули десять днів" перетворюється на "вони прожили до одіннадца?? ого дня "або" вони поїхали після десятого дня ". Tendaysisgreaterthanninedays "десять днів більше, ніж дев'ять днів" перетворюється на "десятий день пізніше дев'ятого". Наше поняття "тривалість часу" розглядається не як фактична тривалість або протяжність, а як співвідношення між двома подіями, одне з яких відбулося раніше іншого. Замість нашої лінгвістично осмисленої об'єктивізації тій області свідомості, яку ми називаємо "час", мова Хопі не дав жодного способу, що містить ідею "ставати пізніше ", що є суттю поняття часу.

Іменники, позначають матеріальне кількість у SAE і Хопі.

Є два виду іменників, що позначають реальні предмети: іменники, що позначають окремі предмети та іменники, що позначають речовини: water "вода", milk "молоко", wood "дерево", granite "Граніт", sand "пісок". flour "борошно", meat "м'ясо". Іменники першої групи належать до предметів, що мають певну форму: atree "дерево", astick "палка", aman "людина", ahill "пагорб". Іменники другої групи позначають однорідну масу, яка не має чітких меж. Між цими двома категоріями існує і лінгвістичну відмінність: у іменників, що позначають речовини, немає множини [3]. В англійській мові перед ними опускається артикль, у французькому ставиться партитивного артикль du, la, de, des. Це відмінність більш чітко виступає в мові, ніж насправді. Дуже небагато можна уявити собі, що не має меж: air "повітря", іноді water "вода", rain "дощ", snow "сніг", sand "пісок", rock "гірська порода", dirt "бруд", grass "трава", але butter "масло", meat "м'ясо", cloth "тканина", iron "залізо", glass "скло", як і більшість подібних до них речовин, зустрічаються не в "безмежному" кількості, а у вигляді великих чи малих тіл певної форми. Різниця це в якоюсь мірою нам нав'язано тому, що воно існує у мові. У більшості випадків, це виявляється так незручно, що доводиться застосовувати нові лінгвістичні способи, щоб конкретизувати іменники другої групи. Частково це робиться за допомогою назв, що позначають ту чи іншу форму: stickofwood "брусок дерева", pieceofcloth "клапоть матеріалу ", paneofglass" шматок скла ", cakeofsoap" брусок мила ", - але набагато частіше - за допомогою назв судин, в яких знаходяться речовини: glassofwater "склянку води", cupofcoffee "чашка кава ", dishoffood" тарілка їжі ", bagofflour" мішок борошна ", bottleofbeer" пляшка пива ". Ці звичайні форми, в яких of має значення "містить", сприяли появі менш явних випадків вживання тієї ж самої конструкції: stickofwood "обрубок дерева ", lumpofdough" ком тесту "і т.ін. В обох випадках формули однакові: іменник першої групи плюс один і той же пов'язується компонент (в англійській мові - привід of). Зазвичай цей компонент позначає зміст. У складніших випадках він тільки "припускає" зміст. Таким чином, передбачається, сто lumps "грудки", chunks "шматки", blocks "колоди", pieces "шматки" містять якісь stuff "речовина", substance "субстанцію", matter "матерію", які відповідають water "воді", coffee "кава", flour "борошні" у відповідних формулах. Для людей, що говорять на SAE, філософські поняття "субстанція" і "матерія" несуть в собі найпростішу ідею. Вони сприймаються безпосередньо, вони загальнозрозумілою. Ці ми зобов'язані мови. Закони наших мов часто змушують нас позначати матеріальний предмет словосполученням, яке ділить подання на безформне речовина плюс та чи інша конкретизація ( "форма").

У Хопі знову ж таки все відбувається інакше. Там є строго обмежений клас іменників. Але в ньому немає особливого підкласу - "матеріальних" іменників. Всі іменники позначають окремі предмети і мають і єдине і множинне число. Іменники, які є еквівалентами наших "матеріальних" іменників, теж відносяться до тіл з невизначеними, що не мають чітких меж формами. Однак під останнім слід розуміти невизначеність, а не відсутність форми і розмірів. У кожному конкретному випадку water "вода" позначає певну кількість води, а не те, що ми називаємо "субстанцією води". Абстрактність передається дієсловом або предикативне формою, а не іменником. Так як всі іменники відносяться до окремих предметів, немає потреби уточнювати їх сенс назвами судин або різних форм, якщо, звичайно, форма або посудина не мають особливого значення в цьому випадку. Саме іменник вказує на відповідну форму або посудину. Кажуть не а glass of water "стакан води ", а ka yi" вода ", а нe pool of water" калюжа води ", а ра ha [4], не а dish of cornflour "миска борошна", а tamni "кількість борошна", не а piece of meat "шматок м'яса", а siki "м'ясо". У мові Хопі немає ні необхідності, ні моделей для побудови поняття існування як з'єднання безформного і форми. Відсутність певної форми позначається не іменниками, а іншими лінгвістичними символами.

Періодизація часу в SAE і Хопі

Такі терміни, як summer "літо", winter "зима", September "Вересень", morning "ранок", Поопо "опівдні", sunset "захід сонця", які у нас є іменниками і мало чим відрізняються за формою від інших іменників, можуть бути такими, що підлягають або доповненнями; ми говоримо at sunset "на заході сонця" або in winter "взимку" так само, як at а corner "на розі", in an orchard "в саду" [5]. Вони утворюють множину та обчислюються подібно тим іменником, які позначають предмети матеріального світу, про що говорилося вище. Наше уявлення про явища, що позначаються цими словами, таким чином, об'ектівізіруется. Без об'єктивізації воно було б суб'єктивним переживанням реального часу, тобто свідомості becominglaterandlater "становлення більш пізнім, простіше кажучи", - повторюється періодом, подібним до попереднього періоду в становленні все більш пізньої протяжності. Тільки в уяві можна уявити собі подібний період поряд з іншим таким самим, створюючи, таким чином, просторову (подумки, що представляється) конфігурацію. Але сила мовної аналогії така, що ми встановлюємо згадану об'єктивізації циклічної періодизації. Це відбувається навіть у випадку, коли ми говоримо а phase "період" і phases "періоди" замість, наприклад, рhаsing "періодизацію". Модель, що охоплює як іменники, що позначають окремі предмети, так і іменники, позначають речовини, результатом якої є двочленну словосполучення "безформне речовина плюс форма", настільки поширена, що підходить для всіх іменників. Следовательнo, такі загальні поняття, як substance "субстанція", matter "матерія", можуть замінити в даному словосполученні майже будь-який іменник. Але навіть і вони недостатньо узагальнені, тому що нe можуть включить у себе іменники, що виражають протяжність в часі. Для останніх і з'явився термін time "час" Ми говоримо а time, тобто якийсь період часу, подія, виходячи з моделі а шаss noun (іменників, що позначають речовини), подібно до того як а summer "якесь літо "ми перетворюємо в summer" літо "(як загальне поняття) з тієї ж моделі. Отже, використовуючи наше двочленну словосполучення, ми можемо говорити або уявляти собі а momentoftime "момент часу", a secondof time "секунда часу", а уеаг of time "рік часу". Я вважаю обов'язком ще раз підкреслити, що тут точно зберігається модель а bottle of milk "пляшка молока" або Так piece of cheese "шматок сиру ". І це допомагає нам уявити, що а summer реально містить таке-то і така-то кількість "time".

У Хопі, однак, все "тимчасові" терміни, подібні summer, morning та інші, представляють собою не іменники, а особливі форми прислівників, якщо вживати термінологію SAE. Це - особлива частина мови, що відрізняється від іменників, дієслів і навіть від інших нapeчій в Хопі. Вони не є формою місцевого чи іншого відмінка, як desAbends "увечері" або inthemorning "вранці". Вони не містять морфем, подібних тим, які є в inthehouse "в будинку" і at the tree "на дереві" [6]. Таке наріччя має значення thenismorning "Коли ранок" ілн whilemorning-phaseisoccuring "коли період ранку відбувається ". Ці" tempoгals "" тимчасові прислівники "не вживаються ні як підлягають, ні як доповнення, ані в будь-який інший функції іменника. Hельзя сказати it's hot а summег "спекотне літо, або summerishot "літо жарко", літо не може бути жарким, літо - це період, когдапогода тепла, коли наступає спека. Нeльзя сказати thissummer "це літо". Cледует сказати summernow "тепер літо" або summег гесепt1у "нещодавно літо". Тут немає ніякої об'єктивізації (наприклад, вказівки на період, тривалість, кількість) суб'єктивного почуття протяжності в часі. Ніщо, не вказує на час, окрім постійного уявлення про petting later "становленні більш пізнім". Тому в мовою Хопі немає підстави для створення абстрактного терміну подібного нашій time.

Тимчасові дієслова в SAE і Хопі.

Трьох тимчасова система дієслова в SAE впливає на всі наші уявлення про час. Ця система поєднується з тією більш широкої схемою об'єктивізації суб'єктивного сприйняття тривалості, яка вже відзначалася в інших випадках двочленну формулою, застосувати до іменником взагалі, у "тимчасових" (що позначають час) іменників, у множинності і прорахованості. Ця об'єктивізація допомагає нам в думках "вибудувати відрізки часу в ряд ". Осмислення часу як ряду гармонізує з системою трьох часів, проте система двох часів - раннього і пізнього - більш точно відповідала б відчуттю тривалості в його реальному сприйнятті. Якщо ми зробимо спробу проаналізувати свідомість, ми знайдемо не пройшло, сьогодення і майбутнє, а складний комплекс, що включає в себе всі ці поняття. Все є в свідомості, і все у свідомості існує й існує нероздільно. У нашому свідомості з'єднані чуттєва і нечувственная боку сприйняття. Чуттєву бік - те, що ми бачимо, чуємо, помітний, - ми можемо назвати the present (справжнє), інший бік - просторий, і уявну область пам'яті -- позначити the past (минуле), а область віри, інтуїції і невизначеності -- the future (майбутнє). Але і чуттєве сприйняття, і пам'ять, і передбачення -- все це існує в нашій свідомості разом, і ми не можемо позначити одне як yet to be "ще не існуюче", а інше як оnсе but nо mоге "існувало, але вже немає". До дійсності реальний час відбивається в нашій свідомості як getting later "ставати пізніше", як незворотний процес зміни певних відносин. У цьому latering "опоздненіі" або durating "протяжності в часі" і є основне протиріччя між самим недавнім, пізнішим моментом, що знаходяться в центрі нашої уваги, і іншими, які передували йому. Багато мови чудово обходяться двома тимчасовими формами, відповідними цьому суперечливого відношенню між later "пізніше" і earlier "раніше". Ми можемо, звичайно, створити і подумки уявити собі систему минулого, сьогодення і майбутнього часу в об'єктивізованих формі точок на лінії. Саме до цього веде нас наша загальна тенденція до об'єктивізації, що підтверджується системою часів у наших мовах.

В англійській мовою даний час знаходиться в найбільш різкому протиріччі з основним тимчасовим відношенням. Воно як би виконує різні і не завжди цілком збігаються один з одним функції. Одна з них полягає в тому, щоб позначати щось середнє між об'єктивізованих минулим і об'єктивізованих майбутнім в оповіданні, аргументації, обговоренні, логіці і філософії. Друга його функція полягає в позначенні чуттєвого сприйняття: I see him "я бачу його". Третя включає в себе констатацію загальновідомих істин: wе see withour eyes "ми бачимо очима". Ці різні випадки вживання вносять деяку плутанину в наше мислення, чого ми в більшості випадків не усвідомлюємо.

У мові Хопі, як і можна було припускати, це відбувається інакше. Дієслова тут не мають часів, подібних нашим: замість них вживаються форми утвердження (assertions), видові форми та форми, що зв'язують пропозиції (способу), - все це додає мови набагато більшу точність. Форми твердження означають, що що говорить (не суб'єкт) повідомляє про подію (це відповідає нашому справжньому і пройшов), або що він припускає, що подія відбудеться (це відповідає нашому майбутньому) [7], або що він стверджує об'єктивну істину (що відповідає нашому "об'єктивному" справжньому). Види визначають різну ступінь тривалості і різні напрямки "протягом тривалості ". До сих пір ми не стикалися з вказівками на послідовність двох подій, про які йдеться. Необхідність такого вказівки виникає, щоправда, тільки тоді, коли у нас є два дієслова, тобто дві пропозиції. У цьому випадку способу визначають відносини між пропозиціями, включаючи передування, послідовність та одночасність. Крім того, існує багато окремих слів, які висловлюють подібні ж відносини, доповнюючи способу і види; функції нашої системи граматичних часів з її лінійним, тричленні об'єктивізованих часом розподілені серед інших дієслівних форм, докорінно відрізняються від наших граматичних часів; таким чином, у дієсловах мови Хопі немає (так само, як і в інших категоріях) основи для об'єктивізації поняття часу, але це ні в аж ніяк не означає, що дієслівні форми та інші категорії не можуть висловлювати реальні відносини відбуваються подій.

Тривалість, інтенсивність і спрямованість у SAE і Хопі.

Для опису всього різноманіття дійсності будь-яка мова потребує вираженні тривалості, інтенсивності і спрямованості. Для SAE і для багатьох інших мовних систем характерно опис цих понять метафорично. Метафори, що застосовуються при цьому, - це метафори просторової протяжності, тобто розміру, числа (множинність), положення, форми та руху. Ми висловлюємо тривалість, словами: long "довгий", short "короткий". great "великий", much "багато чого", quick "швидкий", slow "повільний" і т. д., інтенсивність словами: large "великий", much "багато", heavy "важко", light "легко", high "високо", 1оw "низько", sharp "гострий", faint "слабкий" і т.д.; спрямованість - словами: mоге "більше", increase "збільшуватися", grow "рости", turn "перетворюватися", get "ставати", аррrоасh "наближатися", go "йти", come "приходити", rise "підніматися", fall "падати", stop "зупинятися", smooth "гладкий", even "рівний", rapid "швидкий", slow "повільний" і т. д. Можна скласти майже нескінченний список метафор, які ми навряд чи усвідомлюємо як такі, тому що вони практично є єдино доступними лінгвістичними засобами. Неметафоричної засоби вираження даних понять, так само як еаг1у "рано", late "пізно", soon "скоро", lastilig "тривалий", intense "напружений", vегу "дуже,", настільки нечисленні, що ні в якій мірі не можуть бути достатніми.

Ясно, яким чином склалося таке положеніe. 0но є частиною всієї нашої системи -- об'єктивізації - уявного подання якостей і потенціалу як просторових, хоча вони не є насправді просторовими (наскільки це відчувається нашими почуттями). Значення іменників (в SAE), відштовхуючись від назв фізичних тіл, веде до позначенням зовсім іншого характеру. А оскільки фізичні тіла та їх форма у видимому просторі позначаються термінами, що відносяться до форми і розміру, і обчислюються різного роду числівниками, то такі способи позначення та обчислення переходять у символи, позбавлені просторового значення і що припускають уявний простір. Фізичні явища: move "рухатися", stop "зупинятися", rise "підніматися", sink "опускатися", approach "наближатися" і т.д. - У видимому цілком відповідають, на нашу думку, їх позначенням в уявному просторі. Це зайшло так далеко, що ми постійно звертаємося до метафор, навіть коли говоримо про найпростіші непространственних ситуаціях. Я "схоплюю" "нитка" міркувань мого співрозмовника, але якщо їх "рівень" дуже "високий", мою увагу може "розсіятися" і "втратити зв'язок" з їх "течією", так що, коли він "пасує" до кінцевого "пункту", ми розходимося вже "широко" і наші "погляди" так "відстоять" один від одного, що "речі", про які він говорить, "представляються" "дуже" умовними або навіть "нагромадженням" нісенітниці.

Вражає повне відсутність такого роду метафор в Хопі. Вживання слів, що виражають просторові відносини, коли таких відносин насправді немає, просто неможливо в Хопі, на них у цьому випадку як би накладено абсолютну заборону. Це стає зрозумілим, якщо взяти до уваги, що в мові існують Хопі численні граматичні та лексичні засоби для опису тривалості, інтенсивності та напрямки як таких, а граматичні закони в ньому не пристосовані для проведення аналогій із мислимим простором. Численні види Глаговлов виражають тривалість і спрямованість тих чи інших дій, в той час як деякі форми застав виражають інтенсивність, спрямованість і тривалість причин та факторів, що викликають ці дії. Далі, особлива частина мови інтенсифікаторами (thetensors)-численного класу слів - висловлює тільки інтенсивність, спрямованість, тривалість і послідовність. Основна функція цієї частини мови - виражати ступінь інтенсивності, "силу", а також і те, в якому стані вони знаходяться і як видозмінюються: таким чином, загальне поняття інтенсивності, що розглядається з точки зору постійної зміни, з одного боку, і безперервності - з іншого, включає в себе також і поняття спрямованості та тривалості. Ці особливі тимчасові форми - інтенсифікаторами - вказують на відмінності в ступені, швидкості, безперервності, повторюваності, збільшення та зменшення інтенсивності, прямої послідовності, послідовності перерваної деяким інтервалом часу, і т. д., а також на якості напруженості, що ми висловили б метафорично за допомогою таких слів, як smooth "гладкий", even "рівний", hard "твердий", rough "грубий". Вражає повна відсутність у цих формах схожості зі словами, що виражають реальні відносини простору і руху, які для нас означають одне й те саме. У них майже немає слідів безпосередній деривації від просторових термінів [8].

Таким чином, хоча Хопі при розгляді форм його іменників здається гранично конкретним мовою, у формах інтенсифікаторами він досягає такої абстрактності, що вона майже перевищує наше розуміння.

Норми мислення в SAP і Хопі

Порівняння, що проводиться між нормами мислення людей, що говорять на мовах SAE, і нормами мислення людей, які розмовляють мовою Хопі, не може бути, звичайно, вичерпним. Воно може лише торкнутися деяких виразно проявляються особливостей, які, мабуть, виникають у результаті мовних відмінностей, уже відзначалися вище. Під нормами мислення, або "розумовим світом", розуміються більше широкі поняття, ніж просто мова або лінгвістичні категорії. Сюди включаються і всі пов'язані з цими категоріями аналогії, все, що вони з собою вносять (наприклад, наше "мислиме простір" або те, що під цим може матися на увазі), взаємодію між мовою і культурою в цілому, в результаті якого багато факторів, хоча вони і не відносяться до мови, вказують на його формує вплив. Інакше кажучи, "розумовий світ" є тим мікрокосмом, що кожна людина несе в собі і за допомогою якого він намагається виміряти і зрозуміти мікрокосм.

Мікрокосм SAE, аналізуючи дійсність, використовує головним чином слова, що позначають предмети (тіла і їм подібні) і ті види протяжного, але безформного стану, які називаються "субстанцією" або "матерією". Він сприймає буття за допомогою двочленну формули, яка виражає насущее як просторову форму плюс безформна просторова безперервність, співвідносяться з формою, так само як вміст співвідноситься з формою содер