Спадщина Ісламу

В основу спадщини ісламської культури і цивілізації закладені видатні досягнення мусульманських вчених, майстрів ремісничих справ і купців, накопичені за двохсотлітній період, званий Золотим століттям Ісламу. На Протягом цього часу - з 750-го по 950 рік - територія мусульманської імперії охоплювала сучасний Іран, Сирію, Ірак, Єгипет, Палестину, Північну Африку, Іспанію і деякі області Туреччини. Об'єднання Багдадом численних народів цих земель заклало основу небаченого раніше взаємного збагачення і розвитку ізольованих перш за один від одного культурних та інтелектуальних традицій.

Географічна близькість була, однак, лише одним з факторів. Іншою рушійною силою такого єднання став розвиток арабського літературної мови і перетворення його до 9-го сторіччя в міжнародну мову науки, поряд з його незмінним статусом мови Божественної істини. Це явище стало одним з найбільш знаменні в історії людської думки.

Третім важливим фактором була побудова в Багдаді паперової фабрики. Поява папери, що замінила пергамент і папірус, стало досягненням, наслідки якого для освіти і науки можна порівняти лише з винаходом друкарства у 15-му столітті. Відтепер книги стали доступні для всіх.

На відміну від візантійців з притаманним їм недовірою до класичної науки та філософії, мусульмани виконували припис Пророка "йти в пошуках знань так далеко, щоб досягти Китаю".

Однак у 8-му столітті вони мали у своєму розпорядженні більш близьким джерелом знань - роботами грецьких учених, зберігається в бібліотеці Константинополя та інших центрів Візантійської імперії. У 9-му столітті халіф Аль-Мамун, син відомого правителя Гаруна Аль-Рашида, почав поступово освоювати цей безцінний джерело знань. За згодою візантійського імператора він послав вчених відібрати і доставити в Багдад грецькі наукові рукописи для того, щоб перевести їх на арабську мову в Бейт Аль-Хікма - "Будинку мудрості".

На той час Бейт Аль-Хікма становив збірку видатних вчених і перекладачів, які взяли на себе складне завдання: перекласти арабська мова уцілілі наукові та філософські праці старовини і переглянути їх вже на концептуальній основі ісламу.

Оскільки перші вчені ісламського світу погоджувалися з Аристотелем в тому, що математика є наукою наук, вчені у Будинку Мудрості зосередили свою увагу і зусилля в першу чергу на математиці. Іхак Ібн Хунайн і Табіті Ібн Куррам, наприклад, підготували видання "Елементів" Евкліда, у той час як інші вчені перевели коментарі до його праць, спочатку складені математиком і винахідником з Єгипту. Були переведені також не менше одинадцяти головних творів Архімеда, у тому числі його трактат зі спорудження водяного годинника. Серед інших перекладів були також наукові праці "Про математичної теорії" Нікомахлуса з Герасим, роботи таких математиків як Теодосій з Тріполі, Аполлоній Пергакус, Теона і Менелай, що склали основу розвитку науки в наступний великий вік ісламської математичної думки.

Першим по-справжньому великим досягненням на шляху розвитку успадкованої математичної традиції стало введення "арабських" цифр, насправді виникли в Індії: вони значно спростили різні обчислення і підрахунки і зробили можливим подальший розвиток алгебри. Мухаммад Ібн Муса Аль-Хоразмі як видно, був першим, хто почав застосовувати цю традицію систематично і написав знамениту Кітаб Аль-Джабар ва-ль-Мукабаля -- першу книгу з алгебри. Ім'я цієї науці було дано по другому слову в назві книги Аль-Хоразмі. Одне з основних значень слова "Джабар" в арабському мовою - "гра в кості", і Аль-Хоразмі використовував його для графічного зображення одного з двох дій, які він застосовував для рішення квадратних рівнянь.

Вчені Бейт-аль-Хікма внесли також значний внесок у розвиток геометрії - науки, про яку великий північноафриканський історик Ібн Халдун відгукувався як про "просвітляючий розум і свідомість людини, вдосконалює свої пізнання в ній, і привчає його до точності мислення ". Вченими, в найбільшій мірі сприяли розширенню досліджень і робіт з геометрії, були сини Муси Ібн Шакіра, астронома при дворі Аль-Мамуна. Прозваний "Бану Муса", сини Муси - Мухаммад, Ахмад і Аль-Хасан присвятили свої життя і долі пошуків знань. Вони не тільки переводили грецькі твори, а й самі написали ряд дуже важливих досліджень: "Вимірювання небесної сфери", "Трісекція кута", "Визначення середнього пропорційного для утворення одиничного поділу між двома даними величинами "та ін

Бану Муса присвятили свої роботи також дослідження небесної механіки і атома, що послужило згодом таким практичним цілям як проектування і спорудження каналів, і, до цієї роботи, їм вдалося також залучити одного з найвидатніших учених 9-го століття Табіта Ібн Куррі.

Під час своєї подорожі до Візантії у пошуках манускриптів Мухаммад ібн Муса зустрів Табіта ібн Куррам, на той час грошового міняйла, а також знавця в таких мовах як сирійський (древнеарамейскій), грецька і арабська. Під враженням від його вченості і обширних пізнань Мухаммад особисто представив його халіфа, який у свою чергу також був настільки вражений його освіченістю, що вирішив призначити Табіта придворним астрологом. Оскільки його знання в грецькому і сирійському були на той час неперевершеними, його внесок у переклад грецьких наукових праць був величезний. Він також написав сімдесят оригінальних робіт з математики, астрономії, астрології, етики, механіки, музики, медицини, а також з фізики, філософії та конструювання наукових приладів.

Незважаючи на те, що спочатку вчений діяльність у Будинку Мудрості велася в основному в області математики, не виключалася також робота і над іншими предметами. Одним з найбільш знаменитих вчених Бейт-аль-Хікма був Хунайн ібн Іхак. Його батько, відомий на Заході під ім'ям Іоанітіус, переклав на арабську мову цілу серію грецьких робіт з медицини, включаючи клятву Гіппократа. Пізніше, будучи главою Дому Мудрості, Хунайн написав близько тридцяти власних трактатів по медицині та збірка з десяти нарисів по офтальмології, в яких систематизувалися анатомія і фізіологія очі і його лікування різних захворювань. Вперше медичну працю подібного роду містив анатомічні малюнки. Згодом книгу перевели на латинь, і на Протягом багатьох століть була авторитетним керівництвом з лікування даного виду хвороб як в західних так і в східних університетах.

Видатними представниками ісламської медицини були також Йуханна Ібн Мусавайх - фахівець в області гінекології та знаменитий Абу Бакр Мухаммад Ібн Закарійа Аль-Разі, відомий на Заході як Разеса. За даними бібліографії його творів Аль-Рази написав 184 роботи, включаючи величезний збірник експериментів, спостережень і діагнозів "Аль-Хаві" ( "Всеохоплюючий").

Першоджерело медичної мудрості в ісламську еру, Аль-Разі, згідно з розповідями одного з сучасників, був чудовим учителем і жалісливим лікарем: він роздавав їжу біднякам і здійснював за ними догляд. Він також відзначався розсудливістю, про що можна здогадатися за назвами двох з його робіт - "Причина, по якій деякі знатні люди і простолюдини залишають лікаря, навіть якщо він розумний і вправний "і" Майстерний лікар не може зцілити всі хвороби, оскільки це за межами можливого ".

Вчені Будинку мудрості, на відміну від своїх сучасних колег, не "спеціалізувалися" в якійсь одній області. Наприклад, Аль-Рази був філософом і математиком, рівною мірою як і лікарем, а Аль-Кінді -- перший мусульманський філософ, що застосував Арістотелеву логіку для докази деяких догматів ісламського віровчення, - писав наукові праці також за логікою, філософії, геометрії, обчислення, арифметику, музику і астрономії. Серед його робіт - "Введення в мистецтво музики", "Причина рідкісного випадіння дощових опадів в певних місцях", "Причина запаморочення", "Перехресне розведення голубів ".

Ще одним видатним діячем Золотого Віку Ісламу був Аль-Фарабі, який працював над вирішенням настільки ж багатьох філософських проблем, що і Аль-Кінді. Він написав свою знамениту працю "Ідеальний Город ", наочно демонструє, наскільки глибоко іслам увібрав у себе ідеї і уявлення греків, і, у свою чергу, залишив в них свій незгладимий след. У цьому творі передбачалося, що ідеальне місто буде заснований на тих моральних і релігійних принципах, на яких і буде надалі будуватися фізична інфраструктура. Мусульманське спадщина включає в себе також досягнення в області технологій. Ібн Аль-Хайтам, наприклад, написав "Книгу оптики", в якій детально розглянув анатомію та лікування очі і правильно зробив висновок про те, що око отримує світло від сприйманого предмета, чим і заклав основи сучасної фотографії. У 10-му столітті він запропонував проект спорудження дамби на Нілі, який жодним чином не був умоглядними побудовами. Багато греблі, водосховища, акведуки, побудовані в той час у країнах ісламського світу, існують і до цього дня.

Мусульманські інженери вдосконалили водяне колесо і спорудили детально розроблену мережа підземних водоканалів, названих "Канат". З зростає рівень вимог до інженерного мистецтва Канат будувалися на глибині понад п'ятдесят футів під землею з украй незначним ухилом на великих відстанях для систем водопровідної води і обладналися люками і колодязями для того, щоб їх можна було чистити і ремонтувати.

Відкриття і технічні досягнення в галузі сільського господарства також стали частиною ісламської спадщини. Були написані цінні книги з аналізу грунту, води, відповідності сортів зернових типами грунтів. Оскільки існував значний інтерес до нових сортів, як у харчових, так і у цілющих цілях, виводилися і досліджувалися багато нові види рослин -- сорго, приміром, який було виявлено в Африці.

Введення численних сортів фруктів, овочів та інших рослин на Заході було значною мірою результатом великого зростання торгівлі з ісламською імперією за часів Золотого Віку. Ця торгівля була життєво необхідна: в центральних областях Аббасідской імперії такі природні ресурси як метали та деревина були рідкісні, а зростання міського населення випереджав можливості забезпечення його продукцією сільського господарства. Тому Аббасіди були змушені розвивати протяжні і складні торгові маршрути. Для придбання їжі, наприклад, Багдад змушений був імпортувати пшеницю з Сирії і Єгипту, рис з Файюм в Єгипті, Південного Марокко та Іспанії, оливкова масло з Тунісу. Прозваний "лісом оливкових дерев" Туніс експортував настільки багато оливкової олії, що його порт Сфакс був названий "портом олії".

Для отримання рідкісних металів Аббасіди також були змушені звертатися в інші країни. Приміром, вони імпортували технологічно кращу на той час сталь "онданік" з Індії, потім обробляли її в таких відомих центрах збройового виробництва як Дамаск і Толедо - містах, що прославилися виготовленням своїх клинків. Аббасіди імпортували залізо з Європи, олово з Британських островів і Малайї, срібло з Північного Ірану, Афганістану і Кавказу. За золотом, величезні запаси якого в скарбницях завойованих країн були на той час витрачені, вони зверталися в різні краї. Спочатку це були золотоносні копальні Хіджаз, які знову відкрилися в 750 році і розроблялися протягом наступних чотирьох століть, і потім в 1913 знову розвідані Карлом Твітчелом, що займався пошуком мінералів в тому районі дорученням Короля Саудівської Аравії Абдальазіза.

В обмін на перераховані предмети першої необхідності Аббасідскіе купці пропонували широке коло різноманітних продуктів: перли, велика рогата худоба, папір, цукор і (в якості специфічних товарів ісламського світу) розкішні тканини і одягу. На той час одяг традиційно шився з вовни й льону - матеріалів, відомих з давніх часів, однак бавовна, розлучався у верхньому Іраку за часів Пророка, пізніше поширився в Середземномор'ї, Сирії, Північній Африці, Іспанії, на Сицилії, Кіпрі і Криті.

Торгівля сукном призвела до появи допоміжного експорту: золотою та срібною нитки для вишивання, камеди з Судану для глазурі, в'язальних спиць і голок, ткацьких верстатів і барвників. Тісно були пов'язані торгівля барвниками та медичними товарами - одне з досягнень Аббасидов в медицині, а також будівництво лікарень в усіх головних ісламських містах. Наукові дослідження, переклад медичних текстів Індії і, можливо, навіть Китаю розширили і розвинули ранню фармакопеї - інгредієнти і складові частини для ліків доставлялися з усіх країн світу, а також реекспортували.

Оскільки у світовій історії релігійні, політичні, військові досягнення Ісламського періоду настільки великі, видатні досягнення в галузі культури, науки, технологій та комерції часто відступають на задній план. Тим не менше, вони мали значний і тривалий вплив на людство в цілому. Знищення і руйнування монголами багатьох з них - дійсно великих звершень мусульман у період Золотого Віку - було трагічною втратою для світу в цілому.

Архітектурні пам'ятки, історія яких налічує більше тисячі років, свідчать про поширення ісламу.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.middleeast.narod.ru/