РІЗНОВИДИ
Науковий стиль мовлення. ЖАНРИ ВЛАСНЕ НАУКОВОГО І НАУКОВО-Інформативний СТИЛІ
МОВИ
1.
Різновиди наукового стилю мови
Жанр - форма організації
мовного матеріалу в рамках того чи іншого стилю мови. У жанровому відношенні
наукова мова є однією з найбільш багатих різновидів російської мови.
Жанрова різноманітність наукового стилю обумовлено, насамперед, наявністю в ньому
безлічі типів текстів. Вчені-філологи, фахівці з культури мовлення виділяють
різну кількість підстилів всередині наукового стилю і дають їм неспівпадаючі
визначення-найменування. Наприклад, Д.Е. Розенталь стверджував, що науковий стиль
має свої різновиди (підстилі) (Розенталь Д. Е. Практична стилістика
російської мови. - М.: Висш. шк., 1987, с.33): p>
науково-популярний,
p>
науково-діловий,
p>
науково-технічний
(виробничо-технічний), p>
науково-публіцистичний,
p>
навчально-науковий.
p>
У підручнику для вузів
"Культура російської мови" (М.: Издательство НОРМА, 2001, С.195)
функціонально-стильова класифікація наукового стилю мови представлена такими
його різновидами, як p>
власне
науковий, p>
науково-інформативний,
p>
науково-довідковий,
p>
навчально-науковий,
p>
науково-популярний.
p>
Спираючись на цю класифікацію,
пропонуємо опис наукових текстів різних жанрів, які відповідають
виділених різновидів наукового стилю. p>
Науковий стиль мови p>
функціонально-стильова класифікація p>
жанрова класифікація p>
Власне науковий стиль p>
монографія, стаття, доповідь, курсова
робота, дипломна робота, дисертаційна робота p>
Науково-інформативний p>
реферат, анотація, конспект, тези,
патентне опис p>
Науково-довідковий p>
словник, довідник, каталог p>
Навчально-науковий p>
підручник, словник, методичний посібник,
лекція, конспект, анотація, усна відповідь, пояснення p>
Науково-популярний p>
нарис, книга, лекція, стаття p>
Наукові тексти різних
жанрів будуються за єдиною логічною схемою. В основі цієї схеми знаходиться
головна теза - твердження, що вимагає обгрунтування; теза містить у собі
предмет мови (те, про що говориться в тексті) і головний аналізований ознака
(те, що йдеться про цей предмет). Доказами головного тези є
аргументи (докази, підстави, що наводяться на доказ), кількість яких
залежить від жанру й обсягу наукового тексту. Для більш повної аргументації тези
необхідні також ілюстрації - приклади, що підтверджують висунуті теоретичні
положення. p>
Текст наукового стилю
завершується висновком (резюме), в якому міститься аналітична оцінка
проведеного дослідження, намічаються перспективи подальших розвідок. p>
2.
Власне науковий стиль мовлення
Наукова стаття і монографія --
оригінальні твори дослідного характеру, пов'язані з
власне наукового стилю. Це так звані первинні жанри наукового стилю,
так як вони пишуться фахівцями і для фахівців. p>
Монографія --
наукова праця, наукова книга, присвячений вивченню однієї проблеми, одного
питання. p>
Наукова
стаття - твір невеликого розміру, в якому автор викладає результати
власного дослідження. p>
У цю ж
групу жанрів входять доповідь, дисертаційна робота, а також курсова робота і
дипломна робота, що примикають до іншого різновиду наукового стилю --
навчально-науковим жанрами. Тексти перерахованих жанрів повинні мати властивості,
притаманними будь-якого наукового тексту, - бути точними, логічними, абстрактними і
узагальненими, мати струнку композицію. p>
У текстах цих жанрів
виділяються структурно-смислові компоненти: p>
назва
(заголовок), p>
введення, p>
основна
частина, p>
ув'язнення. p>
Назва
(заголовок) наукового тексту - найважливіша інформативна одиниця, що відбиває тему
даного твору і відповідна змісту тексту. Існує кілька
типів заголовків: p>
назва
загального характеру (введення в терміноведеніе; бесіди про фізику; асиметрія мозку
і знакових систем); p>
назву,
конкретизують розробляються автором питання наукової теорії та практики
(зберігання інформації в неписьменній суспільстві; алгебри Лі з кінцевою
градуювання); p>
назви,
відображають особливості авторської постановки питання (російська орфографія в
історичному аспекті; поетична енциклопедія алхімії). p>
Введення
(водяна частина) повинно бути коротким і точним. У ньому обгрунтовується p>
вибір теми
дослідження, p>
описуються
методи дослідження, p>
формулюються
цілі і завдання роботи. p>
Головною метою будь-якої галузі
науки є розкриття та вивчення закономірностей зв'язку між явищами і
процесами. У коло цілей наукового дослідження входить також: розкриття
специфіки об'єкта науки, створення типології, пояснення явищ, опис
функцій, систематизація та узагальнення фактів і пр. p>
Основна
частина тексту монографії, дипломної роботи поділяється на розділи відповідно до
завданнями і обсягом роботи. У науковій статті глави не виділяються, але кожне
нове наукове положення оформлюється в новий абзац. p>
Висновок
містить висновки з даного дослідження або має форму короткого резюме. p>
3.
Науково-інформативний стиль мовлення
Основними
жанрами науково-інформативного стилю мови є p>
реферат, p>
анотація, p>
конспект, p>
тези. p>
Ці жанри наукових текстів
об'єднані загальними властивостями: є вторинними жанрами мовлення (складаються на
основі вже наявних опорних тестів, найчастіше оригінальних, первинних, хоча
тези можуть бути й оригінальним науковим твором) і певним чином
співвідносяться з навчально-наукової різновидом наукового стилю мови. p>
Реферат
Реферування --
інтелектуальний творчий процес, який включає осмислення тексту,
перетворення інформації аналітико-синтетичним способом і створення нового
(вторинного) тексту. Реферат - адекватне за змістом виклад змісту
первинного тексту. Реферат відображає головну інформацію, що міститься в
першоджерелі, нові відомості, істотні дані. Підготовка рефератів --
одна з найбільш складних видів самостійної роботи, реферування привчає
людини вдумливо працювати з літературою, орієнтуватися в ній, вибираючи
необхідну інформацію. Реферат повинен бути інформативним, відрізнятися повнотою
викладу, об'єктивно передавати зміст первинного тексту, коректно
оцінювати матеріал, що міститься в першоджерелі. Реферат може бути
репродуктивним, що відтворює зміст первинного тексту, і продуктивним,
що містить критичний або творче осмислення реферованих джерела. p>
Репродуктивні
реферати бувають двох видів реферат-конспект і реферат-резюме. p>
Реферат-конспект
містить в узагальненому вигляді фактичну інформацію, ілюстративний матеріал,
відомості про методи дослідження, отримані результати та можливості їх
застосування. p>
Реферат-резюме
призводить лише основні положення, тісно пов'язані з темою тексту. p>
Продуктивні
реферати представлені рефератом-оглядом і рефератом-доповіддю. p>
Реферат-огляд
складається на підставі декількох первинних текстів, дає зіставлення різних
точок зору з конкретного питання. p>
Реферат-доповідь
має розгорнутий характер, поряд з аналізом інформації, наведеної у
першоджерелі, дає об'єктивну оцінку стану проблеми. p>
У структурі реферата будь-якого
типу виділяється три основних компоненти: p>
бібліографічне
опис, p>
власне
реферативний текст, p>
довідковий
апарат. p>
Як і будь-який науковий текст,
реферат має певну композицію: p>
Вступ.
Завдання вступу можуть бути наступними: дати вихідні дані тексту (назва
вихідного тексту, де опубліковано, в якому році), подати відомості про автора
(прізвище, ім'я, по батькові, спеціальність, науковий ступінь, вчене звання), розкрити
сенс назви роботи, чому вона присвячена, в зв'язку з чим написана. p>
Перерахування
основних питань і проблем, про які йдеться в першоджерелі. p>
Аналіз самих
важливих, на думку референта, питань, що містяться у вихідному тексті. Проводячи
такий аналіз, необхідно обгрунтувати важливість обраних питань, коротко
передати думку автора з цих питань, висловити свою думку з приводу
суджень автора першоджерела. p>
Загальний висновок
про значення всієї теми або проблеми реферованих тексту. p>
Таким чином, реферат має
наступні ознаки: p>
зміст
реферату повністю залежить від змісту реферованих джерела; p>
містить
точний виклад основної інформації без спотворень і суб'єктивних оцінок; p>
має
постійні структури: заголовну частина з бібліографічним описом,
власне реферативну частину, в якій узагальнюються відомості про авторів,
називається основна тема та проблематика джерел, дається докладний або стислий
виклад найбільш важливих питань, робляться висновки. p>
У рефераті використовуються
мовні кліше, характерних для цього жанру наукового стилю мови: p>
Автор
зупиняється на питанні ... p>
Він
аналізує ... p>
Оцінюючи, він
зазначає ... p>
Далі автор
розглядає ... p>
При цьому він
зазначає ... p>
Самим
серйозним наслідком цього є ... p>
Звідси автор
робить висновок, що ... p>
Завдання, за
думку автора, полягає в тому, щоб ... p>
Автор розглядає ...
p>
Завершуючи аналіз матеріалу по
темою "реферат", пропонуємо проаналізувати структуру реферату та
мовні кліше, які використовуються при його написанні. p>
Автор,
назва, вихідні дані (бібліографічний опис). p>
Тема статті,
книги. Вказується загальна тема першоджерела. При цьому можна використовувати
наступні вирази: Стаття (книга, монографія ...) присвячена ... (темі, питання,
проблеми). p>
Композиція.
Вказується, зі скількох і яких структурних частин складається джерело (зазвичай
книга). При цьому використовуються такі вирази: Книга (стаття) складається з
(включає в себе, містить) ... (трьох розділів і т.п.). p>
Основне
зміст. Висловлюються конкретні результати або висновки автора відповідно
зі структурою статті. Можуть бути використані наступні вирази: p>
У вступі
вказується (зазначається), що ... p>
У першу
чолі висвітлюється ... p>
Автор
відзначає (вказує, робить висновок), що ... p>
Другий розділ
присвячена (містить) ... p>
На думку
автора, ... p>
У третій
чолі ... p>
У висновку
вказується (зазначається), що ... p>
Наявність
ілюстративного матеріалу. Відзначається наявність ілюстрацій, малюнків, таблиць,
інших наочних матеріалів. Використовуються, наприклад, такі вирази: Свої
міркування автор ілюструє конкретними фактами та прикладами, приводить
малюнки, фотографії, таблиці ... і т.п. p>
Адресат.
Відзначається, для кого призначений текст. Використовуються такі вирази: p>
Стаття
призначена для фахівців у галузі ... p>
Представляє
інтерес для ... (широкого кола читачів) і т.п. p>
Анотація
Анотація - стисла, коротка
характеристика книги (статті чи збірки), її змісту і призначення. У
анотації перераховуються головні питання, проблеми первинного тексту, іноді
характеризується його структура, композиція. Як правило, анотація складається з
простих пропозицій. Анотація має дві обов'язкові частини: p>
змістовна
характеристика першоджерела, мета автора; p>
адресат
аннотіруемого тексту. p>
Крім названих частин, можуть
бути присутнім факультативні частини: p>
композиція,
структура первинного тексту; p>
ілюстративний
матеріал, наведений в першоджерелі. p>
Перераховані смислові частини
анотації оформляються за допомогою мовних кліше: p>
Характеристика
змісту тексту: p>
У статті
(книзі) розглядається ... p>
У книзі
викладені ... p>
Стаття
присвячена ... p>
У статті
даються ... p>
В основу
роботи покладено ... p>
Автор
зупиняється на наступних питаннях ... p>
Автор
зачіпає проблеми ... p>
Мета статті
- Показати ... p>
Мета автора
- Пояснити (розкрити) ... p>
Метою статті
є вивчення ... p>
Автор ставить
собі за мету проаналізувати ... p>
Композиція
роботи: p>
Книга
складається з ... глав (... частин) ... p>
Стаття
ділиться на частини ... p>
У книзі
виділяються ... голови p>
Призначення
тексту: p>
Стаття
призначена (для кого; рекомендується кому) ... p>
Збірка
розрахований ... p>
Призначається
широкому колу читачів ... p>
Для
студентів, аспірантів ... p>
Книга
зацікавить ... p>
Наведемо приклад анотації. p>
Соловйов В.С. Філософія
мистецтва і літературна критика. - М., 1991. P>
Володимир Сергійович Соловйов
(1853-1900) - найбільша постать в розумової, громадського і культурного життя
Росії останньої третини XIX століття. Мислитель і поет, він виступив завершітелем
цілої епохи філософських пошуків і дав поштовх новим ідейним і художнім
течій XX століття, особливо символізму. Включені до збірки твори В.С.
Соловйова у відповідності з найважливішими темами його естетичної думки
розподілені за такими розділами: "Краса як змінюються сила",
"Моральна місія художника", "Статті про російських поетів",
"Енциклопедичні статті. Рецензії. Нотатки". P>
Конспектування
конспектування - процес
розумової переробки і письмової фіксації основних положень читаного або
яка сприймається на слух тексту. При конспектування відбувається згортання,
компресія первинного тексту. Результатом конспектування є запис у
вигляді конспекту. p>
Конспект - особливий вид
вторинного тексту, в основі якого лежить аналітико-синтетична переробка
інформації, що міститься в початковому тексті. Конспект виявляє, систематизує
й узагальнює найбільш цінну інформацію, він дозволяє відновити, розгорнути
вихідну інформацію. При конспектування необхідно відбирати новий і важливий
матеріал, пов'язувати його зі старим, вже відомим і вибудовувати матеріал у
Відповідно до логіки викладу; конспект повинен володіти змістовної, смислової
і структурної цілісністю. З точки зору обсягу (ступені стиснення) конспект
може бути коротким, докладним або змішаним; за ступенем відповідності
першоджерела - інтегральним або вибірковим. За кількістю переробляються
джерел конспект може бути монографічним або зведеним (оглядовим), з точки
зору пред'явлення інформації конспект складається на основі читання або
слухання. Залежно від форми подання інформації в конспекті і від
ступеня згорнуто у конспекті первинного тексту розрізняють наступні види
конспектів: p>
конспект-план,
p>
конспект-схема,
p>
текстуальної
конспект. p>
Підготовка
конспекта включає наступні етапи: p>
Етап 1.
Виділяються смислові частини - вся інформація, що відноситься до однієї теми,
групується в один блок. p>
Етап 2. У
кожній смисловій частині формулюється тема в опорі на ключові слова і фрази. p>
Етап 3. У
кожній частині виділяється головна і додаткова по відношенню до теми
інформація. p>
Етап 4.
Головна інформація фіксується в конспекті у різних формах: у вигляді тез,
виписок (текстуальної конспект), у вигляді питань, що виявляють суть проблеми, в
вигляді називних пропозицій (конспект-план і конспект-схема). p>
Етап 5.
Додаткова інформація наводиться при необхідності. p>
Працюючи над
конспектом, необхідно пам'ятати наступні правила: p>
Слід записати назву конспектіруемого
твору (або його частин) та його вихідні дані. p>
Осмислити основний зміст тексту,
двічі прочитавши його. p>
Скласти план - основу конспекту. p>
Конспектіруя, залишити широкі поля для
додатки, нотаток, запису термінів та імен, що вимагають роз'яснень. p>
Пам'ятати, що в конспекті окремі фрази і
навіть окремі слова мають більш важливе значення, ніж в детальному викладі. p>
Запис слід вести своїми словами, що
сприяє кращому осмислення тексту. p>
Застосовувати певну систему
підкреслення, скорочень, умовних позначень. p>
Дотримуватись правил цитування - цитату
брати в лапки, давати посилання на джерело з вказівкою сторінки. p>
Тези
Тезірованіе - один з видів
добування основної інформації тексту-джерела з її подальшим переведенням в
певну мовну форму. Скорочення при тезірованіі проводиться з урахуванням
проблематики текстів, тобто авторської оцінки інформації і дає виклад,
розчленоване на окремі положення-тези. p>
Тези - коротко
сформульовані основні положення доповіді, наукової статті. За представленному
в них матеріалу і за змістом тези можуть бути як первинним, оригінальним
науковим твором, так і вторинним текстом, подібним анотації, реферату,
конспекту. Оригінальні тези є стислим відображенням власної доповіді,
статті автора. Вторинні тези створюються на основі первинних текстів,
належать іншого автора. У тезах логічно і стисло викладається дана тема.
Кожен тезу, що становить зазвичай окремий абзац, висвітлює окрему
мікротом. Якщо план тільки називає розглядаються питання, то тези повинні
розкривати вирішення цих питань. p>
Тези мають строго
нормативну змістовно-композиційну структуру, в якій виділяється: p>
преамбула, p>
основне
тезове положення, p>
заключний
тезу. p>
Чітке логічне поділ
тезисно змісту підкреслюється формально або графічно. p>
Формальне
вираження логічних взаємозв'язків між тезами може бути представлено
наступним чином: p>
використанням
вступних слів на початку кожного тези (по-перше, по-друге); p>
за допомогою
опозиційних фраз (зовнішні чинники - внутрішні причини); p>
використанням
класифікаційних фраз (поле дієслів дії, поле дієслів стану, поле
дієслів руху). p>
Графічне
позначення логіки викладу здійснюється через нумерацію кожного тези. У
тезах, як правило, відсутні цитати, приклади, що пов'язано з прагненням до
стислості. p>
Залежно від стилю викладу
існує два типи тез: p>
тези
дієслівного ладу (мають широке розповсюдження), в яких використовуються
дієслівні присудок; вони являють собою більш короткий, ніж конспект,
науковий опис. p>
тези
ознайомленні читача ладу (з відсутністю дієслівного присудка) зустрічаються вкрай
рідко, хоча це гранично лаконічний спосіб фіксації наукової інформації. p>
Тези можуть починатися
наступними мовними формами: p>
Відомо,
що ... p>
Слід
відзначити, що ... p>
Однак ... p>
При цьому
важливо, що ... p>
Передбачається,
що ... p>
Фахівці
ставлять своїм завданням ... p>
Основна інформація в тезах
може об'єднуватися за допомогою таких сполучних лексичних засобів: p>
Ставить
питання ... p>
Вважає ... p>
Порівнює ... p>
Приводить
приклад ... p>
Перелічує ...
p>
Характеризує ...
p>
Підкреслює ...
p>
Тези є одним з
найбільш стійких з точки зору нормативності жанрів наукового стилю. Тому
порушення чистоти, жанрової визначеності, жанрове змішання при складанні
тез оцінюється як грубе спотворення не тільки стилістичного, а й
комунікативної норми. Серед типових порушень слід зазначити підміну
тез текстом повідомлення, резюме, рефератом, анотацією, проспектом, планом,
змішання форм різних жанрів. Подібне змішання свідчить про відсутність
науково-мовної культури у автора. До тез пред'являються вимоги
стилістичної чистоти і однорідності мовної манери, у них неприпустимі
емоційно-експресивні визначення, метафори та інші включення з інших
стилів. p>
Наведемо приклад тез. p>
Будь-який текст
- Це мовне вираження задуму автора. p>
Алгоритм
читання визначає послідовність розумової діяльності при сприйнятті
основних фрагментів тексту. p>
Психологічна
установка - це готовність людини до певної активності, до участі в
деякому процесі, до реакції на знайомий стимул або відому ситуацію. p>
При
використанні інтегрального алгоритму читання формується навик читання,
передбачає певну послідовність раціональних дій у
Відповідно до блоками алгоритму. p>
Психологи
називають розумінням встановлення логічного зв'язку між предметами шляхом
використання наявних знань. p>
Список
літератури h2>
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://websites.pfu.edu.ru/IDO/ffec/
p>