Амаду, Жоржі

Амаду, Жоржі (Amado, Jorge) (1912-2001), бразильський письменник. Його романи перекладені майже на 50 мов світу, неодноразово екранізувалися, лягли в основу театральних і радіоспектаклів, пісень і навіть коміксів.

Народився 10 Серпень 1912 в Ільеусе (шт. Баїя), син дрібного плантатора. Писати почав з 14 років. У ранніх романах Країна карнавалу (O paiz do carnaval, 1932), Мертве море (Mar morto, 1936), Капітани піску (Capites da areia, 1937) описував боротьбу трудящих за свої права. Показовим у цьому відношенні роман Жубіаба (Jubiab, 1935), герой якого, в дитинстві безпритульний-жебрак, робиться спочатку злодієм і ватажком банди, а потім, пройшовши школу класової боротьби, стає прогресивним профспілковим лідером і зразковим батьком сімейства.

Активіст компартії Бразилії, Амаду не раз висилали з країни за політичну діяльність. У 1946 він був обраний депутатом Національного конгресу, двома роками пізніше, після заборони компартії, знову був висланий. За наступні чотири роки об'їхав ряд країн Західної та Східної Європи, Азії і Африки, зустрічався з П. Пікассо, П. Елюара, П. Нерудою та іншими видатними діячами культури.

Після повернення на батьківщину в 1952 цілком віддався літературній творчості, ставши співцем рідної Баїі, з її тропічної екзотикою і яскраво вираженим африканським початком в культурі. Його романи відрізняє інтерес до народних традицій і магічному ритуалу, смак до життя з усіма її радощами.

Ідеологічні установки у творчості поступаються місцем власне художнім критеріям, чинним в руслі того чисто латиноамериканського напрямку, який отримало в критиці назву «магічного реалізму». Початок цим змінам поклав роман Безкрайні землі (Terras do sem fim, 1942), за яким пішли інші романи того ж напрямку - Габріела, кориця і гвоздика (Gabriela, cravo e canela, 1958), Провідники ночі (Os pastores da noite, 1964), Дону Флор і два її чоловіка (Dona Flor e seus dois maridos, 1966), Лавка чудес (Tenda dos milagres, 1969), Тереза Батіста, втомлена воювати (Teresa Batista, cansada de guerra, 1972), Засідка (Tocaia grande, 1984) та інші.

У 1951 Амаду був удостоєний Ленінської премії, у 1984 нагороджений орденом Почесного легіону (Франція).

Помер Амаду в Салвадоре (шт. Баїя) 6 серпня 2001.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/