Історія виникнення клубів.

Діяльність клубів в дореволюційний період.

Клуб - громадська організація, добровільно об'єднує групи людей з метою спілкування, пов'язаного з різними інтересами, а також для відпочинку та розваги. Клубні установи - масові культурно-просвітницькі установи, що організують дозвілля і сприяють розвитку творчих здібностей населення.

Ще з кінця 18 століття стали виникати клубні форми проведення часу дворян - Англійські клуби в Москві та Петербурзі для спадкових дворян. Своїм завданням вони ставили

Організацію відпочинку, спілкування та розваг представників дворянських кіл Початок 19 століття - час розвитку салонів, гуртків, товариств різної спрямованості (музичних, літературних, спортивних). Передреволюційні процеси змінили колективні форми дворянського дозвілля. З метою вишукування коштів у дворянські клуби почали допускати представників інших станів, що допомагало підтримувати в них колишню славу й красу. Почалися пошуки більш камерних форм дозвільного проведення часу, отримали поширення аристократичні клуби та гуртки за інтересами різних напрямків: художні, літературні, музичні, любителів балету і пр. Стали популярні види спортивних занять, що вимагають великих витрат і спеціально обладнаних майданчиків, що, у свою чергу, вимагало об'єднання коштів : великий теніс, кінний спорт. Активно розвивалися клуби в офіцерському середовищі (напр., вітальня офіцерів Ізмайловського полку, що захоплюються літературою).

До початку ХХ століття в організаційному та фінансовому відношенні бере активну участь у столичних клубах купецтво, породивши таку нову форму дозвілля, як спільні обіди в дорогих ресторанах. Стало зростати число людей в ліберально налаштованих дворянських колах, присвячують своє дозвілля громадської роботі та розвитку народної освіти. Найбільш численним станом стало міщанство (ремісники, дрібні торговці, дрібні домовласники, «робітні» люди). У їхньому середовищі спостерігалася тісний зв'язок роботи з домашнім побутом і дозвіллям, так як більшість працювали на дому та у виробництві брала участь вся сім'я. Способи проведення часу у міщан були вельми різноманітні. Це і багатолюдні «вечірки» для зав'язування знайомств з іграми, який супроводжувався поцілунками, фантами, танцями і т.д. Даниною селянським традицій були дівочі «Капустницы» які найчастіше влаштовували сім'ї, де були нареченої, тому що на обов'язкову після рубки капусти «Вечірку» запрошували неодружених хлопців.

У заможних міщанських родинах для молоді влаштовували домашні вечора. Нерідко молоді люди проводили час в офіцерських або в пріказчічьіх клубах, коли в них проводилися публічні заходи. Великим успіхом користувалися вечора в Купецькому зборах. Найбільш освічена молодь нерідко влаштовувала домашні спектаклі, спільні читання.

Найпоширенішим видом дозвілля жінок-міщанок було рукоділля, нерідко рукодільні робота поєднувалася з бесідою - так звані «Робітні посиденьки». Заможні ж чоловіки проводили час в клубах, трактирах, чайних, присвячуючи цей час гри в карти, більярду, лото, і навіть нелегальним півнячим боїв. Популярністю всіх користувався кінематограф, в залі для глядачів можна було побачити студентів і жандармів, офіцерів і курсисток, інтелігентів і робітників, прикажчиків, торговців, дам світла, модисток, чиновників і т.д. Балагани змінилися стаціонарними кінотеатрами. Кіно входило в повсякденний побут.

Початок ХХ століття було відзначено розширенням мережі освітніх установ у сфері дозвілля (недільні і вечірні школи, освітні курси та гуртки, народні університети), які могли відвідувати міщани та робітники фабрик і заводів. У цьому середовищі стали з'являтися самодіяльні «суспільства самоосвіти робітників» і перший Народні будинку, де силами інтелігенції велася культурно-просвітницька робота: проводились лекції, влаштовувалися вистави, екскурсії, створювались творчі драматичні й хорові колективи. А також з наростанням революційного руху велися розмови на політичні теми, під виглядом гулянь проводилися маївки і мітинги, що послужило причиною їх закриття після розгрому революції 1906-1907 року. Вижили лише «суспільства самоосвіти робітників», де більше уваги приділялася питанням освіти і духовного розвитку.

Клубні установи за радянських часів

Після революції театри, музеї, бібліотеки, кінотеатри, колекції творів мистецтва були передані державі. Важливе значення стало надаватися просвіті та освіти людей. Позашкільні відділ при Наркомосі і місцеві органи народної освіти сприяли у налагодження культурно-дозвільної роботи. Велика роль відводилася установам культури в справі навчання людей, які не отримали початкового освіти. Створювалися пункти «лікнеп». З метою розширення політичної пропаганди в клубах стали проводитися мітинги, мітинги-концерти, лекції, доповіді, вечори питань і відповідей та ін При клубах створювалися політгуртку. У 20-ті роки стала активно розвиватися художня самодіяльність, гуртки створювалися у військових частинах, клубах, народних будинках.

Після неврожаю 1921 року, який став наслідком громадянської війни, культурно-дозвільні установи перевели на місцевий бюджет, що призвело до скорочення закладів культури, особливо в сільській місцевості. І лише з продовженням фінансування в кінці почалося відновлення мережі і її розвиток. Наприкінці 20-х років були відкриті перший Будинку Культури, на початку 30-х - Палаци культури, а в сільській місцевості -- колгоспні та радгоспні клуби і бібліотеки. У 30-і роки КПУ стали провідниками ідей індустріалізації та колективізації, виконання п'ятирічних планів, соціалістичних змагань. У клубах, будинках і палацах культури проводилися вечора «обміну досвідом», «робочої кмітливості». Стали регулярно проводитися огляди народної творчості.

З другої половини 30-х років в життя увійшли нові типи КПУ - пересувні бібліотеки, кіно-та радіопередвіжкі, пересувні виставки, агітповозкі, агітмашіни - обслуговуючи населені пункти, які не мають установ культури, а також селян. Відбулися зміни в системі управління культурно-просвітницькою роботою: на зміну Головполітосвіти в наркомпроссах були створені сектору масової політико-освітньої роботи. Сфера дозвілля цього часу відзначена збільшеною відвідуваністю клубів, будинків і палаців культури, бібліотек, кінотеатрів, театрів. Стало скорочуватися кількість людей, які відвідують церкви і які зазначають релігійні свята.

З початком ВВВ різко скоротилися асигнування на утримання клубів, бібліотек, будинків культури, наполовину в порівнянні з передвоєнним періодом зменшилася їх мережу. Основним змістом роботи будинків культури, клубів, бібліотек, музеїв, хат-читалень стало роз'яснення характеру і цілей війни, викриття сутності фашизму. Сталі проводитися зустрічі з фронтовиками, невеликі концерти. Були створені пересувні установи культури - похідні клуби, агітескадрільі, бібліотеки-пересування, агітпоїзди та ін Використовувався досвід пересувної роботи часів громадянської війни. Культробітники йшли в цеху, в полі, на ферми, роз'яснюючи людям сенс військових подій. Часом, ризикуючи життям, працівники культури рятували культурні цінності, історичні, художні та літературні пам'ятники. На фронті були створені фронтові і армійські будинку Червоної Армії, в частинах були дивізійні клуби, клуби частин, полків, керували якими призвані в армію вчителі шкіл, викладачі вузів.

Війна завдала величезної шкоди закладам культури, кількість клубів скоротилася з 1міл. 18тис. до 9 тис. 500. У міру визволення території відновлювалися і установи культури. Було поставлено завдання: при кожному сільраді - клуб, в кожному районному центрі - Будинок культури.

У післявоєнний період зросли витрати на здійснення культурно-дозвільної діяльності, розширилася мережа культурно-дозвільних установ. У відновленні і будівництві їх держава спирався на безоплатну допомогу населення. Ремонтувалися зруйновані будівлі, наводилися в порядок порожні приміщення, в яких відкривалися клуби, читальні, червоні куточки. У 1965 році було покладено початок перетворення сільських клубів у Будинку культури. У межах районного центру створювався комплекс закладів культури (районний Будинок культури, широкоекранний кінотеатр, ДМШ, музей, районна бібліотека, народна філармонія, парк культури і відпочинку, художньо-оформлювальна майстерня) У 70-х роках в середовищі молоді почалося рух за створення молодіжних клубів, розвивалося аматорське рух (клуби за інтересами).

Сучасні заклади клубного типу. Тенденції розвитку, стан мережі, завдання та зміст діяльності.

Всі діючі в Росії КДУ підрозділяються на кілька типів, кожен з яких включає групу однорідних учрежднній, що володіють характерними ознаками.

Бібліотеки - поділяються за призначенням і характером роботи, складу книжкових фондів, масштабами діяльності, музеї, клубні установи, санаторно-курортні, спортивно-оздоровчі та туристично-екскурсійні Центри (з розташованими на їх базі бібліотеками, музеями, клубами тощо), соціально-культурні комплекси і центри, видовищні установи мистецтв (мюзик-холи, театри, цирки, філармонії та ін), установи лекційної пропаганди (лекторії, планетарії), виставки та виставкові зали (відроджуються також ВДНГ), установи для дітей та підлітків (Будинки Дитячого творчості, Центри естетичного Виховання та ін.) Велике поширення набувають в наші дні віртуальні установи культури (Інтернет-салони, Інтернет-клуби).

За останні 10 років відбулися величезні зміни в системі КДУ. У наші дні громадянам надано великий вибір, з'явилися КДУ, розраховані на певні верстви населення по досвіду роботи на Заході (клуби бізнесменів, клуби лідер-леді). Негативно те, що скоротилася мережа сільських КДУ (клубів, ДК, бібліотек), тому що держава не в змозі утримувати цю мережу.

Оскільки установи культури в даний час фінансуються мізерно малими сумами в порівнянні з тими, які потрібні для нормального функціонування культурно-дозвільної роботи, адміністрація КДУ частина змушена шукати свої шляхи вирішення матеріальної проблеми. На прикладі міської соціально-культурного комплексу «Енергетик» м. Зея:

Значно скоротилася кількість гуртків та студій, тому що недостатнє фінансування не дає можливості закуповувати костюми, писати фонограми і вести гастрольну діяльність для всіх раніше перебували в ГСКК «Енергетик» об'єднань.

Вся чимала порожня площа здана в оренду різним організаціям. У приміщенні ГСКК «Енергетик» знайшли місце для комерційної та іншої діяльності:

Майстерня фотографії «Кодак»

Ювелірна майстерня

Взуттєва майстерня

Комерційний магазин з продажу одягу і тканин

Диско-бар «Колір ночі»

Казино

У свій час там само розташувався навіть кабінет стоматолога ...

Отже, з одного боку , підприємство має залучення додаткових коштів, які завжди є куди витратити: ремонт приміщення, пошиття костюмів, закупівля тканин і матеріалів для декорацій, фарби та пензлі, поїздки колективів на обласні заходи. Є можливість більш якісного і оснащеного проведення дозвільних заходів, яких протягом року чимало: це і клуби за інтересами (клуб фронтових друзів, літературна вітальня), досягав святкові програми у парку Культури і Відпочинку і на площах міста ( «День Нептуна», «Масляна» тощо), святкові та тематичні концерти в КСКК (8 березня, «День Матері». «День енергетика» тощо), молодіжні дискотеки протягом року, дитячі ранки ( «В гостях у Діда Мороза», «Міс Дюймовочка »).

З іншого боку виникає інша проблема. У величезному Будинку Культури залишаються чинними лише кілька об'єднань, так як для інших недостатньо фінансування і просто не вистачає місця для розміщення:

1. Ансамбль російської пісні «Русь»

2. Хореографічний ансамбль «Арбінада»

3. Зейскій народний театр

4. Гурток м'якої іграшки для дітей

5. Гурток естрадної пісні для дітей

Силами цих колективів, з яких два можна просто не вважати (народний театр і гурток м'якої іграшки) ні одну концертну програму не побудуєш. Та й глядач не буде дивитися з програми в програму одні й ті ж колективи, найчастіше зі старими номерами. Звідси виникає проблема запрошення самодіяльних колективів у концертні програми.

При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru