Реферат на тему
Огляд життя
Олександра Довженка
учня 11-М класу середньої школи № 5
м. Харьківа
Гольштейну Олександра
8.12.2000
Олександр Петрович Довженко - всесвітньо відома людина. Він - режисер -новатор який відкрив нові шляхи в свтовому кіномістецтві. Він сценарист,який створив новий літературний жанр - кіноповість. Він - письменник,орігінальній, самобутній майстер слова. А ще художник, а також державний тагромадський діяч.
Народився О. П. Довженко 30 серпня 1894 року на околиці невеликогомістечка Сосниці на Чернігівщині. Батьки його були непісьменні. Дітей усім'ї було багато - чотирнадцять, але в живих залишилося тільки двоє.
Довженко писав у своїй автобіографіі: "Коли я зараз пригадую своє дитинствоі свою хату, в моїй уяві - плач похорон. Вони проходять по всіх моїхсценаріях, по всіх картинах.
У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудисьдалеко вперед, в інше життя - невідоме, але принадна, краще. Вонипрощаються поквапливих і недбало, і вдірвавшісь, не оглядаються, щоб нерозірвалося серце, а плачуть оті, що залишаються. Це - моя мати. Народженадля пісень, вона проплакала все життя, провожаючі назавжди. Так питанняжизні і смерті вражали, очевидно мою дитячу уяву, що й залишилися в мені навсе життя, пронізуючі в найрізноманітніших виявах мою творчість.
Так у чисельному ряді жіночіх образів образ матері заступив собою усіінші. Дід у фільмі "Земля" - це мій покійний дід Семен Тарасович.
Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості
, Це любов до природи, правильне відчуття краси природи. Я завжди думав ідумаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем ".
Восени 1903 року малого Сашка віддають до Сосницької чоттірікласноїгімназіі. Рухливий, влучного хлопчика цікавило буквально усе. Швидконавчившись читати, він став "запоєм" ковтати книжки. Прочитане кидалошколяра від однієї мрії до другої. Йому хотілося всього: "У мене не булопристрасті до чогось одного певного, - згадував майстер. - Мені здавалось,що все легко, і мені хотілось начебто розділиться на кілька частин і жити вбагатьох життях, професіях, країнах і навіть видах ".
Восени 1907 року Довженко був зарахований до Сосницького міськогочотірікласного училища. Він був відмінником, але найбільшу насолодудіставав від креслення і малювання. Бути художником згодом стане мрією йогожиття. І він мав усі данні для цього.
Але після закінчення училища Довженко вступив до Глуховськийучительського інституту, тому що там платили стипендію.
У червні 1914 року О. Довженко склав випускні екзамени, одержавсвідоцтво про закінчення істітуту та приїхав до Житомира, куди бувпризначений на роботу.
На початку світової війни О. Довженко за станом здоров'я був визнанийнепридатним до військової служби. Влітку 1917 року він приїздить до батьківу Сосницю, маючи намір більше до Жітоміра не повертатися, а спробуватипродовжити навчання. Так він і зробив. Влаштувавшись вчітілем у Києві,
Довженка вільнослухачем вступив до Київського комерційного йінстітуту. "Цейінститут теж не був моєю школою, - писав пізніше митець. - Я вступив донього лиш тому, що мій атестат не давав мені права до вступу до іншихучбових закладів. Це був засіб здобути собі вищу освіту ".
Ініціативний та енергійний студент був обраний головою студентськойїгромади інституту. Всередині 1918 рокуБ коли влада в Києві перейшла до рукгетьмана Скоропадського, він взяв участь в організаціїзагальностудентського мітингу протесту проти призову в гетьманську армію.
На цей час в Києві організувалась Академія мистецтв, і молодий
Довженко перейшов вчитися туди, але скоро покинув заняття.
На початку 1920 року він вступив до партії боротьбистів. Через кількатижнів ця партія влилася в КП (б) У, і таким чином він став членом КП (б) У.
Довженко призначили завідувати Жітомірською партійною школою, а потім впідпілля в Коровінецькій район. Там він був взятий у полон польським кіннимроз'їздом, але йому пощастило благополучно втекти до свого загону.
Після визволення Києва Довженко був призначений секретарем губернськоговідділу міської освіти, де працював приблизно рік.
Крім секретарства завідував відділом мистецтва, був комісаром театру
Шевченка, брав участь у роботі організаційного комітету працівніков освіти.
У липні 1921 року Довженко було зараховано до наркомату закордоннихсправ і направлено на роботу до Повноважного представництва УРСР у Польщі.
Там він очолив місію по репатріації та обміну військовополоненімі, а зчасом обійняв посаду керуючого справами представництва.
І в цих умовах Довженко не облишав свого улюбленого заняття --малювання. У вільні від роботи часи він малював шаржі й карикатури,відгукуючісь на події, що відбувались навколо.
На початку лютого 1922 року О. Довженка переводять на посаду секретаряконсульського відділу Торгового представництва УРСР в Німеччині. До цього жчасу належать і перші публікації О. Довженка - художника. Деякі із йогомалюнків-карикатур були надруковані в журналі "Молот", що виходив у США.
О. Довженко розумів, що поєднувати службові обов'язки і малювання будеважко, тому він звертається до ЦК КП (б) У із заявою, в якій просить надатийому можливість зайнятись у Німеччині вивченям графіки.
Він вступає до приватного художнього училища професора Геккеля, в якомунавчається біля року. Е. Геккель належав до експресіоністічного напрямку вживописі. За сонову художньої творчості експресіоністі брали не первинніпочуття людини, а її свідомість, "абсолютні" переживання. І відтворювалисвіт відповідно до цих переживань. Для експресіонізму характерна загостренаемоційність і фантастична гротескність образів, напруженність дії іакцентування на Патетичній декламації, сімволіці, різке протиставленняепізодів за емоційним звучанням та увага освітленню. Уроки німецькогоекспресіоніста справили на молодого художника неабияке враження. На ранніхсамостійних кіноработах митця, зокрема на стрічках "Сумка діпкур'єра" та
"Звенигора" відчутний вплив школи, яка дала О. Довженкові перші урокипрофесійної майстерності в мистецтві живопису.
У липні 1923 року Довженко повертається на Україну і починає робити у
Харкові, карикатуристом в газеті. Він знайомиться з Ю. Смоличем, М. Бажаном,
В. Сосюрою, П. Тичина.
У червні 1926 року Довженко виїхав до Одеси, де влаштувався режисеромна кінофабріку. У тридцять два роки, маючи певний досвід і певні трудовінавики, він круто змінив своє життя, по суті, почали все заново, і цейрішучий крок дав світові неперевершеного майстра кіномистецтва.
Прийшовши на кіностудію, Довженко думав зайнятися комедійніміфільмамі.Йому не подобалося те, що робилося у радянській кінематографіі вгалузі комедійних фільмів. "У нас комедійних персонажів чомусь позбавляютьрозуму, а треба робити зовсім навпаки. Комедійний характер нічого спільногоз розумовою недоладністю не має ". Та життя розпорядились по-своєму: жодноїкомедії він так і не зробив, хоч теплий гумор і гостра сатира єневід'їмнімі елементами усіх його фільмів.
Першим фільмом О. Довженка був "Сумка діпкур ера", знятий в 1927 році.
В основу сценарію фільма було покладено убивство радянського дипломатичногокур'єра Теодора Нетте. У цьому фільмі Довженко зіграв свою єдину роль вкіно - кочегара, який переховує сумку Нетте. Про свій перший фільм авторговорив так: "Я ще не працюю. Я вчуся роботи ".
Наступним фільмом О. Довженка була" Звенигора ". В ньому подаваласьісторія українського народу від сивої Давіна до сучасності. У сценарії бувшироко використаний фольклорний матеріал, змальовував картини віковічноїборотьби українського народу за своє визволення. Фільм був знятий "однимдухом - за сто днів ". "Картину я не зробив, а проспівав, як птах", --говорив О. Довженко. Фільм прозвучав, як пісня любові до рідного народу, вньому звелічувалась його невичерпна мудрість, оптимізм, працьовитість, вірав світле майбутнє, поетічність.Автор "Броненосця" Потьомкін "С. Ейзенштейнписав про цей фільм: "Фільм усе більше починає звучати невимовноючарівностю. Чарівностю своєрідної манери мислення. Дивним переплетенняреального з глибоко національною поетичною вигадкою. Гостросучасного іразом з тим міфологічного. Гумористичного і патетично. Чогосьгоголівського. У повітрі носілося: серед нас нова людина кіно, майстер звласним обличчям. "
" Звенигора "був останнім фільмом О. Довженка, знятим за чужимсценарієм. У 1929 році він зняв фільм "Арсенал", сценарій до якого писаввже сам. Новатор у кінорежіссурі, він, шукаючи шляхів поєднання кіно зіншими видами мистецтва, в першу чергу - з літературою, став і новтаормписьменником, що створив новий прозовий жанр - кіноповість. Змісткіноповісті відтворюється на екрані техннічнімі засобами кіномистецтва.
Крім того кіноповість має самостійне літературне знасчення. Цей невеликийза обсягом прозовий твір - місткий і стислий. Характеристика героїв і їхніхстосунків подається тут через діалог і авторський коментар. Кіноповісті
Довженка несли в себе такий заряд філософських роздумів, орігінальніхдумок, міркувань, спостережень, що перетворювались в глибокі трактати прожиття і смерть, добро і зло, прекрасне і потворне, про те, що близько людямусього світу.
"Арсенал" був першою кіноповістю Довженка. Сюжет, як у всіх німихфільмах великого майстра надзвичайно простий. Це хроніка повстання накиївському Арсеналі у 1918 році проти Центральної ради. Вся головна частинафільму - більше двох третин його метражу - показує тяжкі дні страйку, першікроки повстання і, нарешті, його трагічну поразку.
Сценарій "Арсеналу" будується на трьох визначальних епізодах:залізнична аварія, початок страйку, придушення повстання. Ще перед початкомроботи О. Довженко говорив: "Я поставлю фільм за принципом атракціонів,пов'язанних єдиною цільовою настанови ". Принцип атракціонів, розроблений
С. Ейзенштейн, полягав у тому, що дія розбивала на окремі епізодивеликого емоційного наповнення ( "атракціони"), кожен з яких мавстверджувати у свідомості глядачів певну ідею. О. Довженко блискучевикористав цей прийом. Стискаючи події, що відбуваються одночасно в різнихпросторових точках, чергуючи кадри з протилежним змістом, митець досягав укіноповісті потужної драматичної виразності. Сцени війни, жорстокої,бзглуздої чергуються із сценами життя села, убогого, майже безлюдного.
Найбільшу емоційну напругу викликає паралельний монтаж сцен, коли отупілавід горя мати б'є своїх дітей, а озвірілій від тяжкого життя солдат-інвалідб'є на убогій ниві свого коня, а той не витримує і промовляє до свогогосподаря: "Не туди б'єш, Іване". Кінь не витримує, а як же витриматилюдині? Короткі, інформативні речення монтажних епізодів перебиваютьвсценарії авторськими ліричними відступами, його звертанням до читачів,внутрішніми монологами героїв.
В автобіографії О. Довженко запише ": Герої" Арсеналу "були ще малоперсоніфіковані. Це були носії ідей, ідеологій. Я оперував ще, за
"Звенігорською" звичкою, не типами, а класовим категоріями. Велич імасштабгність подій змушували мене стіскуваті матеріал під тисненнямбагатьох атмосфер. Це можна було б зробити, вдаючись до мови поетичної ... Яйшов до реалізму в кіно повільними кроками ".
" Арсенал "- остання стрічка, знята митцем на Одеській фабриці, де вінпознайомився з Ю. Солнцева, актрисою, яка стала його другом і супутниця навсе життя, продовжувачка його справи. Свій новий фільм "Земля" вінзбирався ставити на Київській кінофабріці, що саме тоді будувалась.
Фільм "Земля" став першим твором в українській кінематографії проколективізацію і останнім фільмом "німого періоду" у творчості О. Довженка.
Він виростав з реального життєвого матеріалу, сповненого рагічніхконфліктів, суперечностей. Митець знову повернувся до фольклорних джерел,гоголівських традицій. Особливого значення в такій художній структуріфільмуавтор надавав смерті і похорону Василя. На одному з обговорень він сказав,що хотів показати загибель героя так, щоб людям хотілося жити. Соціальнагострота, драматизмконфлікту, незвичність біографій і характерів, новизна екранноїумовності, несподівана поведінка і вчинки героїв багатьох тоді здивували інасторожили. Критика дорікала й за те, що автор неправильно показавкуркуля, що у фільмі відсутні "класові характеристики". Справді,
О. Довженко не карає Хому. На першому обговоренні фільму в Харкові він таквідповів своїм опонентам: "найтяжча кара - змусити людину вбити самусобі ". Приречений "Куркуленко" Хома не знаходить місця ні серед людей, нісеред природи, і тоді в божевіллі, "як хробак", головою ніби "угвінчується"в землю. Кожний фільм Довженка нікого не залишав байдужим. Спалахнуладискусія і навколо "Землі". Автор радів з того, що широкі кола глядачівфільм сприйняли захоплено. Після переглядів "Землі" в селах нерідковідбувалися збори, мітинги, приймалися резолюції, в яких відзначаласьактуальність і життєва правдивість фільму. Великий резонанс мав фільм і за
кордоном. Близько п'ятдесяти рецензій з'явилося тільки у берлінській пресі.
О. Довженко вважав, що в пошуках нових художніх форм, засобів розкриттялюдської краси автор має право на експеримент; він був переконаний, що "чимясніша думка, тим ясніша форма ". Нові умовні форми відкривають і новіможливості не тільки в пізнанні навколишнього світу, а й в розкритті світусамого художника. У "Землі" Довженко відкрив нові можливості творенняхарактеру, художні деталі як елемента екранної драматургії. Сільський юнак
Василь виростає в образ фольклорного героя; дід Семен у чистій сорочціпомирає серед цвітіння і дозрілих плодів як хлібороб і мислителя; яблуневагілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні; яблуко,оміте дощем, про яке французький вчений Марсель Мартен сказав: "Той, хто небачив яблуко крупним планом у Довженковій "Землі", той взагалі ніколи небачив яблуко "; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю,обважнілі від плодів гілки у садах; з екрана не чутно ні звуку падаючияблук у саду, ні людських голосів, ні дівочих пісень, ні пострілу середлітньої ночі, але екран-зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзіюреальної звукової поліфонії. Розповідають, що Ч. Чаплін, перш ніжприступати до створення нового фільму, переглядав одну з частин "Землі".
Коли вже німе кіно стало звуковим, кольоровим, широкоформатним, в 1958 р..
Німий фільм "Земля" в числі 12 був визнаний кращим фільмом всіх часів інародів.
Після народження звукового кіно Довженко зробив свої перші звуковіфільми "Іван" та "Аероград". У фільмі "Іван" разгортається історіямолодого селянина, який стає робітником і бере участь у спорудженніграндіозної електростанції на Днепрі. У фільмі "Аероград" він узявцілковито новий для нього сюжет, що з'явився після тривалої подорожі
Довженка по ріці Амур. Це фільм про боротьбу радянських прикордонників.
У 1939 році Довженко вразив усіх фільмом "Щорс". Сказати просто, що
"Щорс" - український "Чапаєв", це означало би непродумано зв'язати дватвори, про саму природу яких треба подумати глибше. Безсумнівно, подібністьє. Вони обидва відтворюють епопею революції, постаті ії легендарних героїв.
Але образи фільму "Щорс" - це не просто історичні герої, це не абстрактнісимволи, а справжні образи героїв у найширшому значені цього слова.
Довженко надає свому фільмові епічного і водночас ліричного характеру. Вінстворює грандіозні масові сцени - битви, кінні походи. І знову, як у фільмі
"Земля" розгортаються вічні теми - життя, смерть, любов. І тут лейтмотивомпроходить глибоке дихання природи.
Після виходу кіноповісті "Щорс" О, Довженко був прийнятий до Спілкирадянських письмеників.
Основна тема "Щорса" - це народ у війні. Звичайно, ця тема є головноюу всіх роботах Довженка, створених в час Великої Вітчизняної війни. Вінпише статті "До зброї", "Україна в огні"
Та ін., Виступає не агтіфашістськіх мітінгах. Під ЧВС війни Довженконаписав кілька оповідань - "Ніч перед боєм", "Воля до життя", "Тризна".
Він знявши дві документальні кінострічки, текст до яких написав сам. "Битваза нашу радянську Україну "(1943р) та" Перемога на Правобережній Україні івигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель "(1945р) створюють ділогію про велику битву за Україну. У першому фільмівисвітлювалися події від 1941 року і до початку1943, тобто до початкувизволення українських земель. У другому - показано історичне значенняграндіозних бітв, якими завершувалось звільнення рідної землі від ворога.
У 1944 1945 роках Довженко працює над сценарієм "Повісті полумяніхліт ". Це був епос про Велику Вітчизняну війну. Фільм у 1960 році поставила
Ю. Солнцева.
Першим кольоровим фільмом О. Довженка був "Мічурін", перша назва якогобула "Життя в цвіту". Це була поема про тяжкий шлях пізнання, самотністьшукача істіні, про щастя здійснення мети.
До спогадів про дитячи роки Довженко вперше звернувся у 1942 році.
Повість зачарована Десна була завершена у 1955році. Довженко називав їїавтобіографічнім кінооповіданням. У повісті чітко окреслюються два плани.
Перший - реалістично виписані картини дитинства, дитячи враження віднавколишнього світу, картини сільского життя, хлопчачі радості і жалі,розповіді про людей, що оточували хлопчика. І другий план - філософськеосмисленя всього бачення і перейденного людиною, чиє життя вжеповечоріло, на чиєму шляху були і радості творення і розпука невдач і якане продала свого "яблукатого коня" мрії. Пафос і лірика - ці два криладовженковської творчості - в "Зачарованній Десні" дістали особливо яскравевираження.
Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривнопов'язана з життям людей "Жили ми в певній гармонії з природою, взимкумерзли, літом смажена на сонцівосені місили грязь, а весною нас заливаловодою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя ".
Картини повені, сіножаті, нічного зоряного неба сповнені смутку івеселощів, пройняті трепетно закоханий в свій край, в його красу.
Своєрідним символом, рікою життя проходить через повість образ зачарованної
Десни.
Кіноповість "Зачарована Десна" була екранізована в 1964 році
Ю. Солнцева.
Лебедине піснею О. Довженка стала "Поема про море" - фільм пробудівництво Каховського моря. Митець вмер напередодні першої павільонноїзьомкі на кіностудії Мосфільм. Фільм вийшов на екрани через три роки.
Перенесла його на кіноплівку Ю. Солнцева.
Про творчість О. Довженка можна сказати словами І. Франка:
Вона вся пристрасть і бажання
І вся вогонь, і вся тривога,
Вся боротьба і вся дорога,
шукання, досвід і погоні,
До мет, що мчать на небосклоні. < p> Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно.
Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямкахкіномистецтва, лягали в теоретичне підгрунтя різних кіношкіл ікіноперіодів. Італійські кінокритики вважають, що поштовхом до виникненняпоетики неорелізму стали Довженкові відкриття, зроблені ще в епоху "Землі"
- В час німого кіно.
Французський кінодіяч Анрі Ланглуа так сказав про Довженко: "Тепер,коли відбувається нова революція у світовому кіно, фільми Довженка, йогомова, його відкриття, які наперед визначили багато чого з того, щовинаходить сьогодні, виступають на передньому краї сучасного мистецтва,як знахідки середньовічних архітекторів, які проступили крізь пил і кіптявустоліть на Нотр-Дам де-Парі ".
Фільмографія:
" Вася-реформатор "1926. Одеська кінофабрика. Сатиричнакомедія. Автор сценарію і співрежісер.
"Ягідка кохання". 1926. Одеська кінофабрика. Короткометражний фільм -комедія. Автор сценарію і режисер.
"Сумка діпкур'єра". 1927. Одеська кінофабрика. Пригодницький фільм.
Сценарій М. Заца і Б. Шаранського у переробці О. Довженка. Режисер -постановник О. Довженко.
"Звенигора". 1927.
Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
"Арсенал". 1928.
Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
"Земля". 1930.
Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
"Іван". 1932.
Київська кінофабрика. Фільм-кіноповість. Автор сценарію і режисер свогопершого звукового фільму.
"Аероград". 1935.
"Мосфільм". Автор сценарію і режисер.
"Щорс". 1939.
Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.
"Визволення". 1940.
Київська кінофабрика. Документальна стрічка. Автор сценарію і режисер.
"Битва за нашу Радянську Україну".
Документальна кінопубліцістічна стрічка. Автор сценарію і співрежісер.
"Перемога на правобережній Україні". Документальнакінопубліцістічна стрічка. Автор сценарію і співрежісер.
"Мічурін". 1949.
"Мосфільм". Автор сценарію і режисер-постановник.
"Поема про море". 1958. "Мосфільм". Автор сценарію. Режисер
Ю. Солнцева.
"Повість полум'яних літ". 1960.
"Мосфільм". Перший радянський широкоформатний художній фільм. Авторсценарію. Режисер Ю. Солнцева.
Література
1. Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця.
2. С.Л. Коба. "Олександр Довженко"
