Реалізм-поняття, що характеризує пізнавальну функцію мистецтва: правдажиття, втілена специфічними засобами мистецтва, міра йогопроникнення в реальність, глибина і повнота її художнього пізнання.
Так, широко розуміється реалізм - основна тенденція історичного розвиткумистецтва, притаманна різним його видів, стилів, епох.
Історично конкретна форма художнього свідомості нового часу,початок якої ведуть від Відродження ( «ренесансний реалізм»), або від
Освіти ( «просвітницький реалізм»), або з 30-х рр.. 19 в.
( «Власне реалізм»). Провідні принципи реалізму 19-29 ст.: Об'єктивневідображення істотних сторін життя в поєднанні з висотою і істинністюавторського ідеалу, відтворення типових характерів, конфліктів,ситуацій за повнотою їх художньої індивідуалізації (тобто конкретизаціїяк національних, історичних, соціальних прийме, так і фізичних,інтелектуальних і духовних особливостей), перевага у способахзображення «форм самого життя» але поряд з використанням, особливо в 20-мв. умовних форм (міфу, символу, притчі, гротеску), що переважає інтерес допроблему «особистість і суспільство» (особливо-к непереборне протистояннясоціальних закономірностей і морального ідеалу, особистісного і массвогоміфологізованого створення).
Серед найбільших представників правдивого образотворчого мистецтва 19-20ст. були Г. Курбе, И.Е. Рєпін, В.І. Суріков.