Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам `ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються Viст., При дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст.
Арабський мандрівник Хст. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам `ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту, три-пільської культури.
Вишивання споконвіку займались жінки, які з по-коління впокоління передавали найтиповіші, найяскра-віші зразки орнаменту, кольору, вішівальну техні-ку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевос-ті, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.
Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивка втрачався, але тра-діції використання їх не зникли. За мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи: геометричний-ні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.
Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов `янській міфо-логії. Різноманвтні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічніх сімволфів у народі створення своя система назв. Це "баранячі ноги", "кучері", "гребінчікі", "кривульки", "сосонка", "перерва" тощо.
В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу "дерево життя", який зображається стилізовано у формі листя або гілок, у вишивки з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як "виноград"-символ добробуту, щасливого одруження, "барвінок" - сим-вол кохання тощо.
На зооморфних вишивка зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси "дерева життя". Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, Волове око, риб `яча луска тощо.
Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плу-танім хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сі-рими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.
Вишивка Київщини властивий рослинно-геометричний-ний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольо-ри білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизували-ням, гладдю.
Для вишивок Закарпаття характерний мотив "криву-ля" у різних техніках виконання. Переважає техніка "заволікання" і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів; поширені як бі-лі, так і багатокольорові орнаменти.
Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегом дому, родини. У давніх-ну рушник, вишитий відповідними візерунками-симво-лами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в ос-танню шлях, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування. Відповідно до функцій, які вони виконували, рушники мали свої назви.
Наприклад, для втирання обличчя і рук - утірач, посуду і стола - прань, для прикрашення образів - покутнік, для шлюбних церемоній - весільний, для похорон - поховальний, для пов `язування сватів - плечовий тощо. Рушники були своєрідною освятив по-чатку справи чи її закінчення, так, при зведенні хати рушниками застеляліся підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, на рушниках опускалася домовина з небіжчиком, рушниками скріп-лював купівлю-продаж тощо. Відповідно до призна-чення рушники розрізнялісь за технікою виготовлення
та вишивання. Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям, за якими розріз-няються "подільські", "поліські", "київські", "гуцульські", "галицькі" і "буковинські".
Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.
