План

1. Поняття та потрібності естетичного виховання

2. Вплив естетичного формування

3. Естетичне виховання на вікових етапах

Висновки

Література

Естетичне виховання особистості відбувається з перших кроків маленькоголюдини, з перших його слів, вчинків. Ні що інше, як навколишнє середовищене відкладає в душі його відбиток на все подальше життя. Спілкування збатьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінка оточуючих,настрій їх, слова, погляди, жести, міміка - все це вбирається,відкладається, фіксується у свідомості. Так яким же має бутиестетичне виховання, щоб повною мірою вплинути на повноціннеформування особистості, і від яких критеріїв воно залежить?

У широкому сенсі під естетичним вихованням розуміють цілеспрямованеформування в людині її естетичного ставлення до дійсності. Цеспецифічний вид суспільно значущої діяльності, що здійснюєтьсясуб'єктом (суспільство та його спеціалізовані інститути) по відношенню дооб'єкту (індивід, особистість, група, колектив, спільність) з метою виробленняв останнього системи орієнтації у світі естетичних і художніхцінностей відповідно на нинішні в даному конкретному суспільствіуявленнями про їх характер і призначення. У процесі вихованнявідбувається прилучення індивідів до цінностей, переведення їх у внутрішнєдуховний зміст шляхом інтеріоризації. На цій основі формується ірозвивається здатність людини до естетичного сприйняття і переживання,його естетичний смак і уявлення про ідеал. Виховання красою ічерез красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості,але й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностейу сфері трудової діяльності, у побуті, у вчинках і поведінці і, звичайно,в мистецтві.

Естетичне виховання гармонізує і розвиває всі духовніздібності людини, необхідні в різних областях творчості. Вонотісно пов'язане з моральним вихованням, тому що краса виступаєсвоєрідним регулятором людських взаємин. Завдяки красілюдина часто інтуїтивно тягнеться і до добра. Мабуть, в тій мірі, вякий краса співпадає з добром, можна говорити про морально-етичноїфункції естетичного виховання.

Вельми помітна роль естетичного виховання у розвитку пізнавальноїздібності особистості. Дослідники відзначають, що формуючи «естетичнемислення », виховання сприяє цілісному охопленням на індивідуальномурівні особливостей культури даної епохи, розумінню її єдності істилістичного споріднення, що на думку польського вченого І. Війна ра,є необхідною передумовою її теоретичного пізнання.

Разом з тим, віддаючи данину естетичному вихованню як специфічногоспособу розвитку «інтелектуальної орієнтації», не можна абсолютизуватигносеологічний підхід, що на практиці може виявитися у сутопросвітницькому розумінні суті і завдань естетичного виховання, довідома останнього до художньої освіти, навчання. Навчитиіндивіда сприймати вже готові продукти естетичної діяльності - цеважливе, але аж ніяк не вичерпує всього комплексу завдань якспецифічного боку будь-якого виду творчої діяльності, оскільки самерозвиток творчих здібностей особистості і слід вважати якголовного завдання естетичного виховання.

Естетичне освіту, залучення людей до скарбниці світовоїкультури та мистецтва - все це лише необхідна умова для досягненняголовної мети естетичного виховання - формування цілісної особистості,творчо розвиненої індивідуальності, що діє за законами краси.

Покладаючись на сформовану практику виховної роботи, звичайновиділяють наступні структурні компоненти естетичного виховання:естетичне освіта, які закладають теоретичні та ціннісні основиестетичної культури особистості; художнє виховання в його освітньо-теоретичному іхудожньо-практичному вираженні, що формує художню культуруособистості в єдності навичок, знань, ціннісних орієнтацій, смаків;естетичне самоосвіту і самовиховання, орієнтовані насамовдосконалення особистості; виховання творчих потреб і здібностей. Серед останніхособливу значимість мають так звані конструктивні здібності:індивідуальна експресія, інтуїтивне мислення, творча уява,бачення проблем, подолання стереотипів та ін

Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах віковогорозвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє в сферу цілеспрямованогоестетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на йогорезультативність. З самого раннього віку через ігрову діяльністьдитина долучається до пізнання навколишнього світу, через наслідуванняопановує елементами культури дій і спілкування з людьми. Гра --первинний і досить продуктивний спосіб пробудження творчих потенцій,розвитку в дитини уяви та накопичення перших естетичнихвражень. Одержуваний через спілкування і діяльність досвід формує у дітейдошкільного віку елементарне естетичне ставлення до дійсностіі до мистецтва.

Дитина народжується у сім'ї. Круг початкового спілкування його обмеженийбатьками і найближчими родичами, відповідальність яких заформування світу естетичних почуттів і уявлень дитини надзвичайновелика. Добре відома сила дитячих вражень, їх довговічність. Перші
«Цеглинки» у фундамент майбутньої естетичної культури особистостізакладаються саме в сім'ї, в самі ранні етапи становлення, колирозумовий розвиток дитини йде особливо бурхливо. А тому так важливапедагогічна грамотність батьків, характер їх естетичних запитів,культурний клімат у сім'ї.

Суттєве значення в естетичному вихованні дитини відіграєорганізація дитячого побуту - чистоти, порядку, зручності, краси, де всепропорційно, погоджено за кольором, формою, величиною і т.п. Вже з 2-3 --річного віку, дітей слід залучати до створення світу краси черезнаведення порядку в кімнаті, охайність одягу, так самим затверджуючи їх врозумінні того, що краса - справи рук людських.

Естетичне осягнення предметів відбувається через їх форму, колір,величину. Важливо, щоб іграшки відповідали вимогу різноманітності ісвятковості. Важливо, щоб іграшки відповідали вимогу різноманітності ісвятковості. Здатність аналізувати і схоплювати форму розвивається здопомогою і за допомогою предметного моделювання, конструювання, покартинам.

Формування в початковий період виховання навички, знання, емоційно -смислові орієнтації, залишаючись вихідною базою, отримують у подальшому своєпоглиблення і збагачення, переростаючи в систему естетичної культуриособистості. У шкільні роки цей процес знаходить вираз в оволодіннісенсорно-чуттєвими прийомами осягнення художніх і естетичнихявищ, тобто набування умінь, навичок виховання і оцінки, узбагаченні емоційних реакцій. Йде накопичення знань про художні таестетичних явища, оволодіння ціннісними орієнтирами, розвитокособистісних мотивів спілкування з естетичними і художніми об'єктами,формується емоційно психологічні установки, оціночно-смаковіуявлення, освоюються різноманітні способи образно-емоційногомислення в художній та естетичній сферах.

У сучасній школі при декларуванні формування гармонійнорозвиненої особистості, як мету навчання і виховання спостерігається міжтим ухил в спеціалізацію: створюються класи фізико-математичного профілю,з поглибленим вивченням іноземних мов і т. п., націлені в основномуна розвиток тільки відповідних спеціальних здібностей. У цихумовах значимість вивчення учнями предметів естетичного циклузростає. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують це.

Оцінюючи роль естетичного виховання у розвитку підлітків, в цілому,можна стверджувати, що воно сприяє формуванню їх творчогопотенціалу, надаючи різноманітне позитивний вплив на розвитокрізних властивостей, що входять у творчий комплекс особистості.

У наступні вікові етапи духовне і предметно-практичнеосвоєння системи культурних цінностей, безпосередню участь у їхстворення триває. Відзначено пряма залежність швидкості оволодінняспеціальністю, майстерністю від культурно-естетичного рівня молодихробітників, фахівців самих різних профілів. Практично зруйнована мережакультурно-просвітницьких установ, в жалюгідному стані знаходитьсябільшість бібліотек, музеїв, парків, кіностудій і ін Треба багато чого робитив цьому відношенні. Багато в чому, перші кроки, які належить зробитипрацівникам культурних установ, залежать від них самих, від їх естетичноїі художньої культури.

Естетична і художня культура - найважливіші складові духовноговигляду особистості. Від їхньої наявності і ступеня розвитку в людині залежить йогоінтелігентність, творча спрямованість устремлінь і діяльності,особлива натхненність відносин до світу і іншим людям. Без розвинутоїздатності до естетичного відчування, переживання людство навряд чизмогло реалізувати себе в настільки різнобічно багатому і прекрасному світі «другої природи », тобто культури.

Естетичні почуття будять моральні й інтелектуальніпрагнення в людині. Відомо, наприклад, яку роль грає естетичнамотивація у творчій діяльності видатних представників самих різнихпрофесій - учених, інженерів, конструкторів і ін А. Ейнштейн, уЗокрема, зізнавався, що естетичний початок у його науковій творчостімало нітрохи не меншу значимість, ніж логічне. Цілком виправданиму цьому зв'язку виглядає твердження, що відкриття теорії відносностіз'явилося результатом роботи не тільки інтелекту вченого, але і йогоестетичного почуття.

заплідненої величезного світу культурних цінностей естетичнимпочуттям їх відомих і безіменних творців незаперечна. Без цьогохарактер і особливості практичної взаємодії людини зі світом булиб принципово іншими, був би інший результат цієї взаємодії. Чи невипадково, з найдавніших часів людської історії формується розумінняособливої значущості творчості за законами краси, особистості творця іестетичного ідеалу.

З рівнем естетичного розвитку особистості та суспільства, зі здатністюлюдини відгукуватися на красу і творити за законами краси закономірнопов'язують прогрес людства у всіх сферах життєдіяльності, самірезультативні прояву творчої енергії та ініціативи людей, наочнопредставлені в різноманітних досягнення світової культури. Як відзначає
П. Лафарг, «до теперішнього часу ми знаходимо неспростовні доказиартистичного смаку у ремісників у храмах, кафедри, меблів,пам'ятниках, виробах золотих справ майстрів, у всіх тих творах,що будять здивування у сучасних художників і носять на собі печаткусамобутності та оригінальності, навіть у найдрібніших деталях ». Значенняестетичного і художнього розвитку особистості як найважливішого важелясуспільного прогресу зростає в перехідні епохи, що вимагають відлюдини підвищеної творчої активності, напруги всіх його духовнихсил. Саме такий період переживає нині наша країна. Запас міцності приздійсненні реформ не в останню чергу визначається естетичнимпотенціалом суспільства і поколінь. Саме ця обставинанадзвичайно актуалізує проблему формування естетичної тахудожньої культури особистості, створення для цього сприятливих умов.
Важливо надавати ефективна протидія позначили тенденціювитіснення естетичної середовища на другий план, на периферію усвідомлюванихзавдань. Це загрожує дуже небезпечними наслідками - культурним оскудіннямжитті суспільства і духовним здичавінням складових його індивідів. Ніякіпридбання суто матеріального порядку, на яких схильнізосереджувати свою увагу нинішні реформатори, природно, не стоятьтакої ціни. Більш того, можна стверджувати, що без істотногозадіяння естетичного чинника у здійснюваних перетвореннях, їхсоціальна, людська ефективність буде нікчемно мала. Необхідно вжесьогодні виникають у нашому житті «нововведення» піддавати в зв'язку з цимнеупередженої морально-естетичної експертизі. На понятійному рівніестетична культура особи означає єдність естетичних знань,переконань, почуттів, навичок і норм діяльності і поведінки. Своєріднийякісно-кількісний сплав цих складових в духовній структуріособистості виражає міру освоєння нею естетичної культури суспільства,одночасно визначаючи також і міру можливої творчої самовіддачі.
Становлення і розвиток естетичної культури особистості - процес поетапний,що протікає під впливом демографічних, соціальних та соціально -психологічних та ін факторів. У ньому задіяні механізми якстихійного, так і свідомого (цілеспрямованого) характеру, що визначаютьсяв цілому середовищем спілкування та умовами діяльності індивідів, їх естетичнимипараметрами. У разі цілеспрямованого впливу на особистість, придотриманні всіх інших умов і факторів організації та змістовногонаповнення естетичного виховання, в принципі, можливе наближення довисокого ступеня сформований всіх складових естетичну культуруособистості елементів.

Естетична культура особистості не меншою мірою проявляється у сферіпобуту, суспільно-політичної, дозвільної та інших формахжиттєдіяльності. Вона виступає істотним моментом суспільного ііндивідуального життя людей. Її внутрішнім механізмом єфункціонування естетичної свідомості особистості, спрямованість якоговиражається в системі естетичних відносин до різноманітних об'єктів середовищачерез механізм сприйняття, переживання, оцінки, смаку, ідеалу, погляду,судження. З рівнем естетичної культури пов'язуються можливостіадекватної орієнтації особистості в різноманітною системі естетичних іхудожніх цінностей, відповідної мотивації її естетичної позиціїпо відношенню до них, що залежить в свою чергу від таких характеристик, якрозвиненість образного мислення, сформованість навичок аналізуестетичних і художніх явищ в їх структурної даності, у єдностіфеноменальних (зовнішніх) і тематичних (внутрішніх параметрів,емоційна чуйність та ін.) Міра вираження цих навичок,здібностей і потреб у діяльності та поведінці особистості як раз іхарактеризує рівень її естетичної культури. Найбільш зримо вінреалізується в духовно-змістовному спілкуванні людей, через участь їх урізних формах соціальної творчості.

Своєрідним різновидом і, в певному сенсі, домінантоюестетичної культури особистості (якщо враховувати особливу значимість мистецтвав житті суспільства і людини), є її художня культура, рівеньякої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересіву сфері мистецтва, глибини його розуміння і розвиненою здатності адекватноїоцінки художніх достоїнств творів. Всі ці характеристикиконцентровано представлені в понятті художнього смаку - естетичнозначущої властивості особистості, що формується і що розвивається в процесі їїспілкування з мистецтвом. Художній смак у своєму розвиненому індивідуальнонеповторному прояві не зводимо лише до здатності естетичного судженнята оцінки творів мистецтва. Найбільш повно і безпосередньо вінреалізується в емоційно-чуттєвому переживанні сприйманогохудожнього об'єкта, в яке виникає стан естетичного володінняім. Завдяки такому стану відбувається включення духовного багатствасправжніх творів мистецтва у внутрішню духовну структуру особистості,значно збагачуючи її, розширюючи горизонт відчування і розуміння явищнавколишньої дійсності, сприяючи більш глибокому усвідомленню сенсусвого існування і неповторності життя.

Естетичне переживання служить одночасно індикатором художньоїцінності творів мистецтва та у своей завершальній стадії виливається вестетичну оцінку чи судження смаку. Таким чином, художній смакпостає у вигляді безпосередньої здатності особистості до сприйняттятворів мистецтва, емоційно-чуттєвого переживання їхзмістовно-формальних характеристик і, в кінцевому рахунку, домотивованої їх оцінки та судження.

Разом з тим, було б невірно обмежувати реальні проявихудожньої культури особистості лише сферою мистецтва, його сприйняття,переживання і оцінки. Художнє початок крім мистецтва широкопредставлено в матеріальному виробництві, в побуті, реалізуючись у формікраси й образної виразності створюваних людиною предметів та речейпрактично-утилітарного призначення. Не випадково, ще В. В. Стасов писав:
«Справжнє, незбиране, здорове справді мистецтво існує вже лишетам, де потреба у витончених формах, у постійній художнійзовнішності простяглася вже на сотні тисяч речей, що щодня оточують життя.
Народилась справжнє, не примарне, народне мистецтво лише там, де ісходи моя витончена, і кімната, і склянка, і ложка, і чашка, і стіл, і шафа,і піч, і Шандала, і так до останнього предмета: там, напевно, будезначна і цікава, за думкою і формою, і архітектура, і слідом за нею іживопис, і скульптура ».

Художня культура особистості виступає, таким чином, важливимчинником організації та самого процесу матеріально перетворюючоїдіяльності, усієї трудової практики. Її спрямованість на творчість, надосягнення художньо-образної виразності створюваних предметів, намайстерність і майстерність дозволяла в минулому кращим представникамремісничої праці створювати справжні шедеври, які не поступаються за своїмихудожніми якостями прекрасним творам високого мистецтва.
Ця закономірність з відомою поправкою на омассовління виробництва,поглиблення поділу праці і спеціалізацію діє і сьогодні.
Майстерність, художнє чуття, вправність і натхнення дозволяютьсучасним простим трудівникам досягати нерідко чудових результатів,дають підставу кваліфікувати їх працю як діяльність за законамикраси.

Все сказане вище про естетичної та художньої культури особистостіпідводить нас до думки про надзвичайну важливість цілеспрямованого їїформування у людей, про місце і роль естетичного і художньоговиховання в соціальному відтворенні людини.

Естетичне виховання інтенсифікує розвиток самосвідомості,сприяє формуванню соціальної позиції, заснованої на гуманістичнихцінності; гармонізує емоційно-комунікативну сферу дітей, знижуєгостроту реагування на стресові фактори у дітей з підвищеноючутливістю, тобто оптимізує їх поведінку, розширює можливостіспільної діяльності і спілкування дітей.

Література

1. Естетика. Под ред. А.А. Радугина. - М., 1998.

2. Божович Л.М. Особистість і її формування в дитячому віці. - М.,

1968.

3. Гачева Г. Творчість, життя, мистецтво. - М., 1980.

4. Бессонов Б.Н. Людина. Шляхи формування нової особистості. - М., 1988.