сирійський мова
Б. Гранде
сирійський
мова - нині мертвий літературна мова говорили по-арамейському християн
Східного Середземномор'я. У російській літературі востоковедной С. яз. іноді
називається сірскім. В основі С. яз. - Арамейська діалект р. Едесси, який був
важливим торговим і політичним центром, починаючи з кінця II ст. до н. е.. до
середини III ст. н. е.. Найбільше поширення і розробленість С. яз.
отримав починаючи з II ст., коли на нього було перекладено Біблію - так зв.
переклад «пешітта», що став канонічним у християн-сирійців. С. яз. був у
протягом кількох століть мовою писемності від Середземного моря до Персії, в
Східно-Римської імперії він був найважливішим мовою після грецької, а в
перською державі Сассанідов цю мову займали помітне місце в якості
письмового. Торговцями-сирійцями С. яз. був занесений далеко на схід, до
самого Китаю та Монголії. У III-VII ст. на С. яз. існувала рясна література,
гол. обр. церковна, як оригінальна, так і перекладна з грецької, а також з
Пехлеві яз. Пізніше, з утворенням арабського халіфату С. яз. зіграв роль
передавача між античної грецької наукою і арабської, тому що твори
грецьких авторів у перший період переводилися Сірійські письмена та їх джерела на арабський
не з оригіналу, а з сирійського.
С.
яз. в період свого літературного розквіту не був масовим розмовною мовою,
якщо не зважати на церковних і монастирських кіл, проте він був дуже близький до
деяким арамським діалектам і в цьому сенсі він може на даному етапі
вважатися живим. Починаючи з VII ст., Арамейські діалекти, в тому числі і
сірійські, починають поступово витіснятися і замінятись арабськими. Так. обр. з
кінця IX ст. С. яз. був вже мертвим мовою; сірійські церковні автори X і XI ст.
часто вже пишуть свої твори у супроводі арабського перекладу, або прямо
арабською мовою. Однак і пізніше, до кінця XIII в., На С. яз. писалося досить
багато оригінальних творів. Та обставина, що С. яз. була мовою гол.
обр. церковних кіл і що на нього багато перекладається з грецької, викликало
його збагачення численними грец. термінами та словами. Вплив грецького
яз. на сирійських авторів помічається також в області синтаксису і фразеології:
іноді нагромадження періодів за зразком грецького яз. стає настільки
значним, що самі сирійці скаржилися на незрозумілість. Едесское наріччя,
що лягли в основу С. яз., належить до східної групи арамейських діалектів, до якої
так. обр. повинен бути віднесений і С. яз. Розбіжності між С. яз. та мовою
єврейсько-арамейською літератури досить численні і стосуються як лексики,
так і граматики й фонетики. У самому літературному С. яз. можна відзначити вплив
двох говірок - західного, власне Сирії, і східного - месопотамського. Це
вплив отримало своє вираження в двох традиційних способах читання голосних:
західному - у християн-якобитов - і східному - у несторіан.
ГРАФІКА.
- Сирійське лист складається з 22 літер, вироблених з відповідних знаків
стародавніх арамейських написів.
Напрямок
листи - справа наліво; характер листа курсивний, причому більшість букв
пов'язане між собою всередині слова. Той вигляд листа, яким написано більше
давні рукописи (до кінця V ст.), відомий під назвою естрангело. Після
поділу сирійської церкви на несторіан і якобитов у кожної з цих двох груп
виробився свій тип шрифту. На листі позначалися лише приголосні. Наприкінці VII
або початку VIII ст. було складено два системи значків для голосних. На сході
вживалася система точок частково над буквами почасти під ними для
позначення 8 голосних - 4 довгих і коротких 4. На заході ж (у якобитов) для
цієї мети вживалися дещо видозмінені маленькі грецькі букви, які
ставилися байдуже або над літерами, або під ними; позначалося 5 голосних.
Список літератури
Граматики: Duval R., Trait
