Про сучасний стан жанрів дитячого фольклору

О. Ю. Трикова

Сучасний дитячий фольклор нині представлений досить широким спектром жанрів. В усній репертуарі фіксуються як твори історично сформованих жанрів усного народної творчості (колискові, пісеньки, потешки, заклички, примовки і тощо), так і тексти більш пізнього походження (страшилки, анекдоти, "Садистські віршики", переробки-пародії, "викликання" та ін.) Однак ступінь поширеності того чи іншого жанру різна. Фіксації її, а також спостереженнями над особливостями розвитку основних видів дитячого фольклору в Останнім часом і буде присвячена ця стаття.

Традиційно досліджувані фольклористами, активно пропаговані офіційною культурою історично склалися жанри в усному репертуарі на межі вимирання. Особливо це стосується такої класичної різновиди усної народної творчості, як колискові пісні. На жаль, нині доводиться констатувати значну, майже повну втрату даної фольклорної традиції. Нових умов життя, виховання, навіть самих звичаїв заколисування дитини - причини забуття старих колискових пісень. У той же час, незважаючи на це, певна потреба в жанрі залишається. Це призводить до полукомічним спробам виконання як колискових сучасних естрадних пісень (від "Вернісажу" до репертуару Земфіри !).

Майже повністю відмирає і такий жанр традиційного ігрового дитячого фольклору, як жеребкування. При необхідності без образ поділитися на дві команди діти вважають за краще використовувати споріднений йому жанр лічилки, іноді до нескінченності повторюючи один і той же текст або підбираючи нові. Найпопулярніша лічилка останнього десятиліття являє собою модернізований варіант старого тексту "На злотом ганку сиділи цар, царевич, король, королевич ..." У сучасному варіанті цього твору з'являються персонажі мультфільмів Діснея:

На златом ганку сиділи

Міккі Маус, Том і Джері,

Дядя Скрудж і три каченя,

А водити-то буде Понка!

Це проникнення нових образів у традиційні жанри і тексти характерно і для інших різновидів дитячого фольклору, активно вбирає в себе всі нове, що відповідає інтересам сучасної дитини. Так, в період появи перший телесеріалів в самих різних жанрах дитячого фольклору "отримують прописку "рабиня Ізаура," просто Марія ", герої" Санта-Барбари ". Наприклад, з'являється загадка: "Губа до підлоги, грає в поло" (Хосе Ігнасіо - герой серіалу "Просто Марія"). Але минає кілька років, стрімко збільшується кількість телесеріалів. Тепер уже немає таких, які дивиться вся країна, і, відповідно, вони втрачають свій вплив на масову свідомість, поступово вимиваючи і з дитячого фольклору. У цьому - ще одна особливість усного дитячого репертуару самого останнього часу.

Повертаючись до аналізу сучасного стану традиційних жанрів дитячого фольклору, слід зазначити, що майже незмінним у текстовому відношенні залишається побутування таких жанрів календарного фольклору, як заклички і примовки. Як і раніше найпопулярнішими є звернення до дощик ( "Дощику, дощику, перестань ..."), до сонечка ( "Сонце, сонце, вугільної в віконце ..."), до сонечка і завитку. Зберігається традиційне для цих творів полуверіе в поєднанні з ігровим початком. У той же час зменшується частотне вживання заклічек і пріговорок сучасними дітьми, практично не з'являється нових текстів, що також дозволяє говорити про регрес жанру.

Більше життєздатними виявилися загадки і дражнилки. Залишаючись як і раніше популярними в дитячому середовищі, вони існують як в традиційних формах ( "Під землею пройшов, красну шапочку знайшов "," Ленка-пінка "), так і в нових варіантах і різновидах ( "Взимку і влітку одним кольором" - негр, долар, солдатів, меню в їдальні, ніс алкоголіка тощо; "Янка-лесбиянка"). Як і раніше популярні псевдоеротіческіе загадки, пік розквіту яких припадав на 80-і роки XX в. ( "Що ти дивишся на мене? Роздягайся, я твоя! - Ліжко). Бурхливо розвивається така незвичайна різновид жанру, як загадки з малюнками.

Фольклорні запису останніх років містять досить великий блок частівок. Поступово відмирає в дорослому репертуарі, цей вид усної народної творчості досить охоче підхоплюється дітьми (так свого часу відбулося і з творами календарного фольклору). Почуті від дорослих частушечние тексти зазвичай не співають, а декламується або скандують у спілкуванні з однолітками. Часом вони "пристосовуються" до віку виконавців, наприклад:

Мене дівки ображають,

Кажуть, що зростанням малий,

А я в садку Іринку

Десять разів поцілував.

Майже повністю зникають з усного вжитку такі історично сформовані жанри, як Пестушко, потешки, примовки і т.д. Міцно зафіксовані в підручниках, посібниках та хрестоматіях, вони нині стали приналежністю книжкової культури і активно використовуються педагогами, вихователями, входять до програми як джерело народної мудрості, відфільтрованої століттями, як вірний засіб розвитку і виховання дитини. Але сучасні батьки і діти в усній практиці використовують їх досить рідко, а якщо і відтворюють, то як твори, знайомі з книг, а не передаються з "вуст у вуста", що, як відомо, і є однією з головних відмінних рис фольклору.

Сучасні жанри дитячого фольклору, лише відносно недавно стали об'єктом збирання та вивчення, нині знаходяться на різній стадії розвитку.

Страшилки, чий пік популярності припадає на 70-80-і рр. XX століття, на наш погляд, поступово переходять у "стадію консервації". Діти ще розповідають про них, але вже практично не з'являється нових сюжетів, менше стає і частотність виконання. Очевидно, це пов'язано зі зміною життєвих реалій: в радянський період, коли майже тотальну заборону в офіційній культурі була накладена на все катастрофічне і що лякає, потреба в страшному задовольнялася за допомогою даного жанру. В даний час з'явилося безліч джерел, крім страшилок, що задовольняють цю тягу до загадково-лякати (від випусків новин, різних газетних публікацій, смаку "страшне", до численних фільмів жахів).

З іншого боку, поступово втрачається і одна з головних умов процвітання жанру - таємності його побутування. З таємного пласта дитячої субкультури страшилки нині стають предметом загального надбання. Вони активно використовуються сучасними письменниками (від Е. Успенського до Л. Петрушевський), розповідаються по телевізору і радіо, публікуються в пресі. Більше демократичними стають відносини між батьками і дітьми, які, вже не боячись нерозуміння, знайомлять дорослих з раніше забороненою областю своєї субкультури. Навіть саме слово "страшилка" здобуває незвичайну популярність в повсякденному мовному побуті - не як визначення жанру, а як позначення всього страшного і лякає (з деяким відтінком поблажливого зневаги).

В протилежність страшилкам, незвичайний розквіт переживає багато в чому родинний, але істотно відрізняється від них жанр "садистських віршиків". Підросло і стало дорослим "першого покоління" виконавців цього жанру, з збільшенням декламували "вірші про маленького хлопчика". Але, дорослішає, люди (в основному - молоді чоловіки) не забувають таких творів - і в цьому одна з відмінних рис жанру. "Убити" його на даному етапі не в силах навіть численні публікації в газетах, де часом влаштовуються навіть конкурси авторських та фольклорних "садистських віршиків". Зберігаючи "класичний" блок текстів, часом висхідних до творчості Олега Григор'єва ( "Я запитав електрика Петрова: "Для чого ти намотав на шию дріт?" Нічого Петров не відповідав, тільки тихо ботами хитав ")," садистські віршики "активно поповнюються новими сюжетами, мотивами і образами. Наприклад:

Хлопчик у дядечки дрель поцупив,

Довго залізну трубку свердлив.

Полум'я величезне спалахнуло відразу,

П'ять областей опинилося без газу.

В Серед них - полуавторскіе "літературні садистські віршики":

Сперечався з сусідами тато Джульєтти.

Дідусем тато не буде за це.

Як і інші "живі" різновиди фольклору, цей жанр активно реагує на всі нове, використовуючи при цьому прийом "перелицювання" старих схем:

Діти в підвалі грали в попсу.

По-звірячому розстріляна тітка Алсу.

Причина популярності жанру "садистських віршиків", як нам здається, в їх комічно-знижується відносно до всього страшного, що лякає. Як і страшилки, але зовсім по-своєму, вони, травестіруя жахливе, піддаючи його майже блюзнірським осміянню, виконують своєрідну психотерапевтичну функцію, послаблюючи сакральні страхи дитини, підлітка.

Дитячі анекдоти останнім часом також отримують офіційну "прописку" у коштах масової інформації, особливо у пресі. Поряд зі специфічними "дитячими" сюжетами про Чебурашку і крокодила Гену, про Колобка, Вовка і Зайця та ін казково-літературних персонажів, вони активно вбирають у себе "дорослі" сюжети і образи. Так, ще в 1997 р. в дитячому фольклорі не було анекдотів про "нових росіян ", сьогодні ж у ньому присутній великий блок подібних творів:

"Новий російська "говорить своїй дружині:

-- Дорога, ти хотіла на день народження норку? Я тобі купив, але прибирати за нею ти будеш сама.

Поряд з цим ще більше стало дитячих анекдотів "про Вовочку", наприклад:

-- Вовочка, що буде з батьками, якщо вони дізнаються, як ти вчишся?

-- У мами заболить серце, а у тата - ручки.

Як і інші жанри, анекдот реалізує і обігрує популярні образи кінематографа:

Данила Багров, граючись пістолетом:

-- От скажи мені, мужик, в чому сила?

Мужик, тремтячи від страху:

-- Я думаю, у грошах ...

-- Ось і брат мій каже, що в грошах. А сила, вона в ньютонах!

Фольклорні переробки-пародії ще не настільки широко задіяні масовою культурою (хоча за їх принципом і будуються виступи КВК тощо, коли на відомий мотив придумується новий текст, експлуатується в своїх цілях популярна модель вірші, пісні). У свою чергу, фольклорні переробки - пародії щедро використовують класичні або масові твори - від народних до естрадних.

Найчастіше всього основою переробки стає хрестоматійне, зазвичай з дитинства знайоме (наприклад, казка К. І. Чуковського "Федорина горі"), в яке привноситься нове вміст:

Скачет пейджер по полях,

А комп'ютер по траві.

За провайдером "Стінол"

Уздовж по вулиці пішов.

До досі найпопулярнішими переробками є фольклорні варіанти пушкінського "Лукомор'я", що з'явилися ще в 1937, в рік 100-річчя від дня смерті поета ( "У Лукомор'я дуб спиляли ..."). Пародіювання піддаються зазвичай поетичні твори, але зустрічаються і прозові приклади:

Казка "Вовк і семеро козенят"

Жила-була коза, і було в неї семеро козенят. Пішла коза, прийшов сірий вовк і став співати тоненьким голосом: "Козлятушкі, хлопці, відчинити, відчиніть - ваша мама прийшла, молочка принесла. Тече молочко по вимечку, з вимечка по копитечку, з копитечка у сиру землю ".

Відкрили козенята і кажуть: "Ти, вовк, з глузду з'їхав? Яке молоко?! Наша мама в магазин пішла, ми її за пивом послали ".

Як і раніше багатий матеріал для переробок-пародій поставляє сучасна естрада, наприклад:

Він поїхав геть на газонокосарці,

Від лісу залишилися пеньки та тирсу

(по пісні А. Апіній "Він поїхав геть на нічній електричці ").

Протестний характер, властивий багатьом переробкам-пародія, ще у великій мірі характерний для графіті - яскравою приналежності молодіжної субкультури, що виникла в старовини, але надзвичайно популярною в даний час. Графіті - написи і малюнки на стінах, парканах, в шкільних і студентських аудиторіях - мають свої традиції, різновиди та стилі. Вони дають прекрасний матеріал для вивчення настроїв, інтересів і проблем молоді, хоча почали вивчатися фольклористами порівняно недавно. Нині робляться спроби "приручити" цей "дикий" жанр відведенням спеціальних місць, організацією конкурсів та фестивалів графіті.

Графіті і дівочі альбоми належать до рідкісного виду письмового фольклору, тоді як більшість творів народної творчості побутує в усній формі.

Дівочий альбом, що процвітали ще в пушкінські часи, видозмінювався з плином років по принаймні двічі: з зошита з віршами, побажаннями та малюнками приблизно у другій половині XX ст. він трансформується в "Пісенник", основний зміст якого складають тексти пісень, проілюстровані вирізками з журналів і навіть етикетками.

В Наприкінці XX ст. відбувається нова метаморфоза: "Пісенники" перетворюються в "Анкети". Різко посилюється їх комунікативна функція, а сам альбом під керівництвом господарки стає плодом колективного дитячого (переважно дівочого) творчості. Численні опитування, ворожіння, гороскопи, в нього входять, оформляються фотографіями друзів і артистів, наклейками-стікерсамі і т.п.

Ще одна характерна прикмета часу - випуск заповзятливими поліграфістам готових друкованих "Анкет" і "альбомів" різної спрямованості й вартості. Задушить чи ширпотреб цей жанр фольклорно-самодіяльної творчості, покаже час.

Один з найпопулярніших і майже невивчених жанрів дитячого фольклору - це "Викликання". Маючи безсумнівну міфологічну природу, вони міцно поєднують слово і дію, підключення яких повинно сприяти появі будь-кого з бажаних персонажів. Кого викликають сучасні діти? Коло героїв досить широкий і різноманітний. Це Баба Яга (з казки), будинкових (з билічкі), чорна пляма (з страшилки), а також гномики, "матерна король", "жуйних корова", п'яний їжачок і т.д. Обов'язково проведення ритуалу вночі і за відсутності дорослих. Іноді "викликання" виробляються заради самого "появи", емоційної струси, що супроводжує дійство. Іноді - з метою поставити питання (тоді "Викликання" найбільш близькі до дівочим ворожінням і спіритичний сеанс дорослих). Часом у викликаються просять що-небудь (наприклад, у "жуйних корови" -- жуйку) (2).

Самий популярний персонаж "викликання" і, одночасно, найбільш небезпечний - це Пікова Дама. Витоки образу - в картковому ворожінні, в повісті А.С. Пушкіна і опері П.І. Чайковського. У цьому ритуалі буває задіяний майже весь арсенал магічної атрибутики: дзеркало, свічки, краплі духів і т.д.

До самим пізнім за часом виникнення можна віднести обряд викликання (точніше, навіть виведення) русалочки за допомогою банки води і гребінця. Цілком ймовірно, він виник як відгук на діснеївський мультфільм.

Отже, зробивши короткий аналіз сучасного стану традиційних і щодо нових жанрів дитячого фольклору, можна зробити наступні ВИСНОВКИ:

моніторинг сучасної фольклорної ситуації ще раз доводить, наскільки динамічний, мобільний дитячий фольклор: щороку в ньому відбуваються помітні зміни; відстежуючи ситуацію протягом останніх трьох-чотирьох років, вже можна виділити певні закономірності, дуже симптоматично для всього розвитку усної народної творчествав цілому;

по мірі відмирання в усному репертуарі жанри усної народної творчості поступово вкорінюються в художній літературі;

з іншого боку, "легалізація" фольклору в масовій культурі, періодичної друку і т.п. почасти сприяє його вимивання з усної практики (чим більше публікується частівок, анекдотів, "садистських віршиків", тим більше їх читають ... але менше розповідають);

поповнення текстового складу історично сформованих жанрів йде за рахунок "модернізації" старих текстів, їх "перелицювання";

наявність цього факту - запорука збереження того чи іншого "старого" жанру (загадки, лічилки і т.д.);

в появі і розвитку щодо нових видів дитячого фольклору - перспективи подальшого існування усної народної творчості.

Примітки

Стаття підготовлена за матеріалами фольклорного архіву, зібраного під керівництвом автора студентами дошкільного відділення педагогічного факультету ЯГПУ.

В Останнім часом схожі ритуали проникають і в студентський фольклор: в ніч накану?? е іспиту студенти ловлять заліковою книжкою "халяву".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.yspu.yar.ru