Мистецтво Грецької класики (Початок 5 - середина 4 ст.
до н.е.)
Ю. Колпінскій
З
перших десятиліть 5 ст. до н.е. почався класичний період розвитку грецької
культури і грецького мистецтва. Для Стародавньої Греції це був період найвищого
розквіту драми, політичного красномовства, архітектури, скульптури,
монументального живопису і вазопіси. Високо скоєне, послідовно
реалістичний і повне глибокого почуття краси, мистецтво грецької класики
визначило є новим і найбільш важливий етап у розвитку всього світового
мистецтва.
Мистецтво
класики - це мистецтво грецького міста-держави квітучої пори його
розвитку, пов'язаної з перемогою демократії в Афінах та інших грецьких полісах.
Реформи Клісфена наприкінці 6 ст. до н.е. затвердили в Афінах остаточну перемогу
демосу над аристократією - евпатрідів; в результаті цих реформ було зламано
могутність аристократії і закладені основи для швидкого і яскравого розвитку
афінської рабовласницької демократії.
До
початок 5 ст. до н.е. склалися два найбільш протилежних за своїм устроєм
міста-держави Стародавньої Греції: Афіни і Спарта. В Афінах найбільш повно
висловили себе принципи рабовласницької демократії, що спиралася в основному на
розквіт ремесла і морської торгівлі. У землеробської, відсталою за своїм
суспільному розвитку Спарті, найсильнішому у військовому відношенні полісі Греції,
отримав розвиток консервативно-аристократичний політичний лад,
забезпечив панування згуртованої групи воїнів-рабовласників - спартіатов --
над масою безправних рабів-хліборобів - ілотів.
Аттика
(Давня Греція)
Суперництво
і боротьба Афін і Спарти визначили в подальшому шляху історичного розвитку
Греції. Але для історії мистецтва Спарта залишилася абсолютно безплідною, не
висунувши жодного художника в ряди майстрів, які створили мистецтво грецької
класики.
В
першій чверті 5 ст. до н.е. Греція піддалася навалі полчищ Перської
держави. Перемога народних ополчень об'єдналися полісів, які захищали свою
незалежність від грізного завойовника, надзвичайно прискорила зростання суспільного
самосвідомості еллінів. Це була перемога вільної, свідомої демократії над
східній деспотією. Мільтіад - провідник афінян та їх союзників у битві при
Марафоні (490 р. до н.е.) - прекрасно висловив у своїй промові перед боєм той
моральний дух, яким був пройнятий кожен афінянин, зазначивши, що тільки від них
самих залежить «або покласти на Афіни ярмо рабства, або зміцнити свободу».
Вирішальні перемоги над персами - морська при Саламіні (480) і на суші, при Платеях
(479) - зміцнили свідомість сили і значення грецького суспільства, сприяли
твердженням основних принципів його світогляду та культури. Разом з тим
перемога над персами сприяла подальшому економічному, розквіту
полісів, особливо Афін.
Центром
розвитку класичної еллінської культури стали в основному Аттіка, північний
Пелопоннес, острови Егейського моря і частково грецькі колонії в Сицилії і
Південній Італії - так звана Велика Греція. Малоазійськіє міста (Мілет і
ін), хоча й оговталися від розгрому, вчиненого персами, але вже не могли грати
колишньої провідної ролі в економічному і культурному житті Греції.
Під
час греко-перських воєн почався перший період розвитку класичного
мистецтва - рання класика, яка тривала приблизно чотири десятиліття (490 --
450 рр.. до н.е.). Художники цього часу знайшли нові художні засоби
для створення монументального мистецтва, що втілив у своїх образах етичні
і естетичні ідеали перемогла рабовласницької демократії. Зображення
людини у всьому багатстві і свободу його дій, пошуки узагальнених типових
образів, побудова реалістичної групової композиції, нове розуміння
синтезу скульптури й архітектури, рішуче звернення до сцен з реального
повсякденного життя (особливо в вазопіси) стали найважливішими, основними рисами цього
періоду в розвитку класичного грецького мистецтва. У другій чверті 5 ст.
до н.е. (тобто у 475 - 450 рр.. до н.е.) архаїчні традиції, які гальмували
розвиток реалістичного мистецтва (в скульптурі і живопису), були остаточно
подолані, і принципи класики отримали своє закінчене вираження у творах
таких майстрів, як невідомі автори олімпійських фронтонів і особливо
знаменитий афінський скульптор Мирон. Мирон старший серед великих майстрів
класики, завершив період творчих шукань ранньої класики, підготувавши
грецьке мистецтво до ще більшого підйому в наступні роки - до зрілої, або
високою, класиці.
Час
найвищого розквіту давньогрецького мистецтва - в «епоху Перікла» --
тривало приблизно також чотири десятиліття - з 450 по 410 р. до н.е.
Художні створення періоду високої класики відрізнялися героїчної
величавістю, монументальністю і гармонійністю людських образів і
одночасно життєвої невимушеністю, природністю і простотою. У ці
роки творили великі майстри грецького мистецтва - скульптори Фідій і
Поліклет, зодчі Іктін і Каллікрат. Твори цього часу в області
архітектури, скульптури, вазопіси і монументального живопису є
прекрасними прикладами того художнього чарівності, якого може досягти
мистецтво, що надихаються вірою в досконалість людини, що втілює передові
громадські прагнення своєї епохи і вірне принципам реалізму.
До
кінця 5 ст. до н.е. зростаюче застосування рабської праці початок негативно
позначатися на процвітанні вільної праці, викликаючи поступове зубожіння
рядових вільних громадян. Поділ Греції на незалежні і змагаються
один з одним поліси почало гальмувати подальший розвиток рабовласницького
суспільства. Тривалі і важкі Пелопоннеської війни (431 - 404гг. До н.е.)
між двома союзами міст, очолюваний Афінами і Спартою, прискорили
економічна і політична криза полісів. Мистецтво класики до кінця 5 --
початок 4 ст. до н.е. вступило у свій останній, третій, етап розвитку.
В
цей період пізньої класики мистецтво розвивалося в умовах кризи
грецького рабовласницького поліса. Воно певною мірою втратила
героїчний, громадянськість характер, ясну гармонію своїх монументальних
образів. Разом з тим у мистецтві великих майстрів пізньої класики
розроблялися нові завдання розкриття в образах мистецтва світу внутрішніх
переживань людини йди бурхливої, неспокійної людської діяльності. Їх
мистецтво стало більш драматичним і ліричним, більш психологічно поглибленим.
Македонське
завоювання в другій половині 4 ст. до н.е. поклало кінець самостійного
існування грецьких міст-держав. Воно не знищило традиції
грецької класики, але в цілому з цього часу розвиток мистецтва пішло по
іншими шляхами.
Список літератури
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://artyx.ru/
