Здається дивним і аморальним, що художник, бачачи страждання людей, не стільки співчуває, скільки спостерігає, щоб відтворити ці страждання. А це не аморально. Страждання однієї особи є нікчемне в порівнянні з тим духовним - якщо воно благо - впливом яке зробить художній твір.

Л.Н. Толстой

Актуальність теми даного дослідження визначається необхідністю більш детального вивчення історії передвижництва, як абсолютно нового мистецького явища II половини XIX століття.

На сучасному етапі розвитку історичної науки, ця область дослідження, хоча і має достатню джерельну базу і масу наукових досліджень, все-таки вивчена не до кінця і вимагає додаткового розгляду.

В даний час, коли рівень сучасної культури залишає бажати кращого, коли люди занадто швидко міняють свої ідеали, принципи і смаки, класика "золотого століття російської реалістичного живопису" являє собою те, що підвладне часу і скороминущим віянням моди. Адже існує "... єдиний безперечний ознака шедевра: незмінність і вічність".

Історіографія.

При дослідженні, що цікавить проблеми автор спирався на роботи вітчизняної історіографії, присвячені подіям II половини XIX століття в культурному житті Росії.

Всю наявну по темі передвижництва літературу, а це видання з історії цього об'єднання, мистецькі огляди, спогади передвижників, їхніх сучасників, мемуари і т.д., можна хронологічно розділити на наступні періоди:

Дореволюційний. Так чи інакше, тема передвижництва розглядалася з моменту її офіційного затвердження. До цього періоду належать два періодичних видання, які були використані в процесі дослідження - це газета "Голос" 1 грудня 1871 року і журнал "Вітчизняні записки" за грудень 1971 року.

Треба відзначити, що преса цього часу широко висвітлювала поява Товариства пересувних художніх виставок, його виставкову діяльність.

Література радянського періоду історіографії несе на собі вплив старих догм і в роботі використана незначно. В основному менш політизована категорія, що включає мемуари художників, спогади сучасників про передвижників.

40-50-і роки представлені роботами І.Є. Рєпіна "Листи до художників і художнім діячам" М. "Мистецтво", 1932, В.В. Стасова "Вибрані твори" М.: "Мистецтво", 1952 і Я.Д. Мінченкова "Спогади про передвижників" Л. "Мистецтво", 1954. Ці видання містять художньо-критичні статті, листування, спогади про передвижників.

Наступна група досліджуваної літератури відноситься до 60-70-х років. Значну інформацію з історії передвижництва підносить робота Е.П. Гомберг-Вержбицький "передвижники. Книга про майстрів російської реалістичного живопису від Перова до Левітана". М. "Мистецтво", 1961.

У 1964 році друкується книга Е.В. Сахарова "В. Д. Полєнов, Е. Д. Полєнова. Хроніка родини художників". М. "Мистецтво". Тут широко представлена переписка сім'ї Полєнова, яка певною мірою допомогла в розробці даної теми.

У ході дослідження використана листування І.М. Крамського з його книги "Листи, статті". М. "Мистецтво", 1966 рік.

Широкий огляд всіх напрямків мистецтва, у тому числі і живопису другої половини XIX століття, її особливостей дається в роботі Л.С. Альошина "Російське мистецтво XIX - початку XX століття". М. "Мистецтво", 1972 рік. Але, з огляду на час видання треба відзначити деякий своєрідний ухил, характерний для дослідження радянського періоду історіографії.

Наступною групою історіографії сучасного періоду є література середини 80-х - кінця 90-х років.

В процесі спроби дослідження зробленої в даній роботі ця група літератури представлена досить широко. В основному це наукові дослідження з історії передвижництва, опубліковані в пресі архівні документи і листування художників, художні огляди живопису XIX століття.

У 1988 році в журналі "Мистецтво" № 12 опублікована стаття В. Розенвассера "Подія в академії мистецтв. До 125-річчя" бунту чотирнадцяти ". У ній автор аналізує конфлікт в Академії мистецтв, що дав поштовх розвитку зовсім нового реалістичного напряму в живопису.

Тему історії російського меценатства і зокрема колекціонерська діяльності П.М. Третьякова, його співпраці з Передвижниками досліджує у своїй роботі надрукованій в 1993 році в альманасі "Пам'ятники Вітчизни" № 1-2, Н. Полунін "Російські колекціонери, досвід бібліографічного словника".

Не можна обійти увагою значні праці Ф.С. Рогінський "передвижники", М. "Арт-родник" видані в 1993 і 1997 роках. У них автор докладно викладає історію створення Товариства пересувних художніх виставок, етапи діяльності цієї організації.

Наступною групою літератури цього періоду стали художні огляди живопису і зокрема вступні статті до цих видань.

Перше дослідження з цієї групи складено С.М. Матафоновим до художнього огляду "Три століття російського живопису" С.-Пб. "Китеж", 1994 рік. Друге видання - Л.І. Захаренкова "Шедеври Державної Третьяковської галереї", М. "Третьяковська галерея", 1994. Третій огляд зроблений Л.І. Іовлевой "Третьяковська галерея. Історія колекції" М. "Третьяковська галерея", 1994.

У даному дослідженні використовувалися ще два видання присвячені життю і творчості І.Є. Рєпіна. Це книга А. М. Піскунова "Богатир російського мистецтва", М. "Образотворче мистецтво", 1991 року і книга К.І. Чуковського "Ілля Рєпін" М. "Дитяча література" 1995

Джерельна база.

Тема передвижництва у вітчизняній історіографії має величезну джерельну базу.

До неї включені документи архіву Товариства пересувних художніх виставок, який в даний час знаходиться в Державній Третьяковській галереї. Матеріали цього архіву містять не тільки офіційні документи, фіксували взаємини з Академією мистецтв, юридичними вищими інстанціями, іншими художніми об'єднаннями, але й умови побутування передвижників.

Документи дають уявлення про влаштування виставок, про чергування періодів спаду і піднесення творчих сил об'єднання, дозволяють вловити суть розбіжностей між окремими членами Товариства передвижників.

Наступну значиму частину цього літопису становить листування художників. Епістолярна спадщина, яка існує на даний момент, відіграє важливу роль у контексті з усіма іншими документами. У ході роботи над досліджуваної проблемою використовувалася лише мала частина наявного матеріалу, який допоміг вловити суть обставин, що залишаються неясними при згадці про них у лаконічних формулюваннях протоколів і звітів.

Формування джерельної бази дослідження визначається особливостями даної проблеми, а також цілями і завданнями даної роботи.

Усі наявні джерела можна умовно розділити на дві групи:

I групу складають офіційні документи. Сюди включені проекти статуту, Статути Товариства пересувних художніх виставок, звіти правління Товариства передвижників, покажчики художніх виставок, каталоги виставок Товариства, різного роду заяви та інші документи:

- Статут С. Петербурзької Артілі художників 1866// Товариство пересувних художніх виставок. Листи, документи/Под ред. Гольдштейн С.М., М. "Мистецтво", 1987.

- Проект Статуту Товариства рухомий виставки. 23 листопада 1869// Там же.

- Проект Статуту Товариства пересувних художніх виставок. 1870// Там же.

- Статут Товариства пересувних художніх виставок листопада 1870// Там же.

- Статут Товариства пересувних художніх виставок, затверджений Міністерством внутрішніх справ 30 квітня 1890// Товариство пересувних художніх виставок. Листи, документи./Под ред. Гольдштейн С.М., М. "Мистецтво", 1987.

Характеризуючи перший основний Статут Товариства пересувних художніх виставок, потрібно сказати, що він має наступні параграфи:

§ 1 і § 2 - обумовлюють цілі і завдання Товариства передвижників.

§ 3-5 - про членство в даній організації.

§ 6-16 про права і повноваження загальних зборів та членів його правління.

§ 17-24 - про касу Товариства, її формуванні та розподілі доходів від продажів та інше.

До цієї групи також слід віднести використані в ході роботи протоколи загальних зборів членів Товариства пересувних художніх виставок.

Протокол загальних зборів членів Товариства пересувних художніх виставок № 1-й від 16 грудня 1870// Товариство пересувних художніх виставок./Под ред. Гольдштейн С.М., М. "Мистецтво", 1987.

Протокол загальних зборів членів Товариства пересувних художніх виставок від 3 січня 1874// Там же.

Протокол загальних зборів членів Товариства пересувних художніх виставок від 14 березня 1878// Там же.

Протокол загальних зборів членів Товариства пересувних художніх виставок від 6 березня 1891р.// Там же.

Потім до цієї групи офіційних джерел входить в звіти Правління Товариства пересувних художніх виставок.

Звіт правління про перший пересувний художній виставці 1875// Там же.

Звіт правління Товариства пересувних художніх виставок про другу виставці. 1875// там же.

Наступною категорією джерел, використаних у даному дослідженні є каталоги і покажчики художніх виставок.

Покажчики першого художньої виставки Товариства пересувних художніх виставок 1871// Товариство пересувних художніх виставок./Под ред. Гольдштейн С.М., М. "Мистецтво", 1987.

Каталог шостий виставки картин Товариства пересувних художніх виставок. 16 березня 1878// там же.

Каталог сьомої виставки картин Товариства пересувних художніх виставок. 9 березня 1879// там же.

До більш пізнього періоду відносяться ще два документи:

Заява експонатів Товариства пересувних художніх виставок березня 1890// там же.

Умови для прийому експонатів на виставку Товариства пересувних художніх виставок.

Ко II групі джерел можна визначити всю наявну з даної теми листування офіційну та особисту.

Лист групи московських художників у С.-Петербурзьку Артіль художників від 23 листопада 1869 Товариство пересувних художніх виставок. Листи, документи./Под ред. Гольдштейн С.М., М. "Мистецтво", 1987.

Засновники Товариства пересувних художніх виставок - А.Є. Тимашева. Вересень 1870 (прохання)// там же.

А.Є. Тімашов - Н.В. Левашової. листопада 1870// там же.

А.І. Куїнджі - правлінню Товариства пересувних художніх виставок січня 1880// Там же.

М.К. Клодт - правлінню Товариства пересувних художніх виставок 3 січня 1880// Там же.

Особиста переписка, що відноситься до другої групи джерел, включає листа:

Г.Г. Мясоєдов - І.М. Крамського від 21 вересня 1870// Там же.

Г.Г. Мясоєдов - І.М. Крамського від 28 вересня 1870// Там же.

І.Є. Рєпін - К.А. Савицькому від 28 вересня 1878// Там же.

А.П. Боголюбов - І.М. Крамського квітня 1879// Там же.

У цілому ж використані в ході дослідження джерела допомогли відтворити реальний фон, в якому протікала життя передвижників, дозволили відчути що склалася в їхньому середовищі моральну і творчу атмосферу.

Методологія роботи.

Методологічною основою роботи є принципи історизму та наукової об'єктивності, які передбачають розгляд будь-якого історичного явища, у тому числі й історію створення та діяльності Товариства пересувних художніх виставок в розвитку, в контексті конкретної історичної епохи.

Великий і різноплановий корпус документів дозволив надати особливу значимість питання ефективності дослідницьких методів.

які розгорнулися в історії дискусії з теоретичних проблем створюють нові можливості для осмислення загальних підходів застосування базових раціональних дослідницьких принципів: історизму та об'єктивності, тому що тільки наукове комплексне дослідження в хронологічній послідовності дозволило більш об'єктивно проникнути в суть проблеми.

Актуальною в наш час і проблема джерел, вдосконалення методики їх дослідження. При аналізі джерельної бази автором був використаний ряд методів історичного дослідження:

проблемно-хронологічний метод дозволив розчленувати дану проблему на ряд більш вузьких проблем, кожна з яких розглядається у хронологічній послідовності і виділив основні напрямки діяльності передвижників на різних етапах існування Товариства.

метод конкретного аналізу передбачає дослідження історичних явищ з урахуванням умов їх виникнення і взаємовпливу, як єдність різноманітних їх складових елементів. Він означає відшукання конкретних причин, які породили певні події в розвитку науки, розширення проблематики, поява нових, раніше не висвітлювалось тим, умови формування нових ідей, висновків, узагальнень і т.д.

Метод дозволив створити необхідну систему джерел і виявити конкретні причини та умови створення і діяльності Товариства пересувних художніх виставок.

метод порівняльного аналізу, за допомогою якого були зроблені певні висновки на основі вивчених документів офіційного і особистісного походження.

Мета роботи.

Метою даної роботи є спроба комплексного дослідження історії створення та діяльності Товариства пересувних художніх виставок, як абсолютно нового мистецького явища другої половини XIX століття.

У зв'язку з метою позначені і наступні завдання:

Розкрити історію створення та становлення Товариства пересувних художніх виставок.

Освітлення умов і принципів становлення Товариства пересувних художніх виставок.

Аналіз діяльності передвижників з організації виставок.

Розкрити значення передвижництва і причини його розколу.

Наукова та практична значущість.

Наукова новизна даної роботи - у спробі комплексного дослідження історії передвижництва.

Практична значимість в можливості використовувати матеріали проведеного дослідження в шкільному курсі викладання історії, організації екскурсій, позакласних занять, гурткової роботи, при проведенні шкільних олімпіад з історії та культури.

Структура кваліфікаційної роботи

Дане дослідження складається з вступу, трьох глав, висновку та бібліографії.

У вступі розглядається актуальність теми, дається історіографічний огляд, джерельна база, показується методологія роботи, визначаються цілі та завдання, наукова та практична значущість проведеного дослідження.

На чолі I "Історія виникнення Товариства, його статут та організація", аналізується історія створення передвижництва, затвердження статуту, принципи діяльності Товариства.

В II розділі "Діяльність передвижників" досліджується конкретна діяльність передвижників нового покоління і причини розколу товариства.

У висновку дані висновки і узагальнення з даної теми.

Глава I. Історія виникнення Товариства пересувних художніх виставок, його статут та організація

"Товариство пересувних художніх виставок - це значне явище в російському мистецтві, що виникло в другій половині XIX століття і об'єднало передових митців, виразників прогресивних поглядів і естетичних ідей свого часу".

Поява Товариства пересувних художніх виставок, як абсолютно нової форми організації художніх виставок обумовлено рядом причин, про які варто розповісти детальніше.

"Підйом суспільної свідомості в кінці 1850-х - початку 1860-х років привів до реформ і скасування кріпосного права, що дало імпульс для звільнення людського духу, розкріпачення особистості".

У період зміни суспільно-економічної формації, різкого загострення соціальних суперечностей, не ліквідованих скасуванням кріпосного права в 60-і роки XIX століття виникає "необхідність осмислення нових соціальних умов сучасності".

У XIX столітті Петербурзька Академія мистецтв залишалася центром творчого життя країни.

Це було досить консервативне установа "... з панували тут педагогічної системою викладання, застарілими нормами естетики, що втратили зв'язок з передовою російською художньою культурою, що розвивалися в руслі просвітницьких ідей".

До цього моменту в Росії починає формуватися нова школа реалістичного мистецтва. МноГії художники торкаються у своїх роботах більш виразно і широко життя простої людини.

Саме в цей час складається національна школа реалістичного живопису зі своїми особливостями багато в чому обумовленими суперечностями суспільного розвитку та напруженими духовними пошуками російської інтелігенції.

Характерною національною особливістю російського критичного реалізму є її яскраво виражена соціальна забарвленість.

Зародження подібних протиріч між новою хвилею в мистецтві, навіяного змінами в політичній і духовній сфері і старим сталим світом, що минає класицизму, стало цим поштовхом, який вивів живопис на нову спіраль розвитку.

Розглядаючи дану проблему, варто докладніше зупиниться на життя дореформеної Академії, мікрокліматі панувало у стінах цього закладу, створеного у 1757 році за подобою англійської і французької Академій мистецтв. Як згадувалося вище "... законодавцем у мистецтві продовжувала залишатися Академія мистецтв, що вимагає, як і раніше наслідування класицистичних зразкам, що не допускає свободи творчості.

Прагнення художників скинути з себе пута відчужених від сучасного життя уявлень про художній творчості привело до бунту "чотирнадцяти протестантів", коли частина випускників порвала з Академією мистецтв. Це був перший відкритий протест проти догматизму в мистецтві.

Що ж являла собою ця смілива акція, зроблена молодими художниками? На це питання можна відповісти, згадавши передісторію даного інциденту.

Зрозуміло, відмова писати картину на далекий від насущних проблем сучасності міфологічний сюжет, наочно висловлював прагнення набуває "... тоді в художнє життя країни нового покоління майстрів наблизити національне мистецтво до сучасності".

Ось що про це пише І.М. Крамской - у листі своєму другові фотографу і художнику любителю М.Б. Тулінова: "Дорогий мій Михайло Борисович! Слухай! 9-го листопада сталося наступне обставина: 14 з учнів подали прохання про видачу їм дипломів на звання класних художників. З першого погляду тут немає нічого дивного. Люди вільні, вольнопріходящіе учні можуть коли хочуть залишити заняття . Але в тому-то й справа, що ці 14 не прості учні, а люди вміють писати на 1-у золоту медаль. Справа ось як було: за місяць до цього часу ми подали прохання про дозвіл нам вільного вибору сюжетів, але в нашій прохання нам відмовили. Перед тим як зважилися подати друге прохання ми ходили до кожного професору окремо, урезонювати, просили і чули, що прохання наша має підставу ... Одним словом кожен окремо взятий опинявся хорошою людиною, а зійшовшись разом, знову відмовляли і вирішили дати один сюжет історикам, і один сюжет жанрист, які споконвіку вибирали свої сюжети ".

Другою важливою частиною передісторії створення Товариства пересувних художніх виставок є існування петербурзької Артілі вільних художників. У 1863 році її очолив І.М. Крамской. Це була перша Артель. Слідом за нею в 1864 році з'явилася друга Артіль "Максимовська".

Санкт-Петербурзька Артіль художників була досить самостійною організацією, члени якої прагнули побудувати свій життєвий уклад за принципом комуни. Але в міру спаду революційної ситуації, з часом повинна була утопічна природа даної організації. Артіль мала свій статут, цілі і завдання існування. Відповідно до нього мета Артілі полягала в тому: "... в 1-х, щоб з'єднати працями, зміцнити і забезпечити своє матеріальне становище і дати можливість збувати свої твори публіці/.../і в 2-х, що б відкрити прийом художніх замовлень по всіх галузях мистецтва ".

Через деякий час Артіль здає свої позиції і перетворюється на майстерню, яка брала казенні і приватні замовлення на виконання портретів, виконання церковних розписів і всякого роду інших декоративних виробів.

Через деякий час діяльність Артілі стала помітно згасати. Почасти даному обставині "сприяв" відхід з неї І.М. Крамського.

Характеризуючи діяльність даної організації можна зробити наступні висновки:

По-перше, біда Артілі полягала в тому, що вона збилася тільки на виконання вигідних замовлень "... не ставлячи перед собою виконання принципових завдань".

По-друге, ці об'єднання, зігравши, безумовно, "... позитивну роль, повністю себе не виправдали".

Але все-таки, це були спроби утворення самостійних творчих спілок.

Тим часом на місце Артілі художників виступає нове співтовариство художників. Ініціатором його виступає Г.Г. Мясоєдов, пенсіонер Академії мистецтв, що закінчили її за рік до "бунту чотирнадцяти протестантів".

"Григорій Григорович Мясоєдов (1835-1911) Вчився в Петербурзькій академії мистецтв у Т. А. Неффа, Т. А. Маркова. Живописець. Пенсіонер Академії у Франції, Італії, Іспанії. Академік. Один з організаторів Товариства пересувних художніх виставок . Надавав творчу і методичну допомогу художнім школам на Україні і в Татарії ".

Г.Г. Мясоєдов до 1869 року проживав в Італії. Там він зблизився з М. Ге. Бесіди про подальший розвиток російського живопису і російського мистецтва підказали і ідею створення нового типу художньо-виставкового об'єднання.

Знаючи про існування Артілі, побувавши на одному з її "четвергової зборів", Мясоєдов зрозумів, що вона вже зіграла свою роль, дуже корисну і важливу як перша незалежна художня організація, що існувала без допомоги Академії ".

Тоді вже він зрозумів, що модель організаційного будови Артілі була дуже вузькою, тому що включала до свого складу невелику групу петербурзьких художників.

По приїзду до Москви Г.Г. Мясоєдов знайомиться з досить відомими на той час митцями: Пєровим, Прянишникова, пейзажист Саврасовим і Каменевим. У бесіді з ними народжується ідея створення Товариства пересувних художніх виставок Росії. Починається наполеглива і кропітка робота по здійсненню цього задуму.

Подальша доля російської демократичної живопису буде пов'язана з діяльністю Товариства пересувних художніх виставок.

Повернувшись взимку 1868-1869 року з Італії Г.Г. Мясоєдов "... кинув у Артіль думка про пристрій виставок яких-небудь гуртком художників". Артіль з великим інтересом і співчуттям прийняла цю нову думку. Це був не тільки вихід з положення, що склалося, але і величезний крок вперед.

У 1869 році Санкт-Петербурзька Артіль і група московських художників: Перов, Прянишников, Маковський, Саврасов і інші, вирішили об'єднатися.

Іван Миколайович Крамской пізніше напише: "я закликав товаришів розлучитися з задушливій курній хатою і побудувати новий лом, світлий і просторий. Всі росли, всім ставало вже тісно ...".

Але цей задум потрібно було здійснити. Необхідний був статут, який регламентує діяльність цієї організації, і який би надав їй офіційний статус.

Після тривалої і копіткої роботи Мясоєдов виносить на обговорення в середовищі московських художників перший проект статуту Товариства пересувних художніх виставок. Один екземпляр був направлений до Італії Крамського і Ге, а другий у Санкт-Петербург в Артель. Крамской і Ге, повернувшись з Італії починають активно пропагувати ідею Мясоєдова в середовищі артільщиків.

Статут необхідно було затвердити законним шляхом. "Це налякало деяких артільщиків, які забули про своє бунтарським минулому, боялися ускладнити відносини з Академією і офіційними колами".

Новизна ідеї даної організації полягала в тому, щоб, кажучи словами Н.А. Ярошенко "... вивести мистецтво з тих замкнутих теремів, в яких воно було надбанням небагатьох і зробити надбанням всіх ..."

Бажання наблизити народ до мистецтва для художників 60-70-х років було найтіснішим чином пов'язане з ідейно виховними завданнями. Діяльність художника розглядалася як суспільне служіння. І сюжети та образотворчий мову вони намагалися зробити дохідливими і зрозумілими для кожного ".

У цей період в середовищі художників йде обговорення не тільки проекту майбутнього статуту Товариства, але і самої форми організації. Якою вона буде? Засновники Товариша в кінцевому підсумку зупиняються на пересувній формі виставкової діяльності. Хоча вже відразу стало ясно, що це буде набагато обтяжливі і важче.

Делу організації пересувних виставок дуже сприяло усвідомлення того, що повсюдно з'явився демократично налаштований глядач, зацікавлений у розвитку саме реалістичного напряму в мистецтві.

Завдання даної організації була сформульована цілком конкретно: "створення такого роду об'єднання, яким управляли б самі художники, згуртовані спільністю ідейних і творчих устремлінь і яке взялося б вирішити їх матеріальні проблеми, сприяючи реалізації творів".

23 листопада 1869 ініціативне ядро московської групи художників направляє пропозицію в Артіль з проханням об'єднатися з метою влаштування "рухливих виставок (слово пересувних з'явилося пізніше). До даного листа додається Статут, який виносився в артілі" ... на загальний розгляд, за участю осіб, яких ви знайдете корисним запросити, ви могли б довести його до належної повноти і в цьому вигляді доставити нам копію з нього ".

Так само в листі згадується про "... зборах підписів тих, які побажали б брати участь у справах Товариства, клопотатися про затвердження статуту".

Послання підписали 23 московських художника: Г. Мясоєдов, В. Перов, Л. Каменєв, Л. Саврасов, В. Шервуд, І. Прянішніков, М. Ге, І. Крамськой, К. Лемоха, Васильєв, А. Волков , М. Клодт, М. Дмитрієв-Оренбурзький, К. Трутовський, Н. Сверчков, А. Григор 'єв, Ф. Журавльов, М. Петров, В. Якобі, А. Корзухін, І. Рєпін, І. Шишкін, А. Попов .

В оригіналі цього документа йшло примітка: "Не можуть з'явитися можуть давати письмові доручення або висловлювати свої думки листуванням".

Після обговорення цієї пропозиції на загальних зборах петербурзької Артілі частина художників дала згоду і підписала лист. Так була досягнута домовленість про створення нової організації.

Аналізуючи даний період історії передвижництва, потрібно сказати, що саме зародження ідеї створення подібної організації і величезна старанність прикладена з досягнення своєї мети, прикладена художниками, знаменує початок нової епохи в мистецькому житті Росії другої половини XIX століття.

Роком заснування Товариства пересувних художніх виставок став 1869 рік. Організація подібного характеру не мала аналогів не тільки в Росії, але навіть у більш освічених країнах Європи.

З надзвичайною енергією і пристрастю взявся за нову справу І.М. Крамской. "Якщо Г. Г. Мясоєдов був головним ініціатором Товариства, то визнаним ідейним керівником його став І. М. Крамськой, як його критик, теоретик, публіцист". Чимало сил і щирого захоплення в справу Товариства привніс М.М. Ге.

Переходячи, безпосередньо, до діяльності Товариства виникає питання, - чи існує зв'язок між цими трьома історичними подіями: "бунтом чотирнадцяти", існуванням Артілі і створенням нової виставкової організації?

Треба сказати, що формально петербурзька Артіль, як організація у створенні Товариства не брала участь. Згодом неодноразово виникали питання про зв'язок між "чотирнадцятьма бунтарями" і передвижників. Тепер у світлі історичної перспективи, ясно, що за своєю суттю, ідейної спрямованості, з художньої програмі передвижники в період виникнення Товариства виступали як продовжувачі Артілі. І та обставина, що Крамськой в обох випадках грав керівну роль говорить про пряму спадкоємності ".

В основу першого проекту статуту було покладено початковий варіант його, написаний Г.Г. Мясоєдовим. Витерпить в процесі редагування деякі зміни він мав наступні розділи.

Розділ I. Мета статуту: "Заснування Товариства рухомий художньої виставки має метою: доставлення мешканцям провінції можливості стежити за успіхами російського мистецтва. Цим шляхом Товариство намагається розширити коло любителів мистецтва, відкриє нові шляхи для збуту художніх творів".

З даного розділу стає зрозуміла форма виставкової діяльності і матеріальний фактор зацікавленості художника.

Другий розділ оголошує права нової організації: "Товариство має право влаштовувати виставки художніх творів у всіх містах Російської імперії". Надалі ми дізнаємося. що виставки проводилися не тільки в Росії, але і за її межами.

Третій розділ говорить про склад і членство в даній організації: "Членами Товариства можуть бути художники, які не залишили занять, всі члени Товариства повинні бути дійсними членами". Це формулювання визначає творчий характер даного художнього союзу, оскільки продовження говорить: "... Картини, які повинні скласти виставку, повинні бути написані для неї (тобто невідомі публіці) ...".

Наступний розділ "Про вступ". В дану організацію могли вступити як досить відомі художники, так і "... невідомі Товариству представляють свої роботи на річне загальні збори і за прийняття їх картин на виставку записуються членами Товариства".

Це зібрання було своєрідним іспитом, який допоміг виявити справді талановитих художників і виключити можливі випадковості.

Про обов'язки членів Товариства ми дізнаємося з наступного пункту, тут же обумовлюються обов'язки експонентів, з організаційних і творчим моментам діяльності.

З п'ятого розділу видно: коли, як, де збиралося загальні збори і які повноваження воно понесло "... розглядає дії управління ... робить перевірку прибутково-видаткових книг, обирає нових членів правління, приймає в члени правління товариства ..., призначає термін майбутньої виставки та виробляє розділ сум, що підлягають розподілу ".

Аналізуючи даний пункт можна прийти до висновку, що діяльність Товариства і його організація, були досить демократичні.

Крім загальних зборів Товариство мало і управління (надалі це буде називатися правлінням). Правління обирався загальними зборами, поділялося на два відділення "... для завідування справами виставки в обох столицях ... місцеперебуванням управління вважалася та столиця, де виявиться більш готівкових членів управління ..."

За правління знаходилася каса Товариства. Правління було зобов'язано призначати маршрут виставки, знаходити приміщення для виставок, обирати особа супроводжує дану виставку картин, придбання необхідних речей для виставки, призначення і видача позик та інші обов'язки, які повною мірою будуть розглядатися в статуті Товариства.

Розділ "призначення позик" докладно декларує пристрій пересувних виставок.

Грошовий фонд Товариства, його формування і розподіл зароблених коштів розглядає розділ "доходи". Касу цієї організації становило 5% відрахування від продажу картин і плата за відвідування виставок. Так само тут обговорюється відносини зі своїми менш щасливими колегами, тобто надання взаємодопомоги.

Далі йде найбільш важливий у всьому цьому документі параграф "Про пересуванні": "Виставка відкривається в одній зі столиць, якщо результати будуть задовільні у фінансовому відношенні і зібрані гроші в кількості, що може гарантувати витрати на пересування, то зі столиць виставка Товариства прямує до міста всередину Росії, які будуть обрані управлінням ". Крім цього тут же обумовлюються умови страхування картин, видання альбомів та іншої допоміжної літератури.

Два останніх пункту "про книжки" та "про зміну статуту".

Зупинимося докладніше на останньому. Цей розділ скоріше схожий на лист. Воно написано у формі звернення до майбутніх учасників цієї організації "тих, хто побажав би приєднатися до нашої ідеї ..." Тут же йде планування першої виставки спочатку в Петербурзі, потім у Москві, "... а з Москви в провінції ..."

Але найголовніше умова існування товариства - це "досконала незалежність від усіх інших заохочують мистецтво товариств".

Чотири цих організаційних моменту висловили суть ідеї створення, виставкової діяльності і незалежності Товариства.

Характеризуючи даний проект статуту треба сказати, що це був перший офіційний документ в історії товариства. Він був прабатьком дійсного затвердженого статуту пересувний організації.

Ось що пише Г. Мясоєдов - І.М. Крамського у своєму листі: "Добре діло, засноване на засадах справедлівості не повинно компрометувати, пристосовуватися до смаків окремих особистостей. Успіх виставки, поза сумнівом буде знаходитися в залежності від першого її дебюту ".

У своїй відповіді Крамськой радить Мясоєдова неодмінно подати проект статуту на затвердження міністру внутрішніх справ А.Є. Тимашева: "Коли будете подавати статут, добре б Ви сповістили за 4 дні або за 5. Тому що є можливість дістати лист до Тимашева ..."

І ось за порадою Г.Г. Мясоєдова у вересні 1870 15 художників підписують прохання: "Його превосходительству, пану міністру внутрішніх справ, генерал-лейтенанта, генерал-ад'ютанта Олександру Єгоровичу Тимашева".

Хто ж вони, ці 15? Це професор імператорської Академії мистецтв Микола Ге, академік тієї ж академії Іван Крамськой. Класний художник Х-го класу Академії мистецтв Григорій М'ясоєдов, Академік Олексій Саврасов. Художник Академії мистецтв Лев Каменєв. Класний художник тієї ж Академії Іларіон Прянішніков. Академік Олексій Корзухін, Професор К. Маковський, вільний художник Л. Маковський. Академік Валерій Якобі. Класний художник 1-го ступеня К. Лемоха.

Яким же зміст даного прохання? "Передбачаючи заснувати Товариство пересувних художніх виставок, з метою доставлення жителям провінції можливості знайомитися з мистецтвом і стежити за його успіхами, а також для забезпечення художникам збуту їхніх творів, маємо честь звернутися до Вашого превосходительству з покірним проханням про затвердження додається при цьому проекту статуту зазначеного товариства ".

Треба відзначити, що на затвердження був посланий вдосконалений варіант "Мясоедовская" проекту статуту. Другий проект був поділений на 26 параграфів. В цілому він зберіг своє утримання, змінивши тільки структуру своєї побудови. Єдиною доопрацюванням став 3 параграф, у якому йшлося, що: "товариство позбавляється від стягнення торгових свідоцтв".

Хоча при затвердженні та узгодженні даного статуту пан А.Є. Тімашов настійно рекомендує "Пану начальнику С. Петербурзької губернії Н. В. Левашової ..." за винятком § 3 і "дозволити установа зазначеного Товариства ..."

Офіційне затвердження організації передвижників зафіксовано в листі Н.В. Левашова обер-поліцмейстеру С.П. Трепову датоване 7 листопада 1870, в якому розпоряджається дозволити діяльність Товариства.

Отже, пройшов майже рік з часу першої офіційної появи (23 листопада 1869 року) проекту статуту, до його безпосереднього затвердження.

У 1870 році художники демократичного спрямування утворили Товариство пересувних художніх виставок, яке увібрало в себе всі кращі творчі сили того часу і протягом усього часу було зосередженням "передових ідей в мистецтві".

Хто ж вони, перші передвижники, люди, що стояли біля витоків цього руху?

Ось список засновників Товариства:

- Професор імператорської Академії мистецтв Микола Ге.

- Академік Академії мистецтв Іван Крамськой.

- Академік Василь Перов.

- Класний художник Х-го клас