ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Іверська ікона Божої Матері
         

     

    Культура і мистецтво

    Іверська ікона Божої Матері

    Архімандрит Васильєва А. В.

    Коротка історична довідка

    Первісну ікону Божої Матері, що іменується «Іверської», переказ приписує кисті святого апостола і євангеліста Луки. З кінця десятого століття образ перебуває на Афонській горі в Іверської монастирі, що дав ім'я чудотворного образу. Ікона поміщається при вході до монастиря при брамах, у місці, визначеному самої Пресвятої Богородицею, чому носить ще назву «Вратарницею», або «Портаітісси».

    Перше достовірне звістка про Іверської ікони відноситься до IX століття - часу іконоборства, коли за наказом єретичної влади в будинках і храмах нищили і зраджували нарузі святі ікони. Якоїсь благочестивої вдові, що жила недалеко від Нікеї, було доручено зберігати в себе заповітний образ Богоматері. Незабаром часу притулок святині було виявлено. Ті, що прийшли озброєні воїни хотіли відняти ікону, але коли один з них ударив її списом, то з лику Пречистої потекла кров. Жінка впросила наляканих катів пощадити ікону і почекати до світанку, поки вона зможе зібрати гроші на викуп, а сама, зі сльозами помолившись Владичице, пішла до моря і опустила ікону в воду. Образ, стоячи, рушив по хвилях. Тієї ж ночі мати вблагала сина піти з дому, щоб зберегти його життя. Сама ж благочестива жінка залишилася прийняти муки за іконопочитання.

    Незабаром про ікону з пронизаний ликом, пущеної по морю, дізналися на Афоні. Єдиний син вдови, врятований завдяки матері від неминучої смерті, прийняв чернецтво на Святій горі і трудився поруч з тим місцем, де згодом, у Х столітті, грузинським полководцем Торніке був заснований Іверської монастир.

    Одного разу насельники Іверської обителі побачили на море вогненний стовп, що доходить до самого неба, в основі якого знаходилася що стоїть на воді ікона Божої Матері. Явище тривало кілька днів і ночей, але при наближенні ченців ікона віддалялася від них. Після старанної молитви Богородиця явилася уві сні преподобному старця Гавриїлу і сказала: «Звести настоятеля та братії, що Я хочу дати їм ікону Свою дав у покрив і допомогу, і, увійшовши в море, йди з вірою по хвилях: тоді все дізнаються Мою любов і милість до вашої обителі ». Старець оголосив настоятелю про видінні, і на ранок всі ченці з молебнем співом вирушили на берег, старець безбоязно став іти по воді й спромігся прийняти на руки чудотворну ікону, яку поставили в каплиці на березі, і три доби здійснювали перед нею молитви. Потім образ перенесли в соборний храм обителі, а на березі, на місці, де він перебував, було відкрито джерело чистої солодкої води.

    На Другого дня чудотворну ікону виявили над монастирськими воротами та кілька разів марно намагалися віднести її на колишнє місце - вона знову опинялася над брамою. Пресвята Богородиця з'явилася Сама старця Гавриїлу і визначила місце перебування святого образу, промовивши втішні для братії слова: «Не для того Я стояла також, щоб ви охороняли Мене, але щоб Я охороняла вас ... аж поки ікона Моя буде в обителі вашої, досі благодать і милість Сина Мого до вас не збідніє ». Після видіння Богородиці старця ченці побудували на честь ікони, Хранительки обителі, надбрамну церкву, в якій чудотворний образ перебуває до цього дня. За переказами, явище ікони відбулося у вівторок Великоднього тижня, тому в цей день і встановлено їй святкування. У Іверської монастирі в день свята браття з хресним ходом йде на берег моря, де відбулося набуття ікони старцем Гавриїлом.

    В історії Іверського монастиря відомо багато випадків благодатної допомоги Божої Матері: чудесного заповнення запасів пшениці, вина та оливи, зцілення болящих, позбавлення монастиря від варварів. Так, одного разу, коли перси обложили монастир з моря, ченці кликали до Божої Матері про допомогу, після чого раптово піднялася страшна буря і ворожі кораблі затонули, а що залишився в живих воєначальник Аміра, вражений чудом гніву Божого, покаявся і просив молитися за прощення його гріхів. Богоматір багаторазово чудесним чином наповнювала судини, побільшила олію, овочі, позбавляла обитель від пожеж, захищала від нашестя ворогів. Коли монастирю загрожував голод, Божа Матір з'явилася скорботними настоятелю і послала його до клуні, яка виявилася повною борошна.

    До чудовим чудес від ікони, що відбувається до цього дня, належить і те, що, знаходячись при воротах монастирських, вона часто не допускає входити в обитель людям, що мають на душі будь-якої нерозкаяний гріх. У сприйнятті насельників монастиря образ має і апокаліптичне значення. На Святій Горі говорять, що коли свята Вратарницею залишить Афон, то він припинить своє існування. Це подія буде означати, що близький кінець всього життя на Землі. У соборній храмі Іверського монастиря навпроти царських врат висить велика невгасима лампада - «Лампада Вратарницею », яка чудово хитається в ті дні, коли насувається лихо з глобальними наслідками для світу.

    Святкування Іверської ікони Божої Матері здійснюється 12/25 лютого, 13/26 жовтня і під Вівторок Світлої Седмиці.

    Іконографія

    Ікона Іверської Божої Матері представляє собою іконографічний тип Одигітрії, строгість якого кілька пом'якшена проявом почуттів Матері та Дитини: Богородиця злегка схилила голову до Сина, а Христос простягає до її указу правиці свою праву кисть, складену в благословляє двуперстном чудо. Глави Богоматері і Спасителя вінчають пишні металеві корони. Як висловив преосв. Порфирій загальне враження від образу, Іверська Богородиця «велична з виразом зовсім не грізним »[1] [1].

    Ікона, крім ликів, вся покрита карбованим срібним окладом. Полегшення на окладі представляють апостолів: Філіппа, і Хому, Андрія, Луку та ін, покликаних, мабуть нагадати про апостольському служінні самої Божої Матері. Для грузинських ченців, замовляють дорогоцінний оклад, Мати Божа завжди залишалася «апостолом» їх рідної землі.

    За низу ікони йде характерна для того часу напис грузинською мовою, що відноситься до срібного окладу: «Цариця. Мати человеколюбіваго Бога, пренепорочная Діва Марія, помилуй душу мого пана Великого Кай-хосроя Kvar-Кварашвілі, а я, раб твій і позбавлений будь-яких сил, гідний жалю, Амвросій, завдяки тебе, який удостоїв мене у кайдани це і прикрасити святої образ твоєї Портаітісси. Прийми в жертву від мене грішного цю малу мою зухвалість і збережи залишок мого життя без гріха. І за годину результату жалюгідною душі моєї допоможи інеї, Расс всі списки моїх гріхів. І поставиш мене грішного у престолу Сина, і Бога свого, і безначальнаго Святого Отця Його, і Святого Духа. Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь »[1] [2].

    Стиль

    За словами Н.П. Кондакова, одним з перших подивилася на чудотворний образ з наукової точки зору, «Іверська ікона з усіх шанованих ікон Богоматері може найбільш по праву бути віднесені до іконоборчої епохи »[1] [3]. На підтвердження своєї датування дослідник відзначає «чудову широту листа »ікони та загальний« білястий тон », властивий мініатюрам IX століття, а також звертає увагу на образ Богоматері, який має «характерний довгий ніс, злегка загнутий на кінці, з темним штрихом на перенісся, під очима і округлим підборіддям ».

    Малюнок поля карбованого окладу ікони складається з розлучень з трояндами всередині по грузинському зразком. На грузинське походження, згідно Кондакова, вказує також грубий паралелізм складок і стиль рельєфів. Облямівка набрана горельєфний розводами з пальметкамі. Вінці пізньої роботи, XVII століття, з фініфті і мають форму пишних корон. Навпаки, віночки і металеві німби, що оточують лики Христа і Богоматері, давнього походження.

    Чудотворні списки з ікони

    В 1648 року, за царювання Олексія Михайловича, за патріарха Никона, до Москви вперше був привезений точний список з афонського чудотворного образу Іверської Божої Матері, написаний на кипарисовій дошці, яку перш облили водою, освяченій на святі мощі і торкнулася справжньої чудотворної ікони Портаітісси. Через деякий час афонський список відправили у збудованому Валдайський монастир (після революції образ безслідно зник), а для Москви Іверському монастирю замовили зробити ще один список з чудотворної ікони, який в 1669 році встановили в каплиці біля Воскресенських воріт, що виходять на головну - Тверську - вулицю Москви.

    «Московська-Іверська» стала однією з найбільш шанованих святинь, Матінкою-Заступницею москвичів. Жителі міста завжди дуже любили свою каплицю, і ніхто не починав своїх справ, не помолившись перед чудотворним образом. З часів Петра всі імператорські особи, прибували до Москви, перш за все приходили кланятися московської святині і обов'язково прощалися з нею по виїзді з міста. Часто Іверську ікону возили домівках городян, які просили відслужити молебень біля ліжок хворих або просто під своїм дахом. Щоб каплиця не була порожньою, в 1852 році був зроблений другим точний список з ікони, який заміняв її під час відсутності. Досить імовірно, що саме цей список, що зафіксували в пам'яті багатьох москвичів, був переданий після революції в храм Воскресіння в Сокільниках. Існує версія, згідно з якій сам московський чудотворний образ пропав, коли в 1922 році всі дорогоцінний оздоблення каплиці було вилучено владою.

    Під час нашестя Наполеона в Росію, у 1812 році, перший список з ікони, зроблений в 1758 році, який тимчасово заміняв московську святиню, був викрадений французами. Як і другого дублікат, він являв собою точну подобу головної ікони з намальованою перловою ризою на чолі та плечах Пресвятої Богородиці. У 1932 цей образ чудесним чином був здобутий в одній з антикварних крамниць Парижа митр. Веніямином Федченковим. Зусиллями парафіян Трьохсвятительського паризького подвір'я, де образ перебуває й донині, була зібрана потрібна сума, необхідна для викупу святині. У правому клеймі на паризькому списку вписані наступні слова: «написами ця ікона з цієї чудотворної ікони Іверська Божого Матері, що у Воскресенських воріт в Москві ...».

    Ще однієї шанованою святинею Москви є Іверської образ храму св. Миколая у Ковалях (Москва, Вишняківська пер.), Написаний в 1792 році священиком Василем Івановим. Ця ікона була заступницею Іверської-головною в каплиці у Воскресенських брами з 1792 по 1802 рр.. Потім митр. Філарет (Дроздов) подарував цю ікону для Іверської церкви, що знаходилася на Великій Ординке. У 1930-і роки, після закриття храму, ікону перенесли в Ніколо-Кузнецький церкву, де вона стоїть до цього дня в кіоті перед правом криласом Сергієвої межі.

    Нарешті, в листопаді 1994 року Святіший Патріарх Алексій II освятив закладку Іверської каплиці і Воскресенських воріт на колишньому місці, і менше ніж через рік вони були відновлені. 25 жовтня 1995 з Афону до Москви прибув новий список чудотворної Іверської ікони, написаний афонским ченцем-іконописцем з благословення Іверського ігумена. Добра Вратарницею повернулася на головні ворота Свого міста.

    Тропар, глас 4

    Від святої ікони Твоєї, про Владичице Богородице,/зцілення і цельби подаються рясно/з вірою і любов'ю що приходять до неї:/тако і мою неміч відвідай/і душу мою помилуй, Добра,/і тіло уздоров,// благодаттю Своєю, Пречиста.

    Кондак, глас 8

    Аще і в море кинуті бисть свята ікона Твоя, Богородице,/від вдовиці не можуть врятувати цю від ворогів,/але явилася є хранителька Афона і Вратарницею обителі Іверська,/вороги застрашлива та в православній Россійстей країні хто поважає Тя// від всіх бід і на пащ що рятує.

    Молитва

    Про Пресвята Діво, Мати Господа, Цариці небесе і землі! Вонми многоболезненному зітхання душ наших, споглянь з висоти святої Твоєї на нас, з вірою і любов'ю вклоняється пречистої образу Своєму. Це бо, грехмі погружаеміі і скорбьмі обуреваеміі, взірающе на Твій образ яко мерщій Ти сущої з нами, приносимо смиренна моління наша. Не маємо бо ні іншої допомоги, ні інаго предстательством, ні втіхи, лише Тебе, о Мати всіх скорботних і обременененних! Помози нам, немічним, утоли нашу скорботу, настави на шлях правий нас, помиляються, уврачуй і спаси безнадійних, даруй нам інший час життя нашого в мирі і тиші проводити, подаждь християнську кончину і на страшному Суді Сина Твого явися нам милосердя Заступниця, та завжди співаємо, величаємо і славимо Тебе, яко благу Заступницю роду християнського, з усіма догодити Богові на віки віків. Амінь.

    Список літератури

    [1] [1] Кондаков Н.П. Пам'ятники християнського мистецтва на Афоні. - СПб: Видання Імператорської Академії Наук, 1902, с. 166.

    [1] [2] Там же, с. 167.

    [1] [3] Там же, с. 166.

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status