Пісні про головне

Про що мовчать наші гімни

«За останні три сторіччя в Росії змінилося більше десяти гімнів, причому шість з них - в XX столітті. Це європейський рекорд, так само як і майже тридцятирічне побутування двох безсловесних гімнів (1955-1977, 19912000). Що це означає і як характеризує країну, народ, культуру? Яку національну ідентичність і як ми шукаємо? Росія пише гімни, гімни пишуть Росію ». Так заздалегідь публічну лекцію «Історія Росії в гімнах» в Державному університеті - Вищій школі економіки її автор, кандидат історичних наук Ірина КАРАЦУБА. Наводячи самі цікаві уривки з цієї лекції напередодні Дня Росії, ми пропонуємо ще раз вслухатися у звучання одного з державних символів країни, щоб зрозуміти, що він говорить про нас самих.

Гімн (від грецького «himnos») - це хвалебна пісня в честь бога, царя, героя. На Русі довгий час існували лише церковні гімни. Питання про світський гімні встав вперше в XVIII столітті за Петра I. Тоді писалося не гімни (саме поняття гімну з'явилося лише в XIX столітті), а скоріше гимническую мелодії та канти (тобто пісні). До 1725, кінця правління Петра, на перше місце вийшла солдатська пісня - «Преображенський марш».

З 1856 до 1918 року цю мелодію двічі на день видзвонювали куранти Спаської башти Кремля. Головні ідеї в ній - військова слава ( «пам'ятають турки нас і шведи») і імперська міць, що характерно для ранніх, архаїчних, періодів розвитку народів. Після революції під час Громадянської війни ця мелодія стала офіційною гимническую мелодією Білого руху. В СРСР вона була практично заборонена, але її все одно переробляли, перелицьовувати. Наприклад, відомий радянський композитор Семен Чернецький використовував перероблену мелодію «Преображенського маршу »у своїх зустрічних маршах, які відкривають всі паради на Червоній площі.

Царювання Катерини Великої ознаменувалося завоюванням Криму і всього Північного Причорномор'я, на честь чого був даний Таврійський бал у квітні 1781 року, на якому вперше пролунав знаменитий полонез «Грім перемоги, раздавайся!» (музика Козловського, вірші Державіна). Як гимническую мелодії він виконувався в війну 1812 року і аж до 1815-1816 років. «Хоробрість Россов шануючи, Тавр під нами і Кавказ », - читаємо текст полонезу. Затвердження на Кавказі було ще попереду, але пісня вже намічала політичну програму Росії на майбутнє. У полонезі чітко простежується і патерналістських ідея - «Славься сим, Катерина! Слався, ніжна до нас мати! ». Потім це відгукнеться вже у XX столітті - у зверненнях до Сталіну ( «батько» нації, вождь і т. д.).

При Олександрі I помінялася політична програма, чому сприяли війна 1812 року, закордонні походи, створення Священного союзу, у який об'єдналися Росія, Австрія, Пруссія, потім до них приєдналися й інші країни. Тоді з'явилася й ідея європейської єдності, яку вирішили підтримати виробленням єдиного європейського гімну. За музичну основу була взята мелодія гімну однією з передових країн, яка допомогла перемогти Наполеона, - Великобританії. На музику «Боже, бережи короля» (автор - шкільний учитель Генрі Кері) Василь Жуковський пише вірш «Молитва росіян». Ця пісня стає російським гімном, проіснувавши в цій якості з 1816 по 1833. Там є цікава рядок - «все ж негідну геть отжені», тобто зазначається, що в державі російської може бути і щось негідне, від якого народ просить Бога його уберегти.

В Насправді ж факт, що у нас двадцять років використовувалася мелодія англійської гімну, немає нічого образливого, тому що ця мелодія в першій половині XIX століття використовувалася в 23 країнах світу!

Це знак того, що ми асоціювали себе з Європою. Текст же Жуковського підкреслює соціальну відповідальність російської монархії. У гімні російський цар постає як «Гордих смірітелю, слабких зберігачу, всіх Утішителя" - тут ні, як у пізньому тексті «Боже, царя храни», агресії та психології обложеної фортеці.

Але з приходом до влади Миколи I починає формуватися інша ідеологія. У 1833 році міністром освіти стає граф Уваров, який формулює нову державну антизахідну доктрину, яка базується на трьох принципах - православ'ї, самодержавстві і народності. Під цю концепцію починають мінятися символи влади.

В грудні 1833 Микола оголошує, що йому набридло слухати англійську музику і хотілося б почути російський народний гімн. Його створення було доручено композиторові Олексію Львову. Жуковський до неможливості змінив «Молитву руських »- так і з'явилася« Молитва російського народу »або« Боже, царя храни ». Це був офіційний гімн Російської імперії з найдовшою життям - з 1834 по Лютий 1917. Львів максимально наблизив звучання гімну до церковного співу, хорали. А що стосується тексту, то з нього зникла Вітчизна, присутня тільки цар і з'явилося протиставлення Заходу ( «царюй на славу нам, на страх ворогам »).

Чому цар вибрав музику Львова, темна історія: багато пізніше в архіві Глінки, улюбленого композитора Миколи, виявили начерк гімну, названий «Патріотичної піснею». Чи відноситься начерк до 1833 році, коли цар замовив гімн, або він відноситься до часу роботи над «Життям за царя», незрозуміло. Але в 1834 відбулася прем'єра опери Глінки, і з того часу друге, неофіційним гімном Росії стає чудовий хор з фіналу - «Слава, слава». На думку багатьох музикознавців, це найкраща на сьогоднішній день російська гимническую мелодія.

В лютому 1917 року перед Тимчасовим урядом постала проблема пошуку нового гімну. Багато хто з тих варіантів, що потім розглядалися в 2000 році, вперше спливли в березні 1917 року. Наприклад, чудовий марш «Прощання слов'янки» Василя Агапкина або народна пісня «Гей, Дубинушка, ухнем». Але в підсумку відповідь підказала життя: під час двох російських революцій на вулицях йшло змагання між «Марсельєзою» (з російським текстом народника Петра Лаврова «Зречемося старого світу »), мелодією французької революції, і« Інтернаціонал », гімном соціалістичного руху (слова Ежена Потьє, музика П'єра Дежейтера).

Тимчасовий уряд узяв своїм гімном все-таки «Марсельєзу» як більш європейську та як би менш радикальну. Насправді це, звичайно, не так: у пісні звучить «Пролунав, клич помсти народної». Життя не сповільнила на це відгукнутися. У жовтні 1917 року до влади приходять більшовики, і мелодія «Марсельєзи» остаточно поступається місцем «Інтернаціоналові», хоча він не був затверджений в якості офіційного гімну.

Російська текст «Інтернаціоналу» - це дуже вільний переклад Аркадія Коца 1902 року. Кровожерливий текст відповідав кривавої дійсності. До 1943 року «Інтернаціонал» залишався як би офіційним гімном партії ВКП (б). І ось, здавалося б, в саме невідповідний час, в розпал війни, гімн міняють. Восени 1943 року оголошується відкритий конкурс на створення гімну, в якому беруть участь найкращі композитори того часу - Шостакович, Прокоф'єв, Хачатурян. Причому кожен з них написав не по одному варіанту. Але в підсумку переможцем вийшов гімн Александрова на вірші Міхалкова і Ель-Регістану.

Чому так сталося, нікому, звичайно, не пояснили. З музикою Александрова взагалі не все зрозуміло. Справа в тому, що перша частина мелодії практично один в один повторює мелодію з начерку увертюри Василя Каліннікова «Билина», написану в ... 1892-1893 роках. Чи чув її Александров чи ні, ніхто не знає.

Історія з текстом не менш цікава. Михалков тричі переписував текст державного гімну - унікальний випадок в історії. Що стосується оригінальності віршованій основи, то якщо ви візьмете слова Лебедєва-Кумача з «Гімну партії більшовиків», то побачите, що частина образів взята звідти майже без зміни. Знову там панують патерналістські ідеї ( «Нас виростив Сталін -- на вірність народів, На труд и на подвиги нас надихнув ») і протиставлення всьому світу ( «Ми армію нашу ростили в бою. Загарбників підлих з дороги зметемо »).

В березні 1953 року помирає Сталін, і згадка його імені стає недоречним. У 1955 слова злітають і залишається одна музика, а в грудні того ж року оголошується конкурс на новий гімн. Цей конкурс ні добре ні погано тривав 11 років, хоча в ньому брали участь неслабкі поети та композитори. На початку 60-х років на перше місце вийшов варіант гімну з музикою Свиридова на вірші Твардовського.

Але в 1964 році відбувається чергова зміна влади, Хрущова замінює Брежнєв, який не любив Твардовського, той потрапляє в опалу і відповідно гімн теж. У підсумку з 1955 по 1977 рік державний гімн звучить без слів. У 1977 році Сергій Михалков переписав текст, в якому не було згадки Сталіна і «підлих загарбників ». Якщо ми подивимося на цей «причесаний» текст, то варто визнати, що він досить сильний. У ньому є яскраві, красиві поетичні образи: взяти хоча б «крізь грози сяяло нам сонце свободи».

Але незламна, як здавалося, радянська імперія впала, і постало питання про нові державні символи, у тому числі гімн. Врешті-решт в оточенні Бориса Єльцина перемогла так звана «Патріотична пісня» Глінки. Але до цієї мелодії потрібні були слова, тому знову оголосили конкурс, на який надійшла маса варіантів. Чому так довго не був обраний якийсь один, неясно. Мабуть, просто не було на те політичної волі.

А потім знову вдарили зміни - в ніч на 2000 рік пішов з посади президента Борис Єльцин. За Путіна знову оголошується конкурс, на якому державної волею перемагає музика Александрова.

Тепер візьмемо останній текст Михалкова. «Росія - священна наша держава», «збережена Богом рідна країна »- такий ступінь сакралізації у світській державі все-таки не дуже доречна. «Братніх народів союз вікової» - але ми знаємо, як він створювався, з якими жертвами. «Предками дана мудрість народна» - при нашої історії з десятками мільйонів закатованих і загиблих звучить якось глумливо. Крім того, гімн успадковує спірні імперські ідеї ще XVIII-XIX століть - «від південних морів до полярного краю». Текст дуже еклектичний, якийсь однієї ідеї він не висуває. А найголовніше - за гімном тягнеться міцна асоціація з радянським минулим. Тобто ми свою нинішню ідентичність конструюємо з якихось осколків XIX і XX століть з їх мілітаристської концепцією, ідеєю священної держави і т. д. Тобто ми йдемо вперед, повернувшись назад. Так йти, напевно, не дуже зручно.

... За думку автора лекції Ірини Карацуби Росії потрібен новий гімн, за яким не тягнеться негативний історичний шлейф і який буде відображати саме сьогоднішній стан країни. З цією точкою зору можна погоджуватися чи ні, але в будь-якому випадку варто ще раз задуматися про те, який ми сьогодні бачимо Росію, і в цьому нам може допомогти історія гімнів країни.

P. S.

Ознайомитися з різними варіантами російських гімнів і цікавими фактами їх історії можна на http:// www.hymn.ru.

***

«Грім перемоги, раздавайся! »

Музика Осипа Козловського (1791 рік)

Слова Гаврила Державіна (1791 рік)

Грім перемоги, раздавайся! Веселися, хоробрий Росс! Звучною славою прикрашався. Магомета ти Потресов! Славься сим, Катерина! Слався, ніжна до нас мати! Води швидкі Дунаю Уж в руках тепер у нас; Хоробрість Россов шануючи, Тавр під нами і Кавказ. Чи не можуть орди Криму Нині валити наш спокій; Гордість нізітся Селіма, І блідне він з місяцем. Стогін Синая лунає, Днесь в соняшниковій скрізь, Заздрість і ворожнеча мятется І мучиться в собі. Ми лику слави звуки, Щоб вороги могли побачити, Що свої готові руки В край всесвіту

ми подруге. Зри, премудра цариця! Зри, велика жінка! Що Твій погляд, Твоя правиця Наш закон, душа одна. Зри на якого немає собори, Зри на цей прекрасний лад; усіх серця Тобою і погляди пожвавлюються одній.

«Молитва росіян »Гімн Російської імперії 1815-1833

Музика Генрі Кері ( «Боже, бережи короля», 1743 рік) Слова Василя Жуковського (1815 рік)

Боже, Царя храни! Славному долги дни Дай на землі! Гордих смірітелю, Слабких зберігачу, усіх Утішитель - Всі ниспошли! Перводержавную Русь православну, Боже, бережи! Царство їй струнке! В силі спокійне! Все ж негідне Геть отжені! О, Провидіння! Благословення Нам ниспошли! До блага прагнення, В щастя смиренність, В скорботі терпіння Дай на землі!

***

Гімн Російської Федерації (з 2000 року по теперішній час)

Музика Олександра Александрова (1943 рік) Слова Сергія Михалкова (2000 рік)

Росія - Священна наша держава, Росія - улюблена наша країна. Могутня воля, велика слава - Твоє надбання на всі часи!

Приспів:

Слався, Отечество наше вільне, братніх народів союз вікової, Предками дана мудрість народна! Слався, країна! Ми пишаємося тобою!

Від південних морів до полярного краї розкинулися наші ліси і поля. Одна ти на світі! Одна ти така - збережена Богом рідна земля!

Припев.

Широкий простір для мрії і для життя Прийдешні нам відкривають року. Нам силу дає наша вірність Вітчизні. Так було, так є і так буде завжди!