Братські школи та їх роль у розвитку культури

Культурологія

Індекс група: 3-99 БУБ № 2170

Прізвище, ім'я, по батькові студента:

Пушкіна Орина Миколаївна

Домашня адреса: м. Київ, вул. Ентузіастів, будинок 11/1, кв. 91.

Контрольна робота

з дисципліни:

«УКРАЇНСЬКА І ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА»

тема № 10

«Братські школи та їх роль в розвитку культури»

Методист деканату

Дайнюк Тетяна Володимирівна

м. Київ 1999 рік

Братські школи та їх роль у розвитку культури.

Боротьба за збереження культурної самобутності давно стала однією зосновних тем в історії українців. Постійно перебуваючи під владою чужоземнихдержав, вони неодноразово зазнавали спроби асиміляції панівноюкультурою.

XIV - XVI ст., з часів існування Київської Русі, часи, коли
Україна перебувала під Литовсько-польською владою Основним питаннямкультурного життя України в ці часи, був національної питання. Він впливавна всю політичну, соціальну, економічну і в першу чергу духовнужиття народу. У Великому князівстві Литовському «російський елемент» (не чистоукраїнська, так як нарівні з ним виступав і білоруський) бувпанівним по відношенню до мови та церкви включно. Внаслідокпоступової перемоги Польщі з її розвиненою культурою, вносився і польськаелемент, і між цими різними елементами почалася боротьба, боротьба міжправослав'ям і католицизмом (у той час для всіх європейців релігія булаосновним ідеологічним питанням), вона поклала початок першій в українськійісторії великій ідеологічній дискусії.

Православ'я в ці часи, як і раніше залишалося синонімом культури.
Його роль в українському суспільстві зростала (з-за відсутності власногодержави церква слугувала для українців єдиним інститутом вираження їхньоїсамобутності). Однак саме тоді, коли відчувалася потреба в сильнійі надихає православної церкви, вона потрапила в стан глибокогозанепаду.

Нав'язування католицької віри на Україні мало катастрофічнінаслідки, перший здалася українська знати, як і кожна знати, вона булачутливою до власного соціального статусу, і зв'язок з релігією і

3культурою (а православ'я вважалися неповноцінним) глибоко вражала їїсамолюбство. Внаслідок цього українські аристократи стали масово зрікатисявід віри батьків і приймати католицизм, а з ним польську мову та культуру.

У 1610 р. у сповненому скорботи трактаті «Тренос», або «Плач
Святої Східної Церкви »провідний представник православ'я оплакував втратуїї найбільш знатних родів: «Де тепер безцінні діамантиправославної корони, уславлені роди князів - Острозьких, Слуцький,
Збаразькі, Заславські, Пронский, Гірські ... .. Де зараз ті, щооточували їх ... благородні, славні, відважні, сильні й давні будинкинароду, що на весь світ славився престижем, могутністю й відвагою? »За цимриторичним запитанням стояв загальновідомий факт переходу всіх цих славетнихмагнатських родів до табору католиків-поляків.

Важко перебільшити ті серйозні наслідки, які мала дляукраїнців втрата власної еліти. У суспільствах, які поклали початоксучасної Європи, з їх ієрархічним будовою, народ без знаті всеодно, що тіло без голови. Це означало, що Україна втратила цей клас,що звичайно здійснював політичне керівництво, ставив певніполітичні цілі, сприяв культурі та освіті, підтримувавцерква і давав відчуття етнополітичної самобутності суспільства. Зпоширенням католицизму серед української знаті, православ'я, а такожукраїнська мова та звичаї пов'язувалися, перш за все, з нижчими шараминаселення. Вони стали в очах католиків предметом презирства. Томучестолюбні й обдаровані молоді українці були постійно змушенівибирати між відданістю власному народові й традиціям і життям впануючому суспільстві та його культурі, частіше перевага надаваласьостанньому. Внаслідок цього важливою проблемою української історії сталапроблема верхівки українського

4суспільства або, правильніше сказати, - її відсутність.

Незважаючи на свою слабкість, православ'я змогло прийняти викликкатолицизму. Борючись з ворогом його ж методами, невелика купка українськихмагнатів, що лишались відданими давній вірі, засновували у своїхволодіннях православні школи та друкарні. Є свідчення про те, що в
1570 князь Юрій Слуцький заснував на території своїх володінь школу тадрукарню. Вступала також підтримка й від енергійного князя Андрія
Курбського, втікача з Москви, в 1570-х роках він оселився на Волині,присвятивши себе обороні православ'я.

Але самим великим і загальновизнаним покровителем православної церкви був

«некоронований король України» - князь

Костянтин Острозьких, один з найбагатших та наймогутніших магнатів. У 1578 р., не шкодуючи коштів, Костянтин Острозьких засновує у своєму маєтку друкарню, якою керує непосидючий мандрівник Іван Федоров. В

1581 з'являється краща її публікація - ретельно відредагована Острозьких Біблія.
Це була перша повна Біблія, що друкує слов'янською мовою. Князь
Острозьких також заснував школи головною метою цих шкіл була підготовкадуховенства, здатного з успіхом вести боротьбу з католицьким духовенствомі паралізувати його вплив на молодь. У 1570-их роках заснував князь
Острозьких у Острозе, своїй резиденції, першу в Україні високу школу,відому під назвою Острозьких академії.

На перших порах князь запросив викладачами освічених греків.
Згодом стали викладати їх найбільш обдаровані українські

5учні. За програмою навчання академія стояла нарівні з найкращимиєзуїтськими колегіями. Програма включала вивчення грецької, латинської,церковнослов'янської мов, а також «сім вільних наук», куди входилиграматика, риторика, діалектики (мистецтва диспуту), арифметика,геометрія, музика й астрономія.

Згодом Острозьких центр науки почав привертати до себе такихінтелектуалів, як шляхтич Герасим Смотрицький (що служив ректором),священик Дем'ян Наливайко, чернець Василь Суразкій (випускник італійськихуніверситетів). Серед чужоземців, пов'язаних з академією, були Кшиштоф
Казімірського, професор астрономії з Кракова Ян Лятош і високоосвічений
Кирило Лукаріс, який згодом став патріархом константинопольським.
Натхнений впливом цієї культурного осередку, один православнийсучасник писав: «І знову, як сонце, засяяла наша православна віра,освічені мужі повернулися до Божої церкви і множаться друкованікниги ».

У ті часи Острозьких академія продемонструвала всьому світу на щобув здатний український народ, не маючи фінансової підтримки та потужноїнаукової бази, вони створювали чудові праці і здійснювали геніальнівідкриття. На превеликий жаль, коли в 1608 р. помер Костянтин
Острозького, його внучка Анна, фанатична католичка, відразу передала академіюєзуїтам.

На щастя для православ'я, покровителями його високої культури були нетільки магнати старовинних пологів. Навіть позбавлене власної еліти українськесуспільство було занадто великим і занадто глибоко пронизаний народнимитрадиціями, що не могло не породити захисників своєї релігійно -культурної самобутності. Саме в містах, де українці являлисебе стиснене, але тісно згуртоване

6меншість, і з'явилися нові поборники православ'я. На відміну відодинаків, подібних до князя Острозького, це були групи міщан, якіоб'єднувалися у так звані Братства.

Історики припускають, що братства виникли ще за часівсередньовіччя для того, щоб утримувати церкви, постачаючи їм свічки, ікониі книги. Це були сучасні організовані суспільства, в якихпередбачалися щорічні вибори старших за Голову братства міг бути тількисамий гідний його член. Братства проводили обов'язкові щомісячнізбори, платили внески і вирішували спірні питання на общинних судах. Великезначення братства зраджували виховання і формування моральних якостей.
Серед членів братства не допускалися сварки і п'янки, для всіх булообов'язково дотримуватися правил поведінки, повагу до найстаріших,чесність та люб'язність. Благодійність була нормою життя, і томубратства швидко завоювали повагу і популярність в народі, вони дбалипро вдовам і сиротам своїх померлих членів, підтримували лікарні інадавали своїм членам безвідсоткові позики. Братства рішучевиступали проти патронату, проти польсько-католицької пропаганди, протинаціональних і релігійних обмежень українців, проти анти-моральноїжиття духовенства. Таке «втручання» міщан - «кушнірів і кожум'як» всвітський життя людей і в церковні справи викликало невдоволення єпископів ікерівних органів.

У XVI ст. самим сильним і впливовим було братство при Успенськомусоборі у місті Львові. Воно служило зразком для інших братств, яківиникали на Галичині, Рогатині, Ярославе, в Луцьку і Києві та ін Великимповагою користувалася Львівська школа, яка мала своїх видатнихучителів і учених з людей місцевих і приїжджих. Греков, як Арсенійархієпископ, Стефан Кукіль, або по-книжковому

7 перехрещений на Зизанія, його брат Лаврентій, Кирило

Транквіліон - Ставровецький - всі видатні вчені та письменники, Іван Борецький, надалі київський митрополит та ін Успіхи львівської школи, яка мала була школою вищої, як і школа

Острозьких, дуже радували цивільне населення і давала приклад до основи в інших містах таких самих шкіл, або шкіл які б служили ступенем до школи львівської . Інші братства зверталися до львів'ян із проханнями про відрядження до них

Львівських вчителів для навчання і передачі досвіду роботи, Львівських проповідників з книжками і підручниками.

З точки зору соціального складу братства об'єднували простіторговці і ремісники. В міру зростання їх впливу до братствамприєднувалися і заможні купці. Проте в деяких братствахпереважали зовсім інші верстви суспільства. Наприклад, більшість членів
Луцького братства становила шляхта, а Київського - духовенство.
Заслуговує уваги і поваги те, що в суспільстві з глибоким розділом накласи, братства приймали до себе православних з усіх соціальних шарів.
І хоча за кількістю членів вони були невеликими (Львівське братство неперевищувало ЗО членів, бо саме стільки українських родин мали дозвілпроживати в місті, в Луцьку братство налічувало 15 членів) протедіяльність цих невеликих організацій була надзвичайно ефективною.

Вже з перших кроків братства зрозуміли, що освіта - найкращі зброюдля захисту своєї віри. Тому однією з найважливіших турбот було

8шкільна справа. Наприкінці XVI ст. Братства почали засновувати власнішколи, наймали викладачів переважно з місцевого освіченогонаселення. Зберігся «Порядок школи», яким керувалися братськішколи України і згідно з яким учитель, або «Дидаскал» повинен був бути
«Божеський, скромний, не гнівним, не лихослов, не чаклун, не байкар,не прихильник єресі а підмога благочестя, що являє собою образдобра в усьому ». Виховувати дітей він повинен так, щоб «не залишився виненні за одного Бога Всемогутнього, і потім батькам їх, і йому самому ». Длявчителя всі учні повинні бути рівними, діти багатих і «сироти вбогі», іті, що «по вулиці ходять подаяння просять». Ця праця свідчить, про тез якими думками засновували школу львівські міщани XVI ст., як високоцінували вони завдання вчителя. Із-за такої великої відповідальності, якалежала на викладачів, ці правила заохочували їх «добре навчати ікарати неслухняних не як тиран, а для науки ».

На початку XVII ст. численні братські школи існували вже завесь Україні. У братських школах навчалися діти всіх верств населення, атакож і сироти. Існували братські школи за рахунок внесків і невеликийплати за навчання, діти бідняків та сироти вчилися безкоштовно.

Однією з найважливіших видів діяльності Львівського братства, крімшколи, було книгодрукування. Коли до Львова приїхав Іван Федоров, братстводопомогло йому заснувати друкарню. У 1574 р. з'являється його перша книжка
«Апостол». Це була визначна подія, яка ознаменувала початокдрукарства на Україні. Купивши друкарню Львівське братство, перетвориломісто в центр православного друкарства.

Поширення шкіл і друку розбудило колись пасивних іконсервативних українців. Сотні вихованців шкіл, пронизані духомнаціональних традицій, а також обізнаних західноєвропейської наукою,ставали мандрівними вчителями, розходилися по містах і селах,пошуках заробітку. Крім сучасних знань, вони несли почуття власноїгідності та непримиренності. Замість того щоб переходити у польськийкатолицизм, вони із зростаючою рішучістю стализнищувати релігійні традиції, які відрізняли їх від поляків. Прикладомцих нових явищ у духовному житті України був опір Львівськогобратства спробам польських католиків нав'язати григоріанський календар.

Без сумніву, всі ці зміни були результатом діяльності Братстві братських шкіл, все це дозволило українського народу, в умовах Литовсько -польської влади і нав'язування католицької культури, зберегти своїспоконвічні традиції, самобутню культуру, почуття власної гідності.
Братські школи виявилися фундаментом для подальшої освітньої системи
України, як наприклад Києво-Могилянська академія, яка була заснованашляхом злиття двох шкіл - братської школи і школи П. Могили при Києво-
Печерській лаврі.

Список використаної літератури:

1. Михайло Грушевський «Ілюстрована історія України», копія 1913р.

2. Орест Субтелний «Історія України», 1991р.

3. Наталія Полонська-Василенко «Історія України», 1995р.

4. Володимир Бокань, Леонтій Польовий «Історія культури України», 1998 р.

--------------------- -
Церква львівського братства, побудована в кінці XVI ст.

Костянтин Іванович Острозьких.