ВСТУП

У наш час кількість короткочасних контактів між людьмизначно зросло. У великому місті протягом дня ми зустрічаємося зсотнями і навіть тисячами людей. Як можна судити про рівень їхньої культури, незнаючи нічого або майже нічого, про їх внутрішній світ? Тільки за їхповедінці, за зовнішніми проявами культури. Випадкові, швидкоплинні зустрічі знезнайомими людьми на вулиці, у міському транспорті, в магазині, в театріможуть виявитися для нас приємними, а можуть, навпаки, засмутити, надовговибити зі звичної колії. Тому, оцінюючи культурний рівень того чиіншої людини, ми в першу чергу маємо на увазі його зовнішні прояви, тоє поведінка.

Культурна людина, перш за все, ввічливий, і це важливе його гідність.
Нерідко цитують слова Сервантеса: "Ніщо не коштує нам так дешево і нецінується людьми так дорого, як ввічливість ". Дійсно, ввічливість,можливо, не найважливіша і не сама важкодосяжна з чеснот.
Набагато важче бути, наприклад, принциповим, справедливим, мужнім.
Але варто згадати, наскільки полегшує людям життя ввічливість і наскількиускладнюють і навіть отруюють її грубість, хамство. Значення ввічливості влюдському спілкуванні важко переоцінити.

Людям необхідне спілкування. В даний час посилився потік до насіноземних громадян - родичів, які живуть за кордоном, ділових людей,туристів. Це вимагає від тих, хто їх приймає, хоча б мінімальних знаньв галузі національних традицій.

З ІСТОРІЇ ЕТИКЕТ

"Повага до минулого - ось риса, що відрізняє освіченість від дикунства"

А.С. Пушкін

Етикет - слово французького походження. На одному з пишних івишуканих прийомів у короля Людовика XIV гостям вручали картки зперерахуванням деяких необхідних від них правил поведінки. Від французькогоназви карток - "етикеток" і пішло слово "етикет", яке увійшлозгодом у мовами багатьох країн. Поняття "етикет" містить у собі форму,манеру поводження, правила чемності і ввічливості, прийняті в тому суспільстві,де живе кожен з нас.

Значна частина правил етикету прийшла до нас з минулого, і навіть зстародавнього світу. Даремні і незначні правила, відсівалися в міруісторичного розвитку, зберігалися для нащадків лише найбільш раціональніз них, перевірені часом.

З давніх часів літописці, філософи, письменники і поети даваличисленні рекомендації, щодо поведінки людини за столом. У
Древньому Єгипті в III тисячолітті до н. е.. однієї з популярних рукописів бувзбірник добрих рад "Повчання Кочемні". У збірнику у вигляді рекомендаційбатька синам пояснювалася необхідність практично навчати молодих людейправилами пристойності і зразкової поведінки в суспільстві. Вже тоді у єгиптянвважалося за необхідне користуватися столовими приладами, також вміння єкрасиво, безшумно. Така поведінка розцінювалося як велике значення інеобхідний компонент культури.

У пам'ятнику древнескандінавской літератури "Едда" також розповідаєтьсядокладно про правила поведінки за столом. Наприклад, для проголошення тостівбув детально розроблений етикет, і порушення цих правил вело до штрафу. Ускандинавів ми запозичили також правило надавати почесні місця застолом жінкам і найбільш шановним гостям.

Звичаї французького дворянства в XVII столітті представляли собою сумішзухвалості і галантності, фамільярності й церемонії. Навіть світської пані,роблячи реверанс, слід було виконати його витончено і погодити в той же часз рангом тієї особи, до якого він ставився. Чоловіки залишалися в капелюсі підчас візитів і навіть за столом. За чиєсь здоров'я пили стоячи абоопустившись на коліно, але обов'язково з оголеною шпагою в руці і безкапелюхи. Граф де Гран Пре пив за здоров'я своєї коханої із зарядженогопістолета, тримаючи палець на курку після чого стріляв у повітря.

На парадних обідах співтрапезники сідали в один ряд: шляхетнимприсутніх займав місце на почесному кінці столу і не мав сусідів зправого боку. За його ліву руку сідав наступний по знатності гість, ітак далі до протилежного кінця столу. Хазяїн будинку займав місце взалежно від свого титулу і положення.

Дуже поширені були поцілунки. Вони служили не тільки звичайнимпривітанням, але разом з обіймами замінювали собою поздоровлення, виразподяки та дружні виливу.

Згідно з етикетом того часу, який панував уявленнями про нормуповедінки, чемність і вираження почуттів брали декілька перебільшеніформи. Однак, незважаючи на всю складність етикету та церемонячись манер,придворні звичаї мало чим відрізнялися від загальних звичаїв епохи. Одного разу Людовік
XIV став кидати в придворних дам хлібними кульками і милостиво дозволиввідповісти йому тим же. Від кульок перейшли до яблук і апельсинів, і колиоднієї з дам король зробив боляче, та вилила на нього вміст УБМБФОЙЛБ.

Керівництво хорошого тону 1640 рекомендувало мити руки кожендень, а обличчя майже так само часто, а керівництво 1673 - радилопридворним "тримати в чистоті волосся, очі, зуби, руки, і навіть ноги,особливо влітку, щоб не викликати нудоти у своїх співрозмовників ".

Зрозуміло, етикет сьогоднішнього дня далекий від гарних манер часівфранцузького короля. Але все ж, зауважимо, що значна частина його правилприйшла до нас з історії, а деякі - навіть з давньої історії. Сучаснийетикет успадковує звичаї та традиції поведінки всіх народів. З часів
Стародавнього Риму прийшов до нас звичай гостинності. Столові прибори,правилами користування якими іноді нехтують, були в пошані вже удревніх єгиптян. А вміння є красиво і безшумно завжди вважалосянеобхідним компонентом культури, великим достоїнством.

У середні віки, а точніше в XI-XIII століттях вищим проявомвишуканості вважалося, коли кавалери сідали за обіднім столомзі своїми дамами парами, їли з однієї тарілки і пили з одного келиха.
Розумне початок цього звичаю - уважне, чемне ставлення до жінки --збереглося до наших днів і, а от з однієї тарілки вже не їдять.

У пізнє середньовіччя правила етикету набувають характер закону,зрозуміло, тільки для дворянства. З XVIII століття починають друкувати посібникиз етикету. За Петра I тричі видавали книжку для юнацтва "Юностічесне зерцало, або Показання до життєвому обходження ". У ній слідом заабеткою і арифметикою викладалися правила, як сидіти за столом іуправлятися з виделкою та ножем, на якій відстані знімати капелюха при зустрічізі знайомими і т. д. Цікаві рекомендації про поведінку в громадськихмісцях і за столом: "Ніхто не має повеся голову й опустивши очі вниз повулиці ходити чи на людей косо поглядає, але прямо і не зігнувшисьступати ". Або інше:" Над ество НЕ плямкав як свиня і голови не чіші, непроковтни шматка не говори, бо так роблять невігласи. Часто чхати, сякатися ікашляти НЕ пригоже ". Етикет - і це справедливо - був просто-таки співвіднесений зморальними відносинами.

Розробкою правил етикету в поєднанні з критикою його станового,такому, що принижує гідність простих людей характеру займалися великіпросвітителі, літератори.

"Правила поведінки, зібрані для юнацтва в 1653 році", написанівидатним чеським педагогом-гуманістом Я.А. Коменського, з великим інтересомчитають і зараз. Ось деякі з них:

- вважай всіх товаришів по вчиттю за друзів і братів;

- якщо можливо, краще робити добро, ніж приймати їх;

-- при зустрічі з ким-небудь Привітай його; перед поважними особами навіть оголював голову, поступайся їм місце і свідчу їм свою шану поклоном ».

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивоїдавнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки єзагальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогосьданого суспільства, але і представниками самих різних соціально -політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країнивносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільнимладом країни, специфікою її історичної будови, національнимитрадиціями і звичаями.

КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ і моральності

"Поведінка - це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя".

Й.-В. Гете

"У людині погано вихованій відвага стає грубістю, вченість - блазнюванням, простота - неотесаних, добродушність - лестощами".

Д. Лонк

Етикет - це зовнішня сторона людських взаємин, що склалисяу цьому суспільстві і підтримуваний їм порядок спілкування, прийняті ритуал іманера поведінки. Етикет входить в поняття культури поведінки, яка,однак, їм не вичерпується хоча б тому, що включає в себе не тількистандартні, "етикетні", але й нестандартні форми поведінки, які отримали всучасному суспільстві досить широке поширення. У своєму рефераті яхотіла б торкнутися тільки ту сторону культури поведінки, яка відноситьсядо етикетних вчинків, етикету.

В останні десятиліття активно відроджується інтерес до культуриповедінки, особливо у молоді. Молоді люди хочуть знати, як себе вести врізних випадках життя, як говорити, як рухатися, як вести себе вгромадському місці ...

Але інтерес виник не відразу. Не можна забувати про те, що після Великого
Жовтні із засадами старого суспільства рухнув етикет. Інтерес до культуриповедінки прийшов пізніше, у повоєнні роки, коли виразно виявилосярозбіжність між внутрішньою і зовнішньою культурою, між високим рівнемосвіти і серйозними виробничими досягненнями.

Ми щодня зустрічаємося з багатьма людьми. І від того, як протікаютьці зустрічі, багато в чому залежать і настрій людей і наші майбутні відносиниз ними. В етикеті немає дрібниць. Один і той же вчинок, навіть незначнощо порушує загальноприйняті норми, одними сприймається байдуже, а іншими --з образою. Тому краще в усіх ситуаціях прагнути до максимальноїввічливості.

ввічливим називають поведінку, що відповідає прийнятим у даному суспільствіправилами пристойності і манерам, які значною мірою змінювалисяісторично, та й сьогодні дуже різні в різних народів. Але за всією цієюстрокатістю правил і форм поведінки проступає те, що є головним уввічливості: увага і повага до оточуючих.

А вихованість? Чим же вона відрізняється від ввічливості? Можна сказатитак: вихованість - це ввічливість, що перейшла в звичку, яка стала другимнатурою. Є різниця між просто чемною людиною і людиноювихованим - в ступені реакції, у відтінках, в речах, які начебто невизначають суті справи, але тим не менше дуже важливі в людськихвідносинах.

Вихована людина, не замислюючись, автоматично робить те, про що
"просто ввічливий" знає, але що не завжди робить: при зверненні до ньогостаршого, піднімається з місця, якщо той говорить стоячи; пропускає впереджінка, знімає головний убір там, де його покладається знімати; поступаєтьсямісце і т.п. "Просто ввічливий" іноді це зробить, іноді - ні. Узалежно від настрою і обставин. Думаю, зрозуміло, що справжнякультура має місце лише там, де з'являється вихованість, де правилаетикету, зовнішньої культури, ввічливого поводження, стають внутрішньоїпотребою, втілюються в характері, стають невід'ємними йогорисами.

Розрізняють декілька видів етикету, основними з яких є:
> придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, встановлені при дворах монархів;
> дипломатичний етикет - специфічна форма поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;
> військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
> загальногромадянський етикет - сукупність правил , традицій і умовностей, додержуються громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянськогоетикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому,що дотриманню правил етикету дипломатами придается більше значення,оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдатишкоди престижу країни або її офіційним представникам і привести доускладнень у взаєминах держав.

Придворний етикет строго дотримується як встановлений порядок і формаповодження при дворах монархів, проте зберігається тільки в монархічнихкраїнах.

В міру змін умов життя людства, росту утворень ікультури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалосянепристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету неє абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу іобставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за однихобставин, може бути доречним в іншому місці і за іншихобставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носятьніби характер неписаного угоди про те, що в поводженні людей єзагальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати ідотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначенихправил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культурулюдини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильноповодитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшуєвстановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створюєгарні, стійкі взаємини.

Слід зазначити, що тактовна і вихована людина веде себе ввідповідно до норм етикету не тільки на офіційних церемоніях, а йбудинку. Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість,обумовлюється актом, почуттям міри, підказує, що можна, а чогоне можна робити при тих чи інших обставин. Така людина ніколи непорушить громадський порядок, ні словом, ні вчинком не скривдить іншого, необразить його гідності.

Кожна дія, кожне звернення необхідно, як Ви знаєте,супроводжувати доречними до випадку ритуалами, "чарівними словами":будь ласка, дякую вам та ін Можна, звичайно, забути (якщо вже таксталося) про ту чи іншу словесною формулою, що супроводжує послугу, знайшовшищо-небудь інше, не менш підходяще. Це елементарна ввічливість,яку, на мій погляд, необхідні для виконання кожній. Адже не так вже це іскладно - побажати людині доброго ранку і спокійної ночі, доброго здоров'яі приємного апетиту, дякувати за допомогу чи послугу, і вміти вимовлятислова вибачення, якщо не прав або заподіяв занепокоєння кому-небудь.
Необхідно завжди пам'ятати одне, на мій погляд, мудрий вислів: "Основнеположення жодної моралі: роби для твого ближнього той же, що ти хочеш,щоб він робив для тебе ... "(К. Лібкнехт). Важливо лише завжди пам'ятати, щосутність і значення етикету визначаються внутрішньою готовністю одноголюдини допомогти іншому і тим, що називається делікатністю, тактовністю.
Іншими словами, не нав'язувати свого суспільства, залишаючись ввічливим;прагнути не заважати іншим, залишаючись вільним у здійсненні власнихдій. А це означає, врешті-решт, що не можна шуміти і перебивати врозмові інших. Бажаючи висловити свою думку (у тому числі і заперечення,незгоду зі словами або діями інших), треба попередньодовідатися, чи сказав співрозмовник все, що він хотів, чи готовий він вислухати
Вас.

Етикет, як ви вже здогадалися, включає в себе не тільки словесніформи вираження ввічливості, співчуття. Етикет слова і дії не повиненвступати в суперечність із зовнішнім виглядом людини, її одягом. Іншимисловами, етикет повністю не дотримано, якщо - при всій правильності таввічливості поведінки - молоді люди є до театру в джинсах і строкатихмайках. Ще гірше, якщо в яскравій екстравагантної одязі хто-небудьприєднається до похоронної процесії. Сприятливе враження справляєдобре, зі смаком одягнений ввічлива людина, яка знає, як триматися вбудь-яких обставин, і веде себе відповідно.

Одягаючись (і навіть ще раніше - купуючи одяг), треба мати на увазі,що одяг, хода, манера стояти, сидіти, навіть сміятися, утворюютьсвоєрідну знакову систему; так чи інакше одягнена людина про щосьзаявляє, щось повідомляє про себе іншим. Наприклад, весільна сукня,святковий костюм - знаки майбутнього торжества; спортивний костюм,тенісна ракетка в руках "говорять", що людина - спортсмен; небрежнаязачіска та неохайні джинси - про те, що людина нехтуєестетичними почуттями інших. Бруд під нігтями і поплямована одягзовсім не сигналізує про належність людини до робітничого класу. Вонипросто ознаки нечупара, якому недоступні ні правил особистої гігієни, ніпоняття про естетику зовнішнього вигляду. Гучні переговори під час кіносеансу,незнятої в приміщенні шапка - ознаки невихованості і егоїзму.

"По одягу зустрічають, по розуму проводжають", свідчить російська народнамудрість. Іншими словами, у спілкуванні важливі і зовнішній вигляд, і сказані Вамислова. Етикет, як уже згадувалося, регулюють спілкування, взаємодіялюдей. Бути хорошим співрозмовником означає знати предмет розмови, тобторозуміти, про що говориш, і викладати власні судження не тількиправильно, але й цікаво, без занудства. Треба серйозно, з розумом ставиться доетикету, до вміння спілкуватися. Правило досить просто: те, що може бутинеприємно Вам, неприємно оточуючим.

Уміння керувати своїми емоціями набуває важливого значення приспілкуванні з людьми. Вихований і культурна людина ніколи не вихлюпуєсвій поганий і дуже гарний настрій на оточуючих. Гарні манеримають на увазі, що власник їх ні словом, ні дією, ні поглядом непокаже свого роздратування і невдоволення, а кращим засобом придушити всобі неприємні емоції є доброзичливість, увагу, уміннявислухати співрозмовника, допомогти йому в разі потреби. Дуже цінується ветикет усмішка.

Одним з основних принципів сучасного життя є підтримканормальних відносин між людьми і прагнення уникнути конфліктів. У своючергу повагу і увагу можна заслужити лише при дотриманні ввічливостіі стриманості.

СУЧАСНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ в світ подорожей

"Якою мірою міряєш, той відміряють до тебе"

Євангеліє

Основні риси етикету відрізняються універсальністю, тобто єправилами ввічливості не тільки в міжнародному спілкуванні, а й у себе вдома.
Але часом буває, що й добре вихована людина потрапляє вскрутне становище. Найчастіше це відбувається, коли необхіднознання правил міжнародного етикету. Спілкування представників різних країн,різних політичних поглядів, релігійних переконань і обрядів, національнихтрадицій і психології, укладів життя і культури вимагає не тільки знанняіноземних мов, а й вміння вести себе природно, тактовно ігідно, що вкрай необхідно і важливо на зустрічах з людьми з іншихкраїн. Таке вміння не приходить саме по собі. Цьому потрібно вчитися всежиття.

Правила ввічливості кожного народу - це дуже складне сполученнянаціональних традицій, звичаїв та міжнародного етикету. І де б ви небули, в якій би країні не знаходились, господарі мають право чекати від гостяуваги, інтересу до своєї країни, поваги до своїх звичаїв.

У манері поведінки людина виявляє рівень своєї культури, виховання
(манера курити, тиснути руку, говорити і т.д.). Багато російські бізнесмени,потрапивши за кордон, з істинно російським розмахом кидають на вітер величезнісуми, купуючи особняки або програючи в казино і ресторанах. Уцивілізованому суспільстві це не прийнято. Тут не прагнуть до демонстраціїбагатства. Це чисто варварська риса.

Від Вашої поведінки та способу спілкування з представником іншої культуризалежить його ставлення до Вас. Тому, мені здалося за потрібне розглянутиосновні норми поведінки туристів.

ПОЇЗДКА НА ПОТЯЗІ. В Англії посадка на поїзд - досить строгий ритуал,який повинні наслідувати всі гості країни. Біля входу у вагон люди стаютьв чергу, тут не прийнято товпитися, відштовхуючи один одного, розштовхуючидітей та жінок. Черга англійці поважають скрізь - на автобусних зупинках,в кіно, в магазинах і в інших закладах. Так що якщо Ви не хочетеуславитися невігласом, краще не забувати про це маленькому правилі.

В англійських поїздах зазвичай бувають вагони двох класів - першого ітретій. У поїздах далекого прямування вагони поділені на купе, в яківідкриваються в коридор (як і в Росії). У Великобританії квиток спочаткуперевіряє контролер, а потім ви віддаєте його, проходячи через турнікет накінцевої станції своєї подорожі.

Досягнення техніки швидко поширюється на весь світ, іобладнання поїздів змінюється на очах. В Іспанії, наприклад, є чудовийекспрес "Талиго", що йде з Мадрида в Сан-Себастьян і Барселону. Це одинз найшвидших потягів у світі (вагони в ньому зроблені з алюмінію), їду тамподають на запечатаних тацях. А шведський поїзд "Круїз в країну білихночей ", що з'єднує Стокгольм з Заполяр'я, настільки розкішний, що це важкособі уявити. У ньому передбачено все: пральня, душ, музичнийсалон, зупинки, під час яких можна оглянути визначні пам'ятки.

У Японії під'їзні залізничні колії з'єднують між собою усі острови.
Потяги там чітко розділені на класи. Японські поїзда одні зкомфортабельних і швидких в світі. Зберігайте квитки - у вас їх попросять вНаприкінці поїздки. Зупинки в Японії дуже короткі, так що треба бутизібраним, щоб встигнути вийти. Станцію оголошують по-японськи, і по -англійською. Інформація на платформі також оголошується на двох мовах. Такщо, якщо ви на час подорожі не оволоділи японською мовою, топодбайте хоча б про англійського, він вам, безумовно, стати в нагоді.

ТРАДИЦІЇ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ споживання їжі. У деяких народів поведінки застолом надається велике значення. Порушення застільних звичаїврозцінюється як навмисна демонстрація неповаги до господарів дому.

Цікава традиція існує у народів Бурятії. Вихований бурят НЕвип'є напою, не березневі перед цим з пальця "жертвоприношення духам".
При цьому вірити в існування духів зовсім не обов'язково.

Мені хотілося детальніше зупинитися на звичаях японської нації, тому щовсім відомо, що саме їх традиції, пов'язані зі споживанням їжінайбільш відрізняються від європейських.

Японці, втім, як і китайці, використовують за обідом палички - це всімвідомий факт. Вони бувають декількох видів: найпростіші робляться здерева, а найдорожчі - зі слонової кістки. Але навіть у національномуресторані ви можете попросити ніж і виделку, у великих ресторанах вониподаються завжди. Але, все-таки хотілося б відзначити, що страви східної кухніздаються смачнішою, якщо їх їдять паличками. Є паличками дуже цікаво
(відмічено з власного досвіду), але поки ви не стали майстром, ненамагайтеся користуватися ними весь обід: встигнете померти з голоду, поки вамвдасться взяти хоч шматочок, краще заздалегідь гарненькопотренуватися.

Коли вас пригощають спиртним, слід підняти свій келих, а потім тут жевзяти з рук японця пляшку і наповнити його келих. Не відмовляйтеся хоча бвід тієї їжі, яку вам пропонують.

Є ще одна японська традиція - подавати перед їжею гарячерушник. Не намагайтеся класти його на коліна або засовувати за комір.
Цим ви тільки потішити своїх японських друзів і покажіть незнаннясхідного етикету. Коли офіціант протягне вам корзину або тацю згарячими серветками, візьміть одну і витріть руки, можна освіжити такожобличчя і шию. Через секунду офіціант підставить вам піднос, куди ви зможетекинути використану серветку.

КВІТИ. У Європі та Скандинавії гість, запрошений на обід, обов'язковоповинен принести квіти господині дому. У Скандинавських країнах дарують непарнукількість квіток. Ніколи не даруєте француженкам гвоздики, за повір'ям вониприносять нещастя. У Німеччині прийнято дарувати три квітки.

ванна кімната. Зараз в більшості готелів у всіх частинах світу єванні кімнати, але у дешевих готелях вам може дістатися кімната тількиз раковиною і, цілком можливо, без водопроводу. Якщо у вашій готелі наповерсі одна-дві ванні кімнати, то доведеться пройти через певнийритуал. Насамперед зателефонуйте покоївки і домовтеся про свій часкупання. Коли воно наступить, ванна буде вільна і приготовленаспеціально для вас, воду зроблять саме тієї температури, що ви попросите.
У маленьких паризьких готелях ви виявите, що відмита ванна вистеленальняним чистим рушником, але зате вам доведеться взяти з собою мило. Ваннакоштує дорого, і, тому, розраховуєте на великі чайові покоївки.

Для японців, ванна це не тільки мити, але й відмінний спосіброзслабитися, поніжитися, відпочити. Втім, тут теж є свій ритуал,що необхідно знати, якщо ви живете у своїх японських друзів. Перед тимяк йти до ванної треба зняти тапочки і надіти спеціальне взуття для ванноїкімнати. Одну й ту ж воду в японських ваннах використовують кілька людей,тому в них прийнято тільки лежати. Перед тим, як залізти в ванну, требаретельно вимитися під душем. У японських готелях, особливо на веснянихкурортах, у ванних кімнатах є великі басейни, витончено прикрашеніквітами, в яких поміщається відразу декілька чоловік. У Японії знають, щозмішані ванни, у яких плескаються оголені тіла обох статей, не прийнятіна Заході, тому за перше прохання вам нададуть одну з маленькихсімейних ванн.

РУССКАЯ ЖЕНЩИНА ЗА КОРДОНОМ. Хоча городяни в різних країнах вжезвикли до нас, але іноді зовнішність і поведінка російських дівчат і жінокможе бути сприйнято як відкрите запрошення, що обіцяє нам не дужеприємні перспективи. У романських країнах (у Франції, Італії, Іспанії таін) жінки ніколи не збираються разом, щоб випити, як це прийнято в
Росії. Будь-яка дівчина та жіноча компанія, що заглядають в бар, депродаються міцні напої, повинна очікувати неприємних реплік на свою адресу.

У всіх романських країнах чоловіки, як правило, пускаються внезвичайні перебільшення щодо переваг своєї дами, особливона людях: "Ти абсолютно прекрасна!" або "Такі очі бувають у ангелів!"
Всі докладні виливу треба приймати з поправкою на південнуекзальтованість і спокійно дякувати. У романському етикеті всепублічні виливу почуттів дуже особистісні та яскраві, але це все гра. Чи некожен чоловік шалено закохується в будь-яку жінку, з якою його знайомлять.

ЯК ХОДИТИ У ГОСТІ. Як правило, у країнах Західної Європи, на відмінувід Америки, не вважається гарним тоном, коли гості розкидає похвали дому,в який вони запрошені. Поки у Вас не запитають думки про обстановку, кращевсього мовчати. Господиня дому може сказати: "Я хочу, щоб ви поглянулина сад. Я проводжу там купу часу - квіти моє хобі ". Причина стриманостіполягає в тому, що добре виховані люди бояться принизити меншезаможних гостей, захоплюючись чужим багатством. Хочу ще раз наголосити,що дане зауваження не відноситься до Сполучених Штатів.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАЦІОНАЛЬНИЙ ДІЛОВИЙ ЕТИКЕТ

"Уміння спілкуватися з людьми - це товар, і я заплачу за нього більше, ніж за будь-що інше на світлі ".

Джон Д. Рокфеллер

Враховувати норми поведінки, що існують у кожного народу і в кожнійкраїні, дуже важливо і при контакті представників різних культур на діловійзустрічі. У міру розвитку цивілізації характер ведення переговорів іпроцеси, пов'язані з взаємопроникненням національних стилів спілкування,мають все більше значення.

Цінностями, що мають національну основу і надають найбільшувплив на людину, є звичаї і традиції, набуті в дитинстві.
Національні особливості відіграють велику роль в кожній конкретній ситуаціїпереговорного процесу. При співпраці, коли інтереси сторінзбігаються, національні розбіжності можуть не надавати занадто великоговпливу на ведення справ, але в конфліктній ситуації дуже впливають наділові відносини.

Якщо національні і культурні відмінності виявляються значними, тоучасники міжнародного спілкування повинні дотримуватися єдиних норм іправил. Країни, що розвиваються міжнародні зв'язки, обміни в різних галузях науки,культури та освіти прискорюють процеси зближення ділових людей. Таклюдина, що одержала в Америці освіту, не будучи американцем понаціональності, засвоює особливості американського мислення і поведінки, ійого стиль на переговорах в цілому буде американським, хоча й збереже риси,властиві його національному характеру.

Цікаво, що представники різних країн не лише ведуть переговориі ділові зустрічі по-різному, але також і сприймають один одного різнимчином.

Представники ділових кіл повинні не тільки добре знати правилаетикету, але і неухильно дотримуватися їх у своїй практичнійдіяльності.

АМЕРИКАНЦІ. У спілкуванні один з одним вони прості і неофіційних, при цьомуїх не бентежить різниця у суспільному становищі або віці. Духзмагальності присутній у них на роботі, в сім'ї, в дружбі, навідпочинку, в спорті і т.д. Про успіх в житті американці в більшості своїйсудять за кількістю зароблених грошей. У розмові вони не терплять пауз ілюблять задавати багато питань: як правило, ці питання прямолінійні іможуть носити особистий характер. У неформальній обстановці, за столом, можепредставитися можливість поговорити про хобі, про сім'ю, але краще уникатирозмов про політику та релігії. Якщо Вас запросили до будинку, принесіть уяк подарунок сувенір або пляшку вина.

Професіоналізм і компетентність - стиль ділового спілкування американців.
Вони знають, що в організації будь-якої справи немає дрібниць, до переговорівготуються ретельно, не випускаючи від якого міг би залежати успіх справи,хоча їм не властиві педантичність і дріб'язковість. Пунктуальність - щеодна характерна риса жителів Сполучених Штатів. Вони живуть за розкладом,яке складають на кожен день, тому на ділові зустрічі ніколи неспізнюються.

Звертаються один до одного на ім'я незалежно від віку і статусу, тимсамим підкреслюючи не тільки діловий, але і дружній характер переговорів,прагнучи при ділових розмовах до неформальній атмосфері.

Американці цінують в людях чесність і відвертість, не втрачають часуна формальності, а переходять відразу до суті справи. Незалежність ісамостійність, сформовані з дитинства, привчають американців сподіватисятільки на себе.

ФРАНЦУЗИ. Французи не відрізняються строгою пунктуальністю, на прийомахчасто додержуються правила: чим вищий статус гостя, тим пізніше він приходить. Бутизапрошеним на вечерю з діловим партнером вважається у Франціївиключною честю.

У Франції, де люблять і вміють блиснути словом, мовчазний людина некотирується. Розмова у французів носить невимушений характер і йде звинятковою швидкістю. Швидкість мовлення у них одна з найбільших у світі.

Французькі бізнесмени ретельно готуються до майбутніх переговорів.
Вони люблять досконало вивчати всі аспекти і наслідки вступниківпропозицій. Переговори ведуть досить жорстко.

англійці. Незалежність, що граничить з відчуженістю англійців,є основою людських відносин. Англійці старанно уникають урозмовної мови особистісних моментів. Їм притаманні такі риси, якстриманість, схильність до недомовленості, педантичність.

Вміння терпляче вислухати співрозмовника, не заперечуючи йому, не завждисвідчить про згоду. Не слід починати переговори з англійськимифірмами без ретельної підготовки та узгодження. Якщо узгоджені терміни іпрограма перебування, немає необхідності повідомляти партнерам про своє прибуттята адресу. Обмін рукостисканнями прийнятий тільки при першій зустрічі, вНадалі англійці задовольняються простим усним привітанням.

НЄМЦОВ. Ділові зв'язки з німецькими фірмами можна встановити шляхом обмінулистами з пропозиціями про співробітництво. При укладанні угод німцізазвичай наполягають на жорсткому виконанні прийнятих зобов'язань, а також наумови сплати високих штрафів у разі їх невиконання. Звертатися слідна прізвище (а якщо є титул, то з зазначенням титулу), а не по імені, якприйнято в американців.

Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю,ощадливістю, організованістю, ощадливістю.

У Німеччині дуже рідко запрошують ділових партнерів додому. Якщо такезапрошення буде, не забудьте принести букет квітів господині дому.

ЯПОНЦІ. На відміну від багатьох інших спроби встановлення діловихконтактів з японськими фірмами шляхом листування та телефонного спілкування, якправило, малоефективні, тому що:

> більшість діючих на національному ринку дрібних і середніх фірм ведуть свої справи на японській мові та контакти з ними вимагають перекладача;

> японські підприємці надзвичайно педантичні й скрупульозно відносяться до прийнятих на себе зобов'язань, а отже, не знаючи партнера, не схильні мати з ним ділові відносини;

> у японських фірмах діє досить складна процедура прийняття рішень;

> японські підприємці вважають за краще особисті бесіди.

Найважливішим елементом правил хорошого тону є поклони. Причомуп'ятнадцяти, наприклад, поклонів достатньо лише для простого вітання.
Щоб справити хороше враження, треба вклонитися сорок п'ять разів,особливу пошану висловлюють сімдесятьма поклонами, а найбільш шановануособистість вітають, вклонившись дев'яносто (!) раз поспіль. Незвичногоросійській людині іноді буває дуже складно це зробити. При поданнінеобхідно помінятися своїми візитними картками.

Японців як націю крім високої організованості і акуратностівідрізняє відсутність почуття гумору і самокритичність. Усмішка або сміх у
Японії можуть означати різний - це і ознака дружнього ставлення, івираз стриманості, скритності, і відкрите вираження емоцій, і ознаканезручності, викликаної зі скрути.

Японці приділяють багато уваги розвитку особистих відносин з партнерами вчас неофіційних зустрічей. Якщо отримано запрошення в ресторантрадиційно японської кухні, необхідно звернути увагу на взуття і шкарпетки --доведеться роззуватися.

ВИСНОВОК

Традиції та звичаї складалися століттями, передавалися з покоління впокоління, і в кожного народу вони свої. З давніх народних традиційпоступово складалися і удосконалювалися закони проведення свят,гостинності, застільного етикету.

Етикет був і залишається необхідним сучасній людині, він не застарівзі століттями, а скоріше, навпаки. Необхідно вміти вести себе вдома і в суспільствітак, щоб заслужити загальне схвалення і не образити при цьому достоїнствіншого.

У нас існує прислів'я: "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". Уінших країнах це прислів'я звучить по-іншому: "Зустрічають по одягу, апроводжають за манерами ".

Інтелігентність полягає не тільки в знаннях, а й у здатності дорозуміння іншого. Вона проявляється в тисячі і тисячі дрібниць: в уміннішанобливо сперечатися, поводитися скромно за столом, в умінні непомітнодопомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе - не смітитинедопалками або лайкою, дурними ідеями.

Інтелігентність - це толерантне ставлення до світу і до людей.

В основі всіх хороших манер лежить турбота про те, щоб людина незаважав людині, щоб всі разом відчували себе комфортно. Треба вміти незаважати один одному. Виховувати в собі потрібно не стільки манери, скільки те,що виражається в манерах, дбайливе ставлення до світу, до суспільства, до природи,до свого минулого.

Не треба запам'ятовувати сотні правил, а запам'ятати одне - необхідністьповажного ставлення до інших.

Список використаних джерел

1) Безруких М. та ін Я та інші, або Правила поведінки для всіх. М.:

Політ. лит., 1991.
2) Вандербільт Е. Етикет. У 2 кн.: Пров. з англ. під ред. Л. Барикін - М.:

АТ "Авіаль", 1996.
3) Холопова Т.Н., Лебедева М.М. Протокол і