Одеський державний медичний університет
Кафедра українознавства та культурології
Українська та зарубіжна культура.
Конспект лекцій для студентів
Лекція 1 .
Вступ. Предмет і завдання курсу. Культурні джерела східних слов'ян.
План лекції.
1. Предмет і завдання курсу.
2. Дослов'янська культурна традиція на теренах України.
А. Трипільська культура.
В. скіфо-сарматського культура.
С. Антична культура.
Д. Візантійська культура.
3. Культура східних слов'ян.
1. Предмет і завдання курсу.
Поняття "культура" відноситься до числа найбільш широких за своїмобсягом і у філософському розумінні означає сукупність досягненьсуспільства в процесі його розвитку. Існує широке та вузьке розуміння цьогопоняття. В широкому - як сукупність матеріальної та духовної культури, увузькому - суто духовна культура.
Матеріальна культура - матеріальні цінності, створені людством впроцесі його розвитку, до яких відносять знаряддя праці, житло, одяг тощо.
Духовна культура - духовні цінності людства, цінності в галузі
1) освіти, 2) науки, 3) художньої культури, 4) моралі, їх виробництво, розподілта споживання.
Художня культура - сукупність літератури та мистецтва.
Мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежитьобразне відтворення дійсності, естетичне освоєння світу. Мистецтвоз'явилося, як засіб задоволення духовних потреб людей в естетичній насолодіі пізнанні, як засіб вираження всього багатства її переживань, породженийспілкуванням з природою та іншими людьми.
Функції мистецтва. Діючи переважно на почуття і уяву людей, мистецтвовикликає глибокі переживання, роздуми, асоціації, пов'язані з певнимиявищами життя. і тим впливає на формування громадських і моральних ідеалів.
Розвиток мистецтва тісно пов'язаний з іншими формами суспільної свідомості
- Політикою, мораллю, наукою, філософією.
Початок мистецтва. Перші зразки мистецтва належать до пізньогопалеоліту. Залежно від художнього методу та стилю (наприклад, класицизм,романтизм, реалізм, модернізм) і світогляду митця мистецтво в різні епохипо-різному відображало світ.
Види мистецтва. З розвитком культури склалися різні види мистецтва --живопис, скульптура, музика, театр, література, кіно, телебачення,декоративно-ужиткове мистецтво тощо, що відрізняються як способомвідтворення дійсності, так і художніми засобами та матеріалом (звуки,фарби, живе слово, танок тощо).
Морфологія мистецтва. Розглядаючи морфологію мистецтва, ми виділяємотри засоби його існування, три сфери, галузі художньої творчості. 1) Перша --просторова, до якої відносяться живопис, графіка, скульптура, архітектура,декоративно-ужиткове мистецтво. 2) Друга - часова, яка охоплює письменністьта музичну творчість. 3) Третя - просторово-часова, яка включає акторськемистецтво, танок.
Класифікація мистецтв дозволяє розподілити їх на родини, види тарізновідності в залежності від матеріалів, які застосовуються, та технікиобробки цих матеріалів. Наприклад: роди мистецтва - живопис, графіка,скульптура. Різновідності графіки - малюнок та гравюра, різновідностімалюнка - малюнок олівцем, тушшю, вугле; різновідності гравюри --ксілографія, офорт, ліногравюра, акватинта.
Образотворче та необразотворче мистецтво. За засобами та можливостямивідтворення навколишнього світу мистецтво розподіляється на образотворче танеобразотворче. До образотворчого мистецтва належить живопис, графіка,скульптура. До необразотворчого - архітектура, декоративно-ужитковемистецтво, дизайн, музика, танок. Синтетичні роди мистецтв такі, як театр,кіно, цирк, телебачення, естрада, де ми зустрічаємося як з образотворчого,так і необразотворчімі видами мистецтв. Модернізм ставить під знак питаннятаку класифікацію.
Курс української та зарубіжної культури запроваджений у вищихнавчальних закладах України нещодавно. Ще немає апробованих та вивіренихпрактикою підручників, курсів лекцій, методичних рекомендацій. Загальналітература з проблем культурного розвитку України строката за своїмиметодологічними підвалинами, структурою, підходами, методикою відборуемпіричного матеріалу тощо. Немає сталих підручників і з проблем світовоїкультури.
Якщо історія суспільства чи держави вивчає, головним чином,діяльність народних мас, як головних творців історії (не забуваючи прицьому керівників цих мас - еліту), історія культури робить наголос надіяльності окремих особистостей - митців, вчених, педагогів, духовнихпасторів тощо, які власне й створюють духовні цінності, а також наслідки їхтворчої праці - художні твори, наукові праці тощо.
Ось чому, вивчаючи курс української та світової культури ми будеморобити наголос на окремих, найвизначніших постатях вітчизняної тазарубіжної культури, їхніх найвизначніших творах, їх внеску у світовуцивілізацію.
Органічна частина світової культури. Опановуючи курс української тазарубіжної культури, треба звернути увагу на те, що культура українськогонароду є частиною світової культури, світової цивілізації. Вона розвиваласяза спільними законами, в руслі розвитку європейської культури, хоча і маєсвої особливості, як і кожна національна культура.
Відсутність власної держави протягом багатьох століть, майже 350 --річне існування України у складі Росії призвели до тісного переплетенняобох культур - російської і української, коли одна культура живилася іншою,взаємозбагачувалася, коли вихідці з України отримували освіту, жили багатороків в Росії і працювали для загальноросійської культури і навпаки, колиетнічні росіяни жівіліся українськими національними ідеями, мотивами,темами, сюжетами, співпрацювали з діячами української культури.
Разом з тим, не можна забувати, що Україна завжди, хоча і в різномуступені, була зв'язана з зовнішнім світом, збагачувалась сама цимизв'язками і виносила свої досягнення на суд світової громадськості. Багатодіячів української культури - вчені, музиканти, живописці, письменники - врізні історичні епохи вчилися закордоном, працювали в бібліотеках Європи та
Америки, лабораторіях, викладали в західних університетах, виступали насценах західних театрів разом з іноземними акторами, давали сольніконцерти, виставлялися на мистецьких виставках та в музеях, друкувалися взакордонних видавництвах, газетах, журналах тощо.
Вільно володіючи класичними та іноземними мовами - латинською,грецькою, англійською, французькою, німецькою, російською та ін., - вониробили переклади на українську мову наукової та художньої, світської тарелігійної літератури, залучаючи українського читача до надбань світовоїкультури.
Певний внесок у світову культуру зробили і українці діаспори. Уближньому та дальньому зарубіжжі вихідці з України інтегруваліся йінтегруються у загальнокультурний процес тих країн, де вони оселилися,громадянами яких вони стали, і їх особисті надбання стають надбаннями наційдо яких вони пристали.
Відсутність української державності протягом багатьох столітьпризвела до того, що Україна загубила і продовжує губити свої таланти, якіпрацюють задля підвищення могутності інших націй, народів, держав. Ціаспекти історії української культури мало досліджені, тому в курсі лекційна них буде звернута особлива увага.
Контрольні запитання.
1. Дайте визначення поняття культура. На які дві великі частини можнайого розділити? З яких елементів складається духовна культура?
2. Дайте визначення поняття художня культура.
3. Дайте визначення мистецтва. Що таке просторове (годин, просторово -годин) мистецтво?
4. Яка відмінність між образотворчого та необразотворчімі пологамимистецтва?
5. Що відноситься до синтетичного роду мистецтва?
2. Дослов'янська культурна традиція на теренах України.
А. Трипільська культура.
У 90-х рр.. 19 ст. український археолог чеського походження В. Хвойковідкрив нову культуру, датовану 4-2 тис.. до н.е. і названу тріпільською, замісцю перших археологічних знахідок (село Трипілля на Київщині). Спершу їїпоширювали на територію Дніпровсько-Дністровського межиріччя. Згодом, колирумунські археологи біля села Кукутені розкопали стародавні людськіпоселення з подібними ознаками, ареал поширення людності цієї культури булорозповсюджено на територію Дунайського басейну, Балканський півострів,острова Середземномор'я та Малої Азії і вона отримала ще назву трипільсько -кукутенська культура. Виділяють три етапи її розвитку: 1) ранній - 3500 -
3000, 2) середній - 3000-2000, 3) пізній - 2000-1700 до н.е.
Характерні особливості матеріальної культури трипільців такі:поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд. Житлобудувалося по колу, одне біля другого, середина кола залишаласянезабудованих. Будинки споруджувалися каркасні, двоповерхові, проміжки міжкаркасом запліталіся лозою та мастил ззовні і зсередини товстим шаромглини. Розмір їх сягав 100-140 кв.м. Житло ділилося на кімнати, якіопалювалися печами, складеними з глини. В кожному будинку проживало по 20осіб. Все поселення нараховувало по 500-600 чоловік. Центр селищавикористовувався як загін для худоби. Це були скотарсько-землеробськіплемена з колективною власністю на стада худоби.
Значного поширення у трипільців набуло виготовлення керамічнихвиробів побутового призначення - столовий та господарський посуд: миски,глечики, горщики, макітри, декоративна кераміка.
Художня культура трипільців обмежувалася декоративно-ужитковемистецтвом та культовими статуетками і малюнками на камені та стінах печер.
Вона відзначається високим художнім смаком та технікою.
Орнамент. Характерна ознака художнього оздоблення керамічних виробів
- Яскравий декоративний орнаментальний розпис. Форма орнаменту - прямі тахвилясті лінії, овали, змієподібні спіралі, які повинні були символізуватисонце, воду, людей, тварин, рослини. Вживалося 4 кольору орнаменту --чорний, білий, червоний та брунатним. Яскравими фарбами та різнокольоровиморнаментом розписувалися і стіни жилих помешкань.
Статуетки. Серед археологічних знахідок - численні статуетки,переважно жіночі, що доводить існування культу жінки у трипільськомусуспільстві. Жінка знаменувала культ родючості, була продовжувачем традиційпредків. Статуетки мали культове значення. Виконані вони були уреалістичній манері, і за ними можна простежити етнічний тип трипільців.
Усатівська культура. До пізнього трипілля - усатівської культури (відсела Усатово під Одесою, кінець ІІІ - початок ІІ тисячоліття до н.е.,розкопки провадив одеський археолог Михайло Болтенко) відносяться кам'янімогильні плити з зображеннями людей, тварин і такі ж зображення на стінахпечер.
оминаючи спірну концепцію про етнічну ідентичність трипільців таукраїнців, зауважимо однак, що трипільська культура була одним з джерелслов'янської взагалі та української зокрема культури.
В. скіфо-сарматського культура.
У скіфський період (7-2 ст. до н.е.) під іменем іраномовніх племенскіфів, які населяли територію сучасної України, об'єднувалися численнімісцеві племена. Від скіфів лишилися величезні кургани, в яких вони ховалисвоїх царів. Разом з померлим, у могилу клали зброю, ювелірні вироби,забитих коней і рабів. Скіфське мистецтво відіграло велику роль уформуванні слов'янської культури. Воно було одним з джерел слов'янськоїмистецької спадщини.
Скіфи використовували усі форми посуду трипільців, прикрашенийгеометричних візерунком. Основою скіфського декоративного мистецтва єзображення тварин. Після скіфів лишилися великі кам'яні статуї ззображенням воїнів. Згідно висновків українського діаспорного академіка
Омеляна Пріцака українці наслідували після скіфів чоботи, білу сорочку,гостроверху козацьку шапку, пернач, сагайдак (рос. - сагайдак) тощо. Дляскіфів були притаманні патріархат, культ сонця з його символом - колесом,флективна мова - Словозміна, шляхом заміни кінцівок.
З початком грецької колонізації в Причорномор'ї (6 ст. до н.е.)великого впливу на скіфів мала антична культура, про що свідчатьархеологічні знахідки в Неаполі скіфському біля сучасного Сімферополя.
Традиції скіфського мистецтва продовжували сарматські племена.
Продовжувалася традиції звіріного стилю в оздобленні посуду, з'являютьсякомпозиції міфологічного змісту.
С. Антична культура.
Прямим джерелом для української культури стала антична культурнатрадиція, носієм якої були грецькі міста-поліси на узбережжях Чорного та
Азовського морів - Тіра (нині Білгород-Дністровський), Ольвія в гирлі
Південного Бугу, Херсонес (на території сучасного Севастополю), Феодосія,
Пантікапей (сучасна Керч), Танаїс у гирлі Дону, Фанагорія на Кубані тощо.
Вони почали утворюватися з 6 ст. до н.е. і мали неабиякий вплив на місцевінароди північного Причорномор'я, в тому числі і на попередників слов'ян.
Ці колонії були містками для зв'язків грецької метрополії з степовимнаселенням, з яким йшов інтенсивний товарообіг, зокрема продуктамихліборобства та тваринництва. Натомість степове населення купувало предметиремісніцького виробництва. Вважається, що слов'янська молодь моглаоселятися в містах-полісах і здобувати тут навички ремесла, мистецтва,будівництва, виробництва кераміки, зброї, ювелірних виробів тощо. Згіднопраць грецького історика Геродота випливає, що грецькі впливи сягали далекона північ аж за дніпровські пороги.
Пам'ятки мистецтва грецьких колоній дійшли до нас у формі скульптур,місцевого та імпортованого виробництва, надгробних рельєфів на міфологічніта побутові теми, мармурових різьблених саркофагів, ювелірних виробів. Відантичної грецької культури слов'яни запозичили також Теракота та фрески.
Теракота (від італійського - опал земля) - неглазуровані керамічнівироби з віпаленої кольорової порістої глини, головним чином червоного,брунатного, кремового кольору - архітектурні деталі, облицювальні плити,посуд, вази.
Фрески (від італійського - свіжий) - живопис фарбами, водяними аборозведеними на вапняного молоці, по свіжій вогкій штукатурці. Фрескизастосовувалися для оздоблення культових споруд, церков, соборів, палаців.
Фрески були відомі з 2 тис.. до н.е. і були поширені в різних країнах світу.
Грецькі впливи. На думку деяких дослідників грецькі впливи мивідчуваємо в українській етнографії. Український народний одяг з йогобагатими прикрасами має багато спільного з грецьким народним одягом. Багатоспільного маємо ми з грецьким народом і у духовній культурі. Греки любилимузику, співи, святочні обряди. Аналогічні тенденції спостерігаються і вукраїнців: нахил декоруваті свій одяг, хатня обстановку, численнуобрядовість у народному житті.
Від греків виводять дослідники і український індивідуалізм, який бувпритаманний населенню Київської Русі, Козацької держави і став одною зпричин драми в історії українського народу, коли він загубив своюдержавність і протягом багатьох століть не був спроможний її відновити.
Античні корені української культури неодноразово підкреслювалиукраїнські письменники та поети, зокрема Юрій Липа (книга "Призначення
України ") та Євген Маланюк." Степова Еллада "ніжно нарікає Україну
Маланюк у своїх віршах:
О моя Степова Еллада,
Ти й тепер антично-ясна.
І в іншому місці:
непоборну соняшний Заглада -
Віки, віки - одна блакитна мить!
Куди ж поділа, Степова Еллада,
варязьку сталь і візантійську мідь?
Говорячи про античну спадщину, Маланюк стверджує, що Україназапозичила у греків індивідуалізм, схильність до філософії, мистецтва,миролюбність, на відміну від таких суто римських рис, як войовничість,пріоритет права (dura lex, sed lex = закон суворий, але це закон), якіуспадкували народи Західної, Середньої та Центральної Європи. Впливиантичних міст-полісів у пізніші віки продовжували зв'язки Київської Русі з
Візантійською імперією.
Д. Візантійська культура.
Держава Візантія існувала з кінця 4 століття до середини 15 ст. (до
1453 року, коли Константинополь був захоплений турками), тобто на рубежіпізньої антики і середньовіччя, створена внаслідок розділу Римської імперіїта падіння Західної Римської імперії. Вона підтримувала концепціювсесвітнього римського панування, ідею світової монархії, світовогоімператора. Є класичним прикладом держави, яка справила великий вплив нарозвиток світової цивілізації, але не залишила спадкоємців.
Візантія охоплювала землі Балканського півострова та Малої Азії,острова Егейського моря, Кіпр, Крит, Сірію, Палестину, Кіренаїку, Єгипет,
Херсонес, Західну Вірменію, Грузію. Найбільшого розквіту досягла у середині
6 століття н.е. за імператора Юстініана І (527-565 рр.. н.е.), колипровадилася законодавчі та адміністративні реформи, розвивалася культура,ремесла, торгівля.
Особливості візантійської культурної традиції: 1) Синтез західних тасхідних елементів культури; 2) Урочистість, помпезність стилю.
У Візантії отримали поширення науки, як філософія, математика,медицина, історія; види мистецтв - архітектура, монументальний живопис
(фрески, мозаїка, різьба по каменю, художні ремесла) музика (світська тадуховна), література (проза і поезія).
Вплив візантійської культури. Візантійська культура безпосередньосправила великий вплив на культуру Київської Русі (прийняття християнства,розвиток писемності, літописання, красного письменства, законодавства,архітектури, музики, іконопису тощо).
Контрольні запитання.
1. Дайте характеристику трипільської культури? Коли вона існувала? Заякими матеріальними залишками ми можемо судити про художню культуру людейтрипільської культури? Які характерні ознаки декоративно-ужитковогомистецтва трипільців?
2. Які матеріальні залишки говорять про мистецтво скіфів? Яку рольвоно відіграло у формуванні слов'янської культури? Що дає змогу говоритипро мистецьку спадковість поколінь?
3. Що запозичили слов'яни від античної грецької культури? Що такеТеракота і фрески?
4. Якими головними рисами відрізняється антична культурна спадщинавід римської?
5. Коли існувала Візантійська імперія і в чому проявився її вплив нарозвиток культури Київської Русі?
6. Які особливості візантійської культурної традиції?
3. Культура східних слов'ян.
Культура східних слов'ян синтезував досягнення культур народів, щопроживали до цього в ареалі їх розселення. Разом з тим, вона є самобутньою,оригінальною культурою, складовою частиною світової культури.
Найяскравіше культура слов'ян проявилася в зарубінецькій тачерняхівській культурах та культурі антів. Жителі слов'янських городищвикористовували природній ландшафт для спорудження своїх поселень, житлобудували на високих берегах річок. Розміри поселень як правило невеликі. Уцентрі зводилися укріплені фортеці, які використовувалися для захисту відворога, проведення племінних зборів та культових обрядів. Археологічнимидослідженнями виявлено багато городищ в українських землях: Київщина - 400,
Волинь - 350, Поділля - 250, Чернігівщини - 150, Галичина - 100. В кожномуплемінному об'єднанні були городові центри: у полян - Київ, сіверян -
Чернігів, древлян - турів. Найбільшим серед них був Київ. Він мав вулиці,майдани. Другим за розмірами був Чернігів.
Міста були центрами ремесла і торгівлі. Слов'яни володіли керамічним,ювелірнім, скляним, шкіряним, збройним виробництвом. Миски, глечики,горщики та інший столовий та господарський посуд виробляли на гончарномуколі. Ювелірні вироби виготовляли з бронзи, срібла, міді, золота. Бронзузастосовували для медичних інструментів - пінцетів та хірургічних ножів.
Релігія. За релігійними поглядами, подібно іншим народам, слов'янибули язичниками, вони визнавали культ природи і культ роду, кожне плем'ямало своїх богів, але з часом відбулася їх уніфікація. На язичеськихкультах східних слов'ян позначився розвиток у них сільського господарствата класових відносин.
багатобожжя. У древніх слов'ян існувало багатобожжя, вони поклонялисябагатьом богам. Головним богом був бог блискавки і грому Перун, Дажбог --бог добра, Велес - бог худоби, Сварог - бог вогню, Стрибог - бог вітру табурі, Хорс - бог сонця. Широко був розповсюджений культ предків. Шанувалися
Боги роду - Бог-Отець та Богиня-Мати.
Стародавні язичеські культи слов'ян обожнювали сили природи - воду,вогонь, землю, рослини, звірів. Східні слов'яни поклонялися озерам, рікам,деревам, тваринам. Вони вважали, що в лісах та будинках живуть духи, возерах, потоках та водоймах - русалки. Вони приносили їм в жертву хліб,худобу та іншу їжу.
Культ природи викликав становлення різних обрядів і свят, зв'язанихзі змінами пори року - весни, літа, осені та зими. Вони перейшли і дохристиянських свят у вигляді різних обрядів: щедрування, колядування,купальські свята, масляна, веснянки тощо. В цих святах відбивавсястаровинний скотарських та хліборобський побут народу.
Культ роду проявлявся в обрядах зв'язаних з народженням дитини,весіллям, смертю, похованням. Слов'яни вірили в життя після смерті і разомз померлим клали в могилу їжу, зброю, прикраси. Над могилою насипаликургани і справляли тризну. До нашого часу дожив один з старовинних обрядів
- Відзначення дня смерті.
РУН-віра. Сьогодні в Україні існує релігійна течія, яка пропагуєповернення до язичеством (РУН-віра, рідна українська народна віра), засуджуєхрещення Русі князем Володимиром Великим і, власне, є одною з численнихспроб затримати історичний поступ і увіковічіті відсталість нації.
Древні слов'яни любили співати, танцювати. Серед слов'янськихкольорів домінують червоні, жовті, сині, зелені, блакитні тони.
Таким чином, в східнослов'янській культурі відбилися впливи народів,які проживали на території сучасної України, та сусідніх народів і племен.
Контрольні запитання.
1. Які були релігійні вірування давніх слов'ян?
2. Які народні обряди дісталися нам у спадок від язичеством?
Висновки.
Культура східних слов'ян базується на досягненнях культур народів, щопроживали до цього в ареалі їх розселення. Разом з тим, вона є самобутньою,оригінальною культурою, складовою частиною світової культури.
Лекція 2.
Культура Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
План лекції.
1. Запровадження християнства.
2. Стародавня література, наукові знання та освіта.
3. Мистецтво: архітектура, живопис, музика та декоративно-ужитковемистецтво.
1. Запровадження християнства.
Успіхи східних слов'ян у розвитку господарства та їхнє об'єднання вєдиній державі сприяли розвитку культури Київської Русі, що досяглависокого рівня у співставленні з іншими народами світу. Велике значення длярозвитку культури Київської Русі мало запровадження християнства.
Християнство - одна з основних світових релігій, поряд з ісламом,буддизмом та іудаїзмом. Виникло у 1 ст. н.е. в східних провінціях Римськоїімперії як релігія рабів і поневолених мас. З часом вона зазнала значнихзмін, стала релігією правлячих класів, в деяких країнах - державноюрелігією.
Католицизм та православ'я. У 4-11 ст. у зв'язку з різними умовамиіснування і конкурентною боротьбою між римськими єпископами іКонстантинопольським патріархами стався розкол християнства на дванапрямки - католицизм та православ'я. Цей розкол остаточно оформився в 1054р. після поділу християнської церкви на західну (католицьку) і східну
(православну).
Хрістіянізація слов'янських країн відбулася у 9-10 ст.: Болгарія -
864 рік, Чехія - 928 р.., Польща - 966 р.. Завершенням християнізації Русібуло масове хрещення населення у 988 р.. за наказом Київського князя
Володимира Великого (Святого).
На території Русі християнство існувало ще в римські часи в Херсонесі
(Корсунь). Тут була розташована грецька церква. На Вселенських соборах в
Нікії (325) та Константинополі (381) згідно письмових джерел були присутнієпископи Херсонеської єпархії.
Перша згадка про християнство на Русі є у договорі князя Ігоря згреками 944 р..: про руських послів-християн, які присягали на хресті, атакож про церкву св. Іллі у Києві, можливо першу християнську церкву на
Русі.
Першою руською княгинею, що прийняла християнство православногообряду, вважається княгиня Ольга (945-964), дружина князя Ігоря. Згодом,незадоволена дипломатичними відносинами з православною Візантією, вонапосилає посольство до німецького короля Оттона І (912-973), засновника
Священної Римської імперії, з проханням надіслати на Русь свого єпископа тасвящеників. Це співпадало з прагненнями Риму до поширення свого впливу на
Схід, але цьому бажанню не судилося бути виконаним. Україна-Русь черездекілька років стала православною, а після розпаду Візантійської імперії їїнаступницею, що остаточно закріпіло поділ християнства на дві основнісамостійні гілки.
Запровадження християнства. Незважаючи на доведення причетністькнягині Ольги до християнства, її син князь Святослав залишився язичником іу православ'я так і не вступив. Язичником був спочатку і внук Ольги, син
Святослава, князь Володимир Святославич (980-1015). Згідно язичеськихправил він мав декілька жінок - гречанку, 2 чешки, 2 болгарки, багатоналожниць. Дотримувався і інших язичеських обрядів.
Але, після того як Володимир розпочав програму внутрішнього розвиткусвоєї країни для забезпечення захисту її від зовнішніх ворогів тазавоювання союзників, він зрозумів, що одним з вагомих важелів длядосягнення цієї мети є прийняття формальної релігії.
Після знайомства з різними релігіями і подолання певних сумнівів,князь Володимир вирішив зупинитися на християнстві візантійського обряду.
Було очевидно, що релігія такого кшталту абсолютно необхідна для укріпленнявлади князя і могутності Kіївської держави.
Задля досягнення своєї загальнодержавної мети Володимир погодився наодруження з племінницею Візантійського імператора Анною, процедура якоговідбулася в Херсонесі-Корсуні. Після цього він приймає особисте хрещення, ау 988 р.. провадить насильницьке хрещення населення всієї Русі. Літописецьдає зрозуміти, що кияни не були у захваті від цього рішення свого князя,але вимушені були підкоритися доводам криці князівської дружини. Щоправда уісториків існує думка, що на околицях Київської держави язичеством довгийчас нелегально сповідувалося руським населенням.
Щоб рішуче покінчити з усяким опором Володимир одразу ж наказавзнищити культових язичеських ідолів, а в тих місцях, де вони стояли,наказав побудувати християнські храми. У Kієві він збудував кам'яну церквуна честь св. Богородиці, яка отримала назву Десятинної (989-996) через те,що на будівництво та утримання її відраховувалася десята частина прибутківкнязя.
З прийняттям християнства культура Київської Русі піднялася на новий,більш високий щабель, зміцнилися зв'язки з Візантією, а такожхристиянськими країнами Заходу, які, хоча й конкурували з православною
Візантією, але чітко відрізняли християнство від поганства.
На Русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти,мистецтва, літератури, науки. На краще змінився світогляд руського народу.
Церкви та монастирі стали осередками культури. Через те, що Україна-Русьприйняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецькихсвящеників, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знаньпро всесвіт та минулі цивілізації. Україна почала процвітати: були написаніперші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему. З'явилася іукраїнська емблема - тризуб, яка була княжу і державною емблемою.
Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відігралимонастирі, де велося літописання, створювалися бібліотеки, школи,малювалися ікони тощо. У Київській Русі існувало до 30 монастирів: в Києві
17, в Галичі 5, у Чернігові 3, Переяславі 2, Володимирі Волинському та
Тмутаракані по 1. Першим і найбільшим була Києво-Печерська Лавра, заснованау 1051 р.. Назву "Печерський" монастир отримав від печер, де мешкали йогоперші поселенці. Засновниками монастиря вважаються ченці Антоній та
Феодосій. Тут працювали Нестор-літописець, чернець-живописець Алімпій,чернець-лікар Агапіт та ін.
Запровадження християнства як державної релігії (988-989) відіграловеличезну роль в консолідації феодальної держави. Християнство відображалоідеологію феодального ладу. Разом з позитивними якостями, релігіявиправдовувала соціальну нерівність і гноблення людей. Церква, яка згодомстала великим землевласником, надавала велику ідеологічну підтримкудержаві, щоб стабілізувати становище правлячого класу.
Перехід до християнства був важливим і для підняття міжнародногопрестижу Kіївської Русі. Церква допомагала підвищувати рівень культури,літератури, мистецтва, літописання та архітектури. З поширеннямхристиянства візантійська література почала потрапляти на Русь. Такимчином, запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі,наблизила Київ до європейських держав.
Негативні риси православ'я. Разом з тим, прийняття християнствавізантійського обряду мало і негативні риси: 1) відірваність від Заходу, 2)містицизм та 3) аскетизм.
Контрольні запитання.
1. На якій українській території вперше з'явилося християнство?
2. Хто з лідерів Київської держави вперше прийняв християнство?
3. Коли і ким було проведено хрещення Русі?
4. Яку роль у поширенні культури відіграли монастирі?
5. В чому історичне значення прийняття на Русі християнствавізантійського обряду? Які його позитивні та негативні риси?
6. Назвіть засновників Печерського монастиря, відомих ченців -літописців, ченців-малярів, ченців-лікарів.
2. Література, наукові знання та освіта.
Літературні джерела Київської Русі слід розділити на: 1) Свідченняфольклору; 2) перекладну літературу; 3) оригінальну літературу.
Фольклор. До фольклору того часу відносяться: обрядові пісні,календарні пісні, заговори та заклинання, казки, розповіді побутового таісторичного характеру, легенди, прислів'я та приказки, загадки, билини.
Останні збереглися лише на півночі Русі, хоча розповідають про події, якіначе б то відбувалися у Києві. В Україні за роки татаро-монгольської неволіця фольклорна традиція була загублена.
Перекладна література носить, головним чином, церковно-релігійний,християнський характер. Це:
1. Остромирове Євангеліє - найдавніший датований східно-слов'янськийрукопис, найдавніша давньоцерковно-слов'янська пам'ятка східно-слов'янськоїредакції. Перекладено для новгородського посадника Остромира за часів
Ярослава Мудрого (1056-1057). Зберігається в публічній бібліотеці СПБ ім.
Салтикова-Щедріна.
2. Повчання - писання отців православної церкви-Іоанна Златоуста,
Іоанна Дамаскіна, Єфрема Сіріна (в 19 ст. Вони перекладалися на народнуукраїнську мову Т. Шевченко, П. Кулішем, М. Шашкевичем).
3. Збірники релігійного та релігійно-світського характеру (Св. Лист
+ Писання отців церкви + Історичні відомості). Такими були, зокрема,
Збірники кн. Святослава 1073 та 1076 рр..
= Мінеї - життя святих за датами їх народження по місяцям.
= Патерики - життя святих по країнах, де вони жили і діяли.
4. Збірники науково-історичного характеру:
= Хронограф.
= Бджоли - збірники думок з св. Письма, писання отців церкви таантичних письменників.
5. Апокрифи - перекази на біблійні теми, про загробне життя, пробіблійних героїв.
6. Антіцерковні інтерпретації (напр., Мандрівка Богородиці по мукам з
Михайлом Архангелом та 400 ангелами до Аду).
7. Повісті з Візантії, арабські та індійські казки (Троянська війна,
Олександрія, 4 індійських царства, "Варлаам та Іоасааф", останню використав
І. Франко для свого твору "Притча про життя ").
8. Твори природного та географічного змісту ( "фізіолог", "Шестіднів"
- Космографія, "Християнська топографія Козьма Індікоплова",Олександрійського купця 6 ст .).
Оригінальна творчість.
берестяні грамоти. У Київській Русі після прийняття християнства булочимало грамотних людей, й не тільки серед знаті та духівництва, але й середпростого люду. Про це свідчать берестяні грамоти, які у великій кількостірозкопують археологи в Новгороді. Найстаріша з яких датується 11 ст.
Слов'янська азбука. У східних слов'ян писемність існувала ще доприйняття християнства. Збереглися давні рукописи, написані "руськимиписьменами ". Пізніше була запроваджена слов'янська абетка, складенаболгарськими просвітітелямі Кирилом і Мефодієм. Існувало два варіантаабетки - глаголиця і кирилиця.
Літописи. У монастирях створювалися перші письмові історичні праці,що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русіпочалося за зразком візантійських хронік. Перший літописний запис з'явивсяв 1039 р.. Історичні записи вели ченці Києво-Печерського, Видубицького таінших монастирів.
"Повість временних літ". Чернець-літописець Нестор до 1113 р.. склав
"Повість временних (минулих) літ", де розповів про те, "відкіля пішла земля
Руська, хто у Києві перший почав княжити і відкіля Руська земля взялася ".
Ця пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історіїсхідного слов'янства та Київської Русі. Нею було покладено початокісторіографії Київської держави.
Літопісні зведення. Літописи переписувалися, розмножувалися ченцями -переписувача, які вносили свою коректуру, додатки, окремі літописиоб'єднувалися у зведення літопису. Вони потрапляли в інші монастирі,розповсюджувалися по всій країні, у більшості, через нашестя татар, війни,пожежі, грабунки, безповоротно гинули, а в деяких монастирях (переважно на
Півночі та Заході) чудом збереглися і, таким чином, стали надбанням вченихвже в 18 та 19 ст. і дійшли до нашого часу.
Так, "Повість временних літ" була виявлена в Іпатьєвському зведенні,яке збереглося в Іпатьєвському монастирі в Костромі, що був заснований 1330року і де в 1613 році Михаїлу Федоровичу Романову було об'явлено прообрання на царство. Іпатьєвській літопис зберігся в 5 списках початку 15ст. і сходить до українського літописного зведення кінця 13 ст. Вонавідтворює події 11-13 ст. і містить хроніку подій, договори Русі з греками,взірці перекладної літератури, легенди.
Іпатьєвське зведення складається з 3 частин: 1) "Повість временнихліт "(від варягів до Володимира Мономаха). 2) Київський літопис (боротьба зполовцями та міжусобіця після смерті Володимира Мономаха). 3) Галицько-
Волинський літопис (утворення, розквіт та занепад Галицько-Волинськоїдержави).
М. Грушевський говорив, що Іпатьєвське зведення є справжнім архівомнашої літератури. Його використовували історики Карамзін, Соловйов,
Погодін, Ключевський, письменники Франко ( "Захар Беркут"), Скляренко
( "Святослав", "Володимир"), Збанацька ( "Диво", "Євпраксія"), Кочерга
( "Ярослав Мудрий"), Хижняк ( "Данило Галицький") та ін.
"Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, першогомісцевого, руського Київського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого
(1051) - прославляння. Кн.Володіміра та хрещення Русі, написана між 1037 та
1043 і виголошена на честь відкриття київського Софійського собору.
"Повчання дітям" Володимира Мономаха (1096), яке складається з 3частин: 1) релігійні правила; 2) поради для князя, 3) життєпис самого автора,як приклад для дітей. Автор був високоосвіченою людиною, знав 5 мов, йогогуманізм на 3-4 століття обігнав аналогічні твори західних авторів. Це бувне тільки літературний твір, але й політичний маніфест, де авторпроголошував ідеї громадянського миру в державі, необхідність укріплення їїзовнішнього становища.
"Житіє та ходіння Данила, руські землі ігумена" - науково -географічний опис подорожі в Єрусалим через Царгород (1106-1108).
Києво-Печерський патерик - збірник оповідань про життя святих отцівцеркви лаврського монастиря (І чверть 18 ст.), прославляв зодчих,живописців, святих отців, пропагував єдність руської землі. Вперше бувнадрукований в друкарні Києво-Печерської Лаври в 1661 р.. О. Пушкін писав проце джерело: "прелесть простоти й вигадки".
"Слово Данила Заточника" - сповідь дружинника, вигнання з княжогодвору, який просить простити йому його провінності і повернути назад ззаслання. Роздуми про багатих і бідних, добрих і злих, розумних і дурних.
Ідея сильної княжої влади, ідеалізація князя.
Твори єпископа-проповідника Кі
