Міжнародний центр, освіти, науки і культури.

Міністерство освіти України в м. Львові

Середня школа № 96

Конкурс "Історія нашого міста"

Реферат на тему:

"Львівські легенди"

Друга категорія учасників

Виконав учень 9 - го класу < p> Коркуна Дмитро

Вчитель історії: Копчак

С.В.

Львів - 1999

План. < p> Вступ.
1. Виникнення міста Львова.
2. Князь Лев і легенда про "Намисто багдадських купця".
3. "Пан золотий, пан Срібний і їхгій слуга Мідний".
4. "У полоні русалок".
Висновки.

ВСТУП

Майже немає міста на Землі, яке б не було окутане легендами.
Візьмемо, наприклад, стародавній Рим. Ще й до сьогодні, хоча пройшлотисячоліття, достеменно не відомо хто заснував його. Всім відома легендапро Ромула і Рема., про загибель Рема та заснування міста Ремулом. Чи булотак в дійсності? Хто зна. Та Рим відіграв величезну роль у всесвітнійісторії.

Або візьмім наш древній Київ. Якою прекрасною і зворушливою єлегенда про його заснування трьома братами Кієм, Щеком і Хоривом та їхсестрою Либідь, що її в літописі подав нам Нестор Літопісець.Чі можнауявити Київ без цієї легенди? Мені здається, що ні.

Навіть невеликі міста або містечка мають свої легенди, БКЗ яких вонибули б просто сірими. Легенди додають їм значимості, будять спогади пролюдей, які тут жили, працювали, творили, боролися з ворогами, ба навіть,вели боротьбу з надприродними силами. Хай буде побільше прекрасних легенд!

Не є вийнятком наш древній, вічномолодій Львів. Виникнувши в епохусередньовіччя на семи пагорбах., як багато древніх міст, він неповторний усвоєму вигляді і красі, йшов у майбуття обростаючі легендами. В цихлегендах виступали служителі церкви, князі, королі, бояри, воїни, простілюди, які жили в цьому прекрасному місті, а їх праця і зусилля булиспрямовані на те, щоб місто ставало прекрасним. Чи потрібні нам легендисьогодні? Ох як потрібні! Нам треба зберегти ці легенди, щоб спілкуватисячерез них з минулим, з жителями нашого міста попередніх епох., а, головне,щоб берегти наше місто, його древні вулиці. Будинки і всі скарби, якізнаходяться тут.

2.Вінікнення міста Льова.

Був жорстокий час. Земля наша зазнала нечуваної навали монголо -татарських орд і саме в той час коли вона розпалася на окремі незалежнікнязівства, які дуже часто ворогували між собою і вели війни. Цепослаблювала їх в боротьбі з наїзнікамі.

Тітанічні зусилля по організації оборони краю робив галицько-волинськийкнязь Данило, прозваний Галицьким. Він шукав союзників серед західнихкраїн, звертався за допомогою до рімськго папи, але головні надії пакдалавна власні сили, на свій народ. Для оборони краю укріплював старі фортеці,будував нові міста-фортеці, які могли б вистояти в боротьбі з ордою. Не мігвін не звернути увагу з цього погляду на місцевість, де розташовано Львів.
Тут сама природа створила важко доступні пагорби, укріпівші які, можна булозробити неприступними. Тому саме тут він наказав будувати нове місто.

Перша історична згадка про Львів датується 1256 р.., Про що написано в
Галицько-Волинському літописі. Там сказано, що пожежу, якою був охоплений
Белз, було видно зі Львова.

Виникнувши місто розвивалося, зростало, було руйноване загарбниками, тазнов вставало із згарища як Фенікс. Потім надовго потрапляло під пануваннячужинців. Але зберігало свою первозадану суть, залишаючись в основі своїйрусько-українським. Воно обростає легендами і врешті-решт само сталолегендою, яка манила кращих синів України в боротьбі за її незалжність.
Зачаровано дивилися на Львів і приїзджали до нього, щоб набратися снаги
Михайло Драгоманов, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич. А Михайло
Грушевський писав тут найкраці свої твори і є гордісттю нашого міста. Унаш час сюди приїзджали Василь Симоненко і Левко Лук'яненко, який мріючипро самостійну Українську державу, пов'язував її винекнення зі Львовом,тому і приїхав сюди, щоб боротися за неї. Василь Симоненко у вірші
"Присвята Львову" шукав тут очі Шевченка, чоло Франка, і завзяття
Кривоноса. Будь легендою і надалі Львові і буди Україну!

2. Князь Лев і легенда про "Намисто багдадських купця".

У 1264 році король Данило Галицький помер, і на галицькому престолісів його син Лев, в честь якого Данило і назвав ним місто. Всі історики,маю на увазі українських, сходяться на тому, що Лев був розумний правитель,відзначався стріманістю, справедливістю, дбав про розширення володінь ізміцнення держави. За його правління до Галицької землі землі знов булоприєднано Закарпаття та увійшла Люблінська земля.

Князь здобув пошану серед жителів краю за свою справедливість. Про церозповідає один із львівських легенд 0 "Намисто багдадських купця". Львівще в давнину став одним з важливих торгових центрів. Тут були купці з країн
Заходу і Сходу, привозили одні товари, звідси везли інші. Приїжджали курцііз арабських країн.

У легенді розповідається про купця Абдурахмана із Багдада. Цей купецьпривіз до Львова ладан, миро, найєнській перець, цинамон, гвоздику та іншітовари. Попродав їх, але залишилося йому дуже дороге намисто іздорогоцінного каміння, вправляння в золото. Щоб невезті його в Багдад
Абдурахман вирішив залишити намисто у знайомого львівського купця. Тавелике було його здивування, коли повернувшись через рік, він не мігодержати своє намисто. Крамар заперечував наявність намиста в нього. Таксамо стверджувала Крамарева дружина.

заклопотаний Абдурахман жалівся на Крамара до установ і судів, аленіхто не міг йому допомогти, бо не було свідків. Тоді він вирішивзвернутися до самого князя Лева. Коли сірієць потрапив на прийом до князя івиклав йому свій клопіт, той задумався над тим, як справедливо вирішити цюсправу. Немає жодного доказу про те, що Абдурахман залишив намисто саметому крамареві. Але через деякий час князь сказав сірійцю йти і наступногодня ждати в крамниці боржника.

Вранці наступного дня Абдурахман сів на порозі крамниці і хоч крамарйого проганяв, він знов і знов повертався і чекав. Аж з'явився князь Лев набаском арабському скакуні. Порівнявшись з крамницею, де сидів сірієць,князь звернувся до Абдурахмана з докором, чому той не зайшов до ньго ізапропонував зайти найближчим часом. Все це відбувалося в присутностібагатьох людей, які чули розмову між князем і багдадських купцем. Почув цюрозмову і крамар з своєю дружиною. Перелякані, вони поспішили віддатисірійцю його намисто.

На другий день Абдурахман з'явився до палацу князя Лева і на колінахдякував йому за допомогу. А тим часом Лев наказав схопити крамаря здружиною і прибити до дверей крамниці, як пересторогу для всіх, хтонамагався шахруваті.

Ще розказували люди, що за князя Лева можна було покласти середвулиці гаман з грошима і, повернувшись наступного дня, застати йогонедоторканим.

3. "Пан Золотий, пан Срібний і їхній слуга Мідний"

Легенда, яка відома під назвою "Пан Золотий, пан Срібний і їхній слуга
Мідний ", розказує про дзвін із церкви, яка стояла на місці Ставу, щознаходився на Вулиці.

Одна дівчина прийшла до ставка прати білизну і. нахилилась до води, немогла випрямити, бо хтось тримав її за косу. Коли вона поцікавилась, хтоїї тримає. То почула у відповідь: "Ми дзвони. Нас троє: Пан Злотий, пане
Срібний і їх слуга Мідний. Кого вибираєш? "Замислившись, дівчина вибраласлугу, бо й сама була служницею. Мідний дзвін виринув їз води ізапропонував дівчині нести його до церкви. Дівчина спочатку завагалась, алеобнявши і піднявши дзвона, вона переконалася, що він легкий. Понесла йогодо церкви, а коли підійшла до дзвіниці він вирвався їй з рук і почепівсяпоруч інших.

Незрівнянний голос мав цей дзвін, але не довго дзвонив. Через кількароків дівчина захворіла і померла. Розказують, що в той день, коли дівчинапомерла, він протяжно гудів, а потім дзвін сам розгойдався і почав гучнобамкаті, аж поки з великого жалю не тріснув і замовк.

4. "У полоні русалок".

Ця легенда розповідає про Мартіна Біляка із Толоска, якийпотрапив у полон до русалок. Вона так і називається "У полоні русалок". Той
Мартін був чоловік роботящий і дбайливий. Хотів забезпечити свою худобусіном на зиму і часто косив траву на березі річки. Одного разу косив досамого вечора, а що втомився, то приліг відпочити на скошеній траві ізаснув. Русалки, яких хвилі річки викидали на берег, під звуки чарівноїмузики пішли в танок, та покалічили свої ніжки об стерню і почали зойкатівід болю. Коли роздивились довкола, то побачили Мартина, який спав на сіні.
Вони зрозуміли, що то він спричинився до їх страждань. Вони вирішилипокарати Мартина і сонного забрали в підземне царство. А коли відпустили івинесли сонного на берег річки. Мартин проснувся і не міг зорієнтуватися девін. Він бачив незнайомих людей, великі дерева, які повиростали, новібудинки. Пройшло п'ятдесять довгих літ.

Мартін хотів повернутися до русалок, щоб вибачитись за скошенутраву і випросити повернення молодих літ, бо почав слабнуть і змінювався наочах у людей. Пошкандибала у бік Полтви. Але вага літ була такою великою, атіло його таким віхудлім і слабким, що упав Мартин серед дороги, вдаривсяпро землю і розсіпався на порох ..

Висновки.

Немає сумніву в тому, що львівські легенди є повчальним. Кожен,хто ознайомиться з ними, зможе відкрити в легендах глибокий зміст. Деякі зних або майже всі актуальні і сьогодні. Чи не думають і не тільки думаютьжителі нашої держави про справедливість, про такий порядок, коли всі будутьдотримуватися законів і виконувати їх, коли не буде злочинів і ганебнихвчинків.

Надзвичайно цікавою є легенда "Пригода з мишою", де стоїть питанняпро довір'я. Один монах-Пустельник мав учня. Восени, коли пустельники малиповертатися із околиць Львова, де влітку проводили дні в пості і молитві,до монастиря, учень почав просити монаха-наставника відкрити йому найбільшуістину.

Через декілька днів монах покликав учня, вручив йому закритевідро і попросив доставити його до брата Онуфрія, але не заглядати досередини відра. Коли учень, несучи відро, почув що в ньому щось шкребе, невтерпів і відкрив його, а побачивши мишу, дуже обурився і повернувся назад.
Поклавши перед монахом відро, він висловив своє обурення. Та почув увідповідь: "Ага, бачиш! Виявляється, що тобі і дурної миші довірити НЕможна, а ти хочеш, аби я тобі найбільшу істину сповістив ".

Без довір'я жити не можна. Потрібно довіряти людям найближчогооточення і не тільки. Але довір'я повинно грунтуватися на перевірці,випробуванні.

Легенди допомагають у вихованні почуттів, які пов'язані зтакими поняттями, як вдячність, вірність, обов'язок. А нам їх так бракує. Зцього поглядуважлівімі є легенди "Пан Золотий, пан Срібний і їх ній слуга
Мідний "та" У полоні русалок ". Нехай будуть легенди серед нас так само, якпісні.

Література

1. Крип'якевич І. П. Історія України. Львів. Світ. 1990.

2. Крип'якевич І, П. Богдан Хмельницький. Львів. Світ. 1990.

3. Франко І.Я. На Св'ятоюрській горі. Поема. Із книги "Іван Франко.

Поезії". Держвидав. Київ. 1956.

4. Винничук Юрій. Легенди Львова. Газета "Поступ" № 242 за 23 грудня 1998

.

5. Тригубових Т.О., Мих Р.М. Львів. Архітектурно-історичний наріс.Кіїв.

"Будівельник". 1989.

6. Війцік В.С. , Липка Р.М. Зустріч зі Львовом. Львів. "Каменяр" .1987.