ЕСЕна тему Релігійно - філософські погляди
Лютера
Розділ: Культурологія
Формат: Microsoft World
Автор: Лабутіна Катерина, [email protected]
Використання: Г О С У Д А Р С Т В Е Н Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т
ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ
Пермський ФІЛІЯ
Пермь 2004
Оцінкою 5.

Напевно, у більшості людей ім'я Мартіна Лютера асоціюється з «95тезами », які він як - то вранці 31 жовтень 1517 прибив до дверей
Замкової церкви в маленькому провінційному містечку Німеччини-Віттенберзі іякі надалі сколихнули весь християнський світ.

Що ж послужило поштовхом ченця-августинців до настільки рішучогоподії? Зрозуміло, істотну роль у цьому зіграли його філософсько -релігійні погляди, яким передував довгий шлях Богоісканія Мартіна
Лютера. Багато пригод було на цьому нелегкому шляху, але особливо важливу рольу долі Лютера зіграли три події.

Потрясіння перший: Голос бурі.

Одного разу, влітку 1505 юний Мартін повертався в
Ерфуртською університет після того, як відвідав батьків. Його голова булазабита все одними і тими ж думками: "Що чекає мене після смерті? ГотовийЧи я постати перед суддею всіх, хто живе? Де виявиться моя душа, якщо раптомзалишить цю землю? "Так, пригнічений, студент йшов вперед, а думки про смертьпродовжували переслідувати його. Раптово почалася буря і, коли яскрава блискавкаспалахнула поруч з юнаком, він упав на землю, немов вражений їй. У ційбурі Лютер побачив картину кінця світу і майбутнього Великого суду. Хлопчикдуже злякався смерті і переборюючи страх, підняв голову і вигукнув:
"Свята Анна, допоможи мені! Я стану ченцем!" Так Лютер став послушникомавгустинський монастиря. Надалі він стверджував, що через цю бурю вінпочув божественний заклик, на який повинен був відгукнутися. З тогомоменту він присвятив своє життя спасіння душі і пізнання Бога. А чернецтво,як йому здавалося тоді, було найкращим шляхом для цього.

Потрясіння друга: провалився штурм.

У Монастирській обителі, де виявився Мартін, були суворіпорядки і сувора дисципліна. Але Лютер особливо старанно виконував всіприписи монастирського статуту. Ревно взявся за науку, присвячуючиїй весь свій час, він іноді цілі ночі проводив без сну, намагаючисьвиконувати всі обов'язки, покладені на нього орденом. Нарешті наставдень, коли Мартін мав відслужити свою першу месу. Він дужехвилювався, але це не дивно, бо меса вважалася каналом, черезякий Бог виливає Свою благодать. Церква вірила, що в руках священикавідбувається диво, коли хліб і вино пресуществляются в тіло і кров Христа,перетворюючи месу в Голгофська жертву. Для Мартіна це був дуже важливийобряд.

Ставши біля вівтаря, він почав читати молитву. Але дійшовши до слів: "Тебе, Богаживому, вічного, щирого, приносимо ми ... "- Лютер зупинився. Цьогомомент відбулася друга буря в його житті. Але на цей раз грім грянув всерце. Раптово в його голові спалахнула думка: "Як я можу звертатися до
Всевишньому, якщо люди тремтять навіть перед князями? Хто я такий, щобпідносити руки до Нього? Чи можу я, жалюгідний чоловічок, порох та попіл,сповнений гріха, звертатися до живого і святому Богу? "

Він раптом усвідомив, що всі релігійні подвиги, яких він вдавався вмонастирі, - лише жалюгідні спроби досягти неба своїми силами. Лютер був нез тих, хто обманює сам себе. Шлях самовдосконалення привів у глухий кут.
Реального примирення з Богом, якого він так прагнув, це не давало. Взятинебо штурмом не вдалося. Чимало зусиль коштувало Лютеру закінчити цю месу.
Блідий і збентежений він відійде від вівтаря.

Потрясіння третє: Осяяння у вежі.

Запитань ставало все більше і більше, а відповіді не з'являлися.
Лютер перепробував всі методи, які пропонувала середньовічна церква, але
Бог не ставав ближче, а гріховність - менше. Смерть продовжувала вселятистрах, а Христос здавався грізним і нещадним суддею. З жахом уявляввін, як одного разу виявиться у вогняній геєнні. Але, як - то сидячи в одній зкелій вежі монастиря, Мартін схилився над посланням апостола Павла до
Римлян. Кілька років тому його перевели в Віттенберг, де в університетівін очолив кафедру біблійних досліджень. З тих пір він поринув усерйозне дослідження Святого Письма. У цей час і відбулася третябуря. Джерелом цієї бурі було не природне явище і не релігійнийобряд. Потрясіння прийшло від Слова Божого. Блискавка одкровення осяялаченця, зцілив його від порожнечі і безнадійності. Мартін побачив, що Богдарував людям прощення і примирення на Голгофі, коли безгрішний Син БожийВін взяв на Себе всі наші беззаконня. Бог-Суддя виявився також Богоммилостивим! Одкровення про хреста тим, показало, що Христос добровільно прийнявнаше осуд і покарання, дав нам натомість Свою праведність і святість.
Божа милість не перекреслює Божу справедливість, вона просто показує,що праведний суд Господа відбувся на Голгофі. У цьому глибина його любові донам! Виявляється, Бог не бажає загибелі грішника, але прагне, щоб тойпокаявся і прийняв дар вічного життя.

Лютер прийшов до того, що життя і спасіння можливе лише за благодаттю через
ВІРУ! Мартін почув, як Сам Господь звертається до нього через віршіпослання до Римлян: "А праведний житиме вірою !".

Лютер так описує своє осяяння:" Я прагнув усвідомити послання
Павла до Римлян ... Вдень і вночі трудився я, аж поки не побачив зв'язку міжправосуддям Божим і словами про те, що "праведний житиме вірою". Ізрозумів я тоді, що правосуддя Боже є така правда, якої Богвиправдовує нас через віру, по Своїй благодаті та милості. Усвідомивши це,усвідомив я себе народженим знову, як би пройшов я розкритими брамою раю.
Всі Священне Писання набуло для мене новий сенс ... Якщо є у вас справжнявіра в те, що Христос ваш Спаситель, то ви знайшли милостивого Бога, бовіра веде вас і відкриває перед вами серце Боже і Його волю, щоб ви моглипобачити чистий благодать і збагачаюся любов ".

Те, що раніше лякало, тепер притягувала. Те, що раніше вселяло жах,тепер викликало захоплення і подяку. Одкровення, отримане у вежі,змінило все життя Мартіна. Завіса розірвалася, і перед ним посталасправжня картина про Бога, про справедливому суді, про дивовижну благодаті тапро виправдовує вірі. Саме в цей момент остаточно сформувалися йогофілософсько-релігійні погляди, які він і висловив у «95 тезах».

Основу його поглядів складають три найбільших тези:

1) Людина отримує виправдання виключно через віру;

Лютер вважає, що спасіння - це Божий дар, втілений вспокутної смерті і воскресіння Христа. І досягається порятунок тількивірою. Віра - це щось дуже потужне, активне, миттєво відроджують івідновлює людини, а потім веде його до нового способу життя іповедінки, внаслідок чого неможливо не робити добро невпинно. Мартінприходить до висновку, що «є щось незрівнянно більш цінне і незрівняннобільше, ніж всі добрі справи, щось, що робить людину доброю іблагочестивим ще до того, як він буде робити добро, так само, яклюдина повинна стати здоровим, перш ніж він зможе працювати і виконувативажку роботу. Це велике і цінне щось є благородна Слово Боже,що пропонує нам Євангелію благодаті Божої, яка в Христі. Той, хто чує цеі вірить цьому, стає хорошим і праведним. Тому це і називають
Словом Життя, Словом Благодаті, Словом Прощення. Але той, хто не чує і невірить, ніяким чином не може стати хорошим. Петро говорить у Діяннях 15:9:
«Вірою очистивши серця». ». Для Лютера, добрі справи всього лише наслідок,підтвердження порятунку.

+2) Біблія, без будь-яких традицій, є єдиним джерелом віриі авторитету для християнина.

Біблія, для Лютера, єдине джерело божественного одкровення,вищий авторитет в церковному і повсякденному житті. Правдивий, духовний сенс
Писання - у його буквальному значенні, а не в різних тлумаченнях, якінадавали різні отці Церкви, тата і так далі. Організатор протестантизмувважав, що людина не повинна вірити нікому окрім себе, він може довірятитільки Біблії. Також Лютер відкидає більшість таїнств, святих і ангелів,культ Богородиці, поклоніння іконам і святим мощам. Він залишає всього дватаїнства: хрещення та причастя, оскільки саме вони вказані в Священному
Письмі, а інші п'ять лише вигадані духовенством, щоб посилити своювладу над мирянами. Тим часом такої влади взагалі не повинно існувати,бо священик не стоїть ближче до Бога, ніж мирянин, і покликаний не панувати,а служити. Стверджуючи непорушність авторитету Писання, Лютер наполягав направо кожного віруючого мати власне розуміння віри і моралі, насвободу совісті, сам переклав його на німецьку мову. Вже в 1519 році Лютервідмовився від середньовічного уявлення про текст Писання як протаємничому шифрі, який не може бути зрозумілий без знання усталеногоцерковного тлумачення. Біблія відкрита для кожного, і ні один їїінтерпретація не може бути визнана єретичної, якщо вона не спростованаочевидними розумними доводами.

3) Кожен, хто вірує є священиком, безпосередньо мають зв'язокз Богом через Ісуса Христа;

Лютер не визнає посередників між Богом і людиною, він відкидаєцерковну ієрархію разом з татом, вважаючи ченців - паразитами, тому що вони непрацюють, а отже не мають сенсу.

Бог, в його розумінні, визначається як річ непізнаванне, абсолютнотрансцендентна по відношенню до здатності раціонального осмислення світу.
Будь-яку спробу дослідити, що є Бог, або хоча б доводити, що вінє, реформатор вважає марною і помилковою. Бог лише настільки відомийлюдині, наскільки сам побажав відкритися йому через Писання. Те, що в
Писанні зрозуміло, треба зрозуміти, те, що не зрозуміло, слід прийняти на віру,пам'ятаючи, сто бог не брехливий. Віра і розуміння - єдині способи відносинилюдини до творця. Тобто Лютер повертає Бога неопознанность, таємницю.

Лютер відірвав віру від розуму, але одночасно відкидав сверхразумние,екстраординарні здібності, що забезпечують злиття з божеством. Як булозгадано раніше, у Лютера пізнання бога, який він в собі й для себе,отримала сенс абсолютно непосильною завдання, а застосування розуму для їїрішення - ірраціональне (спокусливе) дія. Реформатор наполягавна категоричну непримиренності віри до розуму, що обгрунтовує віру і накатегоричній непримиренності розуму до віри, яка намагається орієнтувати розумв його мирське дослідженні. Регіон, де розум компетентний - мир і мирське
- Те, що існуюче загальне релігійна свідомість означало якпоцейбічний (на відміну від потойбічного) і як створене, тимчасове,обумовлене на відміну від творить, вічного, абсолютного. Розум повиненмати справу з тим, що нижче за нас, а не над нами.

Свої релігозно-філософські установки Мартін Лютер чітко визначив всвоїх реформаторських книгах, таких як "До християнського дворянстванімецької нації ...", "Про вавілонському полоненні церкви", "Про свободухристиянина "і т.д. Це стало маяком для людей в усьому світі протягомчотири століття. Згідно з останніми даними, на землі налічуєтьсяп'ятдесят мільйонів прихильників поглядів Лютера. Більшість з нихпроживає в Німеччині, Північній Америці, Швеції, Фінляндії, Данії, Норвегії,
Індонезії.