РИМСЬКИЙ ТЕАТР

Витоки римського театру.
Витоки римського театру і драми сходять, як і в Греції, до обрядовиміграм, багатим карнавальними елементами. Такий, наприклад, свято
Сатурналій-на честь італійського божества Сатурна. Особливістю цьогосвята було "перевертання" звичних суспільних відносин:панове на час ставали "рабами", а раби "панами".
Одним із витоків римського театру і драми були сільські свята зборуврожаю. Ще у віддалені часи, коли Рим являв собою невеликугромаду Лаціуму, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченнямжнив. На цих святах виспівували веселі грубуваті пісні -фесценніни. Як і в Греції, зазвичай виступали при цьому два полухорія
, які обмінювалися жартами часом дошкульного змісту. Зародившисьще при родовому ладі, фесценніни существалі і в наступні століття, і в них
, за свідченням Горація, знаходила відображення соціальна боротьба міжплебеями і патриціями.
Існувала й інша форма примітивних видовищ сатура. Основоюдля сатура послужили мімічні танці етруських плясунов.В 364 р.до н.е. Рим спіткало морова поветріе.Чтоби умилостивити бо -гов, вирішили влаштувати сценічні ігри.Із Етрурії були запрошеніактори-танцюристи, коториет виконували свої танці під акомпанементфлейти.Етрусскім акторам стала наслідувати римська молодь, кото -раю додала до танці жартівливий діалог, написаний нескладнимивіршами, а також жестікуляцію.Так виникли сатура (у перекладі зна -чит "суміш"). сатура були драматичними сценками побутового та комі -тичного характеру, що включали в себе діалог, спів, музику і танці.
Ще одним видом драматичних вистав комічного характе -тера були ателлани, які були запозичені у інших пле -мен, що населяли Апеннінський півострів, з якими Рим вів неперервним -рывные войни.Молодежь захопилася цими іграми і стала влаштовуватиїх у дні свят.
У ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа:
Макк, Буккон, Папп і Доссен.Твердого тексту ателлани не мали, поетів -тому при їх виконанні відкривався широкий простір для імпровіз -ції.
До народної драмі сходить і мім.Как і в Греції, мім програваннямдил сценки з народного побуту, а іноді пародіював міфи, виводячи вблазнівському вигляді богів і героїв.
Таким чином, у Римі існували приблизно ті ж обрядові иг -ри, що й у Давній Греціі.Но далі слабких зачатків драми розви -нення народного театру не пошло.Ето пояснюється консервативним ук -ладом римського життя і сильним опором жрецов.Поетому в Рі -ме не склалося самостійної міфології, яка в Греції послу -жила "грунтом і арсеналом" мистецтва, у тому числі драми.

Римський театр епохи республіки.
Римляни взяли літературну драму в готовому вигляді у греків і пе -ревли її на латинську мову, пристосувати до своїх понять і смаків.
Після победононого окнчанія перший Пунічної війни, на праз -днічних іграх 240 р.до н.е., було вирішено влаштувати драматичнепредставленіе.Постановку доручили грека Лівії Андроник, знаходить -шемуся в рабстві у римського сенатора, який і дав йому латин -ське ім'я Лівій.После відпущення на волю, він залишився в Римі і ставнавчати грецької і латинської мови синів римської знаті.Етотвчитель і поставив на іграх трагедію і, ймовірно, також комедію, пе -реработанние їм з грецького зразка чи, може, просто пере -наведені з грецької мови на латінскій.Ета постановка дала пер -вий поштовх розвитку римського театру.
З 235 р. до н.е. починає ставити на сцені свої п'єси драма -тург Гней Невій (близько 280-201 до н.е.). Він був уродженцем латин -ського містечка в Кампанії і належали до плебейського роду.Послезакінчення першого Пунічної війни, в якій він бравучасть, Невій оселився в Римі і почав займатися літературноюдіяльністю.
Гнея Невія з повною підставою можна назвати першим самобутнімримським поетом.Его вірші (сатура), драми, епічна поема "Пунічес -кая війна "відрізнялися самостійністю в художньому та відейному відношенні.
Спочатку своєї драматургічної діяльності Невій писав траге -дии за грецьким зразком на тему троянського циклу міфов.Но Нікополі -ре він виступив з трагедіями на сюжети з римської історіі.Такаятрагедія називалася у римлян претекста.Позднее претекст ис -користувалися в якості сюжетовне тільки історичні, а й сучас -менниє події.
Проте найбільшої слави Невій досяг в області комедії (в отли -чіе від грецьких драматургів він писав твори в двохжанрах). Невій був творцем паліатив-літературній комедії, кото -раю представляла собою переробку новоаттіческой, тобто побутовоїгрецької комедіі.Палліата ставилася в Римі протягом III-II ст.до н.е.Свое назву вона отримала від грецького широкого плаща -пал, тому що дія паліатив завжди відбувалося де-небудь у
Греції та герої її носили грецьку одяг.
Хоча Невій і дотримувався грецьких оригіналів, але обробляввін їх горад вільніше, ніж Лівій Андронік.Невій першим застосувавтак звану контамінацію, тобто з'єднання в римській комедії сю -житніх ліній двох або трьох греческіх.Возможно, що Невій став ос -новоположніком і римської національної комедії-тогати.

Плавт (близько 254-184 до н.е.). Продовжувачем справи Невія як ко -медіографа був його молодший сучасник Тит Макцій Плавт.Его твор -кість відноситься до того періоду, коли Рим з сільськогосподарс -ної громади перетворюється на найсильніший держава-спочатку Апеннін -ського півострова, а потім і всього басейну Середземного моря.
За одностайною оцінкою древніх, Плавт був самим блискучим перед -ставників палліати.Ізлюбленний персонаж Плавта-хитрий, пронирлі -вий раб, що допомагає молодому господареві залагоджувати любовні дела.Сек -РЕТ успіху Плавта полягає насамперед у тому, що його комедія є при -ляясь переробкою грецьких, самобутні за духом, в них яскраво запечат -лени риси римської жізні.Плавт співчутливо ставиться до плебей -ським низів рабовласницького суспільства і засуджує людей, стремено -трудящих до наживи.
Плавт умів майстерно поєднати нову Аттічну комедію з елементомтами народної римської ателлани, з її буфонадою, жвавістю дей -наслідком, з її часом непристойними, але дотепними жартами.
Велике місце в комедіях Плавта приділяється співу і музике.В но -вої аттичної комедії спів і музика використовувалися тільки в ан -трактах. У Плавта ж музичний елемент у деяких комедіяхпреобладает.Ето кантики (від лат.canto-"співаю"). Одні з кантиківпредставляли собою арії, інші виконувалися речитативом під музи -Кальний акомпанемент.
П'єси Плавта відрізняє динамічність, вони пройняті пафосом неіс -худим енергії та здорового оптімізма.Прі цьому самі характери йогогероїв статичні, позбавлені складності та психологічної глубіни.Поетзвертає основну увагу на подієву сторону, а все, що ка -саєти внутрішнього розвитку образу, спрощується, відступає на дру -рій план.Тем не менш властивий Плавта прийом гротеску робитьйого персонажів театрально виразними.
Від Плавта дійшли до нас 20 комедій повністю і одна у відрив -ках.Почті всі комедії починаються з пролога.Прологі набагато довжин -неї, ніж у новій аттичної комедії, але служать тій же целі.В нихрозповідається про події, що передували початку дії, і проте, як буде розвиватися інтріга.Сюжет багатьох комедій був нас -тільки заплутаним, що глядачам важко було стежити за ходом дей -наслідком, не познайомившись попередньо зі змістом.
Більшість комедій Плавта представляють собою веселі фарси аборозробку відверто комічної ситуації з нескінченними обману -ми, тонко сплетеною інтригою, хитромудрими витівками, душею кото -яких зазвичай був слуга-раб.
Комедії Плавта прожили більшу історичне життя, хоча в се -ня століття Плавт був грунтовно забутий: богослови вважали, що в йогоп'єсах багато безнравственного.Зато в епоху Відродження Плавт сно -ва воскрес для європейського театра.Его п'єси переводять, створюютьрізні переробки і подражанія.Мотіви комедій Плавта обрабат -вались численними драматургами: Аріосто, Арентіно, Шекспі -ром, Мольєра і іншими.

Теренцій (близько 185-159 до н.е.). Публій Теренций АФР, працював -ший, як і Плавт, в жанрі паліатив, належав вже до наступного по -коліна драматургов.Уроженец Карфагена, Теренцій ще хлопчиком бувпривезений до Рима, де став рабом римського сенатора.Заметів видають -ся здібності юнака, сенатор дав йому добру освіту, а потімвідпустив на волю.Теренцій перебував у дружніх відносинах збагатьма знаменитими людьми, які входили в коло освіченого пат -Ріція Сципіона Молодшого-прихильника грецької культури і гречес -кого освіти.
Теренцій написав шість комедій, і всі вони сохранілісь.Сюжетицих комедій він, як правило, запозичує у Менандра, причому созна -тельно підкреслює їх грецька колоріт.Конфлікти в комедіях Те -Ренцо носять сімейний характер, і основною метою драматурга є при -ляется гуманізація моралі.
У Теренція звичайно немає такої динаміки в розвитку подій, як у
Плавта; він відмовляється також від театральних засобів і прийомівателлани, якими охоче користувався його попередник,-від БУФ -фонади, грубих і соковитих жартів, безпосереднього звернення до зрите -лям в ході дії і т.д.Зато Теренцій прагне дати більш уг -лубленную психологічну характеристику своїх персонажів, ство -вая цікаві, життєві образи.
Одна з найбільш відомих комедій "Брати" (160 до н.е.)-ста -вит питання про виховання молодежі.В комедії перемагають нові поглядом -ди, представники яких вважають, що треба перейти надвитівок молодих людей, виховувати їх не наказами і покарання -ми, а добрими порадами.
Комедії Теренція знайомили римських глядачів зі світом більш складністьних, ніж у героїв Плавта, душевних переживань (хоча й обмежений -них сімейними рамками). У цьому відношенні його твори ближче доїх загального першоджерела-Менандру.
Теренцій може бути названий попередником нової європейськоїдрами.Европейскій театр неодноразово звертався до його творчес -тву.Вліяніе його комедій "Форміон" і "Брати" відчувається в твор -честве Мольєра.
Новий інтерес до гуманістичним тенденціям драматурга виник у
XVIII ст., У період формування буржуазної "міщанської" драми.Дід -ро вважав Теренція своїм попередником, Лессінг в "Гамбурзькоїдраматургії "дав докладний аналіз" Братів ", вважаючи цю комедіюзразковою.

Римський театр імператорської епохи.
У I ст.до н.е. республіка в Римі пала.После вбивства Цезаря іперемоги над Антонієм у 31 р. до н.е. імператора у Римі став
Октавіан, що отримав згодом почесне прізвисько серпня ( "Свя -щенний "). серпень добре розумів суспільне значення театру івсіляко сприяв його развітію.Прежде за все, серпень хотів мож -народити на римській сцені трагедію грецького типу, бачачи саме вній засіб поліпшення і виховання звичаїв своїх граждан.Етіпрагнення серпня були підтримані одним з видатних римськихпоетів, Горацієм, і знайшли відображення в його "Науці поезії".
Проводячи політику серпня, Горацій виступає за ідейний, утримуючи -валий мистецтво, основою якого є мудрость.Поет, з од -ної боку, повинен бути високоосвіченою людиною, так як вінвиступає як вихователь і наставник граждан.С другий-його іс -кусство повинно бути емоційно, вишукано, тому йому потрібно шліфу -вати свої твори, перш ніж виставляти їх на суд публіки.
Проте всі зусилля серпня відродити на римській сцені серйознийжанр не увінчалися успехом.Хотя уявлення влаштовувалися годину -то, вони носили головним чином розважальний характер.Обществен -ва роль театру помітно снізілась.Такая тенденція особливо підсилю -лась при наступників Августа.
Зниження ідейної роль театру позначилося насамперед на його ре -пертуаре.После встановлення диктатури Октавіана трагедія прийшла вупадок.Еслі трагедії і ставилися за часів імперії, то тільки ввигляді окремих ефектних сцен, що давали змогу акторам поки -мовити своє мастерство.Еті актори (їх називали трагедії) надягаликостюми й маски, як для виступу в трагедії, однак їх рользводилася в основному до співу, так як акторські арії становилиголовну частину представленія.Ісполненіе арій із трагедій як са -мостоятельное подання збереглося в Римській імперії аждо останніх днів її існування.

Сенека (близько 4-65 н.е.). Від трагедії імператорської епохи до насне дійшло нічого, крім трагедій філософа Сенеки.
Луцій Анней Сенека був вихователем імператора Нерона, одне вре -мя займав при ньому вищі посади в державі, але потім бувзвинувачений у змові проти імператора і за наказом Нерона по -покінчив із собою, розкривши собі вени.
Трагедії Сенека почав писати в останні роки життя, коли відно -шеніе до нього Нерона змінилося і він змушений був більш обережновисловлювати свої вегляди на існуючі порядкі.Всего він напи -сал 9 трагедій, запозичуючи їх сюжети з грецької міфологіі.Посвоєю будовою трагедії Сенеки теж мало відрізняються від гречес -ких: партії хору чергуються у нього з партіями героїв, на сцені на -ходятся не більше трьох акторів одновременно.Но під впливом з -соціальне та політичних умов трагедії Сенеки отримали новунаправленность.Мрачная епоха Нерона, з її жорстокістю і погрозамикривавої розправи, як дамоклів меч що висіла над кожним, визнач -ла розробку тем.
Герої Сенеки-люди, наділені сильними, спопеляючим страсті -мі.Ізображеніе цих пристрастей, мимоволі приводять героя до гібе -Чи, зображення сильних афектів, жахливих вад, перебуваючи -ний, близьких до патології,-все це стає головним для поета.
Серед героїв Сенеки-жорстокосердий тирани, що зневажають всі зако -ни людяності, здатні на будь-які злочини заради задоволений -ня своєї страсті.Героіні, жінки з чоловічою душею, теж не оста -встановлюються ні перед чим заради задоволення своїх бажань.
Персонажі трагедій Сенеки однолінійні: драматург виділяє ка -кую-небудь одну рису в характері і доводить її до предела.В драмах
Сенеки постійно зустрічаються сцени страшної помсти, кривавих прес -тупленій.Очевідно, це було віддзеркаленням тодішнього життя з її Атмос -ферой жорстоких репресій.
До цих пір залишається спірним питання про сценічного життя траге -Дій Сенекі.Скорее за все вони призначені для читання, але не дляпостановки: трагедії позбавлені динаміки, деякі сцени технічнонеможливо виконати.
Творчість Сенеки справила величезний вплив на формування тра -гедіі нового времені.Іменно через нього гуманісти епохи Відроджено -ня почали своє знайомство з античною трагедіей.В XIV-XVII ст.драматурги всіх західноєвропейських країн вчилися у Сенеки ис -кусству трагічного-майстерному зображенню пристрасті, напруженостідіалогів, відточеності стіля.Шекспір і Бен Джонсон в Англії, Кор -нель, Расін та інші представники французького класицизму вивчаючи -Чи і використовували трагедії Сенеки у своїй творчій практиці.

Організація театральних вистав.
Вистави влаштовувалися в Римі під час різних дер -дарських праздніков.Пьеси йшли на святі патриціїв-Римських иг -рах, що проводилися у вересні на честь Юпітера, Юнони і Мінерви; насвяті плебеїв-плебейських іграх, що відбувалися в листопаді; на
Аполлонова іграх-у липні.
Постійного театрального будинку в Римі не було аж до сере -дині I ст. до н.е.; спорудження його противився консервативнийсенат.Для подання зазвичай на форумі споруджувався дерев'янийпоміст висотою в половину людського роста.На сценічну пло -щадки вела вузька драбинка в 4-5 сходинок, по якій актори подно -мались на сцену.В трагедії дія відбувалася перед дворцом.Вкомедіях декорації майже завжди зображували міську вулицю з ви -ходять на неї фасадами двох-трьох будинків, і дія розгортання -лось перед домом.Зрітелі сиділи на лавках перед сценой.Ноіноді сенат забороняв влаштовувати місця в цих тимчасових теат -рах: сидіти на уявленнях, на думку сенату, було ознакою з -неженності.Все побудоване для театральних ігор споруда брухту -лось відразу ж після їх закінчення.
Грали в постановках вже не аматори (як в ателланах), а АРТІС -ти-профессіонали.Іх називали акторами або гістріонамі.Рімскіе ак -тери походили з середовища вільновідпущеників або рабів і по срав -ненію з грецькими займали набагато більш низька громадська по -ложеніе.Актери об'єднувалися в трупи на чолі з господарем-антреп -ренером, який за домовленістю з владою організовував теат -рального уявлення, де сам зазвичай грав головні ролі.Все дружин -ські ролі виконувались чоловіками, жінок у трупи не брали.
Актори-професіонали, які виступали в трагедіях і комедіях в
III-II ст. до н.е., грали без масок.Маска з'явилася в цих жанрахдосить пізно-в 130 р. до н.е.. е.Поетому, на відміну від греків, рим -ляне могли стежити за мімікою актеров.Маскі використовувалися іраніше, але лише в особливих випадках-коли треба було, наприклад, обиг -рать мотив двійника в комедіі.В масках також грали актори-люби -ки, що належали до вищих верств суспільства.
Важливою подією в театральному житті Риму була поява першо -го постійного театру, побудованого з камня.Етот театр був соор -дружин у 55 р. до н.е. Гнеем Помпеєм Великим і вміщував до 40 тисяч че -ловек.В кінці I ст. до н.е. в Римі було побудовано ще дві кам'янийних театру: театр Бальбі і театр Марцелла.От останнього до цихзбереглися залишки зовнішньої стіни, розділеної на три поверхи, щовідповідає трьом внутрішнім ярусах.