EVANS-PRITCHARD E.E. Some collective expressions of obscenity in Aftica// Evans-Pritсhard EE The position of women in primitive societies and other essays in social anthropology. - L.: Faber, 1965. - P. 76-101.
I . Вступне зауваження.
Для тих, хто живе в примітивних суспільствах, немає нічого незвичайного в тому, що вони стикаються з "непристойністю" в мові та діях. Часто ця "непристойність" - не індивідуальна експресія, що проявляється під дією сильного стресу і засуджується як ознака поганого тону, а експресивне прояв групи людей, дозволяє і навіть наказує суспільством. Європейці часто приносять вибачення за те, що знайомлять нас з такими непристойними проявами, але в той же час приводять вичерпні і неупереджені опису; крім того, іноді вони навіть намагаються пояснити ці "непристойності", як, наприклад, Юнод, а також Сміт і Дейл .
Більшість європейців, однак, не володіючи здатністю побачити "непристойні прояви" у своєму власному суспільстві, чуйно реагують на "непристойні прояви" аборигенів, сил оскільки ті є для них дивними, і зараз висловлюють свій осуд. Підставою для засудження виявляється те, що такі "непристойності" ображають моральне почуття білої людини. Немає потреби говорити, що такі критики не роблять ніяких спроб пояснення. В результаті ці "непристойності" кваліфікуються як антисоціальні і в більшості випадків заборонені в законодавчому порядку. Про них говорять або що вони "вкрай безсоромні", або, що вони "занадто огидні, щоб далі існувати".
Мета статті полягає в тому, щоб зібрати воєдино деякі з найбільш повних документальних звітів про що зустрічаються в Африці "непристойних проявах, щоб ми могли вивчити наші дані про азанде не як ізольовані приклади, а в зіставленні з широким спектром аналогічних соціальних фактів.
II . Непристойні прояви у народностей баіла .
У народності баіла в Північній Родезії є події, під час яких пісні непристойного змісту не лише дозволяються, але і розцінюються як невід'ємна частина ритуалу, наприклад, ловля риби лвандо, спуск на воду нового каное, виплавка заліза, ініціація, похорон і < i> макубі . Такого роду пісні виконуються також під час танцю кашімбо (с. 191)
Під час сівби, виплавки металу, рибного лову і спуску на воду каное еротичні пісні супроводжують спільну економічну діяльність; в інших згаданих вище випадках вони пов'язані з релігійним церемоніалом.
Однак, хоча Сміт і Дейл представляють нам самі економічні події, з нагоди яких виконуються еротичні пісні, докладний опис останніх у їх звітах відсутній. Про сівбі нам повідомляється, що дружина, якій допомагають інші домочадці, "починає обробляти землю, звалюючи траву і сміття у великі купи, які у міру достатнього підсихання спалюються, у той час як її чоловік копає свій клаптик землі. Як тільки земля обробляється, її засівають "(с. 137). Посів, отже, являє собою спільну трудову діяльність членів сім'ї, і жінки можуть співати під час обробки землі та її засівання непристойні пісні.
Під час лову лвандо чоловіки залишають села і розбивають табір на березі річки. Величезна кошик, сплетений з соломи соломи, використовується як черпака. Ловці йдуть по річці, штовхаючи цю кошик перед собою і відловлюючи в неї рибу, яку потім з кошика вигрібають. Тут ми знову-таки маємо спільну діяльність, мабуть, що має широке поширення, але нам не повідомляється, яким чином пісні утворюють частину підприємства (I, с. 161-162, 168-169).
Виплавка металу у баіла - тривала і важлива трудова операція, оточена строгими табу. Необхідно нарубати дерев і виготовити деревне вугілля; необхідно викопати залізну руду; потрібно заготовити запас води, набрати глини і звести плавильні печі. До здійснення цих операцій залучаються, як видно, всі жителі села, які в цей час живуть далеко від дому в спеціально побудованих куренях. Що стосується еротичних пісень, то нам, на жаль, не дається жодної
інформації, за винятком хіба що того, що дані трудові операції супроводжуються ними.
"Коли наш інформатор каже, що лихослів'я не заборонено, він має на увазі ті пісні, які виконуються під час цих операцій і мають здебільшого непристойні характер" (I, с. 208). Автори наводять декілька прикладів таких пісень, зокрема " Шомпол ямвандаука ". Людина з оголеними доблестями, вони всі поділяють, стали вони як пружина, змушують його іспражніться ".] (I, с. 207-208).
Релігійні церемонії, з нагоди яких вирішуються аналогічні вольності, включають ініціаціонние церемонії, похорони і святкування на честь тих чи інших "божеств".
"Танці і пісні, що виконуються з нагоди деяких подій, особливо мванду і чісунгу, пов'язаних з ініціацією дівчаток, надзвичайно непристойно. Можливо, в них міститься якесь приховане значення - такий, який надається пісень, про які ми вже говорили, - але зовні мотивом є доведення пристрастей до найвищої напруги "У зв'язку з обрядом ініціації дівчаток нам також повідомляється:" Чісунгу (танець) триває по дві-три доби, вдень і вночі, і відкриває простір для розгнузданого непристойне "(II, с. 18-26). Тут же виконується і танець кашімбо.
Під час траурних обрядів еротичні пісні виконуються присутніми на них жінками. Сміт і Дейл наводять кілька прикладів, зокрема:
"Ma! Ma! Ma! Diakomena itonidiakwe!
Ndia mulolobozho
kudikwete kudilolobola ".
[ "Милий! Милий! Милий! Його величезний пеніс - ось це розмір! Ця
річ не має кінця і краю. Так нехай буде довгим її
розслаблення !"]
Далі ці автори кажуть: "Коли ми висловили своє здивування з приводу того, що жінки співають такі пісні, - бо співають їх саме жінки, - люди похилого віку привели прислів'я:" Ушільдільве таітва ку бушу "[ "Не обігнати зовнішнім виглядом учасника похорону"], - тобто учасник похорону, будь то чоловік або жінка, має право робити все, що заманеться. При звичайних обставин для жінок вважається табу допускати подібні речі у присутності чоловіків, але на похороні всі обмеження знімаються - люди ведуть себе так, як їм подобається. Ви можете позривати солому з покрівлі; можна повидергать злаки на полях; всі пристрасті вивільняються з кайданів, і не вирішуються жодні скарги на заподіяний збиток, борги або адюльтер "(II, с. 113) .
У баіла кожен "напівбог" і кожен дух предків, якому надається хоч якесь значення, має як мінімум один щорічне свято на свою честь. Такі урочистості називаються ікубі (у множині макубі ). Те, що відбувається під час цих святкувань, підсумовується зазначеними авторами наступним чином: "Все макубі до монотонності одноманітні. Завжди багато пива, і багато танців і пісень, чоловіки вражають списом непристойні пісні і загальне розпуста. Щорічний свято багато в чому можна порівняти з сатурналіями "(II, с. 191).
Перш ніж я наведу дані по займає нас проблеми, що стосуються народності батонга, я представляю стислий аналіз матеріалу про баіла:
1. непристойні пісні зазвичай не вирішуються суспільством.
2. Теми випадками, коли вони допускаються, є важливі релігійні церемонії.
3. Вони допускаються у зв'язку з особливо важкими і тривалими спільними економічними підприємствами.
III Прояви непристойності у батонга.
У народності батонга в Трансваалі ми виявляємо, що еротичні пісні і непристойну поведінку допускаються майже при тому ж наборі подій, що і баіла, хоча тут нерідко досить складно визначити ту чи іншу подію як економічну діяльність або ритуал, оскільки ці події іноді пов'язані з трудовою діяльністю, що здійснюється в безпосередньому поєднанні з церемонією.
По відношенню до Сунг , будиночка для обрізань, як нам повідомляється, всі, хто в ньому знаходиться, зобов'язані дотримуватися суворих сексуальні табу, а жителі сіл, опиняючись в його околицях, повинні не шуміти і не сваритися. "Дивно, але доводиться констатувати, що лихослів'я, не дивлячись на це, допускається і навіть рекомендується, і цей контраст ми часто зустрічаємо під час маргінальних періодів. Деякі з формул містять вирази, які за інших обставин є табу; коли жінки приносять до Сунг їжу, пастирям, які отримують її з їхніх рук, дозволяється виливати на їх адресу стільки непристойних речей, скільки їм захочеться. Самі матері мають право співати непристойні пісні, коли товчуть маїс для Сунг "(I, с. 80).
"За законом жінки, які є матерями хлопчиків, які проходять обрізання, повинні приносити багато каші, удвічі більше, ніж потрібно для хлопчиків. Варто комусь із них цього не зробити, і вона свого часу буде покарана. Вони ставлять горшки з їжею на деякій відстані, щоб не мати можливості побачити нгома, і кричать: 'Ха ТзОВ !' ( "Ми всі нетерпляче".] Це означає: "У нас болять голови від того, що довелося так довго йти, щоб доставити горщики". Провідники вибігають їм назустріч, сдобрівая мова численними жартами вельми двозначного характеру: "Знаємо ми, чого ви в нетерпіння ", тощо 'Чи не є це правилом нгома ?'" (I, с. 84).
Таємні формули посвятять часто надзвичайно непристойно. Якщо хтось хоче дізнатися у хлопчика, чи пройшов він обрізання, то каже йому: "Звір, який був відкритий ззаду". Якщо хлопчик вже пройшов ініціацію, він відповідає: "Крокодил, - а потім додає, - ніж, який обрізає". Він відповідає так, натякаючи на довгу таємну формулу, що припускає той спосіб, яким злягаються крокодили, а також приховано яке вказує на те, як хлопчики проникають у вагину незаймані, щоб торувати шлях для старших, які підуть за ними. Автор розцінює багато хто з цих формул як настільки непристойні, що їх неможливо привести.
Непристойні пісні і вирази в цих випадках пов'язані з обрядами обрізання, що мають велике значення, а також супроводжують важку працю по дроблення великої кількості маїсу, який необхідно відносити до будиночка для обрізань.
У північних кланах дівчинки, які досягли статевого дозрівання, проходять через період усамітнення. "Тоді починається період самоти, що триває місяць. Три або чотири дівчинки проходять ініціацію разом ... Щоранку їх відводять до озера, де вони по горло занурюються у воду. Інші присвячені дівчини чи жінки супроводжують їх, співаючи непристойні пісні і відганяючи палицями будь-якого чоловіка , що трапляється їм на шляху, бо жодному чоловіку не дозволяється бачити дівчинку протягом усього цього періоду. Якщо неподалік від групи виявляється чоловік, жінки запитують у нього секретні формули школи обрізання, але не довгі, а короткі, ймовірно, ті, які містять непристойні слова ... Коли кортеж жінок, що супроводжує посвятять, повертається додому, дівчат замикають у хижі. Їх дратують, щипають і дряпають прийомні матері або інші жінки, вони повинні слухати непристойні пісні, що виконуються спеціально для них "(I, с. 177) .
Коли хтось помирає, два-три місяці по тому батонга влаштовують церемонію, на якій присутня вся родина покійного і піддається руйнації траурна хижа. Частиною ритуалу є вбивство козла та кількох курей. "Потім, поки батукула і люди похилого віку займалися жертовними тваринами, обробляючи їх і виймаючи назовні псані (напівпереварену траву), інші учасники траурного обряду почали співати і танцювати. Спочатку жінка старшого віку, з вельми недвозначною комплекцією і мефістофелевскім виразом обличчя , дуже висока, з разюче непристойною посмішкою, вийшла в центр кола, широко розвела руки і сума (почала співати). По ходу співу вона своїми стегнами виконувала дивні наслідувальні руху. Ці наслідувальні руху набували все більш і більш хтивий характер, поки остаточно не перейшли в танець живота, настільки аморальний, що присутні чоловіки опускали очі, наче боялися, що вона скине всі свої одягу. Слова її пісні також були вельми сумнівного характеру. Вона описувала жінку-зрадницю, що ходять ночами від однієї хатини до іншої і стукати в стіни в пошуках коханців ... Це і справді здається абсолютно аморальним. Давайте, однак, згадаємо, що, на думку батонга, ці пісні, у повсякденному житті є табу, у дні жалоби вважаються особливо доречними. "Смерть чоловіка розкріпачили цих жінок" , - сказав Мбоза . На них більше не лежать ніякі обмеження. Вони сповнені гіркоти, коли виконують ці непотрібне танці. Причини, можливо, лежать глибше, оскільки не тільки вдови співають ці пісні. Все-таки ми знаходимося в маргінальному періоді, періоді трауру, а ці фази життя відзначені у банту химерними контрастами: забороною сексуальних зносин і безсоромним виливаною непристойних слів і жестів ".
У всіх африканських народів будівництво нового будинку є, ймовірно, найбільш серйозною економічним завданням; крім того, воно нерідко супроводжується релігійної церемонією. У північних кланів народності батонга існує особливий період переходу з одного села в іншу, що займає близько місяця, протягом якого повинні дотримуватися найбільш стомлюючі табу.
"Коли всі стіни готові, всі чоловіки спільно перетягують даху з старого села в нову. Кожну дах, скинувши з неї попередньо стару солому, вони водружають собі на плечі і потім залишають село, але не через головний вхід, а через одні з задніх воріт, які для цього заздалегідь були розширені. Через ліс була прокладена широка стежка. Вони йдуть по ній, пересуваючись якомога швидше, і співають непристойні пісні, припасені для особливих випадків. У них вони піддають образам супроводжуючих їх жінок, які несуть корзини, ступки і маточки. "Село розбирається на шматочки, так велить звичай. Тепер образи, які є табу, дозволені "(Мбоза). Це загравання з мораллю в промовах дозволяється лише в день перенесення дахів в нову село. Через кілька днів жінки беруть реванш, коли настилають підлоги в хатинах: тоді вони співають свої пісні, що ображають чоловіків. Але все це робиться в жарт. Це великий день пересмешнічества для " тинаму ", які дражнять один одного стільки, скільки заманеться. У ці дні людина позбавлена поваги навіть до великого муконвана! " (1, с. 321). "У батонга ці пісні не вирішуються, поки перенесена тільки одна хижа" (I, с. 314).
Хоча церемоніальні дії починаються з будівництва ново села і включають в себе саме це будівництво, дана діяльність є скоріше економічній, ніж церемоніальною. В обох випадках, а саме при неприємною і виснажливої роботи з транспортування важких дахів і настилу підлог, передбачаються спільні дії, що супроводжуються непристойними піснями.
Під час тривалої посухи у батонга здійснюється жертвоприношення. «Тоді жінки збираються. Вони повинні скинути весь свій одяг обмотавши лише злегка травою свої талії, після чого, рухаючись особливим підстрибуюче кроком, вони співають пісню: " Мпфула нана !" [ "Дощ, балки!"]. Вони проходять по всіх місцях в горах, де були поховані передчасно народилися немовлята, забирають все, що знаходять у розбитих горщиках, і збирають весь цей нечистий матеріал в секретному місці, щоб діти не могли бачити нічого з того, що вони роблять. Ці могилки зрошуються водою з метою "погасити їх" ( timula ). Увечері того ж дня жінки вирушають ховати всі ці нечистоти; це робиться в брудній твані неподалік від річки. Жоден чоловік не наблизиться до них під час цих операцій. Жінкам надається право обсипати побоями необережного чоловіка, зустрівся їм на шляху, і запитати у нього непристойні формули обрізання. Чоловік повинен підібрати у відповідь самі непристойні слова, які йому вдасться знайти, бо в цей день всі мовні табу знімаються. Навіть нагота більше не є табу, оскільки, як каже Віге, "такий вже закон села!". Кожен висловлює згоду з цим усуненням зазвичайих законів! "(II, с. 318).
Отже, ми бачимо, що церемонії викликання дощу супроводжують непристойність в словах і оголення тіла. Все це суворо заборонено в повсякденному житті.
Остання церемонія батонга, яку ми опишемо, - це церемонія Нуну . Нуну - комаха, сільськогосподарський шкідник, катастрофічно вигублюють посіви зернових і ізні суспільства. У той же час розглянутий елемент культури може виявлятися у безлічі інших контекстів і може бути пов'язаний з багатьма іншими елементами культури, так що значення кожної такої зв'язку може бути зрозуміле лише шляхом аналізу відповідних специфічних контекстів. Отже, будь-який елемент культури, зокрема, той, який розглядається в даній статті, може мати нескінченне число соціальних функцій, але всі вони об'єднані однією загальною функціональною характеристикою.
Перш ніж перейти до наших власним поясненням, ми розглянемо пояснення, запропоновані авторами двох робіт, з яких ми запозичили більшу частину матеріалу для нашого нарису.
Ми хочемо пояснити, яким чином деякі дії, що зазвичай є табу, стають за певних події запропонованими способами колективного самовираження.
VIII . Соціальна функція запропонованих і колективних проявів непристойності.
Як можна пояснити ці визначені прояви непристойності? Сміт і Дейл побудували свої пояснення на основі кілька містичного огляду так званого динамізму баіла, під яким вони мають на увазі всі магічні і релігійні ідеї, виявлені ними у цього народу. Вони кажуть нам, що такі пісні використовуються і повинні використовуватися, коли для людей стають безпосередньо очевидні динамічні сили. Вони роблять такий висновок: "У нормальних обставин анормальну є табу, але в анормальних обставин для відновлення нормального стану справ робляться Анормальні речі" (II, с. 84).
Це пояснення, як і взагалі концепція динамізму, здається трохи містичним, і важко зрозуміти зроблені ними висновки. В усякому разі, спуск на воду каное, посівні роботи та рибна ловля, хоч і є сезонними подіями, але навряд чи повинні вважатися анормальних. Теорія, відстоюємо Юнодом, а також, очевидно, Ліндбломом, почерпнута з роботи ван Геннепа "Les rites de passage" ( «Обряди переходу»). Відповідно до цієї теорії, такі непристойні пісні можуть бути пояснені тим фактом, що вони мають місце в "маргінальні" періоди, що охоплюють проміжки між обрядами "поділу" і обрядами "з'єднання". Так, наприклад, під час будівництва села у батонга має місце "маргінальний" період, тривалістю в один місяць або більше, протягом якого звичайні закони скасовуються, а багато особливі табу посилюються. Запропоновані непристойні дії та пісні виконуються для того, щоб підкреслити тимчасову скасування звичайних законів у "маргінальні періоди" обрядів переходу. Звідси зрозуміло, чому ми виявляємо аналогічні прояви непристойності в інших подібних випадках, таких, як rites de passage ініціації та похорону.
Заперечення проти такого загального пояснення очевидні: воно може пояснити тільки частина тих фактів, які зібрані у цій статті. Церемонія викликання дощу і церемонія Нуну, описані самим Юнодом, - це не обряди переходу або, принаймні, н
