Люіс Керролл (1832 - 1898)

Аліса в Країні Чудес

Англійський письменник, професор математики Оксфордського університету.
Чарльз Людвідж Доджсон (таке справжнє ім'я Керролла) народився вневеликому селі Дерсбері в гравстве Чешир. Він був старшим синомскромного парафіяльного священика Чарлза Доджсон і Френсіс Джейн Лютвідж.
При хрещенні, як нерідко бувало в ті дні йому дали два імені: перше, Чарлз
- На честь батька, другий, Лютвідж - на честь матері. Він ріс у великій сім'ї: унього було семеро сестер і трьох братів. Діти отримали домашнє виховання;навчав їх законом Божим, мов і основ природничих наук, "біографії" і
"Хронології" батько. Чарлз Доджсон був людиною непересічною: глибокарелігійність і університетська освіченість поєднувалися в ньому з тієїсхильністю до ексцентричного, яка нерідко відрізняла в Англії духовнихосіб.

Батько не тільки не придушував в дітях прагнення до всіляких ігор івеселим витівок, але і всіляко їм сприяв. Винахідником всіх їхнезмінно був Чарлз.

За допомогою сільського теслі Чарлз змайстрував театр маріонеток; вінписав для нього п'єси, які сам і розігрував. Нерідко, переодягнувшисьфакірів, він показував схвильованій аудиторії дивовижні фокуси. Длясвоїх молодших братів і сестер він видавав рукописні журнали, в яких всі
"Романи", забавні замітки з "природної історії", вірші та "хроніки" --складав сам. Він не тільки переписував їх дрібним почерком, а йілюстрував їх власними малюнками, оформляв та оправляв.

Вже в цих ранніх опусах явно відчувається схильність юного автора допародії та бурлеск. Гумористичному переосмислення і переінакшуваннямпіддаються відомі рядки класиків - Шекспіра, Мільтона, Грея,
Маколея, Колріджа, Скотта, Кітса, Діккенса, Теннісона та ін У цих "першихнапівсерйозно спробах наближення до літератури і мистецтва "юний авторвиявляє широку начитаність і безсумнівну обдарованість.

Коли Чарлзу виповнилося дванадцять років, його віддали до школи - зпочаток річмондські, а потім в знаменитий Регбі. Це було привілейованенавчальний заклад закритого типу, яке викликало у Керролла самурішучу неприязнь. "Не можу сказати, щоб шкільні роки залишили умені приємні спогади, - писав він багато років по тому. - Ні за які благане погодився б я знову пережити ці три роки ".

Керролл Навчання давалося легко. Особливий інтерес він виявив доматематики та класичних мов.

Подальше життя Керролла пов'язана з Оксфордом. Він закінчив коледж
Христової церкви (Крайст Черч Коледж), один з найстаріших в Оксфорді, звідзнакою по двох факультетах: математики та класичних мов - випадокрідкісний навіть на ті часи. У 1855р. йому запропонували професорський поств його коледжі, традиційним умовою якого в ті роки було прийняттядуховного сану і обітницю безшлюбності. Останнє обмеження не хвилюваломолодого математика, бо він ніколи не відчував потягу до матрімоніі; однакякийсь час відкладав прийняття сану, бо побоювався, що йому через цедоведеться відмовитися від пристрасно улюблених занять - фотографії та відвідуваннятеатру, які могли визнати занадто легковажними для духовної особи. У
1861р. він прийняв сан диякона, що було лише першим проміжним кроком.
Однак зміни університетського статусу позбавили його необхідностіподальших кроків у цьому напрямку.

Доктор Доджсон присвятив себе математики. Його перу належатьсолідні праці по математиці, але "особливої віртуозності він досяг ускладанні та вирішенні складних логічних завдань, здатних поставити у глухий кутне тільки недосвідченого людини, але і сучасну ЕОМ ".

Доктор Доджсон вів самотній і строго упорядкований спосіб життя:лекції, математичні заняття, що перериваються скромним ленчем, знову заняття,далекі прогулянки (уже в похилому віці по 17-18 миль на день), ввечеріобід за "високим" викладацьким столом в коледжі і знову заняття. Всюжиття він страждав від заїкання і боязкості; знайомств уникав; лекції читаврівним механічним голосом. В університеті він мав славу педантом, бувексцентриком і диваком.

Доктор Доджсон писав багато листів. На відміну від своїхсучасників, які не побажали дотримуватися славної епістолярної традиції XVII-
XVIII ст., Він не тільки писав листи, але і завів спеціальний журнал, вякому відзначав всі надіслані і отримані їм листи, розробивши складнусистеми прямих і зворотних посилань. За тридцять сім років Керролл відправив 98
721 лист.

Керролл страждав безсонням. Вночі, лежачи без сну в ліжку, вінвигадував, щоб відволіктися від сумних думок, "Північний завдання" --алгебраїчні і геометричні головоломки - і вирішував їх у темряві. Пізніше
Керролл опублікував ці головоломки під назвою "Північний завдання,придумані безсонними ночами ", змінивши в другому виданні" безсонні ночі "на "безсонні годинник".

Керролл пристрасно любив театр. Читаючи його щоденник, до якого він заносивнайдрібніші події дня, бачите, яке місце займали в його житті не тількивисока трагедія, Шекспір, елізаветінци, а й комічні бурлеск,музичні комедії та пантоміма. Пізніше, коли, будучи вже відомимавтором, він особисто спостерігав за постановкою своїх казок на сцені, він проявивтонке розуміння театру і законів сцени.

У ранній юності Доджсон мріяв стати художником. Він багато малював --олівцем або вугіллям, ілюструючи власні юнацькі досліди. Він навітьпослав серію своїх малюнків в "Гумористичне додаток до" Таймс ".
Редакція їх відкинула. Тоді Доджсон звернувся до фотографії і досяг тутдивовижних висот. На думку фахівців, Керролл був одним з кращихфотографів XIX ст.

Проте найбільше доктор Доджсон любив дітей. Чужа дорослих,відчуваю себе з ними важко і скуто, болісно заїкаючись, часом небудучи в змозі вимовити ні слова, він ставав надзвичайно веселим іцікавим співрозмовником, варто було йому здатися в суспільстві дітей. "Нерозумію, як можна не любити дітей, - писав він в одному зі своїх листів, --вони становлять три чверті мого життя ". Він здійснював з ними довгіпрогулянки, водив їх у театр, запрошував у гості, розважав спеціальнопридуманими для них розповідями, які супроводжувалися швидкимивиразними замальовками по ходу розповіді. Спілкування з дітьми, гранезмінно служили поштовхом до творчого імпульсу для Керрола. Його кращітвори - обидві казки про Алісу, вірші - виникли якімпровізація, хоча згодом і допрацьовувалися досить значно.

Доджсон лише раз виїжджав за межі Англії. Влітку 1867р. разом зсвоїм другом ректором Ліддоном він відправився до Росії - вельми незвичайне поті часи подорож. Відвідавши дорогою Кале, Брюссель, Потсдам,
Данциг, Кенігсберг, він провів у Росії місяць з 26 липня по 26 серпня - іповернувся до Англії через Вільно, Варшаву, Емс, Париж. У Росії Доджсонпобував в Петербурзі і його околицях, Москві, Сергієвому Посаді і з'їздивна ярмарку в Нижній Новгород. Свої враження він коротко записав у "Російськомущоденнику ".

Москва з її" конічними вежами ", які виступають одне з одного,
"На зразок розкритого телескопа", з "великими позолоченими банямицерков, де немов у дзеркалі відбивається перевернутий місто ", Воробйовигори, звідки, як згадує Керролл, дивився вперше на місто Наполеон,церемонія вінчання, настільки не схожа на англійську обряд, "дивнийефект "церковного співу - все вражає його уяву не менше ніж
"Місто гігантів" Петербург.

Вірним своїм уподобанням, він відвідує Малий театр і театр в Нижньому
Новгороді, захоплюється "першокласної грою акторів".

Більше Керролл не виїжджав за межі Англії. Зрідка він бував у
Лондоні, де продовжував також уважно стежити за театральнимипостановками; канікули проводив звичайно в Гілфорді, де жили його сестри. Тамвін і помер 14 січня 1898р. На гілфордском цвинтарі над його могилою стоїтьпростий білий хрест. На батьківщині Керролла, в сільській церкві Дерсбері,є вітраж, де поруч з задуманим Дадо варто Аліса, а навколо тісняться
Білий Кролик, Болванщик, Березневий Заєць, Чеширский Кот та ін

Перше видання книги "Аліса в Країні чудес" вийшло у світ 27 червня
1865р. , А в грудні 1871р. читачі зустрілися і з другою частиною книги -
"Крізь дзеркало і що там побачила Аліса, або Аліса в Зазекалье".

Перша книга про Аліса далася Керролл не відразу. Існує по меншіймірою три варіант. Про перших двох відомо небагато. 1 липня 1862г. під часчовнової прогулянки по невеликої річечки, яка впадає до Темзи неподалік від
Оксфорда, Керролл почав розповідати дівчаткам Лідделл, дочкам свогоколеги ректора коледжу Крайст Черч, казку про пригоди Аліси,названої так за ім'ям його улюблениці, десятирічної Аліси Лідделл. Казкадівчаткам сподобалася, і під час подальших прогулянок і зустрічей вони не развимагали продовження. Із щоденника Керролл відомо, що він розповідавсвою "нескінченну казку", а часом, коли під рукою опинявся олівець, томалював по ходу розповіді своїх героїв в дивних ситуаціях, що випали на їхчастку. Пізніше Аліса попросила Керролла записати для неї казку: "Нехай в нійбуде більше всяких дурниць ". Вже в початковому імпровізованомуваріанті "дурості" (або нонсенси, як ми їх тепер називаємо навіть зарусски) були присутні на ряду з більш традиційними "пригодами".

Лише в 1863р. Керролл закінчив перший рукописний варіант казки,яку назвав "Пригоди Аліси під землею". Однак цей варіант не буввідданий Алісі Лідделл; в 1864г. Керролл взявся за другий, більш докладний.
Своїм дрібним каліграфічним почерком він переписав його від руки і забезпечивтридцятьма сім'ю малюнками в тексті, а перший варіант знищив. 26 січня
1864г. він подарував Алісі цю рукописну зошит, наклеївши на останнійсторінці фотографію семирічної Аліси (вік героїні казки).

Нарешті, в 1865г. з'явився остаточний варіант, відомий всім як
"Дефінітивного текст". Здавалося, цим все і повинно було обмежитися, алецього не сталося. У 1890р., В розпал першої хвилі популярності казки,
Керролл видає варіант "для дітей". Мабуть, у спорах, що вже більшестоліття ведуться навколо книги Керролла, всі дослідники єдині лише водному: книга має подвійний "адреса": вона розрахована на два рівні сприйняття
- Дитячий і дорослий.

За що мені сподобалася ця казка?

За радість, якою наповнена ця історія. Це дійсно самасправжня смішна казка. Героїня її, дівчинка Аліса, - смішна дівчинка.
Казкові герої, з якими вона зустрічається, - смішні герої. І кажуть вонисмішно, і ведуть себе смішно, і навіть сердяться смішно.

Ще за що?

За печаль, якої наповнена ця історія. Це дійсно самасправжня сумна казка. Та й як їй не бути сумною, якщо розповідавїї чоловік, так виразно відчувається, як летить Час. Не в приклад Капелюшника, проякому ви ще дізнаєтесь і який був зі Часом на рівних, Керролл занадтодобре розумів, що пройдуть роки і дівчинка Аліса навряд чи згадає про своєподорож до Країни Чудес. Але він помилявся. Вона не забула цієї казки, якне забули її всі ті дорослі, які прочитали "Алісу в Країні Чудес"дітьми.

За те, що це дійсно справжня страшна казка. Правда,на сторінках її не зустрінеться ні вогнедишних драконів, ні злих чаклунів, ніпідступних чарівниць. Замість них перед Алісою (і перед Вами) постанутьбайдужий і боягузливий Білий Кролик, байдужа і грізна Королева Бубен,байдужий і складний Березневий Заєць і безліч іншихперсонажів, яким все на світі найвищою мірою байдуже, крім нихсамих.

Втім, саму страшну казку варто читати заради того, щоб пройти їїнаскрізь від початку до кінця, і, дійсно, у цієї казки хороший кінець.

Люіс Керролл не поласився справжньої Алісу, як, буває, леститьхудожник малюючи портрет і зображуючи особа оригіналу трохи красивішим, а поглядтрохи благороднішим, ніж є насправді. І в казці Аліса така ж, якоюбула в житті: розумна, славна, смілива, добра і смішна. А головне, нетільки розумна, а й добра, не тільки добра, але й розумна. Як багато можутьзробити розум і доброта, коли вони разом!

Казки Керролла при деяких зовнішніх рисах схожості згумористичної народною казкою, насправді коштують від неї дуже далеко.
Це пояснюється перш за все принциповою відмінністю характеру самої схеми.

Увага Керролла до народної творчості не обмежується тількиказкою. Він звертається до пісенної народної творчості, також піддаючийого переосмислення.

Крім казкового та пісенної творчості, музу Керролл мав ще одинпотужний пласт національної самосвідомості. У казках Керролла оживалистаровинні образи, відбиті в прислів'ях і приказках. Особливу роль уконтексті казки Керролла грають патентовані божевільні і диваки. Вонипов'язані з "тієї могутньої і зухвалої" фольклорною традицією, якастановить одну з найяскравіших рис національної специфіки англійськоїсамосвідомості.

У казках Керролла проявилося його чудове знання театру. Цепозначається насамперед у блискучому побудові діалогів. У Керролла діалог
- Це завжди поєдинок (і не тільки словесний), завжди протиборство, вякому і проявляють себе характери. Не менш виразні і театралізованіі роздуми самої Аліси, незмінно оформляються як монологи.

Особливу роль у тексті виконують і малюнки. Вони заповнюють видовищнийаспект, нестача якого через відсутність описів інакше неминуче бвідчувався в тексті. Казка Керролла з самого початку прямо орієнтована наних. Вони не тільки ілюструють текст, вони його заповнюють і прояснюють.
Малюнки - органічна частина казок Керрола.

Іншим потужним пластом в казках Керролла є пласт діалогове -літературний, що складається з пародій, запозичень, обробок, алюзій.
Керролл наче веде ні на хвилину не припиняється діалог з невидимимспіврозмовниками.

Нарешті, ще одним важливим рівнем казки Керролла є рівеньнауковий. Звичайно, було б спрощенням представляти його у вигляді єдиногопласта, він розпорошений по всьому тексту, залягає на різній глибині. У казках
Керролл втілився не тільки художній, але і науковий тип мислення. Осьчому логіки, математики, фізики, філософи, психологи знаходять в "Алісі"матеріал для наукових роздумів та інтерпретацій.

Нарешті, є ще один аспект розгляду жанру літературної казки
Керролла. Його запропонував англійський логік Елізабет Сьюелл. Вонарозглядає нонсенс Керролла як певну логічну систему, організовануза принципами гри.

Нонсенс, на думку Сьюелл, є якась інтелектуальна діяльність (або система), що вимагає для своєї побудови, щонайменше, одногогравця, а також - якоїсь кількості предметів (або одного предмета), зяким він міг би грати. Такий "серії предметів" в нонсенс стаютьслова, що представляють собою здебільшого назви предметів і чисел.
"Гра в нонсенс" полягає у відборі і організації матеріалу в збори якихосьдискретних "фішок", з яких створюється ряд абстрактних, деталізованихсистем. У "грі в нонсенс", на думку Сьюелл, людський розумздійснює дві однаково притаманні йому тенденцію - тенденцію доразупорядочіванію і тенденцію до впорядкування дійсності. Упротиборстві двох взаємно виключають одне одного тенденцій і складається
"Гра в нонсенс". Чи не тому "Аліса" виявляється "самої невичерпноїказкою у світі "?