Французькі запозичення в творах англійських письменників XIX-XX століть

Російська література

САМАРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

тольяттінській філія

Курсова робота

ФРАНЦУЗЬКІ Запозичення в ТВОРИ

АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ XIX-XX СТОЛІТЬ.

Виконала студентка 5 курсу ф-та ин. мов групи А-501 (б)

КАРПОВА Т.С.

Тольятті 2000.

Зміст.
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
Глава 1. Процес запозичення французької лексики англійською мовою
... ... ... ... ... ... ... ... 6
1. Проникнення французької лексики в англійську мову в період

Нормандського завоювання і після нього ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .. 6
2. Типи французьких запозичень в англійській мові ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .9
Глава 2. Запозичення у творах англійських письменників XIX-XXстоліть. ... ... ... ... ... ... 14
2.1. Запозичення у творах У. М. Теккерея ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 14
2.2. Запозичення у творах Р. Олдінгтона і О. Хакслі
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 19
2.3. Кількісне співвідношення запозичених слів у творах У. М.
Теккерея, О. Хакслі і Р. Олдінгтона ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 24
Бібліографія. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 25

Введення. < p> Всебічний аналіз сучасного стану лексичної системи мовинеможливий без знання історії його розвитку та послідовного вивчення йогорізних історичних зрізів. Єдність синхронічний і діахронічнопідходів тут абсолютно необхідно.

Будучи неот'емленной частиною системи англійської мови, лексикарозвивається і збагачується, разом з цією системою, знаходячись у вельмискладних і багатосторонніх відносинах з нею.

Якщо розглядати словниковий склад англійської мови, то всі вхіднідо неї слова слід вважати англійськими, за винятком таких слів,які своєю формою видають своє іноземне походження. Наприклад:padishah - падишах (з перської); khaliff - каліф (з арабської) та ін

Але таких слів в англійській мові порівняно мало. Переважна жмаса слів сприймається в сучасній мові як англійські слова, якеб не було їх дійсне походження. Насправді ж споконвікуанглійськими є слова, відомі з давньоанглійського періоду. Вонистановлять менше половини англійської лексики. Інша частина словниковогомови-слова іншомовного походження, що прийшли з латинської,грецької, французької, скандинавських та інших мов.

У процесі свого розвитку англійська мова стикався з багатьмамовами, з яких запозичив різноманітні слова. Вони неоднакові покількості і за питомою вагою в словниковому складі англійської мови.

Cлово іншомовного походження називаються запозиченнями.

Запозичення лексичних елементів з однієї мови в іншу - явищедуже давнє і відомо вже мов стародавнього світу.

Серед численних проблем, пов'язаних з процесом історичногорозвитку англійської мови одне з важливих місць посідає проблемазапозичень. Соціально-історичні умови розвитку європейськогосуспільства склалися так, що до XX століття з усіх мов саме французькиймова дав найбільшу кількість запозичень решті європейських мов.
Особливості впливу процесу запозичення з французької мови піддався впроцесі свого історичного розвитку англійська мова. Історія англійськоїмови може бути підрозділена на 3 періоду.

давньоанглійська починається з моменту поселення німецьких племен натериторії Британських островів, і датується V-м століттям н.е., або ж звиникнення пісьменнності в VII-му столітті н.е. Таким чином,староанглійський період датується з V-го по XI століття.

Середньоанглійський період починається з нормандських завоювань (1066г) ітриває аж до кінця 15 століття (до початку друкарства в 1475 р.)

І нарешті сучасний англійський період починається з 1500 р. ітриває аж до наших днів. Найбільш чітко вплив запозиченьпроявилися в Середньоанглійська період. Проте, в усі наступні періодиіснування англійської мови в ньому є в наявності і активно функціонуютьфранцузькі запозичення.

Наприкінці XIX-початку XX століття в силу ряду історичних причин сталосяпосилення впливу Англії на суспільно-політичне та культурне життякраїн Європи в цілому, і Франції зокрема. У цей період спостерігаєтьсярізкий спад проникнення французьких запозичень у порівнянні зпопередніми періодами розвитку системи англійської мови, так як світаноканглійської нації супроводжувався формуванням національного англійськоїмови. Саме тому французькі запозичення, що функціонують ванглійською мовою в даний період, становлять інтерес для вивчення.

Проблемою вивчення французьких запозичень займалися В. Д. Аракін,
Б.А. Ільіш, А. І. Смирницький та ін автори.

Об'єктом дослідження виступає процес запозичення французькоїлексики англійською мовою, тоді як предмет дослідження - французькізапозичення в англійській мові.

Метою даної курсової роботи є виявлення французькихзапозичень у творах англійської літератури XIX-XX століть.

Для досягнення мети нам необхідно вирішити такі завдання:
- Дослідити процес запозичення французької лексики англійською мовою;
- Вивчити типи запозичень;

В якості методів дослідження можна виділити наступні:
- аналіз літератури;
- використання даних словників.

Практична значимість роботи: матеріал даної курсової роботи можнавикористовувати у ВНЗ, на уроках з домашнього читання, для аналізутворів і виявлення французьких замствованій.

Структура курсової роботи:

Дана дипломна робота складається з вступу, 2 розділів, висновку ібібліографії. У вступі розкривається актуальність теми, містяться цілі,завдання, методи, що використовуються при написанні даної курсової роботи. У першучолі нами розглядаються наступні аспекти (як відбувався процесзапозичення французької лексики англійською мовою, типи запозичення. Піддругому розділі нами було проведено дослідження деяких творів
У. Теккерея, Р. Олдінгтона і О. Хакслі, де використовувалися французькізапозичення. У висновку було зроблено висновки з проведеногодослідженню. Бібліографія містить перелік першоджерел, використовуванихпри дослідженні й написанні нашої курсової роботи.

Глава 1. Процес запозичення французької лексики англійською мовою.

1. Нормандське завоювання. Проникнення французької лексики в англійську мову.

Проникнення французьких слів в англійську мову почалося не відразуслідом за нормандського завоювання, а лише в XII столітті. Особливої сили вонодосягло в XIII-XV століттях. Нормандське завоювання справило глибокий впливна словниковий склад англійської мови. Протягом своєї тривалої боротьби зфранцузькою мовою, що тривала майже два з половиною століття,англійська мова значно поповнився за рахунок переможеного французькогомови. Це поповнення відбувалося повільно. Поповнення словникового складумови відбувалося не тільки внаслідок проникнення слів з переможеногомови, звичайного у випадках асиміляції однієї мови іншим, але також івнаслідок того, що з приходом нормандці в Англії з'явилися нові рисижиття, нові види діяльності, невідомі древнім англійцям.

Вторгнення норманів поставило французьку мову на рівеньдержавної, мови пануючої меншості. Всі офіційнідокументи писалися французькою мовою, на ньому ж велося викладання вшколах, і здавалося, що він стане загальновизнаним мовою країни. Але впертіанглосакси не хотіли вчити французьку мову, і переважна більшістьжителів продовжували говорити на староанглійській мовою. Англійська мова небув обмежений у розвитку писемністю, тому він змінювався і спрощувавсядуже швидко протягом століть завоювання Англії норманнами.

Склалася така ситуація: щоб нижчим верствам населення зрозумітизнати, доводилося вчити французькі слів, а знати навпаки, доводилосявикористовувати у своїй промові англійські слова, щоб спілкуватися з простимилюдьми. У цих умовах значні верстви англійського населення сталидвомовними. Це двомовність і стало основною причиною проникненнявеликої кількості французьких слів в англійську мову.

І тому, він ввібрав в себе величезну кількість французьких слів,які в основному вважалися більш чемними та делікатними варіантамипростонародних англосаксонських аналогів. Тому тепер єанглосаксонські swine, sheep і belly і французькі pork, mutton і stomach.

Отже, в результаті запозичення в англійській мові створювалися парисинонімів, між якими потім відбувалася боротьба. Вихід цієї боротьби бувнеоднаковий в різних випадках. Можна намітити три основні способизапозичення:
1. Боротьба між англійським і французьким словом закінчується на користь останнього, англійське слово зникає з мови.
У тій боротьбі, яку вели між собою запозичені і корінні слова вмовою, французьке слово часто абсолютно витісняло слово англійськоїпоходження. Наприклад, давньоанглійській слово here-армія було зовсімвитіснене словом army; давньоанглійській earm-бідний - французьким poor ....

Деякі слова французького походження витіснили з англійськоїнавіть найбільш вживані слова. Так, наприклад, французьке слово riviіre
«Ріка» витіснило слово? A; французьке слово montagne «гора» - слово beorz.
В окремих випадках такого витіснення могли сприяти особливі умови;наприклад, давньоанглійській назва річки? a набуло в Середньоанглійськазвуковий образ і; слово, яке складалося з одного звуку, очевидно, слабочинила опір проникненню набагато більш міцного в звуковому відношенніфранцузького слова.
2. Переможцем стає англійське слово. Французьке слово,проіснувавши в англійському протягом деякого часу, витісняється знього.

Так, наприклад, слово amity «дружба» була витіснена англійською friendship, проіснувавши в англійській мові якийсь час.
3. У мові зберігаються обидва слова, але при цьому відбувається більш-меншвиразна диференціація їх значень, іноді чисто семантичного, інодішвидше стилістичного характеру.

Іноді вторглися французьке слово витісняє свій споконвіку англійськасинонім в іншу сферу значення. Так, наприклад, давньоанглійській словоhжrfest, що позначало «осінь», була витіснена в цьому значеннііменником autumn з французького autumne, але збереглося в англійськомумові у вигляді harvest в значенні «урожай».

Мова зберіг пам'ять про ті часи, коли селяни називали своїхтварин по-англійськи, а м'ясники в місті називали м'ясо цих тварин за -французьки. Наприклад: cow-beef, swine-pork .... Французькі слова,запозичені в ту епоху, позначали предмети і поняття, пов'язані зжиттям і побутом нормандської знати, відображали різні сфери людськоїдіяльності і стосувалися майже всіх сторін матеріальної, суспільно -політичного і культурного життя. Поряд з ними в англійську мову прониклобагато французьких слів повсякденного вжитку, що позначали поняття, вжемали позначення в англійській мові.

Коротко зупинимося на запозиченнях в різних сферах людськоїдіяльності.

Зауважимо, що кількість запозичених слів, що відображають ту чи іншусферу жізнендеятельності людини, в різні періоди було різним:

- в XII-XV століттях безперечним лідером по запозиченнях є сфера,пов'язана з описом людських почуттів, тому що відбувається зростанняінтересу до людини: fatiguі-втомлений, retenue-стриманий, miserable -нещасний, tendre-ніжні почуття .... У цей період також запозичувалисявелика кількість лексики з області військової справи: general-генерал;lieutenant-лейтенант; werre-війна ...;

-нормандське завоювання знайшло своє відображення і в лексиці, пов'язаної зшкільним навчанням, наукою і вченістю. Серед запозичених слів у XIVстолітті можна відзначити наступні: lesson-урок, library-бібліотека, pen-перодля письма, pupil-учень, pencil-олівець ...;

-нові форми домашнього побуту, що склалися в Англії, також несуть на собідрук французького впливу і нерідко позначаються французькими словами:dinner-обід, supper-вечерю, table-стіл, plate-тарілка, napkin-серветка,sauser-блюдце ...;

-до кінця XV століття зростає кількість слів, що описують різніявища з області промисловості: machine-машина, engine-мотор;торгівлі: fair-ярмарок; market-ринок; money-гроші; політичному житті:governement-уряд; parlament-парламент.

У XVIII-XX ст. бурхливий розвиток науки і техніки супроводжувалосяпоявою десятків тисяч слів, що виражають нові поняття. Багато хто з цихтермінів набули загального вживання. Значна частина науковоїтехнічної термінології в сучасній англійській мові створена зфранцузьких та латинських коренів: technique-техніка ....

З часом французькі запозичення настільки міцновросли в тканину англійської мови, що самі змінилися під впливомфонетичних звичок англійців, піддалися поряд з основними англійськимисловами численним звуковим змін, які мали місце в XV-XVI інаступних століттях.

Найяскравішим зміною в звуковій структурі цих слів був перенесеннянаголосу з кінця слова, що властиво й досі французької мови,на кореневій склад, тобто на початок слова, що властиво англійській мовіна всьому протязі його розвитку. Процес перенесення наголосу відбувавсяпоступово, причому головне наголос на останніх складах спочатку замінювалосядругорядним, а потім зникало зовсім.

Таким чином, ми переконалися, що за часів нормандських завоювань,англійською мовою було запозичене величезна кількість слів. Вониналежать до різних сфер людського життя, мають різні форми.
Тому, в наступному розділі рассмотрімвозможние типи французькихзапозичень.

1.2.Тіпи французьких запозичень в англійській мові.

Після розгляду питання про процес запозичення французьких слівв англійську мову, переходимо до типів запозичень.

Розрізняють три типи французьких запозичень:
- власне запозичення слова;
- кальки;
- семантичні запозичення.

Про запозичений слові або власне запозичення говорять тільки втих випадках, коли з іноземної мови запозичується як значення, так ізвукова оболонка слова. Наприклад, англійське слово «shivaree» - «котячийконцерт »не є точним фонетичним відповідністю іммітіруемого слова
«Chaviary», але воно настільки близько до нього, що поісхожденіе одного відіншого не викликає сумнівів.

Усі наявні відмінності у звучанні можуть бути пояснені як явищафонологічної підстановки, що зустрічаються в більшості запозиченихслів. Такі слова інколи називають гібридними запозиченнями, тому що вониутворені частково з рідного, а частково з іноземного матеріалу.

Той тип запозичень, який по-англійськи зазвичай називають «loantranslation »- буквально« запозичення-переклад »або« калька »представляєсобою ще один крок у напрямку визначення типів запозичень. Тутпереноситься тільки загальна будова складного слова, включаючи його значення. Відпопереднього типу «калька» відрізняється тим, що всі іноземні морфемизберігаються, а звукова оболонка Слоан частково змінюється під впливомзапозичують мови. Зберігається також і значення слова. Наприклад, такізапозичення, як fruit, avenue, chair ... зберегли свою орфографію, алезмінили вимова під впливом англійської мови.

Семантичне запозичення являє собою процес, що полягаєв тому, що слово набуває нового значення завдяки своєму семантичномуі фонетичному подібності з яким-небудь словом іноземної мови. Такезапозичення виявляється лише в появі у раніше відомого слова новогозначення. Називаючи його семантичним запозиченням, ми маємо на увазі, щоце смислове запозичення. Як приклад ми можемо привестифранцузьке слово «gratte-ciel» і англійське «sky-scraper».

Ми розглянули три основні типи запозичень і виявили між нимивідмінності, що дозволяють описати їх більш точно.

У запозичене слово з будь-якої іноземної мови переноситьсязвукова оболонка, причому в тій чи іншій мірі має місце іфонологічна підстановка. При гібридному запозичення замість частиниіноземного слова підставляється морфема рідної мови, а також переноситьсязначення слова. У кальку з іноземної мови переносяться морфемногобудови слів, частково звукова оболонка і значення. Значеннєвезапозичення переносить тільки зміст, значенняіноземної мови.

Все вище сказане дозволяє нам розрізняти запозичення в залежності від сфери дії підстановки:
- запозичення з повним або частковим перенесенням фонетичної оболонки іноземної мови: miserable, йclaricissment, йcartй ...
- все інші запозичення: blasй, encore, au revoir ...

При визначенні даних типів запозичень ми дотримуємосякласифікації, запропонованої Е. Хаугеном. (16) Перші запозичення ми будемоназивати запозиченими словами, а другий - запозиченими зрушеннями,оскільки в цьому випадку запозичення проявляється виключно у зсувівживання певного слова рідної мови.

Запозичені слова можна підрозділити на чисті запозичення ігібридні запозичення-залежно від того, переносяться чи іноземніморфеми повністю або частково. Запозичення-зрушення можна, у свою чергу,підрозділити на розширення і створення, залежно від того чи використовуютьвони деяку комбінацію елементів рідної мови, що існувала дозапозичення, або будують нову. Розширення оответствуют семантичнимзапозичень, тобто відбувається розширення значень готових мовниходиниць. Створення відповідають калька і являють собою нові одиницімови.

Нам хотілося б звернути увагу на той факт, що одні класимовних одиниць запозичуються набагато охочіше, ніж інші. У 1881 році У. Д.
Уїтні побудував шкалу, на якій різні язикоиве одиниці розташовувалися впорядку їх схильності запозичення. Виявилося, що з усіх частин мовинайбільш вільно запозичуються іменники, потім дієслова, і, нарешті,прикметники і прислівники.

У зв'язку з тим, що з французької мови в англійську булозапозичене величезна кількість лексичних одиниць багато з яких малисловотворчі складну структуру, вплив французької мови ввеликою мірою позначилося на системі англійського словотворення.
Певні англійські суфікси і префікси, що зустрічаються в запозиченихсловах, могли вилучатись з цих слів і використовуватися для освітислів, від споконвічних коренів.

Наприклад, велика кількість французьких слів було утворено зсуфіксом-ance,-ence: ignorance, entrance, innocence. Звідси дляанглійців ставало ясно значення цього суфікса, за допомогою якогоутворені абстрактні іменники від основ прикметників і дієслів.

Суфікс-ess, що застосовується для утворення іменників,позначають жінок, проник в англійську мову в словах: princess, baroness.
Потім його почали приєднувати до англійських коренів: goddess, murderess.

Французька суфікс-able,-ible, який утворює прикметники ззначенням "що може піддатися дії, що позначається дієсловом", проникв англійську мову в словах: admirable, tolerable, flexible.

Деякі французькі префікси також стали продуктивнимианглійською мовою.

Так, наприклад, префікс-dis-,-des-з від'ємним значенням, проникв англійську мову в складі багатьох французьких слів (disappoint, disdain).
І став вживаючи для утворення нових слів від англійських коренів:disown, disburden.

Неодноразово обговорювалося і обговорюється питання про ступінь впливузапозичень на язик. З вищевикладеного випливає, що наслідкомзапозичення є помітне збагачення словникового запасу мови. Алесильний і тривалий вплив однієї мови на іншу може призвести доТакого напливу іноземної лексики, що все обличчя запозичують мовибуде зазнавати значних змін. Таким був вплив, надану наанглійська мова французькою мовою нормандських завойовників. Мова можезасвоїти таку велику кількість іноземних слів, що належать доструктурним типами, що і ці структурні типи виявляться що увійшли дозапозичують мову.

Семантична класифікація дає нам можливість на лише розбити всізапозичення на тематичні групи та підгрупи, але й простежити перехідслів з однієї тематичної групи в іншу під впливом французької мови.

Ми маємо на увазі наступне: вплив французької мови на англійськупростежується не тільки в різних типах запозичень, а й у більшглибоких семасіологіческіх процесах. Так, наприклад, слово "family",згідно Оксфордському словнику, з XVII століття вживається в тому значенні,яке він має у французькій мові, а саме: "рід", "родина",
"сімейство". До цього часу слово "family" позначало в англійській мовіпоняття "слуги", "домочадці".

Розгляд французьких запозичень з точки зору асиміляції даєнам можливість переконатися в тому, що англійська мова сприймавзапозичені слова не пасивно. У ньому постійно відбувався процес відборупроникли з французької мови слів. Англійська мова повністю засвоювавтільки ті слова, які виявлялися потрібними та корисними, витісняючи ті,які, будучи зайвими, не сприяли збагаченню мови.

При розгляді питання про ступінь засвоєння заімствуемих слів намнеобхідно звертати увагу на наявність або відсутність у них явнихознак належності до французької мови. З цієї точки зоруфранцузькі запозичення можна умовно розділити на засвоєні і незасвоєні запозичення. Засвоєні запозичення, зазнавшисемантичні та морфологічні зміни, частково змінили свій звуковий образ і орфографію.
Наприклад: Англ. defend фр. defendre (захищати) difficult difficile (важкий,важко)

До незасвоєного запозичень відносяться запозичення, що володіютьспоконвічно французькими фонетичними і морфологічнимиособливостями: coup d'Etat (державний переворот), pince-nez
(пенсне), (in) petit point (навшпиньки)

Останні відрізняються від засвоєних запозичень не тількиособливостями виражаються понять, але також частотою і сферою їхвживання, формою і товарним виглядом. Проте, межі між групамизасвоєних і не засвоєних слів відносні, в результаті чого ряд слівстоїть на межі переходу з однієї групи в іншу. Ми відзначаємо тутзбереження орфографії, але зміна вимови: fiance, avenue,restaurant, chiffonier, champagne.

Наведені в приклад запозичення, можна віднести як до засвоєння,так як вони змінили свої фонетичні ознаки, так і до незасвоєного,тому що вони зберегли свою орфографію.

Отже, в першому розділі ми розглянули критерії, що дозволяють намстверджувати, що це слово дійсно є запозиченням. Вивчившитипи французьких запозичень, розглянемо їх на прикладах у твораханглійських письменників.

Глава 2 Французькі запозичення в творах англійських письменників

XIX-XX століть.

2.1. Запозичення у творах У. Теккерея.

Дослідження мовного матеріалу нами було проведено за творамианглійських письменників кінця XIX-початку XX століття, оскільки функціонуванняфранцузьких запозичень в даний період представляє для нас інтерес,оскільки в XX столітті процес запозичення практично припинився:

WMThackeray "Vanity Fair";

"Catherine";

"The Story of Samuel and a Famous < br>Brilliant Hogarty ";

" In The Noble Family ";

Перш ніж приступити до дослідження французьких запозичень,виявлених у перерахованих вище творах, на наш погляд, необхіднодати коротку біографічну довідку У. Теккерея. Це дасть нам можливістьзрозуміти чому він використовував велику кількість французьких запозичень.

Мейкпіс Уїльям Теккерей (1811-1863) народився в Калькутті в сім'їчиновника англійської колоніальної служби, людини заможної іреспектабельного. Однак незабаром він помер і хлопчика відправили вчитися в
Англію. Хлопчика виховував вітчим-майор Кармайкл-Сміт.

За народження У. Теккерей належав до привілейованих верстваманглійського суспільства, в його сім'ї панував критичне ставлення допанівною в Англії політичної і суспільної системи.

Навчання в Кембріджський університет мало задовольняло запитимолодого У. Теккерея, який відрізнявся великою різноманітністю духовнихінтересів і неабиякими здібностями живописця. Йому належить понад 200малюнків, в тому числі ілюстрації не тільки до своїх, а й творамиінших письменників.

У 1832 році У. Теккерей виїхав до Німеччини. На шляху до Німеччини, що лежалачерез Францію, він отримав перше враження від того, що відбувалося вкраїні після Липневої революції. Йшов 1832. В Англії він ознаменувавсяБіллем про реформу, у Франції вже були очевидні зміни, викликані приходомдо влади "короля буржуа".

У У. Теккерея була мрія-оселитися в Парижі і вчитися малюнку.
Але на жаль вона не могла здійснитися, тому що йому було необхідноповернутися на батьківщину і працювати.

У той час його вітчим відкрив газету "конституціоналіст". Це дало
У. Теккерей можливість часто бувати в Парижі, при тому в той період, колитам кипіла суспільна і політична боротьба.

Буржуазна Франція справила на молодого У. Теккерея великевраження. Він завжди мріяв жити у Парижі. І може бути він хотівнаблизиться до своєї мрії у своїх творах. Він використовував багатофранцузьких слів в описі деяких явищ, в діалогах своїх героїв.
Деякі з цих слів є французькими запозиченнями.

При виявленні французьких запозичень ми користувалися наступнимикритеріями, що дозволяють визначити французьке походження того чиіншого слова:
1) Перший критерій-наявність слів, повністю зберегли французьку орфографію або вимова: pincкtte, camaraderier, dejeиner, monsenieur, mйnage, demagogue, ennui, avenue, costume, matinйe, potage, porte-cochіr, corbleau, spirituel , poulet, gourmand, repertoir, etc.

2) Другий критерій визначається наявністю слів, що мають суфікси:

-ment

-able < p>-tion

-sion йclaricissement, disappointment, miserable, situation, appartement,etc.
3) Третій критерій визначається наявністю в досліджуваному мовному матеріалі слів з буквосполученням:

-ai-

-ion

-lie

affaire, aides-de-camp, billet-doux, etc.

4) Четвертий критерій - наявність слів з буквосполученням-ch-chaussure, chausse, chambre, etc. < p> Ми також фіксували наявність відібраних слів у французько -українською словнику і керувалися при цьому ще одним критерієм, а самеобов'язкової схожістю значень даних слів в англійському та французькомумовами.

Наше дослідження показало, що численні запозичення,проникали в англійську мову в різні періоди його історичного розвитку,відображають різні сфери людської діяльності і стосуються майже всіхсторін матеріальної, суспільно-політичного і культурного життя Англії.

З'являлися нові явища в усіх цих сферах. Це вимагало появинових понять для позначення того чи іншого явища. У творах
У. Теккерея ми виявили накоторие з них і класифікували їх.

З усіх відібраних французьких запозичень ми виділилилексичні одиниці, що відносяться до домашнього господарства:

До теми «Мода» ми віднесли наступні запозичення:

До теми «Їжа» відносяться наступні запозичення:

До сфери людських відносин відносяться запозичення:

В області слів, що описують людини, людські емоції ми виявилинаступні:

Дослідивши мовний матеріал у творах У. Теккерея, можна зробитидеякі висновки:
- найбільша кількість запозичень з французької мови відносяться до сфери побуту, моди і людських відносин;
- запозичуються в основному не ті слова, які описують різні явища, речі або відносини, а назви самих явищ, речей і т.д.

2.2. Запозичення у творах О. Хакслі і Р. Олдінгтона.

О. Хакслі і Р. Олдінгтон - представники XX століття. Їхні твористановлять для нас інтерес, тому що в них вони використовують французькулексику.

Наше дослідження грунтувалося на наступних творах:

A. Huxley "Point Counter Point"

R. Oldington "Deathf Of A Hero".

Для початку необхідно розглянути їх біографію, щоб зрозуміти причинувикористання запозичень у вищеназваних творах.

Походження О. Хакслі дуже незвично. Він був сином Леонарда Хакслі -видавця та письменника. Його старший брат Джоліон був відомим ученим. Тому
О. Хакслі обертався в літературних колах з самого дитинства.

У своїй літературній кар'єрі він йшов від реалістичної традиції.
Позднеев, в 30-і роки, коли в світогляді О. Хакслі відбулисязначні зрушення, він порвав з традицією класиків, і декадентськатенденція стала в його творчості переважаючою.

Першу світову війну О. Хакслі прийняв як страшну катастрофу,порушила поступальну еволюцію існуючого ладу, знищити тідуховні цінності, на які цей лад, на його думку, здавна спирався.

Саме розуміння першої світової війни 1914-1918 років як грандіозногообману і зблизило О. Хакслі з письменниками "втраченого покоління". Цим іпояснюється характер безперечно талановитих, але похмурих сатиричнихтворів, написаних О. Хакслі в 20 - роки.

Найбільш великим і талановитим представником з письменниківкритичного реалізму молодшого покоління був Р. Олдінгтон. Олдінгтон почавсвій творчий шлях як поет. До відходу на фронт, обранимлітеретурную діяльність, він примикав до гуртка імажіністов. Вирішальнезначення мала у формуванні Олдінгтона як письменника перша світова війна,учасником якої він став з самого її початку. Він повернувся з війни з новимипоглядами і переконаннями. Новими очима подивився він тепер і на своїхнедавніх вчителів-декадентів.

Під безпосереднім впливом війни, буквально в перші дні післяперемир'я, Олдінгтон почав писати романи. Краще з його творів-
"Death Of A Hero".

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що перша світова війна, вякій брала участь і Франція, справила величезне враження на обохписьменників.

У даних твори ми виявили невелику кількість запозичень іхотіли б порівняти його з кількістю в творах У. Теккерея.

Хоча письменники не приділяли особливої уваги словами французькогопоходження, було неможливо створювати твору без використанняфранцузьких запозичень, тому що вони міцно вкорінені в англійській мові.
Але кількість запозичень різко скоротилося.

2.3.Колічественное співвідношення запозичених слів у творах

У. Теккерея, Р. Олдінгтона і О. Хакслі.

У даному пераграфе ми порівняємо кількість запозичень утворах У. Теккерея (XIX століття), Р. Олдігтона і О. Хакслі (XX століття). Справав тому, що на початку XX століття процес запозичення практично припинився,відтак, скоротилась кількість слів, які використовуються у творахавторів даного періоду.

Дослідження мовного матеріалу в творах У. Теккерея дозволилонам виявити 82 слова, запозичених англійською мовою з французької врізні періоди його розвитку.

Ми, звичайно, не можемо стверджувати, що виявили абсолютно всіфранцузькі запозичення, тому що для цього потрібно більш глибокенаукове дослідження з дослідженням історії появи в мові кожноїлексичної одиниці.

Нам хотілося б відзначити, що більшість запозичених слів звідібраного нами матеріалу є іменниками (81% відібраноїлексики), потім запозичуються. Прикметники (близько 13%), запозиченіприслівники складають близько 3,5% і, нарешті, запозичені дієслова - менш
2,5%.

Що стосується творів О. Хакслі і Р. Олдінгтона, то, потрібно відзначити,що вони використовують набагато менше французьких слів у своїх творах.
Нами було виявлено 25 запозичень. З них 84% - іменники, 16 -%прикметники. Не було знайдено жодного дієслова і інших частин мови.

На цій підставі ми можемо зробити висновки:
- З усіх частин мови найбільш вільно запозичуються іменники,потім прикметники, дієслова і найменше-дієслова;
- Наше дослідження не виявило жодного запозиченого службового слова.
Велика кількість запозичених головних частин мови і не численність або навітьвідсутність запозичених прийменників, спілок і междометій ми можемо пояснититим, що в будь-якій мові функціонує велика кількість перших і малекількість останніх. Тобто мова потребує лише в невеликій кількостіслужбових слів, що виконують суто граматичну функцію позначенняузагальнених відносин між головними частинами мови;

-в процес запозичення найохочіше залучаються досить великікласи слів, тому відсоток запозичених іменників, наприклад,виявився дуже великий.

Висновок.

Запозичення лексики є взаємодією зближення націй нагрунті економічних, політичних наукових і культурних зв'язків. Яскравимприкладом цього можуть служити численні французькі запозичення ванглійською мовою.

піддавшись різним морфологічним, фонетичним та лексичнимзмін, багато запозичення втратили свій французький вигляд і несприймаються більш як іноземні слова. Шлях, яким