Художня концепція петербурзького періоду російської історії у вірші В. Брюсова "Три кумира"

Голубков С.А.

Відкриємо брюсовское вірш:

В цьому каламутному місті туманів,

В цій, тьмяною безпросвітної імлі,

Де будови, станом велетнів,

Розмістилися тісно по землі, -

зневажаючи, в гордості переможною,

Лють змія, стисненого дугою,

За граніту скаче Вершник Мідний,

З царствено простягнутою рукою;

А другий, з урочистим обличчям,

Суворе зберігаючи спокій,

упоєний силою і величчю,

Править скоком сдеожанним коня;

Третій, на коні тяжелоступном,

В землю втиснувшись упор копит,

В півсні, хвилювання недоступному,

Нерухоміс, стиснувши узду, варто.

несамовито скаче Вершник Мідний;

Непоспешно їде кінь інший;

І суворо, з потужністю спадкової,

Третій кіннотник холоне над натовпом, -

Три кумира у місті туманів,

Три владики у безрассветной імлі,

Де будови, станом велетнів,

Розмістилися тісно по землі.

Написане незадовго перед першою світовою війною вірш Валерія Брюсова "Три кумира "є цікавою передусім загальним концептуальним підходом до вітчизняної історії попередніх двох століть. Відштовхуючись від реального факту сучасної йому петербурзької дійсності (наявність у місті відомих пам'ятників Петру Першому, Миколі Першому та Третьому Олександру), поет надає даними скульптурам особливу знакову функцію. Названі монархи символізують собою різні етапи того великого, складного і суперечливого історичного часу, коли столицею держави Російської був споруджений з волі Петра Великого Петербург. Брюсов в 1913 році (рік написання вірша) наче провидить недалекий той день, коли столиця знову буде перенесено до Москви, петербурзький період історії завершиться, а тому і підводить його підсумки. Звичайно, імпульсом до створення вірша могла послужити ще й загальна атмосфера історичних роздумів, пов'язана зі святкуванням 300-річчя царюючого Дома Романових, адже будь-який ювілей - завжди час всеосяжних і результуючих оцінок.

Як ж поетично висловив Брюсов суть трьох епох, уособлює знаменитими монархами?

Досягається це за допомогою двох розгорнутих образів: один - образ руху (у всій його семантичної багатомірності), інший - психологічна домінанта в тому чи іншому скульптурному портреті. Простежимо по тексту вірша.

В строфі, присвяченої Петру Першому, рух характеризується словом "скаче". Причому у вірші це слово повторюється двічі (другий варіант -- "Несамовита скаче"). Імператор постає як борець, переможець. Звідси і слова про "гордості переможною". Є і ворог - змій ( "лють змія"). Вводиться тому і допоміжні дії - "зневажаючи": Петро "скаче", "нехтуючи" ненависного змія. Фальконетовскій мідний вершник переповнений азартом великої гонки, він обуріваємий жагою перемоги, успіху.

Пам'ятник Миколі Першому, що стоїть на Ісаакіївській площі, справляє на Брюсова зовсім інше враження. Енергія неприборканого прапрадіда втрачена. І зрозуміло чому. Від предків залишилася імперія, її велич, грандіозність, склалася система життя. Тому можна обходитися без монархічних "Революцій зверху". Можна пожинати плоди створеного до тебе. Брюсов пише про Миколу - "А інший, з урочистим обличчям".

Акцент робиться виключно на зовнішньому. Імператор як би виглядає в люстерко чужих думок, стурбований лише тим, яке справляє враження. У рядку "суворе зберігаючи спокій "можна знайти багато. Але от чого при всьому бажанні не знайдеш, так це пристрасті. "Упоєний силою і величчю", Микола Павлович, напевно, ніколи не зможе поскакати несамовита! Багатозначна рядок "Править скоком стриманим коня ". Справді, цікаво переосмислюється слово "править". Можна блискуче керувати цілою державою, а можна лише незначна "Скоком" коня. Тому-то відібраний і відповідний дієслово руху - "їде". Держава, уособлює Миколою Першим, - це могутня імперія епохи стабілізації. Воно може жити як би само по собі, без підганяти і виразкуватись боки шпор чергового царя-реформатора. Лексичний ряд, пов'язаний з образом друга "кумира", сам по собі досить характерологічен: "спокій", "Стриманим", "непоспешно".

В строфі, відведеної опису пам'ятника Олександру Третьому, виконаного Паоло Трубецьким і встановленого на Знам'янській площі недалеко від Московського до станції, в наявності вже повна зупинка руху ( "упор копит"). Як відомо, за приводу цього пам'ятника в народі зло жартували: "Варто комод, на комоді бегемот, на бегемот - обормот ". Вершник "стоїть". У вірші знаходимо й інші виразні слова-характеристики, співвідносні з цим пам'ятником: "в півсні "," Нерухомість "," холоне ". Автор виділяє байдужість як психологічну домінанту перших осіб в державі Російському за новітніх часів. У Олександра Третього у пропонованій Брюсовим трактуванні все в минулому: звідси слова - "з потужністю спадкової ".

Отже, вдумаймося в зміст тих дієслів руху, які шикуються у вельми показовий ряд: "скаче" - "їде" - "холоне". Історія сповільнюється, майже зупиняється. Від нових часів тягне холодом (слово "холоне" додає всій строфі і додаткове значення).

Що ж буде далі? Яке майбутнє? Воно, за Брюсовим, невизначено, десь там -- у темряві. Поет зводить всі пам'ятники разом і ставить їх перед лицем майбутніх погроз і апокаліптичних очікувань: "Три владики у безрассветной імлі". Зауважимо: не "безпросвітного", а "безрассветной". Як це потрібно розуміти? Що ж -- світанку вже не буде? Може бути, Брюсов пророчо вже бачив ту Росію, яку родину роками пізніше побачить Герберт Уеллс і напише книгу "Росія в імлі ". Майже символічна і дата написання аналізованого нами вірші - 1 грудня 1913 року. Ішов останній місяць останнього благополучного року імперії. Далі Росію чекали війни, революції, заколоти. Наставав Хаос.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ermine.narod.ru